Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+12,5 мг 28 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий антагонист рецепторов ангиотензина II ирбесартан и тиазидный диуретик гидрохлоротиазид. Комбинация ингредиентов обладает аддитивным гипотензивным эффектом, снижая АД в более высокой степени, чем каждый из компонентов в отдельности.

Ирбесартан

Ирбесартан является селективным антагонистом рецепторов ангиотензина II (типа AT1), не требующим метаболической активации для приобретения фармакологической активности. Ангиотензин II является важным компонентом РААС и вовлечен в патогенез развития артериальной гипертензии, а также гомеостаз натрия. Ирбесартан блокирует все физиологически значимые эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути его синтеза, в т.ч. выраженный сосудосуживающий эффект и усиление секреции альдостерона, реализующиеся через рецепторы типа АТ1, расположенные на поверхности гладкомышечных клеток сосудов и в коре надпочечников. Не обладает агонистической активностью по отношению к рецепторам AT1 и имеет гораздо большее (более чем в 8500 раз) сродство к AT1-рецепторам, чем к АТ2-рецепторам (рецепторам, не связанным с регуляцией работы сердечно-сосудистой системы).

Ирбесартан не ингибирует ферменты РААС (такие как ренин, АПФ) и не влияет на рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции АД и гомеостаза натрия. Блокирование ирбесартаном AT1-рецепторов прерывает цепь обратной связи в системе ренин-ангиотензин, что приводит к увеличению концентрации ренина и ангиотензина II в плазме крови. После приема ирбесартана в рекомендуемых дозах плазменная концентрация альдостерона снижается, не оказывая при этом существенного влияния на содержание калия в сыворотке крови (среднее значение его увеличения составляет <0.1 мЭкв/л).

Ирбесартан не оказывает заметного влияния на сывороточные концентрации триглицеридов, холестерина и глюкозы. Ирбесартан не влияет на концентрацию мочевой кислоты в сыворотке крови или на скорость экскреции мочевой кислоты почками.

Гидрохлоротиазид

Гидрохлоротиазид является тиазидным диуретиком, обладающим диуретическим, натрийуретическим и антигипертензивным действием. Механизм антигипертензивного действия тиазидных диуретиков, например, гидрохлоротиазида, до конца неизвестен. Тиазидные диуретики влияют на канальцевые механизмы реабсорбции электролитов в почках, увеличивая экскрецию натрия и хлоридов приблизительно в одинаковых количествах. Натрийурез приводит к вторичной потере калия и бикарбоната.

Гидрохлоротиазид увеличивает активность ренина плазмы крови и секрецию альдостерона, а также снижает содержание калия в сыворотке крови. Одновременное применение антагониста рецепторов ангиотензина II способствует уменьшению потерь калия, связанных с действием тиазидных диуретиков.

Ирбесартан/гидрохлоротиазид

Антигипертензивный эффект ирбесартана в комбинации с гидрохлоротиазидом проявляется уже после приема его первой дозы и становится значимым в течение 1-2 недель применения, максимальный антигипертензивный эффект достигается к 6-8 неделе лечения. В долгосрочных клинических исследованиях наблюдалось сохранение антигипертензивного эффекта комбинации ирбесартан/гидрохлоротиазид в течение более одного года.

Комбинация ирбесартан/гидрохлоротиазид при применении в терапевтическом диапазоне доз обладает дозозависимым и аддитивным антигипертензивным действием. У пациентов, у которых на фоне монотерапии ирбесартаном в дозе 300 мг не наблюдалось достаточного снижения АД, добавление к монотерапии ирбесартаном в дозе 300 мг 1 раз/сут гидрохлоротиазида в дозе 12.5 мг 1 раз/сут приводило к дополнительному снижению диастолического АД к концу междозового интервала (т.е. через 24 ч после приема препаратов) на 6.1 мм рт. ст. (по сравнению с добавлением плацебо). Наблюдалось общее снижение систолического АД (САД)/диастолического АД (ДАД) при комбинации ирбесартана в дозе 300 мг и гидрохлоротиазида в дозе 12.5 мг (по сравнению с приемом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Однократный в течение суток прием ирбесартана в дозе 150 мг и гидрохлоротиазида в дозе 12.5 мг продемонстрировал (по сравнению с приемом плацебо) среднее снижение САД/ДАД в конце междозового интервала на 12.9/6.9 мм рт. ст., соответственно. Максимальный антигипертензивный эффект развивался через 3-6 ч. При суточном мониторировании АД прием препарата Коапровель® в дозе 12.5/150 мг 1 раз/сут вызывал устойчивое снижение АД в течение суток (среднее снижение САД/ДАД составляло соответственно -15.8/-10 мм рт. ст. по сравнению с плацебо). Выраженные в процентах показатели Т/Р (отношения АД, измеряемого в конце междозового интервала [остаточное действие] к АД во время максимального действия комбинации ирбесартан/гидрохлоротиазид) составляли, как минимум, 68%.

