Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 30 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий: амлодипин (производное дигидропиридина) и валсартан (антагонист рецепторов ангиотензина II). Комбинация этих компонентов обладает взаимно дополняющим гипотензивным действием, что приводит к более выраженному снижению АД, чем при их раздельном применении.

Доказана клиническая эффективность комбинации амлодипин/валсартан у пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией (среднее диастолическое АД ≥95 мм рт. ст. и <110 мм рт. ст.) без осложнений в сравнении с плацебо. Уровень снижения АД в положении сидя при артериальной гипертензии с диастолическим АД ≥110 мм рт. ст. и <120 мм рт. ст. сравним с применением комбинации ингибитора АПФ и тиазидного диуретика. При применении комбинации амлодипин/валсартан достигается сопоставимый контроль АД при меньшей вероятности развития периферических отеков у пациентов с ранее достигнутым контролем АД и выраженными периферическими отеками на фоне терапии амлодипином.

При приеме комбинации амлодипин/валсартан в разовой дозе гипотензивный эффект сохраняется в течение 24 ч. Антигипертензивный эффект сохраняется длительно. Внезапное прекращение применения препарата не сопровождается резким повышением АД (отсутствует синдром отмены). Терапевтическая эффективность не зависит от возраста, пола, расы пациента и ИМТ.

Амлодипин - производное дигидропиридина, блокатор кальциевых каналов. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим эффектом на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Механизм антиангинального действия амлодипина до конца не изучен, предположительно он связан со следующими эффектами: вызывает расширение периферических артериол, снижая ОПСС (постнагрузку), что приводит к уменьшению потребности миокарда в кислороде; вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в интактных, так и в ишемизированных участках миокарда, что увеличивает поступление кислорода в миокард, в т.ч. у пациентов со стенокардией Принцметала. Амлодипин уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием.

У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы).

Доказана клиническая эффективность амлодипина у пациентов со стабильной стенокардией напряжения, вазоспастической стенокардией и ангиографически подтвержденным поражением коронарных артерий.

Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении.

Валсартан - селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (типа AT1) для приема внутрь. Избирательно блокирует рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Повышение плазменной концентрации ангиотензина II вследствие блокады AT1-рецепторов под действием валсартана может стимулировать незаблокированные рецепторы подтипа АТ2, которые противодействуют эффектам при стимуляции AT1-рецепторов. Валсартан не обладает агонистической активностью в отношении АТ1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ2.

Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.

Валсартан не ингибирует АПФ, также известный как кининаза II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. В связи с отсутствием влияния на АПФ, не потенцируются эффекты брадикинина или субстанции Р, поэтому при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II маловероятно развитие сухого кашля. Доказано, что частота развития сухого кашля при лечении валсартаном значительно ниже, чем при применении ингибиторов АПФ. При лечении артериальной гипертензии валсартан снижает АД, не влияя на ЧСС.

После приема внутрь валсартана в разовой дозе гипотензивный эффект развивается в течение 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 ч. Антигипертензивный эффект валсартана сохраняется в течение 24 ч после его приема. При повторном применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от дозы, достигается через 2-4 недели и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Внезапное прекращение применения валсартана не сопровождается значительным повышением АД или другими нежелательными явлениями (синдром отмены).

таб., покр. плівковою оболонкою, 5 мг +80 мг: 28 шт.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями, круглі, злегка двоопуклі, з фаскою.

Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна – 41 мг, кроскармелоза натрію – 2.375 мг, повідон – 1.5 мг, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг.

Допоміжні речовини : маннітол – 21.885 мг, магнію стеарат – 4.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай II білий – 3.5 мг (полівініловий спирт – 40 %, титану діоксид (Е171) – 25 %, макрогол – 20.2 %, тальк – 14.8 %), барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.5 мг.

14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.

C09DB01 Валсартан у комбінації з амлодипіном

Антигіпертензивний препарат

валсартан

амлодипін

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + БМКК)

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить: амлодипін (похідне дигідропіридину) та валсартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу гіпотензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ, ніж при їх роздільному застосуванні.

Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ ≥95 мм рт. ст. та <110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження АТ у положенні сидячи при артеріальній гіпертензії з діастолічним АТ ≥110 мм рт. ст. та <120 мм рт. ст. порівняємо із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. При застосуванні комбінації амлодипін/валсартан досягається порівняний контроль артеріального тиску при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів з раніше досягнутим контролем артеріального тиску та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.

При прийомі комбінації амлодипін/валсартан у разовій дозі гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається тривало. Раптове припинення застосування препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та ІМТ.

Амлодипін – похідне дигідропіридину, блокатор кальцієвих каналів. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з наступними ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС (постнавантаження), що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми).

Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій.

Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні.

Валсартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для внутрішнього прийому. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2, які протидіють ефектам стимулювання AT1-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2.

Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Валсартан не інгібує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II малоймовірний розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитку сухого кашлю при лікуванні валсартаном є значно нижчою, ніж при застосуванні інгібіторів АПФ. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС.

Після прийому внутрішньо валсартану в разовій дозі гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення застосування валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (синдром відміни).

артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показана комбінована терапія амлодипіном та валсартаном.

Препарат слід приймати внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Добова доза, що рекомендується, - 1 таб. препарату, що містить комбінацію амлодипіну/валсартану в дозі 5 мг/80 мг, 5 мг/160 мг, 10 мг/160 мг, 5 мг/320 мг або 10 мг/320 мг.

