Цивалган таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт Цена

Валганцикловир представляет собой L-валиловый эфир (пролекарство) ганцикловира, после приема внутрь быстро превращающийся в ганцикловир под действием кишечных и печеночных эстераз. Ганцикловир - синтетический аналог 2'-дезоксигуанозина, который подавляет репликацию вирусов герпес-группы in vitro и in vivo. К вирусам человека, чувствительным к ганцикловиру, относят цитомегаловирус (ЦМВ), вирусы простого герпеса 1 и 2, вирус герпеса человека типов 6, 7 и 8, вирус Эпштейна-Барр, вирус ветряной оспы и вирус гепатита В.

В ЦМВ-инфицированных клетках под действием вирусной протеинкиназы UL97 ганцикловир вначале фосфорилируется с образованием ганцикловирмонофосфата. Дальнейшее фосфорилирование происходит под действием клеточных киназ с образованием ганцикловиртрифосфата, который затем подвергается медленному внутриклеточному метаболизму. После исчезновения ганцикловира из внеклеточной жидкости период внутриклеточного полувыведения ганцикловиртрифосфата в клетках, инфицированных ЦМВ, составляет 18 ч; в клетках, инфицированных вирусом простого герпеса - 6-24 ч. Поскольку фосфорилирование ганцикловира в большей степени зависит от действия вирусной киназы, оно происходит преимущественно в инфицированных клетках.

Виростатическая активность ганцикловира обусловлена подавлением синтеза вирусной ДНК посредством следующих механизмов: (1) конкурентное ингибирование встраивания дезоксигуанозинтрифосфата в ДНК под действием вирусной ДНК-полимеразы; (2) включение ганцикловиртрифосфата в вирусную ДНК, что приводит к прекращению удлинения или очень ограниченному удлинению вирусной ДНК. Согласно исследованиям in vitro, типичная ингибирующая концентрация, которая подавляет репликацию ЦМВ на 50% (IC50), находится в диапазоне от 0.08 мкмоль/л (0.02 мкг/мл) до 14 мкмоль/л (3.5 мкг/мл).

Клинический противовирусный эффект валганцикловира был доказан уменьшением выделения ЦМВ из организма больных синдромом приобретенного иммунодефицита (СПИД) и впервые выявленным ЦМВ-ретинитом с исходного показателя 46% до 7% через 4 недели лечения валганцикловиром.

Эффективность

Лечение ЦМВ-ретинита

Клинические исследования были проведены у пациентов со СПИДом и ЦМВ-ретинитом. Валганцикловир продемонстрировал одинаковую клиническую эффективность в индукционной терапии ЦМВ-ретинита по сравнению с в/в ганцикловиром.

Применение валганцикловира позволяет получить такое же системное воздействие ганцикловира, как при использовании рекомендованных в/в доз ганцикловира, эффективных при лечении ЦМВ-ретинита. Показано, что AUC ганцикловира коррелирует с промежутком времени до прогрессирования ЦМВ-ретинита.

Профилактика ЦМВ-инфекции

Частота развития ЦМВ-заболевания (ЦМВ-синдром+инвазивная инфекция тканей) в течение первых 6 мес после трансплантации сердца, печени, почки у пациентов с высоким риском ЦМВ-инфекции (ЦМВ-позитивный донор (D+)/ЦМВ-негативный реципиент(R-) (D+/R-)) составила 12.1% в группе пациентов, получавших валганцикловир (900 мг/сут), и 15.2% в группе пациентов, получавших ганцикловир внутрь (1000 мг 3 раза/сут) с 10 по 100 день после трансплантации. Большая часть случаев пришлась на период после отмены профилактической терапии (после 100-го дня посттрансплантационного периода). При этом случаи развития ЦМВ-инфекции в группе лечения валганцикловиром появлялись позже, чем в группе лечения ганцикловиром. Частота острого отторжения трансплантата в первые 6 мес составила 29.7% в группе пациентов, получавших валганцикловир, и 36% в группе пациентов, получавших ганцикловир.

Увеличение продолжительности приема 900 мг валганцикловира до 200-го дня после трансплантации почек у пациентов с высоким риском ЦМВ-инфекции (D+/R-) сопровождалось большей эффективностью предотвращения ЦМВ-инфекции в первые 12 мес после трансплантации по сравнению с приемом 900 мг валганцикловира до 100-го дня после трансплантации.

Частота выживаемости трансплантата через 12 мес составила 98.1% в группе пациентов, получавших валганцикловир до 100-го дня, и 98.2% в группе пациентов, получавших валганцикловир до 200-го дня. Частота острого отторжения трансплантата, подтвержденного биопсией, в первые 12 мес составила 17.2% в группе пациентов, получавших валганцикловир до 100-го дня, и 11.0% в группе пациентов, получавших валганцикловир до 200-го дня.

