Ко-Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+25 мг 30 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий три компонента с дополняющим друг друга механизмом контроля АД: амлодипина (блокатора кальциевых каналов), валсартана (антагониста рецепторов ангиотензина II) и гидрохлоротиазида (тиазидного диуретика). Комбинация этих компонентов приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом в отдельности.

Амлодипин - производное дигидропиридина, блокатор кальциевых каналов. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим эффектом на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Механизм антиангинального действия амлодипина до конца не изучен, предположительно он связан со следующими эффектами: вызывает расширение периферических артериол, снижая ОПСС (постнагрузку), что приводит к уменьшению потребности миокарда в кислороде; вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в интактных, так и в ишемизированных участках миокарда, что увеличивает поступление кислорода в миокард, в т.ч. у пациентов со стенокардией Принцметала. Амлодипин уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием.

У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы).

Доказана клиническая эффективность амлодипина у пациентов со стабильной стенокардией напряжения, вазоспастической стенокардией и ангиографически подтвержденным поражением коронарных артерий.

Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении.

Валсартан - селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (типа AT1) для приема внутрь. Избирательно блокирует рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Повышение плазменной концентрации ангиотензина II вследствие блокады AT1-рецепторов под действием валсартана может стимулировать незаблокированные рецепторы подтипа АТ2, которые противодействуют эффектам при стимуляции AT1-рецепторов. Валсартан не обладает агонистической активностью в отношении АТ1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ2.

Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.

Валсартан не ингибирует АПФ, также известный как кининаза II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. В связи с отсутствием влияния на АПФ, не потенцируются эффекты брадикинина или субстанции Р, поэтому при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II маловероятно развитие сухого кашля. Доказано, что частота развития сухого кашля при лечении валсартаном значительно ниже, чем при применении ингибиторов АПФ. При лечении артериальной гипертензии валсартан снижает АД, не влияя на ЧСС.

После приема внутрь валсартана в разовой дозе гипотензивный эффект развивается в течение 2 ч, максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 ч. Антигипертензивный эффект валсартана сохраняется в течение 24 ч после его приема. При повторном применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от дозы, достигается через 2-4 недели и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Внезапное прекращение применения валсартана не сопровождается значительным повышением АД или другими нежелательными явлениями (синдром отмены).

Применение валсартана у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (II-IV ФК по классификации NYHA) приводит к значительному снижению числа госпитализаций по поводу сердечно-сосудистых заболеваний (что особенно выражено у пациентов, не получающих ингибиторы АПФ или бета-адреноблокаторы). При применении валсартана у пациентов с левожелудочковой недостаточностью (со стабильными показателями гемодинамики) или с нарушением функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда отмечается снижение сердечно-сосудистой смертности.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальный уровень АД.

Выведение электролитов и воды начинается примерно через 2 ч после приема, максимальный эффект достигается за 3-6 ч и сохраняется в течение 6-12 ч. Антигипертензивный эффект достигается за 3-4 дня лечения и длится в течение 1 недели после завершения приема препарата. При длительном лечении снижение АД достигается при использовании меньших доз, чем необходимые для диуретического эффекта. Снижение АД сопровождается небольшим повышением скорости клубочковой фильтрации, сосудистого сопротивления почечного русла и активности ренина в плазме крови.

Гидрохлоротиазид при однократном приеме в высоких дозах приводит к уменьшению объема плазмы, скорости клубочковой фильтрации, почечного кровотока и среднего АД. При длительном приеме в малых дозах объем плазмы крови остается сниженным, в то время как минутный объем и скорость клубочковой фильтрации возвращаются к исходному уровню, предшествующему началу лечения. Среднее АД и системное сосудистое сопротивление остаются сниженными. Тиазидные диуретики могут нарушать продукцию грудного молока.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "K1" на одній стороні; вид на зламі - шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.

* Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, натрію лаурилсульфат.

Допоміжні речовини : манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний.

Склад плівкової оболонки: плівкоутворювальна суміш (полівініловий спирт, макрогол 3350, титану діоксид (Е171), тальк).

7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (8) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (12) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (14) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (7) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.
15 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.

C09DX01 Валсартан, амлодипін та гідрохлортіазид

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

валсартан

амлодипін

Гіпотензивний комбінований засіб (блокатор повільних кальцієвих каналів + ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик)

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить три компоненти з механізмом контролю АТ, що доповнює один одного: амлодипіну (блокатора кальцієвих каналів), валсартану (антагоністу рецепторів ангіотензину II) та гідрохлортіазиду (тіазидного діуретика). Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо.

