Конкор АМ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт Цена

Данный лекарственный препарат обладает выраженными антигипертензивным и антиангинальным эффектами благодаря взаимодополняющему действию двух активных ингредиентов: БМКК – амлодипина и селективного бета1-адреноблокатора – бисопролола.

Механизм действия амлодипина

Амлодипин блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).

Антигипертензивный эффект амлодипина обусловлен прямым релаксирующим действием на гладкомышечные клетки сосудов, что ведет к снижению сопротивления периферических сосудов.

Механизм антиангинального действия до конца не изучен, возможно он связан с двумя следующими эффектами.

1. Расширение периферических артериол снижает ОПСС, т.е. постнагрузку. Поскольку амлодипин не вызывает рефлекторной тахикардии, потребление энергии и кислорода миокардом снижается.

2. Расширение крупных коронарных артерий и коронарных артериол улучшает снабжение кислородом как нормальных, так и ишемизированных зон миокарда. Благодаря этим эффектам улучшается снабжение кислородом миокарда, даже при спазме коронарных артерий (стенокардия Принцметала или нестабильная стенокардия).

У пациентов с артериальной гипертензией прием препарата 1 раз/сут вызывает клинически значимое снижение АД в положении лежа и стоя на протяжении всего 24-часового интервала между приемами препарата. В связи с медленным развитием антигипертензивного эффекта амлодипина он не вызывает острую артериальную гипотензию.

У пациентов со стенокардией прием препарата 1 раз/сут увеличивает общее время выполнения физической нагрузки, время до развития приступа стенокардии, а также время до значительного снижения интервала ST (1 мм), и снижает частоту приступов стенокардии и потребность сублингвального приема нитроглицерина.

Амлодипин не связан с какими-либо неблагоприятными метаболическими нарушениями или изменениями уровня липидов в плазме крови. Возможно использование у пациентов с астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Механизм действия бисопролола

Бисопролол - селективный бета1-адреноблокатор, без собственной симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием.

Он обладает лишь незначительным сродством к β2-адренорецепторам гладкой мускулатуры бронхов и сосудов, а также к β2-адренорецепторам, участвующим в регуляции метаболизма. Следовательно, бисопролол в целом не влияет на сопротивление дыхательных путей и метаболические процессы, в которые вовлечены β2-адренорецепторы.

Избирательное действие препарата на β1-адренорецепторы сохраняется и за пределами терапевтического диапазона.

Бисопролол не обладает выраженным отрицательным инотропным действием. Максимальный эффект препарата достигается через 3-4 ч после приема внутрь. Даже при назначении бисопролола 1 раз/сут его терапевтический эффект сохраняется в течение 24 ч благодаря 10-12 ч T1/2 из плазмы крови. Как правило, максимальный антигипертензивный эффект достигается через 2 недели после начала лечения.

Бисопролол снижает активность симпатоадреналовой системы (САС), блокируя β1-адренорецепторы сердца.

При однократном приеме внутрь у пациентов с ИБС без признаков хронической сердечной недостаточности бисопролол урежает ЧСС, уменьшает ударный объем сердца и, как следствие, уменьшает фракцию выброса и потребность миокарда в кислороде. При длительной терапии изначально повышенное ОПСС снижается. Снижение активности ренина в плазме крови рассматривается как один из компонентов гипотензивного действия бета-адреноблокаторов.

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, злегка двоопуклі, з ризиком на одному боці та з гравіюванням "MS" на іншій стороні, без запаху.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.

C07FB07 Бісопролол та амлодипін

Гіпотензивний комбінований препарат (селективний бета<SUB>1</SUB>-адреноблокатор + блокатор повільних кальцієвих каналів)

амлодипін

бісопролол (у формі фумарату)

Гіпотензивний комбінований засіб (бета-адреноблокатор селективний+БМКК)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Термін придатності – 3 роки.

Даний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БМКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу.

Механізм дії амлодипіну

Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах).

Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, що веде до зниження опору периферичних судин.

Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами.

1. Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується.

2. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда, навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату 1 раз на добу викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії.

У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату 1 раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST (1 мм), та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину.

Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів у плазмі. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Механізм дії бісопрололу

Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії.

Він має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори.

Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону.

Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз/сут його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 год завдяки 10-12 год T1/2 з плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні від початку лікування.

Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи (САС), блокуючи β1-адренорецептори серця.

При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак хронічної серцевої недостатності бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.

артеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих самих дозах.

Таблетки для вживання. Таблетки слід приймати вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози!

Рекомендована добова доза – 1 таблетка певного дозування на день.

Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар у ході призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні речовини, що входять до складу препарату Конкор® АМ.

Тривалість лікування. Лікування препаратом Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно.

Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкої або середньої тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю.

Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (КК менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Літні пацієнти

Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози.

Діти

Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.

Амлодипін

Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату).

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль за ОЦК та діурезом. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз не є ефективним.

Бісопролол

Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю мають високу чутливість.

Лікування: при виникненні передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію.

При вираженій брадикардії - внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора.