Вирусная резистентность

При длительном приеме валганцикловира может появиться вирус, устойчивый к ганцикловиру. Это может быть обусловлено либо селекцией мутаций гена вирусной киназы (UL97), отвечающей за монофосфорилирование ганцикловира, либо гена вирусной ДНК-полимеразы (UL54). Вирус, имеющий только мутацию гена UL97, устойчив только к ганцикловиру, в то время как вирус с мутациями гена UL54 может обладать перекрестной резистентностью к другим противовирусным препаратам с аналогичным механизмом действия, и наоборот.

Лечение ЦМВ-ретинита

Генотипирование ЦМВ в полиморфноядерных лейкоцитах показало, что через 3, 6, 12 и 18 мес лечения валганцикловиром соответственно в 2.2%, 6.5%, 12.8% и 15.3% лейкоцитов выявляются мутации UL97.

Профилактика ЦМВ-инфекции у пациентов после трансплантации солидных органов

Генотипирование ЦМВ в полиморфноядерных лейкоцитах показало:

1) отсутствие мутаций, обуславливающих резистентность к ганцикловиру, в образцах, полученных на 100-ый день (конец профилактического приема валганцикловира) у пациентов из группы валганцикловира, и наличие мутаций в образцах, полученных у пациентов, принимавших ганцикловир перорально (1.9%);

2) отсутствие мутаций, обуславливающих резистентность, в образцах, полученных у пациентов, рандомизированных в группу валганцикловира с подозреваемой ЦМВ-инфекцией через 6 мес после трансплантации, и наличие мутаций у пациентов, получавших ганцикловир перорально, в 6.9%.

Доклинические данные по безопасности

Результаты исследований канцерогенности валганцикловира на мышах соответствуют положительным результатам таких же исследований ганцикловира. Как и ганцикловир, валганцикловир является потенциальным канцерогеном.

Валганцикловир и ганцикловир оказывали мутагенное действие в клетках лимфомы мышей и кластогенный эффект в клетках млекопитающих. Учитывая быстрое и полное преобразование препарата в ганцикловир, дополнительные исследования репродуктивной токсичности с валганцикловиром не проводились. К обоим препаратам относится одно и то же предупреждение о возможной репродуктивной токсичности (см. раздел "Особые указания"). У животных ганцикловир нарушает фертильность и оказывает тератогенный эффект. С учетом экспериментов на животных, у которых системное воздействие ганцикловира в концентрациях ниже терапевтических вызывало аспермию, весьма вероятно, что ганцикловир и валганцикловир могут угнетать сперматогенез у человека.

Данные, полученные в модели с использованием плаценты человека ex vivo, показывают, что ганцикловир проникает через плаценту, вероятнее всего, путем простого переноса. В диапазоне концентраций от 1 до 10 мг/мл переход препарата через плаценту носил ненасыщаемый характер и осуществлялся посредством пассивной диффузии.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, двоопуклі, овальні, з ризиком на одному боці і тисненням "f" - на інший; на поперечному зрізі – ядро ​​від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.

Допоміжні речовини : повідон – 28.8 мг, винна кислота – 21.6 мг, манітол – 144.5 мг, кросповідон – 14.4 мг, натрію стеарилфумарат – 14.4 мг.

Склад оболонки: полівініловий спирт – 9.2 мг, титану діоксид – 5.58 мг, макрогол 3350 – 4.65 мг, тальк – 3.4 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.08 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.08 мг, барвник заліза оксид чорний.

10 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (9) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (12) - пачки картонні.
60 шт. - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні.
60 шт. - банки поліетиленові (1) - пачки картонні.

J05AB14 Valganciclovir

Противірусний препарат

валганцикловір

Противірусний засіб

Препарат слід зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Валганцикловір являє собою L-валіловий ефір (проліки) ганцикловіру, після прийому внутрішньо швидко перетворюється на ганцикловір під дією кишкових та печінкових естераз. Ганцикловір – синтетичний аналог 2'-дезоксигуанозину, який пригнічує реплікацію вірусів герпес-групи in vitro та in vivo. До вірусів людини, чутливим до ганцикловіру, відносять цитомегаловірус (ЦМВ), віруси простого герпесу 1 та 2, вірус герпесу людини типів 6, 7 та 8, вірус Епштейна-Барр, вірус вітряної віспи та вірус гепатиту В.

У ЦМВ-інфікованих клітинах під дією вірусної протеїнкінази UL97 ганцикловір спочатку фосфорилюється з утворенням ганцикловірмонофосфату. Подальше фосфорилювання відбувається під дією клітинних кіназ з утворенням ганцикловіртрифосфату, який потім піддається повільному внутрішньоклітинному метаболізму. Після зникнення ганцикловіру із позаклітинної рідини період внутрішньоклітинного напіввиведення ганцикловіртрифосфату в клітинах, інфікованих ЦМВ, становить 18 год; у клітинах, інфікованих вірусом простого герпесу – 6-24 год. Оскільки фосфорилювання ганцикловіру більшою мірою залежить від дії вірусної кінази, воно відбувається переважно в інфікованих клітинах.

