Трулисити раствор для подкожного введения 1,5 мг/0,5 мл шприц-ручка 4 шт Цена
-
Страна:США
-
Форма выпуска:раствор
-
Дозировка:1.5 мг/0,5 мл
-
В упаковке:4 шт.
Механизм действия
Дулаглутид является агонистом рецепторов глюкагоноподобного пептида 1 (ГПП-1) длительного действия. Его молекула состоит из двух идентичных цепей, связанных дисульфидными связями, каждая из которых содержит аналог модифицированного человеческого ГПП-1, ковалентно связанный с фрагментом тяжелой цепи (Fc) модифицированного человеческого иммуноглобулина G4 (IgG4) с помощью небольшой полипептидной цепи. Часть дулаглутида, которая является аналогом ГПП-1, приблизительно на 90% гомологична нативному человеческому ГПП-1. Период полувыведения (Т1/2) нативного человеческого ГПП-1 вследствие расщепления дипептидилпептидазой-4 (ДПП-4) и почечного клиренса составляет 1.5-2 мин. В отличие от нативного ГПП-1 дулаглутид резистентен к расщеплению ДПП-4 и имеет большой размер, что замедляет абсорбцию и снижает почечный клиренс. Такие особенности строения обеспечивают растворимую форму и Т1/2 продолжительностью 4.7 дней, благодаря чему препарат подходит для п/к введения 1 раз в неделю. Кроме того, молекула дулаглутида была создана с целью снижения иммунного ответа, опосредованного Fc-рецептором, и снижения иммуногенного потенциала.
Гипогликемический эффект дулаглутида обусловлен несколькими механизмами действия ГПП-1. При повышенной концентрации глюкозы дулаглутид увеличивает содержание внутриклеточного циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) в β-клетках поджелудочной железы, что приводит к увеличению секреции инсулина. Дулаглутид подавляет избыточную секрецию глюкагона у пациентов с сахарным диабетом 2 типа, что приводит к снижению выброса глюкозы печенью. Кроме того, дулаглутид замедляет скорость опорожнения желудка.
Фармакодинамика
У пациентов с сахарным диабетом 2 типа, начиная уже с первого введения, дулаглутид улучшает контроль гликемии за счет устойчивого снижения концентрации глюкозы крови натощак, перед едой и после приема пищи, которое поддерживается в течение недели до введения следующей дозы.
Фармакодинамическое исследование дулаглутида показало, что у пациентов с сахарным диабетом 2 типа наблюдалось восстановление первой фазы секреции инсулина до значения, наблюдаемого у здоровых лиц, получавших плацебо, и улучшение второй фазы секреции инсулина в ответ на в/в болюсное введение глюкозы. В том же исследовании было также показано, что при однократном введении дулаглутида в дозе 1.5 мг увеличивалась максимальная секреция инсулина β-клетками поджелудочной железы и улучшалась функция β-клеток у пациентов с сахарным диабетом 2 типа по сравнению с плацебо.
Фармакокинетический профиль и соответствующий фармакодинамический профиль дулаглутида позволяет вводить препарат 1 раз в неделю.
Клиническая эффективность и безопасность
Контроль гликемии
Безопасность и эффективность дулаглутида оценивали в ходе 6 рандомизированных контролируемых исследований III фазы, в которых приняли участие 5171 пациент с сахарным диабетом 2 типа. Из них 958 были в возрасте старше 65 лет, из которых 93 были в возрасте старше 75 лет. Данные исследования включали 3136 пациентов, которые получали дулаглутид, из них 1719 получали дулаглутид в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю, а 1417 получали дулаглутид в дозе 0.75 мг 1 раз в неделю. Во всех исследованиях дулаглутид обеспечивал клинически значимое улучшение контроля гликемии, который оценивали по гликированному гемоглобину (HbA1c).
Монотерапия
Применение дулаглутида в монотерапии изучали в ходе клинического исследования с активным контролем продолжительностью 52 недели в сравнении с метформином. Эффективность дулаглутида при применении в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю превосходила эффективность метформина в дозе 1500-2000 мг/сут в отношении снижения HbA1c, и значимо большее число пациентов достигло целевого показателя HbA1c <7.0% и <6.5% при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю, чем при применении метформина через 26 недель.
Частота документированных случаев симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и при применении метформина составила 0.62; 0.15 и 0.09 эпизодов/пациент/год соответственно. Случаев тяжелой гипогликемии при применении дулаглутида не наблюдалось.
Терапия в комбинации с метформином
Безопасность и эффективность дулаглутида оценивали в плацебо-контролируемом и активно-контролируемом клиническом исследовании (ситаглиптин 100 мг/сут) продолжительностью 104 недели, в котором все препараты применяли в комбинации с метформином. Применение дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю через 52 недели приводило к большему снижению HbA1c по сравнению с применением ситаглиптина, при этом значимо большее число пациентов при применении дулаглутида достигло целевого показателя HbA1c <7.0% и <6.5%. Данные эффекты сохранялись до конца исследования (104 недели).
Частота документированной симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и при применении ситаглиптина составила 0.19; 0.18 и 0.17 эпизодов/пациент/год соответственно. Случаев тяжелой гипогликемии при применении дулаглутида не наблюдалось.
Безопасность и эффективность дулаглутида также оценивали в ходе активно-контролируемого исследования в сравнении с применением лираглутида в дозе 1.8 мг/сут (начальная доза 0.6 мг/сут; после 1 недели дозу повышали до 1.2 мг/сут, а затем на 2 неделе - до 1.8 мг/сут) продолжительностью 26 недель; оба препарата применяли в сочетании с метформином. Применение дулаглутида в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю приводило к сопоставимому снижению HbA1c и числу пациентов, достигавших целевого показателя HbA1c <7.0% и <6.5%, по сравнению с терапией лираглутидом.
Частота документированной симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю составила 0.12 эпизодов/пациент/год, а при применении лираглутида - 0.29 эпизодов/пациент/год. Случаев тяжелой гипогликемии не наблюдалось.
Терапия в комбинации с метформином и производными сульфонилмочевины
В исследовании с активным контролем продолжительностью 78 недель дулаглутид сравнивали с инсулином гларгин, оба препарата применялись в сочетании с метформином и производными сульфонилмочевины. Через 52 недели применение дулаглутида в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю привело к достоверно большему снижению HbA1c по сравнению с применением инсулина гларгин, которое сохранялось и через 78 недель; тогда как снижение HbA1c при применении дулаглутида в дозе 0.75 мг 1 раз в неделю было сопоставимым со снижением HbA1c при применении инсулина гларгин. В группе применения дулаглутида в дозе 1.5 мг достоверно большее число пациентов достигло целевого HbA1c <7.0% или <6.5% через 52 и через 78 недель по сравнению с группой применения инсулина гларгин.
