Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 56 шт Цена

Антиагрегантный препарат.

Механизм действия

Брилинта® содержит тикагрелор, представитель химического класса циклопентилтриазолопиримидинов, который является селективным и обратимым антагонистом Р2Y12-рецепторов прямого действия и предотвращает АДФ-опосредованную Р2Y12-зависимую активацию и агрегацию тромбоцитов. Тикагрелор не предотвращает связывание АДФ, но его взаимодействие с Р2Y12-рецептором тромбоцитов предотвращает АДФ-индуцированную трансдукцию сигналов. Т.к. тромбоциты участвуют в инициировании и/или развитии тромботических осложнений атеросклероза, было показано, что ингибирование функции тромбоцитов уменьшает риск развития сердечно-сосудистых явлений, таких как летальный исход, инфаркт миокарда или инсульт.

Тикагрелор имеет дополнительный механизм действия, повышая локальные концентрации эндогенного аденозина путем ингибирования эндогенного равновесного нуклеозидного транспортера (ENT-1).

Аденозин образуется локально в местах гипоксии и повреждения тканей путем высвобождения из АТФ и АДФ. Тикагрелор ингибирует ENT-1 и продлевает Т1/2 аденозина, тем самым увеличивая его локальную внеклеточную концентрацию, усиливая локальный аденозиновый ответ. Тикагрелор не имеет клинически значимого прямого влияния на аденозиновые рецепторы (А1, А2А, А2В, А3) и не метаболизируется до аденозина. Аденозин обладает следующими эффектами, которые включают в себя: вазодилатацию, кардиопротекцию, ингибирование агрегации тромбоцитов, модуляцию воспаления и возникновение одышки, которые могут влиять на клинический профиль тикагрелора. Было показано, что у здоровых добровольцев и у пациентов с острым коронарным синдромом (ОКС) тикагрелор усиливал следующие эффекты аденозина: вазодилатацию (оцениваемую как увеличение коронарного кровотока у здоровых добровольцев; головную боль), ингибирование функции тромбоцитов (in vitro в цельной человеческой крови) и одышку. Тем не менее, связь повышенных локальных концентраций аденозина с клиническими исходами (показатели заболеваемости и смертности) не доказана.

Начало действия

У пациентов со стабильным течением ИБС на фоне применения ацетилсалициловой кислоты тикагрелор начинает быстро действовать, что подтверждается результатами определения среднего значения ингибирования агрегации тромбоцитов (ИАТ): через 0.5 ч после приема тикагрелора в нагрузочной дозе 180 мг среднее значение ИАТ составляет примерно 41%, максимальное значение ИАТ 89% достигается через 2-4 ч после приема препарата и поддерживается в течение 2-8 ч. У 90% пациентов окончательное значение ИАТ более 70% достигается через 2 ч после приема препарата.

Окончание действия

При планировании аортокоронарного шунтирования (АКШ), риск кровотечений возрастает, если тикагрелор прекращают применять менее чем за 96 ч до процедуры.

Данные о переходе с одного препарата на другой

Переход с клопидогрела на тикагрелор приводит к увеличению абсолютного значения ИАТ на 26.4%, а изменение терапии с тикагрелора на клопидогрел приводит к снижению абсолютного значения ИАТ на 24.5%. Можно менять терапию с клопидогрела на тикагрелор без прерывания антитромботического эффекта.

Клиническая эффективность

В исследовании PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Ингибирование тромбоцитов и исходы у пациентов) участвовало 18 624 пациента, у которых за последние 24 ч развились симптомы нестабильной стенокардии, инфаркта миокарда без подъема сегмента ST или инфаркта миокарда с подъемом сегмента ST и которые лечились консервативно, или посредством чрескожного коронарного вмешательства (ЧКВ), или АКШ. В этом исследовании на фоне ежедневной терапии ацетилсалициловой кислотой тикагрелор 90 мг 2 раза/сут сравнивался с клопидогрелом 75 мг/сут в отношении эффективности в предупреждении развития комбинированной конечной точки сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда или инсульта за счет влияния на частоту сердечно-сосудистых смертей и инфарктов миокарда. Нагрузочная доза составляла 300 мг клопидогрела (доза 600 мг также допускалась при проведении ЧКВ) или 180 мг тикагрелора.

