Пегасис раствор для подкожного введения 180 мкг 0,5 мл шприц-тюбик 1 шт Цена
-
Страна:Швейцария
-
Форма выпуска:раствор
-
Дозировка:180 мкг/0,5 мл
Структура ПЭГ (бис-монометоксиполиэтиленгликоля) непосредственно влияет на клинико-фармакологические характеристики препарата Пегасис®. В частности, размер и степень разветвленности ПЭГ с молекулярной массой 40 кДа определяет показатели всасывания, распределения и выведения пэгинтерферона альфа-2а.
Активность препарата Пегасис® не следует сравнивать с другими пегилированными или непегилированными белками того же терапевтического класса.
Также как интерферон альфа-2а, Пегасис® обладает противовирусной и антипролиферативной активностью in vitro.
У пациентов с хроническим гепатитом С (ХГС) снижение уровня РНК вируса гепатита С (ВГС) при ответе на терапию препаратом Пегасис® в дозе 180 мкг происходит в 2 фазы. Первая фаза отмечается через 24-36 ч после первой инъекции препарата, вторая фаза наступает в течение следующих 4-16 недель у пациентов с устойчивым вирусологическим ответом. Рибавирин не оказывает значительного воздействия на кинетику вируса в течение первых 4-6 недель у тех пациентов, которые получают комбинированную терапию рибавирином и пэгинтерфероном альфа-2а или интерфероном альфа.
Пегасис раствор для подкожного введения 180 мкг 0,5 мл шприц-тюбик 1 шт инструкция на украинскомФорма випускурозчин д/п/к введення 135 мкг/0.5 мл: шприц-тюбики 1 шт. у компл. з голкою д/і стерильною р-р д/п/к введення 135 мкг/0.5 мл: автоінжектор Проклік<SUP>™</SUP> р-р д/п/к введення 180 мкг/0.5 мл: автоінжектор Проклік<SUP>™</SUP> розчин д/п/к введення 180 мкг/0.5 мл: шприц-тюбики 1 шт. у компл. з голкою д/і стерильною
Опис
Розчин для підшкірного введення прозорий, від безбарвного до світло-жовтого кольору.
| 1 автоінжектор Проклік ™ | |
| пэгінтерферон альфа-2а (40 кДа) | 180 мкг |
Допоміжні речовини : натрію хлорид – 4 мг, бензиловий спирт – 5 мг, натрію ацетату тригідрат – 1.3085 мг, оцтова кислота крижана – 0.0231 мг, полісорбат 80 – 0.025 мг, натрію ацетату розчин 10%. до pH 6.0, вода д/і – до 0.5 мл.
0.5 мл - автоінжектори ПроКлік ™ із вбудованим шприц-тюбиком із захищеною голкою (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
L03AB11 Peginterferon alfa-2a
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Інтерферон. Імуномодулюючий препарат із противірусною дією
Діюча речовина
пэгінтерферон альфа-2а (40 кДа)
Фармако-терапевтична група
МІБП-цитокін
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2° до 8°С; не заморожувати.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки (шприц-тюбики), 2 роки (автоінжектор ПроКлік ™ ). Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Транспортування здійснюють у захищеному від світла місці за нормальної температури від 2° до 8°С, не заморожуючи.
Фармакологічна дія
Структура PEG (біс-монометоксиполіетилену) безпосередньо впливає на клінічні та фармакологічні характеристики Pegasys ® . Зокрема, розмір та ступінь розгалуженості ПЕГ з молекулярною масою 40 кДа визначає показники всмоктування, розподілу та виведення пегінтерферону альфа-2а.
Активність Пегасісу ® не слід порівнювати з іншими пегільованими або непегільованими білками того ж терапевтичного класу.
Як і інтерферон альфа-2а, Пегасіс ® має противірусну та антипроліферативну активність in vitro.
У пацієнтів із хронічним гепатитом С (ХГС) зниження відповіді РНК вірусу гепатиту С (HCV) на терапію препаратом Пегасіс ® 180 мкг відбувається у дві фази. Перша фаза відзначається через 24-36 годин після першої ін'єкції препарату, друга фаза настає протягом наступних 4-16 тижнів у пацієнтів із стійкою вірусологічною відповіддю. Рибавірин не має значного впливу на кінетику вірусу протягом перших 4-6 тижнів у тих пацієнтів, які отримують комбіновану терапію рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа.
Показання
Хронічний гепатит С:
хронічний гепатит С у дорослих пацієнтів із позитивною РНК ВГС, без цирозу або з компенсованим цирозом, у т.ч. та з клінічно стабільною ко-інфекцією ВІЛ (монотерапія або комбінація з рибавірином).Комбінація з рибавірином показана пацієнтам з хронічним гепатитом С, які раніше не отримували терапію, або при неефективності попередньої монотерапії інтерфероном альфа (пегільованим або непегільованим) або комбінованої з рибавірином терапії.
Монотерапія показана у разі непереносимості чи наявності протипоказань до рибавірину.
Хронічний гепатит B:
хронічний гепатит У HBeAg-позитивний та HBeAg-негативний у дорослих пацієнтів з компенсованим ураженням печінки та ознаками вірусної реплікації, підвищеною активністю АЛТ та гістологічно підтвердженим запаленням печінки та/або фіброзом.Спосіб застосування, курс та дозування
Для пацієнтів старше 18 років
Лікування препаратом Пегасіс ® має проводитися під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід лікування хронічних гепатитів В і С.
При комбінованій терапії препаратом Пегасіс ® рибавірин слід застосовувати відповідно до інструкції з медичного застосування рибавірину.
Стандартний режим дозування
Препарат вводять підшкірно, в область передньої черевної стінки або стегна, 1 раз на тиждень.
Перед введенням препарат необхідно оглядати на предмет відсутності сторонніх домішок та зміни кольору.
Хворих слід ретельно інструктувати про важливість правильного зберігання та знищення використаних матеріалів та застерігати від повторного використання будь-яких голок та шприців.
Хронічний гепатит В
При HBeAg-позитивному та HBeAg-негативному хронічному гепатиті B препарат призначають у разовій дозі 180 мкг 1 раз на тиждень протягом 48 тижнів.
Хронічний гепатит С
Пацієнти, які раніше не отримували лікування
Рекомендована доза препарату Пегасіс ® становить 180 мкг один раз на тиждень як монотерапія або в комбінації з рибавірином (перорально). Рибавірин слід приймати під час їжі.
При комбінації з рибавірином тривалість терапії та доза рибавірину залежить від генотипу вірусу (таблиця 1).
Таблиця 1. Режим дозування препарату Пегасіс ® та рибавірину у хворих на хронічний гепатит С.
| Генотип | Доза препарату Пегасіс ® | Доза рибавірину | Тривалість лікування |
| Генотип 1 з низьким вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю* | 180 мкг | маса тіла<75 кг = 1000 мг | 24 або 48 тижнів |
| маса тіла ≥75 кг = 1200 мг | |||
| Генотип 1 з високим вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю* | 180 мкг | маса тіла<75 кг = 1000 мг | 48 тижнів |
| маса тіла ≥75 кг = 1200 мг | |||
| Генотип 4 з швидкою вірусологічною відповіддю* | 180 мкг | маса тіла<75 кг = 1000 мг | 24 або 48 тижнів |
| маса тіла ≥75 кг = 1200 мг | |||
| Генотип 1 або 4 без швидкої вірусологічної відповіді | 180 мкг | маса тіла<75 кг = 1000 мг | 48 тижнів |
| маса тіла ≥75 кг = 1200 мг | |||
| Генотип 2 або 3 без швидкої вірусологічної відповіді** | 180 мкг | 800 мг | 24 тижні |
| Генотип 2 або 3 з низьким вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю** | 180 мкг | 800 мг | 16 або 24 тижні |
| Генотип 2 або 3 з високим вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю** | 180 мкг | 800 мг | 24 тижні |
* швидка вірусологічна відповідь (РНК ВГС не визначається) на 4 та 24 тижні лікування.