При вираженому зниженні АТ - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону.

При AV блокаді (II або III ступеня) - пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – встановлення кардіостимулятора.

При загостренні перебігу ХСН - внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів.

При бронхоспазму – призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.

При гіпоглікемії - внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).

Бісопролол практично не піддається діалізу.

Амлодипін

Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4.

Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір і ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіа Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності.

Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4.

Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, під час лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії.

Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності.

Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну, слід при необхідності зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може призводити до збільшення концентрації симвастатину в плазмі. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг 1 раз на добу.

Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується у зв'язку з можливим збільшенням біодоступності амлодипіну, що призводить до ефекту зниження високого АТ.

Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну.

Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів.

Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину.

Бісопролол

Нерекомендовані комбінації

Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і, меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.

Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії.

Комбінації, які потребують обережності

БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця.

Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда.

Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності.

Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії.

Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС).

Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Засоби для загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію і збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV провідності та розвитку брадикардії.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу.

Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.

Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на α- та β-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрін), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібна взаємодія більш ймовірна при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Гіпотензивні засоби , як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу.

Комбінації, які необхідно враховувати

Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.

Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.

Рифампіцин трохи скорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна.

Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.

Вагітність

Амлодипін

Безпека амлодипіну під час вагітності людини не встановлено.

Бісопролол

Бісопролол має фармакологічний ефект, який може мати несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад, гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода).

Конкор® AM не рекомендується під час вагітності, якщо передбачувана користь для матері не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо лікування з Конкор® AM необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та, у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії.

Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії.

Годування грудьми

Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає. Тому прийом препарату Конкор® AM не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом бісопрололу в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.

Фертильність

Дані щодо впливу препарату Конкор® AM на фертильність у людини відсутні. Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.

Небажані реакції, що спостерігаються при використанні амлодипіну та бісопрололу, представлені нижче, залежно від частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1 000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення), частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних).

Амлодипін

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія.

Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, сонливість (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Порушення зору (в т.ч. диплопія).

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто – блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки*.

З боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда.

З боку судин: часто – "припливи"; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – поллакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, висип, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – периферичні набряки; часто - підвищена стомлюваність, астенія; нечасто – біль у грудях, біль, загальне нездужання.

Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла.

* Найчастіше з холестазом.

Бісопролол

З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів.

Порушення психіки: нечасто – депресія, порушення сну; рідко – галюцинації, кошмарні сновидіння.

З боку нервової системи: часто – головний біль**, запаморочення**; нечасто – безсоння; рідко - непритомність.

З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху.

З боку серця: нечасто – порушення AV провідності, брадикардія, збільшення симптомів перебігу ХСН.

З боку судин: часто – відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко – алергічний риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів.

З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція.

Загальні розлади: часто – підвищена стомлюваність**; нечасто – виснаження**.

Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT та АЛТ).

** Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.

Амлодипін

Бісопролол

Комбінація амлодипін/бісопролол

З обережністю

ХСН (в т.ч. неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), печінкова недостатність, ниркова недостатність, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, строга дієта, що одночасно проводиться десенсибілізуюча AV блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня, псоріаз (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів), важкі форми ХОЗЛ та нетяжкі форми бронхіальної астми , літній вік, гіпотензія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця), одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.

Не припиняйте лікування препаратом Конкор® AM різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, т.я. це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово.

Амлодипін

У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти.

Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі.

У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН.

У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів.

У пацієнтів з порушенням функції печінки T1/2 амлодипіну та показників AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта.

Пацієнтам з нирковою недостатністю амлодипін призначають у нормальних дозах, т.к. зміни його концентрації у плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності, та амлодипін не діалізується.

У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але необхідно ретельне спостереження за пацієнтами.

Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу.

Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

Бісопролол

Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця.

Бісопролол слід призначати з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю.

Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів і посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії.

Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект.

При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі.

У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол слід призначати лише після блокади α-адренорецепторів (на фоні застосування альфа-адреноблокаторів).

Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися лише після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику.

У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада β1-адренорецепторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду β1-адренорецепторів періопераційно.

Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіарітмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно відмінити бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії.

При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реакції може погіршитися.

У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати.

Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю.

У період лікування препаратом необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкої або середньої тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю.

Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (КК менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно.

Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Препарат відпускається за рецептом.

Літнім пацієнтам можуть призначатися звичайні дози. Обережність потрібна лише при збільшенні дози.

Протипоказано застосування у дітей віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

MERCK KGaA (Німеччина)

EGIS Pharmaceuticals PLC (Угорщина)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Конкор АМ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Конкор АМ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Есть еще похожий товар в рекомендуемом блоке, присмотритесь. Хотите приобрести Конкор АМ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Конкор АМ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт., Конкор АМ таблетки 10 мг+5 мг 30 шт., Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт., Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт., Нипертен Комби таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг + 5 мг 30 шт., Нипертен Комби таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+5 мг 30 шт., Конкор АМ таблетки 10 мг+10 мг 30 шт..