Эффект тикагрелора проявлялся рано (на 30 день снижение абсолютного риска /САР/ на 0.6% и снижение относительного риска /СОР/ на 12%), с поддержанием постоянного эффекта терапии в течение 12 месяцев, что приводило к САР на 1.9% и СОР на 16% в течение года.

Брилинта® снижает относительный риск комбинированной конечной точки (совокупность сердечно-сосудистых смертей, инфаркта и инсульта) у пациентов с нестабильной стенокардией, инфарктом миокарда без подъема сегмента ST и инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST на 16% (отношение рисков /ОР/ 0.84; 95% доверительный интервал /ДИ/ 0.77-0.92; р=0.0003), сердечно-сосудистой смерти на 21% (ОР 0.79; 95% ДИ 0.69-0.91; р=0.0013), инфаркта миокарда на 16% (ОР 0.84; 95% ДИ 0.75-0.95; р=0.0045).

Эффективность препарата Брилинта® показана у различных подгрупп пациентов, независимо от массы тела, пола, наличия в анамнезе сахарного диабета, транзиторной ишемической атаки или негеморрагического инсульта, реваскуляризации, сопутствующей терапии (включая гепарин, ингибиторы гликопротеиновых IIb/IIIа рецепторов, окончательного диагноза (инфаркт миокарда без подъема сегмента ST, инфаркт миокарда с подъемом сегмента ST и нестабильная стенокардия) и лечения, запланированного при рандомизации (инвазивное или консервативное).

Дополнительный анализ позволил предположить наличие возможной связи с дозой ацетилсалициловой кислоты; это выражалась в том, что пониженная эффективность наблюдалась при приеме препарата Брилинта® в комбинации с ацетилсалициловой кислотой в повышенных дозах. Рекомендуемая доза ацетилсалициловой кислоты для постоянного приема в сочетании с препаратом Брилинта® - 75-150 мг.

При изучении препарата Брилинта® показано статистически значимое СОР по совокупному критерию: смерть от сердечно-сосудистых причин, инфаркт миокарда и инсульт - у пациентов с острым коронарным синдромом, которым запланировано инвазивное вмешательство (СОР 16%, САР 1.7%, р=0.0025). В поисковом анализе эффективности препарата Брилинта® также показано СОР по первичной конечной точке у пациентов с острым коронарным синдромом, которым назначалась консервативная терапия (СОР 15%, САР 2.3%, номинальное р=0.0444). У пациентов после стентирования при применении тикагрелора отмечено снижение частоты тромбоза стентов (СОР 32%, САР 0.6%, номинальное р=0.0123).

Препарат Брилинта® вызывал статистически значимое СОР на 16% (САР 2.1%) по такому совокупному критерию как смерть от всех причин, инфаркт миокарда и инсульт.

СОР смерти от всех причин на приеме препарата Брилинта® составляло 22% при номинальном уровне значимости р=0.0003 и САР - 1.4%.

Совокупный критерий объединенной эффективности и безопасности

Совокупный критерий объединенной эффективности и безопасности (смерть от сердечно-сосудистых причин, инфаркт миокарда, инсульт или большое кровотечение по определению исследования PLATO) подтверждает, что в течение 12 месяцев после острого коронарного синдрома положительный эффект тикагрелора не нейтрализуется случаями больших кровотечений (СОР 8%, САР 1.4%, ОР 0.92; р=0.0257).

таб., покр. плівковою оболонкою, 90 мг: 14, 56 або 168 прим.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням img_brilinta_90.eps|png на одній стороні.

Допоміжні речовини : маннітол – 126 мг, кальцію гідрофосфат – 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 9 мг, гіпоролоза – 9 мг, магнію стеарат – 3 мг.

Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 2910 – 5.6 мг, титану діоксид (E171) – 1.7 мг, тальк – 1 мг, макрогол 400 – 0.6 мг, барвник заліза оксид жовтий (E172) – 0.1 мг.

14 шт. - блістери з Ал/ПВХ/ПВДХ (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.
14 шт. - блістери з Ал/ПВХ/ПВДХ (4) - пачки картонні з контролем першого розтину.
14 шт. - блістери з Ал/ПВХ/ПВДХ (12) - пачки картонні з контролем першого розтину.

B01AC24 Ticagrelor

Антиагрегант

тикагрелор

Антиагрегантний засіб

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки.

Антиагрегантний препарат.

