Каталог товаров

Телсартан АМ таблетки 5 мг+40 мг 28 шт Цена

748,00 грн
636,00 грн
-14.97 %
+
  • Страна:
    Индия
  • Форма выпуска:
    таблетки
  • Дозировка:
    5 мг+40 мг
  • В упаковке:
    28 шт.
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий активные компоненты с дополняющим друг друга гипотензивным действием: амлодипин (блокатор кальциевых каналов) и телмисартан (антагонист рецепторов ангиотензина II). Комбинация этих веществ обладает аддитивным гипотензивным действием, снижая АД в большей степени, чем каждый компонент по отдельности.

Амлодипин - блокатор кальциевых каналов, производное дигидропиридина. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим эффектом на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Механизм антиангинального действия амлодипина до конца не изучен, предположительно он связан со следующими эффектами: вызывает расширение периферических артериол, снижая ОПСС - постнагрузку, что приводит к уменьшению потребности миокарда в кислороде; вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в интактных, так и в ишемизированных участках миокарда, что увеличивает поступление кислорода в миокард, в т.ч. у пациентов со стенокардией Принцметала. Амлодипин уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием.

У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы). Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении.

Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладает высоким сродством к подтипу AT1-рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом AT1-рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Не обладает сродством к другим рецепторам, в т.ч. к АТ2-рецептору. Снижает концентрацию альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует АПФ (кининаза II), фермент, который также разрушает брадикинин, поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается.

У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3 ч после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженный гипотензивный эффект обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема.

У пациентов с артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на ЧСС. В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома отмены.

Телсартан АМ таблетки 5 мг+40 мг 28 шт инструкция на украинском

Форма випускутаб. 5 мг+40 мг: 10, 14 чи 28 шт. таб. 5 мг+80 мг: 10, 14 чи 28 шт. таб. 10 мг+40 мг: 10, 14 чи 28 шт. таб. 10 мг+80 мг: 10, 14 чи 28 шт.
Опис

Таблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-рожевого до рожевого кольору, з вкрапленнями білого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.

1 таб.
амлодипіну безілат 6.935 мг
що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг
телмісартан 40 мг

Допоміжні речовини : натрію гідроксид – 3.36 мг, меглюмін – 12 мг, повідон К30 – 15.5 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг, манітол – 351.605 мг, магнію стеарат – 9.8 мг, барвник заліза оксид червоний.

5 штук. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (2) - пачки картонні.
7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (2) - пачки картонні.
7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.


Коди АТХ

C09DB04 Телмісартан у комбінації з амлодипіном


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Антигіпертензивний препарат


Діюча речовина

телмісартан

амлодипін


Фармако-терапевтична група

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + БМКК)


Фармакологічна дія

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо.

Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні.

Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується.

У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.


Показання

артеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показана комбінована терапія;


Спосіб застосування, курс та дозування

Препарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди.

Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування.

Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу.

Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу.

Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу.

У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.


Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись.

Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами.

При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту.

Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів.

Амлодипін

Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія.

У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем.

Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну.

Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу.

При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію.

Телмісартан

При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату у 2.5 рази.

При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові.

При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові.

Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування.

При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Застосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації.


Побічна дія

Частота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем.

З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості.

Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість.

З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія.

З боку органу зору: рідко – порушення зору.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт.

З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт).

З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція.

Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія.

Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія.

Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду.

Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.


Протипоказання до застосування

обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; важка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий ступінь аортального стенозу); галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.


особливі вказівки

Препарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові).

У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, та, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності.

У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.


Застосування при порушеннях функції нирок

У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки.


Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказано застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності, обструктивних захворюваннях жовчовивідних шляхів.

У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю.


Застосування у пацієнтів похилого віку

У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.


Застосування у дітей

Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).


Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення

Dr. Reddy`s Laboratories LTD (Індія)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) Индия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Телсартан АМ таблетки 5 мг+40 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Телсартан АМ таблетки 5 мг+40 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Телсартан АМ таблетки 5 мг+40 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Телзап АМ таблетки 5 мг+80 мг 28 шт., Телсартан АМ таблетки 10 мг+80 мг 28 шт., Телсартан АМ таблетки 5 мг+80 мг 28 шт., Твинста таблетки 5 мг+40 мг 28 шт., Твинста таблетки 5 мг+80 мг 28 шт., Твинста таблетки 10 мг+80 мг 28 шт., Телсартан АМ таблетки 10 мг+40 мг 28 шт..

