Заласта Ку-таб таблетки диспергтруемые в полости рта 5 мг 28 шт Цена

Оланзапин - антипсихотическое средство (нейролептик) с широким фармакологическим спектром действия. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой дофаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы; седативное действие - блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие - блокадой дофаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие - блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса. Кроме того, оказывает влияние на мускариновые, адренергические, H1-гистаминовые и некоторые субклассы серотониновых рецепторов.

Оланзапин достоверно снижает продуктивную (бред, галлюцинации) и негативную симптоматику (враждебность, подозрительность, эмоциональный и социальный аутизм) психозов. Редко вызывает экстрапирамидные нарушения.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
7 шт. - блістери (8) - пачки картонні.

N05AH03 Olanzapine

Антипсихотичний препарат (нейролептик)

оланзапін

Антипсихотичний (нейролептичний) засіб

Зберігати при температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.

Оланзапін – антипсихотичний засіб (нейролептик) з широким фармакологічним спектром дії. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи; седативна дія – блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Крім того, впливає на мускаринові, адренергічні, H1-гістамінові та деякі субкласи серотонінових рецепторів.

Оланзапін достовірно знижує продуктивну (марення, галюцинації) та негативну симптоматику (ворожість, підозрілість, емоційний та соціальний аутизм) психозів. Рідко спричиняє екстрапірамідні порушення.

Заласта ® Ку-таб ефективно підтримує покращення клінічної симптоматики при тривалому лікуванні у пацієнтів із вихідною позитивною реакцією на препарат.

У пацієнтів з маніакальними епізодами при хорошому ефекті терапії оланзапіном препарат показаний для профілактики рецидивів манії при біполярному розладі.

Таблетки для розсмоктування Заласта ® Ку-таб швидко розчиняються в ротовій порожнині під дією слини, після чого легко ковтаються. Оскільки пігулки тендітні, після вилучення з блістера їх слід прийняти негайно. В якості альтернативи, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у повній склянці води. Таблетки для розсмоктування Заласта ® Ку-таб біоеквівалентні простим таблеткам Заласта ® , швидкість та ступінь всмоктування, дози та режим дозування також еквівалентні. Заласта ® Ку-таб можуть застосовуватися як альтернатива таблеткам Заласта ® .

Т.к. їжа не впливає на всмоктування препарату, таблетки для розсмоктування Заласта ® Ку-таб можна приймати незалежно від їди. У разі відміни препарату рекомендується поступове зниження дози.

Шизофренія: рекомендована початкова доза препарату – 10 мг на добу.

Епізод манії: початкова доза становить 15 мг на один прийом при монотерапії або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії.

Профілактика рецидивів при біполярному розладі: початкова доза препарату, що рекомендується, в стані ремісії - 10 мг на добу. Для пацієнтів, які вже отримують препарат Заласта ® Ку-таб для лікування епізоду манії, підтримуюча терапія проводиться у тих самих дозах. На тлі терапії препаратом Заласта ® Ку-таб у разі розвитку нового маніакального, змішаного або депресивного епізоду за необхідності слід збільшити дозу препарату з додатковим лікуванням порушень настрою відповідно до клінічних показань.

Добова доза препарату при терапії шизофренії, маніакального епізоду або профілактики рецидивів біполярного розладу може становити 5-20 мг на добу, залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози вище рекомендованої початкової можливе лише після адекватної повторної клінічної оцінки стану пацієнта і зазвичай проводиться з інтервалом не менше 24 годин.

Особливі групи пацієнтів:

У пацієнтів похилого віку зниження початкової дози (до 5 мг на добу) зазвичай не рекомендується, але можливе у пацієнтів старше 65 років за наявності факторів ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).

Пацієнтам із захворюваннями печінки та/або нирок рекомендовано зменшення початкової дози до 5 мг на добу. При помірній печінковій недостатності (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю печінково-клітинної недостатності у хворих на цироз печінки) початкова доза становить 5 мг на добу, можливе подальше збільшення дози з обережністю.

Жінкам не потрібні зміни у дозуванні порівняно з чоловіками.

