Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт Цена
-
Страна:Италия
-
Форма выпуска:лиофилизат
-
Дозировка:50 мг
Доксорубицин - цитотоксический антрациклиновый антибиотик, выделенный из культуры Streptomyces peucetius var. caesius.
Цитотоксическое действие доксорубицина в отношении злокачественных клеток и его токсические эффекты на различные органы, вероятно, обусловлены интеркаляцией нуклеотидных оснований и способностью доксорубицина связываться с липидами клеточной мембраны. Интеркаляция ингибирует репликацию нуклеотидов и активность ДНК- и РНК-полимераз. Взаимодействие доксорубицина с топоизомеразой II с образованием ДНК-расщепляемых комплексов считают важным механизмом цитотоксического действия доксорубицина.
Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт инструкция на украинскомФорма випускуліофілізат д/пригот. розчину д/внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення 10 мг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення 50 мг: фл. 1 шт.
Опис
| Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення | 1 фл. |
| доксорубіцину гідрохлорид | 50 мг |
50 мг – флакони (1) – пачки картонні.
Коди АТХ
L01DB01 Doxorubicin
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протипухлинний антибіотик
Діюча речовина
доксорубіцину гідрохлорид
Фармако-терапевтична група
Протипухлинний засіб, антибіотик
Умови зберігання
Список А. За температури від +15°С до +25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Термін придатності
Термін придатності ліофілізату – 4 роки, розчинника – 5 років.
Фармакологічна дія
Доксорубіцин – цитотоксичний антрацикліновий антибіотик, виділений із культури Streptomyces peucetius var. caesius.
Цитотоксична дія доксорубіцину щодо злоякісних клітин та його токсичні ефекти на різні органи, ймовірно, обумовлені інтеркаляцією нуклеотидних основ та здатністю доксорубіцину зв'язуватися з ліпідами клітинної мембрани. Інтеркаляція інгібує реплікацію нуклеотидів та активність ДНК- та РНК-полімераз. Взаємодія доксорубіцину з топоізомеразою II з утворенням ДНК-розщеплюваних комплексів вважають важливим механізмом цитотоксичної дії доксорубіцину.
Показання гострий лімфобластний лейкоз; гострий мієлобластний лейкоз; хронічні лейкози; хвороба Ходжкіна та неходжкінська лімфома; множинна мієлома; остеогенна саркома; саркома Юінга; саркома м'яких тканин; нейробластома; рабдоміосаркому; пухлина Вільмса; рак молочної залози; рак ендометрію; рак яєчників; герміногенні пухлини; рак передміхурової залози; перехідно-клітинний рак сечового міхура; рак легені; рак шлунку; первинний гепатоцелюлярний рак; рак голови та шиї; рак щитовидної залози.
Спосіб застосування, курс та дозування
Внутрішньовенно, внутрішньоміхурово або внутрішньоартеріально.
Адрібластин® швидкорозчинний може застосовуватися як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами, у зв'язку з чим, при виборі доз та режиму введення препарату слід керуватися даними спеціальної літератури. Відновлений розчин рекомендується використовувати відразу після приготування.
Внутрішньовенне введення
Як монотерапія рекомендована стандартна доза на цикл для дорослих становить 60-90 мг/м 2 . Загальна доза препарату з розрахунку на цикл (кожні 3-4 тижні) може вводитися як одномоментно, так і розділеної на кілька введень, протягом 3 днів поспіль або в перший і восьмий дні циклу. Також використовується тижневий режим прийому препарату в дозі 10-20 мг/м 2 . При застосуванні доксорубіцину в комбінації з іншими протипухлинними препаратами, що мають подібну токсичність, рекомендована доза на цикл становить 30-60 мг/м 2
Повторне введення препарату можливе лише при зникненні всіх ознак токсичності (особливо шлунково-кишкової та гематологічної).
Для зниження ризику тромбозу та екстравазації Адрібластин ® швидкорозчинний рекомендується вводити через трубку системи для внутрішньовенної інфузії під час інфузії 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози. Тривалість інфузії має становити від 3 до 10 хвилин.
Сумарна доза доксорубіцину має перевищувати 550 мг/м 2 .
Пацієнтам, які отримували раніше променеву терапію на область середостіння/перикардіальну область або приймали інші кардіотоксичні препарати, за необхідності збільшення сумарної дози доксорубіцину більше 450 мг/м 2 , введення препарату слід проводити під строгим моніторингом функції серця.
