Велафакс таблетки 75 мг 28 шт Цена

Антидепрессант, химически не относящийся ни к одному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие), является рацематом двух активных энантомеров. Механизм антидепрессивного действия препарата связан с его способностью потенцировать передачу нервного импульса в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются сильными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабыми ингибиторами обратного захвата допамина. Кроме того, венлафаксин и ОДВ снижают бета-адренергическую реактивность как после однократного введения, так и при постоянном приеме. Венлафаксин не обладает сродством к м-холинергическим, гистаминовым H1-рецепторам и α1-адренорецепторам головного мозга. Не подавляет активность МАО. Препарат не влияет на высвобождение норадреналина из тканей головного мозга.

Таблетки світло-жовтого або жовтого кольору, круглі, з ділильною ризиком на одному боці та гравіюванням "PLIVA" - на іншій.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, барвник заліза оксид жовтий (Е172), карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат.

14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

N06AX16 Venlafaxine

Антидепресант

венлафаксин (у формі гідрохлориду)

Антидепресант

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності – 3 роки.

Антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантомерів. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Крім того, венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин не має спорідненості до м-холінергічних, гістамінових H 1 -рецепторів і α 1-адренорецепторів головного мозку Чи не пригнічує активність МАО. Препарат не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.

Таблетки Велафакса рекомендується приймати внутрішньо, під час їди, бажано в один і той же час, не розжовуючи і запиваючи рідиною.

Для лікування депресій рекомендована початкова доза – по 37.5 мг 2 рази на добу щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного поліпшення, дозу можна збільшити до 150 мг на добу – по 75 мг 2 рази на добу.

При необхідності застосування препарату у вищій дозі при тяжкому депресивному розладі або інших станах, що потребують стаціонарного лікування, можна призначити по 75 мг 2 рази на добу. Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза Велафаксу ® становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів продовжується протягом 6 місяців і більше. Препарат призначають у мінімальній дозі, що застосовувалася при лікуванні депресивного епізоду.

При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв) не потрібно коригувати режим дозування. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T 1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на добу. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (ШКФ менше 10 мл/хв) застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі , можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу.

При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час /ПВ/ менше 14 с) корекції режиму дозування не потрібно. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек ) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений.

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. У пацієнтів похилого віку препарат слід призначати у найменшій ефективній дозі. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.

Припинення прийому препарату Велафакс : після закінчення лікування дозу рекомендується знижувати поступово. При застосуванні в дозі, що дорівнює або перевищує 75 мг, курсом 7 днів і більше, препарат скасовують протягом мінімум тижня, поступово знижуючи дозу. При застосуванні у високих дозах курсом більше 6 тижнів період, необхідний для припинення прийому препарату, становить мінімум 2 тижні. Поява симптомів рецидиву захворювання в період відміни Велафакса потребує призначення вихідної дози препарату або більш поступового та тривалого її зниження.

Симптоми (часто виникають при одночасному прийомі етанолу): запаморочення, зниження АТ, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія або брадикардія, порушення свідомості (від сонливості до коми), судно , смерть

Лікування: проводять симптоматичну терапію, під безперервним контролем ЕКГ та функцій життєво важливих органів. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Рекомендується забезпечити прохідність дихальних шляхів, адекватні легеневій вентиляції та оксигенації. Гемодіаліз є неефективним, т.к. венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі. Специфічні антидоти невідомі.

Одночасне застосування інгібіторів МАО та венлафаксину протипоказане. Прийом венлафаксину можна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не раніше, ніж через 7 днів після відміни венлафаксину.

При одночасному застосуванні венлафаксину з препаратами літію можливе підвищення рівня літію у крові.

При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. Венлафаксин не впливає на метаболізм іміпраміну та його метаболіту 2-гідроксиіміпраміну, проте підвищує значення AUC та C max у плазмі дезіпраміну (основного метаболіту іміпраміну), а також знижує нирковий кліренс 2-гідроксідезіпраміну. Клінічне значення цього феномену невідоме.

При одночасному застосуванні з нейролептиками можлива поява симптомів, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром.

Венлафаксин на 42% знижує нирковий кліренс галоперидолу, при цьому значення AUC та C max збільшуються на 70% та 88% відповідно. Можливе посилення ефектів галоперидолу.

При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів суттєво не змінюється.

При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів).

При одночасному застосуванні з рисперидоном, незважаючи на збільшення AUC препарату, фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася.

Одночасний прийом етанолу та венлафаксину не супроводжувався зниженням розумової та рухової активності. Незважаючи на це (як і у разі прийому інших препаратів, що впливають на ЦНС), під час терапії венлафаксином не рекомендується вживання етанолу.

Циметидин пригнічує метаболізм венлафаксину при "першому проходженні" через печінку і не впливає на фармакокінетику ОДВ. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). У хворих похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції печінки одночасне застосування циметидину та венлафаксину повинно проводитись під медичним контролем.

Не виявлено клінічно значущої взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та гіпоглікемічними препаратами.