Механізм дії

Брилінта® містить тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопірімідинів, який є селективним та оборотним антагоністом Р2Y12-рецепторів прямої дії та запобігає АДФ-опосередкованій Р2Y12-залежній активації та агрегації тромбоцитів. Тікагрелор не запобігає зв'язуванню АДФ, але його взаємодія з Р2Y12-рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Т.к. тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як летальний кінець, інфаркт міокарда або інсульт.

Тикагрелор має додатковий механізм дії, збільшуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом інгібування ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера (ENT-1).

Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та ушкодження тканин шляхом вивільнення з АТФ та АДФ. Тикагрелор інгібує ENT-1 і продовжує Т1/2 аденозину, тим самим збільшуючи його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (А1, А2А, А2В, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має наступні ефекти, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців; головний біль), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у цільній задишку. Тим не менш, зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (показники захворюваності та смертності) не доведений.

Початок дії

У пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0.5 год після прийому тикагрелору в дозі навантаження 180 мг середнє значення ІТ ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату і підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ більше 70% досягається через 2 години після прийому препарату.

Закінчення дії

При плануванні аортокоронарного шунтування (АКШ) ризик кровотеч зростає, якщо тикагрелор припиняють застосовувати менш ніж за 96 годин до процедури.

Дані про перехід з одного препарату на інший

Перехід з клопідогрелу на тикагрелор призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26.4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24.5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту.

Клінічна ефективність

У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18 624 пацієнти, у яких за останні 24 год розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом , або через черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), або АКШ. У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії ацетилсаліцилової кислотою тикагрелор 90 мг 2 рази/добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг/добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту. та інфарктів міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору.

Ефект тикагрелору виявлявся рано (на 30 день зниження абсолютного ризику /САР/ на 0.6% та зниження відносного ризику /СОР/ на 12%), з підтриманням постійного ефекту терапії протягом 12 місяців, що призводило до САР на 1.9% та СОР на 16 % протягом року.

Брілінта® знижує відносний ризик комбінованої кінцевої точки (сукупність серцево-судинних смертей, інфаркту та інсульту) у пацієнтів з нестабільною стенокардією, інфарктом міокарда без підйому сегмента ST та інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST на 8/9; % довірчий інтервал /ДІ/ 0.77-0.92; р = 0.0003), серцево-судинної смерті на 21% (ОР 0.79; 95% ДІ 0.69-0.91; р = 0.0013), інфаркту міокарда на 16% (ОР 0 0.75-0.95; р = 0.0045).

Ефективність препарату Брілінта® показана у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, наявності в анамнезі цукрового діабету, транзиторної ішемічної атаки або негеморагічного інсульту, реваскуляризації, супутньої терапії (включаючи гепарин, інгібітори глікопротеїн. без підйому сегмента ST, інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST та нестабільна стенокардія) та лікування, запланованого при рандомізації (інвазивне або консервативне).

Додатковий аналіз дозволив припустити наявність можливого зв'язку з дозою ацетилсаліцилової кислоти; це виражалася в тому, що знижена ефективність спостерігалася при прийомі препарату Брілінта в комбінації з ацетилсаліцилової кислотою в підвищених дозах. Рекомендована доза ацетилсаліцилової кислоти для постійного прийому у поєднанні з препаратом Брілінта - 75-150 мг.

При вивченні препарату Брілінта показано статистично значуще СОР за сукупним критерієм: смерть від серцево-судинних причин, інфаркт міокарда та інсульт - у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, яким заплановано інвазивне втручання (СОР 16%, САР 1). У пошуковому аналізі ефективності препарату Брілінта також показано СОР по первинній кінцевій точці у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, яким призначалася консервативна терапія (СОР 15%, САР 2.3%, номінальне р=0.0444). У пацієнтів після стентування при застосуванні тикагрелору відмічено зниження частоти тромбозу стентів (СОР 32%, САР 0.6%, номінальне р=0.0123).

Препарат Брілінта® викликав статистично значущу СОР на 16% (САР 2.1%) за таким сукупним критерієм, як смерть від усіх причин, інфаркт міокарда та інсульт.

СОР смерті від усіх причин прийому препарату Брилинта становило 22% при номінальному рівні значущості р=0.0003 і САР - 1.4%.

Сукупний критерій об'єднаної ефективності та безпеки

Сукупний критерій об'єднаної ефективності та безпеки (смерть від серцево-судинних причин, інфаркт міокарда, інсульт або велика кровотеча з визначення дослідження PLATO) підтверджує, що протягом 12 місяців після гострого коронарного синдрому позитивний ефект тикагрелору не нейтралізується випадками. САР 1.4%, ОР 0.92; р = 0.0257).