В клиническом исследовании у пациентов с недостаточным снижением АД на фоне монотерапии гидрохлоротиазидом в дозе 25 мг добавление ирбесартана к гидрохлоротиазиду вызывало дополнительное среднее снижение САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. соответственно, по сравнению с монотерапией гидрохлоротиазидом. АД снижалось в одинаковой степени в положении стоя и в положении лежа. Ортостатические эффекты наблюдались редко, однако их возникновение возможно у пациентов с гипонатриемией и/или гиповолемией.

Эффективность ирбесартана/гидрохлоротиазида не зависит от возраста, расовой принадлежности или пола. Общая антигипертензивная реакция на комбинацию у пациентов негроидной расы и пациентов других рас была подобной.

После отмены ирбесартана АД постепенно возвращалось к исходным значениям. Синдрома отмены у ирбесартана и гидрохлоротиазида не наблюдалось.

При приеме гидрохлоротиазида внутрь диуретический эффект наступал в течение первых 2 ч, диурез достигал максимума примерно через 4 ч и сохранялся около 6-12 ч.

В двух клинических исследованиях оценивалось лечение препаратом Коапровель® в качестве первоначальной терапии у пациентов с умеренно выраженной (исходное среднее значение АД 162/98 мм рт. ст.) и тяжелой (исходное среднее значение АД 172/113 мм рт. ст.) артериальной гипертензией. В обоих исследованиях было показано достоверное преимущество антигипертензивного эффекта препарата Коапровель® (в дозах от 12.5/150 мг до 25/300 мг) в качестве начальной терапии, по сравнению с применением в качестве начальной терапии монотерапии ирбесартаном (в дозах от 150 мг до 300 мг) и гидрохлоротиазидом (в дозах от 12.5 мг до 25 мг).

Данные эпидемиологических исследований

В ходе двух эпидемиологических исследований на базе Национальных онкологических регистров Дании выявлена зависимость между приемом гидрохлоротиазида и риском развития немеланомного рака кожи и губы (базальноклеточная карцинома и плоскоклеточная карцинома). В одном исследовании применение гидрохлоротиазида в высоких дозах (кумулятивная доза ≥50 000 мг) было связано с развитием базальноклеточной карциномы и плоскоклеточной карциномы. В другом исследовании наблюдалась возможная связь между риском развития рака губы и применением гидрохлоротиазида. Наблюдалась четкая взаимосвязь между кумулятивной дозой и развитием реакции для пациентов, получивших хотя бы одну дозу, для пациентов, получивших высокую дозу (≥25 000 мг), и для пациентов, получивших максимальную кумулятивную дозу (≥100 000 мг).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світлого оранжево-рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та номером "2875" - на іншій.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид.

Склад оболонки: барвник рожевий, віск карнаубський.

14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (7) - пачки картонні.
28 шт. - блістери (1) - пачки картонні.

* Барвник рожевий містить лактози моногідрат, гіпромелозу (E464), макрогол 3000, титану діоксид (E171), барвник заліза оксид червоний (E172), барвник заліза оксид жовтий (E172). Може використовуватись Опадрай II рожевий 32F24503 ідентичного складу.

C09DA04 Ірбесартан у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

ірбесартан

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.

Термін придатності – 3 роки. Не приймати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо.

Ірбесартан

Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи).

Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0.1 мЭкв/л).

Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад, гідрохлортіазиду, невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату.

Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків.

