Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт Цена
-
Страна:Швеция
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:60 мг
-
В упаковке:56 шт.
Механизм действия
Брилинта® содержит тикагрелор, представитель химического класса циклопентилтриазолопиримидинов, который является селективным и обратимым антагонистом Р2Y12-рецепторов прямого действия и предотвращает АДФ-опосредованную Р2Y12-зависимую активацию и агрегацию тромбоцитов. Тикагрелор не предотвращает связывание АДФ, но его взаимодействие с Р2Y12-рецептором тромбоцитов предотвращает АДФ-индуцированную трансдукцию сигналов. Т.к. тромбоциты участвуют в инициировании и/или развитии тромботических осложнений атеросклероза, было показано, что ингибирование функции тромбоцитов уменьшает риск развития сердечно-сосудистых явлений, таких как летальный исход, инфаркт миокарда или инсульт.
Тикагрелор имеет дополнительный механизм действия, повышая локальные концентрации эндогенного аденозина путем ингибирования эндогенного равновесного нуклеозидного транспортера 1 типа (ENT-1).
Аденозин образуется локально в местах гипоксии и повреждения тканей путем высвобождения из АТФ и АДФ. Поскольку расщепление аденозина, в сущности, ограничивается внутриклеточным пространством, ингибирование ENT-1 тикагрелором продлевает Т1/2 аденозина и, тем самым, увеличивает его локальную внеклеточную концентрацию, усиливая локальный аденозиновый ответ. Тикагрелор не имеет клинически значимого прямого влияния на аденозиновые рецепторы (А1, А2А, А2В, А3) и не метаболизируется до аденозина. Аденозин обладает несколькими эффектами, которые включают: вазодилатацию, кардиопротекцию, ингибирование агрегации тромбоцитов, модуляцию воспаления и возникновение одышки, которые могут влиять на клинический профиль тикагрелора.
Было показано, что у здоровых добровольцев и у пациентов с острым коронарным синдромом (ОКС) тикагрелор усиливал следующие эффекты аденозина: вазодилатацию (оцениваемую как увеличение коронарного кровотока у здоровых добровольцев и у пациентов с ОКС), ингибирование функции тромбоцитов (in vitro в цельной крови человека) и одышку. Тем не менее, связь повышенных локальных концентраций аденозина с клиническими исходами (показатели заболеваемости и смертности) не доказана.
Фармакодинамика
Начало действия
У пациентов со стабильным течением ИБС на фоне применения ацетилсалициловой кислоты (АСК) тикагрелор начинает быстро действовать, что подтверждается результатами определения среднего значения ингибирования агрегации тромбоцитов (ИАТ): через 0.5 ч после приема тикагрелора в нагрузочной дозе 180 мг среднее значение ИАТ составляет примерно 41%, максимальное значение ИАТ 89% достигается через 2-4 ч после приема препарата и поддерживается в течение 2-8 ч. У 90% пациентов окончательное значение ИАТ более 70% достигается через 2 ч после приема препарата.
Окончание действия
При планировании аортокоронарного шунтирования (АКШ) риск кровотечений возрастает, если тикагрелор прекращают применять менее чем за 96 ч до процедуры.
Данные о переходе с одного препарата на другой
Переход с клопидогрела (75 мг 1 раз/сут) на препарат Брилинта® 90 мг (2 раза/сут) приводит к увеличению абсолютного значения ИАТ на 26.4%, а изменение терапии с тикагрелора на клопидогрел приводит к снижению абсолютного значения ИАТ на 24.5%. Можно менять терапию с клопидогрела на тикагрелор без прерывания антитромботического эффекта.
Клиническая эффективность
Клиническая эффективность препарата Брилинта® подтверждается результатами двух исследований фазы 3.
