Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт Цена

Лозартан-Н Канон - комбинированный препарат, оказывает антигипертензивное действие.

Лозартан - высокоэффективный при приеме внутрь селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1). Ангиотензин II является мощным вазоконстриктором, главным активным гормоном РААС, а также решающим патофизиологическим звеном развития артериальной гипертензии. Ангиотензин II избирательно связывается с АТ1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных клетках сосудов, в надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикторную функцию и высвобождение альдостерона. Кроме этого, ангиотензин II стимулирует разрастание гладкомышечных клеток.

Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е-3174), как in vitro так и in vivo блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. В отличие от некоторых пептидных антагонистов рецепторов ангиотензина II, лозартан не обладает эффектами агониста. Лозартан избирательно связывается с АТ1-рецепторами, не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует АПФ, отвечающий за разрушение брадикинина. Следовательно, эффекты, напрямую не связанные с блокадой АТ1-рецепторов, включая эффекты, опосредованные брадикинином, и развитие периферических отеков (лозартан 1.7%, плацебо 1.9%), не имеют отношения к действию лозартана.

Снижает ОПСС, АД, концентрацию в крови норэпинефрина и альдостерона, давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретическое действие. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). При приеме лозартана внутрь увеличивается плазменная активность ренина (ПАР), что приводит к увеличению содержания ангиотензина II в плазме крови.

После однократного приема антигипертензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 ч, затем в течение 24 ч постепенно снижается. В процессе лечения антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови проявлялись через 2 и 6 недель терапии, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. Однако после отмены лозартана активность ренина плазмы крови и уровень ангиотензина II через 3 сут снижались до исходных значений, наблюдавшихся до начала приема препарата.

И лозартан и его активный метаболит имеют более высокий аффинитет к рецепторам типа AT1, чем к рецепторам типа АТ2. Активный метаболит является в 10-40 раз более активным, чем лозартан.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивным эффектом, который развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальное АД.

Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – майже білого кольору.

Допоміжні речовини : крохмаль кукурудзяний – 60 мг, кроскармеллозу натрію – 13.6 мг, манітол – 72 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, повідон – 8 мг, целюлоза мікрокристалічна – 59 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай жовтий - 10 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 3.4 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 3.5 мг, титану діоксид - 2.685, заліза оксид жовтий - 0.413 мг 0 й 0 .

7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.

C09DA01 Лозартан у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

лозартан калію

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Лозартан-Н Канон - комбінований препарат, що має антигіпертензивну дію.

Лозартан - високоефективний прийом внутрішньо селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1). Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном РААС, а також вирішальною ланкою розвитку артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II вибірково зв'язується з АТ1-рецепторами, що знаходяться у багатьох тканинах (у гладком'язових клітинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикторну функцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин.

Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е-3174), як in vitro так і in vivo, блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів рецепторів ангіотензину II, лозартан не має ефектів агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з АТ1-рецепторами, не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує АПФ, який відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою АТ1-рецепторів, включаючи ефекти, опосередковані брадикініном, та розвиток периферичних набряків (лозартан 1.7%, плацебо 1.9%), не мають відношення до дії лозартану.

Знижує ОПСС, АТ, концентрацію в крові норепінефрину та альдостерону, тиск у малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, має діуретичну дію. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При прийомі лозартану внутрішньо збільшується плазмова активність реніну (ПАР), що призводить до збільшення вмісту ангіотензину ІІ у плазмі крові.

Після одноразового прийому антигіпертензивна дія (зменшується систолічний та діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. У процесі лікування антигіпертензивна активність та зниження концентрації альдостерону плазми крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Однак після відміни лозартану активність реніну плазми крові та рівень ангіотензину II через 3 доби знижувалися до вихідних значень, що спостерігалися до початку прийому препарату.

І лозартан та його активний метаболіт мають більш високий афінітет до рецепторів типу AT1, ніж до рецепторів типу АТ2. Активний метаболіт є в 10-40 разів активнішим, ніж лозартан.

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивний ефект, який розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний АТ.

Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія); зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи водою.

Препарат Лозартан-Н Канон можна поєднувати з іншими антигіпертензивними засобами.

Артеріальна гіпертензія

Початкова та підтримуюча доза становить 1 таб. (12.5/50 мг) 1 раз на добу. За відсутності адекватного терапевтичного ефекту дозу препарату Лозартан Н Канон збільшують до 25/100 мг. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 1 таб. (25/100 мг).

У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 30-50 мл/хв) не потрібна корекція початкової дози.

Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка

Стандартна початкова доза лозартану становить 50 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдалося досягти цільових рівнів АТ на фоні застосування лозартану в дозі 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з гідрохлортіазидом у низькій дозі (12.5 мг); у разі потреби слід збільшити дозу лозартану до 100 мг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12.5 мг на добу, надалі – 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу (1 таб. 25/100 мг).

Лозартан

Симптоми: надмірне зниження артеріального тиску, тахікардія. Брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції.

Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.

Гідрохлоротіазид

Симптоми: найчастіші симптоми є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій.

Лікування: проведення симптоматичної терапії.

Лозартан

Можна застосовувати одночасно з іншими антигіпертензивними засобами.

Не відзначено будь-якої клінічно значущої лікарської взаємодії лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином.

За повідомленнями рифампіцин та флуконазол знижують концентрацію активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цієї взаємодії поки що невідоме.

Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II та його ефекти, супутнє призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон та еплеренон, тріамтерен, амілорид), калієвих добавок та солей, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту іонів калію у сироватці крові.

Антигіпертензивні засоби можуть посилювати гіпотензивну дію лозартану.

Гіпотензивна дія лозартану може також посилювати трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин, які знижують АТ як основний або побічний ефект та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ (в т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб), може знижуватися гіпотензивна дія лозартану. У пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретичних засобів та НПЗЗ може спричинити подальше погіршення функції нирок, у т.ч. гостру ниркову недостатність та збільшення вмісту калію у сироватці крові. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ було зареєстровано оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичності; у дуже поодиноких випадках таке спостерігалося при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При одночасному застосуванні препаратів літію з лозартаном слід бути обережним. Якщо ця комбінація потрібна, рекомендується контролювати концентрацію літію в сироватці крові.

Взаємно посилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітиків; сумісне застосування лозартану з діуретиками викликає адитивний ефект.

Подвійна блокада РААС (наприклад, шляхом комбінування антагоніста рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ або аліскіреном) у пацієнтів з встановленим діагнозом атеросклероз, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії. (В т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) порівняно із застосуванням однокомпонентної блокади РААС. Питання про застосування подвійної блокади РААС слід вирішувати в кожному випадку індивідуально та при ретельному контролі АТ, водно-електролітного балансу крові та функції нирок.

Гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками такі лікарські засоби, як етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з гіпоглікемічними засобами (для прийому внутрішньо та інсулін) може знадобитися корекція дози останніх. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактацидозу внаслідок можливої ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом гідрохлортіазиду.

При застосуванні інших гіпотензивних засобів можливий адитивний ефект.

Кортикостероїди, АКТГ при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом можуть спричинити надмірне зниження вмісту електролітів, зокрема гіпокаліємію.

При одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом можливе зниження вираженості відповіді на прийом амінів пресорних (наприклад, епінефрин, норепінефрин).

Гідрохлоротіазид посилює дію міорелаксантів недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин).

Діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію; одночасне застосування не рекомендується.

Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи інгібітори ЦОГ-2) можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків.

Спільне застосування з лікарськими препаратами для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол) може вимагати корекції дози цих препаратів, оскільки гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію сечової кислоти в сироватці крові, може знадобитися збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Спільний прийом тіазидних діуретиків може збільшувати частоту виникнення випадків гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків внаслідок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.

Тіазиди можуть знижувати ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (циклофосфамід, метотрексат) та стимулювати їхню мієлотоксичну дію.

При застосуванні саліцилатів у високих дозах гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на ЦНС.

Окремо повідомлялося про випадки гемолітичної анемії при сумісному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.

Спільний прийом із циклоспорином може збільшувати ризик розвитку гіперурикемії та подібних подагрів ускладнень.

Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені застосуванням тіазидних діуретиків, можуть сприяти розвитку порушення ритму серця при спільному застосуванні із серцевими глікозидами.

Через ризик розвитку гіпокаліємії потрібна обережність при одночасному застосуванні препарату Лозартан-Н Канон з такими препаратами, які можуть спричинити тахікардію типу “пірует”: антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол); деякі антипсихотичні препарати (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультопірид, амісульпірид, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкаміцин внутрішньовенно, спарофлоксацин, моксифлоксацин, астемізол).

Тіазидні діуретики можуть збільшувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зниження його екскреції. При необхідності застосування препаратів кальцію дозу підбирають під контролем вмісту кальцію у сироватці крові.

Вітамін D підвищує ризик розвитку гіперкальціємії.

Внаслідок впливу на екскрецію кальцію тіазиди можуть спотворювати результати досліджень функції паращитовидних залоз.

