Ванкомицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт Цена

Ванкомицин является трициклическим гликопептидным антибиотиком, выделенным из Amycolatopsis orientalis. Бактерицидное действие ванкомицина проявляется в результате ингибирования биосинтеза клеточной стенки. Кроме того, ванкомицин может изменять проницаемость клеточной мембраны бактерий и изменять синтез РНК. Перекрестная устойчивость между ванкомицином и антибиотиками других классов отсутствует.

In vitro ванкомицин проявляет активность в отношении грамположительных микроорганизмов, включая: Staphylococcus aureus и Staphylococcus epidermidis (включая гетерогенные метициллин-устойчивые штаммы), Streptococcus pyogenes. Streptococcus pneumoniae (включая пенициллин-устойчивые штаммы), Streptococcus agalactiae, группу вириданс, Streptococcus bovis и энтерококки (например, Enterococcus faecalis); Clostridium difficile (например, токсигенные штаммы, принимающие участие в развитии псевдомембранозного энтероколита) и дифтероиды. К другим микроорганизмам, которые чувствительны к ванкомицину in vitro относятся Listeria monocytogenes, роды бактерий Lactobacillus, Actinomyces, Clostridium и Bacillus.

In vitro некоторые изолированные штаммы энтерококков и стафилококков проявляют устойчивость к ванкомицину. Комбинация ванкомицина и аминогликозидов действует синергидно in vitro в отношении многих штаммов Staphylococcus aureus, стрептококков, не принадлежащих энтерогруппе D, энтерококков и бактерий группы Streptococcus (группа вириданс).

Ванкомицин неактивен in vitro в отношении грамотрицательных микроорганизмов, микобактерий и грибов.

Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді майже білого (з рожевим або світло-коричневим відтінком) порошку.

Допоміжні речовини : хлористоводнева кислота або гідроксид натрію (до pH 3.2-3.3), азот, вода д/і.

1 г – флакони (1) – пачки картонні.

J01XA01 Vancomycin

Антибіотик групи глікопептидів

ванкоміцин (у формі гідрохлориду)

Антибіотик, глікопептид

Список Б. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі 15-25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Ванкоміцин є трициклічним глікопептидним антибіотиком, виділеним із Amycolatopsis orientalis. Бактерицидна дія ванкоміцину проявляється внаслідок інгібування біосинтезу клітинної стінки. Крім того, ванкоміцин може змінювати проникність клітинної мембрани бактерій та змінювати синтез РНК. Перехресна стійкість між ванкоміцином та антибіотиками інших класів відсутня.

In vitro ванкоміцин проявляє активність щодо грампозитивних мікроорганізмів, включаючи: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи гетерогенні метицилін-стійкі штами), Streptococcus pyogenes. Streptococcus pneumoniae (включаючи пеніцилін-стійкі штами), Streptococcus agalactiae, групу віріданс, Streptococcus bovis та ентерококи (наприклад, Enterococcus faecalis); Clostridium difficile (наприклад, токсигенні штами, що беруть участь у розвитку псевдомембранозного ентероколіту) та дифтероїди. До інших мікроорганізмів, чутливих до ванкоміцину in vitro відносяться Listeria monocytogenes, пологи бактерій Lactobacillus, Actinomyces, Clostridium і Bacillus.

In vitro деякі ізольовані штами ентерококів та стафілококів виявляють стійкість до ванкоміцину. Комбінація ванкоміцину та аміноглікозидів діє синергідно in vitro щодо багатьох штамів Staphylococcus aureus, стрептококів, що не належать ентерогрупі D, ентерококів та бактерій групи Streptococcus (група віріданс).

Ванкоміцин неактивний in vitro щодо грамнегативних мікроорганізмів, мікобактерій та грибів.

ендокардит;

Ванкоміцин ефективний як при монотерапії, так і в комбінації з аміноглікозидами для лікування ендокардиту, що викликається Streptococcus viridaus або S. bovis. При ендокардиті, викликаному ентерококами (наприклад, E. faecalis), ванкоміцин ефективний лише у поєднанні з аміноглікозидами.