Исследование PLATO (острый коронарный синдром)
В исследовании PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Ингибирование тромбоцитов и исходы у пациентов) участвовало 18 624 пациента, у которых за последние 24 ч развились симптомы нестабильной стенокардии, инфаркта миокарда без подъема сегмента ST или инфаркта миокарда с подъемом сегмента ST и которые лечились консервативно, или посредством чрескожного коронарного вмешательства (ЧКВ), или АКШ. В этом исследовании на фоне ежедневной терапии АСК тикагрелор в дозе 90 мг 2 раза/сут сравнивался с клопидогрелом в дозе 75 мг/сут в отношении эффективности в предупреждении развития комбинированной конечной точки сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда или инсульта за счет влияния на частоту сердечно-сосудистых смертей и инфарктов миокарда. Нагрузочная доза составляла 300 мг клопидогрела (доза 600 мг также допускалась при проведении ЧКВ) или 180 мг тикагрелора.
Исследование PEGASUS (инфаркт миокарда в анамнезе)
Исследование PEGASUS TIMI-54 с участием 21 162 пациентов проводилось для оценки профилактики атеротромботических осложнений при применении тикагрелора в двух дозах (90 мг 2 раза/сут или 60 мг 2 раза/сут) в комбинации с низкой дозой АСК (75-150 мг) по сравнению с монотерапией АСК у пациентов с инфарктом миокарда в анамнезе и дополнительными факторами риска развития атеротромбоза.
В исследование включали пациентов в возрасте 50 лет и старше с инфарктом миокарда в анамнезе (в течение 1-3 лет до рандомизации) и с, как минимум, одним из следующих факторов риска развития атеротромбоза: возраст >65 лет, сахарный диабет, требующий лекарственной терапии, второй предшествующий инфаркт миокарда, подтвержденное многососудистое поражение коронарных артерий или хроническое нарушение функции почек нетерминальной стадии. Препарат Брилинта® в дозе 60 мг 2 раза/сут и 90 мг 2 раза/сут в комбинации с АСК был эффективен в предотвращении атеротромботических осложнений (комбинированной конечной точки сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда и инсульта) с поддержанием постоянного эффекта терапии в течение всего периода исследования, что приводило к снижению относительного риска (СОР) на 16% и снижению абсолютного риска (САР) на 1.27% при применении тикагрелора в дозе 60 мг и снижению СОР на 15% и САР на 1.19% при применении тикагрелора в дозе 90 мг.
При сопоставимой эффективности тикагрелора в дозах 90 мг и 60 мг лучшие переносимость и профиль безопасности в отношении риска развития кровотечения и одышки показал тикагрелор в дозе 60 мг. В связи с этим для предотвращения атеротромботических осложнений (сердечно-сосудистая смерть, инфаркт миокарда и инсульт) у пациентов с инфарктом миокарда в анамнезе (инфаркт миокарда перенесен 1 год назад и более) и высоким риском развития атеротромботических осложнений рекомендуется препарат Брилинта® в дозе 60 мг 2 раза/сут в комбинации с АСК.
Препарат Брилинта® в дозе 60 мг 2 раза/сут существенно снижал первичную комбинированную конечную точку сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда и инсульта, со снижением каждого ее компонента: СОР сердечно-сосудистой смерти на 17%, СОР инфаркта миокарда на 16% и СОР инсульта на 25%.
Тикагрелор в дозе 60 мг в комбинации с АСК снижал число смертей от сердечно-сосудистых причин и смертей от всех причин, хотя статистическая значимость не была достигнута.
СОР комбинированной конечной точки с 1 до 360 дня (СОР 17%) и с 361 дня и далее (СОР 16%) было сопоставимым с поддержанием эффекта терапии в течение исследования длительностью до 48 месяцев (медиана 33 месяца), тем самым показывая, что терапию тикагрелором можно продолжать, пока у пациента сохраняется высокий риск развития атеротромботических осложнений.
Эффективность препарата Брилинта® в дозе 60 мг 2 раза/сут была продемонстрирована у различных подгрупп пациентов, независимо от массы тела, пола, анамнеза, региона, и не зависит от применения других сердечно-сосудистых средств, включая гиполипидемические препараты, бета-адреноблокаторы, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, блокаторы кальциевых каналов, нитраты и ингибиторы протоновой помпы.
Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт инструкция на украинскомФорма випуску
таб., покр. плівковою оболонкою, 60 мг: 56 або 168 шт.