У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою:

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди.

Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (2 таб. по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг 2 рази на добу.

Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати в 1/2 склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою 1/2 склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила в шлунок пацієнта.

Одночасно при відсутності специфічних протипоказань призначають ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі) щодня.

Слід уникати перерв у терапії. У разі пропуску прийому препарату Брілінта пацієнт повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час.

При необхідності пацієнти, які приймають клопідогрел, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Дані щодо застосування тикагрелору більше 12 місяців обмежені. У пацієнтів з гострим коронарним синдромом дострокове скасування будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Слід уникати передчасного припинення прийому препарату.

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.

Пацієнтам із нирковою недостатністю не потрібна корекція дози препарату. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі , тому його застосування у цих пацієнтів не показано.

Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю , тому застосування у даної категорії пацієнтів протипоказане.

Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей та підлітків віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлено.

Тикагрелор добре переноситься при одноразовій дозі до 900 мг.

Симптоми: в єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які могли спостерігатися при передозуванні, були задишка та шлуночкові паузи. У зв'язку з пригніченням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією при передозуванні препарату Брілінта®.

Лікування: проводити контроль клінічних симптомів та ЕКГ. Тикагрелор не виводиться при гемодіалізі, антидот не відомий. Слід проводити симптоматичну терапію відповідно до прийнятих стандартів. При розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта®

Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4

Інгібітори CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2.4 та 7.3 рази відповідно. Сmах та AUC активного метаболіту зменшуються на 89% та 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому їх спільне застосування з препаратом Брілінта® протипоказане.

Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2.7 разів, при цьому знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) можна призначати одночасно з препаратом Брілінта.

Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A4). Спільне застосування циклоспорину (у дозі 600 мг) з тикагрелором збільшує Cmax та AUC тикагрелору у 2.3 та 2.8 разів відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Cmax на 15%. Тикагрелор не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину.

Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86% відповідно. Смах активного метаболіту не змінюється, a AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, знижуватимуть експозицію препарату Брілінта®. Потужні індуктори CYP3A4 можуть зменшувати експозицію та ефективність препарату Брілінта®.

Інші препарати. За результатами фармакологічних досліджень взаємодії супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та ацетилсаліциловою кислотою або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-залежну агрегацію тромбоцитів. У разі наявності клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, їх слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратом Брілінта.

Немає даних про спільне застосування препарату Брілінта з потужними інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад, верапаміл та хінідин), які здатні підвищувати експозицію тикагрелору. Якщо спільного застосування уникнути неможливо, комбіновану терапію слід проводити з обережністю.

Вплив препарату Брілінта на інші лікарські засоби.

Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4

Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56% відповідно; Сmах та AUC симвастатинової кислоти збільшуються на 64% та 52% відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину в дозі вище 40 мг на добу з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину. Тому за необхідності цієї комбінації слід оцінити співвідношення потенційного ризику та користі терапії. Не рекомендується спільне застосування препарату Брілінта з симвастатином та ловастатином у дозі понад 40 мг.

Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC метаболітів аторвастатинової кислоти на 23% та 36% відповідно. Подібне збільшення значень Cmax та AUC спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Ці зміни визнані клінічно не значущими.

Подібні ефекти зі статинами, що метаболізуються CYP3A4, не можуть бути виключені. У дослідженні PLATO у 93% пацієнтів у групі, що отримувала тикагрелор та різні статини, не спостерігалося жодних небажаних ознак, що стосуються безпеки статинів.

Тикагрелор – помірний інгібітор CYP3A4. Спільне застосування препарату Брілінта® та субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, т.к. Тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів.

Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9

При одночасному застосуванні тикагрелору та толбутаміду не змінювалися плазмові концентрації жодного з цих препаратів. Це свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до варфарину і толбутаміду.

Пероральні контрацептиви

Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та препарату Брілінта®.

Субстрат P-gp (включаючи дигоксин та циклоспорин)

Супутнє застосування дигоксину з тикагрелором підвищує Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором в середньому Сmin дигоксину збільшувалася на 30%, в окремих випадках – у 2 рази. Сmах і AUC тикагрелора при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг при одночасному застосуванні препарату Брілінта® та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину та циклоспорину.