Карбамазепін збільшує ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідно контролювати вміст натрію у сироватці крові.

При дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні препаратів йоду у високих дозах. Перед введенням таких засобів слід провести регідратацію.

Спільне застосування гідрохлортіазиду з амфотерицином, кортикостероїдами, АКТГ і проносними засобами може посилювати порушення електролітного балансу, особливо - гіпокаліємії.

Препарат Лозартан-Н Канон протипоказаний при вагітності. При цьому ступінь ризику для плода в І триместрі нижчий порівняно з ІІ та ІІІ триместрами, оскільки ниркова перфузія у плода, що залежить від РААС, з'являється у ІІ триместрі.

У І триместрі препарат Лозартан-Н Канон не рекомендується призначати. Однак у тих рідкісних випадках (менш ніж у однієї жінки з тисячі), коли застосування всіх інших антигіпертензивних засобів неможливе, допускається призначення препарату під ретельним наглядом лікаря, включаючи щотижневе УЗД плода. У разі виявлення ознак олігогідрамніону лікування антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ слід припинити.

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у II або III триместрах вагітності має токсичну дію на плід (зниження функції нирок, розвиток олігогідрамніону, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Оскільки лікарські засоби, що діють на РААС, у ІІ та ІІІ триместрах вагітності можуть призвести до порушення розвитку та/або загибелі плода, при встановленні факту вагітності прийом препарату Лозартан-Н Канон слід негайно припинити.

За новонародженими та грудними дітьми, які внутрішньоутробно зазнали впливу антагоніста рецепторів ангіотензину II, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.

Тіазиди проникають через плацентарний бар'єр та визначаються в крові пуповини. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. це підвищує ризик розвитку таких несприятливих явищ, як ембріональна жовтяниця та жовтяниця новонароджених, а у матері – тромбоцитопенії.

Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком, проте відомо, що тіазиди виділяються із грудним молоком. У зв'язку з ризиком розвитку несприятливих явищ у немовлят препарат Лозартан-Н Канон протипоказаний у період годування груддю. За необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.

Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%); часто - від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%); нечасто - від ≥1/1000 до <1/100 призначень (>0.1% та <1%); рідко - від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% та <0.1%); дуже рідко – <1/10 000 призначень (<0.01%); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо.

Лозартан

З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, анемія.

Алергічні реакції: нечасто - свербіж, висипання, кропив'янка, васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха; рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у т.ч., набряк гортані та голосових зв'язок з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика. У деяких пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк при застосуванні інших лікарських засобів, у т.ч. інгібіторів АПФ.

З боку нервової системи: часто – порушення сну, безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто - занепокоєння, сонливість, розлад пам'яті, периферична невропатія, парестезія, гіпестезія, тремор, мігрень, атаксія, депресія, панічні стани, тривога, втрата свідомості, гостре порушення мозкового кровообігу.

З боку органу зору: нечасто – порушення гостроти зору, кон'юнктивіт.

З боку органу слуху: нечасто – дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, миготлива аритмія, фібриляція передсердь та шлуночків, тахікардія, шлуночкова тахікардія, стенокардія, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, цереброваскулярні порушення, непритомність.

З боку дихальної системи: часто – закладеність носа, синусит, гайморит, кашель; нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.

З боку травної системи: часто – діарея, диспепсія, спазми, біль у животі, нудота; нечасто – порушення смаку, сухість у роті, запор, метеоризм, гастрит, блювання, анорексія, порушення функції печінки; рідко – гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, дерматит, сухість шкіри, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення.

З боку кістково-м'язової системи: часто – судоми у м'язах нижніх кінцівок, міалгії, біль у спині, грудній клітці, біль у ногах; нечасто – артралгія, артрити, біль у руках, біль у коліні, біль у плечі, біль у тазостегновому суглобі, ригідність м'язів, фіброміалгія, рабдоміоліз.

З боку сечовивідної системи: нечасто – імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо, імпотенція.

З боку лабораторних показників: часто – гіперкаліємія; нечасто – помірне підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперурикемія; дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

Інші: часто - астенія, підвищена стомлюваність.

Гідрохлоротіазид

З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз.

Алергічні реакції : нечасто - свербіж, висипання, кропив'янка; рідко – анафілактичні реакції.

З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – порушення сну, парестезія, депресія.

З боку органу зору: нечасто – порушення гостроти зору, кон'юнктивіт, ксантопсія.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – біль за грудиною, брадикардія, AV-блокада ІІ ступеня, стенокардія, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи: нечасто – респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легенів).

