Метипред лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт Цена
-
Страна:Финляндия
-
Форма выпуска:лиофилизат
-
Дозировка:250 мг
Синтетический ГКС. Оказывает противовоспалительное, противоаллергическое, иммунодепрессивное действие, повышает чувствительность β-адренорецепторов к эндогенным катехоламинам.
Взаимодействует со специфическими цитоплазматическими рецепторами (рецепторы для ГКС есть во всех тканях, особенно их много в печени) с образованием комплекса, индуцирующего образование белков (в т.ч. ферментов, регулирующих в клетках жизненноважные процессы).
Воздействие метилпреднизолона на белковый обмен: уменьшает количество глобулинов в плазме, повышает синтез альбуминов в печени и почках (с повышением коэффициента альбумин/глобулин), снижает синтез и усиливает катаболизм белка в мышечной ткани.
Воздействие метилпреднизолона на липидный обмен: повышает синтез высших жирных кислот и триглицеридов, перераспределяет жир (накопление жира происходит преимущественно в области плечевого пояса, лица, живота), приводит к развитию гиперхолестеринемии.
Воздействие метилпреднизолона на углеводный обмен: увеличивает абсорбцию углеводов из ЖКТ, повышает активность глюкозо-6-фосфатазы (увеличивает поступление глюкозы из печени в кровь), повышает активность фосфоэнолпируваткарбоксилазы и синтез аминотрансфераз (активирует глюконеогенез), способствует развитию гипергликемии.
Воздействие метилпреднизолона на водно-электролитный обмен: задерживает натрий и воду в организме, стимулирует выведение калия (минералокортикоидная активность), снижает абсорбцию кальция из ЖКТ, снижает минерализацию костной ткани.
Противовоспалительное действие связано с угнетением высвобождения эозинофилами и тучными клетками медиаторов воспаления, индуцированием образования липокортинов и уменьшения количества тучных клеток, вырабатывающих гиалуроновую кислоту, с уменьшением проницаемости капилляров, стабилизацией клеточных мембран (особенно лизосомальных) и мембран органелл. Действует на все этапы воспалительного процесса: ингибирует синтез простагландинов на уровне арахидоновой кислоты (липокортин угнетает фосфолипазу А2, подавляет либерацию арахидоновой кислоты и ингибирует биосинтез эндоперекисей, лейкотриенов, способствующих в т.ч. процессам воспаления, аллергии), синтез провоспалительных цитокинов (в т.ч. интерлейкин 1, фактор некроза опухоли альфа), повышает устойчивость клеточной мембраны к действию различных повреждающих факторов.
Иммунодепрессивное действие обусловлено вызываемой инволюцией лимфоидной ткани, угнетением пролиферации лимфоцитов (особенно Т-лимфоцитов), подавлением миграции В-клеток и взаимодействия Т- и В-лимфоцитов, торможением высвобождения цитокинов (интерлейкина-1, 2, гамма-интерферона) из лимфоцитов и макрофагов и снижением образования антител.
Противоаллергическое действие развивается в результате снижения синтеза и секреции медиаторов аллергии, торможения высвобождения из сенсибилизированных тучных клеток и базофилов гистамина и других биологически активных веществ, уменьшения числа циркулирующих базофилов, Т- и В-лимфоцитов, тучных клеток, подавления развития лимфоидной и соединительной ткани, снижения чувствительности эффекторных клеток к медиаторам аллергии, угнетения антителообразования, изменения иммунного ответа организма.
При обструктивных заболеваниях дыхательных путей действие обусловлено, главным образом, торможением воспалительных процессов, предупреждением или уменьшением выраженности отека слизистых оболочек, снижением эозинофильной инфильтрации подслизистого слоя эпителия бронхов и отложении в слизистой бронхов циркулирующих иммунных комплексов, а также торможением эрозирования и десквамации слизистой. Повышает чувствительность β-адренорецепторов бронхов мелкого и среднего калибра к эндогенным катехоламинам и экзогенным симпатомиметикам, снижает вязкость слизи за счет уменьшения ее продукции.