Інша супутня терапія

При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію, слід бути обережним. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при поєднанні з одним або більше препаратами, здатними викликати брадикардію (наприклад, 96% - бета-адреноблокатори, 33% - антагоністи кальцію, включаючи дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин).

У дослідженні PLATO препарат Брілінта® переважно призначався спільно з ацетилсаліциловою кислотою, інгібіторами протонової помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому, а також з гепарином /введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значущої небажаної взаємодії.

Спільне застосування препарату Брілінта з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на АЧТВ, активований час згортання (ABC) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, потрібно дотримуватись обережності при спільному застосуванні з препаратами, що впливають на г;

У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з препаратом Брілінта®.

При щоденному вживанні грейпфрутового соку у великих обсягах (по 200 мл 3 рази на добу) було відзначено дворазове збільшення експозиції тикагрелору. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів.

Дані про застосування препарату Брілінта у вагітних жінок відсутні або обмежені. Препарат Брілінта не рекомендується застосовувати при вагітності.

Оскільки не можна виключити ризик для новонародженого/немовля, не рекомендується застосовувати препарат Брілінта в період грудного вигодовування.

В експериментальних дослідженнях на тваринах тикагрелор викликав незначне зниження збільшення маси тіла у матері, зниження життєздатності новонародженого та його маси тіла, уповільнення росту. Доступні фармакодинамічні, токсикологічні дані у тварин показали, що тикагрелор та його активні метаболіти виділяються із грудним молоком.

За даними дослідження PLATO найчастішими небажаними реакціями, які відзначалися у пацієнтів, які отримували тикагрелор, були задишка, забиття та носові кровотечі.

Небажані реакції класифіковані за частотою розвитку та класом системи органів. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1 /10000, <1/1000).

Небажані лікарські реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів

гіперурикемія, підвищення концентрації сечової кислоти в крові;

b крововилив у мозок, внутрішньочерепний крововилив, геморагічний інсульт;

з задишка, задишка при навантаженні, задишка у спокої, нічна задишка;

d шлунково-кишкова кровотеча, ректальна кровотеча, кишкова кровотеча, мелена, позитивний аналіз калу на приховану кров;

е кровотеча з виразки шлунково-кишкового тракту, кровотеча з виразки шлунка, кровотеча з виразки дванадцятипалої кишки, кровотеча з виразки виразки;

f підшкірна гематома, шкірні та підшкірні геморагії, петехії;

g забій, гематома, екхімоз, підвищена тенденція до синців, травматична гематома;

h гематурія, кровотеча із сечовивідних шляхів;

i кровотеча з місця пункції судини, гематома на місці пункції судини, кровотеча з місця ін'єкції, кровотеча з місця пункції, кровотеча з місця катетеризації;

# у пацієнтів, які приймали тикагрелор у дослідженні PLATO (n=9235), випадків гемартрозу не було відзначено. Частота гемартрозу була розрахована з використанням верхньої межі 95% ДІ для очікуваної частоти (за формулою 3/Х, де Х - кількість пацієнтів, які отримували тикагрелор, тобто 9235). Передбачувана частота гемартрозу становить 3/9235, що відповідає частоті рідко.

Опис деяких небажаних реакцій

Кровотеча

У дослідженні PLATO використовувалися такі визначення кровотечі:

Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11.6%/рік та 11.2%/рік відповідно), летальних/загрожують життю кровотеч за критеріями PLATO (5.8%/рік в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16.1%) порівняно з клопідогрелом (14.6%, р=0.0084).

Вік, стать, маса тіла, раса, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язаних із процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч.

Кровотеча, пов'язана з АКШ. У дослідженні PLATO у 42% хворих із 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/загрозливі життя хворої кровотечі без значних відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування.

Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами. Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/загрозливого життя кровотечі, не пов'язаної з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні препарату Брілінта® частіше розвивалися великі кровотечі загалом за визначенням дослідження PLATO (4.5%/рік порівняно з 3.8%). / Рік; р = 0.0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з АКШ, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3.1%/рік), ніж у групі клопідогрелу (2.3%/рік; р=0.0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурою, було частішим на тлі тикагрелору (2.9%) порівняно з клопідогрелом (1.2%, р<0.001).

Внутрішньочерепний крововилив. У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних кровотеч, не пов'язаних з процедурами (n=27 кровотеч у 26 пацієнтів, 0.3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 кровотеч, 0.2%), з яких 11 кровотеч на тикагрелорі та 1 на кло фатальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом фатальних кровотеч.