Є відомості про те, що ванкоміцин є ефективним при лікуванні дифтероїдного ендокардиту. Ванкоміцин успішно застосовується у поєднанні з рифампіцином, аміноглікозидами або з обома антибіотиками при ранньому ендокардиті, обумовленому S. epidermidis або diphtheroids, після протезування клапана.

В окремих випадках ванкоміцин показаний для профілактики ендокардиту.

Ванкоміцин може також застосовуватися при інфекціях, спричинених грампозитивними мікроорганізмами у випадках: алергії до пеніциліну; непереносимість або відсутність відповіді на лікування іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини; інфекції, викликані мікроорганізмами, чутливими до ванкоміцину, але стійкими до інших антимікробних препаратів.

При введенні ванкоміцину концентрація, що рекомендується, становить не більше 5 мг/мл і швидкість введення не більше 10 мг/хв. У хворих, яким показано обмеження споживання рідини, може застосовуватися концентрація до 10 мг/мл та швидкість введення, що не перевищує 10 мг/хв. Однак у разі таких концентрацій зростає ймовірність розвитку побічних явищ, пов'язаних з інфузією.

Дорослі:

Доза для хворих з нормальною функцією нирок становить 2 г внутрішньовенно (по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин). Кожну дозу слід вводити зі швидкістю не більше 10 мг/хв протягом не менше 60 хв. Вік та наявність ожиріння у пацієнта можуть вимагати зміни звичайної дози на підставі визначення концентрації ванкоміцину у сироватці.

Діти:

Звичайна доза становить 10 мг/кг і вводиться внутрішньовенно кожні 6 годин. Кожну дозу слід вводити протягом не менше 60 хв.

Діти раннього віку та новонароджені:

Для новонароджених початкова доза повинна становити 15 мг/кг, а потім 10 мг/кг кожні 12 годин протягом першого тижня їхнього життя. Починаючи з другого тижня життя – кожні 8 годин до досягнення віку одного місяця. Кожну дозу слід вводити не менше 60 хв.

Хворі з порушеною функцією нирок та літні хворі :

Хворим із порушеною функцією нирок необхідно індивідуально підбирати дозу. Для підбору дози ванкоміцину цієї групи хворих можна використовувати рівень креатиніну сироватки. У хворих похилого віку ванкоміцин має нижчий кліренс і більший обсяг розподілу. У цієї групи добір дози доцільно проводити на підставі концентрацій ванкоміцину в сироватці. У недоношених дітей та у літніх хворих внаслідок зниженої функції нирок може знадобитися значне зниження дози. Слід регулярно контролювати концентрацію ванкоміцину у сироватці. У наведеній нижче таблиці наведено дози ванкоміцину залежно від кліренсу креатиніну.

Таблиця доз ванкоміцину для хворих із порушеною функцією нирок

Цю таблицю не можна застосовувати визначення дози препарату при анурії. Таким хворим слід призначати початкову дозу 15 мг/кг маси тіла для швидкого створення терапевтичних концентрацій препарату у сироватці. Доза, необхідна для підтримки стабільної концентрації препарату, становить 1.9 мг/кг/24 год. -7 днів, менше 10 мл/хв – 1 г кожні 7-14 днів). При анурії рекомендується доза 1 г кожні 7-10 днів.

Інструкції з приготування розчину для внутрішньовенного введення

Розчин для ін'єкцій готують перед введенням препарату. Для цього у флакон із сухим, стерильним порошком ванкоміцину додають необхідний об'єм води для ін'єкцій, щоб отримати розчин з концентрацією 50 мг/мл. Потрібне подальше розведення розчину.

Приготовані розчини ванкоміцину перед введенням підлягають подальшому розведенню до концентрації не більше 5 мг/мл. Необхідну дозу, розведеного вищезгаданим чином ванкоміцину, слід вводити шляхом дробових внутрішньовенних інфузій протягом не менше 60 хв. Як розчинники можна використовувати 5% розчин декстрози для ін'єкцій або 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій. Перед ін'єкцією приготований розчин для парентерального введення слід перевіряти візуально, якщо це можливо, на наявність механічних домішок та зміну кольору.