Подавляет синтез и секрецию АКТГ и вторично - синтез эндогенных ГКС.
Тормозит соединительнотканные реакции в ходе воспалительного процесса и снижает возможность образования рубцовой ткани.
Метипред лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт инструкция на украинскомФорма випускуліофілізат д/пригот. розчину д/в/в та внутрішньом'язового введення 250 мг: фл. 1 шт. ліофілізат д/пригот. розчину д/в/в та внутрішньом'язового введення 250 мг: фл. 1 шт. у компл. із розчинником (амп. 4 мл 1 шт.)
Опис
Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення у вигляді гігроскопічного порошку білого або злегка жовтуватого кольору.
| 1 фл. | |
| метилпреднізолон (у формі натрію сукцинату) | 250 мг |
Допоміжні речовини : натрію гідроксид – 12.5 мг.
250 мг – флакони скляні (1) – пачки картонні.
Коди АТХ
H02AB04 Methylprednisolone
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
ГКС для ін'єкцій
Діюча речовина
метилпреднізолон (у формі натрію сукцинату)
Фармако-терапевтична група
Глюкокортикостероїд
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 5 років. Відновлений розчин слід зберігати у холодильнику при температурі від 2° до 8°С протягом 24 год.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Синтетичний глюкокортикоїд. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість β-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для кортикостероїдів є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєвоважливі процеси).
Вплив метилпреднізолону на білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Вплив метилпреднізолону на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вплив метилпреднізолону на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту, підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (збільшує надходження глюкози з печінки в кров), підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансферази.
Вплив метилпреднізолону на водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію із ШКТ, знижує мінералізацію кісткової тканини.
Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран (особливо лізом мембран). Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує ліберацію арахідонової кислоти і інгібує біосинтез ендоперекисів, лейкотрієнів, що сприяють у т.ч. ч. інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа), підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують.
Імунодепресивна дія обумовлена викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин та взаємодії Т- і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінафо-1, та зниженням утворення антитіл.
Протиалергічна дія розвивається в результаті зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, Т- та В-лімфоцитів, опасистих розвитку чутливість ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму.
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці бронзу циркулюючих імунних комплексів. Підвищує чутливість β-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції.
Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Показання
Екстрена терапія при станах, що вимагають швидкого підвищення концентрації кортикостероїдів в організмі:
шокові стани (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний) при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; алергічні реакції (гострі важкі форми), гемотрансфузійний шок, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції; набряк мозку (у т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією); бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус; системні захворювання сполучної тканини (ВКВ, ревматоїдний артрит); гостра надниркова недостатність; тиреотоксичний криз; гострий гепатит, печінкова кома; зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають); загострення розсіяного склерозу.Спосіб застосування, курс та дозування
Доза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання.
Дітям слід вводити нижчі дози (але не менше 0,5 мг/кг/добу), проте при виборі дози в першу чергу враховують тяжкість стану та реакцію хворого на терапію, а не вік та масу тіла.
Препарат вводиться у вигляді повільних внутрішньовенних струминних ін'єкцій або внутрішньовенних інфузій, а також внутрішньом'язових ін'єкцій.
Приготування розчину. Розчин для ін'єкцій готується шляхом додавання розчинника у флакон з ліофілізат безпосередньо перед використанням. Приготовлений розчин містить 62.5 мг/мл метилпреднізолону.
Як додаткову терапію при загрозливих для життя станах вводять 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно протягом не менше 30 хв. Введення цієї дози можна повторювати кожні 4-6 годин протягом не більше 48 годин.
