Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт Цена

Эналаприла малеат является гипотензивным средством из группы ингибиторов АПФ. Эналаприла малеат представляет собой соль малеиновой кислоты и эналаприла, производного L-аланина и L-пролина. Эналаприл является пролекарством: в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который непосредственно ингибирует АПФ. Механизм его действия связан с уменьшением образования ангиотензина II из ангиотензина I, снижение содержания которого ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. При этом снижаются ОПСС, систолическое и диастолическое АД, пост- и преднагрузка на миокард.

Эналаприл расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения ЧСС не отмечается. Уменьшает деградацию брадикинина, увеличивает синтез простагландинов.

Гипотензивный эффект эналаприла более выражен при высокой концентрации ренина в плазме крови, чем при нормальной или сниженной. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного артериального давления. Эналаприл улучшает коронарный и почечный кровоток.

При длительном применении эналаприл уменьшает гипертрофию миокарда левого желудочка и миоцитов стенок артерий резистивного типа, предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Обладает слабо выраженным диуретическим эффектом.

Время наступления гипотензивного действия при приеме внутрь - 1 ч, достигает максимума через 4-6 ч и сохраняется до 24 ч. У некоторых больных для достижения оптимального уровня АД необходима терапия эналаприлом на протяжении нескольких недель. При хронической сердечной недостаточности значимый клинический эффект наблюдается при длительном лечении эналаприлом - 6 месяцев и более.

Таблетки майже білого кольору, круглі, злегка двоопуклі, зі скошеними кромками і насічкою для поділу на одному боці.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат – 171 мг, магнію гідроксикарбонат – 25 мг, желатин – 6 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3 мг, магнію стеарат – 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8 мг.

10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.

C09AA02 Enalapril

Інгібітор АПФ

еналаприлу малеат

АПФ блокатор

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності – 3 роки.

Еналаприлу малеат є гіпотензивним засобом групи інгібіторів АПФ. Еналаприлу малеат являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного L-аланіну та L-проліну. Еналаприл є проліками: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який безпосередньо інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижуються ОПСС, систолічний та діастолічний АТ, пост- та переднавантаження на міокард.

Еналаприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів.

Гіпотензивний ефект еналаприлу більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженій. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Еналаприл покращує коронарний та нирковий кровотік.

При тривалому застосуванні еналаприл зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Має слабо виражений діуретичний ефект.

Час настання гіпотензивної дії при прийомі внутрішньо - 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія еналаприлом протягом декількох тижнів. При хронічній серцевій недостатності значущий клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні еналаприлом – 6 місяців та більше.

артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна); хронічна серцева недостатність; профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка.

Всередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Для підбору відповідного режиму дозування доцільно використовувати найбільш відповідне дозування препарату - 5 мг, 10 мг або 20 мг (Берліприл 5, Берліприл 10 або Берліприл 20 відповідно). Препарат застосовують як монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами.

Артеріальна гіпертензія

Початкова доза становить від 5 мг до 20 мг еналаприлу малеату 1 раз на добу залежно від тяжкості артеріальної гіпертензії.

При артеріальній гіпертензії легкого ступеня підтримуюча доза становить 5-10 мг еналаприлу малеату 1 раз на добу, при артеріальній гіпертензії помірного ступеня тяжкості - 10-20 мг еналаприлу малеату 1 раз на добу.

При більш вираженій артеріальній гіпертензії рекомендована підтримуюча добова доза еналаприлу малеату становить 20 мг 1 раз на добу. Доза підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але не повинна перевищувати 40 мг на добу. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг (1 або 2 прийоми).

Реноваскулярна гіпертензія

Початкова доза – 5 мг еналаприлу малеату 1 раз на добу. Після прийому першої дози препарату необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Потім доза підбирається відповідно до терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу при щоденному застосуванні. Надалі необхідно ретельне спостереження пацієнта, включаючи обов'язковий контроль стану функції нирок.

