Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+2,5 мг+10 мг 30 шт Цена

Фармакодинамика

Трипликсам® - комбинированный препарат, включающий в себя три антигипертензивных компонента, каждый из которых дополняет действие других по контролю АД у пациентов с артериальной гипертензией. Амлодипин - блокатор медленных кальциевых каналов (БМКК), производное дигидропиридина, индапамид – сульфонамидный диуретик, периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II (ингибитор АПФ).

Фармакологические свойства препарата Трипликсам® сочетают в себе свойства каждого из его действующих веществ. Помимо этого, комбинация амлодипина, индапамида и периндоприла усиливает антигипертензивное действие каждого из компонентов.

Механизм действия

Амлодипин - БМКК, производное дигидропиридина. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки.

Индапамид относится к производным сульфонамида с индольным кольцом и по фармакологическим свойствам близок к тиазидным диуретикам, которые ингибируют реабсорбцию ионов натрия в кортикальном сегменте петли нефрона. При этом увеличивается выделение почками ионов натрия, хлора и в меньшей степени ионов калия и магния, что сопровождается увеличением диуреза и антигипертензивным эффектом.

Периндоприл – ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II (ингибитор АПФ). АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II. Помимо этого, фермент стимулирует выработку альдостерона корой надпочечников и разрушение брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида. В результате периндоприл:

Периндоприл оказывает антигипертензивное действие у пациентов как с низкой, так и с нормальной активностью ренина в плазме крови.

Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту периндоприлату. Другие метаболиты не обладают фармакологической активностью.

Периндоприл нормализует работу сердца, снижая преднагрузку и постнагрузку благодаря:

При изучении показателей гемодинамики у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) было выявлено:

Также повышалась переносимость физической нагрузки.

Фармакодинамические эффекты

Амлодипин

Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым воздействием на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Детальный механизм, посредством которого амлодипин осуществляет антиангинальное действие, не вполне установлен, но известно, что амлодипин уменьшает общую ишемическую нагрузку посредством двух действий:

У пациентов с артериальной гипертензией (АГ) прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД в положении "стоя" и "лежа" в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно.

Амлодипин не оказывает нежелательных метаболических эффектов и не влияет на показатели липидного обмена, не вызывает изменения гиполипидемических показателей плазмы крови и может применяться у пациентов с сопутствующей бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Индапамид

При использовании индапамида в режиме монотерапии был продемонстрирован 24-часовой антигипертензивный эффект. Антигипертензивный эффект проявляется при применении препарата в дозах, оказывающих минимальное диуретическое действие.

Антигипертензивная активность индапамида связана с улучшением эластических свойств крупных артерий, уменьшением артериолярного и общего периферического сосудистого сопротивления.

Индапамид уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Тиазидные и тиазидоподобные диуретики при определенной дозе достигают плато терапевтического эффекта, в то время как частота побочных эффектов продолжает увеличиваться при дальнейшем повышении дозы препарата. Поэтому не следует увеличивать дозу препарата, если при приеме рекомендованной дозы не достигнут терапевтический эффект.

В коротких, средней длительности и долгосрочных исследованиях с участием пациентов с артериальной гипертензией было показано, что индапамид:

Периндоприл

Периндоприл эффективен в терапии артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне его применения отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении "лежа" и "стоя".

Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч.

Через 24 ч после приема внутрь наблюдается выраженное (порядка 80%) остаточное ингибирование АПФ.

У пациентов с позитивным ответом на лечение нормализация АД наступает в течение месяца и сохраняется без развития тахикардии.

Прекращение лечения не сопровождается развитием эффекта "рикошета".

Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Одновременное назначение тиазидных диуретиков усиливает выраженность антигипертензивного эффекта.

Кроме этого, комбинирование ингибитора АПФ и тиазидного диуретика также приводит к снижению риска развития гипокалиемии на фоне приема диуретиков.

Периндоприл/Индапамид

У пациентов с артериальной гипертензией, независимо от возраста, комбинация периндоприла и индапамида оказывает дозозависимое антигипертензивное действие, как на диастолическое, так и на систолическое АД в положении "стоя" и "лежа". В ходе клинических исследований показано более выраженное антигипертензивное действие на фоне комбинированной терапии периндоприлом и индапамидом по сравнению с монотерапией отдельными компонентами.

Клиническая эффективность и безопасность

Влияние препарата Трипликсам® на показатели заболеваемости и смертности не изучалось.