Порушення функції печінки:
якщо рівень білірубіну в сироватці крові становить 1.2-3 мг/дл, доза препарату, що вводиться, повинна бути знижена на 50% від рекомендованої; якщо рівень білірубіну в сироватці крові перевищує 3 мг/дл, то доза препарату, що вводиться, повинна бути знижена на 75% від рекомендованої.Інші спеціальні групи пацієнтів: рекомендується призначення нижчих доз або збільшення інтервалів між циклами пацієнтам, які раніше отримували інтенсивну хіміотерапію, дітям, пацієнтам похилого віку, пацієнтам з ожирінням (якщо маса тіла становить понад 130% від оптимальної, відзначається зниження системного кліренсу препарату), а також пацієнтам із пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
Введення в сечовий міхур
Введення в сечовий міхур застосовується для лікування поверхневих пухлин сечового міхура, а також як профілактика для зниження ймовірності рецидиву після трансуретральної резекції. Введення в сечовий міхур не підходить для лікування інвазивних пухлин з пенетрацією в м'язову стінку сечового міхура.
Рекомендована доза для інсталяції становить 30-50 мг 25-50 мл 0.9% розчину натрію хлориду. У разі розвитку місцевої токсичності (хімічний цистит) дозу слід розчинити на 50-100 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Інстиляції можна проводити з інтервалом від 1 до 1 місяця.
Інстиляцію слід проводити за допомогою катетера, при цьому препарат повинен залишатися в сечовому міхурі протягом 1-2 годин. Для забезпечення рівномірного впливу препарату на слизову оболонку сечового міхура пацієнту під час інстиляції слід повертатися з боку на бік. Щоб уникнути надмірного розведення препарату сечею, пацієнти повинні бути попереджені про те, що слід утриматися від прийому рідини протягом 12 годин до інстиляції. Наприкінці інстиляції пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур.
Внутрішньоартеріальне введення
Хворим на гепатоцелюлярний рак для забезпечення інтенсивного місцевого впливу при одночасному зменшенні загальної токсичної дії препарат можна вводити внутрішньоартеріально в головну печінкову артерію в дозі 30-150 мг/м 2 з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців. Вищі дози слід застосовувати лише у випадках одночасного екстракорпорального виведення препарату. Нижчі дози є придатними для введення доксорубіцину у поєднанні з йодованим маслом. Оскільки цей метод є потенційно небезпечним і може призвести до поширеного некрозу тканини, внутрішньоартеріальне введення повинні здійснювати лише лікарі, які досконало володіють цією методикою.
Передозування
Гостре передозування доксорубіцину може призвести до розвитку тяжкої мієлосупресії (переважно лейкопенії та тромбоцитопенії), токсичних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (в основному мукозит) та спричинити гострі ураження серця.
Антидот до доксорубіцину не відомий. У разі передозування рекомендується симптоматична терапія.
Лікарська взаємодія
При застосуванні доксорубіцину в комбінації з іншими цитотоксичними засобами можливий прояв адитивної токсичності, особливо щодо кісткового мозку/системи крові та ШКТ. При застосуванні доксорубіцину в комбінації з іншими потенційно кардіотоксичними хіміотерапевтичними засобами та серцево-судинними препаратами (наприклад, блокаторами кальцієвих каналів) необхідно контролювати функцію серця. Були описані випадки загострення геморагічного циститу, спричиненого циклофосфамідом, та посилення гепатотоксичності 6-меркаптопурину. Доксорубіцин може посилювати викликану опроміненням токсичну дію на міокард, слизові оболонки, шкіру та печінку. Зміни функції печінки, спричинені супутньою терапією, можуть позначитися на метаболізмі, фармакокінетиці, терапевтичній ефективності та/або токсичності доксорубіцину.
Введення паклітакселу до доксорубіцину може призвести до збільшення плазмових концентрацій доксорубіцину та/або його метаболітів у плазмі. Цей ефект є мінімальним, коли доксорубіцин застосовують до паклітакселу.
Доксорубіцин не можна змішувати з іншими препаратами. Не слід допускати контакту з лужними розчинами, оскільки це може призвести до гідролізу доксорубіцину. Через хімічну несумісність доксорубіцин не можна змішувати з гепарином (при змішуванні утворюється осад).
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Протипоказаний під час вагітності та в період лактації.
Побічна дія
З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: синусова тахікардія, тахіаритмії, атріо-вентрикулярна блокада, блокада ніжки пучка Гіса, застійна серцева недостатність, геморагія, припливи, флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболія, шок, зміни на ЕКГ, безсимптомне зниження.
При терапії антрациклінами існує ризик розвитку кардіотоксичності – ранньої (тобто гострої) або пізньої (відстроченої).