Задишка

Небажані явища у вигляді задишки (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка) у комбінації розвивалися у 13.8% хворих, які отримували препарат Брілінта®, та у 7.8% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Дослідники вважали, що у 2.2% пацієнтів із групи тикагрелору задишка була пов'язана з терапією. Більшість випадків задишки були слабкими або помірними за своєю інтенсивністю і були одноразовими епізодами відразу після початку терапії.

Приблизно 30% від усіх випадків задишки дозволили протягом 7 днів. Найчастіше задишка розвивалася у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою на початку дослідження. 0.9% пацієнтів припиняли прийом препарату Брілінта через задишку. Задишка була пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень.

Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання.

Відхилення результатів лабораторних досліджень

Сироваткова концентрація креатиніну підвищувалася більш ніж на 30% у 25.5% пацієнтів та більше ніж на 50% у 8.3% пацієнтів, які отримують препарат Брілінта®. Підвищення креатиніну більш ніж на 50% частіше зустрічалося у пацієнтів віком від 75 років, у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня при включенні до дослідження та у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами рецепторів ангіотензину. Загальна кількість небажаних ниркових явищ становила 4.9% у пацієнтів на тикагрелорі, проте дослідники пов'язували їх з прийомом препарату в 0.6% випадків.

Сироваткова концентрація сечової кислоти збільшувалася вище ВГН у 22% пацієнтів, які отримують препарат Брілінта. Небажані явища, пов'язані з гіперурикемією, відзначалися у 0.5% випадків на тикагрелорі, їх дослідники пов'язували з прийомом тикагрелора 0.05% випадків. Подагричний артрит спостерігався у 0.2% пацієнтів, які отримували тикагрелор, жоден з цих випадків не був розцінений дослідником як пов'язаний з прийомом препарату.

Постмаркетингове застосування

Нижче представлені небажані реакції, що були відзначені при постмаркетинговому застосуванні препарату Брілінта. Оскільки повідомлення отримані спонтанно від популяції невстановленого розміру, який завжди можна достовірно оцінити частоту розвитку.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк.

підвищена чутливість до тикагрелору або будь-якого з компонентів препарату; активна патологічна кровотеча; внутрішньочерепний крововилив в анамнезі; помірна або важка печінкова недостатність; до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у даної групи пацієнтів).

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із схильністю до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею); у пацієнтів із супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто НПЗЗ, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®; у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, хворі на СССУ без кардіостимулятора, з AV-блокадою II або III ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією) у зв'язку з недостатнім досвідом клінічного застосування препарату Брілінта®; разом із препаратами, що викликають брадикардію; у пацієнтів з бронхіальною астмою та ХОЗЛ (якщо пацієнт повідомляє про виникнення нового епізоду задишки, про тривалу задишку або погіршення задишки необхідно провести обстеження, і у разі непереносимості лікування тикагрелором слід припинити).

На фоні застосування препарату Брілінта® можливе підвищення вмісту креатиніну у сироватці, у зв'язку з чим необхідно проводити оцінку ниркової функції відповідно до рутинної клінічної практики, звертаючи особливу увагу на пацієнтів віком від 75 років та старших, пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. пацієнтів, які отримують терапію антагоністами рецепторів ангіотензину

Необхідна обережність у пацієнтів із гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі. Як превентивний захід слід уникати застосування тикагрелору у пацієнтів з гіперурикемічною нефропатією.

Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та ацетилсаліцилової кислоти у високій підтримуючій дозі (більше 300 мг).

При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (ЧСС, за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові).

Немає даних про спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад, верапаміл та хінідин), тому одночасну терапію з цими препаратами слід проводити з обережністю.

Ризик розвитку кровотечі

У пацієнтів з гострим коронарним синдромом, які отримували терапію препаратом Брілінта® та ацетилсаліцилової кислотою, відзначався підвищений ризик не пов'язаних з АКШ великих кровотеч та кровотеч, що вимагають підвищеної медичної уваги, таких як великі + малі кровотечі за визначенням PLATO , але не збільшився ризик років життя кровотеч.

При призначенні препарату Брілінта слід оцінити співвідношення користі проведення профілактики атеротромботичних подій та ризику у пацієнтів з підвищеною ймовірністю розвитку кровотеч.