Ірбесартан/гідрохлортіазид

Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року.

Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД у кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники Т/Р (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.

У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на фоні монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою в положенні стоячи і в положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією.

Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою.

Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося.

При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год.

У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, порівняно із застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).

Дані епідеміологічних досліджень

У ході двох епідеміологічних досліджень на базі Національних онкологічних регістрів Данії виявлено залежність між прийомом гідрохлортіазиду та ризиком розвитку немеланомного раку шкіри та губи (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома). В одному дослідженні застосування гідрохлортіазиду у високих дозах (кумулятивна доза ≥50 000 мг) було пов'язане з розвитком базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. В іншому дослідженні спостерігався можливий зв'язок між ризиком розвитку раку губи та застосуванням гідрохлортіазиду. Спостерігається чіткий взаємозв'язок між кумулятивною дозою та розвитком реакції для пацієнтів, які отримали хоча б одну дозу, для пацієнтів, які отримали високу дозу (≥25 000 мг), та для пацієнтів, які отримали максимальну кумулятивну дозу (≥100 000 мг).

артеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).

Препарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди.

Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії.

Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії.

Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® 150 мг/12.5 мг.

Коапровель® 300 мг/25 мг (1 таб., що містить ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/25 мг відповідно або 2 таб., що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) рекомендується пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється препаратом мг/12,5 мг.

Максимальна добова доза – 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/12.5 мг (ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/25 мг відповідно).

Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії).

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК >30 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) застосування препарату Коапровель протипоказано.

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при застосуванні препарату слід бути обережним.

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна.

Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (недостатньо клінічних даних щодо безпеки та ефективності препарату).

У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.

Є досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів.

Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії.

Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.

Ірбесартан

Виходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється.

Лікарські препарати, що містять аліскірен

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2 поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Інгібітори АПФ

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, одночасно з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Лікарські засоби, що впливають на вміст калію в крові

На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування ірбесартану з препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати вміст калію в плазмі (гепарин), іноді може значно підвищити. сироватковий вміст калію, що потребує ретельного спостереження за показниками калію плазми у пацієнтів під час лікування. Одночасний прийом ірбесартану прийом гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту.

НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2

У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II.

Гідрохлоротіазид

Етанол, барбітурати чи наркотичні засоби

При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками.

Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін

При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові.

Серцеві глікозиди, антиаритмічні засоби

При сумісному застосуванні з комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до його складу, зростає небезпека розвитку аритмій.

Лікарські засоби, що впливають на вміст калію в сироватці крові

Рекомендується проводити моніторинг вмісту калію в сироватці крові та ЕКГ при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, що впливають на вміст калію в сироватці крові (наприклад, серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати), а також з препаратами, здатними викликати розвиток шлуночкової тахікардії типу "пірет" включаючи деякі антиаритмічні препарати):

Гіпокаліємія є сприятливим фактором розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".

Солі кальцію

Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію.

Колестирамін або колестіпол

Всмоктування гідрохлортіазиду у присутності аніонообмінних смол знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год.

Амфотерицин В (для парентерального введення) та проносні засоби, що впливають на моторику кишечника

Гідрохлоротіазид може посилювати дисбаланс електролітів, особливо гіпокаліємію.

Недеполяризуючі міорелаксанти (тубокурарин), засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед проведенням загальної анестезії

Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед проведенням загальної анестезії, тому може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні з гідрохлортіазидом засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед проведенням загальної анестезії слід застосовувати у знижених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за тиждень до хірургічного втручання.

Солі літію

Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу, ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію. Усе це збільшує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію, рекомендується в цьому випадку контролювати вміст літію в сироватці крові.

Амантадін

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть збільшити ризик небажаних ефектів амантадину.

Протиподагричні лікарські засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

При одночасному прийомі з лікарськими засобами, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид і сульфінпіразон), може знадобитися корекція останніх доз через можливість підвищення сироваткових концентрацій сечової кислоти при прийомі гідрохлортіазиду. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може підвищити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, НПЗЗ)

У деяких пацієнтів ці лікарські засоби можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків.

Метилдопа

Є окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.