Опис
Пігулки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням img_brilinta_60.eps|png на одній стороні.
| 1 таб. | |
| тикагрелор | 60 мг |
Допоміжні речовини : маннітол – 84 мг, кальцію гідрофосфат – 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, гіпоролоза – 6 мг, магнію стеарат – 2 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза – 4.4 мг, титану діоксид (E171) – 2.2 мг, макрогол 400 – 0.4 мг, барвник заліза оксид чорний – 0.001 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.01 мг.
14 шт. - блістери з Ал/ПВХ/ПВДХ (4) - пачки картонні з контролем першого розтину.
14 шт. - блістери з Ал/ПВХ/ПВДХ (12) - пачки картонні з контролем першого розтину.
Коди АТХ
B01AC24 Ticagrelor
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антиагрегант
Діюча речовина
тикагрелор
Фармако-терапевтична група
Антиагрегантний засіб
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Механізм дії
Брилінта® містить тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопірімідинів, який є селективним та оборотним антагоністом Р2Y12-рецепторів прямої дії та запобігає АДФ-опосередкованій Р2Y12-залежній активації та агрегації тромбоцитів. Тікагрелор не запобігає зв'язуванню АДФ, але його взаємодія з Р2Y12-рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Т.к. тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як летальний кінець, інфаркт міокарда або інсульт.
Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1).
Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та ушкодження тканин шляхом вивільнення з АТФ та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину, по суті, обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує Т1/2 аденозину і, тим самим, збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (А1, А2А, А2В, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору.
Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Тим не менш, зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (показники захворюваності та смертності) не доведений.
Фармакодинаміка
Початок дії
У пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0.5 год після прийому тикагрелору в навантажувальній дозі 180 мг , максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату і підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ більше 70% досягається через 2 години після прийому препарату.
Закінчення дії
При плануванні аортокоронарного шунтування (АКШ) ризик кровотеч зростає, якщо тикагрелор припиняють застосовувати менш ніж за 96 годин до процедури.
Дані про перехід з одного препарату на інший
Перехід з клопідогрелу (75 мг 1 раз на добу) на препарат Брілінта 90 мг (2 рази на добу) призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26.4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24.5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту.
Клінічна ефективність
Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3.
Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром)
У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18 624 пацієнти, у яких за останні 24 год розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом , або через черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), або АКШ. У цьому дослідженні на фоні щоденної терапії АСК тикагрелор у дозі 90 мг 2 рази на добу порівнювався з клопідогрелом у дозі 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу -судинних смертей та інфарктів міокарда Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору.
Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі)
Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21 162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг 2 рази на добу або 60 мг 2 рази на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг). порівняно з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу.
До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації) та з, як мінімум, одним із наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік >65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® в дозі 60 мг 2 рази на добу і 90 мг 2 рази на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту). періоду дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1.27% при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1.19% при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг .
При порівнянній ефективності тикагрелору в дозах 90 мг і 60 мг найкращі переносимість та профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор у дозі 60 мг. У зв'язку з цим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений 1 рік тому і більше) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат 2 рази на добу в комбінації з АСК.
Препарат Брілінта® в дозі 60 мг 2 рази на добу суттєво знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда інсульту на 25%.
Тикагрелор у дозі 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута.
СОР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (СОР 17%) та з 361 дня і далі (СОР 16%) було порівнянним з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень.
Ефективність препарату Брілінта® у дозі 60 мг 2 рази на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, та не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонової помпи.
Показання
одночасно з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесено 1 рік тому і більше) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди.
Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку слід подрібнити до дрібного порошку, розмішати в 1/2 склянки питної води і відразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою 1/2 склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила в шлунок пацієнта.
Пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений 1 рік тому і більше) не потрібна навантажувальна доза препарату Брілінта, рекомендована доза становить 60 мг 2 рази на добу.
Рекомендується тривала терапія препаратом Брілінта, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Досвід застосування препарату Брілінта у дозі 60 мг понад 3 роки у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі відсутній.
Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати АСК у низькій підтримуючій дозі (75-150 мг), якщо відсутні специфічні протипоказання.
Пацієнти можуть розпочати терапію препаратом Брілінта® у дозі 60 мг 2 рази на добу через 1 рік після інфаркту міокарда, незалежно від попередньої антиагрегантної терапії та від наявності перерв у терапії.