Віростатична активність ганцикловіру обумовлена ​​придушенням синтезу вірусної ДНК за допомогою наступних механізмів: (1) конкурентне інгібування вбудовування дезоксигуанозинтрифосфату в ДНК під дією вірусної ДНК-полімерази; (2) включення ганцикловіртрифосфату у вірусну ДНК, що призводить до припинення подовження або дуже обмеженого подовження вірусної ДНК. Відповідно до досліджень in vitro, типова інгібуюча концентрація, яка пригнічує реплікацію ЦМВ на 50% (IC 50 ), знаходиться в діапазоні від 0.08 мкмоль/л (0.02 мкг/мл) до 14 мкмоль/л (3.5 мкг/мл).

Клінічний противірусний ефект валганцикловіру був доведений зменшенням виділення ЦМВ з організму хворих на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та вперше виявленим ЦМВ-ретинитом з вихідного показника 46% до 7% через 4 тижні лікування валганцикловіром.

Ефективність

Лікування ЦМВ-ретиниту

Клінічні дослідження були проведені у пацієнтів зі СНІДом та ЦМВ-ретинітом. Валганцикловір продемонстрував однакову клінічну ефективність в індукційній терапії ЦМВ-ретиниту порівняно з внутрішньовенним ганцикловіром.

Застосування валганцикловіру дозволяє отримати таку ж системну дію ганцикловіру, як при використанні рекомендованих внутрішньовенних доз ганцикловіру, ефективних при лікуванні ЦМВ-ретиниту. Показано, що AUC ганцикловіру корелює з часом до прогресування ЦМВ-ретиниту.

Профілактика ЦМВ-інфекції

Частота розвитку ЦМВ-захворювання (ЦМВ-синдром+інвазивна інфекція тканин) протягом перших 6 місяців після трансплантації серця, печінки, нирки у пацієнтів з високим ризиком ЦМВ-інфекції (ЦМВ-позитивний донор (D+)/ЦМВ-негативний реципієнт(R- ) (D+/R-)) склала 12.1% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір (900 мг на добу), та 15.2% у групі пацієнтів, які отримували ганцикловір внутрішньо (1000 мг 3 рази на добу) з 10 по 100 день після трансплантації. Більшість випадків припала на період після відміни профілактичної терапії (після 100-го дня посттрансплантаційного періоду). При цьому випадки розвитку ЦМВ-інфекції у групі лікування валганцикловіром з'являлися пізніше, ніж у групі лікування ганцикловіром. Частота гострого відторгнення трансплантату в перші 6 міс склала 29.7% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір, та 36% у групі пацієнтів,отримували ганцикловір.

Збільшення тривалості прийому 900 мг валганцикловіру до 200-го дня після трансплантації нирок у пацієнтів з високим ризиком ЦМВ-інфекції (D+/R-) супроводжувалося більшою ефективністю запобігання ЦМВ-інфекції в перші 12 місяців після трансплантації порівняно з прийомом 900 мг -го дня після трансплантації

Частота виживання трансплантату через 12 міс склала 98.1% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір до 100-го дня, і 98.2% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір до 200-го дня. Частота гострого відторгнення трансплантату, підтвердженого біопсією, у перші 12 міс склала 17.2% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір до 100-го дня, та 11.0% у групі пацієнтів, які отримували валганцикловір до 200-го дня.

Вірусна резистентність

При тривалому прийомі валганцикловіру може з'явитися стійкий до ганцикловіру вірус. Це може бути обумовлено або селекцією мутацій гена вірусної кінази (UL97), що відповідає за монофосфорилування ганцикловіру, або гена вірусної ДНК-полімерази (UL54). Вірус, що має тільки мутацію гена UL97, стійкий тільки до ганцикловіру, в той час як вірус з мутаціями гена UL54 може мати перехресну резистентність до інших противірусних препаратів з аналогічним механізмом дії, і навпаки.

Лікування ЦМВ-ретиниту

Генотипування ЦМВ у поліморфноядерних лейкоцитах показало, що через 3, 6, 12 та 18 місяців лікування валганцикловіром відповідно в 2.2%, 6.5%, 12.8% та 15.3% лейкоцитів виявляються мутації UL97.

Профілактика ЦМВ-інфекції у пацієнтів після трансплантації солідних органів

Генотипування ЦМВ у поліморфноядерних лейкоцитах показало:

1) відсутність мутацій, що зумовлюють резистентність до ганцикловіру, у зразках, отриманих на 100-й день (кінець профілактичного прийому валганцикловіру) у пацієнтів з групи валганцикловіру, та наявність мутацій у зразках, отриманих у пацієнтів, що приймали ганцикл;

2) відсутність мутацій, що зумовлюють резистентність, у зразках, отриманих у пацієнтів, рандомізованих у групу валганцикловіру з підозрюваною ЦМВ-інфекцією через 6 місяців після трансплантації, та наявність мутацій у пацієнтів, які отримували ганцикловір перорально, у 6.9%.

