Авелокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт Цена

Противомикробное средство из группы фторхинолонов, действует бактерицидно. Проявляет активность в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, анаэробных, кислотоустойчивых и атипичных бактерий: Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp. Эффективен в отношении бактериальных штаммов, резистентных к бета-лактамам и макролидам. Активен в отношении большинства штаммов микроорганизмов: грамположительные - Staphylococcus aureus (включая штаммы, нечувствительные к метициллину), Streptococcus pneumoniae (включая штаммы, устойчивые к пенициллину и макролидам), Streptococcus pyogenes (группа А); грамотрицательные - Haemophilus influenzae (включая как продуцирующие, так и не продуцирующие β-лактамазу штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включая как продуцирующие, так и не продуцирующие β-лактамазу штаммы), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; атипичные - Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. По данным исследований in vitro, хотя перечисленные ниже микроорганизмы чувствительными к моксифлоксацину, тем не менее безопасность и эффективность его при лечении инфекций не была установлена. Грамположительные микроорганизмы: Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae. Грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii. Анаэробные микроорганизмы: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaornicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипичные микроорганизмы: Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.

Блокирует топоизомеразами II и IV, ферменты, контролирующие топологические свойства ДНК, и участвующие в репликации, репарации и транскрипции ДНК. Действие моксифлоксацина зависит от его концентрации в крови и тканях. Минимальные бактерицидные концентрации почти не отличаются от минимальных подавляющих концентраций.

Механизмы развития резистентности, инактивирующие пенициллины, цефалоспорины, аминогликозиды, макролиды и тетрациклины, не влияют на антибактериальную активность моксифлоксацина. Перекрестная резистентность между моксифлоксацином и этими препаратами отсутствует. Плазмидно-опосредованный механизм развития резистентности не наблюдался. Общая частота развития резистентности - низкая. Исследования in vitro показали, что резистентность к моксифлоксацину развивается медленно в результате ряда последовательных мутаций. При многократном воздействии на микроорганизмы моксифлоксацином в субминимальных подавляющих концентрациях лишь незначительно повышаются показатели МПК. Между препаратами из группы фторхинолонов наблюдается перекрестная резистентность. Однако некоторые грамположительные и анаэробные микроорганизмы, устойчивые к другим фторхинолонам, чувствительны к моксифлоксацину.

таб., покр. плівковою оболонкою, 400 мг: 5, 7 чи 10 шт.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, матові, довгасті, двоопуклі, з фаскою, з гравіюванням "BAYER" на одній стороні та "М400" на іншій стороні.

допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна - 136 мг, кроскармелоза натрію - 32 мг, лактози моногідрат - 68 мг, магнію стеарат - 6 мг.

Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 9-12.6 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.3-0.42 мг, макрогол 4000 – 3-4.2 мг, титану діоксид – 2.7-3.78 мг.

5 штук. - блістери (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.
5 штук. - блістери (2) - пачки картонні з контролем першого розтину.
7 шт. - блістери (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.

J01MA14 Moxifloxacin

Антибактеріальний препарат групи фторхінолонів

моксифлоксацин

Протимікробний засіб - фторхінолон

Протимікробний засіб із групи фторхінолонів, діє бактерицидно. Виявляє активність щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробних, кислотостійких та атипових бактерій: Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp. Ефективний щодо бактеріальних штамів, резистентних до бета-лактамів та макролідів. Активний щодо більшості штамів мікроорганізмів: грампозитивні - Staphylococcus aureus (включаючи штами, нечутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (група грамнегативні - Haemophilus influenzae (включаючи як продукуючі, так і не продукуючі β-лактамазу штами), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи як продукуючі, так і не продукуючі, так і не продукують; атипові – Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. За даними досліджень in vitro, хоча наведені нижче мікроорганізми чутливими до моксифлоксацину, проте безпеку та ефективність його при лікуванні інфекцій не було встановлено. Грампозитивнімікроорганізми: Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae. Грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettge Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaornicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипові мікроорганізми: Legionella pneumophila, Caxiella Burnettii.

Блокує топоізомеразами II і IV, ферменти, що контролюють топологічні властивості ДНК, та беруть участь у реплікації, репарації та транскрипції ДНК. Дія моксифлоксацину залежить від його концентрації у крові та тканинах. Мінімальні бактерицидні концентрації майже не відрізняються від мінімальних концентрацій.