Оскільки зв'язування з білками плазми венлафаксину та ОДВ становить відповідно 27% та 30%, не передбачається лікарської взаємодії, зумовленої конкурентним вивільненням інших лікарських препаратів із зв'язків із білками плазми.

Метаболізм венлафаксину відбувається за участю системи цитохромів Р450, ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. Прийом препарату з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 або хворими з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D6 не супроводжувалися значними змінами концентрації активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ), що дозволяє не знижувати дозу антидепресанту. Однак одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 супроводжується збільшенням концентрації венлафаксину у плазмі. Тому слід дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину з лікарськими препаратами, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин) або обох ізоферментів (CYP2D6 та CYP3A4).

Венлафаксин є відносно слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4. У дослідженнях in vivo не було виявлено впливу венлафаксину на метаболізм алпразоламу (ізофермент CYP3A4), кофеїну (ізофермент CYP1А2), карбамазепіну (ізофермент CYP3A4) та діазепаму (ізоферменти CYP3A4 та CYP2C19).

При одночасному застосуванні з Варфаріном можливе посилення антикоагулянтного ефекту останнього, при цьому подовжується протромбіновий час, виражений через MHO.

При одночасному прийомі з індинавіром спостерігається зменшення значення AUC індинавіру на 28% та зниження його Cmax у плазмі на 36%, при цьому фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ не змінюються. Клінічне значення цього ефекту невідоме.

Венлафаксин може впливати на фармакодинаміку інших препаратів, що діють на рівні серотонінергічної нейротрансмітерної системи, тому слід бути обережним при його одночасному призначенні з триптанами, іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та препаратами літію.

При вагітності (зокрема перед пологами) венлафаксин протипоказаний, т.к. безпека його застосування у цей період не визначена.

Венлафаксин та метаболіт ОДВ виділяються з грудним молоком. Безпека цих речовин для новонароджених дітей не доведена, тому при необхідності прийому препарату під час лактації слід припинити грудне вигодовування на час лікування.

Більшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому немає необхідності скасування терапії.

Частота побічних ефектів: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але <10%), нечасто (≥0.1%, але <1%), рідко (≥0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0.01%), включаючи поодинокі випадки.

З боку травної системи: часто – зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, біль у животі; нечасто – бруксизм, підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко – гепатит; в окремих випадках – панкреатит.

З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину сироватки крові (особливо після тривалого прийому або прийому препарату у високих дозах), зниження чи збільшення маси тіла; нечасто – гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону (АДГ); в окремих випадках – підвищення рівня пролактину плазми крові.

З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покровів; нечасто – зниження АТ, постуральна гіпотензія, непритомність, аритмія, тахікардія; дуже рідко – аритмія типу "пірует", подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, астенія, кошмарні сновидіння, слабкість, запаморочення, безсоння, сонливість, підвищена нервова збудливість, парестезії, ступор, гіпертонус м'язів, тремор, позіхання, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко - судоми, атаксія з порушенням рівноваги та координації руху, порушення мови, манія або гіпоманія, серотоніновий синдром, симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, епілептичні напади; в окремих випадках - марення, екстрапірамідні розлади, у т.ч. дискінезія та дистонія, пізня дискінезія, психомоторне занепокоєння/акатизія.

З боку психічного статусу: частота не встановлена ​​– депресія, поява суїцидальних думок та суїцидальна поведінка під час терапії та після відміни препарату.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі, геморагічний синдром; в окремих випадках - агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія.

З боку сечовивідної системи: часто – порушення сечовипускання; нечасто – затримка сечі.

З боку статевої системи: часто – зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія у чоловіків, менорагія; нечасто – порушення менструального циклу, аноргазмія у жінок.

З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору, шум або дзвін у вухах; нечасто – порушення смакових відчуттів.

З боку шкіри та її придатків: часто – підвищена пітливість (в т.ч. нічна); нечасто – алопеція.

З боку дихальної системи: нечасто – задишка; в окремих випадках – легенева еозинофілія.

З боку ендокринної системи: рідко – галакторея; в окремих випадках – підвищення рівня пролактину.

Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип (в т.ч. макуло-папульозний), свербіж, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; рідко багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; в окремих випадках – анафілактичні реакції.

З боку кістково-м'язової системи: часто – артралгія, міалгія; нечасто – спазми м'язів; в окремих випадках – рабдоміоліз.

Після різкої відміни венлафаксину або зниження дози можливі підвищена стомлюваність, сонливість, астенія, головний біль, нудота, блювота, анорексія, сухість у роті, запаморочення, діарея, безсоння, незвичайні сновидіння, утруднення засинання, занепокоєння, трево , сплутаність свідомості, дезорієнтація, гіпоманія, тремор, парестезії, підвищена пітливість, тахікардія, судоми, дзвін чи шум у вухах, відмова від їжі. Для запобігання розвитку симптомів синдрому відміни дуже важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після прийому у високих дозах.

