Препараты при заболевании крови
Речовини, необхідні для кровотворення
Кров – це найважливіша складова внутрішнього середовища організму людини, що включає формені елементи (лейкоцити, еритроцити, тромбоцити) та рідку плазму (білки, фактори гемокоагуляційної та антигемокоагуляційної систем та інші компоненти). Елементи крові живуть відносно недовго: лейкоцити та тромбоцити – по кілька днів, еритроцити в крові – близько 100 днів. Склад крові оновлюється у кістковому мозку з активним використанням нуклеїнових кислот.
Основні функції крові:
- дихальна, тобто перенесення кисню від альвеол легень до всіх органів та тканин в організмі та, навпаки, перенесення вуглекислоти від тканин до легень;
- аліментарна, що означає перенесення поживних речовин (амінокислот, жирних кислот, глюкози та інших) від органів травлення, депонування чи синтезу тканин;
- екскреторна, або перенесення кінцевих продуктів, що утворюються в результаті обміну речовин (сечової кислоти, сечовини, креатиніну та інших) до бруньок та інших органів;
- гомеостатична, тобто забезпечення стабільності внутрішнього середовища організму; - регуляторна, або перенесення гормонів, метаболітів, нейропептидів, медіаторів та речовин, що беруть участь у їх синтезі;
- терморегулююча, пов'язана із забезпеченням сталості температури тіла людини;
- захисна, що полягає у забезпеченні захисту організму від інфекцій за допомогою антитіл, лізоциму та інших компонентів.
Порушення функцій крові та системи кровотворення негативно відбивається на функціонуванні багатьох органів та систем, вимагаючи лікарської корекції. Широкий спектр дії стимуляторів кровотворення забезпечує прискорення регенерації формених елементів крові, стимулювання еритро- та лейкопоезу, підвищення резистентності організму до інфекцій, прискорення процесів регенерації та одужання.
Препарати, що впливають на еритропоез
Головна функція еритроцитів полягає в перенесенні кисню від легенів до органів і тканин за рахунок гемоглобіну, що міститься в них. Зменшення у крові кількості еритроцитів і гемоглобіну тягне у себе розвиток анемії, різке його збільшення – еритремію (поліцитемію).
Активізацію синтезу гемоглобіну та утворення еритроцитів здійснюють за допомогою протианемічних препаратів. Вибір лікарських засобів залежить від етіології анемії, яка часто супроводжує різні захворювання.
Інгібітори еритропоезу
Препарати на лікування хвороб крові при терапії еритреміі (поліцитемії) пригнічують кровотворну функцію кісткового мозку (радіоактивні ізотопи фосфору, іміфос та інші).
Стимулятори лейкопоезу
Основна функція лейкоцитів у організмі – захисна. Порушення лейкопоезу, пов'язані зі зменшенням кількості лейкоцитів (лейкопенія, агранулоцитоз), можуть бути викликані впливом на кістковий мозок великих доз отруйних або токсичних лікарських речовин, що іонізує випромінювання. При лейкопенії (гранулоцитопенії) використовуються стимулятори лейкопоезу, що прискорюють вироблення лейкоцитів у кістковому мозку та сприяють відновленню їх нормальної кількості у крові. Залежно від цього, легка чи важка форма порушення лейкопоезу діагностована, використовують різні стимулятори.
При легких формах лейкопеній призначаються похідні піримідину (метилурацил, пентоксил).
При більш важких формах лейкопеній застосовується лейкоген та рекомбінантні людські колонієстимулюючі фактори. Засоби для пригнічення лейкопоезу При лейкозах використовують наступні препарати для лікування хвороб крові: протиобластомні засоби, як меркаптотурин, мієлосан, вінбластин та інші.
Список літератури:
[1] «Захворювання крові. Повний довідник»/А.А. Дроздов, М.В. Дроздова. / М: Ексмо, 2015. - 608 c.
[2] «Кров та ліки» / Г.Ф. Ланг. Г.І. Козинець. / М: Практична медицина, 2012. - 272 c.