Амлодипин

Эффективность и безопасность применения амлодипина в дозе 2.5-10 мг/сут, ингибитора АПФ лизиноприла в дозе 10-40 мг/сут в качестве препарата "первой линии" и тиазидного диуретика хлорталидона в дозе 12.5-25 мг/сут изучалась в 5-летнем исследовании ALLHAT (с участием 33357 пациентов в возрасте 55 лет и старше) у пациентов с легкой или умеренной степенью АГ и, по крайней мере, одним из дополнительных факторов риска коронарных осложнений, таких как: инфаркт миокарда или инсульт, перенесенный более чем за 6 месяцев до включения в исследование, или иное подтвержденное сердечно-сосудистое заболевание атеросклеротического генеза; сахарный диабет 2 типа; концентрация холестерина липопротеинов высокой плотности (ХС-ЛПВП) менее 35 мг/дл; гипертрофия левого желудочка по данным ЭКГ или эхокардиографии; курение.

Основной критерий оценки эффективности – комбинированный показатель частоты летальных исходов от ИБС и частоты нефатального инфаркта миокарда. Существенных различий между группами амлодипина и хлорталидона по основному критерию оценки выявлено не было. Частота развития сердечной недостаточности в группе амлодипина была существенно выше, чем в группе хлорталидона – 10.2% и 7.7%, однако общая частота летальных исходов в группе амлодипина и хлорталидона существенно не различалась.

Периндоприл/Индапамид

В исследовании с участием пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка (индекс массы левого желудочка >120 г/м2 у мужчин и >100 г/м2 у женщин) эффективность терапии эффективность терапии 2 мг периндоприла тертбутиламином (что соответствует 2.5 мг периндоприла аргинина) в комбинации с 0.625 мг индапамида по сравнению с монотерапией 10 мг эналаприла, при приеме 1 раз/сут на протяжении 1 года, оценивалась методом эхокардиографии. В случае необходимости для поддержания адекватного контроля показателей АД проводилось титрование доз периндоприла тертбутиламина до 8 мг (что соответствует 10 мг периндоприла аргинина) и индапамида до 2.5 мг 1 раз/сут или эналаприла до 40 мг 1 раз/сут. В группе пациентов, принимавших периндоприл/индапамид, увеличение дозы не потребовалось у 34% пациентов по сравнению с 20% в группе принимавших эналаприл.

По окончании лечения значения индекса массы левого желудочка снизились более значительно в группе периндоприла/индапамида (-10.1 г/м2) по сравнению с группой эналаприла (-1.1 г/м2).

Наилучший эффект в отношении значений индекса массы левого желудочка достигался при применении более высоких доз комбинации периндоприла и индапамида.

В отношении снижения значений АД разница между группами составила 5.8 мм рт.ст. для систолического давления и 2.3 мм рт.ст. для диастолического давления соответственно - в пользу группы периндоприла/индапамида.

В исследовании с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа изучалось влияние снижения АД на частоту возникновения макрососудистых (смерть вследствие кардиоваскулярных причин, нефатальный инфаркт миокарда, нефатальный инсульт) и микрососудистых осложнений (возникновение или ухудшение течения нефропатии и заболеваний глаз) у пациентов, принимавших комбинацию периндоприл/индапамид по сравнению с плацебо, на фоне стандартной терапии, а также принимавших гликлазид модифицированного высвобождения в сравнении со стандартной терапией, направленной на поддержание уровня глюкозы в крови в норме.

После 4.3 лет терапии относительный риск возникновения макро- и микрососудистых осложнений снизился на 9% в группе, принимавшей комбинацию периндоприл/индапамид. Преимущество было достигнуто за счет значимого снижения относительного риска смертности на 14%, смерти вследствие кардиоваскулярных причин на 18% и развития почечных осложнений на 21% в группе пациентов, получающих комбинацию периндоприл/индапамид по сравнению с плацебо.

В подгруппе пациентов с артериальной гипертензией показано значимое снижение на 9% относительного риска комбинированной частоты макро- и микрососудистых осложнений в группе, принимавшей комбинацию периндоприл/индапамид, по сравнению с плацебо.

В данной группе также значительно снизился относительный риск смертности (на 16%), смерти вследствие кардиоваскулярных причин (на 20%) и развития почечных осложнений (на 20%) у пациентов, получающих комбинацию периндоприл/индапамид по сравнению с пациентами, получающими плацебо.

Преимущества гипотензивной терапии не зависели от преимуществ, достигнутых на фоне интенсивного гликемического контроля.

Двойная блокада РААС

Имеются данные клинических исследований комбинированной терапии с применением ингибитора АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II (АРА II).

Проводились клинические исследования с участием пациентов, имеющих в анамнезе кардиоваскулярное или цереброваскулярное заболевание, либо сахарный диабет 2 типа, сопровождающийся подтвержденным поражением органа-мишени, а также исследования с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.

Данные исследования не выявили у пациентов, получавших комбинированную терапию, значительного положительного влияния на возникновение почечных и/или кардиоваскулярных осложнений и на показатели смертности, в то время как риск развития гиперкалиемии, острой почечной недостаточности и/или артериальной гипотензии увеличивался по сравнению с пациентами, получавшими монотерапию.

