Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт Цена
-
Страна:Австрия
-
Форма выпуска:концентрат
-
Дозировка:2 мг/мл
Противоопухолевый антибиотик антрациклинового ряда, выделенный из культуры Streptomyces peucetius var. caesius.
Оказывает антимитотическое и антипролиферативное действие. Описано три основных механизма действия доксорубицина: взаимодействие с ДНК, ингибирование топоизомеразы I, ДНК и РНК полимераз, образование свободных радикалов и прямое воздействие на мембраны клеток, что приводит к подавлению репликации ДНК и синтеза нуклеиновых кислот, а также прямому цитотоксическому действию. Клетки чувствительны к препарату в S- и G2-фазах митоза.
Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт инструкция на украинскомФорма випуску
конц. д/пригот. розчину д/внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення 2 мг/1 мл: фл. 5 мл, 10 мл, 25 мл, 50 мл, або 100 мл 1 шт.
Опис
Концентрат для приготування розчину для внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення червоного кольору, прозорий, вільний від сторонніх частинок.
| 1 мл | |
| доксорубіцину гідрохлорид | 2 мг |
Допоміжні речовини : натрію хлорид – 9 мг, хлористоводнева кислота (10% розчин) – 0.26 мг, вода д/і – 993.74 мг.
5 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.
10 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.
25 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.
50 мл - флакони темного скла (1) - пачки картонні.
100 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.
Коди АТХ
L01DB01 Doxorubicin
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протипухлинний антибіотик
Діюча речовина
доксорубіцину гідрохлорид
Фармако-терапевтична група
Протипухлинний засіб, антибіотик
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2° до 8°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Фармакологічна дія
Протипухлинний антибіотик антрациклінового ряду, виділений із культури Streptomyces peucetius var. caesius.
Чинить антимітотичну та антипроліферативну дію. Описано три основні механізми дії доксорубіцину: взаємодія з ДНК, інгібування топоізомерази I, ДНК та РНК полімераз, утворення вільних радикалів та пряма дія на мембрани клітин, що призводить до придушення реплікації ДНК та синтезу нуклеїнових кислот, а також прямої цитотоксичної дії. Клітини чутливі до препарату в S- та G2-фазах мітозу.
Показання рак молочної залози; рак легені (дрібноклітинний); мезотеліома; рак стравоходу; рак шлунку; первинний гепатоцелюлярний рак; рак підшлункової залози; інсулінома; карциноїд; злоякісні пухлини голови та шиї; рак щитовидної залози; злоякісна тимома; рак яєчників; герміногенні пухлини яєчка; трофобластичні пухлини; рак передміхурової залози; рак сечового міхура (лікування та профілактика рецидивів після оперативного втручання); рак ендометрію; рак шийки матки; саркома матки; саркома м'яких тканин; саркома Юінга; остеогенна саркома; рабдоміосаркому; нейробластома; пухлина Вільмса; саркома Капоші; гострий лімфобластний лейкоз; гострий мієлобластний лейкоз; хронічний лімфолейкоз; хвороба Ходжкіна та неходжкінські лімфоми; множинна мієлома.
Спосіб застосування, курс та дозування
Доксорубіцин можна застосовувати як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури.
Внутрішньовенне введення
як монотерапія рекомендована доза на цикл становить 60-75 мг/м 2 кожні 3 тижні. Зазвичай препарат вводять одноразово протягом циклу; однак циклову дозу можна розділити на кілька введень (наприклад, вводити протягом перших 3 днів поспіль, або в перший і восьмий день циклу). Цикли повторюються кожні 3-4 тижні; для зниження токсичної дії доксорубіцину, особливо кардіотоксичності, застосовують тижневий режим дозування 10-20 мг/м 2 ; у комбінації з іншими протипухлинними препаратами доксорубіцин призначається у цикловій дозі 30-60 мг/м 2 кожні 3-4 тижні.Порушення функції печінки. У пацієнтів з гіпербілірубінемією доза доксорубіцину повинна бути зменшена відповідно до концентрації загального білірубіну:
на 50% при концентрації білірубіну у сироватці крові 1.2-3.0 мг/дл; на 75% при концентрації білірубіну у сироватці крові вище 3.0 мг/дл.Сумарна доза доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м 2 .У хворих, які отримували раніше променеву терапію на ділянку легень і середостіння або лікувалися іншими кардіотоксичними препаратами, сумарна доза доксорубіцину не повинна перевищувати 400 мг/м 2 .