Проявом ранньої кардіотоксичності доксорубіцину є переважно синусова тахікардія та/або аномалії на ЕКГ (неспецифічні зміни хвиль ST-T). Також можуть відзначатися тахіаритмії (включаючи шлуночкову екстрасистолію та шлуночкову тахікардію), брадикардія, атріовентрикулярна блокада та блокада ніжок пучка Гіса. Ці ефекти не завжди є прогностичним фактором розвитку після відстроченої кардіотоксичності, рідко бувають клінічно значущими і зазвичай не вимагають відміни терапії препаратом.
Пізнякардіотоксичність зазвичай розвивається на пізніх стадіях курсу терапії або протягом 2-3 місяців після її припинення, однак, можливий розвиток більш відстрочених побічних ефектів (через кілька місяців або навіть років після закінчення терапії). Пізня кардіотоксичність проявляється зниженням фракції викиду лівого шлуночка та/або симптомами застійної серцевої недостатності, такими як задишка, набряк легень, набряки, кардіомегалія та гепатомегалія, олігурія, асцит, ексудативний плеврит та ритм галопу. Також можуть відзначатися підгострі явища, такі як перикардит та міокардит. Найбільш тяжкою формою викликаної антрациклінами кардіоміопатії, яка обмежує кумулятивну дозу препарату, є загрозлива для життя застійна серцева недостатність. При застосуванні доксорубіцину, як та інших цитотоксичних засобів,іноді спостерігався розвиток тромбофлебіту та тромбоемболії, включаючи тромбоемболію легеневої артерії (у деяких випадках із летальним наслідком).
З боку системи травлення: анорексія, нудота/блювота, мукозит/стоматит, гіперпігментація слизової оболонки порожнини рота, езофагіт, біль у животі, ерозії шлунка, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, діарея, коліт, дегідратація, зміна рівня трансаміназ.
З боку сечовивідної системи: забарвлення сечі у червоний колір протягом 1-2 днів після введення препарату, гіперурикемія.
Орган зору: кон'юнктивіт/кератит, сльозотеча.
З боку шкіри та шкірних придатків: алопеція, висипання/свербіж, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, фоточутливість, гіперчутливість подразненої шкіри (акамнестична реакція на опромінення), кропив'янка, еритема кінцівок, долонно-підошовна еритродизестезія.
З боку репродуктивної системи: аменорея, олігоспермія, азооспермія.
Місцеві реакції: екстравазація під час внутрішньовенної інфузії доксорубіцину може призвести до появи болю, тяжкого ураження тканини (утворення пухирів, виражене запалення підшкірної клітковини) та некрозу. При введенні препарату в невелику вену або при його повторному введенні в ту саму вену можливий розвиток флебосклерозу.
Інші: нездужання/астенія, пропасниця, озноб, анафілаксія, розвиток гострого лімфолейкозу або гострого мієлолейкозу, приєднання вторинних інфекцій, сепсис/септицемія, збільшення маси тіла.
Введення в сечовий міхур може призвести до появи симптомів хімічного циститу (дизурія, поліурія, ніктурія, хворобливе сечовипускання, гематурія, дискомфорт у ділянці сечового міхура, некроз стінки сечового міхура) та констрикції сечового міхура.
Внутрішньоартеріальне введення доксорубіцину може викликати на додаток до системної токсичності виразка шлунка та дванадцятипалої кишки (можливо за рахунок рефлюксу препарату в шлункову артерію) та звуження жовчовивідних шляхів (лікарський склерозуючий холангіт), а також поширений.
Протипоказання до застосування вагітність та період годування груддю; підвищена чутливість до доксорубіцину або інших компонентів препарату, а також до інших антрациклінів та антрацендіонів.
Внутрішньовенне введення протипоказане при стійкій мієлосупресії, тяжких порушеннях функції печінки, тяжкій серцевій недостатності та тяжких аритміях, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, що передує терапії доксорубіцином, даунорубіцином, епірубіцином, ідарубіцином та/або іншими анценцами.
Введення в сечовий міхур протипоказане при інфекціях сечовивідних шляхів, запаленні сечового міхура, гематурії.
З обережністю: пацієнти із факторами ризику розвитку кардіотоксичності; пацієнти, які отримували раніше інтенсивну хіміотерапію, діти, літні пацієнти, пацієнти з ожирінням, пацієнти з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку (може знадобитися зниження стартових доз або збільшення інтервалів між дозами); застосування у складі комбінованої протипухлинної терапії, а також у поєднанні з променевою або іншою протипухлинною терапією; пацієнти із порушенням функції печінки.
особливі вказівки
Адрібластин ® швидкорозчинний слід застосовувати тільки під наглядом лікарів з досвідом застосування цитотоксичних препаратів.