Доклінічні дані щодо безпеки

Результати досліджень канцерогенності валганцикловіру на мишах відповідають позитивним результатам таких самих досліджень ганцикловіру. Як і ганцикловір, валганцикловір є потенційним канцерогеном.

Валганцикловір і ганцикловір мали мутагенну дію в клітинах лімфоми мишей та кластогенний ефект у клітинах ссавців. Враховуючи швидке та повне перетворення препарату на ганцикловір, додаткові дослідження репродуктивної токсичності з валганцикловіром не проводилися. До обох препаратів відноситься те саме попередження про можливу репродуктивну токсичність (див. розділ "Особливі вказівки"). У тварин ганцикловір порушує фертильність і має тератогенний ефект. З урахуванням експериментів на тваринах, у яких системний вплив ганцикловіру в концентраціях нижче терапевтичних викликало аспермію, ймовірно, що ганцикловір і валганцикловір можуть пригнічувати сперматогенез у людини.

Дані, отримані в моделі з використанням плаценти людини ex vivo, показують, що ганцикловір проникає через плаценту, найімовірніше, шляхом простого перенесення. У діапазоні концентрацій від 1 до 10 мг/мл перехід препарату через плаценту носив ненасичуваний характер та здійснювався за допомогою пасивної дифузії.

Щоб уникнути передозування, необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо режиму дозування.

Стандартний режим дозування

Валганцикловір слід приймати внутрішньо під час їжі (див. підрозділи "Всмоктування" та "Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів" розділу "Фармакологічні властивості").

Валганцикловір швидко і значною мірою метаболізується з утворенням ганцикловіру. Біодоступність ганцикловіру у разі прийому валганцикловіру в 10 разів вище, ніж у випадку перорального прийому ганцикловіру (див. розділи "Особливі вказівки" та "Передозування").

Індукційна терапія ЦМВ-ретиниту

У пацієнтів з активним ЦМВ-ретинитом рекомендована доза валганцикловіру становить 900 мг (2 табл. по 450 мг) 2 рази на добу протягом 21 дня. Тривала індукційна терапія збільшує ризик мієлотоксичності (див. розділ "Особливі вказівки").

Підтримуюча терапія ЦМВ-ретиниту

Після проведення курсу індукційної терапії або у пацієнтів з неактивним ЦМВ-ретинітом рекомендована доза становить 900 мг (2 табл. по 450 мг) 1 раз на добу. Якщо перебіг ретиніту погіршується, курс індукційної терапії можна повторити (див. підрозділ "Індукційна терапія ЦМВ-ретиніту" розділу "Режим дозування").

Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації солідних органів

Пацієнтам, які перенесли трансплантацію нирки, необхідно розпочати терапію валганцикловіром протягом перших 10 днів після операції в дозі 900 мг (2 табл. по 450 мг) 1 раз на добу і продовжувати терапію по 200 добу посттрансплантаційного періоду.

Пацієнтам, які перенесли трансплантацію інших солідних органів, необхідно розпочати терапію валганцикловіром протягом перших 10 днів після операції в дозі 900 мг (2 табл. по 450 мг) 1 раз на добу і продовжувати терапію по 100 добу посттрансплантаційного періоду.

Особливі вказівки щодо дозування

Хворі з нирковою недостатністю

Необхідно проводити ретельний контроль концентрації креатиніну у сироватці крові або КК. Корекцію дози у дорослих пацієнтів проводять залежно від КК, як це показано в таблиці, наведеній нижче (див. підрозділ "Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів" розділу "Фармакологічні властивості" та розділ "Особливі вказівки").

КК розраховується залежно від концентрації креатиніну в сироватці крові за такою формулою:

для чоловіків=(140-вік [років])×(маса тіла [кг])/(72)×(0.011×концентрація креатиніну в сироватці крові [мкмоль/л]);

для жінок = 0.85 × показник для чоловіків.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Ефективність та безпека не встановлені.

Пацієнти з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією, тромбоцитопенією або панцитопенією

У пацієнтів, які отримували валганцикловір (і ганцикловір), відзначалися випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, пригнічення кісткового мозку та апластичної анемії. Лікування не слід починати, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин на 1 мкл або число тромбоцитів менше 25 000 клітин на 1 мкл, а також у випадку, якщо гемоглобін нижче 80 г/л (див. розділи "Особливі вказівки" та "Побічна дія" ").

Пацієнти похилого віку

Ефективність та безпека не встановлені.

Пацієнти дитячого віку

Валганцикловір не рекомендуються для застосування у дітей та підлітків до 18 років, т.к. ефективність та безпеку застосування у даної вікової групи у відповідних контрольованих клінічних дослідженнях не встановлено.

У одного дорослого пацієнта при застосуванні валганцикловіру протягом кількох днів у дозах не менше ніж 10 разів перевищують рекомендовані з урахуванням порушення функції нирок (зниження КК) розвинулося пригнічення кісткового мозку (медулярна аплазія) з летальним кінцем.

Передозування валганцикловіру може призвести до збільшення нефротоксичності (див. розділ "Особливі вказівки" та "Режим дозування").