Внутрішньовенне введення доксорубіцину слід проводити з обережністю. Для зменшення ризику розвитку тромбозів та екстравазації рекомендується вводити доксорубіцин через трубку системи для внутрішньовенного введення під час інфузії 0.9% розчину хлориду натрію або 5% розчину декстрози протягом 3-5 хв.
Введення в сечовий міхур
Введення в сечовий міхур застосовується для лікування поверхневих пухлин сечового міхура, а також профілактики рецидивів після трансуретральної резекції . Введення в сечовий міхур не застосовується для лікування інвазивних пухлин із проростанням у м'язову стінку сечового міхура.
Рекомендована доза для внутрішньоміхурового введення – 30-50 мг на інстиляцію, з інтервалами між введеннями від 1 тижня до 1 місяця, залежно від цілей терапії – лікування або профілактика. Концентрація розчину, що рекомендується, - 1 мг/1 мл води для ін'єкцій або 0.9% розчину натрію хлориду. Після завершення інстиляції, для забезпечення рівномірного впливу препарату на слизову оболонку сечового міхура, пацієнти повинні перевертатися з боку на бік кожні 15 хв. Як правило, препарат повинен перебувати в сечовому міхурі протягом 1-2 годин. Наприкінці інстиляції пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур.
Щоб запобігти надмірному розведенню препарату сечею, пацієнти повинні бути попереджені про те, що їм слід утримуватися від прийому рідини протягом 12 годин перед інстиляцією. Системне всмоктування доксорубіцину при інстиляції сечовий міхур є дуже низьким.
При проявах місцевої токсичної дії (хімічний цистит, який може проявлятися дизурією, поліурією, ніктурією, хворобливим сечовипусканням, гематурією, дискомфортом у ділянці сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу, призначену для інстиляцій, слід розчинити в 50-90%. натрію хлориду. Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (наприклад, при обструкції сечівника, обумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).
Внутрішньоартеріальне введення
Хворим з гепатоцелюлярним раком для забезпечення інтенсивного місцевого впливу при одночасному зменшенні загальної токсичної дії доксорубіцин може бути введений внутрішньоартеріально до головної печінкової артерії в дозі 30-150 мг/м 2 з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців. Вищі дози слід застосовувати лише у випадках, коли одночасно здійснюється екстракорпоральне виведення препарату.
Оскільки цей метод потенційно небезпечний, і при його використанні може статися повітряна емболія та/або артеріальний тромбоз, що призводить до поширеного некрозу тканини, внутрішньоартеріальне введення можуть здійснювати тільки лікарі, які досконало володіють цією методикою.
Передозування
Симптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія, тромбоцитопенія), токсичні ураження ШКТ (нудота, блювання, стоматит, ентерит, діарея), гострі ураження серця (зниження артеріального тиску, тахікардія, порушення ритму, болі в ділянці серця, гостра серцева).
Лікування: антидот до доксорубіцину не відомий. У разі передозування рекомендується симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.
Лікарська взаємодія
Доксорубіцин може посилювати токсичність інших протипухлинних засобів, особливо мієлотоксичність та токсичну дію на ШКТ.
При одночасному застосуванні доксорубіцину та інших цитотоксичних препаратів, які мають потенційну кардіотоксичність (наприклад, даунорубіцин, дактиноміцин, 5-фторурацил, мітоміцин, циклофосфамід), потрібне проведення ретельного контролю функції серця протягом усього курсу терапії. Доза доксорубіцину, що рекомендується, - не більше 400 мг/м 2 . Застосування доксорубіцину у хворих, які отримували повні кумулятивні дози даунорубіцину або доксорубіцину (в анамнезі), не рекомендується.