** швидка вірусологічна відповідь (результат визначення РНК ВГС негативний) до 4 тижня лікування.
Низьке вірусне навантаження ≤ 800 000 МО/мл.
Високе вірусне навантаження > 800000 МО/мл.
Продолжительность терапии у пациентов с генотипом 1, у которых на 4 неделе лечения определяется РНК ВГС, должна составлять 48 недель независимо от исходной вирусной нагрузки.
Продолжительность терапии в течение 24 недель можно рассматривать у пациентов:
с генотипом 1 и исходно низкой вирусной нагрузкой (≤800 000 МЕ/мл); с генотипом 4, у которых на 4 неделе результат определения РНК ВГС отрицательный и остается отрицательным на 24 неделе.Однако общая продолжительность терапии в течение 24 недель может быть ассоциирована с большим риском рецидива, чем терапия в течение 48 недель. При решении вопроса о продолжительности терапии у таких пациентов следует учитывать переносимость комбинированной терапии и дополнительные прогностические факторы, такие как степень фиброза. С еще большей осторожностью следует подходить к вопросу о сокращении продолжительности терапии у пациентов с генотипом 1 и исходно высокой вирусной нагрузкой (>800 000 МЕ/мл), у которых на 4 неделе результат определения РНК ВГС отрицательный и остается отрицательным на 24 неделе, поскольку ограниченные доступные данные предполагают, что сокращение продолжительности терапии может крайне негативно повлиять на устойчивый вирусологический ответ. У пациентов с генотипом 2 или 3 и определяющейся РНК ВГС на 4 неделе лечения независимо от исходной вирусной нагрузки продолжительность терапии должна составлять 24 недели. Возможно сокращение терапии до 16 недель в отдельных группах пациентов с генотипом 2 или 3, низкой вирусной нагрузкой (исходно ≤800 000 МЕ/мл), не определяющейся РНК ВГС к 4 неделе и остающейся отрицательной до 16 недели. При 16-недельной продолжительности терапии возможно увеличение риска рецидива по сравнению с 24-недельной терапией. При решении вопроса о продолжительности терапии у таких пациентов следует учитывать переносимость комбинированной терапии и дополнительные клинические и прогностические факторы, такие как степень фиброза. С еще большей осторожностью следует подходить к вопросу о сокращении продолжительности терапии у пациентов с генотипом 2 или 3 и исходно высокой вирусной нагрузкой (>800 000 МЕ/мл), у которых к 4 неделе результат определения РНК ВГС отрицательный, поскольку ограниченные данные предполагают, что сокращение продолжительности терапии может крайне негативно повлиять на устойчивость вирусологического ответа.
Клинические данные у пациентов с генотипом 5 и 6 ограничены, рекомендуется комбинированная терапия препаратом Пегасис® и рибавирином (1000/1200 мг) в течение 48 недель.
Рекомендуемая длительность монотерапии препаратом Пегасис® составляет 48 недель.
Пациенты, ранее получавшие лечение
Рекомендованная доза препарат Пегасис® в комбинации с рибавирином составляет 180 мкг 1 раз/неделю. Доза рибавирина составляет 1000 мг/сут (масса тела <75 кг) и 1200 мг (масса тела ≥75 кг).
При обнаружении вируса на 12 неделе лечения, терапию следует прекратить. Рекомендуемая общая продолжительность терапии составляет 48 недель. При решении вопроса о лечении пациентов с генотипом 1, не ответивших на предшествующее лечение пегилированным интерфероном и рибавирином, рекомендуемая общая продолжительность терапии должна составлять 72 недели.
Ко-инфекция ВИЧ-ХГС
Пегасис® вводят в дозе 180 мкг 1 раз в неделю в качестве монотерапии или в комбинации с рибавирином (800 мг), в течение 48 недель независимо от генотипа. Безопасность и эффективность комбинированной терапии с рибавирином в дозе более 800 мг и продолжительностью менее 48 недель изучена недостаточно.
Прогнозирование эффективности лечения
Пациенты, ранее не получавшие лечение
Определение раннего вирусологического ответа (снижение вирусной нагрузки ниже порога определения или не менее 2log10) на 12 неделе терапии может прогнозировать достижение устойчивого вирусологического ответа (УВО), как показано в таблицах 2 и 3. Прогностическая ценность отсутствия УВО при монотерапии препаратом Пегасис® составляет 98%. Сходная прогностическая ценность отсутствия УВО обнаружена у пациентов с ко-инфекцией ВИЧ-ХГС, получавших монотерапию препаратом Пегасис® или комбинированную терапию препаратом Пегасис® и рибавирином (100% и 98%) соответственно). При ко-инфекции ВИЧ-ХГС прогностическая ценность УВО 45% и 70% выявлена соответственно у пациентов с генотипами 1 и 2/3, получавших комбинированную терапию.
Таблица 2. Прогностическая ценность (отрицательный результат) вирусологического ответа на 12 неделе комбинированной терапии в рекомендованном режиме.
| Генотип | Отрицательный результат | ||
| Отсутствие ответа на 12 неделе | Отсутствие устойчивого ответа | Прогностическая ценность | |
| Генотип 1 (n=569) | 102 | 97 | 95% |
| Генотип 2 и 3 (n=96) | 3 | 3 | 100% |
Таблица 3. Прогностическая ценность (положительный результат) вирусологического ответа на 12 неделе комбинированной терапии в рекомендованном режиме.
| Генотип | Положительный результат | ||
| Ответ на 12 неделе | Устойчивый ответ | Прогностическая ценность | |
| Генотип 1 (n=569) | 467 | 271 | 58% |
| Генотип 2 и 3 (n=96) | 93 | 81 | 87% |
Пациенты, ранее получавшие лечение
У пациентов, ранее не ответивших на лечение, при повторном лечении в течение 48 или 72 недель, было показано, что супрессия вируса на 12 неделе (РНК ВГС ниже 50 МЕ/мл) является прогностическим критерием УВО. Вероятность отсутствия УВО после 48 или 72 недель лечения в случае, если подавление вируса не было отмечено на 12 неделе, составила 96% и 96% соответственно. Вероятность достижения УВО после 48 или 72 недель лечения в случае, если супрессия вируса была отмечена на 12 неделе, составила 35% и 57%, соответственно.
Указания по коррекции дозы в связи с побочным действием
Общие
Если коррекция дозы требуется из-за клинических или лабораторных реакций средней и тяжелой степени тяжести обычно достаточно снизить дозу до 135 мкг. Однако в некоторых случаях требуется уменьшить дозу до 90 мкг или 45 мкг. После разрешения побочных реакций можно рассмотреть вопрос об увеличении дозы препарата, вплоть до первоначальной.
Гематологические реакции
При снижении числа нейтрофилов менее 750 клеток/мкл рекомендуется уменьшение дозы. У больных с абсолютным числом нейтрофилов (АЧН) менее 500 клеток/мкл лечение следует прервать до тех пор, пока этот показатель не превысит 1000 клеток/мкл. Применение препарата Пегасис® следует возобновить в дозе 90 мкг под периодическим контролем числа нейтрофилов (периодичность контроля определяется врачом в каждом конкретном случае индивидуально).
Уменьшение дозы до 90 мкг рекомендуется при снижении количества тромбоцитов менее 50 000 клеток/мкл. У пациентов с числом тромбоцитов менее 25 000 клеток/мкл препарат следует отменить. Рекомендации по лечению анемии, возникшей во время терапии:
1) Дозу рибавирина следует уменьшить до 600 мг/сут (200 мг утром и 400 мг вечером) в одной из следующих ситуаций:
гемоглобин снижается менее 10 г/дл, но остается более 8.5 г/дл у пациентов без сопутствующей сердечно-сосудистой патологии; гемоглобин снижается на 2 г/дл или более в течение любых 4 недель терапии у пациентов со стабильным сердечно-сосудистым заболеванием.Не рекомендуется увеличивать дозу рибавирина до первоначальной.