Зменшити концентрації валганцикловіру в плазмі у пацієнтів із передозуванням можна шляхом гемодіалізу та гідратації.

Передозування ганцикловіру при внутрішньовенному введенні

Оскільки валганцикловір швидко і значно перетворюється на ганцикловір, небажані явища, що спостерігаються при передозуванні ганцикловіру, можуть бути очікуваними і при передозуванні валганцикловіру. У ході клінічних досліджень та постмаркетингового застосування препарату були описані випадки передозування ганцикловіру при внутрішньовенному введенні. Деякі їх не супроводжувалися небажаними явищами. У більшості пацієнтів відзначалося одне або кілька з наступних небажаних явищ:

Лікарські взаємодії валганцикловіру

На моделі кишкової проникності in situ у щурів взаємодій валганцикловіру з валацикловіром, диданозином, нелфінавіром, циклоспорином, омепразолом та мікофенолату мофетилом не виявлено.

Валганцикловір перетворюється на ганцикловір, тому взаємодії, характерні для ганцикловіру також можуть проявлятися прийому валганцикловіру.

Лікарські взаємодії ганцикловіру

Ступінь зв'язування ганцикловіру з білками плазми становить лише 1-2%, тому реакцій, пов'язаних із заміщенням зв'язування білків, не очікується.

Іміпенем/циластатин: при одночасному застосуванні ганцикловіру та іміпенему/циластатину у хворих відзначалися судоми. Слід уникати одночасного застосування валганцикловіру та іміпенему/циластатину у випадках, якщо потенційні переваги лікування не перевищують можливий ризик (див. розділ "Особливі вказівки").

Пробенецид: одночасний пероральний прийом пробенециду спричиняв статистично значуще зниження ниркового кліренсу ганцикловіру (20%) та збільшення тривалості його дії (40%). Його пояснюється механізмом взаємодії - конкуренцією за канальцеву ниркову екскрецію. Пацієнти, які приймають одночасно пробенецид і валганцикловір, повинні перебувати під ретельним наглядом через можливу токсичну дію ганцикловіру.

Зідовудін: при одночасному застосуванні з пероральним ганцикловіром відзначалося невелике, але статистично значуще збільшення AUC зидовудину (17%); крім того, відзначалася статистично незначна тенденція до зниження концентрації ганцикловіру. Оскільки як зидовудін, так і ганцикловір можуть викликати нейтропенію та анемію, у деяких пацієнтів може відзначатися непереносимість при одночасному прийомі валганцикловіру та зидовудину в повних дозах (див. розділ "Особливі вказівки").

Діданозин: було виявлено стійке збільшення концентрації диданозину в плазмі при одночасному застосуванні з ганцикловіром (як при внутрішньовенному, так і пероральному способі застосування). У разі перорального прийому ганцикловіру в дозі 3 і 6 г/добу відзначалося збільшення AUC диданозину на 84-124%, при внутрішньовенному введенні ганцикловіру в дозах 5-10 мг/кг/добу AUC диданозину збільшувалася на 38-67%. Це підвищення не можна пояснити конкурентною взаємодією за ниркову канальцеву екскрецію, оскільки відсоток виведення диданозину у своїй збільшувався. Причинами цього збільшення можуть бути підвищення біодоступності або уповільнення метаболізму. Клінічно значущого впливу концентрації ганцикловіру не відзначалося. Однак, враховуючи підвищення плазмових концентрацій диданозину у присутності ганцикловіру,слід ретельно спостерігати хворих на виникнення симптомів токсичної дії диданозину при застосуванні валганцикловіру (див. розділ "Особливі вказівки").

Мікофенолату мофетил: на підставі результатів дослідження з одноразового внутрішньовенного введення рекомендованої дози ганцикловіру та перорального прийому мікофенолату мофетилу, а також відомого впливу порушення функції нирок на фармакокінетику мікофенолату мофетилу та ганцикловіру, у процесі канальцевої секреції, призведе до підвищення концентрації ганцикловіру та фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти.

Істотної зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти не очікується, тому коригувати дозу мікофенолату мофетилу не потрібно. У хворих з порушенням функції нирок, які одночасно отримують мікофенолату мофетил і валганцикловір, необхідно дотримуватись рекомендацій щодо корекції дози валганцикловіру та проводити ретельне спостереження.

Залцитабін: залцитабін підвищував AUC 0 . 8 перорально прийнятого ганцикловіру на 13%. Статистично значимих змін інших фармакокінетичних параметрів не було. Клінічно значущі зміни фармакокінетики залцитабіну при одночасному пероральному прийомі ганцикловіру також не були виявлені, незважаючи на незначне збільшення константи швидкості елімінації.

Ставудин: при одночасному пероральному прийомі ганцикловіру та ставудину статистично значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначалося.