Частота документированных случаев симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и при применении инсулина гларгин, составила 1.67; 1.67 и 3.02 эпизодов/пациент/год соответственно. При применении дулаглутида в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю и при применении инсулина гларгин наблюдалось одинаковое количество случаев тяжелой гипогликемии (по 2 случая).
Терапия в комбинации с метформином и пиоглитазоном
В плацебо-контролируемых исследованиях и исследованиях с активным контролем (доза эксенатида составляла 5 мкг 2 раза/сут в течение первых 4 недель и 10 мкг 2 раза/сут далее), при применении обоих препаратов в сочетании с метформином и пиоглитазоном при введении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю продемонстрировано достоверно более значимое снижение HbA1c по сравнению с плацебо и эксенатидом, которое сопровождалось значимо большим числом пациентов, достигавших целевого показателя HbA1c <7.0% или <6.5%.
Частота документированных случаев симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и при применении эксенатида 2 раза/сут составила 0.19; 0.14 и 0.75 эпизодов/пациент/год соответственно. При применении дулаглутида не наблюдалось случаев тяжелой гипогликемии, при применении эксенатида было отмечено 2 случая тяжелой гипогликемии.
Терапия в комбинации с инсулином, с метформином или без метформина
В клиническом исследовании пациенты, которые получали инсулин 1 или 2 раза/сут до начала исследования, прекращали прежний режим терапии и были рандомизированы в группы применения дулаглутида 1 раз в неделю или инсулина гларгин 1 раз/сут; оба режима терапии проводились в сочетании с прандиальным инсулином лизпро, вводимым 3 раза/сут в комбинации с метформином или без метформина. Через 26 недель эффективность дулаглутида при применении в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю превосходила эффективность инсулина гларгин в отношении снижения HbA1c, такой же эффект сохранялся и к 52 неделе исследования. Среднее изменение HbA1c для групп применения дулаглутида в дозе 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и группы применения инсулина гларгин 1 раз/сут составило: -1.64% [р<0.025], -1.59% [р<0.025] и -1.41% соответственно, через 26 недель; -1.48% [р<0.025], -1.42% [р<0.025] и -1.23% соответственно, через 52 недели. Большее число пациентов при применении дулаглутида достигало целевого показателя HbA1c <7.0% или <6.5% через 26 недель и <7.0% через 52 недели, чем при применении инсулина гларгин.
Частота документированных случаев симптоматической гипогликемии при применении дулаглутида в дозах 1.5 мг или 0.75 мг 1 раз в неделю и при применении инсулина гларгин, составила 31.06: 35.66 и 40.95 эпизодов/пациент/год соответственно. 10 пациентов сообщили о тяжелой гипогликемии при применении дулаглутида в дозе 1.5 мг 1 раз в неделю, 7 пациентов - при применении дулаглутида в дозе 0.75 мг 1 раз в неделю, и 15 пациентов - при применении инсулина гларгин.
Концентрация глюкозы крови натощак
Применение дулаглутида приводило к достоверно большему снижению концентрации глюкозы крови натощак по сравнению с исходным значением. Основной эффект в отношении концентрации глюкозы крови натощак наблюдался через 2 недели. Улучшение концентрации глюкозы крови натощак сохранялось на протяжении самого длительного периода исследования -104 недели.
Концентрация глюкозы крови после еды (постпрандиальная гликемия)
Применение дулаглутида приводило к значимому снижению средней постпрандиальной гликемии по сравнению с исходной (изменение гликемии от исходного значения до первичной временной точки составило от -1.95 ммоль/л до -4.23 ммоль/л).
Функция β-клеток поджелудочной железы
Результаты клинических исследований показали улучшение функции β-клеток поджелудочной железы при применении дулаглутида, определенное с помощью гомеостатической модели оценки (НОМА2-%В). Эффект в отношении функции β- клеток сохранялся в течение самого длительного периода исследования - 104 недели.
Масса тела
При применении дулаглутида в дозе 1,5 мг 1 раз в неделю отмечалось устойчивое снижение массы тела на протяжении исследования (изменение среднего значения от исходного значения до финальной временной точки составило от - 0.35 кг до -2.90 кг). Изменение массы тела при применении дулаглутида в дозе 0.75 мг 1 раз в неделю варьировало от 0.86 кг до -2.63 кг. Снижение массы тела наблюдалось у пациентов, которые получали дулаглутид, независимо от появления тошноты, хотя численно снижение было больше в группе пациентов, у которых наблюдалась тошнота.
Результаты, основанные на опросе пациентов
Дулаглутид значительно улучшал общий показатель удовлетворенности терапией по сравнению с терапией эксенатидом 2 раза/сут. Кроме того, выявленная частота гипергликемии и гипогликемии при применении дулаглутида была значимо ниже, чем при применении эксенатида 2 раза/сут.
Артериальное давление (АД)
Влияние дулаглутида на АД оценивали в ходе исследования с участием 755 пациентов с сахарным диабетом 2 типа с помощью амбулаторного контроля АД. Терапия дулаглутидом сопровождалась снижением систолического АД (разница -2.8 мм рт.ст. по сравнению с плацебо) через 16 недель. Разницы в диастолическом АД не наблюдалось. Сходные результаты для систолического и диастолического АД были показаны в конечной точке исследования - 26 недель.
Риск для сердечно-сосудистой системы
По результатам мета-анализа исследований II и III фазы у 51 пациента (дулаглутид: 26 (N=3885); все препараты сравнения: 25 (N=2125)) наблюдалось хотя бы одно явление со стороны сердечно-сосудистой системы (смерть, вызванная нарушениями со стороны сердечно-сосудистой системы; нелетальный инфаркт миокарда, нелетальный инсульт или госпитализация по причине нестабильной стенокардии). Результаты показали, что при применении дулаглутида риск нарушений со стороны сердечно-сосудистой системы не увеличивался по сравнению с терапией препаратами сравнения (отношение рисков: 0.57; доверительный интервал: (0.30: 1.10)).
Доклиническая безопасность
Доклинические исследования дулаглутида не выявили особого риска для человека согласно стандартным исследованиям фармакологической безопасности и токсичности многократных доз.