На тлі доксорубіцину можливе посилення явищ геморагічного циститу, що викликається циклофосфамідом та посилення гепатотоксичності 6-меркаптопурину.
Стрептозотоцин збільшує T1/ 2 доксорубіцину.
Доксорубіцин посилює викликане опроміненням токсичну дію на міокард, слизові оболонки, шкіру та печінку.
Урикозуричні протиподагричні препарати збільшують ризик розвитку нефропатії.
При сумісному застосуванні циклоспорину та доксорубіцину збільшуються концентрації обох препаратів у плазмі крові. Це може призвести до збільшення ризику розвитку мієлотоксичності та імуносупресії.
Гепатотоксичні препарати, що погіршують функцію печінки, можуть підвищити токсичність доксорубіцину.
Інгібітори ферментів системи цитохрому Р450 (наприклад, циметидин, ранітидин) можуть знижувати метаболізм доксорубіцину, в результаті збільшуючи ризик розвитку його токсичних ефектів.
Індуктори ферментів системи цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, барбітурати) можуть збільшувати швидкість метаболізму доксорубіцину, зменшуючи його ефективність.
При сумісному застосуванні з блокаторами повільних кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл) збільшується цитотоксичність доксорубіцину.
У зв'язку з тим, що при лікуванні доксорубіцином можливе придушення природних захисних механізмів, вакцинацію рекомендується проводити через деякий час (від 3 місяців до 1 року) після закінчення лікування
Фармацевтична взаємодія
Доксорубіцин не можна змішувати з іншими препаратами. Не слід допускати контакту з лужними розчинами, оскільки це може призвести до гідролізу доксорубіцину.
Фармацевтично несумісний з гепарином, дексаметазоном, фторурацилом, гідрокортизоном, сукцинатом натрію, амінофіліном, цефалотином, іншими протипухлинними препаратами.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Контрольованих досліджень застосування доксорубіцину у вагітних жінок не проводилося. Дослідження на тваринах показали ембріотоксичний, тератогенний та мутагенний ефекти доксорубіцину. Тому не слід застосовувати доксорубіцин при вагітності.
Оскільки доксорубіцин виділяється з грудним молоком, щоб уникнути токсичної дії препарату на немовля, у період лікування слід припинити грудне вигодовування.
Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування доксорубіцином та як мінімум протягом 3 місяців після цього слід застосовувати надійні методи контрацепції.
Побічна дія
З боку системи кровотворення: дуже часто – дозозалежна оборотна мієлосупресія (лейкопенія та нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія). Лейкопенія зазвичай досягає мінімального значення через 10-14 днів після введення препарату, відновлення картини крові зазвичай спостерігається на 21 день.
З боку серцево-судинної системи:часто - рання (гостра) кардіотоксичність, проявами якої є синусова тахікардія, тахіаритмії (включаючи шлуночкову тахікардію), надшлуночкова або шлуночкова екстрасистолія, а також брадикардія, AV-блокада та блокада ніжок пучка Гіса та/або патологічні зміни на -T), зниження АТ, відчуття серцебиття, пізня (відстрочена) кардіотоксичність, яка проявляється зниженням фракції викиду лівого шлуночка серця без клінічних симптомів та/або з симптомами застійної серцевої недостатності - задишка, набряк легенів, периферичні набряки, кардіомегалія, гепатомегалія асцит, ексудативний плеврит, ритм галопу, перикардит, міокардит; дуже рідко – флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії (у ряді випадків із летальним результатом).
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, виразкові ураження слизових оболонок ШКТ (стоматит, езофагіт, виразковий коліт, як правило, на 5-10 день після початку лікування та може прогресувати при повторних терапевтичних циклах), гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини , болі в животі, кровотеча з ШКТ, діарея, коліт. Підвищення концентрації загального білірубіну та активності печінкових трансаміназ у сироватці крові.
