Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт Цена

Компоненты препарата Блоктран® ГТ оказывают аддитивное антигипертензивное действие, снижая артериальное давление (АД) в большей степени, чем каждый из компонентов в отдельности. Вследствие диуретического эффект гидрохлоротиазид повышает активность ренина плазмы крови (АРП), стимулирует секрецию альдостерона, увеличивает концентрацию аигиотензина II и снижает содержание калия в сыворотке крови. Прием лозартана блокирует все физиологические эффекты аигиотензина II и, вследствие подавления эффектов альдостерона, может способствовать уменьшению потери калия, связанной с приемом диуретика.

Гидрохлорогиазид вызывает небольшое повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови, лозартан обладает умеренным и преходящим урикозурическим эффектом. Комбинация лозартана и гидрохлоротиазида способствует уменьшению выраженности гиперурикемии, вызванной диуретиком.

Лозартан

Ангиотензин II является мощным вазоконстриктором, главным активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, а также решающим патофизиологическим звеном развития артериальной гипертензии. Лозартан - антагонист рецепторов аигиотензина II (типа АТ1). Ангиотензин II избирательно связывается с АТ1-рецеиторами, находящимися во многих тканях (в гладко-мышечных тканях сосудов, в надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует разрастание гладкомышечных клеток. Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е 3174) как in vitro, так и in vivo блокируют все физиологические эффекты аигиотензина II независимо от источника или пути синтеза.

Лозартан не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибнрует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), отвечающий за разрушение брадикинина. Поэтому побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек) возникают достаточно редко. При применении лозартана, отсутствие влияния отрицательной обратной связи на секрецию ренина приводит к повышению АРП. Повышение АРП приводит к повышению ангиотензина II в плазме крови. Однако антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиогензина II. Лозартан и его активный метаболит обладают большим сродством к рецепторам ангиогензина I, чем к рецепторам ангиогензина II. Активный метаболит в 10-40 раз активнее лозартана. После однократного приема внутрь антигипертензивное действие достигает максимума через 6 ч, затем в течение 24 часов постепенно снижается. Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата. Антигипертензивный эффект увеличивается с увеличением дозы лозартана.

Лозартан не влияет на вегетативные рефлексы и не обладает длительным эффектом в отношении концентрации норадреналипа в плазме крови.

У пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка лозартан, в том числе и в комбинации с гидрохлоротиазидом, снижает риск сердечно-сосудистой заболеваемости и смертности.

Гидрохлоротиазид

Механизм антигипертензивного действия тиазидных диуретиков неизвестен. Тиазидные диуретики обычно не оказывают влияния на нормальное АД. Гидрохлоротиазид является диуретиком и гипотензивным средством. Он воздействует на реабсорбцию электролитов в дистальных канальцах почек. Гидрохлоротиазид приблизительно в одинаковой степени увеличивает экскрецию ионов натрия и хлора. Натрийурез может сопровождаться небольшой потерей ионов калия, бикарбонатов и задержкой ионов кальция в организме. При приеме внутрь диуретический эффект начинается через 2 часа, достигает максимума в среднем через 4 часа и продолжается от 6 до 12 часов.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою

Таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до темно-рожевого або темно-рожевого з фіолетовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна - 40.1 мг, крохмаль картопляний - 23.4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколат) - 7 мг, лактози моногідрат - 3.5 мг, повідон (полівінілпіролідон 4 ) – 1.4 мг, магнію стеарат – 0.7 мг.

Склад оболонки: Опадрай II Рожевий 57U36011 [гіпромеллоза (ГПМЦ 2910) – 2.015 мг, полідекстроза – 1.69 мг, титану діоксид (E171) – 1.6887 мг, тальк – 0.455 мг, 3, 5, 3, 3, 2, 3, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 20, 20, 20, 20, 2005 кармін червоний (кармін Е120) – 0.0663 мг] – 6.5 мг.

10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.

C09DA01 Лозартан у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

лозартан калію

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

За температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Компоненти препарату Блоктран ГТ мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи артеріальний тиск (АТ) більшою мірою, ніж кожен з компонентів окремо. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію аігіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти аігіотензину II і, внаслідок придушення ефектів альдостерону, може сприяти зменшенню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика.

Гідрохлорогіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти в плазмі крові, лозартан має помірний і минучий урикозуричний ефект. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком.

Лозартан

Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також вирішальною ланкою розвитку артеріальної гіпертензії. Лозартан – антагоніст рецепторів аігіотензину II (типу АТ1). Ангіотензин II вибірково зв'язується з АТ1-рецеїторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладко-м'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює розростання гладких клітин. Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е 3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти аігіотензину II незалежно від джерела чи шляху синтезу.

Лозартан не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який відповідає за руйнування брадикініну. Тому побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк), виникають досить рідко. При застосуванні лозартану відсутність впливу негативного зворотного зв'язку на секрецію реніну призводить до підвищення АРП. Підвищення АРП призводить до підвищення ангіотензину ІІ у плазмі крові. Проте антигіпертензивна активність та зниження концентрації альдостерону плазми зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіогензину II. Лозартан і його активний метаболіт мають більшу спорідненість до рецепторів ангіогензину I, ніж до рецепторів ангіогензину II. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший за лозартан. Після одноразового прийому внутрішньо антигіпертензивна дія досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів від початку прийому препарату. Антигіпертензивний ефект збільшується із збільшенням дози лозартану.

Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіпу в плазмі крові.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі й у комбінації з гідрохлортіазидом, знижує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності.

Гідрохлоротіазид

Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків невідомий. Тіазидні діуретики зазвичай не впливають на нормальний АТ. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаковою мірою збільшує екскрецію іонів натрію та хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію, бікарбонатів та затримкою іонів кальцію в організмі. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект починається через 2 години, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин.

артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким повалена комбінована терапія); зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.

Препарат Блоктран ГТ приймають внутрішньо, незалежно від прийому ніші, кратність прийому - 1 раз на добу.

Артеріальна гіпертензія

Початкова та підтримуюча доза становить 1 таблетка 1 раз на добу. 13 окремих випадках для досягнення більшого ефекту збільшують дозу до 2 таблеток 1 раз на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки препарату Блоктран ГГ.

Не потрібно коригувати дозу літнім пацієнтам та пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (КК 30-50 мл/хв).

Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка

Стандартна початкова доза лозартану становить 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдалося досягти цільового артеріального тиску на фоні прийому лозартану 50 мг/добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг), і, у разі потреби, потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг у поєднанні. з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити до 2-х таблеток препарату Блоктран ГТ (всього 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду на добу одноразово).

Дані щодо специфічного лікування передозування комбінації лозартан/гідрохлорошазид обмежені. У разі передозування прийом препарату Блоктран® ГТ слід припинити, пацієнту забезпечити ретельний контроль показників функцій життєво важливих органів, проведення симптоматичної терапії – індукція блювання у випадку, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також усунення зневоднення, електролітних порушень, печінкової коми та зниження АТ стандартними методами. .

Лозартан

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, може з'являтися брадикардія через парасимпатичну (вагусну) стимуляцію.

Лікування: у разі вираженого зниження артеріального тиску показана підтримуюча терапія. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.

Гідрохлоротіазид

Симптоми: дефіцит електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія); дегідратація (внаслідок надмірного діурезу). При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій.

Лікування: якщо препарат нещодавно приймали – промивання шлунка, прийом активованого вугілля: при необхідності проводиться корекція водно-електролітних порушень. Не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.

Може призначатися коїться з іншими гіпотензивними засобами.

Лозартан

Не відзначалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії препарату з такими лікарськими засобами, як гідрохлортіазид, дигоксин, варфарин, циметидин, фенобарбітал, кетоконазол та еритроміцин. Рифампіцин зменшує концентрацію активного метаболіту. Клінічне значення цієї взаємодії не встановлено. Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення аігіотензину II та його ефекти, супутнє призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), калійвмісних добавок і солей, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Як і при застосуванні інших засобів, що впливають на виведення натрію, лікування лозартаном може супроводжуватися зниженням екскреції та підвищенням сироваткової концентрації літію, тому при одночасному лікуванні з препаратами літію слід контролювати його сироваткову концентрацію.