В ходе 6-месячного исследования канцерогенности на трансгенных мышах не наблюдалось онкогенного ответа. В ходе 2-летнего исследования канцерогенности на крысах при концентрации дулаглутида, в ≥7 раз превышающей терапевтическую дозу дулаглутида у человека, составляющую 1.5 мг 1 раз в неделю, дулаглутид вызывал значимое дозозависимое увеличение частоты С-клеточных опухолей щитовидной железы (аденомы и карциномы). Значимость таких результатов для человека на данный момент не известна.
В ходе исследований фертильности при дозах, которые ассоциировались со снижением потребления пищи и прироста массы тела у матери, наблюдалось снижение числа желтых тел и увеличение продолжительности эстрального цикла; однако влияния на показатели фертильности и зачатия или на эмбриональное развитие не наблюдалось. В ходе исследований репродуктивной токсичности у крыс и кроликов наблюдалось влияние на формирование скелета и снижение роста плода при экспозиции дулаглутида, которая в 11-44 раза превышала клиническую, но врожденных аномалий не наблюдалось. Введение дулаглутида крысам в течение периода беременности и лактации вызывало дефицит памяти у потомков женского пола при экспозиции, которая в 16 раз превышала предложенную клиническую экспозицию.
Трулисити раствор для подкожного введения 1,5 мг/0,5 мл шприц-ручка 4 шт инструкция на украинскомФорма випускурозчин д/п/к введення 0.75 мг/0.5 мл: шприц-ручки 4 шт. розчин д/п/к введення 1.5 мг/0.5 мл: шприц-ручки 4 шт.
Опис
Розчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний.
| 0.5 мл | |
| дулаглутід | 1.5 мг |
Допоміжні речовини : лимонна кислота безводна – 0.07 мг, манітол – 23.2 мг, полісорбат 80 (рослинний) – 0.10 мг, натрію цитрату дигідрат – 1.37 мг, вода д/і – qs до 0.5 мл.
0.5 мл – шприци (1) – шприц-ручки (4) – пачки картонні.
Коди АТХ
A10BX14 Dulaglutide
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Парентеральний гіпоглікемічний препарат
Діюча речовина
дулаглутід
Фармако-терапевтична група
Гіпоглікемічний засіб – агоніст рецепторів глюкагоноподібного поліпептиду.
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8°С; не заморожувати. Не застосовувати препарат, якщо він був заморожений. Придбаний в аптеці препарат можна зберігати при температурі не вище 30°С протягом 14 днів. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Механізм дії
Дулаглутид є агоністом рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 (ГПП-1) тривалої дії. Його молекула складається з двох ідентичних ланцюгів, пов'язаних дисульфідними зв'язками, кожен з яких містить аналог модифікованого людського ГПП-1, ковалентно пов'язаний з фрагментом важкого ланцюга (Fc) модифікованого людського імуноглобуліну G4 (IgG4) за допомогою невеликого поліпептидного ланцюга. Частина дулаглутиду, яка є аналогом ГПП-1, приблизно на 90% гомологічна нативному людському ГПП-1. Період напіввиведення (Т 1/2) нативного людського ГПП-1 внаслідок розщеплення дипептидилпептидазой-4 (ДПП-4) та ниркового кліренсу становить 1.5-2 хв. На відміну від нативного ГПП-1, дулаглутид резистентний до розщеплення ДПП-4 і має великий розмір, що уповільнює абсорбцію та знижує нирковий кліренс. Такі особливості будови забезпечують розчинну форму та Т 1/2 тривалістю 4.7 днів, завдяки чому препарат підходить для підшкірного введення 1 раз на тиждень. Крім того, молекула дулаглутиду була створена з метою зниження імунної відповіді, опосередкованої Fc-рецептором, та зниження імуногенного потенціалу.
Гіпоглікемічний ефект дулаглутиду обумовлений декількома механізмами дії ГПП-1. При підвищеній концентрації глюкози дулаглутид збільшує вміст внутрішньоклітинного циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у β-клітинах підшлункової залози, що призводить до збільшення секреції інсуліну. Дулаглутид пригнічує надмірну секрецію глюкагону у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, що призводить до зниження викиду глюкози печінкою. Крім того, дулаглутид уповільнює швидкість випорожнення шлунка.
Фармакодинаміка
У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, починаючи вже з першого введення, дулаглутид покращує контроль глікемії за рахунок стійкого зниження концентрації глюкози крові натще, перед їдою та після їди, яке підтримується протягом тижня до введення наступної дози.
Фармакодинамічне дослідження дулаглутиду показало, що у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу спостерігалося відновлення першої фази секреції інсуліну до значення, що спостерігається у здорових осіб, які отримували плацебо, та покращення другої фази секреції інсуліну у відповідь на внутрішньовенне болюсне введення глюкози. У тому ж дослідженні було також показано, що при одноразовому введенні дулаглутиду в дозі 1.5 мг збільшувалася максимальна секреція інсуліну β-клітинами підшлункової залози та покращувалася функція β-клітин у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу порівняно з плацебо.
Фармакокінетичний профіль та відповідний фармакодинамічний профіль дулаглутиду дозволяє вводити препарат 1 раз на тиждень.
Клінічна ефективність та безпека
Контроль глікемії
Безпеку та ефективність дулаглутиду оцінювали в ході 6 рандомізованих контрольованих досліджень III фази, у яких взяли участь 5171 пацієнт із цукровим діабетом 2 типу. З них 958 були віком від 65 років, з яких 93 були у віці старше 75 років. Дані дослідження включали 3136 пацієнтів, які отримували дулаглутид, з них 1719 отримували дулаглутид у дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень, а 1417 отримували дулаглутид у дозі 0.75 мг 1 раз на тиждень. У всіх дослідженнях дулаглутид забезпечував клінічно значуще покращення контролю глікемії, який оцінювали за глікованим гемоглобіном (HbA1c).
Монотерапія
Застосування дулаглутиду в монотерапії вивчали під час клінічного дослідження з активним контролем тривалістю 52 тижні порівняно з метформіном. Ефективність дулаглутиду при застосуванні в дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень перевищувала ефективність метформіну в дозі 1500-2000 мг на добу щодо зниження HbA1c, і значно більше пацієнтів досягло цільового показника HbA1c <6. у дозах 1,5 мг або 0,75 мг 1 раз на тиждень, ніж при застосуванні метформіну через 26 тижнів.
Частота документованих випадків симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду у дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні метформіну склала 0.62; 0.15 та 0.09 епізодів/пацієнт/рік відповідно. Випадків тяжкої гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду не спостерігалося.