Пероральні антикоагулянти

Тіазиди можуть знижувати ефект пероральних антикоагулянтів.

Йодмісткі контрастні засоби

У разі зневоднення, викликаного прийомом тіазидних діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних засобів у високих дозах.

Інші діуретики та гіпотензивні засоби

Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти інших гіпотензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлортіазид може взаємодіяти з діазоксидом. При їх одночасному застосуванні слід моніторувати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ.

Карбамазепін

Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може бути пов'язане з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові при одночасному застосуванні цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії.

ДКЗ, АКТГ

При одночасному застосуванні можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії.

Катехоламіни (наприклад, норепінефрін)

Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків.

Антихолінергічні лікарські засоби (наприклад, атропін, біпериден)

При одночасному застосуванні можливе підвищення біодоступності тіазидних діуретиків за рахунок уповільнення моторики шлунково-кишкового тракту.

Циклофосфамід, метотрексат

Тіазиди можуть знижувати виділення нирками цих цитотоксичних засобів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.

Вагітність

Досвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності.

Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих.

При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату.

Період грудного вигодовування

Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію.

Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом усього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®.

Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).

Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид

У клінічних дослідженнях безпеку комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року та більше. Небажані явища у пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлоротіазид, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається. Частота виникнення небажаних явищ також не залежала від віку, статі та расової приналежності.

У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%).

Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани.

З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі.

З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція).

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж.

Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість.

Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості

Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид

Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії.

У клінічному дослідженні, проведеному за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією середнього ступеня тяжкості та отримували препарат Коапровель® як початкову терапію (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, були аналогічні до профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану.

Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії.

Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8% відповідно.

У клінічному дослідженні, проведеному за участю пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.) та отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною до пацієнтів. , що отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії.

Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно.

Лабораторні та інструментальні дані

Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено.

Досвід постреєстраційного застосування

Ірбесартан

Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок), спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах, тромбоцитопенія (в т.ч. тромбоцитопенічна пурпура) (в т.ч. загострення псоріазу), світлочутливість та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику.

Гідрохлоротіазид

При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися наступні небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): немеланомний рак шкіри та губи (базальноклітинна карцинома шкіри та плоскоклітинна карцинома шкіри), анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, ), панкреатит, сіаладеніт, вертиго, парестезія, ксантопсія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіітв. набряк легень), анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, порушення водноелектролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, безпокой гостра закритокутова глаукома та/або гостра міопія.

підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (т.к. гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду); складі препарату гідрохлортіазиду); тяжке порушення функції печінки, біліарний цироз, холестаз; рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; 1.73 м2); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);

З обережністю:

Немеланомний рак шкіри та рак губи

У ході двох епідеміологічних досліджень на базі Національних онкологічних регістрів Данії зафіксовано підвищення ризику розвитку немеланомного раку шкіри та раку губи (базальноклітинна карцинома шкіри та плоскоклітинна карцинома шкіри) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлортіазиду.

Гідрохлортіазид має фотосенсибілізуючу дію, що може бути причиною розвитку немеланомного раку шкіри та губи.

Пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид, необхідно проінформувати про ризик розвитку немеланомного раку шкіри та губи та необхідність регулярного огляду шкіри на предмет появи будь-яких нових змін, а також змін уже існуючих. У разі виявлення будь-яких підозрілих уражень шкіри пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, у яких є відомі фактори ризику розвитку раку шкіри, включаючи: фототипи шкіри I та II (бліда та світла шкіра), наявність раку шкіри в сімейному анамнезі, наявність в анамнезі ушкоджень шкіри, спричинених сонячним або ультрафіолетовим випромінюванням та променевою терапією, куріння та прийом препаратів з фотосенсибілізуючою дією. Пацієнтам слід рекомендувати застосовувати заходи щодо профілактики розвитку раку шкіри, такі як обмеження часу перебування на сонці та під впливом ультрафіолетових променів, а також застосовувати відповідні сонцезахисні засоби під час перебування на сонці. Будь-які підозрілі ушкодження шкіри повинні бути негайно досліджені, включаючи гістологічне дослідження матеріалу, отриманого шляхом біопсії тканини у місці ушкодження. Також може виникнути необхідність перегляду рішення про застосування гідрохлортіазиду у пацієнтів, які раніше мали немеланомний рак шкіри та рак губи.