Речовини, необхідні для кровотворення
Кров – це найважливіша складова внутрішнього середовища організму людини, що включає формені елементи (лейкоцити, еритроцити, тромбоцити) та рідку плазму (білки, фактори гемокоагуляційної та антигемокоагуляційної систем та інші компоненти). Елементи крові живуть відносно недовго: лейкоцити та тромбоцити – по кілька днів, еритроцити в крові – близько 100 днів. Склад крові оновлюється у кістковому мозку з активним використанням нуклеїнових кислот.
Основні функції крові:
- дихальна, тобто перенесення кисню від альвеол легень до всіх органів та тканин в організмі та, навпаки, перенесення вуглекислоти від тканин до легень;
- аліментарна, що означає перенесення поживних речовин (амінокислот, жирних кислот, глюкози та інших) від органів травлення, депонування чи синтезу тканин;
- екскреторна, або перенесення кінцевих продуктів, що утворюються в результаті обміну речовин (сечової кислоти, сечовини, креатиніну та інших) до бруньок та інших органів;
- гомеостатична, тобто забезпечення стабільності внутрішнього середовища організму; - регуляторна, або перенесення гормонів, метаболітів, нейропептидів, медіаторів та речовин, що беруть участь у їх синтезі;
- терморегулююча, пов'язана із забезпеченням сталості температури тіла людини;
- захисна, що полягає у забезпеченні захисту організму від інфекцій за допомогою антитіл, лізоциму та інших компонентів.
Порушення функцій крові та системи кровотворення негативно відбивається на функціонуванні багатьох органів та систем, вимагаючи лікарської корекції. Широкий спектр дії стимуляторів кровотворення забезпечує прискорення регенерації формених елементів крові, стимулювання еритро- та лейкопоезу, підвищення резистентності організму до інфекцій, прискорення процесів регенерації та одужання.
Препарати, що впливають на еритропоез
Головна функція еритроцитів полягає в перенесенні кисню від легенів до органів і тканин за рахунок гемоглобіну, що міститься в них. Зменшення у крові кількості еритроцитів і гемоглобіну тягне у себе розвиток анемії, різке його збільшення – еритремію (поліцитемію).
Активізацію синтезу гемоглобіну та утворення еритроцитів здійснюють за допомогою протианемічних препаратів. Вибір лікарських засобів залежить від етіології анемії, яка часто супроводжує різні захворювання.
Інгібітори еритропоезу
Препарати на лікування хвороб крові при терапії еритреміі (поліцитемії) пригнічують кровотворну функцію кісткового мозку (радіоактивні ізотопи фосфору, іміфос та інші).
Стимулятори лейкопоезу
Основна функція лейкоцитів у організмі – захисна. Порушення лейкопоезу, пов'язані зі зменшенням кількості лейкоцитів (лейкопенія, агранулоцитоз), можуть бути викликані впливом на кістковий мозок великих доз отруйних або токсичних лікарських речовин, що іонізує випромінювання. При лейкопенії (гранулоцитопенії) використовуються стимулятори лейкопоезу, що прискорюють вироблення лейкоцитів у кістковому мозку та сприяють відновленню їх нормальної кількості у крові. Залежно від цього, легка чи важка форма порушення лейкопоезу діагностована, використовують різні стимулятори.
При легких формах лейкопеній призначаються похідні піримідину (метилурацил, пентоксил).
При більш важких формах лейкопеній застосовується лейкоген та рекомбінантні людські колонієстимулюючі фактори. Засоби для пригнічення лейкопоезу При лейкозах використовують наступні препарати для лікування хвороб крові: протиобластомні засоби, як меркаптотурин, мієлосан, вінбластин та інші.
Список літератури:
[1] «Захворювання крові. Повний довідник»/А.А. Дроздов, М.В. Дроздова. / М: Ексмо, 2015. - 608 c.
[2] «Кров та ліки» / Г.Ф. Ланг. Г.І. Козинець. / М: Практична медицина, 2012. - 272 c.