З боку травної системи: нечасто – запор, діарея, панкреатит, запалення слинних залоз, зниження апетиту, анорексія, внутрішньопечінковий холестаз; рідко – гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми у м'язах нижніх кінцівок, м'язова слабкість, артралгія.

З боку сечовидільної системи: нечасто – ніктурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція.

З боку лабораторних показників : часто – гіперкаліємія; нечасто – гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз, помірне підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіпонатріємія, гіперурикемія, глюкозурія; дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

Інші: нечасто – лихоманка.

Комбінація гідрохлортіазид/лозартан

З боку нервової системи: часто – запаморочення.

З боку травної системи: рідко – гепатит.

З боку лабораторних показників : рідко – гіперглікемія, підвищення активності печінкових ферментів.

артеріальна гіпотензія; анурія; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); гіперкаліємія; рефрактерна гіпокаліємія; -П'ю); хвороба Аддісона; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв); до компонентів препарату та інших похідних сульфонаміду.

З обережністю

Лозартан

У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, які отримують діуретики у високих дозах) може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, тому до початку лікування необхідно заповнити ОЦК або розпочати лікування препаратом Лозартан-Н Канон у нижчій дозі.

У період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові та КК, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок. Препарати, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із двостороннім нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.

Слід бути обережним при призначенні препарату Лозартан-Н Канон пацієнтам з обтяженим алергологічним анамнезом (в т.ч. пацієнтам, у яких ангіоневротичний набряк розвивався раніше при застосуванні інших лікарських засобів, в т.ч. інгібіторів АПФ), а також пацієнтам з бронхіальною астмою .

У пацієнтів з цирозом печінки концентрація лозартану в плазмі значно збільшується, у зв'язку з чим за наявності захворювань печінки в анамнезі препарат слід призначати в нижчих дозах.

Немає потреби у спеціальному підборі початкової дози пацієнтам похилого віку.

Препарат може підвищувати концентрацію сечовини та креатиніну в плазмі у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.

Досвіду застосування лозартану у пацієнтів після трансплантації нирки немає.

Як і всі препарати, що мають вазодилатуючу дію, препарат Лозартан-Н Канон слід призначати з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.

У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю застосування препаратів, що впливають на РААС, може призвести до серйозної артеріальної гіпотензії та гострої ниркової недостатності. Є окремі повідомлення про розвиток олігурії та/або наростаючої азотемії та гострої ниркової недостатності, у т.ч. з летальним кінцем.

Немає достатнього досвіду застосування лозартану у пацієнтів із серцевою недостатністю із супутньою нирковою недостатністю тяжкого ступеня, у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), у пацієнтів із серцевою недостатністю із загрозливими для життя аритміями. У зазначених групах з обережністю слід застосовувати препарат Лозартан-Н Канон з бета-адреноблокаторами.

У пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями ішемічного характеру надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інсульту. Рекомендується медичний контроль при титруванні дози.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на терапію антигіпертензивними засобами, що діють через інгібування РААС. Тому не рекомендується застосовувати препарат Лозартан-Н Канон для лікування таких пацієнтів.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид може посилювати артеріальну гіпотензію та порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушувати толерантність до глюкози, знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти незначне концентрація. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх застосування може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функцій паращитовидних залоз тіазидний діуретик слід відмінити.

Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів застосування тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або загострення подагри.

Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострого нападу глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які з'являються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гострий напад глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми є: алергічні реакції на похідні сульфонаміду та пеніциліни в анамнезі.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть у разі відсутності вказівок на алергію або бронхіальну астму в анамнезі.

Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчаку на фоні застосування тіазидних діуретиків.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Дослідження впливу на здатність до керування транспортом та використання техніки не проводилися. Тим не менше, при керуванні транспортним засобом або використанні техніки необхідно бути обережними.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції нирок (КК понад 30 мл/хв).

Протипоказано застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв), стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Протипоказане застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.

Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (ефективність та безпека не встановлені).

СANONPHARMA PRODUCTION ZAO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Лозартан Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Лозартан-Н Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 90 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+100 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+100 мг 90 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 90 шт., Гизаар Форте таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+12,5 мг 28 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 60 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 60 шт., Лориста НД таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 30 шт., Лориста Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Гизаар таблетки покрытые оболочкой 50 мг+12,5 мг 14 шт., Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 20 шт., Лозарел Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг+100 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 100 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 100 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 60 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 100 мг+25 мг 30 шт., Блоктран ГТ таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Лозарел Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 12,5 мг+50 мг 30 шт., Лозартан-Н Рихтер Лозартан-Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт., Вазотенз Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 28 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 90 шт., Лозап плюс Лозап Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг+12,5 мг 30 шт..