Пульс-терапія при лікуванні захворювань, при яких ефективна глюкокортикоїдна терапія, при загостреннях захворюваннях та/або при неефективності стандартної терапії.
| Показання | Рекомендовані схеми терапії |
| Ревматичні захворювання | 1 г/сут внутрішньовенно протягом 1-4 днів або 1 г/міс внутрішньовенно протягом 6 міс |
| Системна червона вовчанка | 1 г/добу внутрішньовенно протягом 3 днів |
| Розсіяний склероз | 1 г/добу внутрішньовенно протягом 3 або 5 днів |
| Набрякові стани (наприклад, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит) | 30 мг/кг внутрішньовенно через день протягом 4 днів або 1 г на добу протягом 3, 5 або 7 днів |
Вказані вище дози слід вводити не менше 30 хв. Введення можна повторити, якщо протягом тижня після лікування не було досягнуто поліпшення, або якщо цього вимагає стан пацієнта.
Для поліпшення якості життя при онкологічних захворюваннях у термінальній стадії вводять 125 мг на добу внутрішньовенно щодня протягом 8 тижнів.
Профілактика нудоти та блювання, пов'язаних із хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань. При хіміотерапії, що характеризується незначною або середньовираженою блювотною дією , вводять 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хв за 1 годину до введення хіміотерапевтичного препарату, на початку хіміотерапії, а також після її закінчення. При хіміотерапії, що характеризується вираженою блювотною дією , вводять 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хв у поєднанні з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за 1 годину до введення хіміотерапевтичного препарату, потім по 250 мг внутрішньовенно. .
При інших показаннях початкова доза становить 10-500 мг внутрішньовенно залежно від характеру захворювання. Для короткого курсу при важких гострих станах можуть знадобитися вищі дози. Початкову дозу, яка не перевищує 250 мг, слід вводити внутрішньовенно протягом не менше 5 хв, дози понад 250 мг вводять протягом не менше 30 хв. Наступні дози вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово, при цьому тривалість інтервалів між введеннями залежить від реакції хворого на терапію та від його клінічного стану.
Передозування
Гостра інтоксикація метилпреднізолон малоймовірна. Після хронічного передозування через можливу недостатність функції надниркових залоз слід поступово зменшувати дозу препарату. Немає специфічних антидотів метилпреднізолону.
Лікарська взаємодія
Сумісність і стабільність розчинів метилпреднізолону при внутрішньовенному введенні з іншими лікарськими засобами, що входять до складу сумішей для внутрішньовенного введення, залежать від pH, концентрації, часу, температури, а також від розчинності самого метилпреднізолону.
Метилпреднізолон рекомендується по можливості вводити окремо від інших лікарських засобів, у вигляді внутрішньовенних болюсних ін'єкцій, внутрішньовенної краплинної інфузії, або через додаткову крапельницю як другий розчин.
Інгібітори ізоферменту CYP3A4 можуть пригнічувати метаболізм метилпреднізолону, знижувати його кліренс та підвищувати концентрацію в плазмі крові. У цьому випадку, щоб уникнути явищ передозування, слід титрувати дозу метилпреднізолону.
Індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть збільшувати кліренс метилпреднізолону. Це проявляється зниженням концентрації метилпреднізолону в плазмі, що може вимагати підвищення дози препарату для отримання бажаного ефекту.
Субстрати ізоферменту CYP3A4 - у присутності іншого субстрату ізоферменту CYP3A4 кліренс метилпреднізолону може бути уповільнений або індукований, що може вимагати відповідної корекції дози метилпреднізолону. Існує ймовірність того, що побічні реакції, що виявляються при застосуванні препаратів як монотерапії, можуть виникати частіше при одночасному застосуванні препаратів.