Триметоприм: триметоприм статистично значуще на 16.3% зменшував нирковий кліренс ганцикловіру, прийнятого перорально, що супроводжувалося також статистично значущим зниженням швидкості термінальної елімінації та відповідним зростанням T 1/2 на 15%. Тим не менш, клінічна значимість цих змін малоймовірна, оскільки AUC 0-8 і С mах при цьому не змінювалися. Єдиною статистично значущою зміною фармакокінетичних параметрів триметоприму при одночасному прийомі ганцикловіру було збільшення min на 12%. Однак навряд чи це має клінічне значення, тому корекція дози валганцикловіру не потрібна.

Циклоспорин: при порівнянні концентрацій циклоспорину перед прийомом наступної дози даних про те, що ганцикловір змінював фармакокінетику циклоспорину, отримано не було. Тим не менш, після початку застосування ганцикловіру відзначалося деяке підвищення С mах креатиніну в сироватці крові.

Інші можливі лікарські взаємодії: застосування ганцикловіру одночасно з іншими препаратами, що мають мієлосупресивний або нефротоксицький ефект (наприклад, дапсоном, пентамідином, флуцитозином, вінкрістином, вінбластином, адріаміцином, амфотерицином В, нуклеозидними аналогами та гідрокси). Тому ці препарати можна застосовувати одночасно з валганцикловіром тільки в тому випадку, якщо очікувана користь від лікування, що проводиться, перевищує можливий ризик (див. розділ "Особливі вказівки").

Додаткові дослідження репродуктивної токсичності з валганцикловіром не проводилися через швидке та повне перетворення валганцикловіру на ганцикловір. Ганцикловір порушує фертильність і має тератогенну дію у тварин (див. підрозділ "Доклінічні дані з безпеки" розділу "Фармакологічні властивості").

Під час лікування валганцикловіром жінкам дітородного віку слід рекомендувати використовувати надійні методи контрацепції, чоловікам рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції під час лікування та не менше 90 днів після його закінчення (див. підрозділ "Доклінічні дані з безпеки" розділу "Фармакологічні властивості").

Безпека застосування валганцикловіру при вагітності у людини не встановлена. При вагітності призначення валганцикловіру слід уникати, крім випадків, коли потенційний для матері виправдовує можливий ризик для плода.

Досліджень впливу валганцикловіру та ганцикловіру на пери- та постнатальний розвиток не проводилося, при цьому не можна виключити можливість виділення ганцикловіру з грудним молоком та розвитку серйозних побічних реакцій у немовляти. Таким чином, рішення про скасування препарату або про припинення грудного вигодовування слід приймати на підставі оцінки потенційного позитивного ефекту лікування для матері-годувальниці та ризику для немовляти.

Дані клінічних досліджень

Валганцикловір є проліком ганцикловіру, яке після прийому внутрішньо швидко перетворюється на ганцикловір, тому всі відомі небажані ефекти, пов'язані з прийомом ганцикловіру, є очікуваними для валганцикловіру. Усі небажані явища, зареєстровані у клінічних дослідженнях, раніше спостерігалися при лікуванні ганцикловіром.

Лікування ЦМВ-ретиниту у хворих на СНІД

Профілі безпеки валганцикловіру та ганцикловіру при внутрішньовенному введенні протягом 28 днів були однаковими. Найчастішими небажаними явищами були діарея, нейтропенія та лихоманка. У пацієнтів, які отримували валганцикловір перорально, частіше відзначався кандидоз слизової оболонки порожнини рота, головний біль та слабкість, а при терапії ганцикловіром внутрішньовенно – нудота та небажані явища у місці ін'єкції (флебіт та тромбофлебіт) (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Частка пацієнтів із окремими небажаними явищами, що виникали під час рандомізованої фази дослідження

У наступній таблиці (див. таблицю 2) представлені небажані явища (незалежно від їх серйозності та зв'язку з прийомом препарату) з частотою виникнення ≥5%, отримані у клінічних дослідженнях із застосування валганцикловіру або у пацієнтів з ЦМВ-ретинитом, або у пацієнтів після трансплантації солідних органів

Найчастішими небажаними явищами (% пацієнтів) незалежно від їх серйозності та зв'язку з прийомом препарату у хворих з ЦМВ-ретинитом були: діарея (38%), гарячка (26%), нудота (25%), нейтропенія (24%) та анемія (22%). Більшість із них були слабо або помірно виражені.

Найчастішими небажаними реакціями незалежно від серйозності, але на думку дослідників пов'язаними з прийомом препарату (віддалений, ймовірний або можливий зв'язок) у хворих з ЦМВ-ретинитом були: нейтропенія (21%), анемія (14%), діарея (13%) та нудота (9%).

Профілактика ЦМВ-інфекції у пацієнтів після трансплантації солідних органів

У таблиці 2 представлені небажані явища (незалежно від їх серйозності та зв'язку з прийомом препарату) з частотою виникнення ≥5%, отримані у клінічних дослідженнях (аж до 28 днів після дослідження) у пацієнтів після трансплантації солідних органів, які отримували валганцикловір або ганцикловір перорально, починаючи прийом препаратів протягом 10 днів після трансплантації та продовжуючи прийом по 100 добу посттрансплантаційного періоду.