Пацієнти, що почали прийом препарату Брілінта в дозі 90 мг 2 рази на добу в період гострого стану, через 1 рік можуть продовжити терапію препаратом Брілінта в дозі 60 мг 2 рази на добу без перерв.
Перед початком застосування препарату Брілінта (у комбінації з АСК) слід припинити поточну антиагрегантну терапію.
При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити через 24 години після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату.
Передчасне відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Також слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише 1 таб. 60 мг (наступна доза) у намічений час.
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок . Доступної інформації про лікування пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі , немає, тому препарат Брілінта не рекомендований пацієнтам цієї групи.
Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня , застосування препарату у пацієнтів цієї групи протипоказане. Інформація про терапію пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежена. Не потрібна корекція дози препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня .
Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей та підлітків віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлено.
Передозування
Тикагрелор добре переноситься при одноразовому прийомі дозою до 900 мг.
Симптоми: в єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які могли спостерігатися при передозуванні, були задишка та шлуночкові паузи. У зв'язку з пригніченням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією при передозуванні препарату Брілінта®.
Лікування: слід здійснювати спостереження щодо потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі, антидот невідомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до місцевих стандартів. При розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні заходи, що підтримують.
Лікарська взаємодія
Тикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тикагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (Р-gp) та слабким інгібітором Р-gp, і може збільшувати експозицію субстратів Р-gp.
Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта®
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4
Інгібітори CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2.4 та 7.3 рази відповідно. Сmах та AUC активного метаболіту зменшуються на 89% та 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому їх спільне застосування з препаратом Брілінта® протипоказане.
Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2.7 разів, при цьому знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі ефекти, їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®.
Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86% відповідно. Смах активного метаболіту не змінюється, a AUC зменшується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®.
Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A4). Спільне застосування циклоспорину (у дозі 600 мг) з тикагрелором збільшує Cmax та AUC тикагрелору у 2.3 та 2.8 разів відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Cmax на 15% у присутності циклоспорину.
Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, слід застосовувати їх з обережністю.
Інші препарати. За результатами фармакологічних досліджень взаємодії супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-залежну агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, їх слід застосовувати з обережністю в комбінації з тикагрелором.
При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 рази на добу) відмічено двократне збільшення експозиції тикагрелору. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів.
Вплив препарату Брілінта на інші лікарські засоби.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4
Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56% відповідно; Сmах та AUC симвастатинової кислоти збільшуються на 64% та 52% відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину в дозі вище 40 мг на добу з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину. Тому за необхідності цієї комбінації слід оцінити співвідношення потенційного ризику та користі терапії. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може чинити на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг.
Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC метаболітів аторвастатинової кислоти на 23% та 36% відповідно. Подібне збільшення значень Cmax та AUC спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Ці зміни визнані клінічно не значущими.
Подібні ефекти зі статинами, що метаболізуються CYP3A4, не можуть бути виключені. У дослідженні PLATO у 93% пацієнтів у групі, що отримувала тикагрелор та різні статини, не спостерігалося жодних небажаних ознак, що стосуються безпеки статинів.
Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування препарату тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, т.к. Тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів.
Субстрати P-gp (включаючи дигоксин та циклоспорин)
Супутнє застосування дигоксину з тикагрелором підвищує Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення Сmin дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, в окремих випадках – у 2 рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (ЧСС, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні препарату тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на кшталт дигоксину.
Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9
При одночасному застосуванні тикагрелору та толбутаміду не змінювалися плазмові концентрації жодного з цих препаратів. Це свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до варфарину і толбутаміду.
Пероральні контрацептиви
Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору.
Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію
У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори повільних кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - Дігоксин).
Інша супутня терапія
У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонової помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II у рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з гепарином. IIIа рецепторів для внутрішньовенного введення в рамках короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значущої небажаної взаємодії.