Наведені нижче приклади взаємодії лікарських засобів можуть мати важливе клінічне значення.
| Клас або тип лікарського засобу - лікарський засіб або речовина | Взаємодія/ефект |
| Антибактеріальні препарати – ізоніазид | Інгібітор ізоферменту CYP3A4. Крім того, існує ймовірність впливу метилпреднізолону на ступінь ацетилювання та кліренс ізоніазиду. |
| Антибіотик протитуберкульозний – рифампіцин. | Індуктор ізоферменту CYP3A4. |
| Антикоагулянти (для прийому внутрішньо) | Метилпреднізолон надає різноманітний вплив на дію непрямих антикоагулянтів. Повідомляється як про посилення, так і про зменшення ефекту нтикоагулянтів, що приймаються одночасно з метилпреднізолоном. Для підтримки необхідного ефекту антикоагулянту потрібний постійний контроль коагулограми. |
| Протисудомні препарати - карбамазепін | Індуктор та субстрат ізоферменту CYP3A4. |
| Протисудомні препарати - фенобарбітал - фенітоїн | Індуктори ізоферменту CYP3A4. |
| Антихолінергічні препарати – блокатори нейром'язової передачі | Метилпреднізолон може впливати на антихолінергічні препарати. 1. Повідомлялося про випадки гострої міопатії при одночасному застосуванні високих доз метилпреднізолону та антихолінергічних препаратів, таких як блокатори нейром'язової передачі. 2. Відзначався антагонізм ефекту блокади панкуронію при одночасному застосуванні з метилпреднізолоном. Цей ефект очікується при застосуванні будь-яких блокаторів нейром'язової передачі. |
| Гіпоглікемічні препарати | Т.к. метилпреднізолон може підвищувати концентрацію глюкози в плазмі, слід коригувати дозу гіпоглікемічних препаратів. |
| Протиблювотні препарати - апрепітант - фозапрепітант | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| Протигрибкові препарати – інтраконазол – кетоконазол | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| Інгібітори ароматази - аміноглутетімід | Пригнічення функції надниркових залоз, індуковане аміноглутетимідом, може перешкоджати ендокринним змінам, спричиненим тривалою терапією метилпреднізолоном. |
| Блокатори кальцієвих каналів - дилтіазем | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| Пероральні контрацептивні препарати - етинілестрадіол/норетиндрон | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| Грейпфрутовий сік | Інгібітор ізоферменту CYP3A4. |
| Імунодепресанти -циклоспорин | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. 1. Одночасне застосування метилпреднізолону та циклоспорину викликає взаємне гальмування метаболізму, що може призвести до підвищення концентрації у плазмі крові одного або обох препаратів. Тому ймовірно, що побічні ефекти, пов'язані із застосуванням кожного з цих препаратів як монотерапія, при їх спільному застосуванні можуть виникати частіше. 2. При сумісному застосуванні цих препаратів було виявлено випадки виникнення судом. |
| Імунодепресанти - циклофосфамід - такролімус | Субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| Антибіотики-макроліди – кларитроміцин – еритроміцин | Інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. |
| НПЗП – високі дози аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) | 1. Ймовірно підвищення частоти випадків шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок при одночасному застосуванні метилпреднізолону та нестероїдних протизапальних засобів. 2. Метилпреднізолон може збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у високих дозах протягом тривалого періоду, що може призвести до зниження концентрації саліцилатів у плазмі або збільшити ризик токсичності саліцилатів при відміні метилпреднізолону. Слід з обережністю призначати ацетилсаліцилову кислоту у поєднанні з метилпреднізолоном. |
| Препарати, що знижують концентрацію калію у плазмі крові | При одночасному застосуванні метилпреднізолану та препаратів, що знижують концентрацію калію в плазмі крові (наприклад, діуретиків, амфотерицину В), пацієнтів слід ретельно спостерігати на предмет розвитку гіпокаліємії. Також слід враховувати, що існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні метилпреднізолону та ксантинів або бета 2 - агоністів. |
| Серцеві глікозиди | У пацієнтів з гіпокаліємією при одночасному застосуванні метилпреднізолону та серцевих глікозидів підвищений ризик розвитку аритмій. |
| Інгібітори антихолінестерази | ГКС можуть знижувати ефект інгібіторів антихолінестерази у пацієнтів із міастенією gravis. |
Несумісність
Наступні препарати несумісні з метилпреднізолоном в розчині: алопуринол натрію, доксапраму гідрохлорид, тигециклін, дилтіазему гідрохлорид, глюконат кальцію, векуронію бромід, роронію бромід, цизатракуріум бесілат, глікопіролат.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
