Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт Цена

Данный лекарственный препарат обладает выраженными антигипертензивным и антиангинальным эффектами благодаря взаимодополняющему действию двух активных ингредиентов: БМКК - амлодипина и селективного бета1-адреноблокатора - бисопролола.

Механизм действия амлодипина

Амлодипин блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).

Антигипертензивный эффект амлодипина обусловлен прямым релаксирующим действием на гладкомышечные клетки сосудов, что ведет к снижению ОПСС.

Механизм антиангинального действия до конца не изучен, возможно он связан с двумя следующими эффектами:

1. Расширение периферических артериол снижает ОПСС, т.е. постнагрузку. Поскольку амлодипин не вызывает рефлекторной тахикардии, потребление энергии и кислорода миокардом снижается.

2. Расширение крупных коронарных артерий и коронарных артериол улучшает снабжение кислородом как нормальных, так и ишемизированных зон миокарда. Благодаря этим эффектам улучшается снабжение кислородом миокарда, даже при спазме коронарных артерий (стенокардия Принцметала или нестабильная стенокардия).

У пациентов с артериальной гипертензией прием препарата один раз в день вызывает клинически значимое снижение АД в положении лежа и стоя на протяжении всего 24-часового интервала между приемами препарата. В связи с медленным развитием антигипертензивного эффекта амлодипина он не вызывает острую артериальную гипотензию.

У пациентов со стенокардией прием препарата 1 раз/сут увеличивает общее время выполнения физической нагрузки, время до развития приступа стенокардии, а также время до значительного снижения интервала ST, а также снижает частоту приступов стенокардии и потребность сублингвального приема нитроглицерина.

Не обнаружено отрицательного влияния амлодипина на обмен липидов плазмы крови, глюкозы крови и мочевой кислоты сыворотки крови.

Механизм действия бисопролола

Бисопролол - селективный бета1-адреноблокатор без собственной симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием.

Он обладает лишь незначительным сродством к β2-адренорецепторам гладкой мускулатуры бронхов и сосудов, а также к бета2-адренорецепторам, участвующим в регуляции метаболизма. Следовательно, бисопролол в целом не влияет на сопротивление дыхательных путей и метаболические процессы, в которые вовлечены β2-адренорецепторы.

Избирательное действие препарата на β1-адренорецепторы сохраняется и за пределами терапевтического диапазона.

Бисопролол не обладает выраженным отрицательным инотропным действием

Максимальный эффект препарата достигается через 3-4 ч после приема внутрь. Даже при назначении бисопролола 1 раз/сут его терапевтический эффект сохраняется в течение 24 ч благодаря T1/2 из плазмы, который составляет 10-12 ч.
Как правило, максимальный антигипертензивный эффект достигается через 2 недели после начала лечения.

Бисопролол снижает активность симпатоадреналовой системы (САС), блокируя β1-адренорецепторы сердца.

При однократном приеме внутрь у пациентов с ИБС без признаков хронической сердечной недостаточности (ХСН) бисопролол урежает ЧСС, уменьшает ударный объём сердца и, как следствие, уменьшает фракцию выброса и потребность миокарда в кислороде. При длительной терапии изначально повышенное ОПСС снижается. Снижение активности ренина в плазме крови рассматривается как один из компонентов гипотензивного действия бета-адреноблокаторов.

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком з одного боку.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 265 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 10 мг, магнію стеарат – 3 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил безводний) – 2 мг.

10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (5) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні.
30 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.
30 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні.
30 шт. - банки полімерні – пачки картонні.
30 шт. - флакони полімерні – пачки картонні.

C07FB Бета-адреноблокатори в комбінації з блокаторами кальцієвих каналів

Гіпотензивний комбінований препарат (селективний бета<SUB>1</SUB>-адреноблокатор + блокатор повільних кальцієвих каналів)

амлодипін (у формі безілату)

бісопрололу фумарат

Гіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний+блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК))

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки.

Даний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БМКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу.

Механізм дії амлодипіну

Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах).

Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на клітини гладком'язових судин, що веде до зниження ОПСС.

Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами:

1. Розширення периферичних артеріол знижує ОПСС, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується.

2. Розширення великих коронарних артерій та коронарних артеріол покращує постачання кисню як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда. Завдяки цим ефектам покращується постачання киснем міокарда, навіть при спазмі коронарних артерій (стенокардія Принцметала або нестабільна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії.

У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату 1 раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину.

Не виявлено негативного впливу амлодипіну на обмін ліпідів плазми, глюкози крові та сечової кислоти сироватки крові.

Механізм дії бісопрололу

Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію.

Він має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори.

Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону.

Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії

Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз/сут його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 год завдяки T1/2 з плазми, який становить 10-12 год.
Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні від початку лікування.

Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи (САС), блокуючи β1-адренорецептори серця.

При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак хронічної серцевої недостатності (ХСН) бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів.

артеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих самих дозах.

Препарат приймають внутрішньо.

Таблетки слід приймати вранці, незалежно від їди, не розжовуючи.

Рекомендована добова доза – 1 таблетка на день певного дозування.

Підбір та титрування дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар у ході призначення монокомпонентних препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Біспролол АМЛ.

Тривалість лікування

Лікування препаратом Біспролол АМЛ зазвичай є довготривалою терапією.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкої або середньої тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю.

Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (КК менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам похилого віку препарат можна призначати у звичайних дозах. Обережність потрібна лише при збільшенні дози.

Діти

Препарат не рекомендований для застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.

Лікування годі припиняти різко, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози.

Амлодипін

Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату).

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз не є ефективним.

Бісопролол

Симптоми: AV-блокада, виражена брадикардія; виражене зниження АТ, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість.

Лікування: при виникненні передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію.

При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.

При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону.

При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму.

При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів.

При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).

Бісопролол практично не піддається діалізу.

Амлодипін

Одночасне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, нітратами тривалої дії, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо вважається безпечним.

Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4.

Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, інгібітори протеази, протигрибкові засоби групи азолів, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну у плазмі крові до клінічно значущих значень.

Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцин, звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4.

Симвастатин: Одночасне застосування з амлодипіном може спричинити збільшення концентрації симвастатину в плазмі крові. Пацієнтам, які приймають амлодипін, не рекомендовано застосування симвастатину у дозі понад 20 мг на добу.

Грейпфрутовий сік, циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну.

Амлодипін може посилювати антигіпертензивні ефекти інших гіпотензивних засобів.

Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину або циклоспорину.

Амлодипін не впливає на лабораторні показники.

Бісопролол

Не рекомендовані комбінації

Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і, меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження АТ та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.

Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії.

Комбінації, які потребують обережності

БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця.

Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда.

Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності.

Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії.

Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС).

Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися. Подібна взаємодія можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Кошти для проведення загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію та збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та розвитку брадикардії.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу.

Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.

Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібна взаємодія більш ймовірна при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу.

Комбінації, які необхідно враховувати

Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.

Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.

Рифампіцин трохи вкорочує T1/2 бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна.

Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.

Амлодипін

В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину, екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення амлодипіну в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Бісопролол

Застосування бісопрололу при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода.

Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії.

Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому його прийом не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом бісопрололу в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.

Небажані побічні реакції, що спостерігаються при використанні активних інгредієнтів окремо, представлені відповідно до таких умов угруповання за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100; рідко (≥1/10 000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), невідомо (оцінка на підставі наявних даних не може бути проведена).

Амлодипін

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія.

Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, сонливість (особливо на початку лікування); нечасто - непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія.

З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія).

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); диспепсія, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит*, жовтяниця*.

З боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – інфаркт міокарда, аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь).