З боку сечовивідної системи: часто - фарбування сечі в червоний колір протягом 1-2 днів після введення доксорубіцину, гематурія, поліурія, странгурія, хворобливе сечовипускання, геморагічний цистит, аменорея (по закінченні терапії відбувається відновлення овуляції, проте може настати передчасна). олігоспермія, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдів відновлюється до нормального рівня; це може статися через кілька років після закінчення терапії); рідко – нефропатія, пов'язана з підвищеним утворенням сечової кислоти.
З боку репродуктивної системи: часто – аменорея (по закінченні терапії відбувається відновлення овуляції, проте може настати передчасна менопауза), олігоспермія, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдів відновлюється до нормального рівня; це може статися через кілька років після закінчення терапії).
З боку органів чуття: кон'юнктивіт, кератит, сльозотеча.
З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – оборотна повна алопеція (відновлення росту волосся зазвичай починається через 2-3 місяці після припинення введення препарату), гіперпігментація шкіри та нігтів, фоточутливість, кропив'янка, висипання, свербіж. У деяких хворих, яким раніше проводилася променева терапія після введення доксорубіцину (зазвичай через 4-7 днів) відзначалися гіперчутливість подразненої шкіри, поява еритеми з утворенням бульбашок, набряк, сильний біль, вологий епідерміт у місцях, що відповідають полям опромінення.
З боку дихальної системи: дуже рідкісні – тахіпне, диспне, ексудативний плеврит, бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія.
Місцеві реакції: нечасто - еритематозна смугастість по ходу вени, в яку вироблялася інфузія, потім може виникнути місцевий флебіт або тромбофлебіт. Також може розвинутись флебосклероз, особливо, якщо доксорубіцин вводиться повторно у невелику вену. У разі потрапляння препарату в навколишні тканини можуть виникати місцева болючість, тяжке запалення підшкірної клітковини та некроз тканин.
При внутрішньоартеріальному введенні на додаток до системної токсичності можуть спостерігатися виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (ймовірно, за рахунок рефлюксу препаратів до шлункової артерії); звуження жовчних проток внаслідок викликаного препаратом склерозуючого холангіту.
При внутрішньоміхуровому введенні: цистит.
Інші: нездужання, сонливість, астенія, лихоманка, озноб, припливи крові до обличчя, розвиток гострого лімфоцитарного або мієлоцитарного лейкозу, у дітей – розвиток пізніх неопластичних захворювань, зокрема – мієлоїдна лейкемія.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до доксорубіцину або інших компонентів препарату, а також до інших антрациклінів та антрацендіонів; вагітність; період лактації (грудного вигодовування).
В/в введення протипоказане при:
вираженої мієлосупресії (кількість нейтрофілів менше 1500 клітин/мкл); вираженої печінкової недостатності; тяжкої серцевої недостатності та аритміях; недавно перенесений інфаркт міокарда; попередньої терапії іншими антрациклінами або антрацендіонами у граничних сумарних дозах; гострих вірусних інфекціях (в т.ч. при вітряній віспі, що оперізує герпесу).Вступ та сечовий міхур протипоказано при:
інвазивних пухлинах з пенетрацією у стінку сечового міхура; інфекції сечових шляхів; запальних захворюваннях сечового міхураЗ обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів, які раніше отримували інтенсивну хіміотерапію; із захворюваннями серця; з факторами ризику розвитку кардіотоксичності; з ожирінням, з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку, з вираженим порушенням функції печінки (може знадобитися зниження стартових доз або збільшення інтервалів між дозами); уратним нефролітіазом (в т.ч. в анамнезі); у складі комбінованої протипухлинної терапії, а також у поєднанні з променевою або іншою протипухлинною терапією; у дітей; у пацієнтів похилого віку.
особливі вказівки
Лікування Доксорубіцином-Ебеве повинно проводитися під наглядом лікарів, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів.