Початкова доза препарату – 5 мг/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії.

Максимальна добова доза становить 5 мг/320 мг (перерахунку на валсартан) або 10 мг/160 мг (перерахунку на амлодипін) або 10 мг/320 мг.

У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК >30 мл/хв) корекція початкової дози препарату не потрібна.

Пацієнтам із порушенням функції печінки слід з обережністю застосовувати препарат. Максимальна добова доза валсартану при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня – 80 мг. Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом .

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Амлодипін/валсартан

Інші антигіпертензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські препарати, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити антигіпертензивний ефект.

Амлодипін

Не рекомендується одночасне застосування з грейпфрутом або грейпфрутовим соком з огляду на можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії.

Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, протигрибковими препаратами з групи азолів, антибіотиками з групи макролідів, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення. У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому потрібні медичне спостереження та корекція дози.

При одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлений) слід дотримуватися обережності. можливе зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові.

Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг збільшує експозицію симвастатину на 77% порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу.

В експериментальних дослідженнях у тварин після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. З огляду на ризик розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії.

У клінічних дослідженнях не виявлено значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, аторваміцином , циметидином, НПЗЗ, антибіотиками та гіпоглікемічними препаратами для приймання всередину.

Валсартан

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіонтензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).

Одночасне застосування препаратами літію не рекомендується, т.к. можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові.

При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію (калійзберігаючі діуретики, препарати калію, калій, що містять харчові добавки та інші лікарські засоби та речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин)), рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові .

При одночасному застосуванні з НПЗЗ, у т.ч. селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислотою у дозі понад 3 г/добу та неселективними НПЗЗ можливе послаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також корекцію порушень водно-електролітного балансу.

За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmax та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії.

Застосування цієї комбінації протипоказане при вагітності та в період лактації.

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/ 10 000 <1/1000), дуже рідко (від <1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).

Амлодипін/валсартан

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грип.

З боку обміну речовин: часто – гіпокаліємія; нечасто – гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, парестезія, сонливість; рідко – тривожність.

З боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження АТ, непритомність.

З боку дихальної системи: часто – назофарингіт; нечасто - кашель, біль у глотці та гортані.

З боку травної системи: нечасто – діарея, нудота, почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, припухлість суглобів; рідко – м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі.

З боку сечовидільної системи: рідко – півлакіурія, поліурія.

З боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція.

Алергічні реакції: рідко – гіперчутливість.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність, набряк обличчя, відчуття припливу крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність; нечасто – анорексія, біль у спині.

У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5.8%), ніж у пацієнтів, які отримували терапію лише амлодипіном (9%).

Амлодипін

Часто: сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки кісточок.

Нечасто: безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т.ч. диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання , диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, екзантема, міалгія, судоми в м'язах, біль, порушення сечовипускання, почастішання сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниження

Рідко: сплутаність свідомості.

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь, гіпертонію, активацію, (найчастіше внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість.

Описано окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Валсартан

Частота невідома: зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту калію в сироватці крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, ангіоневро , васкуліт, гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу

тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); біліарний цироз і холестаз; важка ниркова недостатність (КК <30 мл/хв); ст.); колапс, шок (включно з кардіогенним шоком); цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану або інших компонентів препарату.

Безпека застосування препарату у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

З обережністю слід призначати цю комбінацію при порушеннях функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; обструктивних захворюваннях жовчних шляхів; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв); односторонньому або двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки; хронічної серцевої недостатності ІІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA; гіперкаліємії; гіпонатріємії; дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; зниженому ОЦК (у т.ч. при діареї, блювоті); у пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком або набряком на тлі попередньої терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II; у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня.

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які отримують терапію комбінацією амлодипін/валсартан, у 0.4% випадків спостерігалася виражена гіпотензія.

У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах) при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування слід відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом.

При розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід перевести пацієнта в горизонтальне положення з низьким узголів'ям і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0.9% розчину натрію хлориду. Терапію можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки.

При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові.

Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну.

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну в плазмі крові.

З огляду на ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі пацієнтам цієї групи не слід призначати антагоністи рецепторів ангіотензину II, в т.ч. валсартан.

Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (в т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на тлі терапії препаратом відзначалися вказівки в анамнезі на розвиток ангіоневротичного набряку, в т.ч. .ч. інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування.

У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій хронічній серцевій недостатності), терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або . Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV ФК за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легень у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення хронічної серцевої недостатності між двома групами. Блокатори кальцієвих каналів, зокрема. амлодипін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, т.к. можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату.

Комбінація амлодипіну/валсартану вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

При застосуванні препарату необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток запаморочення, стомлюваності та нудоти.

Протипоказане застосування препарату при тяжкій нирковій недостатності (КК <30 мл/хв); у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

З обережністю слід призначати цю комбінацію при порушеннях функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв); односторонньому або двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки.

Безпека застосування препарату у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки не встановлена.

Протипоказано застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарному цирозі та холестазі.

З обережністю слід призначати цю комбінацію при порушеннях функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; обструктивних захворюваннях жовчних шляхів

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Безпека застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

KRKA-RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обратите внимание на этот товар. Хотите приобрести Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ко-Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+25 мг 30 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5мг+160мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 30 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+160 мг 30 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 28 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 28 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+160 мг 28 шт..