Амлодипін – похідне дигідропіридину, блокатор кальцієвих каналів. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з наступними ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС (постнавантаження), що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми).

Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій.

Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні.

Валсартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу AT1) для внутрішнього прийому. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2, які протидіють ефектам стимулювання AT1-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2.

Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Валсартан не інгібує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II малоймовірний розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитку сухого кашлю при лікуванні валсартаном є значно нижчою, ніж при застосуванні інгібіторів АПФ. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС.

Після прийому внутрішньо валсартану в разовій дозі гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення застосування валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (синдром відміни).

Застосування валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV ФК за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При застосуванні валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску.

Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.

Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати продукцію грудного молока.

артеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, переважно вранці, запиваючи невеликою кількістю води.

Для зручності пацієнти, які отримують терапію амлодипіном, валсартаном і гідрохлортіазидом в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію даною комбінацією, що містить ті ж дози активних компонентів, а також при недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+гідрохлортіазид, ам та амлодипін+гідрохлортіазид) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом у відповідних дозах.

У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату, для досягнення подібного зниження артеріального тиску пацієнтам може бути призначений препарат, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект.

Рекомендовані добові дози препарату складають: 5 мг+160 мг+12.5 мг (1 таб., що містить амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у дозах 5 мг+160 мг+12.5 мг); 10 мг+160 мг+12.5 мг (1 таб., що містить амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у дозах 10 мг+160 мг+12.5 мг); 10 мг+320 мг+25 мг (2 таб., що містять амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у дозах 5 мг+160 мг+12.5 мг).

Максимальний антигіпертензивний ефект відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза препарату становить 10 мг+320 мг+25 мг/добу.

У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози препарату не потрібна.

Оскільки безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків віком до 18 років поки не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у даної категорії пацієнтів.

У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (КК >30 мл/хв) та печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна.

Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнток. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які планують вагітність.

Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом, препарат слід відмінити якнайшвидше.

Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану з грудним молоком. Гідрохлортіазид екскретується у грудне молоко. Препарат не слід застосовувати у період грудного вигодовування.

Амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид

При застосуванні препарату небажані явища були переважно мало або помірно вираженими. Припинення лікування через розвиток небажаних явищ вимагалося в окремих випадках. Найчастіше прийом препарату було припинено через розвиток запаморочення та вираженого зниження артеріального тиску.

При застосуванні препарату не було виявлено нових небажаних явищ порівняно з подвійною комбінованою терапією та монотерапією окремими компонентами.

Як і при короткостроковому застосуванні, хороша переносимість препарату спостерігалася при тривалому застосуванні (протягом року).

Частота небажаних явищ була пов'язана з статтю, віком чи расовою приналежністю.

При застосуванні препарату зміни лабораторних показників були мінімальними та не відрізнялися від таких на тлі монотерапії окремими компонентами. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду разом із валсартаном (потрійна комбінована терапія) відзначається зниження гіпокаліємічної дії гідрохлортіазиду.

Найчастішими небажаними явищами, що відзначалися в клінічних дослідженнях (незалежно від виявлення зв'язку із застосуванням препарату), були запаморочення, периферичні набряки, біль голови, диспепсія, підвищена стомлюваність, спазм м'язів, біль у спині, назофарингіт, нудота.

Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).

З боку обміну речовин: часто – гіпокаліємія; нечасто – гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто - безсоння/порушення сну, порушення координації, постуральне запаморочення та запаморочення, зумовлене фізичним навантаженням, смакові порушення, загальмованість, парестезія, невропатія, в т.ч. периферична, сонливість, непритомність.

З боку органів чуття: нечасто – зорові порушення, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – тахікардія, ортостатична гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка, подразнення у горлі.

З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – анорексія, дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, неприємний запах з рота, діарея, сухість у роті, нудота, блювання.

Дерматологічні реакції: нечасто – підвищене потовиділення, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – біль у спині, набряки у ділянці суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: часто – півлакіурія; нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, гостра ниркова недостатність.

З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція.

З боку організму в цілому: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто – абазія, порушення ходи, астенія, загальна слабкість, біль у ділянці грудної клітки.

З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення вмісту азоту сечовини у плазмі крові, гіперурикемія, підвищення маси тіла.

Амлодипін

Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.

З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто - безсоння/порушення сну, лабільність настрою, парестезії, непритомність, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія, невропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення.