Пацієнтам, які одночасно приймають діуретики, необхідно тимчасово відмінити сечогінну терапію за 2-3 дні до призначення препарату. Якщо це неможливо, початкова доза еналаприлу малеату повинна становити не більше 5 мг на добу. Препарат рекомендується призначати обережно, т.к. у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини та/або гіпонатріємія; надалі дозування підбирається індивідуально.

Хронічна серцева недостатність та безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

При хронічній серцевій недостатності та безсимптомній дисфункції лівого шлуночка препарат Берліприл® застосовується у складі комбінованої терапії одночасно з діуретиками, і, якщо необхідно, серцевими глікозидами або бета-адреноблокаторами. Початкова мінімальна доза препарату становить 2.5 мг 1 раз на добу, лікування слід розпочинати під ретельним контролем лікаря. Збільшення дози еналаприлу малеату слід проводити поступово, зазвичай на 2.5-5 мг кожні 3-4 дні відповідно до індивідуальної реакції пацієнта до максимально переносимих доз, але не вище 40 мг на добу при хронічній серцевій недостатності та 20 мг на добу - при безсимптомній дисфункції. лівого шлуночка, в 1 або 2 прийоми. Підбір підтримуючої дози проводиться протягом 2-4 тижнів.

Лікування еналаприлом тривале, при хронічній серцевій недостатності та безсимптомній дисфункції лівого шлуночка оцінити ефект цілком можливо не раніше, ніж через 6 місяців після початку терапії. У випадках занадто вираженого зниження артеріального тиску підтримуючу дозу препарату поступово зменшують.

У літніх пацієнтів частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект та подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зниженням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза еналаприлу малеату, що рекомендується, для літніх пацієнтів – не більше 2.5 мг. Підтримуючу добову дозу слід підбирати залежно від концентрації креатиніну сироватки.

Симптоми: приблизно через 6 годин після прийому внутрішньо - виражене зниження артеріального тиску, аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, , занепокоєння, страх, м'язові судоми, кашель, ступор. Концентрація в плазмі крові еналаприлату в 100-200 разів вища, ніж після застосування терапевтичних доз, спостерігалася після прийому внутрішньо відповідно 300 мг та 440 мг еналаприлу малеату.

Лікування: застосування препарату слід негайно припинити; лікувальні заходи повинні бути спрямовані на елімінацію еналаприлу та еналаприлату та корекцію артеріальної гіпотензії. Пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом активованого вугілля, у більш тяжких випадках – внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину, плазмозамінників, за необхідності – введення ангіотензину ІІ або катехоламінів; гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату – 62 мл/хв). Пацієнтам з брадикардією, стійким до терапії, показано постановку водія ритму.

При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ, в т.ч. еналаприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок одночасне застосування НПЗЗ та інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни зазвичай оборотні.

Використання калійвмісних харчових добавок, калійвмісних замінників солі та/або застосування калійзберігаючих діуретиків, а також гепарину може призводити до значного підвищення концентрації іонів калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або цукровим діабетом. При необхідності одночасного з еналаприлом застосування перерахованих вище препаратів слід проводити регулярний контроль концентрації іонів калію у сироватці крові.

При одночасному застосуванні Берліприлу і тіазидних діуретиків гіпокаліємія, спричинена прийомом останніх, як правило, зменшується під дією еналаприлу.

Попередня терапія високими дозами діуретиків може призвести до гіповолемії та ризику розвитку гіпотензії на початку терапії еналаприлом. Надмірна гіпотензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення ОЦК або вживання кухонної солі, а також за умови початку лікування еналаприлом з низькою дозою. Одночасне застосування діуретиків ряду тіазиду та інгібіторів АПФ може призвести до гіповолемії і, таким чином, підвищити ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Одночасне застосування препарату Берліприл і препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. При необхідності використання цієї комбінації необхідний ретельний контроль концентрації літію у сироватці крові.

