Антибиотики
Антибіотики – це речовини, здатні вибірково пригнічувати життєдіяльність мікроорганізмів. Виборча дія означає активність щодо певних пологів та видів мікроорганізмів за збереження життєздатності клітин їхнього носія.
Поняття вибірковості пов'язане з існуючими уявленнями про спектр активності антибіотиків. Тим не менш, на сучасному етапі розподіл антибактеріальних препаратів на лікарські засоби широкого та вузького спектру дії є досить умовним, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих критеріїв. Крім того, ефективність препарату та ймовірність розвитку резистентності до нього не залежить від широти спектру його активності.
Надається більш доцільним розгляд антибіотиків з позицій їхньої клінічної ефективності при терапії інфекцій, що характеризуються локалізацією в певних органах. У зв'язку з тим, що докази ефективності препаратів, отримані у добре контрольованих клінічних випробуваннях, більш значущі, ніж їх умовне віднесення до антибіотиків широкого або вузького спектра дії.
Зазвичай прийнято ділити антибактеріальні препарати коштом природного (власне антибіотики, наприклад, пеніцилін), напівсинтетичного (модифікації природних молекул, наприклад, амоксицилін, цефазолин) і синтетичного походження (сульфаніламіди, нітрофурани). Хоча зараз деякі природні антибіотики синтезуються (хлорамфенікол). Є й препарати, які називаються антибіотиками (фторхінолони), але насправді це синтетичні сполуки.
Антибіотики утворюють значну частину фармацевтичних препаратів. Так, в Росії застосовується на сучасному етапі близько 30 груп антибіотиків, кількість препаратів, не враховуючи дженерики, прагне до 200. Незважаючи на існуючі відмінності, є ряд унікальних характеристик, властивих всім антибіотикам.
Їхня активність націлена не на тканини людини, а на клітини мікроорганізмів.
Активність антибіотиків непостійна і має тенденцію до зниження у зв'язку з формуванням резистентності мікроорганізмів. Формування стійкості до дії антибіотиків уникнути практично неможливо.
Резистентні до антибіотиків мікроорганізми небезпечні не тільки для пацієнта, у якого вони були знайдені, але й для інших людей, що є глобальною проблемою.
Антибіотики, як і всі лікарські препарати, поділяються на групи та класи. Подібна класифікація є важливою для розуміння спектру активності антибактеріальних препаратів, їх фармакокінетичних особливостей, можливих небажаних реакцій тощо. Тим не менш, було б неправильним розглядати всі препарати, що входять до однієї групи або класу, як взаємозамінні. Навіть препарати одного покоління, які відрізняються лише на одну молекулу, можуть надавати фармакологічну дію, що істотно відрізняється.
Практичне значення, особливо при терапії важких інфекцій, має поділ антибіотиків на бактерицидні та бактеріостатичні препарати. Особливо це актуально для пацієнтів із порушеннями імунітету, яким обов'язково призначаються бактерицидні лікарські засоби. Серед фармакокінетичних характеристик найбільше значення при виборі препарату має період напіввиведення, а для засобів, що приймаються внутрішньо, біодоступність. Отже, при призначенні антибіотиків дуже важливо брати до уваги особливості кожного препарату, а також добре проконтрольовані результати їхнього клінічного застосування.
Список літератури:
[1] «Алергія. Причини, симптоми, лікування, профілактика»/М.М. Зарубін. / М.: Фенікс, 2015. – 256 c.
[2] «Алергія та алергічні захворювання» / А.А. Михайленко, Г.А. Базанів. / М.: Медичне інформаційне агентство, 2015. – 304 c.