У ряді досліджень на тваринах при введенні високих доз метилпреднізолону були виявлені потворності у плода. Відповідних досліджень впливу на репродуктивну функцію людини не проводилося. Т.к. не можна виключити можливу шкоду застосування метилпреднізолону, прийом препарату під час вагітності та у жінок, які планують вагітність, показаний лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект у матері перевищує ризик негативного впливу на плід. Метилпреднізолон слід призначати під час вагітності лише за абсолютними показаннями. Метилпреднізолон проникає крізь плаценту. Було виявлено збільшення кількості новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку, народжених від матерів, які отримували метилпреднізолон, також спостерігалися випадки катаракти у новонароджених. Вплив метилпреднізолону на перебіг та результат пологів невідомий. Новонароджені,народжені від матерів, які отримували метилпреднізолон під час вагітності, повинні ретельно обстежуватися з метою виявлення можливих симптомів недостатності функції надниркових залоз.
Оскільки метилпреднізолон проникає у грудне молоко, у разі потреби застосування препарату в період грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити.
Побічна дія
Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення Метипреду. При застосуванні препарату Метипред можуть спостерігатися:
З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, затримка статевого розвитку в дітей віком.
З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі, перфорація стінки ШКТ, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм, гикавка; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, у схильних до пацієнтів розвиток або посилення виразності серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози, атеросклероз, васкуліт; у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.
З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.
З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока.
З боку обміну речовин: кальціурія, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищена пітливість.
Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: ймовірність утворення сечових каменів та незначне збільшення кількості лейкоцитів та еритроцитів у сечі без явного пошкодження нирок.
З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, стероїдна міопати (Атрофія).
З боку шкірних покровів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, пурпура, атрофічні зміни шкіри, стероїдний паннікуліт.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи: збільшення загальної кількості лейкоцитів, зниження загальної кількості еозинофільних лейкоцитів, моноцитів та лімфоцитів, зменшення маси лімфоїдної тканини.
Системні порушення: недостатність функції надниркових залоз при тривалому лікуванні.
Місцеві при парентеральному введенні: печіння, оніміння, біль, поколювання у місці введення, інфекції у місці введення, рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз).
Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни, "припливи" крові до голови.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): кортикостероїд-індукований синдром лізису пухлини.
Протипоказання до застосування введення препарату інтратекально; системний мікоз; одночасне застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату; період грудного вигодовування.
Для короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до метилпреднізолону або до компонентів препарату.
У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та при ретельному спостереженні лікаря.
З обережністю слід призначати препарат при наступних захворюваннях та станах:
захворювання ШКТ - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз, системний мікоз; активний та латентний туберкульоз (застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії); пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ, імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД чи ВІЛ-інфекція); захворювання серцево-судинної системи (у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда - у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і, внаслідок цього, - розрив серцевого м'яза), тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома; вагітність; вторинна надниркова недостатність; судомний синдром.Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів із хворобою Іценко-Кушинга; у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда (можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього, – розрив серцевого м'яза).
Застосування препарату при хронічній серцевій недостатності можливе лише за абсолютними показаннями.
особливі вказівки
Оскільки ускладнення терапії препаратом Метипред залежать від величини дози та тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку на підставі аналізу співвідношення ризик/користування приймають рішення про необхідність такого лікування, а також визначають тривалість лікування та частоту прийому.
З метою кращого контролю за станом пацієнта слід застосовувати найменшу дозу препарату Метипред. При досягненні ефекту, при можливості, слід поступово зменшити дозу до підтримуючої або припинити лікування.
