Телпрес Плюс таблетки 25 мг+80 мг 28 шт Цена

Комбинированный атигипертензивный препарат, в состав которого входит антагонист рецепторов ангиотензина II телмисартан и тиазидный диуретик гидрохлоротиазид. Одновременное применение этих компонентов приводит к более выраженному антигипертензивному эффекту, чем применение каждого из них в отдельности.

Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II. Обладает высоким сродством к подтипу AT1-рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Телмисартан вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан образует связь только с подтипом AT1-рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Телмисартан не обладает сродством к другим рецепторам (в т.ч. к AT2-рецепторам) ангиотензина. Функциональное значение этих рецепторов, а также эффект их возможной избыточной стимуляции ангиотензином II, концентрация которого увеличивается при назначении телмисартана, не изучены. Телмисартан приводит к снижению концентрации альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует АПФ (кининаза II), фермент, который также разрушает брадикинин, поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается.

У пациентов с артериальной гипертензией телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало антигипертензивного действия отмечается в течение 3 ч после первого приема телмисартана внутрь. Действие сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженный антигипертензивный эффект обычно развивается через 4 недели регулярного приема.

У пациентов с артериальной гипертензией телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на ЧСС.

В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному без развития синдрома отмены.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальный уровень АД.

Выведение электролитов и воды начинается примерно через 2 ч после приема, максимальный эффект достигается за 3-6 ч и сохраняется в течение 6-12 ч. Антигипертензивный эффект достигается за 3-4 дня лечения и длится в течение 1 недели после завершения приема препарата. При длительном лечении снижение АД достигается при использовании меньших доз, чем необходимые для диуретического эффекта. Снижение АД сопровождается небольшим повышением скорости клубочковой фильтрации, сосудистого сопротивления почечного русла и активности ренина в плазме крови.

Гидрохлоротиазид при однократном приеме в высоких дозах приводит к уменьшению объема плазмы, скорости клубочковой фильтрации, почечного кровотока и среднего АД. При длительном приеме в малых дозах объем плазмы крови остается сниженным, в то время как минутный объем и скорость клубочковой фильтрации возвращаются к исходному уровню, предшествующему началу лечения. Среднее АД и системное сосудистое сопротивление остаются сниженными. Тиазидные диуретики могут нарушать выработку грудного молока.

Максимальный антигипертензивный эффект комбинации телмисартан+гидрохлоротиазид обычно достигается через 4-8 недель после начала лечения.

таб. 25 мг+80 мг: 28 або 98 шт.

Таблетки двошарові, один шар білого кольору, інший -жовтого кольору, круглі, двоопуклі.

Допоміжні речовини : маннітол - 327.7 мг, повідон К25 - 21.6 мг, кросповідон - 12 мг, магнію стеарат - 9 мг, меглюмін - 24 мг, натрію гідроксид - 6.7 мг, лактози моногідрат - 99.67 мг, 6 6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.33 мг.

14 шт. - блістери Ал/Ал (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери Ал/Ал (7) - пачки картонні.

C09DA07 Телмісартан у комбінації з діуретиками

гідрохлортіазид

телмісартан

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

Комбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартану та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо.

Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок тільки з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС.

У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни.

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску.

Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.

Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока.

Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.

Артеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).

Приймають внутрішньо 1 раз на добу.

Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.

Телмісартан

Іншими антигіпертензивними засобами є можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові;

НПЗЗ , включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 і неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширювального ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту.

Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові.

Гідрохлоротіазид

Етанол, барбітурати, опіоїдні анальгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну.

Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.

Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду.

Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами.

Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів.

Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів;

Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол.

Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію.

Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом;

М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків.

Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії.

НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту.

Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.

Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

З боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легенів), задишка.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію).

З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови.

З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна);

З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці.

З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію.

З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія.

Репродуктивна система: імпотенція.

Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз.

З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт.

Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.

Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК <30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.

Обережно: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю); зниження ОЦК внаслідок попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання; гіперкаліємія; стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA; стеноз аортального та мітрального клапана; ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; первинний альдостеронізм; подагра; закритокутова глаукома (у зв'язку з наявністю у складі гідрохлортіазиду).

У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові).

Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми.

У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає.

У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри.

У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням.

Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі.

Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові.

При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш ймовірний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет.

Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити.

Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії.

У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків.

Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.

Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії.

Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.

Протипоказання: виражені порушення функції нирок (КК <30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1.73 м2).

Протипоказання: виражені порушення функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).

Препарат дозволено для застосування у пацієнтів похилого віку.

XANTIS PHARMA LIMITED (Кіпр)

Laboratorios LICONSA SA (Іспанія)

Страна производства (на момент написания) Испания.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Телпрес Плюс таблетки 25 мг+80 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Телпрес Плюс таблетки 25 мг+80 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Телпрес Плюс таблетки 25 мг+80 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Телзап Плюс таблетки 80 мг+12,5 мг 30 шт., Телпрес Плюс таблетки 12,5 мг+80 мг 56 шт., Телпрес Плюс таблетки 12,5 мг+80 мг 98 шт., Телпрес Плюс таблетки 25 мг+80 мг 98 шт., Телпрес таблетки 40 мг 98 шт., Телпрес таблетки 80 мг 98 шт., ТелмистаН таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг+12,5 мг 28 шт., ТелмистаН таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг+12,5 мг 28 шт., ТелмистаН таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг+12,5 мг 84 шт., ТелмистаН таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг+12,5 мг 84 шт., Телзап Плюс таблетки 80 мг+12,5 мг 90 шт., Телпрес таблетки 80 мг 28 шт., Телпрес Плюс таблетки 12.5 мг+40 мг 28 шт., Телпрес Плюс таблетки 12,5 мг+80 мг 28 шт., Телпрес таблетки 40 мг 28 шт., МикардисПлюс таблетки 80 мг+12,5 мг 28 шт., Телзап Плюс таблетки 80 мг+12,5 мг 30 шт., Телсартан Н таблетки 12,5 мг+40 мг 28 шт., Телсартан Н таблетки 12,5 мг+80 мг 28 шт..