З боку органів чуття: нечасто – зорові порушення, шум у вухах, смакові порушення.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття сильного серцебиття, припливи крові до обличчя; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь).

З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель.

З боку травної системи: часто – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, нудота; нечасто – зміна частоти дефекацій, діарея, сухість у роті, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

Дерматологічні реакції: нечасто – алопеція, підвищене потовиділення, свербіж, висип, у т.ч. екзантема, пурпура, зміна кольору шкіри; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, біль у спині, спазми м'язів, міалгія.

З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіюрія.

З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія.

З боку організму в цілому: часто – підвищена стомлюваність, набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, загальна слабкість, біль у ділянці грудної клітки, біль різної локалізації.

З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення чи зниження маси тіла.

Валсартан

Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).

З боку системи кровотворення: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості.

З боку органу слуху: нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – васкуліт.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель.

З боку травної системи: нечасто – абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові.

Алергічні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання.

З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – міалгія.

З боку сечовидільної системи: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

З боку організму в цілому: нечасто – підвищена стомлюваність.

З боку лабораторних показників: частота невідома – підвищення вмісту калію у плазмі крові.

У клінічних дослідженнях при застосуванні валсартану в монотерапії були відзначені такі небажані явища (незалежно від їх причинного зв'язку з препаратом, що вивчається): вірусні інфекції, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, риніт, нейтропенія, безсоння.

У поодиноких випадках застосування валсартану може супроводжуватися зниженням гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих дослідженнях у 0.8% та у 0.4% хворих, які отримували валсартан, було відзначено суттєве зниження (більше 20%) гематокриту та гемоглобіну відповідно. Для порівняння - у хворих, які отримували плацебо, зниження як гематокриту, так і гемоглобіну відзначено в 0.1% випадків.

Нейтропенія була виявлена у 1.9% хворих, які отримували валсартан, та у 1.6% хворих, які отримували інгібітор АПФ.

У контрольованих дослідженнях у 3.9% та у 16.6% хворих із хронічною серцевою недостатністю, які отримували валсартан, було відзначено підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини крові більш ніж на 50% відповідно. Для порівняння - у хворих, які отримували плацебо, підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини спостерігалося у 0.9% та 6.3% випадків.

Подвоєння концентрації сироваткового креатиніну було виявлено у 4.2% пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда, які отримували валсартан і у 3.4% отримували каптоприл.

У контрольованих дослідженнях у 10% пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю відзначалося підвищення вмісту калію сироватки крові більш ніж на 20%. Для порівняння, у хворих, які отримували плацебо, підвищення вмісту калію спостерігалося у 5.1% випадків.

Гідрохлоротіазид

Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).

З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.

З боку обміну речовин: часто – гіпокаліємія; нечасто – гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія; дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз.

З боку нервової системи: рідко – безсоння/порушення сну, депресія, запаморочення, біль голови, загальмованість.

З боку органу зору: нечасто – зорові порушення.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь).

З боку дихальної системи: дуже рідко – респіраторний дистрес-синдром, набряк легень та пневмоніт.

З боку травної системи: нечасто – зниження апетиту, нудота, блювання; рідко – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

Дерматологічні реакції: нечасто – висип, кропив'янка; рідко – підвищена фотосенсибілізація, пурпура; дуже рідко - некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку.

З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція.

З боку лабораторних показників: часто – гіперліпідемія; рідко – глюкозурія

виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); біліарний цироз і холестаз; тяжкі порушення функції нирок (КК <30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі; .ст.); колапс, кардіогенний шок; клінічно значущий стеноз аорти; рефрактерні до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами; спадковий ангіоневротичний набряк, або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії; та планування вагітності; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину та інших допоміжних компонентів препарату

Слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК, при порушеннях водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію, гіперкаліємію або гіпертрофію), пацієнтам з мітральним , легкими та помірними порушеннями функції печінки, особливо на тлі обструкції жовчовивідних шляхів (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), цукровим діабетом, ВКВ.

Безпека застосування препарату у пацієнтів після нещодавно перенесеної трансплантації нирки, а також у пацієнтів із серцевою недостатністю або ІХС не встановлена.

KRKA-RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ко-Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+25 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ко-Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+25 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Ко-Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+25 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5мг+160мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 90 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 30 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+160 мг 30 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг 28 шт., Вамлосет таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 30 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+80 мг 28 шт., Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+160 мг 28 шт..