З огляду на небезпеку розвитку аритмії застосування препарату Метипред у високих дозах слід проводити в умовах стаціонару, оснащеного необхідним обладнанням (електрокардіографом, дефібрилятором).
При настанні тривалої спонтанної ремісії лікування слід припинити.
При тривалому лікуванні пацієнту слід проходити регулярне обстеження (рентгенографія органів грудної клітки, концентрація глюкози в плазмі крові через 2 години після їди, загальний аналіз сечі, АТ, контроль маси тіла, бажано проведення рентгенологічного або ендоскопічного обстеження за наявності в анамнезі виразкових захворювань ШКТ).
Слід ретельно контролювати зростання та розвиток дітей, які перебувають на тривалій терапії препаратом Метіпред. Затримка зростання може спостерігатися у дітей, які одержують тривалу щоденну розділену на кілька доз терапію. Щоденне застосування метилпреднізолону протягом тривалого часу у дітей можливе лише за абсолютними показаннями. Застосування препарату через день може зменшити ризик розвитку цього побічного ефекту або дозволити уникнути його.
Діти, які отримують тривалу терапію препаратом Метіпред, знаходяться у групі підвищеного ризику внутрішньочерепної гіпертензії.
Препарат Метипред також повинен призначатися з великою обережністю хворим з підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, такими як стронгілоїдоз. Викликана метилпреднізолоном імуносупресія, у таких хворих призводить до стронгілоїдної гіперінфекції та дисемінації процесу з поширеною міграцією личинок, часто з розвитком важких форм ентероколіту та грамнегативної септицемії з можливим летальним результатом.
Хворі, які отримують препарати, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові особи. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть мати тяжчий перебіг, аж до летального результату у неімунізованих дітей або у дорослих, які отримують препарат Метипред.
Ефективність препарату Метипред при септичному шоці є сумнівною. Результати систематичного огляду застосування препарату короткими курсами у високих дозах не підтримують їх застосування в такому режимі. Однак, передбачається, що застосування препарату Метипред тривалими курсами (5-11 днів) у низьких дозах може знизити летальність.
Хворим, які можуть зазнати впливу стресу на фоні терапії препаратом Метипред, показано збільшення дози препарату до, під час та після стресової ситуації.
У зв'язку з тим, що виявлено збільшення летальності через 2 тижні або 6 місяців після травми голови у пацієнтів, які отримували лікування метилпреднізолону натрію сукцинатом, у порівнянні з плацебо, Метипред не слід застосовувати при набряку головного мозку, зумовленому травмою голови. Причинний зв'язок летальних випадків із застосуванням метилпреднізолону натрію сукцинату не встановлено.
На фоні терапії препаратом Метипред може збільшуватися сприйнятливість до інфекцій, деякі інфекції можуть протікати у стертій формі, крім того, можуть розвиватися нові інфекції. Крім того, знижується здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Розвиток інфекцій, що викликаються різними патогенними організмами, такими як віруси, бактерії, гриби, найпростіші або гельмінти, які локалізуються в різних системах організму людини, може бути пов'язане із застосуванням препарату Метипред, як монотерапії, так і в поєднанні з іншими імунодепресантами, що впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет чи функцію нейтрофілів. Ці інфекції можуть протікати легко, проте, часом можливо тяжкий перебіг і навіть летальний результат. Причому більш високі дози препарату застосовуються,тим вище ймовірність розвитку інфекційних ускладнень.
Хворим, які одержують лікування Метипредом у дозах, що мають імуносупресивну дію, протипоказано введення живих або живих ослаблених вакцин, але можна вводити вбиті або інактивовані вакцини, проте реакція на введення таких вакцин може бути знижена або навіть відсутня. Хворим, які отримують лікування препаратом Метипред у дозах, що не надають імуносупесивної дії, за відповідними показаннями може проводитись імунізація.