З обережністю застосовувати у разі нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії, артеріальній гіпертензії, тахікардії, судомному синдромі в анамнезі, підвищенні внутрішньоочного тиску, закритокутовій глаукомі, маніакальному стані в анамнезі, гіпонатріємії, гіповоемії, до кровоточивості (з боку шкіри та слизових оболонок), при вихідно зниженій масі тіла.

При депресії зростає ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб. Цей ризик зберігається до стійкої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших тижнів лікування або більше, пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом протягом усього цього періоду до настання стійкого поліпшення. Ризик суїцидальних спроб найвищий відразу після початку прийому препарату, але також знову підвищується на ранніх стадіях одужання, Велафакс ®не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків молодше 18 років. У пацієнтів із суїцидальною поведінкою в анамнезі, або схильністю до виникнення суїцидальних думок до початку лікування, а також у дорослих пацієнтів молодого віку, ризик суїцидальних думок чи спроб суїциду є найвищим. У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показана підвищена ймовірність суїцидальної поведінки (спроба суїциду та суїцидальні думки) у осіб віком до 25 років, які отримують антидепресанти, у тому числі венлафаксин.

Пацієнтів та людей, які здійснюють догляд за пацієнтами, слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів.

Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми синдрому відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед скасуванням препарату поступово знизити його дозу. Ризик виникнення симптомів синдрому відміни залежить від величини дози, тривалості терапії та індивідуальної чутливості пацієнта. У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами (в т.ч. венлафаксином) можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Велафакс ® (як і інші антидепресанти) слід з обережністю призначати пацієнтам з манією в анамнезі (такі пацієнти потребують лікарського контролю).

Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Препарат не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою епілепсією, а пацієнти з контрольованою епілепсією потребують ретельного спостереження.

Застосування венлафаксину може бути пов'язане з розвитком психомоторного занепокоєння, яке клінічно нагадує акатизію і характеризується суб'єктивно неприємним і таким, що завдає страждання занепокоєнням з потребою рухатися, часто в поєднанні з нездатністю сидіти або стояти на місці. Цей стан найчастіше спостерігається протягом перших кількох тижнів лікування. У разі виникнення таких симптомів підвищення дози може мати несприятливий ефект і слід розглянути питання про доцільність продовження прийому венлафаксину.

Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, кропив'янки або інших алергічних реакцій.

У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з цим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період підбору або підвищення дози.

На фоні лікування препаратом можливе підвищення ЧСС, особливо під час прийому у високих дозах. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів зі схильністю до тахікардії.

Пацієнтів, особливо літнього віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги (ортостатичної гіпотензії).

У пацієнтів, які приймають венлафаксин, рідко спостерігалися зміни параметрів ЕКГ (подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT).

З обережністю слід призначати венлафаксин пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда та з нестабільною стенокардією, оскільки безпека застосування препарату у цієї категорії хворих не вивчена.

Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищувати ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність.

Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або із глаукомою.

Не рекомендується поєднувати венлафаксину із засобами, що знижують масу тіла (в т.ч. фентерміном), через відсутність даних про ефективність та безпеку.

Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Попри це лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом (як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на ЦНС). Особливого контролю потребують хворі, які мають в анамнезі вказівки на лікарську залежність.

При застосуванні венлафаксину протягом тривалого періоду потрібен контроль рівня холестерину сироватки крові.

З обережністю слід призначати препарат у разі порушення функції печінки або нирок. Іноді може знадобитися зниження дози.

З огляду на прийому венлафаксина слід дотримуватися особливої ​​обережність під час проведення електросудомної терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає.

У період лікування не рекомендується вживання алкоголю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Венлафаксин практично не впливає на психомоторні та когнітивні функції. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку ЦНС, у період лікування венлафаксином необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв) не потрібно коригувати режим дозування. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T 1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на добу. При тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв) застосування Велафакса не рекомендується, оскільки така терапія має обмежений досвід. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі , можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу.

При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час /ПВ/ менше 14 с) корекції режиму дозування не потрібно. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек ) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений.

Препарат відпускається за рецептом.

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення ниркової функції. У пацієнтів похилого віку препарат слід призначати у найменшій ефективній дозі. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.

Препарат протипоказаний дітям та підліткам до 18 років.

PLIVA HRVATSKA doo (Хорватія)

Страна производства (на момент написания) Хорватия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Велафакс таблетки 75 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Велафакс таблетки 75 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Велафакс таблетки 75 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Венлафаксин таблетки 37,5 мг 30 шт., Венлафаксин таблетки 75 мг 30 шт., Венлаксор таблетки 75 мг 30 шт., Велаксин капсулы пролонгированного действия 75мг 28 шт., Венлаксор таблетки 37,5 мг 30 шт., Велаксин капсулы пролонгированного действия 150 мг 28 шт., Велаксин таблетки 75 мг 28 шт., Велафакс таблетки 37,5 мг 28 шт., Велаксин таблетки 37,5 мг 28 шт., Венлафаксин таблетки 37,5 мг 30 шт. Органика, Ньювелонг таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой 75 мг 30 шт..