Симптоми: посилення побічних явищ.

Лікування. коригуюча терапія, спрямована на підтримку клубочкової фільтрації. Ванкоміцин погано видаляється під час проведення діалізу. Є відомості про те, що гемофільтрація та гемоперфузія через полісульфонову іонообмінну смолу призводить до збільшення кліренсу ванкоміцину.

При одночасному внутрішньовенному введенні ванкоміцину та анестетиків відзначалися еритема, почервоніння шкіри та анафілактоїдні реакції, можливий ризик зниження артеріального тиску або розвитку нервово-м'язової блокади. Введення ванкоміцину у вигляді 60-хвилинної інфузії перед введенням анестетика може зменшити ймовірність виникнення цих реакцій.

При одночасному та/або послідовному системному або місцевому застосуванні інших потенційно ототоксичних та/іл та нефротоксичних препаратів (аміноглікозиди, амфотерицин В, АСК або інші саліцилати, бацитрацин, капреоміцин, кармустин, паромоміцин, циклоспорин, петлеві діуретики, полікриксин) ) Потрібно проведення ретельного контролю за можливим розвитком даних симптомів.

Колестирамін знижує активність.

Антигістамінні засоби, меклозин, фенотіазини, тіоксантени можуть маскувати симптоми ототоксичної дії ванкоміцину (шум у вухах, вертиго).

Розчин ванкоміцину має низький рН, що може спричинити фізичну або хімічну нестабільність при змішуванні з іншими розчинами. Слід уникати змішування із лужними розчинами.

Розчини Ванкоміцину та бета-лактамних антибіотиків є фізично несумісними при змішуванні. Імовірність преципітації зростає із збільшенням концентрації ванкоміцину. Необхідно адекватно промити внутрішньовенну систему між застосуванням цих антибіотиків. Крім того, рекомендується знизити концентрацію Ванкоміцину до 5 мг/мл та менше.

Застосування у II-III триместрі вагітності можливе лише за життєвими показаннями.

Організм загалом: анафнлактоїдні реакції.

Серцево-судинна система: зупинка серця; припливи; зниження артеріального тиску, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією препарату).

Шлунково-кишковий тракт: нудота; псевдомембранозний коліт.

Система крові: агранулоцитоз; еозинофілія; нейтропенія; тромбоцитопенія.

Вплив на нирки: інтерстиціальний нефрит; зміна функціональних ниркових тестів; порушення функції нирок.

Шкірні покриви: ексфоліативний дерматит; реакції гіперчутливості; доброякісний (IgA) пухирчастий дерматоз; сверблячий дерматоз; висип; синдром "червоної людини"; синдром Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз; кропив'янка; васкуліт.

Органи почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. У ряду хворих, які отримували ванкоміцин, спостерігалася ототоксична дія. Воно може бути минущим або мати постійний характер. Повідомляється, що більшість таких випадків спостерігалося серед хворих, які отримували надлишкові дози ванкоміцину, з приглухуватістю в анамнезі або у хворих, які отримували одночасне лікування іншими препаратами з можливим розвитком ототоксичності, наприклад, аміноглікозидами.

Інші: озноб; лікарська лихоманка; некроз тканин у місцях ін'єкцій; біль у місцях ін'єкцій; тромбофлебіти.

Під час або невдовзі після занадто швидкої інфузії ванкоміцину у хворих можуть розвинутись анафілактоїдні реакції. Швидке введення препарату також може викликати синдром "червоної людини", почервоніння верхньої частини тіла або біль та спазм м'язів грудей та спини. Після припинення інфузії зазначені реакції зазвичай проходять протягом 20 хвилин, але іноді можуть тривати кілька годин.

вагітність (I триместр); період лактації; неврит слухового нерва; ниркова недостатність; гіперчутливість до ванкоміцину.

З обережністю застосовувати при порушенні слуху (у тому числі в анамнезі), при вагітності (ІІ та ІІІ триместр).