Для зниження ризику токсичного ураження серця рекомендується до початку та під час терапії доксорубіцином проводити регулярний контроль його функції різними діагностичними методами (ехокардіографія, сцинтиграфія, ЕКГ). Ранній клінічний діагноз серцевої недостатності, зумовленої застосуванням препарату, є дуже важливим для успішного лікування. При виявленні ознак кардіотоксичності (клінічні ознаки - зниження артеріального тиску, порушення ритму серця, болі в серці; інструментальні ознаки - зниження фракції викиду лівого шлуночка більш ніж на 10% або нижче 50% у пацієнтів з початковою нормальною скорочувальною функцією серця, збільшення розмірів серця) Лікування доксорубіцином негайно припиняють.
Гостра кардіотоксичність у більшості випадків має оборотний характер (на ЕКГ реєструється депресія сегмента ST або не виражені порушення ритму) і зазвичай її не розглядають як показання до відміни терапії доксорубіцином. Однак якщо сталося зниження амплітуди комплексу QRS на 30% від вихідного значення, розширення комплексу QRS на ЕКГ, або зниження фракції укорочення лівого шлуночка на 5% за даними ехокардіограми, рекомендується припинити лікування доксорубіцином. Пізня (відстрочена) кардіотоксичність (кардіоміопатія) залежить від сумарної дози. Імовірність розвитку порушення функції міокарда становить приблизно 1-2% при сумарній дозі, що дорівнює 300 мг/м 2 ; ймовірність цього повільно зростає за загальної сумарної дозі 450-550 мг/м 2. При перевищенні цієї дози ризик розвитку застійної серцевої недостатності різко зростає, у зв'язку з чим лікування доксорубіцином рекомендується припинити після досягнення загальної сумарної дози 550 мг/м 2 .. Якщо у пацієнта є якийсь додатковий ризик виникнення кардіотоксичності (наприклад, вказівки в анамнезі на захворювання серця, попередня терапія антрациклінами або антраценедіонами, попередня променева терапія області середостіння, одночасне застосування інших потенційно кардіотоксичних препаратів, таких як циклофосфамід 15 років і старше 70 років), то токсична дія може проявлятися і при нижчих кумулятивних дозах, і контроль функції серця має бути особливо ретельним. Викликана доксорубіцином кардіотоксичність розвивається переважно в ході курсу терапії або протягом двох місяців після його закінчення, однак можуть виникати відстрочені побічні ефекти (через кілька місяців або навіть років після закінчення терапії).
У процесі лікування доксорубіцином необхідно проводити оцінку гематологічних показників до та під час кожного циклу терапії, включаючи визначення кількості лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові та функціональних печінкових тестів.
Пацієнтів з нейтропенією/лейкопенією, що розвинулася, слід ретельно спостерігати для виявлення ознак виникнення суперінфекції.
З появою перших ознак екстравазації доксорубіцину (печіння або болючість у місці ін'єкції) інфузію слід негайно припинити, а потім відновити інфузію в іншу вену до введення повної дози. Місцево провести заходи щодо усунення наслідків екстравазації. Доцільно використати пакети з льодом.
По можливості, слід уникати введення у вени над суглобами або у вени кінцівок з порушеним венозним або лімфатичним дренуванням.
При застосуванні доксорубіцину внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин може спостерігатися гіперурикемія, у зв'язку з чим пацієнтам під час терапії рекомендується визначати концентрацію сечової кислоти, калію, кальцію та креатиніну. Такі заходи як підвищена гідратація, вилуження сечі та профілактичне призначення алопуринолу для запобігання гіперурикемії дозволяють звести до мінімуму ризик ускладнень, пов'язаних із синдромом лізису пухлини. При лікуванні гіперурикемії та подагри може знадобитися корекція доз протиподагричних засобів внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти на фоні лікування препаратом.
Не рекомендується імунізація, якщо вона не схвалена лікарем в інтервалі від 3 місяців до 1 року після прийому препарату; іншим членам сім'ї хворого, які проживають з ним, слід відмовитися від імунізації пероральною вакциною проти поліомієліту; уникати контактів з людьми, які отримували вакцину проти поліомієліту, або носити захисну маску, що закриває ніс та рот.
Доксорубіцин може призводити до фарбування сечі у червоний колір.