У пацієнтів, які не палять, дози в порівнянні з пацієнтами, що палять (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») не потрібна.

За наявності у пацієнта більше одного фактора, здатного впливати на всмоктування препарату (жіноча стать, літній вік, що не курить), можливе зниження початкової дози. За потреби можливе подальше збільшення дози з обережністю.

Симптоми: дуже частими (> 10%) при передозуванні оланзапіном є: тахікардія, збудження/агресія, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми, зниження рівня свідомості від загальмованості до коми; менш ніж у 2% випадків виникають: делірій, конвульсії, кома, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія чи гіпотензія, серцеві аритмії; у дуже рідкісних випадках – серцево-легенева недостатність. Мінімальна доза оланзапіну при гострому передозуванні зі смертельним наслідком - 450 мг, зареєстрована максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) - 1500 мг.

Лікування: специфічного антидоту немає. Не рекомендується провокувати блювання. Необхідно провести: промивання шлунка, прийом активованого вугілля (знижує біодоступність оланзапіну на 60%), симптоматичне лікування під контролем життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинного колапсу, підтримання функції дихання. Не рекомендується застосування епінефрину, допаміну або інших симпатоміметиків із бета-адреноміметичною активністю, т.к. останні можуть збільшити артеріальну гіпотензію. Для виявлення можливих аритмій потрібний моніторинг серцево-судинної діяльності. Пацієнт повинен перебувати під безперервним медичним наглядом до одужання.

Потенційні лікарські взаємодії, що впливають на метаболізм оланзапіну: оланзапін метаболізується ферментом CYP1A2, тому інгібітори або індуктори ізоферментів цитохрому Р450, що виявляють специфічну активність щодо CYP1А2, можуть впливати на фармакокінетичні параметри.

Індуктори CYP1A2: кліренс оланзапіну може бути підвищений у пацієнтів, що палять, або при одночасному прийомі карбамазепіну, що призводить до зниження концентрації оланзапіну в плазмі крові. Рекомендується клінічний нагляд, т.к. Деякі випадки вимагають підвищення дози препарату.

Інгібітори CYP1A2: флувоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2 – значно знижує кліренс оланзапіну. Середнє підвищення З mах оланзапіну після прийому флувоксаміну у жінок, що не палять, склало 54%, а у чоловіків, що палять, - 77%. Середнє збільшення площі під кривою AUC оланзапіну у цих категоріях пацієнтів склало відповідно 52% та 108%. У пацієнтів, які приймають флувоксамін або будь-який інший інгібітор CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин), терапію оланзапіном рекомендується починати з менших доз. Зменшення дози оланзапіну також може бути потрібним у разі приєднання до терапії інгібіторів CYP1A2.

Лікарські взаємодії, що впливають/не впливають на біодоступність оланзапіну: активоване вугілля знижує абсорбцію оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60%, тому його слід приймати не менш як за 2 години до або після прийому оланзапіну.

Флуоксетин (інгібітор CYP450), одноразова доза магній або алюмініймісних антацидів або циметидин не впливають на фармакокінетику оланзапіну.

Потенційна здатність оланзапіну впливати на інші лікарські засоби

Оланзапін може послаблювати дію прямих та непрямих агоністів дофаміну. В умовах in vitro оланзапін не пригнічує основні ізоферменти CYP450 (наприклад, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, ЗА4). In vivo не було виявлено пригнічення метаболізму наступних активних речовин: трициклічні антидепресанти (CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофілін (CYP1A2) та діазепам (CYP3A4 та 2С19).

Не виявлено взаємодії при одночасному застосуванні з літієм чи біпериденом. Терапевтичний моніторинг за вмістом вальпроєвої кислоти в плазмі показав, що при одночасному призначенні з оланзапіном змін доз вальпроєвої кислоти не потрібний (див. розділ «Побічна дія»).

Слід бути обережними при одночасному застосуванні інших лікарських засобів центральної дії. Незважаючи на те, що одноразова доза алкоголю (45 мг/70 кг) не має фармакокінетичного ефекту, прийом алкоголю разом з оланзапіном може супроводжуватися посиленням депресивної дії на ЦНС.

У зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у вагітних оланзапін слід застосовувати при вагітності, тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик для плода. Жінки повинні бути поінформовані про необхідність повідомити лікаря про вагітність, що настала або планується, на тлі терапії оланзапіном. Є поодинокі повідомлення про тремор, артеріальну гіпертонію, летаргію та сонливість у дітей, народжених від матерів, які приймали оланзапін у третьому триместрі вагітності. У дослідженні було виявлено, що оланзапін виділяється у грудне молоко. Середнє дозування (мг/кг), що отримується дитиною при досягненні рівноважної концентрації у матері, становило 1,8% дози оланзапіну матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю і натомість терапії оланзапіном.

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ):

дуже часто >1/10

часто від > 1/100 до < 1/10

нечасто від > 1/1000 до < 1/100

рідко від >1/10000 до <1/1000

дуже рідко від < 1/10 000, включаючи окремі повідомлення.

З боку центральної (ЦНС) та периферичної нервової системи: дуже часто – сонливість; часто - запаморочення, акатізія, паркінсонізм, дискінезія; рідко – судомний синдром (частіше на тлі судомного синдрому в анамнезі); дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливі вказівки»), дистонія (включаючи окулогірний криз) та пізню дискінезію. При різкій відміні оланзапіну дуже рідко відмічені такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання.

З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична); нечасто – брадикардія з колапсом або без; дуже рідко – збільшення інтервалу QTc на ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»), шлуночкова тахікардія/фібриляція та раптова смерть (див. розділ «Особливі вказівки»), тромбоемболії (включаючи емболію легеневих артерій та тромбоз глибоких вен).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – транзиторні антихолінергічні ефекти, в т.ч. запори та сухість у роті; дуже рідко – панкреатит.

Порушення метаболізму та харчування: дуже часто – збільшення ваги; часто – підвищення апетиту; дуже рідко: гіперглікемія та/або декомпенсація цукрового діабету, що іноді виявляється кетоацидозом або комою, включаючи фатальний результат; гіпертритліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіпотермія.

Гепато-біліарні порушення: часто – транзиторне, безсимптомне підвищення рівня «печінкових» трансаміназ (АЛТ (ART), АСТ (ACT)), особливо на початку лікування (див. «Особливі вказівки»); рідко – гепатит (в т.ч. гепатоклітинний, холестатичний або змішане ураження печінки).

З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: часто – зозинофілія; рідко – лейкопенія; дуже рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія.

З боку органів опорно-рухового апарату: дуже рідко – рабдоміоліз.

З боку органів сечостатевої системи: дуже рідко – затримка сечі, пріапізм.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – реакції фотосенсибілізації.

Алергічні реакції: рідко – шкірний висип; дуже рідко - анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж шкіри або кропив'янка.

Інші: часто – астенія, периферичні набряки; дуже рідко – алопеція.

Лабораторні параметри: дуже часто – гіперпролактинемія, але клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз) рідко. Більшість пацієнтів рівень пролактину спонтанно нормалізувався без скасування терапії. Нечасто – підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко – підвищення рівня лужної фосфатази (ЩФ) та загального білірубіну.

У літніх пацієнтів з деменцією зареєстрована у дослідженнях велика частота смертей та цереброваскулярних порушень (інсульт, транзиторні ішемічні атаки). Дуже частими у цієї категорії пацієнтів були порушення ходи та падіння. Також часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

Серед пацієнтів з лікарськими (на фоні прийому агоністів дофаміну) психозами на фоні хвороби Паркінсона часто реєструвалися погіршення паркінсонічної симптоматики та розвиток галюцинацій.

Є дані про розвиток нейтропенії (4,1%) на тлі комбінованої терапії з вальпроєвою кислотою у пацієнтів із біполярною манією. Одночасна терапія з вальпроєвою кислотою або літієм сприяє збільшенню частоти (> 10%) тремору, сухості у роті, підвищення апетиту та збільшення ваги. Також часто реєструвалися порушення мови (від 1 до 10%). У перші 6 тижнів комбінованої терапії з літієм збільшується частота розвитку збільшення ваги. Тривала терапія оланзапіном (до 12 місяців) з метою профілактики рецидивів у пацієнтів із біполярним розладом супроводжувалася збільшенням маси тіла.