(5501)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Препарат Телзап® AM содержит два гипотензивных вещества с взаимодополняющими механизмами действия, которые обеспечивают контроль показателей АД у пациентов с эссенциальной артериальной гипертензией; амлодипин принадлежит к фармакологической группе блокаторов медленных кальциевых каналов (БМКК), а телмисартан - к группе антагонистов рецепторов ангиотензина II (АРА II). Комбинация данных веществ проявляет аддитивный антигипертензивный эффект, вызывая более выраженное снижение АД, чем каждый из компонентов препарата по отдельности. Амлодипин Амлодипин - производное дигидропиридина, относится к классу БМКК, ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки кровеносных сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с вазодилатирующим действием на гладкие мышцы сосудов. Точный механизм, с помощью которого амлодипин уменьшает частоту и выраженность приступов стенокардии, до конца не установлен, но амлодипин может уменьшать ишемию миокарда за счет указанных ниже двух эффектов: амлодипин расширяет периферические артериолы и за счет этого уменьшает ОПСС, так называемую постнагрузку. Т.к. ЧСС при приеме амлодипина практически не увеличивается, это уменьшение нагрузки на сердечную мышцу снижает энергозатраты миокарда и его потребность в кислороде;механизм антиангинального действия амлодипина также, по-видимому, связан с расширением главных коронарных артерий и артериол, как в зонах миокарда с нормальным кровотоком, так и в ишемизированных зонах. Это расширение увеличивает доставку кислорода к миокарду у пациентов со спазмом коронарных артерий (при стенокардии Принцметала или вариантной стенокардии).У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД в положении лежа и стоя в течение 24 ч. Ортостатическая артериальная гипотензия не характерна во время применения амлодипина вследствие медленного начала действия препарата. У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к уменьшению сопротивления сосудов почек, повышению СКФ и эффективного кровотока плазмы в почках без изменения фильтрации или протеринурии. При приеме амлодипина не наблюдалось каких-либо нежелательных метаболических эффектов или изменения концентрации липидов в плазме крови. Амлодипин можно принимать пациентам с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. Применение амлодипина у пациентов с сердечной недостаточностью не сопровождается отрицательным инотропным действием (не снижается толерантность к физической нагрузке, не снижается фракция выброса левого желудочка). Телмисартан Телмисартан представляет собой специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладая очень высоким сродством к центру связывания рецептора подтипа AT1 с ангиотензином II, телмисартан вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан не проявляет свойств частичного агониста рецептора АТ1. Телмисартан селективно связывается с рецептором АТ1. Связывание с рецептором - долговременное. Телмисартан не проявляет сродства к другим рецепторам, включая рецепторы типа АТ2 и другие менее изученные рецепторы ангиотензина. Телмисартан снижает концентрацию альдостерона в плазме крови, не ингибирует ренин и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не угнетает активность ангиотензинпревращающего фермента (кининазы II) - фермента, который также разрушает брадикинин. Это позволяет сделать вывод, что препарат не будет усиливать нежелательные явления, связанные с действием брадикинина. Доза телмисартана 80 мг/сут практически полностью купирует повышение АД под влиянием ангиотензина II. Антигипертензивный эффект сохраняется в течение 24 ч и остается значимым на протяжении 48 ч. После приема первой дозы телмисартана антигипертензивный эффект развивается постепенно на протяжении 3 ч. Выраженное антигипертензивное действие обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема. Действие сохраняется в течение 24 ч после приема телмисартана и остается значимым до 48 ч. У пациентов с артериальной гипертензией телмисартан обеспечивает снижение САД и ДАД, не оказывая влияния на ЧСС. После резкой отмены лечения телмисартаном наблюдается постепенный (на протяжении нескольких дней) возврат показателей АД к их значениям до начала приема препарата без развития синдрома отмены. У пациентов, принимавших телмисартан, частота возникновения сухого кашля была значительно ниже, чем у пациентов, получавших ингибиторы АПФ. Эти данные были получены в ходе клинических исследований с прямым сравнением этих двух типов антигипертензивной терапии. Комбинированный препарат (амлодипин+телмисартан), применяемый 1 раз/сут, приводит к эффективному и устойчивому снижению АД в течение 24 ч.
Быстрый заказ
Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий активные компоненты с дополняющим друг друга гипотензивным действием: амлодипин (блокатор кальциевых каналов) и телмисартан (антагонист рецепторов ангиотензина II). Комбинация этих веществ обладает аддитивным гипотензивным действием, снижая АД в большей степени, чем каждый компонент по отдельности.Амлодипин - блокатор кальциевых каналов, производное дигидропиридина. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим эффектом на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Механизм антиангинального действия амлодипина до конца не изучен, предположительно он связан со следующими эффектами: вызывает расширение периферических артериол, снижая ОПСС - постнагрузку, что приводит к уменьшению потребности миокарда в кислороде; вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в интактных, так и в ишемизированных участках миокарда, что увеличивает поступление кислорода в миокард, в т.ч. у пациентов со стенокардией Принцметала. Амлодипин уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием.У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы). Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении.Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладает высоким сродством к подтипу AT1-рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом AT1-рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Не обладает сродством к другим рецепторам, в т.ч. к АТ2-рецептору. Снижает концентрацию альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует АПФ (кининаза II), фермент, который также разрушает брадикинин, поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается.У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3 ч после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженный гипотензивный эффект обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема.У пациентов с артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на ЧСС. В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома отмены.