Найчастішими небажаними явищами (% пацієнтів) незалежно від їх серйозності та зв'язку з прийомом валганцикловіру у пацієнтів після трансплантації солідних органів були: діарея (30%), тремор (28%), відторгнення трансплантату (24%), нудота (23%) , головний біль (22%), набряки нижніх кінцівок (21%), запор (20%), біль у спині (20%), безсоння (20%), підвищення артеріального тиску (18%), блювання (16%). Дані явища зустрічалися з такою самою частотою і при пероральному прийомі ганцикловіру. Більшість із них були слабо або помірно виражені.

Небажаними явищами, які зустрічалися у хворих після трансплантації солідних органів із частотою ≥2% та не були відмічені у групі хворих з ЦМВ-ретинитом, були: підвищення АТ (18%), гіперкреатинінемія (10%), гіперкаліємія (14%), порушення функції печінки (9%). Дані явища зустрічаються з такою самою частотою при пероральному прийомі ганцикловіру і можуть розглядатися як прояв основного захворювання.

Найчастішими небажаними реакціями незалежно від серйозності, але на думку дослідників пов'язаними з прийомом препарату (віддалений, ймовірний або можливий зв'язок) у пацієнтів після трансплантації солідних органів (прийом по 100 добу посттрансплантаційного періоду), були: лейкопенія (9%), діарея (7%), нудота (6%), нейтропенія (5%).

Таблиця 2. Частка пацієнтів з небажаними явищами (НЯ), що виникали у ≥5% з ЦМВ-ретинитом або після трансплантації солідних органів у клінічних дослідженнях при терапії валганцикловіром або ганцикловіром

Далі перераховані серйозні небажані явища, що зустрічалися з частотою менше 5% у трьох клінічних дослідженнях та не зазначені вище.

З боку крові та лімфатичної системи: панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, апластична анемія; потенційно загрозливі для життя кровотечі, пов'язані з розвитком тромбоцитопенії.

З боку сечостатевої системи: зниження КК.

З боку центральної та периферичної нервової системи: судоми, психотичні розлади, галюцинації, сплутаність свідомості, ажитація.

З боку організму загалом: реакції гіперчутливості до валганцикловіру.

Тяжка нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 в 1 мкл) частіше зустрічається у пацієнтів з ЦМВ-ретинитом (16%), ніж у пацієнтів, які отримують валганцикловір (5%) або пероральний ганцикловір (3%) після трансплантації солідних органів (по 100- е добу посттрансплантаційного періоду). У пацієнтів, які отримують як валганцикловір, так і ганцикловір перорально після трансплантації солідних органів, у порівнянні з пацієнтами з ЦМВ-ретинітом спостерігається більш значне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Порушення функції нирок притаманно пацієнтів, які перенесли трансплантацію солідних органів.

Загальний профіль безпеки валганцикловіру не змінюється у разі збільшення періоду профілактичного застосування до 200 днів у пацієнтів після пересадки нирки з групи ризику.

Таблиця 3. Зміни лабораторних показників, що повідомлялися під час прийому валганцикловіру

Досвід застосування ганцикловіру

Оскільки валганцикловір швидко метаболізується з утворенням ганцикловіру, нижче наводяться небажані явища, відмічені при лікуванні ганцикловіром і вищезазначені.

З боку травної системи: холангіт, дисфагія, відрижка, езофагіт, нетримання калу, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкові розлади, шлунково-кишкова кровотеча, виразковий стоматит, панкреатит, глосит, гепатит, жовтяниця.

З боку організму загалом: астенія; бактеріальні, грибкові та вірусні інфекції; нездужання; мукозит; реакція фотосенсибілізації; тремтіння; сепсис.

З боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: алопеція, сухість шкіри, пітливість, кропив'янка.

З боку центральної та периферичної нервової системи: порушення сну, амнезія, відчуття тривоги, атаксія, кома, сухість у роті, емоційні розлади, гіперкінетичний синдром, гіпертонус, зниження лібідо, міоклонічні посмикування, нервозність, сонливість, порушення інтелекту.

З боку опорно-рухового апарату: біль у кістках та м'язах, міастенічний синдром.

З боку сечостатевої системи: гематурія, імпотенція, часті сечовипускання.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет.

З боку лабораторних показників: підвищення активності ЛФ, креатинфосфокінази, ЛДГ у крові, зниження глюкози у крові, гіпопротеїнемія.

З боку органів чуття: амбліопія, сліпота, біль у вусі, крововиливи в око, біль у очних яблуках, глухота, глаукома, порушення смакового сприйняття, шум у вухах, порушення зору, зміни у склоподібному тілі.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, спленомегалія, кровотечі.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, у т.ч. шлуночкові, мігрень, флебіт, тахікардія, тромбофлебіт глибоких вен, вазодилатація.

З боку дихальної системи: застійні явища у придаткових пазухах носа.