При призначенні новонародженим бажаний контроль концентрації у сироватці крові.

Швидке введення (наприклад, протягом декількох хвилин) ванкоміцину може супроводжуватися вираженим зниженням артеріального тиску і в окремих випадках зупинкою серця. Ванкоміцин слід вводити у вигляді розведеного розчину протягом не менше 60 хвилин, щоб уникнути побічних реакцій, пов'язаних з інфузією.

Ванкоміцин слід призначати обережно пацієнтам з алергією на тейкопланін, т.к. було зареєстровано випадки перехресної алергії.

Хворим, які отримують ванкоміцин внутрішньовенно, повинен періодично проводитися аналіз крові та контроль функції нирок.

Ванкоміцин слід застосовувати з обережністю у хворих з нирковою недостатністю (бажано визначати концентрації ванкоміцину в сироватці крові при нирковій недостатності у пацієнтів віком від 60 років), оскільки високі концентрації препарату, що зберігаються тривалий час, у крові можуть збільшувати небезпеку прояву токсичної дії препарату (максимальні концентрації не повинні перевищувати 40 мкг/мл, а мінімальні – 10 мкг/мл, концентрації понад 80 мкг/мл вважаються токсичними). Для хворих із нирковою недостатністю дози ванкоміцину мають підбиратися індивідуально.

Ванкоміцин є "дратівливим" агентом і тому дифузія розчиненого препарату через судинну стінку може спричинити некроз прилеглих тканин. Можуть спостерігатись тромбофлебіти, хоча ймовірність їх розвитку може бути зменшена за рахунок повільного введення розведених розчинів (2.5-5 г/л) та чергування місць введення препарату.

Ванкоміцин слід застосовувати з обережністю у хворих з нирковою недостатністю (бажано визначати концентрації ванкоміцину в сироватці крові при нирковій недостатності у пацієнтів віком від 60 років), оскільки високі концентрації препарату, що зберігаються тривалий час, у крові можуть збільшувати небезпеку прояву токсичної дії препарату (максимальні концентрації не повинні перевищувати 40 мкг/мл, а мінімальні – 10 мкг/мл, концентрації понад 80 мкг/мл вважаються токсичними). Для хворих із нирковою недостатністю дози ванкоміцину мають підбиратися індивідуально.

Препарат відпускається за рецептом.

У хворих похилого віку ванкоміцин має нижчий кліренс і більший обсяг розподілу. У цієї групи добір дози доцільно проводити на підставі концентрацій ванкоміцину в сироватці. У хворих похилого віку внаслідок зниженої функції нирок може знадобитися значне зниження дози.

Звичайна доза становить 10 мг/кг і вводиться внутрішньовенно кожні 6 годин. Кожну дозу слід вводити протягом не менше 60 хв.

Для новонароджених початкова доза повинна становити 15 мг/кг, а потім 10 мг/кг кожні 12 годин протягом першого тижня їхнього життя. Починаючи з другого тижня життя – кожні 8 годин до досягнення віку одного місяця. Кожну дозу слід вводити не менше 60 хв.

Teva Pharmaceutical Industries Ltd. (Ізраїль)

Human Serum Production and Medicine Manufacturing Co. Ltd. (Угорщина)

Страна производства (на момент написания) Израиль.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ванкомицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ванкомицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Хотите приобрести Ванкомицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ванкомицин порошок для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт., Ванкомицин прошок для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт., Эдицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт., Эдицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 0,5 г флакон 1 шт., Эдицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт., Ванкомицин-Тева лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 500 мг флакон 1 шт., Веро-Ванкомицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 1 шт., Эдицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 1 г флакон 10 шт., Ванкомицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 500 мг флакон 1 шт., Ванкомицин порошок для приготовления раствора для инфузий 500 мг флакон 1 шт., Веро-Ванкомицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 500 мг флакон 1 шт., Эдицин лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 0,5 г флакон 10 шт., Ванкорус лиофилизат для приготовления раствора для инфузий 500 мг флакон 1 шт..