Туджео СолоСтар раствор для подкожного введения 300 ЕД/мл 1,5 мл шприц-ручка 1 шт Цена
-
Страна:Германия
-
Форма выпуска:раствор
-
Дозировка:300 ЕД/мл
Инсулин гларгин является аналогом человеческого инсулина, полученным методом рекомбинации ДНК бактерий вида Escherichia coli (штаммы К12) и отличающимся низкой растворимостью в нейтральной среде.
Инсулин гларгин метаболизируется до двух активных метаболитов M1 и М2.
Связь с инсулиновыми рецепторами: кинетика связывания со специфическими рецепторами инсулина у инсулина гларгина и его метаболитов M1 и М2 очень близка таковой у человеческого инсулина, в связи с чем инсулин гларгин способен осуществлять биологическое действие, аналогичное таковому у эндогенного инсулина.
Наиболее важным действием инсулина и его аналогов, в т.ч. и инсулина гларгина, является регуляция метаболизма глюкозы. Инсулин и его аналоги снижают концентрацию глюкозы в крови, стимулируя поглощение глюкозы периферическими тканями (особенно скелетной мускулатурой и жировой тканью) и ингибируя образование глюкозы в печени. Инсулин подавляет липолиз в адипоцитах и ингибирует протеолиз, увеличивая одновременно синтез белка.
Связь с рецепторами инсулиноподобного фактора роста 1 (ИФР-1): аффинность инсулина гларгина к рецептору ИФР-1 приблизительно в 5-8 раз выше, чем у человеческого инсулина (но примерно в 70-80 раз ниже, чем у ИФР-1), в то же время, по сравнению с человеческим инсулином, у метаболитов инсулина гларгина M1 и М2 аффинность к рецептору ИФР-1 несколько меньше.
Общая терапевтическая концентрация инсулина (инсулина гларгина и его метаболитов), определяемая у пациентов с сахарным диабетом 1 типа, была заметно ниже концентрации, необходимой для полумаксимального связывания с рецепторами ИФР-1 и последующей активации митогенно-пролиферативного пути, запускаемого через рецепторы ИФР-1. Физиологические концентрации эндогенного ИФР-1 могут активировать митогенно-пролиферативный путь; однако терапевтические концентрации инсулина, определяемые при инсулинотерапии, включая лечение инсулином гларгином, значительно ниже фармакологических концентраций, необходимых для активации митогенно-пролиферативного пути.
Продолжительность действия зависит от используемой лекарственной формы инсулина гларгина.
Продолжительность действия инсулина и его аналогов, таких как инсулин гларгин, может существенно различаться у разных пациентов или у одного и того же пациента.
Туджео СолоСтар раствор для подкожного введения 300 ЕД/мл 1,5 мл шприц-ручка 1 шт инструкция на украинскомФорма випуску
Розчин для підшкірного введення
Опис
Розчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний.
| 1 мл | |
| інсулін гларгін | 300 ОД (10.91 мг) |
Допоміжні речовини : метакрезол (м-крезол) – 2.7 мг, цинку хлорид – 0.19 мг (відповідає 0.9 мг цинку), гліцерол (85%) – 20 мг, натрію гідроксид – до pH 4.0, хлористоводнева кислота – до pH 4. /і - до 1 мл.
1.5 мл - картриджі з безбарвного скла (тип I), вмонтовані в одноразові шприц-ручки СолоСтар ® (1) - картонні пачки.
1,5 мл - картриджі з безбарвного скла (тип I), вмонтовані в одноразові шприц-ручки SoloStar ® (3) - пачки з картону.
1,5 мл - картриджі з безбарвного скла (тип I), вмонтовані в одноразові шприц-ручки SoloStar ® (5) - пачки з картону.
Коди АТХ
A10AE04 Insulin glargine
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Аналог людського інсуліну тривалої дії
Діюча речовина
інсулін гларгін
Фармако-терапевтична група
Гіпоглікемічний засіб – аналог інсуліну тривалої дії
Фармакологічна дія
Інсулін гларгін є аналогом людського інсуліну, отриманим методом рекомбінації ДНК бактерій виду Escherichia coli (штами К12) і відрізняється низькою розчинністю в нейтральному середовищі.