При роботі з доксорубіцином необхідно дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендується обробити розведеним розчином натрію гіпохлориту (містить 1% хлору). При попаданні препарату на шкіру - негайно провести рядне промивання шкіри водою з милом або розчином гідрокарбонату натрію; при попаданні в очі - відтягнути повіки і проводити промивання ока (око) великою кількістю води протягом не менше 15 хв.
Залишки препарату та всі інструменти та матеріали, які використовувалися для приготування розчинів для внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення препарату Доксорубіцин-Ебеве, повинні знищуватись відповідно до стандартної лікарняної процедури утилізації відходів цитотоксичних речовин, з урахуванням чинних нормативних актів знищення небезпечних відходів.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Через ймовірність прояву побічних ефектів, таких як нудота, блювання, сонливість, слід бути обережним при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів з гіпербілірубінемією доза доксорубіцину повинна бути зменшена відповідно до концентрації загального білірубіну:
на 50% при концентрації білірубіну у сироватці крові 1.2-3.0 мг/дл; на 75% при концентрації білірубіну у сироватці крові вище 3.0 мг/дл.Внутрішньовенне введення протипоказане при вираженій печінковій недостатності.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Рекомендується призначення нижчих доз або збільшення інтервалів між циклами у пацієнтів похилого віку.
Застосування у дітей
Рекомендується призначення нижчих доз або збільшення інтервалів між циклами у дітей .
Нозологія (коди МКЛ)C15 Злоякісне новоутворення стравоходу C16 Злоякісне новоутворення шлунка C22.0 Печінково-клітинний рак C25 Злоякісне новоутворення підшлункової залози C34 Злоякісне новоутворення бронхів та легені C37 Злоякісне новоутворення вилочкової залози C40 Злоякісне новоутворення кісток та суглобних хрящів кінцівок C45 Мезотеліома C46 Саркома Капоші C49 Злоякісне новоутворення інших типів сполучної та м'яких тканин C49.0 Злоякісне новоутворення сполучної та м'яких тканин голови, обличчя та шиї C50 Злоякісне новоутворення молочної залози C53 Злоякісне новоутворення шийки матки C54.1 Злоякісне новоутворення ендометрію C56 Злоякісне новоутворення яєчника C58 Злоякісне новоутворення плаценти (хоріонкарцинома, хоріонепітеліома) C61 Злоякісне новоутворення передміхурової залози C62 Злоякісне новоутворення яєчка C64 Злоякісне новоутворення нирки, крім ниркової балії C67 Злоякісне новоутворення сечового міхура C71 Злоякісне новоутворення головного мозку C73 Злоякісне новоутворення щитовидної залози C81 Хвороба Ходжкіна [лімфогранулематоз] C82 Фолікулярна [нодулярна] неходжкінська лімфома C83 Нефолікулярна лімфома C90.0 Множинна мієлома C91.0 Гострий лімфобластний лейкоз [ALL] C91.1 Хронічний лімфоцитарний В-клітинний лейкоз C92.0 Гострий мієлобластний лейкоз [AML] D13.6 Доброякісне новоутворення підшлункової залози
Власник реєстраційного посвідчення
EBEWE PHARMA Ges.mbH Nfg KG (Австрія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Австрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Доксорубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 2мг/мл 5 мл 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Доксорубицин-ЛЭНС лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг (2 мг/мл) флакон 1 шт., Доксорубицин-РОНЦ лиофилизат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг, Доксорубицин-ЛЭНС Доксорубицина-Лэнс раствор для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг флакон 1 шт., Доксорубицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 10 мг флакон 1 шт., Доксорубицин-Ферейн лиофилизат для приготовления раствора для внтурисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг, Келикс концентрат для приготовлнения раствора для внутривенного веедения 2 мг/мл флакон 10 мл 1 шт., Синдроксоцин лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт., Келикс концентрат для приготовлнения раствора для внутривенного веедения 2 мг/мл флакон 25 мл 1 шт., Доксорубицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 50 мг флакон 1 шт., Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 50 мг флакон 1 шт., Адрибластин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисосудистого и внутрипузырного введения 10 мг флакон 1 шт..