До початку лікування пацієнт повинен відновитися від гострих токсичних ефектів попередньої цитотоксичної терапії (таких як стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія та системні інфекції).
До початку та під час терапії препаратом необхідно контролювати функцію серця, щоб звести до мінімуму ризик його тяжкого ураження. Для цього слід регулярно визначати фракцію викиду лівого шлуночка та негайно припинити лікування з появою перших різниць погіршення функції серця. До адекватних методів кількісного аналізу функції серця (вимірювання фракцій викиду лівого шлуночка) відносяться радіоізотопна ангіографія (MUGA) та ехокардіографія. До початку лікування рекомендується оцінити функцію серця за допомогою ЕКГ та одного з наступних методів - радіоізотопного сканування або ехокардіографії, особливо у пацієнтів з факторами ризику підвищеної кардіотоксичності (наприклад, явне або приховане захворювання серцево-судинної системи, попередня або супутня променева терапія/ перикарду,попередня терапія із застосуванням інших антрациклінів або антрацендіонів та супутня терапія препаратами, що знижують скорочувальну здатність серця). Фракцію викиду лівого шлуночка слід вимірювати в динаміці, особливо у разі збільшення кумулятивних доз антрацикліну. При цьому доцільно постійно використовувати той самий метод.
Ризик розвитку застійної серцевої недостатності, що становить близько 1-2% при застосуванні кумулятивної дози 300 мг/м 2 , повільно збільшується до досягнення сумарної кумулятивної дози 450-550 мг/м 2 , після чого відзначається різке збільшення ризику. У зв'язку з цим максимальна кумулятивна доза не повинна перевищувати 550 мг/ м2 .
Моніторинг функції серця повинен бути особливо суворим у пацієнтів, які отримують високі кумулятивні дози препарату та у пацієнтів із факторами ризику підвищеної кардіотоксичності. Однак, кардіотоксичність може розвинутись і при застосуванні нижчих кумулятивних доз доксорубіцину незалежно від наявності факторів ризику.
У дітей та підлітків підвищений ризик розвитку пізньої кардіотоксичності доксорубіцину. У жінок цей ризик може бути вищим, ніж у чоловіків.
Токсичність доксорубіцину та інших антрациклінів або антрацендіонів, ймовірно, має адитивний характер.
Як і інші цитотоксичні засоби, доксорубіцин може спричинити мієлосупресію. Загальний аналіз крові, включаючи лейкоцитарну формулу, слід проводити до та під час кожного циклу терапії доксорубіцином. Дозозалежна оборотна лейкопенія та/або гранулоцитопенія (нейтропенія) є основним проявом гематологічної токсичності доксорубіцину та найчастішою ознакою гострої токсичності, що лімітує дозу препарату. Лейкопенія та нейтропенія в більшості випадків досягають максимальної вираженості через 10-14 днів після введення препарату, причому кількість лейкоцитів/нейтрофілів повертається до норми на 21 день. Можливий також розвиток тромбоцитопенії та анемії. Клінічні ускладнення важкої мієлосупресії включають лихоманку, інфекції, сепсис/септицемію, септичний шок, кровотечі, гіпоксію тканин або летальний кінець.
У хворих, які отримували антрацикліни, включаючи доксорубіцин, описані випадки розвитку вторинного лейкозу з або без прелейкемической фазою. Вторинний лейкоз частіше зустрічається при застосуванні цих препаратів у комбінації з іншими протипухлинними засобами, що викликають пошкодження ДНК, променевою терапією, а також у пацієнтів, які раніше отримували інтенсивну цитотоксичну терапію або антрацикліни у високих дозах. Побічні лейкози можуть мати латентний період тривалістю 1-3 роки.
Мукозит/стоматит зазвичай розвивається невдовзі після введення препарату і у тяжких випадках протягом декількох днів може призвести до виразки слизової оболонки. Більшість пацієнтів відновлюються від цих небажаних явищ до третього тижня терапії.
До початку та під час терапії препаратом у пацієнтів необхідно контролювати показники функції печінки (рівень загального білірубіну у сироватці крові). У пацієнтів з підвищеним рівнем білірубіну можливе уповільнення кліренсу препарату та посилення загальної токсичності. З появою перших ознак екстравазації доксорубіцину (печіння або болючість у місці ін'єкції) інфузію слід негайно припинити, а потім відновити інфузію в іншу вену до введення повної дози; місцево провести заходи щодо усунення наслідків екстравазації. Доцільно використати пакети з льодом.
Точне дотримання інструкцій застосування препарату дозволяє звести до мінімуму ризик розвитку флебіту/тромбофлебіту в місці ін'єкції.