Інсулін гларгін метаболізується до двох активних метаболітів M1 та М2.
Зв'язок з інсуліновими рецепторами: кінетика зв'язування зі специфічними рецепторами інсуліну у інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 та М2 дуже близька такій у людського інсуліну, у зв'язку з чим інсулін гларгін здатний здійснювати біологічну дію, аналогічну такому у ендогенного ин.
Найбільш важливою дією інсуліну та його аналогів, у т.ч. та інсуліну гларгіну, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами (особливо скелетною мускулатурою та жировою тканиною) та інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та інгібує протеоліз, збільшуючи одночасно синтез білка.
Зв'язок з рецепторами інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1): афінність інсуліну гларгіну до рецептора ІФР-1 приблизно в 5-8 разів вища, ніж у людського інсуліну (але приблизно в 70-80 разів нижче, ніж у ІФР-1), у той же час, у порівнянні з людським інсуліном, у метаболітів інсуліну гларгіну M1 та М2 афінність до рецептора ІФР-1 дещо менша.
Загальна терапевтична концентрація інсуліну (інсуліну гларгіну та його метаболітів), що визначається у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, була помітно нижчою за концентрацію, необхідну для напівмаксимального зв'язування з рецепторами ІФР-1 та подальшої активації мітогенно-проліферативного шляху, що запускається через рецептори ІФ. Фізіологічні концентрації ендогенного ІФР-1 можуть активувати мітогенно-проліферативний шлях; однак терапевтичні концентрації інсуліну, що визначаються при інсулінотерапії, включаючи лікування інсуліном гларгіном, значно нижчі від фармакологічних концентрацій, необхідних для активації мітогенно-проліферативного шляху.
Тривалість дії залежить від лікарської форми інсуліну гларгіну, що використовується.
Тривалість дії інсуліну та його аналогів, таких як інсулін гларгін, може суттєво відрізнятися у різних пацієнтів або в одного й того самого пацієнта.
Показання
Цукровий діабет, який потребує лікування інсуліном.
Спосіб застосування, курс та дозування
Вводять підшкірно 1 раз на добу в один і той же час доби.
Режим дозування залежить від показань та використовуваної лікарської форми.
Інсулін гларгін слід застосовувати у дітей лише у лікарській формі, призначеній для відповідної вікової групи.
Цільові значення концентрації глюкози в крові, а також дози та час введення або прийому гіпоглікемічних препаратів повинні визначатися та коригуватися індивідуально.
Корекція дози також може бути потрібна, наприклад, при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя, зміні часу введення дози інсуліну або при інших станах, які можуть збільшити схильність до розвитку гіпо-або гіперглікемії. Будь-які зміни дози інсуліну повинні проводитися з обережністю та під медичним наглядом.
Інсулін гларгін не є інсуліном вибору лікування діабетичного кетоацидозу. У цьому випадку перевагу слід віддавати внутрішньовенному введенню інсуліну короткої дії. При схемах лікування, що включають ін'єкції базального і прандиального інсуліну, задоволення потреб у базальному інсуліну зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну як інсуліну гларгіну.
У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові.
Лікарська взаємодія
Пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори АПФ, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби можуть посилити гіпоглікемічну дію інсуліну та підвищити схильність до розвитку. При цих комбінаціях може знадобитися корекція дози інсуліну гларгіну.
ГКС, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, естрогени, гестагени (наприклад, у гормональних контрацептивах), похідні фенотіазину, соматотропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрин (адреналін), сальбутамол, тербуталін, гормони нейролептики (наприклад, оланзапін або клозапін) можуть зменшити гіпоглікемічний вплив інсуліну. При цих комбінаціях може знадобитися корекція дози інсуліну гларгіну.