Терапія у комбінації з метформіном
Безпеку та ефективність дулаглутиду оцінювали у плацебо-контрольованому та активно-контрольованому клінічному дослідженні (ситагліптин 100 мг/добу) тривалістю 104 тижні, в якому всі препарати застосовували у комбінації з метформіном. Застосування дулаглутиду в дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень через 52 тижні призводило до більшого зниження HbA1c порівняно із застосуванням ситагліптину, при цьому значно більша кількість пацієнтів при застосуванні дулаглутиду досягла цільового показника HbA1c <7.0% і <6. Ці ефекти зберігалися до кінця дослідження (104 тижні).
Частота документованої симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду у дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні ситагліптину склала 0.19; 0.18 та 0.17 епізодів/пацієнт/рік відповідно. Випадків тяжкої гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду не спостерігалося.
Безпеку та ефективність дулаглутиду також оцінювали в ході активно-контрольованого дослідження порівняно із застосуванням ліраглутиду в дозі 1.8 мг на добу (початкова доза 0.6 мг на добу; після 1 тижня дозу підвищували до 1.2 мг на добу, а потім на 2 тижні – до 1.8 мг/добу) тривалістю 26 тижнів; обидва препарати застосовували у поєднанні з метформіном. Застосування дулаглутиду в дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень призводило до порівняного зниження HbA1c та кількості пацієнтів, які досягали цільового показника HbA1c <7.0% та <6.5%, порівняно з терапією ліраглутидом.
Частота документованої симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду у дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень склала 0.12 епізодів/пацієнт/рік, а при застосуванні ліраглутиду – 0.29 епізодів/пацієнт/рік. Випадків тяжкої гіпоглікемії не спостерігалося.
Терапія в комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини
У дослідженні з активним контролем тривалістю 78 тижнів дулаглутид порівнювали з інсуліном гларгін, обидва препарати застосовувалися у поєднанні з метформіном та похідними сульфонілсечовини. Через 52 тижні застосування дулаглутиду в дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень призвело до достовірно більшого зниження HbA1c порівняно із застосуванням інсуліну гларгін, яке зберігалося і через 78 тижнів; тоді як зниження HbA1c при застосуванні дулаглутиду в дозі 0,75 мг 1 раз на тиждень було порівнянним зі зниженням HbA1c при застосуванні інсуліну гларгін. У групі застосування дулаглутиду в дозі 1.5 мг достовірно більша кількість пацієнтів досягла цільового HbA1c <7.0% або <6.5% через 52 та через 78 тижнів порівняно з групою застосування інсуліну гларгін.
Частота документованих випадків симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду у дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні інсуліну гларгін склала 1.67; 1.67 та 3.02 епізодів/пацієнт/рік відповідно. При застосуванні дулаглутиду в дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні інсуліну гларгін спостерігалася однакова кількість випадків тяжкої гіпоглікемії (по 2 випадки).
Терапія в комбінації з метформіном та піоглітазоном
У плацебо-контрольованих дослідженнях та дослідженнях з активним контролем (доза ексенатиду становила 5 мкг 2 рази на добу протягом перших 4 тижнів та 10 мкг 2 рази на добу далі), при застосуванні обох препаратів у поєднанні з метформіном та піоглітазоном при введенні доду 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень продемонстровано достовірно більш значуще зниження HbA1c порівняно з плацебо та ексенатидом, яке супроводжувалося значною кількістю пацієнтів, які досягали цільового показника HbA1c <7.0% або <6.5%.
Частота документованих випадків симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду у дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні ексенатиду 2 рази на добу склала 0.19; 0.14 та 0.75 епізодів/пацієнт/рік відповідно. При застосуванні дулаглутиду не спостерігалося випадків тяжкої гіпоглікемії, при застосуванні ексенатиду було відмічено 2 випадки тяжкої гіпоглікемії.
Терапія у комбінації з інсуліном, з метформіном або без метформіну.
У клінічному дослідженні пацієнти, які отримували інсулін 1 або 2 рази на добу до початку дослідження, припиняли колишній режим терапії та були рандомізовані до груп застосування дулаглутиду 1 раз на тиждень або інсуліну гларгін 1 раз на добу; обидва режими терапії проводилися у поєднанні з прандиальным інсуліном лізпро, що вводиться 3 рази на добу у комбінації з метформіном або без метформіну. Через 26 тижнів ефективність дулаглутиду при застосуванні в дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень перевищувала ефективність інсуліну гларгін щодо зниження HbA1c, такий же ефект зберігався і до 52 тижня дослідження. Середня зміна HbA1c для груп застосування дулаглутиду в дозі 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та групи застосування інсуліну гларгін 1 раз на добу склали: -1.64% [р<0.025], -1.59% [р<0.025] та -1.41% відповідно, через 26 тижнів; -1.48% [р<0.025], -1.42% [р<0.025] та -1.23% відповідно, через 52 тижні. Більшість пацієнтів при застосуванні дулаглутиду досягала цільового показника HbA1c <7.0% або <6.5% через 26 тижнів і <7.0% через 52 тижні, ніж при застосуванні інсуліну гларгін.
Частота документованих випадків симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду в дозах 1.5 мг або 0.75 мг 1 раз на тиждень та при застосуванні інсуліну гларгін склала 31.06: 35.66 та 40.95 епізодів/пацієнт/рік відповідно. 10 пацієнтів повідомили про тяжку гіпоглікемію при застосуванні дулаглутиду у дозі 1.5 мг 1 раз на тиждень, 7 пацієнтів – при застосуванні дулаглутиду у дозі 0.75 мг 1 раз на тиждень, та 15 пацієнтів – при застосуванні інсуліну гларгін.
Концентрація глюкози крові натще
Застосування дулаглутиду призводило до достовірно більшого зниження концентрації глюкози крові натще в порівнянні з вихідним значенням. Основний ефект щодо концентрації глюкози крові натще спостерігався через 2 тижні. Поліпшення концентрації глюкози крові натще зберігалося протягом найдовшого періоду дослідження -104 тижні.
Концентрація глюкози крові після їжі (постпрандіальна глікемія)
Застосування дулаглутиду призводило до значного зниження середньої постпрандиальной глікемії порівняно з вихідною (зміна глікемії від вихідного значення до первинної тимчасової точки склала від -1.95 ммоль/л до -4.23 ммоль/л).
Функція β-клітин підшлункової залози
Результати клінічних досліджень показали покращення функції β-клітин підшлункової залози при застосуванні дулаглутиду, визначене за допомогою гомеостатичної моделі оцінки (НОМА2-%). Ефект щодо функції β-клітин зберігався протягом найтривалішого періоду дослідження – 104 тижні.
