Препараты для лечения кожи
Основні принципи класифікації шкірних препаратів Будь-яке ураження шкіри - це місцевий патологічний процес. Воно завжди тією чи іншою мірою обумовлено будь-якими змінами в органах та системах організму. Отже, для лікування більшості захворювань не варто обмежуватись лише зовнішнім лікуванням уражених ділянок шкіри. За таких хвороб необхідно проводити також загальне лікування. Така дерматологічна терапія повинна бути спрямована на усунення факторів, що схиляють до хвороби, або першопричини шкірного ураження. Загальна терапія
Наведемо деякі методи та засоби загальної терапії, що набули широкого поширення при лікуванні різних шкірних захворювань.
Препарати, що впливають нервову систему. Їх застосовують при сильному свербіні, виражених суб'єктивних розладах. В окремих випадках показано терапію сном, що проводиться методом збільшення фізіологічного сну, призначення снодійних препаратів.
Антигістамінні засоби. Основними проявами алергічних реакцій є, як правило, еритеми та набряки. Вони обумовлені розширенням кровоносних судин та збільшенням їх проникності, іноді появою різкого сверблячки. Ці симптоми можна зняти антигістамінними препаратами (діазолін, димедрол, супрастин). Стимулююча терапія. Її сутність полягає у підвищенні роботи функцій систем та органів, активізації захисних механізмів організму. З різних способів неспецифічної стимуляції широким поширенням вирізняється аутогемотерапія. Препарати від шкірних захворювань призначаються при наступній маніпуляції: із ліктьової вени хворого кров, взяту шприцем, вводять у сідничний м'яз. Методами неспецифічної стимуляції називається лікування із застосуванням біогенних стимуляторів (ін'єкції екстракту плаценти, екстракту алое), та гамма-глобуліном.Також до стимулюючої терапії відноситься і пірогенна (лихоманкова) терапія, яка здійснюється шляхом введення пірогенних речовин (продігіозану або пірогеналу).
Вітаміни мають велике значення для лікування хворих. Вони обов'язково показані та застосовуються при тих ураженнях шкіри, які розвинулися внаслідок дефіциту відповідних вітамінів в організмі (гіповітамінози та авітамінози).
Антибіотики. При захворюваннях шкіри інфекційної етіології широке застосування мають антибіотики, особливо групи пеніциліну. Крім біосинтетичних пеніцилінів використовують і їх напівсинтетичні препарати: ампіцилін, оксацилін та ін. Гормонотерапія. Гормональні препарати застосовують у двох випадках. По-перше, вони приймаються як дерматологічний препарат для проведення замісної терапії, за якої першопричиною розвитку ураження шкіри є гіпофункція будь-якої залози внутрішньої секреції. По-друге, як засіб, що має унікальні фармакодинамічні властивості (адреналін, тиреоїдин та ін.).
Дієтотерапія. Деякі захворювання шкіри можуть бути пов'язані з харчовими інтоксикаціями, захворюваннями травних органів, порушенням обміну речовин. У разі дуже часто застосовується дієтотерапія. Вона призначається фахівцем за індивідуальними показаннями та залежить від характеру захворювання.
Зовнішня терапія Зовнішнє лікування дерматозів має багато цілей. Іноді воно може прямувати на усунення безпосередньої причини хвороби, в інших випадках - для захисту ураженої шкіри від всебічних дратівливих впливів. Зазвичай, зазвичай застосовується симптоматична зовнішня терапія, спрямовану видалення патологічних змін шкіри. Для отримання результату від методів зовнішньої терапії варто правильно підбирати не лише фармакологічний препарат та його концентрацію, а й враховувати лікарську форму шкірного препарату.
Список літератури:
[1] «Хвороби шкіри: атлас» / за ред. Н. В. Кунгурова / Єкатеринбург: Вид-во "VIP-Урал", 2014. - 176 с.
[2] «Косметична дерматологія: принципи та практика» / Л. Бауманн; пров. з англ. ; за ред. Н. Н. Потекаєва. / Москва: Медпрес-інформ, 2012. – 688 с.