Нестероїдні протизапальні препарати, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних препаратів. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецензорів аігіотензину II може бути ослаблений при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, які отримували лікування нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, одночасне призначення антагоністів рецепторів ангіотензину II може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Зазвичай цей ефект оборотний. Подвійна блокада РААС – поєднане застосування блокагора рецепторів аігіотензину II з інгібітором АПФ – призводить до значного зростання частоти небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотеїзія, непритомність, гієркаліємія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність. Найбільш високий ризик – у хворих із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю, цукровим діабетом (з будь-яким ускладненням). Питання про застосування подвійної блокади РААС (наприклад, шляхом одночасного призначення інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) має вирішуватись у кожному випадку індивідуально при ретельному контролі функції нирок.

Флуконазол, інгібітор ізоферменту CYP2C9, знижує плазмові концентрації активного метаболіту та підвищує концентрації лозартану, проте фармакодинамічна значущість цього феномену не встановлена. Показано, що у осіб, які не метаболізують лозартан в активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту CYP2C9.

Гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні з барбітуратами, наркотичними анальгетиками, етанолом може розвинутись ортостатична гіпотеїзія. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами (для прийому внутрішньо та інсуліну) може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних препаратів. Зважаючи на ризик розвитку лактоацидозу через можливе порушення функції нирок при застосуванні гідрохлоротназиду метформнп слід застосовувати з обережністю.

При одночасному застосуванні коїться з іншими гіпотензивними засобами спостерігається адитивний ефект.

Слід уникати одночасного застосування із солями літію (нирковий кліренс літію знижується, збільшується його токсичність).

При одночасному застосуванні з кортикостероїдами, адренокортикотропним гормоном, гліциризинової кислотою (міститься в корені солодки), амфотерицином відбувається виражене зниження вмісту електролітів, особливо калію.

При одночасному застосуванні з недеполяризуючими міорелаксантами (тубокурарином) можливе посилення їхньої дії.

Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть зменшувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефекти гідрохлортіазиду. Одноразовий прийом колестирамнію або колестніолу може зменшувати всмоктування гідрохлортіазиду в шлунково-кишковому тракті на 85 і 43% відповідно. При одночасному застосуванні препарату з пресеорними амінами (норепінефрином, епінефрином) можливе незначне зниження ефекту амінів. Лікарські препарати, що використовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) - може знадобитися корекція дози (збільшення дози пробенециду та сульфінпіразону), оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Спільне застосування тіазидних діуретиків може збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден) – підвищення біодоступності тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.

Тіазидні діуретики можуть знижувати ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських препаратів (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивний ефект.

Тіазидні діуретики можуть посилювати токсичну дію саліцилатів на центральну нервову систему при їх застосуванні у високих дозах.

Повідомлялося про окремі випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.

Супутнє лікування з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та подагри.

Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинена застосуванням тіазидних діуретиків, може сприяти розвитку аритмій при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків з антиаритмічними препаратами (хіпідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), деякими антипсихотичними препаратами (нейролептиками) (тіоридазин, хлорпромазин, левомепмудазин, левомепромазин, галоперидол, дроперидол) та іншими препаратами (беприділ, цизаприд, дифеманід, еритроміцин, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін) може супроводжуватися розвитком гіпокаліємії, що, у свою чергу, може спричинити розвиток аритмії типу «пірует».

Тіазидні діуретики можуть призвести до гіперкальціємії внаслідок зниження його екскреції, тому необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові. У зв'язку з впливом тіазидних діуретиків на обмін кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.

При одночасному застосуванні з карбомазепіном існує ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії.

При розвитку дегідратації на фоні застосування діуретиків існує можливість розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при одночасному застосуванні з препаратами йоду.

Застосування препарату Блоктран ГТ протипоказане при вагітності.

Застосування препаратів, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензин-альдостеропову систему протягом другого і третього триместрів вагітності, може викликати дефект розвитку плода або навіть викликати його загибель. У разі виникнення вагітності необхідно негайно відмінити прийом препарату. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і виявляється у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних жінок не рекомендується, тому що це підвищує ризик розвитку у плода таких несприятливих явищ як розвиток фетальної та неонатальної жовтяниці, а у матері – тромбоцитопенії та можливо інших несприятливих реакцій. Особливо не рекомендується застосування гідрохлортіазиду у першому триместрі вагітності. Немає даних про те, що лозартан виділяється у грудне молоко, гідрохлортіазид у грудне молоко виділяється. Препарат Блоктран ГТ протипоказаний до застосування протягом усього періоду годування груддю через потенційний ризик для новонародженого. При необхідності застосування препарату Блоктран ГТ у період лактації, грудне вигодовування має бути припинено.