Маса тіла
При застосуванні дулаглутиду в дозі 1,5 мг 1 раз на тиждень відзначалося стійке зниження маси тіла протягом дослідження (зміна середнього значення від вихідного значення до фінальної тимчасової точки склала від -0.35 кг до -2.90 кг). Зміна маси тіла при застосуванні дулаглутиду в дозі 0,75 мг 1 раз на тиждень варіювала від 0,86 кг до -2,63 кг. Зниження маси тіла спостерігалося у пацієнтів, які отримували дулаглутид, незалежно від появи нудоти, хоча чисельне зниження було більшим у групі пацієнтів, у яких спостерігалася нудота.
Результати на основі опитування пацієнтів
Дулаглутид значно покращував загальний показник задоволеності терапією порівняно з терапією ексенатидом 2 рази на добу. Крім того, виявлена частота гіперглікемії та гіпоглікемії при застосуванні дулаглутиду була значно нижчою, ніж при застосуванні ексенатиду 2 рази на добу.
Артеріальний тиск (АТ)
Вплив дулаглутиду на АТ оцінювали під час дослідження за участю 755 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу за допомогою амбулаторного контролю АТ. Терапія дулаглутидом супроводжувалася зниженням АД систоли (різниця -2.8 мм рт.ст. в порівнянні з плацебо) через 16 тижнів. Різниці в діастолічному артеріальному тиску не спостерігалося. Подібні результати для систолічного та діастолічного АТ були показані в кінцевій точці дослідження – 26 тижнів.
Ризик для серцево-судинної системи
За результатами мета-аналізу досліджень ІІ та ІІІ фази у 51 пацієнта (дулаглутид: 26 (N=3885); усі препарати порівняння: 25 (N=2125)) спостерігалося хоча б одне явище з боку серцево-судинної системи (смерть, спричинена порушеннями з боку серцево-судинної системи, нелетальний інфаркт міокарда, нелетальний інсульт або госпіталізація через нестабільну стенокардію). Результати показали, що при застосуванні дулаглутиду ризик порушень серцево-судинної системи не збільшувався порівняно з терапією препаратами порівняння (ставлення ризиків: 0.57; довірчий інтервал: (0.30: 1.10)).
Доклінічна безпека
Доклінічні дослідження дулаглутиду не виявили особливого ризику для людини згідно зі стандартними дослідженнями фармакологічної безпеки та токсичності багаторазових доз.
У ході 6-місячного дослідження канцерогенності на трансгенних мишах не спостерігалося онкогенної відповіді. У ході 2-річного дослідження канцерогенності на щурах при концентрації дулаглутиду, що у ≥7 разів перевищує терапевтичну дозу дулаглутиду у людини, що становить 1.5 мг 1 раз на тиждень, дулаглутид викликав значне дозозалежне збільшення частоти С-клітинних пухлин щитовидної залози. Значимість таких результатів для людини наразі не відома.
У ході досліджень фертильності при дозах, що асоціювалися зі зниженням споживання їжі та приросту маси тіла у матері, спостерігалося зниження кількості жовтих тіл та збільшення тривалості естрального циклу; однак впливу на показники фертильності та зачаття або на ембріональний розвиток не спостерігалося. У ході досліджень репродуктивної токсичності у щурів та кролів спостерігався вплив на формування скелета та зниження росту плода при експозиції дулаглутиду, яка в 11-44 рази перевищувала клінічну, але вроджених аномалій не спостерігалося. Введення дулаглутиду щурам протягом періоду вагітності та лактації викликало дефіцит пам'яті у нащадків жіночої статі при експозиції, яка у 16 разів перевищувала запропоновану клінічну експозицію.
Показання
Trulicity ® є зазначено у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з метою поліпшення глікемічного контролю:
як монотерапія у разі, якщо дієта та фізичні вправи не забезпечують необхідного глікемічного контролю у пацієнтів, яким не показано застосування метформіну через непереносимість або наявність протипоказань; у складі комбінованої терапії у поєднанні з іншими гіпоглікемічними препаратами, включаючи інсулін, якщо ці препарати разом з дієтою та фізичними вправами не забезпечують необхідного глікемічного контролю.Спосіб застосування, курс та дозування
Трулісіті ® слід вводити підшкірно в область живота, стегон або плечей. Препарат не можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Препарат можна вводити будь-якої доби незалежно від прийому пиши.
Монотерапія
Рекомендована доза становить 0,75 мг 1 раз на тиждень.
Комбінована терапія
Рекомендована доза становить 1,5 мг 1 раз на тиждень.
У пацієнтів віком 75 років і старше рекомендована початкова доза препарату становить 0,75 мг 1 раз на тиждень.
При додаванні дулаглутиду до поточної терапії метформіном та/або піоглітазоном прийом метформіну та/або піоглітазону можна продовжувати в тій же дозі. При додаванні дулаглутиду до поточної терапії похідними сульфонілсечовини або прандіальним інсуліном може знадобитися зниження дози похідного сульфонілсечовини або прандіального інсуліну для зменшення ризику розвитку гіпоглікемії.
Додатково для контролю глікемії для корекції дози дулаглутиду не потрібно. Додатковий контроль глікемії може бути потрібним для корекції дози похідних сульфонілсечовини або прандіального інсуліну.
Пропуск дози
Якщо дозу препарату Трулісіті ® було пропущено, її слід ввести якомога швидше, якщо до введення наступної запланованої дози залишилося щонайменше 3 дні (72 години). Якщо до введення наступної запланованої дози залишається менше 3 днів (72 години), необхідно пропустити введення препарату та ввести наступну дозу відповідно до графіка. У кожному разі, пацієнти можуть відновити звичайний режим введення препарату 1 раз на тиждень.
День введення препарату за необхідності можна змінити за умови, що останню дозу було введено не менше 3 днів (72 години) тому.
Корекція дози у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) не потрібна. Проте досвід терапії пацієнтів віком >75 років дуже обмежений, у таких пацієнтів рекомендована початкова доза препарату становить 0,75 мг 1 раз на тиждень.
У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Є дуже обмежений досвід застосування дулаглутиду у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <30 мл/хв/1.73м 2 ) або термінальною стадією ниркової недостатності , тому застосування дулаглутиду у цій популяції не рекомендовано.
У пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Безпека та ефективність застосування дулаглутиду у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні.