Механізми розвитку резистентності, що інактивують пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди та тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресна резистентність між моксифлоксацином та цими препаратами відсутня. Плазмідно-опосередкований механізм розвитку резистентності не спостерігався. Загальна частота розвитку резистентності – низька. Дослідження in vitro показали, що резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається в результаті ряду послідовних мутацій. При багаторазовому впливі на мікроорганізми моксифлоксацином у субмінімальних пригнічуючих концентраціях лише незначно підвищуються показники МПК. Між препаратами групи фторхінолонів спостерігається перехресна резистентність. Однак деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших фторхінолонів, чутливі до моксифлоксацину.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія (в т.ч. викликана штамами мікроорганізмів з множинною резистентністю до антибіотиків); неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин; ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу); ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у т.ч. внутрішньочеревні абсцеси; неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (в т.ч. сальпінгіти та ендометрити).

Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.

Внутрішньо або внутрішньовенно в дозі 400 мг 1 раз на добу.

Тривалість лікування при прийомі внутрішньо визначається тяжкістю інфекції та клінічним ефектом може становити від 5 до 21 дня.

Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT-моксифлоксацину та інших препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок спільного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует". Протипоказане сумісне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT: антиаритмічні препарати класу ІА (в т.ч. хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати класу ІІІ (в т.ч. аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); нейролептики (в т.ч. фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд); трициклічні антидепресанти; протимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин); антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин); інші (цизаприд, вінкамін внутрішньовенно, беприділ, дифеманіл).

При одночасному прийомі внутрішньо антацидів, полівітамінів та мінералів можливе порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за терапевтичну. У зв'язку з цим антацидні, антриретровірусні (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній, алюміній, сукральфат, залізо, цинк слід приймати як мінімум за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину.

У пацієнтів, які отримували антикоагулянти разом із антибіотиками, зокрема. з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагулянтної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявляється, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування МНО та за необхідності коригувати дозу непрямих антикоагулянтів.

Моксифлоксацин і дигоксин не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При повторному призначенні моксифлоксацину Cmax дигоксину збільшувалась приблизно на 30%. При цьому значення AUC та Cmin дигоксину не змінюються.

При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80% внаслідок уповільнення його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.

Застосування моксифлоксацину при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.

Інфекції: часто – грибкові суперінфекції.

З боку системи кровотворення: нечасто – анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення МНО; рідко – зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко – підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО.

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, кропив'янка, свербіж, висипання, еозинофілія; рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя); дуже рідко – анафілактичний/анафілактоїдний шок (в т.ч. потенційно загрозливий для життя).

З боку обміну речовин: нечасто – гіперліпідемія; рідко – гіперглікемія, гіперурикемія; дуже рідко – гіпоглікемія.

Психічні розлади: нечасто – тривожність, психомоторна гіперреактивність, ажитація; рідко - емоційна лабільність, депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), галюцинації; дуже рідко - деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно які у поведінці з тенденцією до самоушкодження, такому як суїцидальні думки чи суїцидальні спроби).

З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезії, дизестезії, порушення смакової чутливості (включаючи в дуже поодиноких випадках агевзію), сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення сну, тремор, вертиго, сонливість; рідко - гіпестезія, порушення нюху (включаючи аносмію), атипові сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення або вертиго, у дуже рідкісних випадках, що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у пацієнтів похилого віку), судоми з різними клінічними проявами (в т .ч. "grand mal" напади), порушення уваги, порушення мови, амнезія, периферична невропатія, поліневропатія; дуже рідко – гіперестезія.

З боку органу зору: нечасто – порушення зору (особливо при реакціях з боку центральної нервової системи); дуже рідко - минуща втрата зору (особливо при реакціях із боку ЦНС).

З боку органу слуху: рідко – шум у вухах, погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне).

З боку серцево-судинної системи: часто – подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією; нечасто – подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття, тахікардія, вазодилатація; рідко – підвищення АТ, зниження АТ, непритомність, шлуночкові тахіаритмії; дуже рідко - неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія (типу "пірует"), зупинка серця (переважно у осіб із станом, що привертають до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда).

З боку дихальної системи: нечасто – задишка, включаючи астматичний стан.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – знижений апетит та знижене споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази; рідко - дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – порушення функції печінки (включаючи підвищення активності ЛДГ), підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності ГГТ та ЛФ; рідко – жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко – фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки).

З боку шкірних покривів: дуже рідко - бульозні шкірні реакції, наприклад синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя).

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – тендиніт, підвищення м'язового тонусу та судоми, м'язова слабкість; дуже рідко – артрит, розриви сухожиль, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухового апарату, посилення симптомів міастенії.

З боку сечовидільної системи: нечасто – дегідратація (викликана діареєю чи зменшенням прийому рідини); рідко - порушення функції нирок, ниркова недостатність внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, що існували раніше).

З боку організму в цілому: часто – реакції у місці ін'єкції/інфузії; нечасто – загальне нездужання, неспецифічний біль, пітливість.

Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вищою у групі, яка отримувала ступінчасту терапію: часто - підвищення активності ГГТ; нечасто - шлуночкові тахіаритмії, артеріальна гіпотензія, набряки, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (в т.ч. "grand mal" напади), галюцинації, порушення функції нирок (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з раніше існуючими порушеннями функції нирок).

Наявність в анамнезі патології сухожиль, що розвинулася внаслідок лікування антибіотиками хінолонового ряду; у доклінічних та клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметрів серця, що виражалося у подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: вроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, які супроводжувалися клінічною симптоматикою; моксифлоксацин не можна застосовувати з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT; у зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням трансаміназ більш ніж у 5 разів вище за ВГН; вагітність, грудне вигодовування; вік до 18 років; підвищена чутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів.

З обережністю застосовувати при захворюваннях ЦНС (в т.ч. при захворюваннях, підозрілих щодо залучення ЦНС), що привертають до виникнення судомних нападів і знижують поріг судомної готовності; у пацієнтів з психозами та/або психіатричними захворюваннями в анамнезі; у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця, особливо у жінок та пацієнтів похилого віку; при myasthenia gravis; при цирозі печінки; при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію; у пацієнтів із генетичною схильністю або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

У деяких випадках вже після першого моксифлоксацину можливий розвиток гіперчутливості та алергічних реакцій, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко, навіть після першого застосування анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У цих випадках лікування моксифлоксацином слід припинити та негайно розпочати проводити необхідні лікувальні заходи (в т.ч. протишокові).

З обережністю у жінок та пацієнтів похилого віку. Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT.

Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації моксифлоксацину, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.

Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів печінкової недостатності, симптомів уражень шкіри або слизових оболонок, симптомів невропатії (біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість) необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування пмоксифлоксацином.

Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи моксифлоксацин, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Препарати, що гнітять перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї.

На тлі терапії хінолонами, в т.ч. моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля, особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах болю або запалення у місці ушкодження застосування моксифлоксацину слід припинити та розвантажити уражену кінцівку.

У період лікування слід уникати впливу прямих сонячних променів та УФ-випромінювання.

Не рекомендується застосовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus, резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами.

Здатність моксифлоксацину пригнічувати зростання мікобактерій може стати причиною взаємодії in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp.

Реакції психіки можуть виникнути навіть після першого призначення фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже поодиноких випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок та поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби. У разі розвитку у пацієнтів таких реакцій слід відмінити моксифлоксацин та вжити необхідних заходів. Слід бути обережними при застосуванні моксифлоксацину у пацієнтів з психозами та/або психіатричними захворюваннями в анамнезі.

Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, викликані резистентною до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae при лікуванні хворих із запальними захворюваннями органів малого тазу не слід проводити монотерапію моксифлоксацином, за винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхінолону. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин).

На тлі терапії моксифлоксацином дисглікемія виникала переважно у літніх пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При проведенні лікування у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок (в т.ч. при КК < 30 мл/хв/1.73 м2), а також пацієнтам, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, змін дозування не потрібно.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки не потрібно змінювати режим дозування.

З обережністю слід застосовувати препарат під час цирозу печінки.

Препарат відпускається за рецептом.

Пацієнтам похилого віку змін дозування не потрібно. Однак, щоб уникнути загострення хронічних захворювань у цієї категорії пацієнтів, моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю.

Протипоказано: дитячий та підлітковий вік до 18 років.

BAYER AG (Німеччина)

BAYER AG (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Авелокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Авелокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Хотите приобрести Авелокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Моксифлоксацин раствор для инфузий 1,6 мг/мл флакон 250 мл 1шт., Мофлокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Моксифлоксацин раствор для инфузий 1,6 мг/мл флакон 250 мл 1шт., Моксиграм таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 15 шт., Кимокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 7 шт., Хайнемокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Моксифлоксацин таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Ротомокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Мофлаксия таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 7 шт., Мофлаксия таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Моксифлоксацин -КГП таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 10 шт., Авелокс раствор для инфузий 400 мг флакон 250 мл 1 шт., Моксифлоксацин таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Мегафлокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Алвелон-МФ таблетки покрытые пленочной оболочкой 400 мг 5 шт., Авелокс раствор для инфузий 400 мг флакон 250 мл 1 шт., Авелокс раствор для инфузий 400 мг контейнер 250 мл 4 шт..