2) Прием рибавирина следует прекратить в одной из следующих ситуаций:
гемоглобин снижается менее 8.5 г/дл у пациентов без сопутствующей сердечно-сосудистой патологии; гемоглобин остается менее 12 г/дл через 4 недели, несмотря на снижение дозы, у пациентов со стабильным сердечно-сосудистым заболеванием.После прекращения приема рибавирина и разрешения побочного действия возможно возобновить его прием в дозе 600 мг/сут с последующим повышением до 800 мг/сут по усмотрению врача. Не рекомендуется увеличивать дозу рибавирина до первоначальной (1000 мг или 1200 мг).
При непереносимости рибавирина следует продолжить монотерапию препаратом Пегасис®.
Таблица 4. Коррекция дозы при возникновении побочного действия (дополнительная информация указана выше).
| Снижение дозы рибавирина до 600 мг | Приостановление приема рибавирина | Уменьшение дозы препарата Пегасис® до 135/90/45 мкг | Приостановление приема препарата Пегасис® | Отмена комбинированного лечения |
| Абсолютное число нейтрофилов | ||||
| <750 клеток/мкл | <500 клеток/мкл | |||
| Число тромбоцитов | ||||
| <50 000 клеток/мкл >25 000 клеток/мкл | <25 000 клеток/мкл | |||
| Гемоглобин Отсутствие сердечно-сосудистого заболевания | ||||
| <10 г/дл и ≥8.5 г/дл | <8.5 г/дл | |||
| Гемоглобин Наличие стабильного сердечно-сосудистого заболевания | ||||
| снижение на ≥2 г/дл в течение любых 4 недель терапии | <12 г/дл даже через 4 недели терапии в сниженной дозе | |||
Реакции, связанные с нарушением функции печени
У пациентов с хроническим гепатитом С характерны колебания в отклонениях от нормы результатов печеночных проб. Как и при терапии другими препаратами интерферона альфа, при терапии препаратом Пегасис® наблюдается повышение активности АЛТ выше показателя до лечения, в т.ч. и у пациентов с вирусологическим ответом.
В клинических исследованиях у 8 из 451 пациента с хроническим гепатитом С, получавших комбинированную терапию, наблюдалось изолированное повышение активности АЛТ (превышающее ВГН в ≥10 раз; или превышающее исходный уровень в ≥2 раза для пациентов с исходным уровнем активности АЛТ в 10 раз выше ВГН), которое исчезло без изменения дозы. При прогрессирующем повышении активности АЛТ по сравнению с показателями до лечения, дозу препарата Пегасис® нужно вначале уменьшить до 135 мкг. Если активность АЛТ, несмотря на снижение дозы, продолжает увеличиваться или сопровождается повышением концентрации билирубина, или признаками декомпенсации печеночного процесса, препарат следует отменить.
У пациентов с хроническим гепатитом В возможно преходящее увеличение активности АЛТ, иногда превышающее ВГН в 10 раз, которое может свидетельствовать об иммунном клиренсе. Лечение обычно не следует начинать, если активность АЛТ превышает ВГН более чем в 10 раз. Продолжение терапии требует более частого контроля активности АЛТ. При снижении дозы или временной отмене препарата Пегасис® терапия может быть восстановлена после нормализации активности АЛТ.
Особые группы пациентов
Почечная недостаточность
При терминальной стадии почечной недостаточности рекомендуется снижение дозы препарата Пегасис® до 135 мкг. Независимо от начальной дозы и степени тяжести почечной недостаточности таких пациентов необходимо тщательно наблюдать и снижать дозу в случае возникновения побочных реакций.
Печеночная недостаточность
У пациентов с компенсированным циррозом печени (класс А по шкале Чайлд-Пью) Пегасис® эффективен и безопасен. У пациентов с декомпенсированным циррозом (класс В/С по шкале Чайлд-Пью или кровотечение из варикозно-расширенных вен пищевода) применение препарата Пегасис® не изучалось.
Пожилой возраст
У пациентов пожилого возраста коррекция рекомендуемой дозы (180 мкг 1 раз/ нед.) не требуется.
Дети
Безопасность и эффективность препарата у лиц моложе 18 лет не установлены. Раствор препарата Пегасис® противопоказан новорожденным и детям до 3 лет, поскольку содержит бензиловый спирт, способный вызывать у данной возрастной категории больных неврологические и другие осложнения, иногда фатальные.
Больные после трансплантации
Безопасность и эффективность монотерапии препаратом Пегасис® или его комбинации с рибавирином у пациентов после трансплантации печени и других органов и тканей не установлены. Как при назначении других интерферонов альфа, при применении препарата Пегасис® в качестве монотерапии или в комбинации с рибавирином выявлены случаи отторжения печеночных и почечных трансплантатов.
Инструкция по использованию автоинжектора ПроКлик™
Устройство предназначено только для однократного использования и после этого подлежит утилизации.
Перед применением автоинжектора ПроКлик™ следует внимательно ознакомиться с инструкцией.
Не следует выполнять следующее:
пытаться открыть или разобрать автоинжектор ПроКлик™; подвергать автоинжектор ПроКлик™ воздействию значительной силы или ударам; вводить препарат через одежду, закрывающую кожу; использовать поврежденный автоинжектор ПроКлик™; использовать автоинжектор ПроКлик™ при помутнении раствора, изменении цвета или наличии посторонних видимых частиц; встряхивать; снимать колпачок до полной готовности к введению препарата; повторно использовать автоинжектор ПроКлик™; манипулировать с защищающим иглу цилиндром до, в течение или после использования автоинжектора, поскольку этот компонент является устройством обеспечения безопасности.Компоненты автоинжектора ПроКлик™
1. Защитный колпачок.
2. Контрольное окошко.
3. Кнопка активации.
4. Защищающий иглу цилиндр.
1. Осмотр автоинжектора ПроКлик™
Извлеките автоинжектор ПроКлик™ из холодильника. Осмотрите его, а также лекарственный препарат, находящийся в нем, через контрольное окошко. Не встряхивать!
При наличии пены вновь поместите автоинжектор ПроКлик™ в холодильник, и используйте его позже.
Автоинжектор ПроКлик™ следует утилизировать и использовать другой автоинжектор в следующих ситуациях:
при помутнении раствора; при наличии в препарате посторонних видимых частиц; если раствор имеет цвет, отличный от указанного в разделе «Описание»; при повреждении любых частей автоинжектора ПроКлик™; после истечения срока годности (годен до …), указанного на картонной пачке, а также на этикетке автоинжектора ПроКлик™.Не снимайте колпачок автоинжектора ПроКлик™ ранее Этапа 5.
2. Доведение автоинжектора ПроКлик™ до комнатной температуры
Оставьте автоинжектор ПроКлик™ при комнатной температуре в течение приблизительно 20 минут. Не следует согревать автоинжектор ПроКлик™ любым другим способом.
3. Обработка рук
Вымойте руки водой с мылом.
4. Выбор и подготовка места инъекции
Препарат можно вводить в живот или бедро. Не следует использовать для этого пупок и участки, которые могут подвергаться раздражению ремнем или поясом одежды.
Необходимо каждый раз вводить препарат в различные места. С целью минимизации дискомфорта во время инъекции можно осторожно постучать в месте предполагаемой инъекции.
Протрите намеченную область спиртовой салфеткой. Дайте коже высохнуть в течение 10 секунд. Не касайтесь данной области до выполнения инъекции.