За наявності клінічних показань препарат Брілінта® слід застосовувати з обережністю у наступних групах пацієнтів:

Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні препарату Брілінта; Брилінта може інгібувати трансфузовані тромбоцити в крові. Т.к. при супутньому застосуванні препарату Брілінта® та десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме кровотечу.

Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або рекомбінантний фактор Vlla можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію препаратом Брілінта®.

Хірургічні операції

Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнт повинен поінформувати лікаря про прийом препарату Брілінта.

У пацієнтів, які піддаються АКШ, частота розвитку великих кровотеч при застосуванні препарату Брілінта® була такою самою, як при застосуванні клопідогрелу у всі дні після відміни терапії, крім дня 1, коли частота розвитку великих кровотеч була вищою при прийомі препарату Брілінта®.

Якщо пацієнт піддається плановій операції і не бажаний антитромботичний ефект, терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції.

Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії

У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, хворі без кардіостимулятора, у яких діагностовано СССУ, AV-блокада серця II або III ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основне дослідження для оцінки безпеки та ефективності препарату Брілінта. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих хворих рекомендується з обережністю призначати препарат Брілінта таким пацієнтам.

Додаткова обережність необхідна при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% бета-адреноблокатори, 33% блокатори кальцієвих каналів, включаючи дилтіазем та верапаміл, та 4% дигоксин).

В ході дослідження з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру в групі тикагрелора порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі гострого коронарного синдрому (ОКС) мали шлуночкові паузи >3 секунд. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (непритомність та встановлення кардіостимулятора).

Задишка

Задишка при застосуванні препарату Брілінта зазвичай слабка або помірна за своєю інтенсивністю, часто проходить у міру продовження терапії препаратом. Пацієнти з бронхіальною астмою/ХОЗЛ можуть мати підвищений абсолютний ризик задишки при прийомі препарату Брілінта. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ тикагрелор слід застосовувати з обережністю. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити.

Підвищення рівня креатиніну

При прийомі препарату Брілінта рівень креатиніну може збільшитися. Механізм цього ефекту не відомий. Оцінку ниркової функції необхідно проводити через місяць від початку прийому препарату, а в подальшому відповідно до рутинної клінічної практики, звертаючи особливу увагу на пацієнтів віком від 75 років і старше, пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю та одержують терапію антагоністами рецепторів ангіотензину.

Підвищення рівня сечової кислоти

У пацієнтів, які отримують тикагрелор, відмічено більш високий ризик гіперурикемії, ніж при прийомі клопідогрелу. Необхідно бути обережними у пацієнтів з гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі. Як превентивний захід слід уникати застосування тикагрелору у пацієнтів з гіперурикемічною нефропатією.

Інші вказівки

На підставі спостережуваної взаємодії між ацетилсаліцилової кислотою у підтримуючій дозі та ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування ацетилсаліцилової кислоти у високій підтримуючій дозі (більше 300 мг) та препарату Брілінта® не рекомендується.

Спільне застосування препарату Брілінта з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) протипоказано, т.к. воно може призвести до значного підвищення експозиції тикагрелору.

Спільне застосування препарату Брілінта з потужними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) не рекомендується, т.к. їх спільний прийом може знижувати експозицію та ефективність тикагрелору.

Спільне застосування препарату Брілінта® та субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд та алкалоїди ріжків) не рекомендовано, т.к. Тикагрелор може збільшити експозицію цих препаратів. Спільне застосування препарату Брілінта з симвастатином або ловастатином у дозі більше 40 мг не рекомендується.

При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (ЧСС, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові).

Немає даних про спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо цієї комбінації уникнути неможливо, лікування слід проводити з обережністю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Брилінта® не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії гострого коронарного синдрому повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами.

Пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози препарату. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі , тому його застосування у цих пацієнтів не показано.

Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю , тому застосування у даної категорії пацієнтів протипоказане.

Препарат відпускається за рецептом.

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. На фоні застосування препарату Брілінта® можливе підвищення вмісту креатиніну у сироватці, у зв'язку з чим необхідно проводити оцінку ниркової функції відповідно до рутинної клінічної практики, звертаючи особливу увагу на пацієнтів віком від 75 років та старших.

Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей та підлітків віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлено.

ASTRAZENECA AB (Швеція)

ZiO-ZDOROVJE ZAO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Швеция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 56 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 56 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 56 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт., Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 168 шт., Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 168 шт..