Посібник із використання шприц-ручки
Одноразова ручка для Trulicity ® (ручка) — це одноразовий, попередньо наповнений, готовий до використання ін’єкційний пристрій. Кожна ручка шприца містить одну тижневу дозу препарату Трулісіті ® (0,75 мг / 0,5 мл або 1,5 мг / 0,5 мг). Кожна шприц-ручка призначена для введення лише однієї дози.
Трулісіті ® вводять 1 раз на тиждень. Пацієнту слід зробити позначку у календарі, щоб не забути про введення наступної дози.
Коли пацієнт натискає на зелену кнопку введення препарату, шприц-ручка автоматично вводить голку у шкіру, вводить препарат та витягує голку після завершення ін'єкції.
Перед тим як розпочати використання шприц-ручки необхідно:
дістати препарат із холодильника; перевірити маркування, щоб переконатися, що взято правильний препарат, та що його термін придатності не минув; оглянути шприц-ручку (не слід використовувати її, якщо шприц-ручка пошкоджена або препарат каламутний, змінив колір або містить частинки); вимити руки.Вибір місця введення препарату
Потрібно допомогти пацієнту вибрати місце для введення препарату, яке найкраще йому підходить.
Препарат можна вводити в ділянку живота або стегна. Інша людина може зробити ін'єкцію в плече.
Слід міняти (чергувати) місця введення препарату щотижня. Можна використовувати ту саму ділянку, але обов'язково вибирати різні точки для ін'єкції.
Введення препарату
1. Зняти ковпачок.
Переконайтеся, що шприц-ручка заблокована.
Зняти та викинути сірий ковпачок, що закриває основу.
Не слід надягати ковпачок назад, це може пошкодити голку. Не слід торкатися голки.
2. Розташувати та розблокувати.
Щільно притиснути прозору основу до поверхні шкіри в місці ін'єкції.
Розблокувати, повернувши фіксуюче кільце.
3. Натиснути та утримувати.
Натиснути та утримувати зелену кнопку введення препарату: почується гучне клацання.
Необхідно продовжувати щільно притискати прозору основу до шкіри, доки не почується друге клацання. Це станеться, коли голка почне втягуватися назад приблизно через 5-10 сек.
Прибрати шприц-ручку зі шкіри.
Ін'єкція завершена, коли буде видно сіру частину механізму.
Зберігання та звернення
У шприц-ручці є скляні деталі. Потрібно поводитися з пристроєм акуратно. Якщо пацієнт упустить його на тверду поверхню, не слід користуватися шприц-ручкою. Необхідно використовувати для ін'єкції нову шприц-ручку.
Слід зберігати шприц-ручку у холодильнику.
Якщо після придбання в аптеці зберігання в холодильнику неможливе, слід зберігати шприц-ручку за температури не вище 30°С не більше 14 днів.
Не заморожувати шприц-ручку. Якщо шприц-ручка була заморожена, її не слід використовувати.
Шприц-ручку слід зберігати в оригінальній картонній упаковці для захисту від світла, у недоступному для дітей місці.
Утилізація шприц-ручки
Шприц-ручку необхідно утилізувати в контейнері для гострих предметів або як рекомендовано лікарем.
Не піддавайте повторній переробці заповнений контейнер для гострих предметів.
Пацієнта слід проінформувати про можливі засоби утилізації препаратів, які він більше не використовує.
Інша інформація
Якщо пацієнт має порушення зору, йому не слід використовувати ручку для одноразового застосування препарату Трулісіті ® без допомоги спеціально навченої особи, яка її використовує.
Передозування
Симптоми передозування дулаглутиду у клінічних дослідженнях включали порушення ШКТ та гіпоглікемію.
Лікування: у разі передозування необхідно розпочати симптоматичну терапію відповідно до клінічних ознак та симптомів.
Лікарська взаємодія
Дулаглутид викликає затримку швидкості спорожнення шлунка, отже, має здатність впливати на всмоктування пероральних препаратів при одночасному застосуванні. Дулаглутид слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають пероральні препарати, які потребують швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту. Затримка швидкості випорожнення шлунка може трохи збільшити експозицію препаратів з уповільненим вивільненням за рахунок збільшення часу вивільнення препарату.
Парацетамол
Після введення першої дози дулаглутиду в дозах 1 або 3 мг Cmax парацетамолу знижувалася на 36% і 50% відповідно, а медіана Tmax досягалася пізніше (через 3 та 4 год відповідно). Після одночасного застосування з дулаглутидом у дозі до 3 мг у рівноважному стані не спостерігалося статистично значущої різниці значень AUC (0-∞) (площа під кривою "концентрація-час" від 0 до 12 год), C max або T max парацетамолу. При застосуванні з дулаглутидом корекція дози парацетамолу не потрібна.
Аторвастатин
Одночасне застосування дулаглутиду з аторвастатином викликало зниження Cmax та AUC (0-12) аторвастатину та його основного метаболіту про-гідроксіаторвастатину до 70% та 21% відповідно. Середній T 1/2 аторвастатину та о-гідроксіаторвастатину після введення дулаглутиду збільшувався на 17% та 41% відповідно. Такі зміни не вважаються клінічно значущими. При сумісному застосуванні з дулаглутидом корекції дози аторвастатину не потрібно.
Дігоксин
Після одночасного застосування дигоксину у рівноважному стані з двома послідовними дозами дулаглутиду загальна експозиція (AUC t ) та T max дигоксину не змінювалися; C max знизився максимум на 22%. Вважається, що така зміна не має клінічних наслідків. При застосуванні з дулаглутидом корекції дози дигоксину не потрібні.
Гіпотензивні препарати
Одночасне застосування багаторазових доз дулаглутиду з лізиноприлом у рівноважному стані не викликало клінічно значущих змін AUC або Cmax лізиноприлу. Статистично значуща затримка T max лізиноприлу приблизно на 1 годину спостерігалася в 3 та 24 дні дослідження. При одночасному застосуванні одноразової дози дулаглутиду з метопрололом AUC або Cmax метопрололу збільшувалися на 19% та 32% відповідно. Незважаючи на те, що C max метопрололу досягалося на 1 годину пізніше, така зміна не була статистично значущою. Ці зміни не вважалися значущими з клінічної точки зору; таким чином, корекція дози лізиноприлу або метопрололу при застосуванні з дулаглутидом не потрібна.