Спільне застосування препарату Брілінта з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на АЧТВ, активований час згортання (ABC) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, потрібно дотримуватись обережності при спільному застосуванні з препаратами, що впливають на г;
У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Дані щодо застосування тикагрелору у вагітних жінок відсутні або обмежені. У дослідженнях на тваринах тикагрелор викликав незначне зниження збільшення маси тіла у самок, зниження життєздатності новонародженої тварини та її маси тіла, уповільнення росту. Препарат Брілінта не рекомендований під час вагітності.
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати відповідні методи контрацепції, щоб уникнути вагітності під час терапії препаратом Брілінта.
Доступні фармакодинамічні, токсикологічні дані у тварин показали, що тикагрелор та його активні метаболіти виділяються з молоком. Не може бути виключено ризик для новонародженого/немовля. Рішення про припинення грудного вигодовування або скасування терапії препаратом Брілінта необхідно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для матері.
Тікагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.
Побічна дія
Профіль безпеки препарату Брілінта® оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали понад 39 000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях.
У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7.4% порівняно з 5.4%).
У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16.1% у групі тикагрелору 60 мг + АСК порівняно з 8.5% у групі монотерапії АСК).
Небажаними реакціями, що найчастіше відзначалися у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі і задишка.
Небажані реакції, що відзначалися при проведенні клінічних досліджень препарату Брілінта®, викладені за системно-органними класами та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1 /10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), неуточненої частоти (неможливо оцінити за отриманими даними).
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – кровотечі з пухлини.
З боку системи кровотворення: дуже часто – кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові.
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний отекс.
З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперурикемія; часто – подагра/подагричний артрит.
Порушення психіки: нечасто – сплутаність свідомості.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, непритомність, біль голови; нечасто – внутрішньочерепний крововилив.
З боку органу зору: нечасто – крововилив у вічі.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – крововилив у вухо.
З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи: дуже часто – задишка; часто - кровотечі з органів дихальної системи.
З боку травної системи: часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, нудота, диспепсія, запор; нечасто – ретроперитонеальна кровотеча.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - підшкірні або шкірні геморагіїh, свербіж шкіри, висип.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язові кровотечі.
З боку сечовивідної системи: часто - кровотеча з сечовивідних шляхів.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – кровотеча зі статевих органів.
Лабораторні та інструментальні дані: часто - підвищення концентрації креатиніну в крові.
Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча.
а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки.
b Наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез.
відзначено при постмаркетинговому застосуванні.
d Наведено частоту відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища.
е Наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив.
f Наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання.
g Наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча із виразки шлунка.
h Наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія.
i Наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз.
j Наприклад, гематурія, геморагічний цистит.
k Наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузна кровотеча.
l Наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча.
Опис деяких небажаних реакцій
Кровотеча
У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі:
Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO : летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або гіповолемічний шок або тяжка гіпотензія, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або потребує трансфузії 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO : що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або потребує трансфузії 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO : вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, зниження гематокриту на 15%. Велика кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, що потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або негайного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів.Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця)
Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11.6% та 11.2% відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5.8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16.1%) порівняно з клопідогрелом (14.6%, р=0.0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0.2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0.3% пацієнтів) у групі клопідогрелу.
Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч.
Кровотеча, пов'язана з АКШ. У дослідженні PLATO у 42% хворих із 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/загрозливі життя кровотечі без різниці в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування.
Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами. Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великої летальної/загрозливої життя кровотечі, не пов'язаної з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні препарату тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі загалом за критеріями PLATO (4.5% порівняно з 3.8%; р=0.0264 ). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3.1%), ніж у групі клопідогрелу (2.3%; р=0.0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було частішим на тлі тикагрелору (2.9%) порівняно з клопідогрелом (1.2%, р<0.001).
Внутрішньочерепний крововилив. У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних кровотеч, не пов'язаних з процедурами (n=27 кровотеч у 26 пацієнтів, 0.3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 кровотеч, 0.2%), з яких 11 кровотеч на тикагрелорі та 1 на кло летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції.
Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць)
У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта у дозі 60 мг 2 рази на добу виникали частіше (2.3%), ніж при монотерапії АСК (1.1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0.6%) порівняно з монотерапією АСК (0.5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0.3%) у групі препарату Брілінта® у дозі 60 мг та 12 (0.3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта в дозі 60 мг був зумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту.