5. Подготовка автоинжектора ПроКлик™
Крепко удерживая автоинжектор ПроКлик™ одной рукой, другой рукой снимите его защитный колпачок.
Примечание: колпачок содержит подвижную металлическую трубку.
После удаления колпачка следует немедленно использовать автоинжектор ПроКлик™. В случае, если автоинжектор ПроКлик™ не был использован в течение 5 минут после снятия колпачка, он подлежит утилизации, и вместо него следует использовать новый автоинжектор ПроКлик™. Не надевать защитный колпачок после того, как сняли его.
6. Расположение автоинжектора ПроКлик™ к месту предполагаемой инъекции
Двумя пальцами соберите кожу в складку в месте предполагаемой инъекции. Удобно удерживая автоинжектор ПроКлик™ другой рукой, плотно приложите защищающий иглу цилиндр к вершине кожной складки.
Расположите автоинжектор ПроКлик™ под прямым углом (90°) к точке введения.
Примечание: не нажимать на кнопку активации.
Плотно прижимайте автоинжектор ПроКлик™ к коже до тех пор, пока защищающий иглу цилиндр полностью не уйдет внутрь автоинжектора.
Только после этого автоинжектор ПроКлик™ активируется и становится готовым к выполнению инъекции.
7. Введение препарата
Крепко удерживая автоинжектор ПроКлик™ на месте, нажмите кнопку активации большим пальцем и сразу отпустите ее.
Слышимый щелчок свидетельствует о начале инъекции.
В процессе инъекции контрольное окошко постепенно заполняется красным индикатором.
Не отпускайте автоинжектор ПроКлик™ в течение 10 секунд для завершения инъекции.
Во время возврата кнопки активации в исходное положение может быть слышен второй щелчок.
После завершения инъекции контрольное окошко станет полностью красным.
Убедитесь, что большой палец руки убран с кнопки активации автоинжектора ПроКлик™. Держа автоинжектор под прямым углом (90°) к коже, извлеките его.
Защищающий иглу цилиндр автоматически закроет ее, что предупредит возможные повреждения, вызванные иглой.
Предостережение: если красный индикатор не полностью заполняет контрольное окошко:
возможно, что защищающий иглу цилиндр закрыт не полностью - в этом случае не касайтесь кончика автоинжектора ПроКлик™, поскольку в данной ситуации возможны повреждения, вызванные иглой; возможно неполное введение препарата - не пытайтесь вновь использовать автоинжектор ПроКлик™, не повторяйте инъекцию, обратитесь к наблюдающему вас медицинскому специалисту.После введения препарата протрите место инъекции спиртовой салфеткой.
8. Утилизация автоинжектора ПроКлик™
Надевать защитный колпачок на автоинжектор ПроКлик™ не требуется. Автоинжектор ПроКлик™ и колпачок следует поместить в защищенный от проколов контейнер (емкость). Данный контейнер (емкость) следует хранить в местах, недоступных для детей. Заполненный контейнер следует утилизировать в соответствии с рекомендациями медицинского специалиста.
Передозировка
Описаны случаи передозировки препарата Пегасис® при введении препарата в течение 2 дней подряд (без соблюдения недельного интервала) и при ежедневном введении на протяжении одной недели (суммарная доза 1260 мкг в неделю). Каких-либо необычных, серьезных и влияющих на лечение нежелательных явлений не отмечено.
В клинических исследованиях при раке почки и хроническом миелолейкозе препарат вводили в дозах до 540 мкг и 630 мкг в неделю. Признаками токсичности, ограничивающими дальнейшее применение в этих дозах, были слабость, повышение активности печеночных ферментов, нейтропения и тромбоцитопения, которые могут возникнуть и при лечении обычными интерферонами.
Специфический антидот отсутствует. Гемодиализ и перитонеальный диализ неэффективны.
Лікарська взаємодія
Дослідження вивчення взаємодії проводилися лише в дорослих. Фармакокінетичної взаємодії між препаратом Пегасіс ® та рибавірином пацієнтів із хронічним гепатитом С препаратом Пегасіс ® та ламівудином у пацієнтів з хронічним гепатитом В не було.
Терапия препаратом Пегасис ® 180 мкг/неделю в течение 4 недель не влияла на фармакокинетический профиль толбутамида, мефенитоина, дебризохина и дапсона у здоровых мужчин добровольцев, что свидетельствует о том, что Пегасис ® in vivo не оказывает влияние на метаболическую активность изоферментов цитохрома P450 2C9, 2C19, 2D6, 3A4.
Пегасіс ® є помірним інгібітором активності ізоферменту 1А2 цитохрому Р450, виявлено збільшення AUC теофіліну приблизно на 25%. У хворих, які одночасно отримують теофілін і Пегасіс ® , необхідно контролювати концентрацію теофіліну в сироватці та проводити відповідну корекцію дози теофіліну. Взаємодія між препаратом теофіліном і Пегасісом ® , мабуть , досягає максимуму протягом більше ніж 4 тижнів терапії препаратом Пегасіс ® .
У фармакокінетичному дослідженні у 24 пацієнтів з хронічним гепатитом С проводили медикаментозну терапію Пегасіс ® у дозі 180 мкг/тиждень. протягом 4 тижнів супроводжувалася збільшенням середніх рівнів метаболітів метадону (одночасна терапія метадоном у дозі від 30 мг до 150 мг; медіана дози 95 мг) на 10-15%. Клінічне значення цієї взаємодії не визначено. При цій комбінації рекомендується ретельно контролювати симптоми інтоксикації метадоном. Зокрема, у пацієнтів, які отримують високі дози метадону, існує ризик подовження інтервалу QT при .
Ко-інфекція ВІЛ-ХГС
У додатковому 12-тижневому фармакокінетичному дослідженні у 47 пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС, метою якого було визначити вплив рибавірину на внутрішньоклітинне фосфорилювання деяких нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІОТ) (ламівудін і зидовудін або ставудін), очевидних. Однак через істотні коливання значень, довірчі інтервали були досить широкі. Одночасний прийом НДПТ, очевидно, не впливав на експозицію рибавірину у плазмі.
Не рекомендується комбінація диданозину та рибавірину. Рибавірин збільшує експозицію диданозину та його активного метаболіту (дидеоксіаденозин 5-трифосфат) in vitro, що може призводити до розвитку фатальної печінкової недостатності, периферичної невропатії, панкреатиту, симптоматичної гіперлактатемії/лактацидозу.
При застосуванні зидовудину в комплексній терапії ВІЛ повідомлялося про погіршення анемії, пов'язаної з рибавірином. Проте точний механізм цього явища підлягає визначенню. Через підвищений ризик виникнення анемії одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується. Якщо комбінована антиретровірусна терапія вже проводиться, слід розглянути можливість заміни зидовудину, особливо у пацієнтів, які мали в анамнезі анемію, спричинену зидовудіном.
Комбінація телбівудину в дозі 600 мг/добу та Пегасісу ® у дозі 180 мкг 1 раз на тиждень пов’язана з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії, механізм якої невідомий. Не можна виключити підвищений ризик розвитку периферичної невропатії та інших інтерферонів (як стандартних, і пегільованих). Крім того, в даний час не встановлена ефективність комбінації телбівудину та інтерферонів альфа (пегільованих або стандартних).
При застосуванні рибавірину в комбінації з азатіоприном можливе посилення мієлотоксичної дії азатіоприну. Рибавірин інгібує інозинмонофосфат дегідрогеназу - фермент, що бере участь у метаболізмі азатіоприну. У свою чергу, пригнічення активності даного ферменту призводить до підвищення рівня 6-метилтіоінозинмонофосфату, що асоційовано з ризиком мієлотоксичності у пацієнтів, які отримують азатіоприн.