Одночасне застосування з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність препарату.

Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін .

Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики та гіпотензивні препарати інших груп, у т.ч. бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрогліцерин та інші нітрати, блокатори повільних кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, а також деякі препарати для анестезії, етанол, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби.

Інгібітори АПФ можуть посилювати гематотоксичність імунодепресантів, алопуринолу, цитостатиків.

Препарати, що викликають пригнічення кістковомозкового кровотворення , підвищують ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу.

Інгібітори АПФ підвищують біодоступність дигоксину , збільшуючи його концентрацію у крові. У зв'язку з цим при одночасному призначенні інгібіторів АПФ та серцевих глікозидів дозу останніх слід дещо зменшувати, щоб уникнути небажаних ефектів або ефекту відносного передозування.

Нейролептики можуть посилювати гіпотензивний ефект еналаприлу.

Симпатоміметики можуть послаблювати гіпотензивну дію еналаприлу.

Одночасне застосування антацидів, адсорбентів може призвести до зниження біодоступності інгібіторів АПФ майже на 50%, а також до уповільнення та ослаблення їхньої гіпотензивної дії, тому слід дотримуватися інтервалу між прийомами препаратів, як мінімум, на 2 год.

Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах менше 300 мг на добу), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.

Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) може додатково сприяти зниженню концентрації глюкози крові, призводячи до розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найчастіше відзначається протягом перших тижнів одночасного застосування вищезгаданих препаратів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідний регулярний контроль концентрації глюкози крові, особливо ретельний – протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ.

Застосування Берліприлу при вагітності протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, мають бути переведені на альтернативне лікування з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. При підтвердженні вагітності застосування препарату Берліприл® має бути негайно припинено, і, у разі потреби, має бути розпочато альтернативну терапію. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності супроводжувалося негативним впливом на плід, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень. При застосуванні Берліприлу необхідно інформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода.

При неможливості відміни препарату Берліприл при вагітності необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали Берліприл для виявлення можливого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії, контролю стану ниркової функції, а також кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження.

Еналаприл та еналаприлат виділяються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Еналаприл може бути видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично – за допомогою обмінного переливання крові.

Можлива побічна дія при застосуванні препарату Берліприл® наведена нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.

З боку кровотворної системи: нечасто – анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідко – нейтропенія, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту у сироватці крові, еозинофілія, тромбоцитопенія, збільшення лімфовузлів, панцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, аутоімунні захворювання.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, депресія; нечасто - сплутаність свідомості, безсоння, підвищена збудливість, парестезія, вертиго, шум у вухах; рідко – зміна характеру сновидінь, розлади сну.

З боку органу зору: рідко – нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – запаморочення; часто – гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, біль у грудній клітці, порушення ритму серця, стенокардія; нечасто – ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або церебральний інсульт, можливо, зумовлені різким падінням АТ у пацієнтів із групи високого ризику; рідко – синдром Рейно.

З боку дихальної системи: дуже часто – непродуктивний сухий кашель; нечасто – ринорея, біль у горлі та осиплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідко – задишка, риніт, легеневі інфільтрати, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – діарея, біль у животі, зміна смакового сприйняття; нечасто – кишкова непрохідність, панкреатит, відсутність апетиту, сухість слизової оболонки порожнини рота, зміна смакового сприйняття, виразка пептики; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечника.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), печінковий некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, кропив'янка, реакції підвищеної чутливості/ангіоневротичний набряк обличчя кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані; нечасто - підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; рідко – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія.

Повідомлялося про симптомокомплекс , який може супроводжуватися деякими та/або всіма з наступних побічних явищ: лихоманкою, серозитом, васкулітом, міалгією/міозитом, артралгією/артритом, підвищенням титру антинуклеарних антитіл, підвищенням швидкості осідання ерозином. Можуть мати місце шкірні висипи, фотосенсибілізація або інші шкірні прояви.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, протеїнурія, ниркова недостатність; рідко – олігурія.