На фоні застосування препарату Брілінта® у дозі 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3.4% при застосуванні препарату Брілінта® у дозі 60 мг порівняно з 1.4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO (3.5% порівняно з 1.4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15.2% порівняно з 6.2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта у дозі 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6.2% та 1.5% відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® у дозі 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону, супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби).
Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0.2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0.2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0.1%). Відзначено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта у дозі 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції.
Задишка
У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13.8% пацієнтів, які отримували тикагрелор у дозі 90 мг 2 рази на добу, та у 7.8% пацієнтів, які приймали клопідогрел у дозі 75 мг 1 раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0.7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0.4% пацієнтів, які приймали клопідогрел.
Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату застосування Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання.
У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14.2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта у дозі 60 мг 2 рази на добу, та у 5.5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних інтенсивності.
Протипоказання до застосування
активна патологічна кровотеча; внутрішньочерепний крововилив в анамнезі; порушення функції печінки тяжкого ступеня; ефективності та безпеки застосування у даної групи пацієнтів); підвищена чутливість до тикагрелору або будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю:
схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею); пацієнтам із супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч тобто НПЗЗ, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики), протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®; пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад 1 рік; пацієнтам з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнтам без кардіостимулятора з СССУ, AV-блокадою II або III ступеня, непритомністю, пов'язаною з брадикардією); при спільному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію; (ХОЗЛ) в анамнезі; не рекомендується спільне застосування тикагрелору та АСК у високій підтримуючій дозі (більше 300 мг); і циталопрам); при сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (ЧСС, за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові; при спільному застосуванні препарату Брілінта® з препаратами, що впливають на гемостаз.особливі вказівки
Ризик розвитку кровотечі
При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч.
За наявності клінічних показань препарат Брілінта слід застосовувати з обережністю у таких ситуаціях:
схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями зсідання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою кровотечею із ШКТ). Застосування препарату Брілінта® протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня; супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, НПЗЗ, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики2 до прийому препарату Брілінта).Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Т.к. при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу.
Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vlla можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором.
Хірургічні операції
Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про прийом препарату Брілінта.
У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч у порівнянні з клопідогрелом при припиненні терапії за 1 день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання. порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції і не бажаний антитромботичний ефект, терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції.
Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом
Пацієнти з ГКС із попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом до 12 місяців (дослідження PLATO).
У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю понад 1 рік.
Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості
Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня.
Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії
У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано СССУ, AV-блокада серця II або III ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) були включені в основне дослідження з метою оцінки безпеки та ефективності тикагрелора. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується обережно призначати тикагрелор таким пацієнтам.
Додаткова обережність необхідна при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори кальцієвих каналів, включаючи дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин) .
Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи ≥3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (непритомність та встановлення кардіостимулятора).
Задишка
Задишка при застосуванні препарату Брілінта зазвичай слабка або помірна за своєю інтенсивністю, часто проходить у міру продовження терапії препаратом. Пацієнти з бронхіальною астмою/ХОЗЛ можуть мати підвищений абсолютний ризик задишки при прийомі препарату Брілінта. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ в анамнезі тикагрелор слід застосовувати з обережністю. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта®, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості прийом препарату слід припинити.
Інші вказівки
На підставі спостережуваної у дослідженні PLATO взаємодії між АСК у підтримуючій дозі та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування АСК у високій підтримуючій дозі (більше 300 мг) та тикагрелору не рекомендується.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами.
Застосування при порушеннях функції нирок
Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок . Доступної інформації про лікування пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі , немає, тому препарат Брілінта не рекомендований пацієнтам цієї групи.
Застосування при порушеннях функції печінки
Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним.
Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
Застосування у дітей
Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей та підлітків віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлено.
Нозологія (коди МКЛ)I21 Гострий інфаркт міокарда I26 Легенева емболія I74 Емболія та тромбоз артерій I82 Емболія та тромбоз інших вен
Власник реєстраційного посвідчення
ASTRAZENECA AB (Швеція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Швеция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 56 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 168 шт., Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 168 шт., Брилинта таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 56 шт..