Можливе призначення рибавірину в комбінації з азатіоприном, якщо очікувана користь терапії перевищує потенційний ризик. У разі необхідно проводити ретельний моніторинг складу крові щодо розвитку мієлотоксичності. У разі виникнення мієлотоксичності комбіновану терапію слід відмінити.
Фармацевтична несумісність
Заборонено змішувати Пегасіс ® з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження на сумісність відсутні.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Категорія С.
Вплив препарату Пегасіс ® на фертильність не вивчався. При призначенні пегінтерферону альфа-2а, як і інших інтерферонів альфа, відмічено подовження менструального циклу, зі зниженням та пізнішим настанням максимальних концентрацій 17β-естрадіолу та прогестерону у тварин. Після відміни препарату спостерігалася нормалізація менструального циклу.
Вплив пегінтерферону альфа-2а на фертильність чоловіків не вивчався. Однак запровадження інтерферону альфа-2а протягом 5 місяців не впливало на фертильність у тварин.
Тератогенну дію препарату Пегасіс ® не вивчали. Застосування інтерферону альфа-2а призводило до достовірного збільшення спонтанних абортів у макак-резус. У потомства, народженого вчасно, жодних тератогенних ефектів не відзначалося. Однак під час лікування препаратом Пегасіс ® , як і іншими альфа-інтерферонами, жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції.
Пегасис ® не слід призначати під час вагітності.
Невідомо, чи виводиться пегінтерферон альфа-2а чи його компоненти із грудним молоком. Щоб уникнути небажаних ефектів препарату Пегасіс ® та рибавірину для дитини в період годування груддю слід припинити або годування груддю або терапію, враховуючи потенційну користь терапії для матері.
Для комбінації із рибавірином: категорія Х.
У дослідженнях на тваринах виявлено виражені тератогенні ефекти рибавірину та здатність викликати смерть плода. Рибавірин протипоказаний вагітним та чоловікам, партнерки яких вагітні.
Терапію рибавірином слід призначати до отримання негативного тесту на вагітність, проведеного безпосередньо перед передбачуваним початком терапії. Жінки, здатні до дітонародження, або чоловіки, партнерки яких здатні до дітонародження, повинні бути поінформовані про тератогенні ефекти рибавірину та необхідність проведення ефективної контрацепції (не менше 2 способів) під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії (відповідно до інструкції з медичного застосування рибавірину).
Побічна дія
Дані клінічних досліджень
Хронічний гепатит С
Частота та тяжкість найбільш поширених небажаних явищ при лікуванні препаратом Пегасіс ® та інтерфероном альфа-2а ідентичні.
Найбільш поширені небажані явища при лікуванні препаратом Пегасіс ® 180 мкг виражені, як правило, легко помірні і не потребують корекції дозування або відміни препарату.
Хронічний гепатит В
Протягом курсу терапії (48 тижнів) та під час спостереження без лікування (24 тижні) профіль безпеки препарату Пегасіс ® був подібним до такого при ХГС, хоча частота побічних ефектів при ХГВ була значно меншою, за винятком частоти виникнення лихоманки. У 88% пацієнтів, які отримували Пегасіс ® , були відзначені побічні ефекти порівняно з 53% пацієнтів, які отримували ламівудин. Серйозні небажані явища були зареєстровані у 6% та 4% пацієнтів відповідно. У 5% пацієнтів, які отримували Пегасіс ® , і менш ніж у 1% пацієнтів, які отримували ламівудін, терапія була скасована через небажані явища. Частота відміни препарату у пацієнтів з цирозом та без цирозу печінки була однаковою.
Хронічний гепатит С – пацієнти, які раніше не відповіли на лікування
Загалом профіль безпеки препарату Пегасіс ® у комбінації з рибавірином у пацієнтів, які раніше не реагували на лікування, був подібним до профілю безпеки пацієнтів, які раніше не отримували лікування.
В клиническом исследовании, включавшем 72- и 48-недельное лечение пациентов, не ответивших на ранее проводившуюся терапию пегилированным интерфероном альфа-2b/рибавирином, лабораторные отклонения или нежелательные явления приводили к отмене препарата Пегасис ® у 12% больных, а отмене рибавирина у 13% хворих, які отримували лікування протягом 72 тижнів У групі пацієнтів, які отримували лікування протягом 48 тижнів, лабораторні відхилення або побічні явища призвели до відміни препарату Пегасіс ® у 6%, а відміни рибавірину – у 7%. Так само у пацієнтів з цирозом печінки частота припинення терапії препаратом Пегасіс ®і рибавірином була вищою у групі хворих, які отримували лікування протягом 72 тижнів (13% та 15%), ніж у групі хворих, які отримували лікування протягом 48 тижнів (6% та 6%). У дослідження не включалися пацієнти зі скасуванням раніше проведеної терапії (пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином) через гематологічну токсичність.
В інше 48-тижневе клінічне дослідження були включені пацієнти з вираженим фіброзом або цирозом (від 3 до 6 балів за шкалою Ishak), які раніше не відповіли на терапію та мали початкове число тромбоцитів 50 000 клітин/мкл. У перші 20 тижнів дослідження спостерігалися такі лабораторні відхилення з боку гематологічних показників: анемія (гемоглобін менше 10 г/дл у 26% пацієнтів); нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів менше 750 клітин/мкл у 30% пацієнтів); тромбоцитопенію (число тромбоцитів менше 50 000 клітин/мкл у 13% пацієнтів).
Ко-інфекція ВІЛ-ХГС
Профіль безпеки препарату Пегасіс ® (монотерапія або комбінація з рибавірином) у пацієнтів із супутньою інфекцією ВІЛ-ХГС подібний до такого у пацієнтів із ХГС. К другим нежелательным явлениям, встречавшимся у ≥1% - ≤2% пациентов с ко-инфекцией ВИЧ-ХГС при лечении препаратом Пегасис ® /рибавирином, относятся: гиперлактацидемия/лактацидоз, грипп, пневмония, эмоциональная лабильность, апатия, звон в ушах, боли у горлі та гортані, хейліт, набута ліподистрофія та хроматурія.
Терапія препаратом Пегасіс ® асоціювалася зі зниженням абсолютної кількості CD4+ лімфоцитів у перші 4 тижні лікування без зміни їхнього відсоткового вмісту. Кількість CD4+ лімфоцитів поверталася до вихідного при зниженні дози або після відміни терапії. Призначення препарату Пегасіс ® не впливало на вірусне навантаження ВІЛ під час терапії та протягом періоду спостереження після закінчення терапії.
Дані щодо застосування у пацієнтів із кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл обмежені.
Побічні реакції при монотерапії препаратом Пегасіс ® при хронічному гепатиті В і хронічному гепатиті С, а також під час терапії препаратом Пегасіс ® у комбінації з рибавірином при хронічному гепатиті С
Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100; <1/10), нечасто (≥1/1000; <1/100), рідко (≥1/10 000; <1 /1000), дуже рідко (<1/10000).
Інфекції: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, кандидоз порожнини рота, простий герпес, грибкові та бактеріальні інфекції; нечасто – пневмонія, інфекції шкіри; рідко – ендокардит, зовнішній отит.
Доброякісні та злоякісні новоутворення: нечасто – новоутворення печінки.
З боку крові та лімфатичної системи: часто – тромбоцитопенія, анемія, лімфоаденопатія; рідко – панцитопенія; дуже рідко – апластична анемія.
З боку імунної системи: нечасто – саркоїдоз, тиреоїдит; рідко – анафілаксія, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит; дуже рідко – ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура, ангіоневротичний набряк.
З боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз, гіпертиреоз; нечасто – цукровий діабет; рідко – діабетичний кетоацидоз.
Метаболічні порушення: дуже часто – анорексія; нечасто – дегідратація.