Застосування препарату Метипред при активному туберкульозі слід обмежити випадками блискавичного та дисемінованого туберкульозу, коли препарат Метипред застосовують для лікування захворювання у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.
Якщо препарат Метипред призначають хворим з латентним туберкульозом або з позитивними туберкуліновими пробами, лікування слід проводити під суворим лікарським контролем, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування.
Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію препаратом Метіпред, відзначалася саркома Капоші. При відміні препарату може настати клінічна ремісія.
Оскільки у хворих, які отримують парентеральну терапію препаратом Метипред, у поодиноких випадках можливий розвиток шкірних реакцій та анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, перед введенням препарату слід вживати відповідних профілактичних заходів, особливо якщо у даного хворого в анамнезі відзначалися алергічні реакції на будь-які лікарські препарати.
При застосуванні препарату Метипред у терапевтичних дозах протягом тривалого періоду може розвинутись супресія гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість недостатності кори надниркових залоз індивідуальні у кожного пацієнта і залежать від дози, частоти застосування, часу прийому та тривалості терапії.
Виразність цього ефекту можна зменшити за допомогою застосування препарату через день або поступовим зниженням дози. Цей тип відносної недостатності кори надниркових залоз може тривати протягом декількох місяців після закінчення лікування, тому при будь-яких стресових ситуаціях у цей період слід знову призначити препарат Метипред. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикостероїдів, необхідне супутнє призначення електролітів та/або мінералокортикостероїдів.
Розвиток гострої наднирникової недостатності, що призводить до смерті, можливе при різкій відміні препарату Метипред. Синдром "скасування", який, мабуть, не відноситься до надниркової недостатності, також може виникати внаслідок різкої відміни препарату Метипред. Цей синдром включає такі симптоми, як анорексія, нудота, блювання, летаргія, головний біль, лихоманка, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, зниження маси тіла та зниження артеріального тиску. Передбачається, що дані ефекти виникають у зв'язку з різким коливанням концентрації метилпреднізолону в плазмі, а не через зниження концентрації метилпреднізолону в плазмі.
У пацієнтів з гіпотиреозом або цирозом печінки відзначається посилення ефекту Метипреду.
Застосування препарату Метипред може призводити до збільшення концентрації глюкози в плазмі, погіршення перебігу наявного цукрового діабету. Пацієнти, які отримують тривалу терапію препаратом Метипред, можуть бути схильними до розвитку цукрового діабету.
На тлі терапії препаратом Метипред можливий розвиток різних психічних розладів: від ейфорії, безсоння, нестійкості настрою, змін особистості та тяжкої депресії до гострих психічних проявів. Крім того, можуть посилюватися вже наявні емоційна нестабільність або схильність до психотичних реакцій.
Потенційно-тяжкі психічні розлади можуть виникати при застосуванні препарату Метипред. Симптоми зазвичай виявляються протягом кількох днів чи тижнів після початку терапії. Більшість реакцій зникає або після зниження дози або після відміни препарату. Незважаючи на це, може знадобитися специфічне лікування.
Пацієнтів та/або їхніх родичів слід попередити, що у разі появи змін у психологічному статусі пацієнта (особливо у разі розвитку депресивного стану та суїцидальних спроб) необхідно звернутися за медичною допомогою. Також слід попередити пацієнтів або їхніх родичів про можливість розвитку психічних порушень під час або одразу після зниження дози препарату або повного його відміни.
Тривале застосування препарату Метипред може призвести до виникнення задньої субкапсулярної катаракти та ядерної катаракти (особливо у дітей), екзофтальму або глаукоми з можливим ураженням зорового нерва та провокувати приєднання вторинної очної грибкової або вірусної інфекції. При застосуванні препарату Метипред відзначається підвищення артеріального тиску, затримка рідини та солей в організмі, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз. Дані ефекти меншою мірою виявляються при застосуванні синтетичних похідних, за винятком випадків застосування їх у великих дозах. Можливо, може знадобитися обмеження потреби солі та продуктів, що містять натрій.