Варфарін
Після одночасного застосування з дулаглутидом концентрація S- і R-варфарину, а також C max R-варфарину не змінювалися, а C max S-варфарину знижувалася до 22%, площа під кривою "концентрація-час" для міжнародного нормалізованого відношення (AUC МНО ) збільшувалася на 2%, що, ймовірно, не має клінічного значення, впливу на максимальне значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО max ) не спостерігалося. Час відповіді за міжнародним нормалізованим відношенням (TMHO max ) подовжувався на 6 год, що узгоджується із затримкою T maxприблизно на 4 і 6 год для S-і R-варфарину відповідно. Такі зміни не вважаються клінічно значущими. Корекція дози варфарину при застосуванні з дулаглутидом не потрібна.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування дулаглутиду з пероральними контрацептивами (норгестимат 0.18 мг/етинілестрадіол 0.025 мг) не впливало на загальну експозицію норелгестроміну та егінілестрадіолу. Для норелгестроміну та етинілестрадіолу спостерігалося статистично значуще зниження Cmax на 26% та 13% та затримка Tmax на 2 та 0.30 год відповідно.
Такі спостереження не вважаються клінічно значущими. Корекція дози пероральних контрацептивів при застосуванні з дулаглутидом не потрібна.
Метформін
Після одночасного застосування багаторазових доз дулаглутиду та метформіну зі звичайним вивільненням у рівноважному стані AUC t збільшувалася до 15%. а C max знижувалася до 12%, T max не змінювалося. Такі зміни відповідають затримці спорожнення шлунка, що викликає дулаглутид, і знаходяться в межах варіабельності фармакокінетики метформіну і тому не вважаються клінічно значущими. Корекція дози метформіну звичайного вивільнення при одночасному застосуванні з дулаглутидом не потрібна.
Сітагліптин
При одночасному застосуванні з одноразовою дозою дулаглутиду концентрація ситагліптину не змінювалася. Після одночасного застосування з двома послідовними дозами дулаглутиду AUC 0-t та C max ситагліптину знижувалися приблизно на 7.4% та 23.1% відповідно. T max ситагліптину збільшувався приблизно на 0.5 год після одночасного застосування з дулаглутидом порівняно з монотерапією ситагліптином.
Ситаглиптин может вызывать ингибирование на 80% ДПП-4 в течение 24 ч. При одновременном применении дулаглутида и ситаглиптина экспозиция и C max дулаглутида увеличивались приблизительно на 38% и 27% соответственно, а медианное T max увеличивалось примерно до 24 ч. Таким образом, дулаглутид має високий рівень захисту від інактивації ДПП-4.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Дані щодо застосування дулаглутиду у вагітних жінок відсутні або їх обсяг обмежений. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності, тому застосування дулаглутиду протипоказане під час вагітності.
Грудне годування
Відомості про проникнення дулаглутиду у грудне молоко відсутні. Не можна виключити ризик для немовлят/грудних дітей. Застосування дулаглутиду у період грудного вигодовування протипоказане.
Побічна дія
Огляд профілю безпеки
У ході проведених клінічних досліджень ІІ та ІІІ фази 4006 пацієнтів отримували дулаглутид у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими гіпоглікемічними препаратами. Найчастішими небажаними реакціями в клінічних дослідженнях були реакції з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, блювання та діарею. В цілому дані реакції були легкими або помірними і тимчасовими за характером.
Наведені нижче небажані реакції були виявлені в ході оцінки результатів клінічних досліджень ІІ та ІІІ фази: вони вказані в таблиці відповідно до ураження органів та систем органів у порядку зменшення частоти: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто: (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10000). Усередині кожної категорії небажані реакції представлені як зменшення частоти.
Таблиця: Частота небажаних реакцій при застосуванні дулаглутиду
| Органи та системи органів | Дуже часто | Часто | Не часто | Рідко |
| З боку обміну речовин та харчування | Гіпоглікемія* (при застосуванні у поєднанні з прандіальним інсуліном метформіном 1 або метформіном та глімепіридом) | Гіпоглікемія* (при застосуванні як монотерапія або у поєднанні з метформіном+піоглітазон) | ||
| З боку шлунково-кишкового тракту | Нудота, діарея, блювота 1 , біль у животі | Зниження апетиту, диспепсія, запор, метеоризм, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, відрижка | Гострий панкреатит | |
| Загальні розлади та порушення у місці введення | Слабість | Реакції у місці введення | ||
| Лабораторні та інструментальні дані | Синусова тахікардія, атріовентрикулярна (AV) блокада І ступеня |
* Документована симптоматична гіпоглікемія та концентрація глюкози крові ≤3.9 ммоль/л.
1 Тільки для дулаглутиду у дозі 1.5 мг. Частота небажаних реакцій для дулаглутиду в дозі 0,75 мг відповідає нижчій категорії.
Опис окремих небажаних реакцій
Гіпоглікемія
При застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень у вигляді монотерапні або у поєднанні з метформіном або метформіном і піоглітазоном частота документованої симптоматичної гіпоглікемії становила від 5.9% до 10.9% або від 0.14 до 1,2 . гіпоглікемії не відзначалося.
При застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень у поєднанні з похідними сульфонілсечовини (плюс метформін) частота документованої симптоматичної гіпоглікемії становила 39.0% та 40.3% або 1.67 та 1.67/год/. Частота явищ тяжкої гіпоглікемії становила 0% та 0.7% або 0.00 та 0.01 явищ/пацієнт/рік відповідно.
При застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень у поєднанні з прандіальним інсуліном частота гіпоглікемії становила 85.3% та 80.0% або 35.66 та 31.06 явищ/пацієнт/рік відповідно. Частота явищ тяжкої гіпоглікемії становила 2.4% та 3.4% або 0.05 та 0.06 явищ/пацієнт/рік відповідно.
Небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту
Сукупна звітність про явища з боку шлунково-кишкового тракту протягом періоду до 104 тижнів при застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень відповідно, включали нудоту (12.9% та 21.2%), діарею (10.7% та 13.7%) та рво 6.9% та 11.5%). Зазвичай вони мали легкий або помірний ступінь тяжкості, їхня максимальна частота відзначалася протягом перших 2 тижнів терапії і швидко знижувалася протягом наступних 4 тижнів, після чого частота залишалася відносно постійною.
У клініко-фармакологічних дослідженнях, які проводилися за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та тривали до 6 тижнів, більшість явищ з боку шлунково-кишкового тракту відзначалися протягом перших 2-3 днів після прийому першої дози, їх частота знижувалася при застосуванні наступних доз.
Гострий панкреатит
Частота гострого панкреатиту у клінічних дослідженнях II та III фази склала 0.07% при застосуванні дулаглутиду порівняно з 0.14% при застосуванні плацебо та 0.19% при застосуванні препаратів порівняння, при додатковій базовій гіпоглікемічній терапії або без неї.
Ферменти підшлункової залози
Застосування дулаглутиду пов'язане із середнім збільшенням активності ферментів підшлункової залози (ліпази та/або панкреатичної амілази) на 11-21% порівняно з вихідними показниками. За відсутності інших ознак та симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором для розвитку гострого панкреатиту.
Збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС)
При застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень спостерігалося невелике середнє збільшення ЧСС на 2-4 удари на хвилину (уд./хв) та частоти синусової тахікардії на 1.3% та 1.4% відповідно, яка супроводжувалася збільшенням порівняно з вихідним показником на ≥15 уд./хв.
AV-блокада I ступеня/збільшення інтервалу PR
При застосуванні дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень спостерігалося невелике середнє збільшення інтервалу PR на 2-3 мс порівняно з вихідним показником і частоти AV-блокади I ступеня на 1.5% і 2.4% відповідно.
Імуногенність
У ході клінічних досліджень застосування дулаглутиду супроводжувалося виявленням антитіл, що з'явилися в ході терапії, до дулаглутиду з частотою 1.6%, що вказує на те, що структурні зміни в ГПП-1 і модифіковані ділянки IgG4 в молекулі дулаглутиду поряд з високою гомологічність нативному ГПП-1 і на мінімізують ризик розвитку імунної відповіді під час терапії дулаглутидом. Пацієнти, у яких вироблялися антитіла до дулаглутиду, мали низький титр антитіл; проте, незважаючи на невелику кількість пацієнтів, у яких формувалися антитіла до дулаглутиду, оцінка результатів клінічних досліджень III фази не виявила явного впливу антитіл до дулаглутиду на зміну показника HbAlc.
Гіперчутливість
У клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази явища системної гіперчутливості (важка кропив'янка, обширні висипання, набряк обличчя, набряк губ) спостерігалися у 0.5% пацієнтів, які отримували дулаглутид. У жодного пацієнта із системною гіперчутливістю не вироблялися антитіла до дулаглутиду.
Реакції у місці введення
Реакції у місці введення спостерігалися у 1.9% пацієнтів, які отримували дулаглутид. Потенційно імуноопосередковані небажані явища в місці ін'єкції (наприклад, висипання, еритема) відзначалися у 0.7% пацієнтів і зазвичай були легкими.
Дострокове припинення участі у клінічних дослідженнях через небажане явище
У ході досліджень тривалістю 26 тижнів частота дострокового припинення участі через небажані явища становила 2.6% (0.75 мг 1 раз на тиждень) і 6.1% (1.5 мг 1 раз на тиждень) при застосуванні дулаглутиду порівняно з 3.7% при застосуванні плацебо. На всьому протязі дослідження (до 104 тижнів) частота дострокового припинення участі через небажані явища при застосуванні дулаглутиду становила 5.1% (0.75 мг 1 раз на тиждень) та 8.4% (1.5 мг 1 раз на тиждень). Найчастішими небажаними реакціями, що вели до дострокового припинення участі в групах застосування дулаглутиду в дозах 0.75 мг або 1.5 мг 1 раз на тиждень, були нудота (1.0% та 1.9%), діарея (0.5% та 6%) та блювання (0.7%). і 0.6%), переважно такі реакції відзначалися протягом перших 4-6 тижнів терапії.
Протипоказання до застосування гіперчутливість до активної або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; тяжкі порушення функції нирок; хронічна серцева недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; тяжкі захворювання ШКТ, у т.ч. тяжкий парез шлунка; гострий панкреатит; дитячий та підлітковий вік до 18 років.
З обережністю: у пацієнтів, які приймають пероральні препарати, які потребують швидкого всмоктування із ШКТ; у пацієнтів віком 75 років та старших.
особливі вказівки
Дулаглутид не рекомендується застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Застосування агоністів рецепторів ГПП-1 може бути пов'язане з небажаними реакціями ШКТ. Це слід враховувати при застосуванні дулаглутиду у пацієнтів з порушенням ниркової функції, т.к. диспептичні явища (нудота, блювання та/або діарея) можуть спричинити зневоднення, що може призвести до погіршення функції нирок. Застосування дулаглутиду у пацієнтів з тяжкими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, включаючи важкий парез шлунка, не вивчалося, тому препарат не рекомендований цій групі пацієнтів.
Гострий панкреатит
Застосування агоністів рецепторів ГПП-1 пов'язане із ризиком розвитку гострого панкреатиту. У клінічних дослідженнях спостерігалися випадки гострого панкреатиту, пов'язані з терапією дулаглутидом.
Пацієнтів слід інформувати про характерні симптоми гострого панкреатиту, включаючи постійні сильні болі в животі. При підозрі на панкреатит терапію дулаглутидом слід припинити. При підтвердженні діагнозу панкреатиту слід відмінити дулаглутид без відновлення терапії. За відсутності інших ознак і характерних симптомів гострого панкреатиту підвищення активності ферментів підшлункової залози не є прогностичним фактором для гострого панкреатиту.
Гіпоглікемія
У пацієнтів, які отримують дулаглутид одночасно з похідними сульфонілсечовини або інсуліном, може бути підвищений ризик гіпоглікемії. Ризик гіпоглікемії можна знизити за рахунок зменшення дози похідних сульфонілсечовини або інсуліну.
Невивчені групи пацієнтів
Досвід застосування дулаглутиду у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю обмежений.
Зміст натрію
Препарат містить не менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу 1.5 мг, тобто. практично не містить натрію.
Фертильність
Дані щодо впливу дулаглутиду на фертильність у людини відсутні. У щурів не спостерігалося прямого впливу на спарювання чи фертильність після застосування дулаглутиду.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Дулаглутид має мінімальний вплив або не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При застосуванні дулаглутиду у поєднанні з похідними сульфонілсечовини або інсуліном рекомендується дотримуватися обережності, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Застосування у разі порушення функції нирок
Протипоказане застосування препарату при тяжких порушеннях функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам віком 75 років та старшим.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.
Нозологія (коди МКЛ)E11 Цукровий діабет 2 типу
Власник реєстраційного посвідчення
ELI LILLY VOSTOK SA (Швейцарія)
Власник товарного знаку
Lilly Farma OOO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) США.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Трулисити раствор для подкожного введения 1,5 мг/0,5 мл шприц-ручка 4 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Трулисити раствор для подкожного введения 1,5 мг/0,5 мл шприц-ручка 4 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Трулисити раствор для подкожного введения 1,5 мг/0,5 мл шприц-ручка 4 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!