При одночасному застосуванні інсуліну гларгіну з бета-адреноблокаторами, клонідином, солями літію, етанолом можливе як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії інсуліну.
Пентамідин при поєднанні з інсуліном може викликати гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією.
При одночасному застосуванні з препаратами, що мають симпатолітичну дію, такі як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанфацин та резерпін, можливе зменшення або відсутність ознак адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи) при розвитку гіпоглікемії.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Потреба в інсуліні може знижуватися в І триместрі вагітності та, в цілому, збільшуватися протягом ІІ та ІІІ триместрів. Безпосередньо після пологів потреба в інсуліні швидко зменшується (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У умовах істотне значення має ретельний контроль концентрації глюкози у крові.
Пацієнткам у період грудного вигодовування може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну та дієти.
Побічна дія
З боку обміну речовин: можлива гіпоглікемія; рідко – затримка натрію, набряки (особливо якщо інтенсифікована інсулінотерапія призводить до поліпшення раніше недостатнього метаболічного контролю).
З боку органу зору: значне покращення глікемічного контролю може спричинити тимчасове погіршення зору внаслідок тимчасового порушення тургору та коефіцієнта заломлення кришталика ока.
З боку шкіри та підшкірних тканин: можлива ліподистрофія, здатна уповільнити місцеву абсорбцію інсуліну.
З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – міалгія.
З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції негайного типу.
Застосування інсуліну може спричинити утворення антитіл до нього.
Як і при застосуванні інших інсулінів, в окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну з метою усунення тенденції до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії. У поодиноких випадках інсулін може спричинити затримку натрію та виникнення набряків, особливо при покращенні раніше недостатнього метаболічного контролю при інтенсифікації інсулінотерапії.
Реакції у місці введення: почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янку, висипання, набряк та запалення. У пацієнтів молодше 18 років відносно частіше виникають реакції у місці введення та шкірні реакції (висип, кропив'янка). Дані безпеки у пацієнтів молодше 2 років відсутні.
Протипоказання до застосування
Підвищена чутливість до інсуліну гларгіну; дитячий вік до 2 років.
особливі вказівки
Інсулін гларгін не є препаратом для лікування діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується внутрішньовенне введення інсуліну короткої дії.
Пацієнти повинні мати навички самостійного контролю цукрового діабету, включаючи моніторинг концентрації глюкози в крові, а також дотримуватися правильної техніки проведення підшкірних ін'єкцій та вміти усунути гіпоглікемію та гіперглікемію. Інсулінотерапія вимагає постійної настороженості щодо можливості розвитку гіперглікемії чи гіпоглікемії.
У разі недостатнього контролю концентрації глюкози в крові, а також за наявності тенденції до розвитку гіпо- або гіперглікемії, перш ніж приступати до корекції режиму дозування, слід перевірити точність виконання запропонованої схеми лікування, дотримання вказівок щодо місць введення препарату, правильність техніки проведення підшкірно. ін'єкцій та поводження з препаратом, що містить інсулін гларгін, а також враховувати можливість усіх інших факторів, здатних викликати такий стан.
Час розвитку гіпоглікемії залежить від профілю дії інсулінів і може, таким чином, змінюватися при зміні схеми лікування.
Слід дотримуватися особливої обережності та проводити ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові при застосуванні інсуліну гларгіну у пацієнтів, у яких епізоди гіпоглікемії можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних артерій або судин головного мозку (ризик розвитку кардіальних) , а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо, якщо вони не отримують лікування фотокоагуляцією (ризик скороминущої втрати зору за гіпоглікемією).
Як і при застосуванні будь-яких інсулінів, при деяких станах симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінюватися, ставати менш вираженими або відсутніми. До них відносяться: помітне покращення глікемічного контролю; поступовий розвиток гіпоглікемії; літній вік; наявність вегетативної невропатії; тривалий анамнез цукрового діабету; наявність психічних розладів; одночасне застосування інсуліну гларгіну з деякими іншими лікарськими засобами.