Частота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10 %; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1 %, але менше 1 %; рідко - не менше 0,01%, менше 0,1%; дуже рідко – 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення.

У клінічних дослідженнях з лозартаном/гідрохлоротіазидом не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для цього комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні лозартану та гідрохлортіазиду окремо.

Наступні небажані явища спостерігалися при застосуванні лозартану та гідрохлортіазиду у монотерапії.

Лозартан

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, пурпура Шенлейн-Геноха, екхімози, гемолітична анемія.

Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, загострення перебігу подагри.

З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, безсоння; нечасто - занепокоєння, парестезії, периферична нейропатія, тремор, мігрень, непритомність, тривога, тривожні розлади, панічні розлади, сплутаність свідомості, депресія, сонливість, розлад сну, погіршення пам'яті.

З боку органу зору: нечасто – порушення зору, відчуття сухості та печіння в очах, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору.

З боку органу слуху: нечасто – вертиго, шум у вухах.

З боку дихальної системи: часто – закладеність носа, кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт); нечасто – фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, риніт, носова кровотеча, дискомфорт у глотковій ділянці.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, диспепсичні явища, біль у животі; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор.

З боку опорно-рухового апарату: часто судоми, міалгія, біль у спині, в ногах; нечасто - артралгія, біль у руках, плечі, коліні, артрит, фіброміалгія, м'язова слабкість, припухлість суглобів, кістково-м'язовий біль.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахі-або брадикардія, аритмії, стенокардія, біль у грудях, AV блокада II ступеня, цереброваскулярні події, інфаркт міокарда, васкуліт.

З боку сечостатевої системи: нечасто – ніктурія, часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, ослаблення лібідо, імпотенція.

З боку шкірних покровів: нечасто – сухість шкіри, еритема, «приплив» крові до шкіри обличчя, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, шкірний висип, підвищене потовиділення, алопеція, дерматит.

Інші: часто – астенія, підвищена втома; нечасто – набряк особи, лихоманка.

Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія, зниження гематокриту та гемоглобіну; нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; дуже рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ.

Гідрохлоротіазид

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, нечасто – запаморочення, безсоння.

З боку органу зору: нечасто – минуще порушення зору, ксантопсія.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – некротизуючий васкуліт.

З боку органів дихання: нечасто – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт та набряк легенів.

З боку травної системи: нечасто – сіалоденіт, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, діарея, запор, жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз), панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату: нечасто – судоми м'язів.

З боку сечовивідної системи: нечасто – глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, порушення нирок, ниркова недостатність.

Загальні порушення: нечасто – гарячка.

При постмаркетинговому застосуванні лозартану/гідрохлоротіазиду спостерігалися такі небажані явища:

З боку травної системи: рідко – гепатит.

Лабораторні показники: рідко – гіперкаліємія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ.

тяжка артеріальна гіпотензія; анурія; гіперкаліємія; дегідратація; рефрактерна гіпокаліємія; важко контрольований цукровий діабет; хвороба Аддісона; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з препаратами калію (більше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью), холестаз; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату, іншим похідним сульфоніламіду; непереносимість лактози, дефіцит лакто -галактозної мальабсорбції.

З обережністю: порушення водно-електролітного балансу крові, наприклад, на фоні діареї або блювання (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв), із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки; з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); з цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою, з обтяженим алергологічним анамнезом (у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк розвивався раніше при прийомі інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ) та бронхіальної астми, а також при системних захворюваннях. у тому числі системному червоному вовчаку); гіповолемією (у тому числі на фойє високих доз діуретиків): а також при одночасному призначенні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі інгібіторами циклооксигенази 2 типу (ЦОГ-2), із серцевими глікозидами; у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та літніх пацієнтів; у пацієнтів з гострим нападом глаукоми.