З обережністю:ниркова недостатність, печінкова недостатність, гіперплазія передміхурової залози, паралітична кишкова непрохідність, епілепсія, судомний синдром в анамнезі, лейкопенія та/або нейтропенія різного генезу, мієлосупресія різного генезу, в т.ч. мієлопроліферативні захворювання, гіпереозинофільний синдром, кардіоваскулярні та цереброваскулярні захворювання або інші стани, що призводять до артеріальної гіпотензії, вроджене збільшення інтервалу QT на ЕКГ (збільшення коригованого інтервалу QT (QTc) на ЕКГ) або за наявності умов, потенційно здатних одночасне призначення препаратів, що подовжують інтервал QT, застійна серцева недостатність, гіпокаліємія, гіпомагніємія, літній вік, а також одночасний прийом інших лікарських засобів центральної дії;фенілкетонурія, іммобілізація, вагітність.

Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток гіперглікемії та/або декомпенсації цукрового діабету , що іноді супроводжувалися розвитком кетоацидозу або кетоацидотичної коми, у тому числі є повідомлення про кілька фатальних випадків. У деяких випадках наголошувалося на попередньому декомпенсації збільшення маси тіла, яке могло стати сприятливим фактором. Пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, або з факторами ризику розвитку цього захворювання рекомендовано регулярний клінічний контроль та контроль рівня глюкози крові. При зміні рівня ліпідів потрібна корекція терапії.

При різкому припиненні прийому оланзапіну дуже рідко (менше 0,01%) можливий розвиток наступних симптомів: пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання. При відміні препарату рекомендується поступове зниження дози.

Антихолінергічна активність. Оскільки клінічний досвід застосування оланзапіну у людей із супутніми захворюваннями обмежений, препарат слід обережно призначати пацієнтам з гіперплазією передміхурової залози, паралітичною кишковою непрохідністю.

Досвід застосування оланзапіну у хворих з психозами при хворобі Паркінсона, спричинених прийомом дофаміноміметиків. Оланзапін не рекомендований для лікування психозів при хворобі Паркінсона, спричинених прийомом дофаміноміметиків. Посилюються симптоми паркінсонізму та галюцинації. При цьому оланзапін ефективності лікування психозів не перевищував плацебо.

Оланзапін не показаний для лікування психозів та/або поведінкових розладів при деменції у зв'язку з підвищеною смертністю та збільшенням ризику цереброваскулярних порушень (інсульт, транзиторні ішемічні атаки). Збільшення смертності залежить від дози оланзапіну чи тривалості терапії. До факторів ризику, що сприяють збільшенню смертності, відносяться: вік старше 65 років, дисфагія, седація, недостатнє харчування та зневоднення, захворювання легень (наприклад, пневмонія, в т.ч. аспіраційна), одночасний прийом бензодіазепінів. Проте підвищена частота смерті в групах оланзапіну порівняно з плацебо не залежала від цих факторів ризику.

При терапії антипсихотиками покращення клінічного стану пацієнта настає в період від кількох днів до кількох тижнів. Протягом цього періоду пацієнт потребує ретельного спостереження.

Порушення функції печінки. На початку терапії можливе безсимптомне підвищення трансаміназ печінки (АЛТ та ACT). У пацієнтів з початково підвищеними рівнями ACT та/або АЛТ, з печінковою недостатністю та станами, що потенційно обмежують функціональні можливості печінки, а також приймають гепатотоксичні лікарські препарати, слід бути обережним при призначенні оланзапіну. При підвищенні АЛТ та/або ACT на фоні терапії препаратом рекомендується медичне спостереження за пацієнтом та, можливо, зменшення дози препарату. При діагностуванні гепатиту (у тому числі гепатоклітинного, холестатичного або змішаного) оланзапін необхідно відмінити.