Такі ситуації можуть призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії (з можливою втратою свідомості) до того, як пацієнт усвідомлює, що розвивається гіпоглікемія.
Слід брати до уваги, що пролонговану дію інсуліну гларгіну при його підшкірному введенні може відстрочити вихід пацієнта зі стану гіпоглікемії.
У разі якщо відзначаються нормальні або знижені показники глікозильованого гемоглобіну, необхідно враховувати можливість розвитку нерозпізнаних епізодів гіпоглікемії, що повторюються (особливо в нічний час).
Дотримання пацієнтами схеми дозування та режиму харчування, правильне введення інсуліну та знання симптомів-провісників гіпоглікемії сприяють суттєвому зниженню ризику розвитку гіпоглікемії.
Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, за наявності яких потрібне особливо ретельне спостереження та корекція дози інсуліну: - зміна місця введення інсуліну; підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів); незвична, підвищена чи тривала фізична активність; інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блюванням, діареєю; недостатній прийом їжі; споживання алкоголю; деякі некомпенсовані ендокринні порушення (такі як гіпотиреоз, недостатність передньої частки гіпофіза або недостатність кори надниркових залоз); одночасне застосування інсуліну гларгіну з деякими іншими лікарськими засобами.
У пацієнтів із нирковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися за рахунок уповільнення метаболізму інсуліну.
У пацієнтів похилого віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до сталого зниження потреби в інсуліні.
У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну.
Гіпоглікемія, в цілому, може бути усунена негайним прийомом вуглеводів, що швидко засвоюються. Оскільки початкові дії з корекції гіпоглікемії повинні проводитися негайно, пацієнтам слід завжди мати з собою, як мінімум, 20 г вуглеводів, що швидко засвоюються.
При інтеркурентних захворюваннях потрібний інтенсивніший контроль концентрації глюкози в крові. У багатьох випадках показано проведення аналізу на наявність кетонових тіл у сечі, також часто потрібна корекція режиму дозування інсуліну. У разі виникнення інтеркурентного захворювання потреба в інсуліні часто підвищується. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу повинні продовжувати отримувати вуглеводи на регулярній основі, навіть якщо вони здатні вживати їжу лише невеликими порціями або взагалі не вживають їжу, або у разі розвитку блювоти; Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу ніколи не повинні повністю пропускати введення інсуліну.
При застосуванні піоглітазону в комбінації інсуліном повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із ризиком серцевої недостатності. При застосуванні такої комбінації пацієнти повинні спостерігатися щодо появи ознак і симптомів серцевої недостатності, таких як збільшення маси тіла, поява набряків. При появі або обтяженні кардіальних симптомів застосування піоглітазону слід припинити.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій можуть бути порушені, наприклад, внаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії, а також внаслідок порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли зазначені здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або робота з іншими механізмами).
Пацієнтам рекомендується дотримуватися запобіжних заходів, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії під час керування транспортними засобами. Це особливо важливо для тих з них, у кого слабко виражені або відсутні симптоми, що є провісниками гіпоглікемії, що розвивається, або для пацієнтів з часто виникаючими епізодами гіпоглікемії. Ці особливості пацієнта слід враховувати під час вирішення питання про можливість керування ним транспортними засобами.
Застосування у дітей
Інсулін гларгін слід застосовувати у дітей лише у лікарській формі, призначеній для відповідної вікової групи.
Нозологія (коди МКЛ)E10 Цукровий діабет 1 типу E11 Цукровий діабет 2 типу
Власник реєстраційного посвідчення
SANOFI-AVENTIS DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина)
Власник товарного знаку
SANOFI_AVENTIS VOSTOK (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Туджео СолоСтар раствор для подкожного введения 300 ЕД/мл 1,5 мл шприц-ручка 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Туджео СолоСтар раствор для подкожного введения 300 ЕД/мл 1,5 мл шприц-ручка 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно прочитайте об этом товаре. Хотите приобрести Туджео СолоСтар раствор для подкожного введения 300 ЕД/мл 1,5 мл шприц-ручка 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!