Лозартан

Внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у деяких сприйнятливих пацієнтів відзначалися зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність; дані зміни мали оборотний характер і зникали після припинення терапії.

Можливий прояв такого симптому підвищеної чутливості як ангіоневротичний набряк, тому пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі потребують ретельного контролю.

Блоктран ГТ, як і деякі препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може збільшувати концентрацію сечовини крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Дані зміни функції нирок були оборотними та зникали після відміни терапії.

Не рекомендується призначення препарату при симптоматичному підвищенні концентрації сечової кислоти та при подагрі.

Фармакологічні дані вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у хворих на цироз печінки значно збільшується, тому пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі слід застосовувати препарат у нижчій дозі. Під час лікування препаратом Блоктран ГТ, як і при будь-якій гіпотензивній терапії, можливе виражене зниження артеріального тиску. Пацієнтів необхідно обстежити з метою виявлення клінічних ознак зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та порушень водно-електролітного балансу, у тому числі гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникати внаслідок епізодів діареї або блювоти, внаслідок терапії діу споживання кухонної солі. У таких пацієнтів необхідно контролювати вміст електролітів плазми крові.

Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом застосування гіпотензивних препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у тому числі препарату Блоктран ГТ, є неефективним.

Різке зниження артеріального тиску при терапії препаратом Блоктран ГТ, як і іншими гіпотензивними препаратами, у пацієнтів з ішемічними серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда або інсульту.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, як із недостатністю функції нирок, так і без такої, застосування препарату Блоктран ГТ, як та інших засобів, що впливають на РААС, підвищує ризик розвитку різкого зниження рівня АТ та розвитку гострої ниркової недостатності.

Слід бути обережними при застосуванні препарату Блоктран ГТ у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом та гіпертрофічною кардіомпопатією. Слід враховувати, що антагоністи рецепторів ангіогензину II, у тому числі і лозартан, менш ефективні для лікування артеріальної гіпертензії при застосуванні у пацієнтів нефоїдної раси, ніж у інших пацієнтів.

Гідрохлоротіазид

Як і у разі прийому будь-яких гіпотензивних препаратів, частина пацієнтів може мати симптоматичну артеріальну гіпертензію. У деяких пацієнтів гідрохлортіазид може посилити порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушувати толерантність до глюкози, знижувати виведення іонів кальцію з сечею, спричиняти незначне підвищення концентрації. та тригліцеридів, провокувати виникнення гіперурикемії та/або подагри (оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, вираженість гіперурикемії, викликаної діуретиком знижується).

Гідрохлортіазид у зв'язку з впливом на метаболізм кальцію може змінити результати аналізу функції паращитовидних залоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований.

Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку на фоні прийому тіазидних діуретиків.

Тіазидні діуретики слід застосовувати обережно у пацієнтів з порушенням функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, т.к. це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, що в поєднанні з порушенням водно-електролітного балансу може призвести до розвитку печінкової коми.

Гідрохлортіазид - це сульфонамід, який може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які з'являються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гострий напад глаукоми закритокутової може призвести до постійної втрати зору.

Лікування: необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострої закрито вугільної глаукоми є: алергічна реакція на сульфонамід або бензилпеніцилін в анамнезі.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботи з механізмами

Деякі побічні ефекти препарату, такі як запаморочення, слабкість, сонливість та порушення чіткості зору, можуть негативно впливати на здатність керувати транспортним засобом та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. На початку терапії препаратом (тривалість цього періоду визначається індивідуально) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та виконання робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (внаслідок можливого розвитку запаморочення та сонливості), надалі слід бути обережним.

З обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

З обережністю у пацієнтів із порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

За рецептом.

Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку.

Протипоказаний дітям віком до 18 років.

PHARMSTANDART-LEKSREDSTVA OAO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Лозартан Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 90 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+100 мг 30 шт., Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+100 мг 90 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 90 шт., Гизаар Форте таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+12,5 мг 28 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 60 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 60 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Гизаар таблетки покрытые оболочкой 50 мг+12,5 мг 14 шт., Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 20 шт., Лозарел Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 100 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 100 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 60 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 30 шт., Лозарел Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Лозартан-Н Рихтер Лозартан-Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 28 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 90 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт..