Зидолам таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+300 мг 60 шт Цена

Механизм действия

Ламивудин и зидовудин являются высокоэффективными избирательными ингибиторами обратной транскриптазы ВИЧ-1 и ВИЧ-2. Ламивудин является синергистом зидовудина в отношении угнетения репликации ВИЧ в культуре клеток. Оба препарата последовательно метаболизируются внутриклеточными киназами до 5'-трифосфата (ТФ). Ламивудина-ТФ и зидовудина-ТФ являются субстратами для обратной транскриптазы ВИЧ и конкурентными ингибиторами этого фермента. Однако противовирусная активность препаратов обусловлена преимущественно включением их монофосфатной формы в цепь вирусной ДНК, в результате чего происходит разрыв цепи. Трифосфаты ламивудина и зидовудина обладают значительно меньшим сродством к ДНК-подимеразам человеческих клеток.

In vitro ламивудин демонстрирует низкую цитотоксичность по отношению к лимфоцитарным и моноцитарно-макрофагальным колониям и к ряду клеток-предшественников красного костного мозга. Таким образом, ламивудин обладает широким терапевтическим индексом.

Резистентность ВИЧ-1 к ламивудину обусловлена мутацией в 184 кодоне (M184V) рядом с активным центром обратной транскриптазы ВИЧ. Данные варианты вируса возникают как in vitro, так и у ВИЧ-1-инфицированных пациентов, получающих антиретровирусные режимы терапии, включающие ламивудин. Штаммы вируса с M184V мутацией демонстрируют значительное снижение чувствительности к ламивудину и показывают меньшую репликативную активность in vitro.

Исследования, проведенные in vitro, показали, что зидовудин-резистентные изоляты вирусов могут развить чувствительность к зидовудииу, если они приобретут резистентность к ламивудину. Клиническое значение этого явления неясно.

Мутации в сайте M184V приводят к возникновению перекрестной резистентности ВИЧ только к препаратам из группы нуклеозидных ингибиторов обратной транскриптазы ВИЧ (НИОТ). Зидовудин и ставудин сохраняют активность в отношении ламивудин-резистентных штаммов ВИЧ-1. Абакавир сохраняет антиретровирусную активность в отношении ламивудин-резистентных штаммов ВИЧ-1, имеющих только мутацию M184V. У штаммов ВИЧ с мутациями M184V определяется не более чем 4-кратное снижение чувствительности к диданозину и зальцитабину; клиническое значение этого явления не установлено.

Резистентность к аналогам тимидина (таким как зидовудин) хорошо изучена и происходит в результате постепенного накопления специфических мутаций в 6 кодонах (41, 67, 70, 210, 215 и 219) обратной транскриптазы ВИЧ. Вирусы приобретают фенотипическую резистентность к аналогам тимидина в результате комбинированных мутаций в кодонах 41 и 215 или накоплением, по крайней мере, четырех или шести мутаций. Данные мутации устойчивости к аналогам тимидина сами по себе не являются причиной высокой перекрестной резистентности к другим аналогам нуклеозидов, что позволяет впоследствии применять другие одобренные ингибиторы обратной транскриптазы. Два вида мутации приводят к развитию множественной лекарственной резистентности. В одном случае мутации происходят в 62, 75, 77, 116 и 151 позициях обратной транскриптазы ВИЧ, и во втором случае - T69S мутации с вставкой 6-и пар азотистых оснований в данной позиции, что сопровождается появлением фенотипической резистентности к зидовудину, а также к другим нуклеозидным ингибиторам обратной транскриптазы. Оба вида этих мутаций значительно ограничивают терапевтические возможности при ВИЧ-инфекции.

В клинических исследованиях применение комбинации ламивуднна и зидовудина приводило к снижению ВИЧ-1 нагрузки и увеличению содержания CD4+ клеток. Клинические данные свидетельствуют о том, что применение комбинации ламивудина и зидовудина или комбинации ламивудина и зидовудин-содержащих режимов терапии приводит к существенному снижению риска прогрессирования заболевания и смертности.

По отдельности монотерапия ламивудином или зидовудином приводила к возникновению изолятов ВИЧ со сниженной чувствительностью к этим препаратам In vitro. Клинические данные свидетельствуют о том, что комбинированная терапия ламивудином и зидовудином задерживает появление зидовудин-резистентных штаммов у пациентов, ранее не получавших антиретровирусную терапию (APT).

Тесты на чувствительность ВИЧ к препаратам in vitro не были стандартизованы, поэтому на их результаты могут влиять различные методологические факторы. В настоящее время связь между чувствительностью к ламивудину и/или зидовудину in vitro и клиническим эффектом терапии не изучена.

Ламивудин и зидовудин широко используются как компоненты комбинированной терапии совместно с другими антиретровирусными препаратами этого же класса (НИОТ) или других классов (ингибиторы протеазы ВИЧ [ИП], ненуклеозидные ингибиторы обратной транскриптазы [ННИОТ], ингибиторы интегразы и ингибиторы слияния). Комбинированные режимы антиретровирусной терапии, включающие ламивудин эффективны в лечении пациентов, ранее не получавших антиретровирусные препараты, и пациентов, у которых выделены штаммы ВИЧ с мутацией M184V.

Профилактика заражения: Международные руководства рекомендуют применение комбинации ламивудина и зидовудина в течение 1-2 часов после контакта с ВИЧ-инфицированной кровью (например, после укола иглой). В случае высокого риска заражения в схему антиретровирусной терапии должен быть включен препарат из группы ингибиторов протеазы. Профилактическое лечение следует проводить в течение 4 недель. Данных об эффективности профилактического лечения после случайного заражения ВИЧ накоплено недостаточно; контролируемых исследований не проводилось. Несмотря на быстрое начало лечения антиретровирусными препаратами, нельзя исключить возможность сероконверсии.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібні, з гравіюванням "H" та ризиком з одного боку та "2" з іншого; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 258.75 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3.75 мг, магнію стеарат – 7.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 30 мг.

Склад плівкової оболонки: Опадрай білий YS-1-7003 - 15 мг, у т. ч. гіпромелоза 2910 (Е 464) - 59.75%, титану діоксид (Е 171) - 31.25%, макрогол 400 - 8%, полісорб 433) – 1%.

60 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.

J05AR01 Зідовудін та ламівудін

Противірусний препарат, активний щодо ВІЛ

зидовудін

ламівудін

Противірусний [ВІЛ] засіб

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Механізм дії

Ламівудин та зидовудін є високоефективними виборчими інгібіторами зворотної транскриптази ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Ламівудин є синергістом зидовудину щодо пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Обидва препарати послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5'-трифосфату (ТФ). Ламівудіна-ТФ та зидовудину-ТФ є субстратами для зворотної транскриптази ВІЛ та конкурентними інгібіторами цього ферменту. Проте противірусна активність препаратів обумовлена ​​переважно включенням їх монофосфатної форми в ланцюг вірусної ДНК, у результаті відбувається розрив ланцюга. Трифосфати ламівудину і зидовудину мають значно меншу спорідненість до ДНК-підімераз людських клітин.

In vitro ламівудін демонструє низьку цитотоксичність по відношенню до лімфоцитарних та моноцитарно-макрофагальних колоній та до ряду клітин-попередників червоного кісткового мозку. Таким чином, ламівудін має широкий терапевтичний індекс.

Резистентність ВІЛ-1 до ламівудину обумовлена ​​мутацією в 184 кодоні (M184V) поряд з активним центром зворотної транскриптази ВІЛ. Дані варіанти вірусу виникають як in vitro , так і у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які отримують антиретровірусні режими терапії, що включають ламівудін. Штами вірусу з M184V мутацією демонструють значне зниження чутливості до ламівудину і показують меншу реплікативну активність in vitro .

Дослідження, проведені in vitro , показали, що зидовудін-резистентні ізоляти вірусів можуть розвинути чутливість до зидовудії, якщо вони набудуть резистентності до ламівудину. Клінічне значення цього явища неясно.

Мутації на сайті M184V призводять до виникнення перехресної резистентності ВІЛ лише до препаратів із групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази ВІЛ (НДОТ). Зідовудін і ставудин зберігають активність щодо ламівудін-резистентних штамів ВІЛ-1. Абакавір зберігає антиретровірусну активність щодо ламівудін-резистентних штамів ВІЛ-1, що мають тільки мутацію M184V. У штамів ВІЛ з мутаціями M184V визначається не більше ніж 4-кратне зниження чутливості до диданозину та зальцитабіну; клінічне значення цього явища встановлено.

Резистентність до аналогів тимідину (таким як зидовудин) добре вивчена і відбувається внаслідок поступового накопичення специфічних мутацій у 6 кодонах (41, 67, 70, 210, 215 та 219) зворотної транскриптази ВІЛ. Віруси набувають фенотипічної резистентності до аналогів тимідину в результаті комбінованих мутацій в кодонах 41 і 215 або накопиченням, принаймні, чотирьох або шести мутацій. Дані мутації стійкості до аналогів тимідину самі по собі не є причиною високої перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів, що згодом дозволяє застосовувати інші схвалені інгібітори зворотної транскриптази. Два види мутації призводять до розвитку множинної лікарської резистентності. В одному випадку мутації відбуваються у 62, 75, 77, 116 та 151 позиціях зворотної транскриптази ВІЛ,і в другому випадку - T69S мутації із вставкою 6-и пар азотистих основ у даній позиції, що супроводжується появою фенотипічної резистентності до зидовудіну, а також до інших нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Обидва види цих мутацій значно обмежують терапевтичні можливості при ВІЛ-інфекції.

У клінічних дослідженнях застосування комбінації ламівуднну та зидовудину призводило до зниження ВІЛ-1 навантаження та збільшення вмісту CD4 + клітин. Клінічні дані свідчать про те, що застосування комбінації ламівудину та зидовудину або комбінації ламівудину та зидовудін-містять режимів терапії призводить до істотного зниження ризику прогресування захворювання та смертності.

Окремо монотерапія ламівудином або зидовудином призводила до виникнення ВІЛ-ізолятів зі зниженою чутливістю до цих препаратів In vitro . Клінічні дані свідчать про те, що комбінована терапія ламівудином та зидовудином затримує появу зидовудин-резистентних штамів у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію (APT).

Тести на чутливість ВІЛ до препаратів in vitro були стандартизовані, тому їх результати можуть проводити різні методологічні чинники. В даний час зв'язок між чутливістю до ламівудину та/або зидовудину in vitro та клінічним ефектом терапії не вивчений.

Ламівудин і зидовудин широко використовуються як компоненти комбінованої терапії спільно з іншими антиретровірусними препаратами цього ж класу (НДВТ) або інших класів (інгібітори протеази ВІЛ [ІП], ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази [ННІОТ], інгібітори інтегрази та інгібітори. Комбіновані режими антиретровірусної терапії, що включають ламівудін ефективні в лікуванні пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусні препарати, та пацієнтів, у яких виділені штами ВІЛ з мутацією M184V.

Профілактика зараження: Міжнародні посібники рекомендують застосування комбінації ламівудину та зидовудину протягом 1-2 годин після контакту з ВІЛ-інфікованою кров'ю (наприклад, після уколу голкою). У разі високого ризику зараження у схему антиретровірусної терапії має бути включений препарат із групи інгібіторів протеази. Профілактичне лікування слід проводити протягом 4 тижнів. Даних щодо ефективності профілактичного лікування після випадкового зараження ВІЛ накопичено недостатньо; контрольованих досліджень не проводилося. Незважаючи на швидкий початок лікування антиретровірусними препаратами, не можна виключити можливість сероконверсії.

Препарат Зідолам приймається внутрішньо незалежно від прийому пиши.

Лікування Зідолам повинні проводити лікарі, які мають досвід терапії ВІЛ-інфекції. Для забезпечення точності дозування таблетки необхідно ковтати повністю. Для тих пацієнтів, у яких є труднощі з проковтуванням, рекомендується розподіл та крошіння таблеток з додаванням невеликої кількості напівтвердої їжі або рідини. Усю кількість отриманої суміші необхідно прийняти внутрішньо негайно.

Дорослі та підлітки з масою тіла не менше 30 кг:

Рекомендована доза препарату Зідолам – по 1 таблетці 2 рази на добу.

Діти з масою тіла від 21 до 30 кг:

Рекомендована доза препарату Зідолам – по 1/2 таблетки вранці плюс 1 таблетка увечері.

Діти з масою тіла від 14 до 21 кг:

Рекомендована доза препарату Зідолам – по 1/2 таблетки 2 рази на добу.

У тих випадках, коли необхідно знизити дозу препарату Зідолам, зменшити дозу або відмінити один з його компонентів (ламівудін або зидовудін), можна застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Пацієнти похилого віку

Специфічних даних щодо застосування Зідоламу в осіб похилого віку немає. Однак при лікуванні літніх пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності, враховуючи вікові зміни, наприклад, зміни гематологічних показників та порушення функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Оскільки пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатинії менше 50 мл/хв) необхідно індивідуально підбирати дозу ламівудину та зидовудину, рекомендується призначати їм окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину. Пацієнтам з легким та середнім ступенем порушення функції печінки застосовувати препарат Зідолам слід з обережністю.

Пацієнти з гематологічними побічними ефектами

При зниженні вмісту гемоглобіну менше 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або нейтропенії (число нейтрофілів менше 1,0*10 9 /л) може знадобитися корекція дози зидовудину. При застосуванні препарату Зідолам неможливо індивідуально підібрати дози ламівудину та зидовудину, рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Симптоми:

Відомостей про випадки передозування препарату Зідолам немає. Будь-яких специфічних симптомів не виявлено при гострому передозуванні ламівудину та зидовудину, крім тих, які перераховані в розділі «Побічна дія».

Лікування:

У разі передозування рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації та проводити стандартну підтримуючу терапію. Оскільки ламівудін виводиться за допомогою діалізу, при передозуванні можна застосовувати безперервний гемодіаліз, проте відповідного клінічного досвіду поки що немає. Очевидно, гемодіаліз та перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але ці методи прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду). Більш докладні дані містяться в інструкціях із застосування ламівудину та зидовудину.

Оскільки Зідолам містить ламівудін і зидовудін, він може вступати в будь-які взаємодії, характерні для кожного з його компонентів. Імовірність метаболічних взаємодій з ламівудином невелика, оскільки лише невелика частина введеного препарату піддається метаболізму та зв'язується з білками плазми, а препарат майже повністю виводиться нирками у незміненому вигляді.

Зідовудін теж невеликою мірою зв'язується з білками плазми, але елімінується переважно за допомогою печінкового метаболізму до неактивного глюкуроніду. Препарати з переважною печінковою метаболізмом, особливо за допомогою глюкуронізації, потенційно можуть пригнічувати метаболізм зидовудину.

Нижче наведено деякі лікарські засоби, що представляють класи препаратів, які необхідно застосовувати з обережністю на фоні терапії препаратом Зідолам.

Взаємодії за участю ламівудину:

Ламівудин переважно виводиться за допомогою катіонної транспортної системи, відповідно слід пам'ятати про можливість взаємодії препарату Зідолам з тими лікарськими засобами, що мають той же шлях виведення.

Триметоприм: одночасний прийом ламівудину та комбінації триметоприму та сульфометоксазолу (160 мг + 800 мг, ко-тримоксазол) призводить до підвищення концентрації ламівудину в плазмі на 40% при прийомі цього препарату в терапевтичних дозах. Однак пацієнтам з нормальною функцією нирок індивідуального підбору дози ламівудину не потрібно. Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу та препарату Зідолам у пацієнтів з нирковою недостатністю. Ефект спільного призначення ламівудину та високих доз ко-тримоксазолу для лікування пневмоцистної пневмонії та токсоплазмозу не вивчався.

Зальцитабін: ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання зальцитабіну при одночасному прийомі. Таким чином, не рекомендується застосовувати препарат Зідолам у комбінації із зальцитабіном.

Взаємодії за участю зидовудину:

Атовахон: зидовудин не впливає на фармакокінетику атовахону. Однак, фармакокінетичні дані свідчать про те, що атовахон знижує ступінь метаболізму зидовудину до його глюкуроїду (у рівноважному стані площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зидовудину збільшується на 33%, максимальна концентрація в плазмі глюкуроніду знижується на 19%). При призначенні зидовудину в дозах від 500-600 мг на добу. та супутнього 3-тижневого курсу лікування гострої ппевмоцистної пневмонії атовахоном збільшення частоти побічних реакцій, пов'язаних із підвищеною концентрацією зидовудину в плазмі, малоймовірне. За необхідності більш тривалого поєднання цих препаратів рекомендується ретельне спостереження за клінічним станом пацієнта.

Кларитроміцин: всмоктування зидовудину знижується при одночасному прийомі таблеток кларитроміцину. Необхідно дотримуватися інтервалу між прийомами кларитроміцину та зидовудину як мінімум у 2 години.

Ламівудин: Одночасний прийом зидовудину та ламівудину призводить до підвищення на 13% часу впливу зидовудину та до збільшення на 28% його максимальних концентрацій у плазмі. Однак, загальна експозиція зидовудину (AUC) значно не змінюється. Зідовудін не впливає на фармакокінетику ламівудину.

Фенітоїн: у деяких пацієнтів, які отримували зидовудин у поєднанні з фенітоїном, було виявлено зниження концентрації фенітоїну в крові, а в одному випадку спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну. Ці спостереження свідчать про необхідність контролювати концентрації фенітоїну в крові у пацієнтів, які одночасно приймають Зідолам та фенітоїн.

Пробенецид: за деякими даними, пробенецид збільшує T 1/2 зидовудину та площу під фармакокінетичною кривою внаслідок пригнічення утворення глюкуроїду. У присутності пробенециду знижується ниркова екскреція глюкуроніду і, можливо, самого зидовудину.

Рифампіцин: обмежені дані показують, що при поєднанні прийому зидовудину та рифампіцину зменшується AUC зидовудину на 48%±34%. Проте клінічне значення цього спостереження невідоме.

Ставудин: зидовудін може інгібувати процес внутрішньоклітинного фосфорилювання ставудину при їх одночасному застосуванні. Таким чином, не рекомендується спільне застосування комбінації ставудину та препарату Зідолам.

Інші препарати: ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсоп та інозин пранобекс можуть змінювати метаболізм зидовудину внаслідок конкурентного інгібування процесу гоміку. Перед призначенням цих препаратів у поєднанні з Зідолам, особливо для тривалого лікування, необхідно оцінити можливі лікарські взаємодії.

Одночасне застосування, особливо для терапії гострих станів, зидовудину та потенційно нефротоксичних або мієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину В, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферонвіну та ризик побічних ефектів зидовудину. При одночасному призначенні препарату Зідолам та будь-якого з цих препаратів слід ретельно контролювати функцію нирок та гематологічні показники та за необхідності знижувати дозу одного або декількох препаратів.

Так як у деяких пацієнтів, незважаючи на прийом препарату Зідолам можуть розвинутися опортуністичні інфекції, може знадобитися призначення додаткової антимікробної терапії з метою їх профілактики. Для такої профілактики застосовують ко-тримоксазол, пентамідин у формі аерозолю, піриметамін та ацикловір. Обмежені дані клінічних випробувань свідчать про відсутність вираженого збільшення частоти побічних ефектів зидовудину при його застосуванні одночасно з цими препаратами.

При одночасному застосуванні Зідоламу з флуконазолом, фенобарбіталом та вальпроєвою кислотою рекомендується контролювати токсичну дію зидовудину. Клінічно значущі взаємодії між препаратом Зідолам та ранітидином/циметидином малоймовірні. Ці препарати виводяться нирковою транспортною системою органічних катіонів. Корекція доз не потрібна.

Не рекомендується одночасне застосування кладрибіну та ламівудину через можливе інгібування ламівудином внутрішньоклітинного фосфорилювання кладрибіну.

Нуклеозидні аналоги, що порушують реплікацію ДНК, такі як рибавірин, можуть in vitro знижувати противірусну активність зидовудину. Одночасне застосування таких лікарських засобів із зидовудином не рекомендується. Одночасне застосування зидовудину та доксорубіцину не рекомендується через взаємне послаблення активності кожного з лікарських засобів in vitro.

При одночасному застосуванні ламівудину та інтерферону альфа з рибавірином або без рибавірину та у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-1 та гепатиту С не було відзначено доказів фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій (наприклад, втрати вірусологічної активності антиВІЛ-1/гепатит С), таких пацієнтів відзначено розвиток печінкової недостатності (деякі випадки зі смертельними наслідками).

Фертильність

Дані про вплив ламівудину та зидовудину на фертильність у жінок відсутні. Зідовудін не впливає на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів у чоловіків.

Вагітність

Не рекомендується застосовувати Зідолам у перші 3 місяці вагітності, якщо очікувана користь для матері не перевищує ймовірний ризик для плода. Показано, що лікування зидовудином вагітних жінок та подальше введення цього препарату новонародженим знижує частоту передачі ВІЛ від матері до плода. Щодо ламівудину таких даних немає. Отже, Зідол можна призначати вагітним жінкам тільки в тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

У новонароджених та немовлят, які під час вагітності чи пологів піддавалися впливу нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. відзначено незначне транзиторне підвищення вмісту сироваткового лактату. Є також рідкісні повідомлення про випадки затримки розвитку, судомних нападів та іншої неврологічної патології.

Причинно-наслідковий зв'язок виникнення цих патологічних станів із прийомом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази під час вагітності не встановлено.

Загалом, для дітей, матері яких під час вагітності приймали нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази, користь від зниження ризику зараження ВІЛ, мабуть, перевищує небезпеку, пов'язану з побічними ефектами цих препаратів.

Лактація

ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується грудне вигодовування з метою профілактики вертикальної передачі ВІЛ. Оскільки ламівудін, зидовудин та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування заборонено.

Лікування ВІЛ-інфекції ламівудином та зидовудином у вигляді монотерапії або у вигляді комбінації цих препаратів може викликати побічні ефекти. Щодо багатьох побічних ефектів невідомо, чи зумовлені вони ламівудином, зидовудином, широким спектром інших препаратів, що використовуються для лікування ВІЛ-інфекції, чи є наслідком основного захворювання. До складу препарату Зідолам входять ламівудін та зидовудін, і тому він може викликати побічні ефекти, характерні для кожного з цих інгредієнтів.

В даний час немає даних про те, що комбінація ламівудину і зидовудину має адитивну токсичність.

Комбінована антиретровірусна терапія була пов'язана з розвитком метаболічних порушень, таких як: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія.

Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та <1/10); нечасто (≥1/1000 та <1/100); рідко (≥1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки).

Ламівудін

З боку кровотворної та лімфатичної системи:

Нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко: справжня еритроцитарна аплазія.

З боку обміну речовин та харчування:

Часто: гіперлактатемія.

Рідко: лактат-ацидоз.

Перерозподіл/накопичення жирової тканини: частота цього побічного ефекту залежить від багатьох факторів, у тому числі від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів.

З боку нервової системи:

Часто: біль голови, безсоння.

Дуже рідко: парестезії, є повідомлення про периферичну нейропатію, проте її зв'язок з терапією ламівудином не відомий.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

Часто кашель, назальні симптоми.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Часто: нудота, блювання, біль у епігастрії, діарея.

Рідко: панкреатит, зв'язок якого з лікуванням ламівудином не встановлений. Підвищення активності сироваткової амілази.

З боку печінки та жеячевивідних шляхів:

Нечасто транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АСТ (ACT), АЛТ (АЛТ)).

Рідко: гепатит.

З боку шкіри та ПЖК:

Часто: висипання, алопеція.

Рідко: Набряк Квінке.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини:

Часто: артралгія, м'язові розлади.

Рідко: рабдоміоліз.

Загальні та місцеві реакції:

Часто: втома, загальне нездужання, гарячка.

Зідовудін

З боку кровотворної та лімфатичної системи:

Часто: анемія (може знадобитися переливання крові), нейтропенія та лейкопенія. Ці побічні ефекти частіше виникають при використанні високих доз зидовудину (1200-1500 мг на добу), у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції (особливо при зниженому кістковомозковому резерві до початку лікування) і, зокрема, у пацієнтів з числом клітин CD4 + менше 100 1 мм 3 . У деяких пацієнтів необхідно знижувати дозу зидовудину аж до відміни. Нейтропенія виникає частіше у тих пацієнтів, у яких кількість нейтрофілів, вміст гемоглобіну та вміст вітаміну В 12 у сироватці знижено в момент початку лікування зидовудином.

Нечасто: тромбоцитопенія та панцитопенія (з гіпоплазією кісткового мозку).

Рідко: справжня еритроцитарна аплазія.

Дуже рідко: апластична анемія.

З боку обміну речовин та харчування:

Часто: гіперлактатемія.

Рідко: лактат-ацидоз без гіпоксемії, анорексія.

Перерозподіл/накопичення жирової тканини: частота цього побічного ефекту залежить від багатьох факторів, у тому числі від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів.

З боку психіки:

Рідко: тривога та депресія.

З боку нервової системи:

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Рідко: безсоння, парестезії, сонливість, зниження розумової активності, судоми, сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи:

Рідко: кардіоміопатія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

Нечасто: задишка.

Рідко: кашель, риніт, синусит, грипоподібний синдром.

З боку шлунково-кишкового тракту:

Дуже часто: нудота.

Часто: блювання, біль у животі та діарея.

Не часто: метеоризм.

Рідко: пігментація слизової оболонки рота, спотворення смаку, анорексія, диспепсія, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

Часто: підвищення активності печінкових ферментів та вмісту білірубіну.

Рідко: ураження печінки такі, як тяжка гепатомегалія зі стеатозом.

З боку шкіри та ПЖК:

Нечасто: висип та свербіж.

Рідко: пігментація нігтів та шкіри, кропив'янка та пітливість.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини:

Часто: міалгія.

Нечасто: міопатія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

Рідко: прискорене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

Рідко: гінекомастія.

Загальні та місцеві реакції:

Часто: загальне нездужання.

Нечасто: лихоманка, генералізований больовий синдром та астенія, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

Рідко: озноб, біль у грудях та грипоподібний синдром.

З обережністю:

Гепатомегалія, гепатит, цироз печінки, фактори ризику, що призводять до ураження печінки, легкий та середній ступінь порушення функції печінки, ожиріння, панкреатит (у тому числі в анамнезі), периферична нейропатія (у тому числі в анамнезі), літній вік, пригнічення кісток , дефіцит ціанокобаламіну або фолієвої кислоти, нейтропенія/лейкопенія (число нейтрофілів 0,75×10 9 /л або 750-1000/мкл), анемія (гемоглобін 7,5 г/дл)

При необхідності індивідуального підбору дози рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину. Лікарям слід керуватися інформацією щодо застосування цих препаратів. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі наслідки, пов'язані із спільним застосуванням інших препаратів без призначення лікаря.

Пацієнтів слід поінформувати про те, що лікування антиретровірусними препаратами, такими як препарат Зідолам, не запобігає ризику передачі ВІЛ іншим людям при статевих контактах або контамінації крові, тому пацієнти повинні дотримуватися відповідних запобіжних заходів.

Незважаючи на прийом препарату Зідолам або іншого антиретровірусного препарату, у пацієнтів можуть розвиватися опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом лікарів, які мають досвід лікування пацієнтів із ВІЛ-асоційованими захворюваннями.

Гематологічні порушення

Можливий розвиток анемії, нейтропенії та лейкопенії (зазвичай вторинної за рахунок нейтропенії) у пацієнтів, які отримують зидовудин. Ці явища частіше спостерігаються при призначенні високих доз зидовудину (1200-1500 мг на добу) у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції при зниженому кістковомозковому резерві до початку лікування. Тому у пацієнтів, які отримують препарат Зідолам, необхідно проводити ретельний контроль за гематологічними показниками. Зазначені гематологічні зміни зазвичай з'являються раніше, ніж через 4-6 тижнів від початку терапії. У пацієнтів з розгорнутою клінічною картиною ВІЛ-інфекції показники крові рекомендується контролювати не рідше одного разу на 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії, а потім – не рідше одного разу на місяць. У пацієнтів на ранній стадії ВІЛ-інфекції побічні ефекти системи крові відзначаються рідко.У цій ситуації загальний аналіз крові можна робити рідше, орієнтуючись на загальний стан пацієнтів, наприклад, один раз на 1 - 3 місяці.

Може знадобитися спеціальний підбір дози зидовудину у разі розвитку тяжкої анемії або мієлосупресії під час лікування препаратом Зідолам, а також у пацієнтів з попереднім пригніченням кісткового мозку, наприклад, при вмісті гемоглобіну менше 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількості нейтрофілів менше 1,0х10 9 /л. Оскільки індивідуально підібрати дозу Зідоламу неможливо, рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Панкреатит

У пацієнтів, які приймали ламівудін та зидовудін, описані рідкісні випадки розвитку панкреатиту. Проте не встановлено, чи це ускладнення викликано лікарськими препаратами або основним захворюванням - ВІЛ-інфекцією. Лікування препаратом Зідолам необхідно негайно припинити при появі клінічних симптомів або лабораторних даних, що свідчать про розвиток панкреатиту (біль у животі, нудота, блювання або підвищення вмісту біохімічних маркерів). Слід припинити застосування препарату Зідолам до виключення діагнозу панкреатиту.

Лактат-ацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом

У пацієнтів, які приймали антиретровірусні препарати - аналоги нуклеозидів, у вигляді монотерапії або в комбінації, у тому числі ламівудін і зидовудін, описані рідкісні, але з можливим летальним результатом, випадки лактат-ацидозу за відсутності гіпоксії та вираженої гепатомегалії з жировою дистрофією. Більшість випадків реєструвалося у жінок. Клінічні симптоми лактат-ацидозу включають загальну слабкість, втрату апетиту та стрімку незрозумілу втрату ваги, шлунково-кишкові та дихальні порушення (задишка та прискорене дихання). Зідолам слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають фактори ризику ураження печінки. Прийом препарату слід призупинити у пацієнтів із клінічними та лабораторними симптомами лактат-ацидозу або гепатотоксичності (включаючи гепатомегалію та стеатоз, навіть у відсутності підвищення активності трансаміназ).

Мітохондріальна дисфункція

Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги зворотної транскриптази ВІЛ продемонстрували in vitro та in vivo різний ступінь ушкодження мітохондрій. Основними з небажаних явищ є гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці стани мають тимчасовий характер. З пізнішим початком було зареєстровано неврологічні порушення (гіпертонія, судоми, порушення поведінки), чи є дані неврологічні порушення тимчасовими чи постійними нині невідомо.

Перерозподіл підшкірно-жирової клітковини

У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виникає перерозподіл та/або накопичення жирової тканини, включаючи центральний тип ожиріння, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз, підвищення вмісту сироваткових. ліпідів та глюкози крові. Перераховані симптоми у пацієнтів можуть спостерігатися разом або окремо. Хоча один або кілька перелічених вище побічних ефектів, пов'язаних із загальним синдромом, який часто відносять до ліподистрофії, можуть викликати всі препарати класів інгібіторів протеази ВІЛ (ІП) і нуклеозидпих інгібіторів зворотної траіскриптази ВІЛ (НІОТ),дані свідчать про існування різниці між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці побічні ефекти. Синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію: наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо синергічну роль.

Віддалені наслідки зазначених побічних ефектів нині невідомі. Клінічне обстеження пацієнтів має містити оцінку фізикальних ознак перерозподілу жирової тканини. Слід визначати рівні сироваткових ліпідів та глюкози крові. Порушення ліпідного обміну необхідно лікувати, керуючись їх клінічними проявами.

Синдром відновлення імунітету

На початку лікування антиретровірусними засобами ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом можливе загострення запального процесу на тлі безсимптомної опортуністичної інфекції або її залишкових явищ, що може спричинити серйозне погіршення стану або посилення симптоматики. Зазвичай, такі реакції спостерігаються протягом перших тижнів або місяців після початку проведення антиретровірусної терапії. Наприклад: цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або фокальна мікобактеріальна інфекція та пневмоцистна пневмонія (P.Carinii). Будь-які симптоми запалення необхідно негайно виявляти і при необхідності розпочинати лікування.

Аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) спостерігалися на тлі відновлення імунітету, проте час первинних проявів варіював, і захворювання могло виникати через багато місяців після початку терапії та мати атипову течію.

Захворювання печінки

Безпека та ефективність зидовудину не була встановлена ​​у хворих з вираженим захворюванням печінки.

Ко-інфекція ВІЛ та вірусного гепатиту В

Результати клінічних досліджень та постреєстраційні дані свідчать про те, що у деяких пацієнтів з хронічним гепатитом В при відміні препарату Зідолам виникають клінічні та лабораторні ознаки загострення гепатиту, які можуть мати тяжкі наслідки для пацієнтів з декомпенсацією функції печінки. У разі відміни препарату Зідолам у пацієнтів з коінфекцією вірусного гепатиту В необхідно періодично проводити моніторинг як функції печінки, так і маркерів реплікації вірусу гепатиту В (протягом 4 місяців).

Пацієнти з вже існуючою дисфункцією печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищений ризик виникнення порушення функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, та повинні перебувати під наглядом відповідно до стандартної практики. Якщо є докази погіршення захворювання печінки у таких пацієнтів, необхідно розглянути можливість припинення або припинення лікування.

Ко-інфекція ВІЛ та вірусного гепатиту С

Погіршення анемії спостерігалося при поєднанні прийому рибавірину та зидовудину, хоча механізм розвитку цього явища залишається неясним. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування рибавірину н зидовудину, особливо у пацієнтів із зидовудін-індукованою анемією в анамнезі. У цих випадках рекомендується розглянути можливість зміни режиму антиретровірусної терапії з метою відміни зидовудину.

Остеонекроз

Етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, споживання алкоголю, важкі імунодефіцити, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу були зареєстровані у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та/або довгостроковому застосуванні комбінованої антирети Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря, якщо вони відчувають біль у суглобах, тугорухливість суглобів або труднощі у русі.

Зідол не слід приймати з будь-якими іншими лікарськими препаратами, що містять ламівудін або лікарські продукти, що містять емтрицитабін.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Не проводилося спеціального вивчення впливу ламівудину та зидовудину на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Фармакологічні властивості цих препаратів свідчать про низьку ймовірність такого впливу. Слід брати до уваги клінічний стан пацієнта, а також характер побічних ефектів ламівудину та зидовудину.

Препарат протипоказаний пацієнтам з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну менше 50 мл/хв (для цієї лікарської форми).

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції печінки (для цієї лікарської форми).

Препарат відпускається за рецептом.

Препарат протипоказаний дітям із масою тіла менше 14 кг.

HETERO LABS Limited (Індія)

MAKIZ-PHARMA OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Зидолам таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+300 мг 60 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Зидолам таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+300 мг 60 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, еще похожий товар станем Вам интересен. Хотите приобрести Зидолам таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+300 мг 60 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Дизаверокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг+150 мг 60 шт., Вирокомб таблетки 60 шт., Вирокомб таблетки покрытые оболочкой 300 мг + 150 мг 60 шт..