Психічні порушення: дуже часто - депресія, занепокоєння, безсоння; часто – емоційні розлади, зміни настрою, агресивність, нервозність, зниження лібідо; нечасто – суїцидальні думки, галюцинації; рідко – суїцид, психічні розлади.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення, порушення концентрації уваги; часто – порушення пам'яті, синкопальні стани, слабкість, мігрень, гіпестезія, гіперестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, нічні кошмари, сонливість; нечасто – периферична невропатія; рідко – кома, судоми, неврит лицевого нерва.
З боку органу зору: часто – порушення зору, біль у очному яблуку, запальні захворювання очей, ксерофтальмія; нечасто – крововилив у сітківку; рідко – неврит зорового нерва, набряк соска зорового нерва, ураження судин сітківки, ретинопатія, виразка рогівки; дуже рідко – втрата зору.
З боку органу слуху: часто – вертиго, біль у вусі; нечасто – втрата слуху.
З боку серцево-судинної системи: часто – тахікардія, серцебиття, периферичні набряки; нечасто – артеріальна гіпертензія; рідко – інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, перикардит, кардіоміопатія, крововилив у головний мозок, васкуліт.
З боку дихальної системи: дуже часто – задишка, кашель; часто - задишка при фізичному навантаженні, носова кровотеча, назофарингіт, набряк пазух, закладеність носа, риніт, біль у горлі; нечасто - свистяче дихання; рідко - інтерстиціальний пневмоніт (включаючи випадки з летальним кінцем), емболія легеневої артерії.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея*, нудота*, біль у животі*; часто - блювання, диспепсія, дисфагія, виразка слизової оболонки порожнини рота, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, метеоризм, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча; рідко – виразкова хвороба, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто – порушення функції печінки; рідко – печінкова недостатність, холангіт, жирова дистрофія печінки.
З боку шкіри та її придатків: дуже часто – алопеція, дерматит, свербіж, сухість шкіри; часто - висипання, підвищене потовиділення, псоріаз, кропив'янка, екзема, шкірні реакції, реакції фотосенсибілізації, нічне потовиділення; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – міалгії, артралгії; часто – біль у спині, шиї, кістках, артрит, м'язова слабкість, кістково-м'язовий біль, м'язові судоми; рідко – міозит.
З боку сечовидільної системи: рідко – ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: часто – імпотенція.
З боку організму в цілому: дуже часто - гарячка, озноб, біль, астенія, слабкість, дратівливість, реакції в місці ін'єкції; часто – біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, нездужання, загальмованість, припливи, спрага, зниження маси тіла.
* Ці побічні реакції часто виникали (≥1 / 100 <1,10) у пацієнтів з хронічним гепатитом В, які отримували монотерапію Pegasys ® .
Постмаркетингові спостереження
Порушення з боку нервової системи: ішемічний інсульт (частота невідома).
З боку органу зору: як і при призначенні інших альфа-інтерферонів, повідомлялося про серйозні випадки відшарування сітківки при застосуванні Пегасісу ® (частота невідома).
Порушення з боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз (частота невідома).
З боку системи кровотворення: при застосуванні препарату Пегасіс ® у комбінації з рибавірином повідомлялося про випадки часткової аплазії еритроцитів кісткового мозку (дуже рідко).
Психічні розлади: при застосуванні препарату Пегасіс ® у комбінації з рибавірином повідомлялося про випадки виникнення ідей убивства (дуже рідко).
Як і при призначенні інших альфа-інтерферонів, при застосуванні препарату Пегасіс ® як монотерапії або в комбінації з рибавірином виявлені випадки відторгнення трансплантатів печінки та нирок.
Лабораторні показники
Терапія препаратом Пегасіс ® супроводжувалася наступними змінами лабораторних показників: підвищенням активності АЛТ, гіпербілірубінемією, електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія), гіпо- та гіперглікемією, гіпертригліцеридемією.
При монотерапії препаратом Пегасіс ® та комбінованій терапії рибавірином у 2% пацієнтів спостерігалося підвищення активності АЛТ, що призвело до зниження дози або припинення лікування.
Гематологічні показники: зниження гематологічних показників (лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія та зниження гемоглобіну), які покращувалися при зміні дози та поверталися до вихідного рівня через 4-8 тижнів після припинення терапії. У 24% пациентов, получавших Пегасис ® в дозе 180 мкг и рибавирин в дозе 1000-1200 мг в течение 48 недель, наблюдалась нейтропения средней степени тяжести (абсолютное число нейтрофилов 0.749-0.5×10 9 /л), а у 5% пациентов - важка нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів <0.5× 109 /л).
Антитіла до інтерферону: у 1-5% пацієнтів, які отримували Пегасіс ® , відзначалося утворення нейтралізуючих антитіл до інтерферону. Як і при терапії іншими інтерферонами, антитіла, що нейтралізують, до інтерферону частіше спостерігалися при хронічному гепатиті В. Однак кореляція між появою антитіл і ефективністю лікування не виявлена.
Функція щитовидної залози: терапія препаратом Пегасіс ® асоціювалася з клінічно значущими змінами лабораторних показників функції щитовидної залози, що потребувало медичного втручання. Частота (4,9%) цих змін під час терапії препаратом Пегасіс ® та іншими інтерферонами однакова.
Лабораторні показники при коінфекції ВІЛ-ХГС. Незважаючи на те, що явища гематологічної токсичності (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія) у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ХГС зустрічаються частіше, більшість з них коригуються зміною дози та використанням факторів росту, і передчасне скасування терапії потрібне рідко. Зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500 клітин/мл спостерігалося у 13% і 11% пацієнтів, які отримували монотерапію Pegasys ® і терапію Pegasys ® / RBV відповідно.
Зниження рівня тромбоцитів нижче 50 000 клітин/мкл спостерігалося при монотерапії препаратом Пегасіс ® у 10 % пацієнтів, а при комбінованій терапії – у 8 %. У 7% пацієнтів, які отримували монотерапію препаратом Пегасіс ® , та у 14% пацієнтів, які отримували Пегасіс ® /рибавірин, була зареєстрована анемія (гемоглобін <10 г/дл).
Протипоказання до застосування аутоімунний гепатит; тяжка печінкова недостатність; декомпенсований цироз печінки; цироз із сумою балів ≥6 за шкалою Чайлд-П'ю у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ХГС за умови, якщо підвищення цього показника не пов'язане з непрямою гіпербілірубінемією внаслідок прийому препаратів, таких як атазанавір та індинавір; тяжкі серцево-судинні захворювання на стадії декомпенсації, в т.ч. з нестабільним погано контрольованим перебігом у попередні 6 місяців; дитячий вік до 3 років (оскільки препарат містить допоміжну речовину бензиловий спирт); вагітність; період грудного вигодовування; підвищена чутливість до інтерферонів альфа, генно-інженерних препаратів, отриманих за допомогою Е.coli, до поліетиленгліколю або будь-якого іншого компонента препарату.
При поєднанні препарату Пегасіс ® з рибавірином слід враховувати протипоказання рибавірину.
особливі вказівки
У деяких пацієнтів, як і під час лікування препаратом Пегасіс ®, Так протягом 6 місяців після припинення лікування, спостерігалися тяжкі побічні реакції з боку ЦНС: депресія, суїцидальна налаштованість та суїцидальні спроби. При терапії інтерферонами альфа спостерігалися інші побічні реакції з боку ЦНС, в т.ч. агресивна поведінка, іноді спрямована проти інших людей (наприклад, гоміцидальні ідеї), сплутаність свідомості, порушення психічного статусу. Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів (незалежно від віку) виявлення ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми виникають, то лікар повинен пам'ятати про потенційну серйозність цих небажаних явищ та необхідність відповідного лікування. Якщо симптоми психічних розладів зберігаються або погіршуються або виявляється суїцидальна налаштованість, рекомендується відмінити терапію препаратом Пегасіс® та провести необхідне відповідне лікування.