При внутрішньоміхуровому застосуванні препарату особливу увагу слід приділяти станам, що утворюють перешкоди для катетеризації (наприклад, обструкція уретри, зумовлена масивними пухлинами сечового міхура).
При застосуванні доксорубіцину внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин може спостерігатись гіперурикемія, у зв'язку з чим пацієнтам під час терапії рекомендується визначати рівень сечової кислоти, калію, кальцію та креатиніну у крові. Такі заходи як гідратація, олужнення та профілактика за допомогою алопуринолу для запобігання гіперурикемії дозволяють звести до мінімуму ризик ускладнень, пов'язаних із синдромом лізису пухлини.
У жінок доксорубіцин може спричинити безпліддя та аменорею. Овуляція та менструації зазвичай відновлюються після припинення лікування, хоча можливий настання ранньої менопаузи.
У чоловіків доксорубіцин має мутагенну дію і може спричинити пошкодження хромосом сперматозоїдів. Олігоспермія або азооспермія можуть виявитися необоротними, хоча в деяких випадках відзначалося відновлення сперматозоїдів, іноді через кілька років після припинення лікування.
Чоловіки та жінки, які отримують терапію розчинним препаратом Адрібластин ®, повинні використовувати надійні методи контрацепції.
При роботі з препаратом необхідно дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендується обробити розведеним розчином натрію гіпохлориту (містить 1% хлору). При попаданні препарату на шкіру - негайно провести рядне промивання шкіри водою з милом чи розчином бікарбонату натрію; якщо потрапив у вічі - відтягнути повіки і проводити промивання ока (око) великою кількістю води протягом щонайменше 15 хвилин.
Застосування при порушеннях функції печінки
Застосовувати з обережністю при порушеннях функції печінки
Умови реалізації
За рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Пацієнтам похилого віку рекомендується призначення нижчих доз або збільшення інтервалів між циклами.
Застосування у дітей
Дітям рекомендується призначення нижчих доз або збільшення інтервалів між циклами.
Нозологія (коди МКЛ)C16 Злоякісне новоутворення шлунка C22.0 Печінково-клітинний рак C34 Злоякісне новоутворення бронхів та легені C38.3 Злоякісне новоутворення середостіння неуточненої частини C40 Злоякісне новоутворення кісток та суглобних хрящів кінцівок C41 Злоякісне новоутворення кісток та суглобових хрящів інших та неуточнених локалізацій C47 Злоякісне новоутворення периферичних нервів та вегетативної нервової системи C48 Злоякісне новоутворення заочеревинного простору та очеревини C49 Злоякісне новоутворення інших типів сполучної та м'яких тканин C49.0 Злоякісне новоутворення сполучної та м'яких тканин голови, обличчя та шиї C50 Злоякісне новоутворення молочної залози C54.1 Злоякісне новоутворення ендометрію C56 Злоякісне новоутворення яєчника C61 Злоякісне новоутворення передміхурової залози C64 Злоякісне новоутворення нирки, крім ниркової балії C67 Злоякісне новоутворення сечового міхура C73 Злоякісне новоутворення щитовидної залози C81 Хвороба Ходжкіна [лімфогранулематоз] C82 Фолікулярна [нодулярна] неходжкінська лімфома C83 Нефолікулярна лімфома C85 Інші та неуточнені типи неходжкінської лімфоми C90.0 Множинна мієлома C91.0 Гострий лімфобластний лейкоз [ALL] C92.0 Гострий мієлобластний лейкоз [AML] C95.1 Хронічний лейкоз неуточненого клітинного типу
Власник реєстраційного посвідчення
NOVAMEDICA (Росія)
Вироблено
ACTAVIS ITALY SpA (Італія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Италия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Среди всего ассортимента у нас еще есть такой товар со смежным действием. Хотите приобрести Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Доксорубицин-ЛЭНС лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг (2 мг/мл) флакон 1 шт., Доксорубицин-РОНЦ лиофилизат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг, Доксорубицин-ЛЭНС Доксорубицина-Лэнс раствор для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг флакон 1 шт., Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт., Доксорубицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 10 мг флакон 1 шт., Доксорубицин-Ферейн лиофилизат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг, Келикс концентрат для приготовлнения раствора для внутривенного веедения 2 мг/мл флакон 10 мл 1 шт., Синдроксоцин лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт., Келикс концентрат для приготовлнения раствора для внутривенного веедения 2 мг/мл флакон 25 мл 1 шт., Доксорубицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 50 мг флакон 1 шт., Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг флакон 1 шт..