З боку статевих органів та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія.

Порушення загального характеру: дуже часто – астенія; часто – втома; нечасто – м'язові судоми, припливи крові до обличчя, шум у вухах, гарячка.

Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія, підвищення концентрації сироваткового креатиніну; нечасто – підвищення концентрації сечовини сироватки крові, гіпонатріємія; рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

У поодиноких випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи еналаприл) та внутрішньовенному введенні препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає почервоніння шкіри обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію.

наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, на фоні прийому інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; еналаприлу та інших інгібіторів АПФ або компонентів препарату.

З обережністю

Первинний гіперальдостеронізм, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, гіперкаліємія, аортальний стеноз, мітральний стеноз (з порушенням показників гемодинаміки), ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, системні захворювання сполучної тканини, ІБ ниркова недостатність (КК < 80 мг/хв), печінкова недостатність, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі або які знаходяться на гемодіалізі, при одночасному застосуванні з імунодепресантами та салуретиками, у пацієнтів старше 65 років, при пригніченні кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК, у т.ч. діарея, блювання.

Необхідно бути обережними у пацієнтів зі зниженим ОЦК (у т.ч. при одночасному застосуванні з діуретиками, в умовах обмеження споживання кухонної солі, при гемодіалізі, діареї, блюванні), у яких раптове та виражене зниження АТ може розвинутися у відповідь на застосування інгібітору АПФ. . У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легкого ступеня, з хронічною нирковою недостатністю або без неї, симптоматична гіпотензія зазвичай не спостерігається. Розвиток артеріальної гіпотензії найбільш ймовірний у пацієнтів з тяжким ступенем хронічної серцевої недостатності внаслідок застосування високих доз діуретиків, гіпонатріємії або функціональної ниркової недостатності. У цих пацієнтів лікування слід розпочинати під наглядом лікаря аж до оптимальної корекції дози препарату Берліприл та/або діуретика. Аналогічна тактика може застосовуватися до пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне падіння артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або мозкового інсульту. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути покладений у горизонтальне положення і, при необхідності, повинна бути розпочата внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину.

Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування еналаприлом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат. Перед початком та під час лікування інгібіторами АПФ необхідний динамічний контроль АТ, деяких біохімічних та електролітних показників крові (концентрації гемоглобіну, іонів калію, іонів натрію, креатиніну, сечовини, печінкових ферментів у сироватці крові), а також сечі на наявність білка.

Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з гіпертрофією лівого шлуночка та клапанною обструкцією та утримуватися від їх застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції.

У випадках порушення функції нирок (КК < 80 мл/хв) необхідний ретельний моніторинг концентрації калію та креатиніну сироватки крові. У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність зниження дози та/або частоти прийому препарату.

У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай оборотні і поверталися до норми після припинення лікування.

У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, спостерігалося незначне і скороминуще збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, коли еналаприл застосовувався одночасно з діуретиками. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або відміни еналаприлу та/або діуретика.

Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які перебувають на терапії інгібіторами АПФ. На зниження функції нирок можуть вказувати лише помірні зміни концентрації креатиніну сироватки крові. У цих пацієнтів лікування слід розпочинати з малих доз під ретельним лікарським наглядом, точним поступовим підбором індивідуальної дози та контролем концентрації креатиніну у сироватці крові.

Досвід застосування препарату Берліприл у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому лікування таких пацієнтів цим препаратом не рекомендується.

Застосування препарату Берліприл у хворих з печінковою недостатністю зазвичай не потребує корекції дози. Рідко прийом інгібіторів АПФ асоціюється з синдромом, що починається з розвитку холестатичної жовтяниці, аж до розвитку фульмінантного некрозу печінки. У разі появи симптомів жовтяниці або підвищення активності ферментів печінки у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити терапію препаратом та провести відповідне обстеження.

Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ при проведенні процедури десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (геміноптера). Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою.

Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко.

Інгібітори АПФ призначаються тільки в екстрених випадках за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини, під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перелічених факторів, особливо на тлі наявної ниркової недостатності.

У деяких із цих пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо еналаприл таки застосовується у таких пацієнтів, рекомендується періодичний моніторинг кількості лейкоцитів у формулі крові, а пацієнти повинні бути відповідно проінструктовані, щоб негайно повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції.

Повідомляється про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.

Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, у т.ч. Берліпріл®, у різні періоди лікування. У таких випадках лікування препаратом Берліприл® слід негайно припинити, слід здійснювати належне лікарське спостереження до повного зникнення відповідних симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк язика, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, відповідна терапія, що включає введення 0.1% розчину адреналіну (0.3-0.5 мл) та/або заходи для забезпечення провідності дихальних шляхів, повинна бути проведена в найкоротші терміни.

У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл, мабуть, менш ефективний у зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших, можливо через високу поширеність низького рівня реніну в даній популяції пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.

У пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання або загальної анестезії із застосуванням препаратів, що знижують артеріальний тиск, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо передбачається, що гіпотензія розвивається за цим механізмом, вона може бути скоригована збільшенням ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування Берліприлу.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНГ із сульфатом декстрану, спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Якщо застосовується ЛПНГ-аферез, інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на лікарські засоби для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності з інших груп.

У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи.

У хворих на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози крові протягом першого місяця лікування еналаприлом.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зокрема. еналаприл, спостерігається підвищення концентрації іонів калію у сироватці крові. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або каліймісткі замінники солі, інші лікарські засоби, що підвищують концентрацію іонів калію в сироватці крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на тлі лікування препаратом Берліприл® є необхідним, рекомендується регулярний контроль концентрації іонів калію у сироватці. Подібно до інших інгібіторів АПФ, еналаприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції.

Раптове припинення лікування еналаприлом не призводить до розвитку синдрому "скасування" (різкого підйому АТ).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення внаслідок різкого зниження АТ, особливо після прийому початкової дози еналаприлу у хворих, які приймають діуретики).

При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв. При КК 80-30 мл/хв доза Берліприлу зазвичай становить 5-10 мг/сут, при КК 30-10 мл/хв – 2.5-5 мг/сут, при КК<10 мл/хв – 1.25-2.5 мг/сут у дні діалізу.

З обережністю слід призначати Берліприл при нирковій недостатності (протеїнурія понад 1 г на добу).

З обережністю слід призначати Берліприл при печінковій недостатності.

Препарат відпускається за рецептом.

Берліприл слід обережно призначати пацієнтам похилого віку (старше 65 років).

Протипоказання – дитячий та підлітковий вік до 18 років.

BERLIN-CHEMIE AG/MENARINI GROUP (Німеччина)

MENARINI-VON HEYDEN GmbH (Німеччина)

MENARINI-VON HEYDEN GmbH (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Рениприл таблетки 20 мг 30 шт., Рениприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 50 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 50 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 28 шт., Энап таблетки 20 мг 60 шт., Энап таблетки 5 мг 60 шт., Энап таблетки 2,5 мг 60 шт., Энап таблетки 10 мг 60 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 5 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 2,5 мг 20 шт., Энам таблетки 10 мг 20 шт., Энап таблетки 5 мг 20 шт., Энап таблетки 20 мг 20 шт., Энап таблетки 2,5 мг 20 шт., Энап таблетки 10 мг 20 шт., Энам таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 20 мг 20 шт., Ренитек таблетки 20 мг 14 шт., Ренитек таблетки 10 мг 14 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эднит таблетки 20 мг 20 шт., Эднит таблетки 5 мг 20 шт., Эднит таблетки 10 мг 20 шт., Рениприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Ренитек таблетки 5 мг 14 шт..