Надмірне зниження АТ у пацієнтів із гіповолемією

Застосування препарату Коапровель рідко супроводжується надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірного зниження артеріального тиску. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемія та/або гіпонартіємія повинні бути скориговані до початку прийому препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів.

Порушення функції нирок

Застосування препарату Коапровель протипоказане у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки. При прийомі препарату Коапровель у пацієнтів з порушеною функцією нирок рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. При прогресуванні ниркової недостатності слід розглянути питання припинення терапії діуретиками.

Порушення функції печінки

Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Немає досвіду клінічного застосування препарату Коапровель у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Порушення водно-електролітного балансу та метаболічні порушення

Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасний прийом ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, ірбесартан, що входить до складу препарату Коапровель®, може сприяти розвитку гіперкаліємії, особливо за наявності ниркової недостатності, серцевої недостатності, цукрового діабету. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або калійвмісні солезамінники слід з обережністю застосовувати разом із препаратом Коапровель®.

Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і, як правило, не потребує лікування.

Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливу наявність у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.

При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, можлива маніфестація латентного цукрового діабету.

Лікування тіазидними діуретиками пов'язане зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові.

При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри.

Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників.

Системна червона вовчанка

Повідомлялося про загострення або посилення перебігу системного червоного вовчаку при прийомі тіазидних діуретиків.

Гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома

Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку вторинної гострої глаукоми і/або гострої міопії. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про випадки гострої закритокутової глаукоми, частоту розвитку яких і причинно-наслідковий зв'язок на підставі наявних даних, встановити неможливо. Симптомами гострої закритокутової глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають у періоді від декількох годин до декількох тижнів після початку прийому препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату. Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, то може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни в анамнезі.

Подвійна блокада РААС при поєднанні препарату Коапровель з інгібіторами АПФ або з аліскіреном.

Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок.

Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю з СКФ<60 мл/хв/1.73 м2 поверхні тіла та не рекомендується у інших пацієнтів.

Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС

Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, супроводжувалося олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко - гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Не можна виключити можливість подібного ефекту при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®.

Пацієнти після симпатектомії

У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.

Стеноз гирла аорти та стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Необхідна особлива обережність при застосуванні таких пацієнтів вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®.

Первинний гіперальдостеронізм

Застосування препарату Коапровель недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що впливають на РААС.

Антидопінговий тест

Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.

Пацієнти з обтяженим алергічним анамнезом або бронхіальною астмою

Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою.

Вплив на лабораторні показники

У зв'язку з наявністю гідрохлортіазиду можливий вплив препарату Коапровель на лабораторні показники функції паращитовидних залоз.

Псоріаз

У пацієнтів з псоріазом (в т.ч. в анамнезі) рішення про застосування препарату має прийматися тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування через можливе загострення перебігу псоріазу.

Інші

Повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо при застосуванні гідрохлортіазиду виникають подібні реакції, рекомендується припинити прийом препарату. Якщо повторне лікування діуретиками неминуче, рекомендується захистити ділянки, що піддаються дії сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Препарат Коапровель містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією, не слід приймати цей лікарський препарат.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Однак, виходячи з його фармакодинамічних властивостей, препарат Коапровель не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (в т.ч. робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід дотримуватися обережності (через можливість розвитку запаморочення, слабкості та у зв'язку з цим зниження уваги та уповільнення швидкості психомоторних реакцій).

Протипоказано застосування препарату при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), анурії.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із функцією нирок, що залежить від активності РААС, у т.ч. пацієнтам з артеріальною гіпертензією із двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій; при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування).

Протипоказане застосування препарату при тяжкому порушенні функції печінки, біліарному цирозі, холестазі.

З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючому захворюванні печінки.

Препарат відпускається за рецептом.

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози препарату не потрібна.

Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Sanofi Clir SNC (Франція)

SANOFI WINTHROP INDUSTRIE (Франція)

Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+12,5 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+12,5 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+12,5 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг+25 мг 28 шт., Коапровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг+12,5 мг 28 шт..