Якщо прийнято рішення про необхідність лікування препаратом Пегасіс ® пацієнтів з тяжкими психічними захворюваннями (в т.ч. в анамнезі), терапію слід розпочинати лише після проведення відповідного обстеження та лікування психічного розладу.
Якщо Пегасіс ® буде застосовуватися в комбінації з рибавірином, то лікар обов’язково повинен ознайомитися з інструкцією із застосування рибавірину.
Всім пацієнтам перед включенням до клінічних досліджень хронічного гепатиту С проводилася біопсія печінки, проте в окремих випадках (наприклад, у пацієнтів з генотипом 2 або 3) лікування можливе і без підтвердження гістологічного. Необхідно враховувати поточні клінічні рекомендації для визначення потреби біопсії печінки перед початком лікування.
У пацієнтів із нормальним рівнем активності АЛТ прогресування фіброзу відбувається зазвичай повільніше, ніж у пацієнтів із підвищеним рівнем активності АЛТ. Це необхідно враховувати, поряд з іншими факторами (генотип вірусу гепатиту С, позапечінкові прояви, ризик передачі інфекції тощо), що впливають на рішення про доцільність проведення лікування.
Лабораторні показники до та під час лікування
Перед початком лікування препаратом Пегасіс ® всім пацієнтам рекомендовано пройти стандартні загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.
Ініціація терапії можлива за наступних вихідних показників:
число тромбоцитів ≥90000 клітин/мкл; абсолютна кількість нейтрофілів ≥1500 клітин/мкл; компенсована функція щитовидної залози (ТТГ та Т4 у межах нормальних показників); кількість CD4+ лімфоцитів ≥200 клітин/мкл або CD4+ ≥100-<200 клітин/мкл, а РНК ВІЛ-1 <5000 копій/мл (ВІЛ-1 MonitorTest, v.5) у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ХГС.Пегасис ® (у вигляді монотерапії або комбінації з рибавірином) слід застосовувати з обережністю при гемоглобіні менше 12 г/дл.
Після початку терапії загальний клінічний аналіз крові необхідно повторити через 2 та 4 тижні, а біохімічний – через 4 тижні; лабораторні аналізи слід проводити періодично під час терапії.
У клінічних дослідженнях під час лікування препаратом Пегасіс ® зменшувалися як загальна кількість лейкоцитів, так і абсолютна кількість нейтрофілів, як правило, з другого тижня терапії. Прогресуюче зниження абсолютної кількості нейтрофілів через 8 тижнів терапії зустрічалося нечасто. Зниження абсолютної кількості нейтрофілів було оборотним після зменшення дози або відміни препарату, у більшості пацієнтів цей показник нормалізувався через 8 тижнів і повертався до вихідного значення у всіх пацієнтів приблизно через 16 тижнів.
Терапія препаратом Пегасіс ® пов'язана зі зниженням кількості тромбоцитів, які поверталися до початкового рівня протягом періоду спостереження після лікування. У деяких випадках може бути потрібна зміна дози.
У клінічних дослідженнях при комбінованій терапії препаратом Пегасіс ® і рибавірином виникнення анемії (гемоглобін <10 г/дл) спостерігалося у 15% хворих на хронічний гепатит С. Частота анемії залежить від тривалості терапії та дози рибавірину. У жінок ризик розвитку анемії вищий.
Як і інші інтерферони, слід з обережністю застосовувати Пегасіс ® у комбінації з іншими препаратами мієлотоксичності.
У літературі описані випадки виникнення панцитопенії та супресії кісткового мозку через 3-7 тижнів після початку застосування рибавірину у комбінації з азатіоприном.
Мієлотоксичність мала оборотний характер і зникала протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії ХГС та азатіоприну. Після відновлення одного з видів лікування (противірусна терапія або азатіоприн) подібний ефект надалі не розвивався.
Ви повинні зважити потенційні ризики та переваги перед початком терапії у пацієнтів з HCV, які не дали результату попередньої терапії та припинили терапію через гематологічні побічні ефекти, оскільки застосування Пегасісу ® у цих пацієнтів недостатньо вивчене.
Ендокринна система
При застосуванні препарату Пегасіс ® , як і інших альфа-інтерферонів, спостерігалося порушення функції щитовидної залози або погіршення вже наявних захворювань щитовидної залози. Перед початком терапії препаратом Пегасіс ® необхідно перевірити рівень ТТГ і Т4. Лікування препаратом Пегасіс ® можна розпочати або продовжити, якщо рівень ТТГ можна підтримувати в межах норми за допомогою медикаментів. При виникненні клінічних симптомів можливої дисфункції щитовидної залози необхідно досліджувати ТТГ під час терапії.
Як і при терапії іншими інтерферонами, при застосуванні препарату Пегасіс ® спостерігалися гіпоглікемія, гіперглікемія та цукровий діабет. Пацієнти з цими розладами не піддаються адекватній компенсації, не повинні починати монотерапію препаратом Пегасіс ® або комбіновану терапію з ПЕГАСІС ® / рибавірином, а у разі подібних станів під час лікування терапію слід припинити.
Серцево-судинна система
Артеріальна гіпертензія, суправентрикулярні аритмії, застійна серцева недостатність, біль у грудях та інфаркт міокарда, пов’язані з терапією інтерфероном альфа, включаючи Пегасіс ® . Пацієнтам із серцево-судинною патологією перед початком терапії рекомендується зробити ЕКГ. У разі погіршення серцево-судинного статусу терапію слід перервати або скасувати. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями анемія може призвести до необхідності знизити дозу або припинити прийом рибавірину.
Порушення функції печінки
Якщо розвивається печінкова недостатність, Пегасіс ® слід відмінити. Так само, як і при лікуванні іншими альфа-інтерферонами, під час терапії препаратом Пегасіс ® , включаючи пацієнтів з вірусологічною відповіддю, спостерігалося підвищення активності АЛТ порівняно з вихідним рівнем . При прогресуючому або клінічно значущому збільшенні активності АЛТ, незважаючи на зниження дози, або якщо це збільшення супроводжується підвищенням рівня прямого білірубіну, терапію слід відмінити.
На відміну від хронічного гепатиту С, при хронічному гепатиті В загострення захворювання печінки нерідко зустрічається і супроводжується минущим і потенційно значущим підвищенням активності АЛТ. У клінічних дослідженнях раптове виражене підвищення активності АЛТ під час терапії препаратом Пегасіс ® у хворих на ХГВ супроводжувалося незначними змінами інших лабораторних показників без ознак декомпенсації печінки. У половині випадків раптового підвищення активності АЛТ, що в 10 разів перевищує ВГН, дозу Пегасісу ® зменшували або терапію тимчасово скасовували до нормалізації показника, а у другій половині пацієнтів терапію продовжували. без змін. Рекомендується частіше контролювати функцію печінки у всіх випадках.
Реакції гіперчутливості
При терапії інтерфероном альфа рідко спостерігаються серйозні реакції гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія). У разі розвитку подібних реакцій терапію скасовують та негайно призначають відповідну медикаментозну терапію. Минущий висип не вимагає відміни терапії.
Аутоімунні захворювання
При лікуванні інтерферонами альфа описано виникнення аутоантитіл та аутоімунних захворювань. У групі підвищеного ризику перебувають пацієнти зі схильністю до розвитку аутоімунних захворювань. Пацієнти з ознаками або симптомами, подібними до ознак аутоімунних захворювань, повинні проходити ретельне обстеження та повторну оцінку співвідношення користі та ризику від продовження терапії інтерфероном.
Гарячка та інфекції
Незважаючи на те, що лихоманка може бути пов'язана з грипоподібним синдромом, який часто виникає при терапії інтерфероном, необхідно виключити інші причини персистуючої лихоманки (зокрема, серйозні бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції), особливо у пацієнтів з нейтропенією. При прийомі інтерферонів альфа, включаючи Пегасіс ® , повідомлялося про серйозні інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові). Необхідно негайно призначити відповідну специфічну терапію та скасувати Пегасіс ® .