Гематологічні зміни. Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з лейкопенією та/або нейтропенією будь-якого генезу, мієлосупресією лікарського генезу, а також на тлі радіаційної або хіміотерапії внаслідок супутніх захворювань у пацієнтів з гіпереозинофільними станами або мієлопроліферативними захворюваннями. Нейтропенія часто відзначалася при одночасному застосуванні оланзапіну та вальпроєвої кислоти (див. розділ «Побічна дія»).

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ). ЗНС - потенційно загрозливий для життя стан, пов'язаний з терапією антипсихотичними засобами (нейролептиками), в т.ч. оланзапіном. Клінічні прояви ЗНС: лихоманка, ригідність м'язів, порушення свідомості, вегетативні порушення (нестабільний пульс або лабільний артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення, аритмії). Додаткові симптоми ЗНС: підвищення КФК, міоглобінурія (на фоні рабдоміолізу) та гостра ниркова недостатність. При розвитку симптомів ЗНС, а також підвищенні температури тіла без видимих ​​причин необхідно скасувати всі нейролептики, в т.ч. оланзапін.

Судорожний синдром. Оланзапін слід обережно призначати пацієнтам із судомами в анамнезі або наявністю факторів, що знижують поріг судомної готовності. На тлі прийому оланзапіну судоми реєструвалися рідко.

Пізня дискінезія. Терапія оланзапіном супроводжувалася значно меншою частотою розвитку пізньої дискінезії порівняно з галоперидолом. Ризик розвитку пізньої дискінезії підвищується зі збільшенням тривалості лікування. При появі ознак цього стану у пацієнта, який приймає оланзапін, слід відмінити препарат або зменшити його дозу. Симптоми дискінезії можуть тимчасово наростати після відміни препарату.

Загальна активність щодо ЦНС. Слід бути обережними при одночасному застосуванні інших лікарських засобів центральної дії та алкоголю.

Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт у пацієнтів з деменцією. У людей похилого віку нечасто спостерігається постуральна артеріальна гіпотензія. У пацієнтів старше 65 років рекомендується періодично контролювати артеріальний тиск. Оланзапін слід з обережністю призначати пацієнтам із встановленим збільшенням інтервалу QTc, особливо літнім, з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією та гіпомагніємією.

При прийомі оланзапіну дуже рідко (менше 0,01%) зареєстровані випадки розвитку тромбоемболії вен. Причинно-наслідковий зв'язок між терапією оланзапіном та тромбозом вен не встановлено. Оскільки пацієнти з шизофренією часто мають придбані фактори ризику венозних тромбозів, слід виявляти всі можливі інші фактори (наприклад, іммобілізацію) і вживати профілактичних заходів.

Таблетки Заласта ® Ку-таб містять аспартам – джерело фенілаланіну. Препарат може бути небезпечним для людей, які страждають на фенілкетонурію.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами:

Оскільки оланзапін може викликати сонливість і запаморочення, пацієнтам слід виявляти обережність під час роботи з технічними пристроями, зокрема. під час керування автомобілем.

Приймати з обережністю пацієнтам, які страждають на ниркову недостатність.

Приймати з обережністю пацієнтам, які страждають на печінкову недостатність.

Препарат відпускається за рецептом.

Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

KRKA dd (Словенія)

KRKA POLSKA Sp.zoo (Польща)

Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Заласта Ку-таб таблетки диспергтруемые в полости рта 5 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Заласта Ку-таб таблетки диспергтруемые в полости рта 5 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Заласта Ку-таб таблетки диспергтруемые в полости рта 5 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Оланзапин Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 28 шт., Заласта Ку-таб таблетки диспергируемые в полости рта 10 мг 28 шт., Зипрекса Зидис таблетки диспергируемые 10 мг 28 шт., Оланзапин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 28 шт., Эголанза таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 28 шт., Эголанза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 28 шт., Заласта таблетки 10 мг 28 шт., Зипрекса таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 28 шт., Оланзапин Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 28 шт., Оланзапин-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 28 шт., Оланзапин таблетки 10 мг 30 шт., Заласта таблетки 5 мг 28 шт., Зипрекса Зидис таблетки диспергируемые 5 мг 28 шт., Зипрекса таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 28 шт., Оланзапин таблетки 5 мг 30 шт..