Досвід постмаркетингового застосування препарату

Досвід застосування ганцикловіру

Нижче наводяться небажані явища, описані в спонтанних повідомленнях під час постмаркетингового застосування ганцикловіру (перорально або внутрішньовенно), не згадані в жодному з наведених вище розділів, для яких не можна виключити причинний зв'язок з препаратом. Оскільки валганцикловір швидко і значною мірою перетворюється на ганцикловір, ці побічні реакції можуть розвинутись: анафілаксія, зниження фертильності у чоловіків.

Небажані явища, описані при постмаркетинговому застосуванні препарату, аналогічні тим, що відзначалися під час проведення клінічних досліджень валганцикловіру та ганцикловіру.

З обережністю

Літній вік (ефективність та безпека не встановлені).

В експериментах на тваринах було виявлено мутагенну, тератогенну, асперматогенну та канцерогенну дію ганцикловіру. Валганцикловір слід вважати потенційним тератогеном та канцерогеном для людини, застосування якого може викликати вроджені вади розвитку та рак (див. підрозділ "Правила поводження з препаратом" розділу "Особливі вказівки"). Крім того, ймовірно, що валганцикловір може тимчасово або незворотно пригнічувати сперматогенез (див. розділи "Побічна дія", "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування", підрозділ "Доклінічні дані з безпеки" розділу "Фармакологічні властивості").

У хворих, які отримують валганцикловір (і ганцикловір), відзначалися випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та апластичної анемії. Лікування не слід починати, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин на 1 мкл або число тромбоцитів менше 25 000 клітин на 1 мкл, а також у випадку, якщо гемоглобін нижче 80 г/л (див. підрозділ "Особливі вказівки з дозування" розділу " Режим дозування" та розділ "Побічна дія").

У ході лікування рекомендується регулярно проводити контроль розгорнутої формули крові та тромбоцитів. Пацієнтам з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією та/або тромбоцитопенією рекомендується призначати гемопоетичні фактори росту та/або переривати прийом препарату (див. підрозділ "Особливі вказівки з дозування" розділу "Режим дозування" та розділ "Побічна дія").

При одночасному застосуванні ганцикловіру та іміпенему/циластатину у хворих відзначалися судоми. Слід уникати одночасного застосування валганцикловіру та іміпенему/циластатину у випадках, якщо потенційні переваги лікування не перевищують можливий ризик (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Оскільки як зидовудін, так і ганцикловір можуть викликати нейтропенію та анемію, у деяких пацієнтів може відзначатися непереносимість при одночасному прийомі валганцикловіру та зидовудину в повних дозах (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

У зв'язку з можливим підвищенням плазмових концентрацій диданозину у присутності ганцикловіру, слід ретельно спостерігати хворих на виникнення симптомів токсичної дії диданозину (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Застосування валганцикловіру одночасно з іншими препаратами, які мають мієлосупресивний або нефротоксичний ефект (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), може посилювати їхню токсичну дію.

Біодоступність ганцикловіру з валганцикловіру в 10 разів перевищує таку капсулу ганцикловіру. Ганцикловір не можна замінювати на валганцикловір у співвідношенні 1:1. Хворих, яких переводять з капсул ганцикловіру, слід інформувати про ризик передозування, якщо вони прийматимуть більше таблеток валганцикловіру, ніж рекомендовано (див. розділи "Режим дозування" та "Передозування").

Правила поводження з препаратом

Пігулки не можна розламувати або подрібнювати. Оскільки валганцикловір потенційно тератогенний і канцерогенний для людини, необхідно бути обережним, якщо таблетка розломилася. Слід уникати прямого контакту розломленої або подрібненої таблетки зі шкірою та слизовими оболонками. У випадках такого контакту потрібно ретельно промити це місце водою з милом, при попаданні в очі – їх ретельно промивають стерильною водою, а за її відсутності – простою водою.

Вплив препарату на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій

При лікуванні валганцикловіром та/або ганцикловіром можливе виникнення судом, седації, запаморочення, атаксії та/або сплутаності свідомості, що може негативно вплинути на діяльність, що потребує підвищеної концентрації уваги, включаючи керування транспортним засобом та роботу з машинами та механізмами. У зв'язку з цим у період лікування валганцикловіром слід дотримуватися обережності при керуванні транспортним засобом та роботі з машинами та механізмами. У разі небезпечних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.

Необхідно проводити ретельний контроль концентрації креатиніну у сироватці крові або КК. Корекцію дози у дорослих пацієнтів проводять залежно від КК.

Застосування препарату пацієнтам із КК менше 10 мл/хв протипоказане.

Ефективність та безпека застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю не встановлено.

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам похилого віку.

Застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років протипоказано.

IZVARINO PHARMA OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Цивалган таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Цивалган таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Цивалган таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Валганцикловир таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт., Валганцикловир таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт., Валганцикловир Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт., Валганцикловир таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт, Валганолек таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт., Валганцикловир-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт., Вальцит таблетки покрытые пленочной оболочкой 450 мг 60 шт..