Офтальмологічні зміни
Як і при іншій терапії інтерфероном, при лікуванні препаратом Пегасіс ® рідко спостерігалася ретинопатія, включаючи крововиливи в сітківку, «ватний» ексудат, набряк сосочка , неврит зорового нерва та тромбоз артерії або вени сітківки.
Усім пацієнтам перед призначенням терапії необхідно провести офтальмологічне обстеження виявлення патології очного дна. З появою скарг на погіршення гостроти зору чи звуження полів зору слід негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Пацієнтам із супутніми захворюваннями органу зору (наприклад, діабетичною або гіпертонічної ретинопатією) під час терапії препаратом Пегасіс ® необхідно проходити додаткові обстеження . У разі виникнення або погіршення офтальмологічного захворювання терапію слід відмінити.
Зміни органів дихання
Як і при терапії інтерферонами альфа, при лікуванні препаратом Пегасіс ® спостерігалися побічні реакції з боку органів дихання, включаючи задишку, легеневі інфільтрати, пневмонію та пневмоніт. При появі персистуючих (стійких) інфільтратів або інфільтратів неясного генезу або порушення функції дихання терапію слід відмінити.
Зміни з боку шкіри
Застосування інтерферонів альфа асоціювалося із загостренням або індукуванням псоріазу та саркоїдозу. Хворим на псоріаз Пегасіс слід призначати з обережністю, а при появі або загостренні захворювання розглянути питання про відміну терапії.
Ко-інфекція ВІЛ-ХГС
Перед початком лікування слід уважно вивчити можливі побічні ефекти антиретровірусних препаратів, які пацієнт прийматиме разом із препаратами для терапії ХГС. У пацієнтів, які одночасно отримували ставудин та інтерферон з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактацидозу склала 3%.
Пацієнти з коінфекцією ВІЛ-ХГС, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), можуть перебувати в групі ризику щодо розвитку лактацидозу. Тому необхідна обережність при додаванні препарату Пегасіс ® та рибавірину до ВААРТ.
У пацієнтів із супутньою інфекцією та тяжким цирозом, які отримують ВААРТ, у комбінованій терапії рибавірином та інтерферонами, включаючи Пегасіс ® , підвищується ризик смертельної печінкової недостатності. Вихідні показники, які можуть бути пов'язані з печінковою декомпенсацією у пацієнтів з ко-інфекцією та цирозом, включають: підвищений вміст сироваткового білірубіну, зниження гемоглобіну, підвищену ЛФ або знижений рівень тромбоцитів, та лікування диданозином.
Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії.
Необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно-розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник ≥7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) у пацієнтів з ко-інфекцією. Показник за шкалою Чайлд-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації та може змінюватись під впливом таких факторів, як непряма гіпербілірубінемія, гіпоальбумінемія внаслідок медикаментозної терапії. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Пегасіс ® слід негайно відмінити.
Слід з обережністю призначати Пегасіс ® пацієнтам із низьким рівнем CD4+-лімфоцитів. Через недостатність даних щодо ефективності та безпеки препарату Пегасіс ® у пацієнтів із ко-інфекцією ВІЛ-ХГС із кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл.
Стоматологічні зміни
У пацієнтів, які отримують комбіновану терапію препаратом Пегасіс ® і рибавірином, спостерігається патологія зубів і пародонта, що може призвести до втрати зубів. Крім того, тривалий курс лікування препаратом Пегасіс ® та рибавірином може викликати сухість у роті, що може призвести до пошкодження зубів та слизової оболонки ротової порожнини. Пацієнти повинні ретельно чистити зуби двічі на день та регулярно проходити обстеження у стоматолога. У деяких пацієнтів може виникати блювання, після якого рекомендується ретельно полоскати рот.
Застосування пегінтерферону як тривалої підтримуючої терапії (використання поза зареєстрованими показаннями)
В рандомизированном, контролируемом исследовании (HALT-C) у пациентов с хроническим гепатитом С и фиброзом различной стадии, не ответивших на предшествующую терапию, при монотерапии препаратом Пегасис ® в дозе 90 мкг в неделю в течение 3.5 лет не отмечалось значимого сокращения скорости прогрессирования фиброза или пов'язаних із ним клінічних явищ.
Використання у педіатрії
У дітей та підлітків віком від 5 до 17 років, які отримували препарат Пегасіс ® у комбінації з рибавірином, після 48 тижнів терапії спостерігалося пригнічення росту та уповільнення збільшення маси тіла. Через 2 роки після завершення лікування зниження відсотка для маси тіла на 15 і більше відсотків порівняно з вихідними значеннями спостерігалося у 16% дітей, а зниження відсотка для зростання на 15 і більше відсотків - у 11% дітей.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами
Пегасіс ® надає слабкий або невеликий вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. У разі виникнення запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості та слабкості, слід відмовитися від керування транспортним засобом або роботи з машинами та механізмами.
Застосування у разі порушення функції нирок
При термінальній стадії ниркової недостатності рекомендується зниження дози Пегасису до 135 мкг у пацієнтів, які отримують сеанси гемодіалізу. Незалежно від початкової дози та ступеня тяжкості ниркової недостатності таких пацієнтів необхідно ретельно спостерігати та знижувати дозу у разі виникнення побічних реакцій.
Застосування при порушеннях функції печінки
При декомпенсованому порушенні функції печінки застосування Пегасісу не вивчалося.
Пацієнтам з цирозом печінки (клас А по Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна.
При прогресуючому підвищенні АЛТ порівняно з показниками до лікування дозу Пегасису слід спочатку зменшити до 135 мкг. Якщо активність АЛТ, незважаючи на зниження дози, продовжує збільшуватися, або супроводжується підвищенням концентрації білірубіну, або ознаками декомпенсації печінкового процесу, препарат слід відмінити.
У пацієнтів з хронічним гепатитом В можливе скороминуще збільшення рівня АЛТ, що іноді перевищує верхню межу норми в 10 разів і яке може свідчити про імунний кліренс. Продовження терапії потребує більш частого контролю рівня АЛТ. При зниженні дози або тимчасовому відміні Пегасису терапія може бути продовжена або відновлена після нормалізації активності АЛТ.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку корекція рекомендованої дози (180 мкг 1 раз на тиждень) не потрібна.
Застосування у дітей
Безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Розчин Пегасису для підшкірного введення містить бензиловий спирт, здатний викликати у новонароджених та дітей до 3 років неврологічні та інші ускладнення, іноді фатальні.
Нозологія (коди МКЛ)B18.1 Хронічний вірусний гепатит B без дельта-агента B18.2 Хронічний вірусний гепатит С
Владелец регистрационного удостоверения
F.HOFFMANN-La ROCHE Ltd. (Швейцария)
Вироблено
CATALENT BELGIUM SA (Бельгія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Швейцария.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Пегасис раствор для подкожного введения 180 мкг 0,5 мл шприц-тюбик 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Пегасис раствор для подкожного введения 180 мкг 0,5 мл шприц-тюбик 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, Вас заинтересует информация про этот товар. Хотите приобрести Пегасис раствор для подкожного введения 180 мкг 0,5 мл шприц-тюбик 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 80мкг 1 шт. в комплекте с растворителем, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 100 мкг 1 шт. в комплекте с растворителем, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 120 мкг 1 шт. в комплекте с растворителем, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 150мкг 1 шт. шприц-ручка, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 80мкг 1 шт. шприц-ручка, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 50мкг 1 шт. шприц-ручка, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 100 мкг/0,5мл 1 шт. шприц-ручка, ПегИнтрон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 120мкг 1 шт. шприц-ручка.