Терапія препаратом Метипред може маскувати симптоми виразки і в цьому випадку перфорація або кровотеча можуть розвинутися без значного больового синдрому.
Такі побічні реакції препарату Метипред з боку серцево-судинної системи, як дисліпідемія, підвищення артеріального тиску, можуть провокувати у схильних пацієнтів нові реакції у разі застосування високих доз препарату Метипред та тривалого лікування. У зв'язку з цим препарат Метипред слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз Метипреду через день може знизити вираженість даних побічних ефектів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
У зв'язку з можливістю розвитку запаморочення, порушення зору та слабкості при застосуванні препарату Метипред, слід дотримуватися обережності особам, які керують транспортними засобами або займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості рухових реакцій.
Застосування у разі порушення функції нирок
З обережністю слід застосовувати препарат при тяжкій хронічній нирковій недостатності, нефроуролітіазі.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій недостатності.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у дітей
У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та при ретельному спостереженні лікаря.
У дітей під час тривалого лікування Метипредом необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку.
Дітям слід вводити нижчі дози (але не менше 0,5 мг/кг/добу), проте при виборі дози в першу чергу враховують тяжкість стану та реакцію хворого на терапію, а не вік та масу тіла.
Нозологія (коди МКЛ)E25 Адреногенітальні розлади E27.1 Первинна недостатність кори надниркових залоз E27.2 Аддісонів криз E27.4 Інша та неуточнена недостатність кори надниркових залоз G35 Розсіяний склероз G93.6 Набряк мозку H10.1 Гострий атопічний (алергічний) кон'юнктивіт I00 Ревматична лихоманка без згадки про залучення серця I01 Ревматична лихоманка із залученням серця J45 Астма J46 Астматичний статус [status asthmaticus] L40 Псоріаз L50 Кропивниця L51.1 Бульозна еритема багатоформна (синдром Стівенса-Джонсона) L51.2 Токсичний епідермальний некроліз [Лайєлла] M05 Серопозитивний ревматоїдний артрит M07 Псоріатичні та ентеропатичні артропатії M08 Юнацький [ювенільний] артрит M10 Подагра M15 Поліартроз M30 Вузликовий поліартеріїт та споріднені стани M32 Системна червона вовчанка M33 Дерматополіміозит M34 Системний склероз M45 Анкілозуючий спондиліт M65 Синовіти та тіносиновити M71 Інші бурсопатії M75.0 Адгезивний капсуліт плеча M77 Інші ентезопатії (епікондиліт) N00 Гострий нефритичний синдром (гострий гломерулонефрит) N04 Нефротичний синдром R11 Нудота та блювота R57.0 Кардіогенний шок R57.1 Гіповолемічний шок R57.8 Інші види шоку T14.3 Вивих, розтягування та перенапруга капсульно-зв'язувального апарату суглоба неуточненої області тіла T78.2 Анафілактичний шок неуточнений T78.3 Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) T79.4 Травматичний шок T80.6 Інші сироваткові реакції T88.7 Патологічна реакція на лікарський засіб чи медикаменти неуточнена Z94 Наявність трансплантованих органів та тканин
Власник реєстраційного посвідчення
ORION CORPORATION (Фінляндія)
Вироблено
ORION CORPORATION (Фінляндія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Финляндия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Метипред лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Метипред лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Метипред лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Медрол таблетки 16 мг 50 шт., Медрол таблетки 32 мг 20 шт., Солу-Медрол лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг флакон 1 шт., Медрол таблетки 4мг 30 шт., Солу-Медрол лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 250 мг флакон 1 шт., Метипред таблетки 4 мг 30 шт., Солу-Медрол лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения 1000 мг с растврорителем флакон 1 шт..
