Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,25 мг 30 шт Цена

Лодоз представляет собой комбинацию селективного блокатора бета1-адренорецепторов - бисопролола, и тиазидного диуретика - гидрохлоротиазида.

Клинические исследования показали, что гипотензивный эффект этих двух препаратов суммируется, а также продемонстрировали эффективность самой маленькой дозы (2.5 мг+6.25 мг) при лечении артериальной гипертензии легкой или умеренной степени. Фармакодинамические эффекты, включающие гипокалиемию (гидрохлоротиазид) и брадикардию, астению и головную боль (бисопролол), обусловлены дозой. Комбинирование двух лекарственных веществ в одном препарате в дозах одной четвертой + половины от используемых при монотерапии (2.5 мг+6.25 мг) уменьшает проявление таких эффектов.

Бисопролол является высокоселективным бета1-адреноблокатором без адреномиметической и значительной мембранстабилизирующей активности. Механизм гипотензивного действия бисопролола до конца не установлен. Однако было показано, что данный препарат значительно снижает содержание ренина в плазме крови и урежает ЧСС.

Гидрохлоротиазид является диуретиком из группы тиазидов с антигипертензивной активностью. Его диуретический эффект обусловлен ингибированием активного транспорта ионов натрия из почечных канальцев в кровь, что влияет на реабсорбцию ионов натрия.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку та цифри "10" - з іншого.

Допоміжні речовини : кремнію діоксид колоїдний безводний – 0.5 мг, магнію стеарат vs – 2 мг, крохмаль кукурудзяний (дрібний порошок) – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 10 мг, кальцію гідрофосфат безводний (дрібний порошок) – 5.

Склад оболонки: опадрай® білий – 4.5 мг (полісорбат 80 vs – 0.045 мг, макрогол 400 – 0.36 мг, титану діоксид – 1.40625 мг, гіпромелоза 2910/3 – 1.34438 мг, 180 мг).

10 шт. - блістери** (3) - пачки картонні**.

* бісопрололу фумарат (2:1) та бісопрололу геміфумарат є синонімами.
** з нанесеним символом "М" для захисту від фальшування.

C07BB07 Бісопролол у комбінації з тіазидними діуретиками

Гіпотензивний комбінований препарат (селективний бета<SUB>1</SUB>-адреноблокатор + діуретик)

гідрохлортіазид

бісопрололу геміфумарат

Гіпотензивний комбінований засіб (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності – 3 роки.

Лодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу, і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду.

Клінічні дослідження показали, що гіпотензивний ефект цих двох препаратів підсумовується, а також продемонстрували ефективність найменшої дози (2,5 мг +6,25 мг) при лікуванні артеріальної гіпертензії легкого або помірного ступеня. Фармакодинамічні ефекти, що включають гіпокаліємію (гідрохлортіазид) та брадикардію, астенію та головний біль (бісопролол), зумовлені дозою. Комбінування двох лікарських речовин в одному препараті в дозах однієї четвертої половини від використовуваних при монотерапії (2.5 мг +6.25 мг) зменшує прояв таких ефектів.

Бісопролол є високоселективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та значної мембранстабілізуючої активності. Механізм гіпотензивної дії бісопрололу остаточно не встановлений. Однак було показано, що цей препарат значно знижує вміст реніну у плазмі крові та уріжає ЧСС.

Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що впливає на реабсорбцію іонів натрію.

артеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.

Лодоз приймають внутрішньо 1 раз на добу, вранці, можна під час їжі. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Дозу препарату слід підбирати індивідуально.

Початкова доза відповідає 1 таблетці, що містить 2.5 мг бісопрололу + 6.25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу.

При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 таблетки, що містить 5 мг бісопрололу + 6.25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 таблетки, що містить 10 мг бісопрололу + 6.25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу.

Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай довготривале.

За необхідності припинення терапії рекомендується поступове скасування препарату, т.к. різке припинення прийому бісопрололу може призводити до гострого погіршення стану пацієнта, особливо у пацієнтів з ІХС.

Пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок (КК понад 30 мл/хв) корекція дози не потрібна від легкого до помірного ступеня.

Пацієнтам похилого віку корекція дози зазвичай не потрібна.

Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.

Симптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторами – брадикардія, виражене зниження АТ, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з серцевою недостатністю мають високу чутливість.

Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазидом – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія.

Лікування: у разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу та симптоматичну терапію.

При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.

При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів.

При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму.

При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів.

При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози).

Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.

Нерекомендовані комбінації

Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму.

Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. В/в введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.

Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця.

Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії.

Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), антагоністи рецепторів ангіотензину II: ризик значного зниження артеріального тиску та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів з клітиною). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за три дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або розпочинати лікування останніми в малих дозах, з поступовим збільшенням.

Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект.

Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності.

Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію типу "пірует" (клас IA, наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, та клас III, наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення тахікардії типу "пірует".

Інші засоби, які можуть викликати тахікардію типу "пірует" (наприклад, астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення тахікардії типу "пірует".

М-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії.

Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС).

Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада β-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Засоби для проведення анестезії: ослаблення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії.

Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бетаадреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів.

Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): поєднання з бісопрололом може призводити до підвищення АТ. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Лікарські засоби, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію.

Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду.

Лікарські засоби, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект цих лікарських засобів може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з препаратом Лодоз.

Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду.

Комбінації, які слід враховувати

Мефлохін може збільшувати ризик брадикардії.

Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО , можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.

ГКС знижують антигіпертензивний ефект препарату.

Вагітність

Не рекомендується застосовувати Лодоз при вагітності.

Бісопролол. Бісопролол має фармакологічну дію, яка може мати негативний вплив на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад, гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-селективні блокатори адренорецепторів є кращими.

Гідрохлортіазид. Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо у І триместрі. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання у ІІ та ІІІ триместрах може порушити перфузію в системі "плід-плацента" і спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію.

Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертензії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування.

Грудне годування

Годування груддю під час лікування препаратом Лодоз не рекомендовано. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока.

Фертильність

Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людини не проводилося.

Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення); частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними).

З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз.

З боку обміну речовин: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз.

Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль.

З боку органів чуття: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена - гостра міопія, гостра глаукома.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН; рідко - непритомність (синкопе).

З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена – інтерстиційна легенева хвороба.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея або запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові "припливи" крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип); дуже рідко - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.

Алергічні реакції: рідко – кропив'янка; дуже рідко – анафілактичні реакції.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів.

З боку статевої системи: рідко – порушення потенції.

Загальні реакції: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ).

*Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.

підвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; III ступеня; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв); артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (КК<30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія); депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, міопія (близорукість) та закритокутова глаукома, важкі форми ХОЗЛ.

Запобіжні заходи, пов'язані з бісопрололом

Припинення терапії

Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів із ІХС (стенокардією). Різке припинення терапії може призвести до тяжкої серцевої аритмії, інфаркту міокарда або раптової смерті.

Бронхіальна астма та ХОЗЛ

Незважаючи на те, що кардіоселективні бета-адреноблокатори (бета1) можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо у них немає. їх використання. Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичного навантаження, кашлю).

При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків.

Хронічна серцева недостатність

Пацієнтам з компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря.

AV-блокада I ступеня

З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня.

Стенокардія Принцметалу

Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Бета1-селективні адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судинорозширювальних засобів.

Порушення периферичного кровообігу

У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Таким пацієнтам бажано призначати селективні бета1-адреноблокатори.

Феохромоцитома

Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску.

Пацієнти похилого віку

Зазвичай не потрібна корекція дози. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта.

Цукровий діабет

Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися.

Псоріаз

Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби.

Алергічні реакції

У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій і викликати розвиток резистентності до лікування епінефрином. , що використовуються в терапії реакцій гіперчутливості

Загальна анестезія

При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими лікарськими засобами, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії.

Тиреотоксикоз

При лікуванні бісопрололом симптоми тиреотоксикозу серцево-судинної системи можуть маскуватися.

Сувора дієта

Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти.

Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або бепридилом

Подібні комбінації вимагають ретельного контролю за станом пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування.

Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом

У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату.

Водно-електролітний баланс

При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст: електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (холестерину та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози.

Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії.

Вміст натрію у плазмі крові

Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками.

Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому потрібний регулярний контроль. Особлива увага потрібна пацієнтам з високим ризиком, наприклад, пацієнти похилого віку, пацієнти з цирозом печінки.

вміст калію в плазмі крові

Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (<3.5 ммоль/л).
Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії типу "пірует", що може мати летальний кінець. Більш частий контроль вмісту калію в плазмі показаний для всіх вищезгаданих груп пацієнтів. Перше визначення необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз.

Вміст кальцію у плазмі крові

Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити.

Концентрація глюкози у крові

Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії.

Сечова кислота

У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів подагри: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально, виходячи із концентрації сечової кислоти у плазмі крові.

Функція нирок

Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (КК менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Для пацієнтів похилого віку чоловічої статі КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла і статі пацієнта, використовуючи формулу Коккрофта:

img_f-KK-814.eps|png

Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0.85.

Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові.

Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень.

Комбінація з іншими гіпотензивними засобами

У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування.

Фоточутливість

Застосування тіазидних діуретиків у поодиноких випадках може викликати реакції фоточутливості. У разі виникнення подібних реакцій рекомендується припинити терапію препаратом Лодоз. Якщо потрібно відновити терапію, необхідно захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання.

Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома

Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі.

Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом

Спортсмени

Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що цей лікарський засіб містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз, здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування та при одночасному вживанні алкоголю.

У пацієнтів з помірним порушенням ниркової функції (КК>30 мл/хв) зміни дози не потрібно.

Препарат протипоказаний при тяжких порушеннях функції нирок (КК<30 мл/хв).

У пацієнтів з порушенням функції печінки зміна дози не потрібна.

Препарат протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки.

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку.

Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.

MERCK SANTE sas (Франція)

MERCK KGaA (Німеччина)

MERCK KGaA (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,25 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,25 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,25 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 2,5 мг+6,25 мг 30 шт., Лодоз таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,5 мг 30 шт., Бисангил таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+6,25 мг 30 шт., Бисангил таблетки покрытые пленочной оболочкой 2,5 мг+6,25 мг 30 шт..