З боку судин: часто – “припливи” крові до обличчя, нечасто – виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – поллакіурія, болючі позиви на сечовипускання, ніктурія.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряки кісточок; нечасто – артралгія, міалгія, судоми м'язів, біль у спині.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Загальні реакції: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто – біль у грудях, астенія, біль, загальне нездужання.

Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; дуже рідко – збільшення активності печінкових ферментів*.

*У більшості випадків з холестазом

Бісопролол

З боку обміну речовин та харчування: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів.

Порушення психіки: нечасто – депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари.

З боку нервової системи: часто – головний біль**, запаморочення**; нечасто – безсоння; рідко - непритомність.

З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху.

З боку серця: нечасто – порушення AV-провідності, брадикардія, збільшення симптомів перебігу ХСН.

З боку судин: часто – відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто – ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів.

З боку статевих органів та молочної залози: рідко – імпотенція.

Загальні реакції: часто – підвищена стомлюваність**; нечасто – виснаження**.

Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ).

** Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.

Для амлодипіну:

Для бісопрололу:

Для комбінації амлодипін/бісопролол:

З обережністю

ХСН (в т.ч. неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), печінкова недостатність, ниркова недостатність, гіпертиреоз, цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, оклюзійні захворювання. , псоріаз (в т.ч. в анамнезі), голодування (строга дієта), феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів), бронхіальна астма і ХОЗЛ, одночасно проведена десенсибілізуюча терапія, проведення загальної анестезії, літній вік, діабет 1 типу, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гострий інфаркт міокарда (після перших 28 днів).

Амлодипін

У пацієнтів із порушенням функції печінки T1/2 амлодипіну збільшується.

При призначенні препарату таким пацієнтам слід бути обережними і регулярно контролювати активність печінкових ферментів.

При призначенні амлодипіну пацієнтам з ХСН слід бути обережними.

У пацієнтів з ХСН (в т.ч. неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA), амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН.

У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти.

Необхідна підтримка гігієни порожнини рота та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

Екстракорпоральне запліднення (ЕКО): у поодиноких випадках при проведенні ЕКЗ на фоні застосування БМКК відзначалися оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, що призводило до порушення їх функцій.
При безуспішних спробах ЕКЗ та при виключенні інших причин безпліддя слід брати до уваги ймовірність впливу на сперматозоїди БМКК за умови їх застосування.

Бісопролол

Контроль за станом пацієнтів, які приймають бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).

Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 60 уд/хв.

Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів з обтяженим бронхолегеневим анамнезом.

Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини.

При застосуванні бісопрололу у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів).

При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Слід уникати різкої відміни препарату у пацієнтів з гіпертиреозом, щоб уникнути посилення симптоматики.

При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних β-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення.

При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.

У разі потреби проведення планового хірургічного лікування бісопролол слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв бісопролол перед хірургічним втручанням, йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією.

Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).

Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію β-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.

Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні β-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів на фоні одночасного застосування бронходилатувальних засобів. На тлі прийому β-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози бісопрололу таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму.

У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV-блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.

Рекомендується припинити терапію бісопрололом у разі розвитку депресії.

Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні).

Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.

У курців ефективність β-адреноблокаторів нижча.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами

Пацієнтам з порушенням функції нирок легкої або середньої тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю.

Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (КК менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціального режиму дозування для цієї групи пацієнтів не визначено, проте препарат у цьому випадку повинен призначатися обережністю. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.

Препарат відпускається за рецептом.

Пацієнтам похилого віку препарат можна призначати у звичайних дозах. Обережність потрібна лише при збільшенні дози.

SEVERNAYA ZVEZDA ZAO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Конкор АМ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт., Конкор АМ таблетки 5 мг+10 мг 30 шт., Конкор АМ таблетки 10 мг+5 мг 30 шт., Бисопролол АМЛ таблетки 5 мг+5 мг 30 шт., Нипертен Комби таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг + 5 мг 30 шт., Нипертен Комби таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+5 мг 30 шт., Конкор АМ таблетки 10 мг+10 мг 30 шт..