Принимая во внимания схожие внутригрупповые фармакодинамические свойства ингибиторов АПФ и АРА II, данные результаты можно ожидать для взаимодействия любых других препаратов, представителей классов ингибиторов АПФ и АРА II.

Поэтому ингибиторы АПФ и АРА II не следует применять одновременно у пациентов с диабетической нефропатией.

Имеются данные клинического исследования по изучению положительного влияния от добавления алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или АРА II у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек или кардиоваскулярным заболеванием, либо имеющих сочетание этих заболеваний. Исследование было прекращено досрочно в связи с возросшим риском возникновения нежелательных исходов. Кардиоваскулярная смерть и инсульт возникали чаще в группе пациентов, получающих алискирен, по сравнению с группой плацебо. Также нежелательные явления и серьезные нежелательные явления особого интереса (гиперкалиемия, артериальная гипотензия и нарушения функции почек) регистрировались чаще в группе алискирена, чем в группе плацебо.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, довгасті, двоопуклі, з гравіюванням img_triplixam5.eps|png на одній стороні та логотипом компанії img_servier.eps|png - на іншій.

Допоміжні речовини : кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль прежелатинізований.

Плівкова оболонка: гліцерол, гіпромелоза, макрогол-6000, магнію стеарат, титану діоксид.

29 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором та пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.
30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором та пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.

Упаковка для стаціонарів:
30 шт. - флакони з поліпропілену, забезпечені дозатором та пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.

C09BX01 Периндоприл у комбінації з амлодипіном та індапамідом

Гіпотензивний комбінований препарат

індапамід

амлодипіну безілат

периндоприлу аргінін

Гіпотензивний комбінований засіб

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Фармакодинаміка

Трипліксам® - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід – сульфонамідний діуретик, периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ).

Фармакологічні властивості препарату Трипліксам® поєднують у собі властивості кожної з діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів.

Механізм дії

Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки.

Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом.

Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл:

Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові.

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності.

Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки:

При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено:

Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження.

Фармакодинамічні ефекти

Амлодипін

Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій:

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний.

Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Індапамід

При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію.

Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту.

У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід:

Периндоприл

Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи".

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин.

Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ.

У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету".

Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту.

Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Періндоприл/Індапамід

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами.

Клінічна ефективність та безпека

Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався.

Амлодипін

Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння.

Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася.

Періндоприл/Індапамід

У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі потреби для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилося титрування доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід, збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл.

Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2).

Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду.

Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду.

У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі.

Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо.

У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо.

У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо.

Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії.

Подвійна блокада РААС

Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ із антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II).

Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.

Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію.

Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II.

Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

терапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.

Препарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою.

Доза препарату Трипліксам підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділи "Фармакокінетика", "Протипоказання" та "Особливі вказівки")

Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 30 мл/хв) (див. розділ "Протипоказання"). Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг і 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів.

Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1.73м2 площі поверхні тіла) (див. розділ "Протипоказання").

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи "Фармакокінетика", "Протипоказання" та "Особливі вказівки")

Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки Трипліксам протипоказаний. Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки добір необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку (див. розділ "Особливі вказівки")

Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку уповільнене (див. розділ "Фармакокінетика"). Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок.

Пацієнти дитячого віку

В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам® у дітей та підлітків.

Інформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня.

Амлодипін

Інформація про передозування амлодипіну обмежена.

Симптоми

Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату.

Методи надання медичної допомоги

При клінічно значущій артеріальній гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності . Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну.

Оскільки амлодипін пов'язується з білками, гемодіаліз є неефективним.

Комбінація периндоприл/індапамід

Симптоми

Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блювотою, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія).

Методи надання медичної допомоги

Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

При значному зниженні АТ слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності корекція гіповолемії може бути виконана шляхом внутрішньовенної інфузії ізотонічного сольового розчину або будь-яким іншим способом заповнення об'єму рідини (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину хлориду натрію).

Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений з організму діалізом (див. розділ "Фармакокінетика").

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічна дія").

Препарати, що викликають гіперкаліємію

Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам з цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.

Протипоказані поєднання лікарських засобів (див. розділ "Протипоказання")

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1.73м2 площі поверхні тіла), т.к. зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ із боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань.

Антагоністи рецепторів ангіотензину II

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ "Протипоказання").

Екстракорпоральні методи лікування

Екстракорпоральні методи лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з деякими високопроточними мембранами (наприклад, поліакрилонітрилові мембрани) та аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату протипоказані через підвищений ризик розвитку важких анафілактів. Протипоказання"). Якщо таке лікування потрібне, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Валсартан + сакубітрил

Протипоказано одночасне застосування периндоприлу з комбінацією валсартан + сакубітрил, т.к. пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітору АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування комбінації валсартан + сакубітрил можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапія периндоприлом можлива не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози комбінації валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Нерекомендовані поєднання лікарських засобів

Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої уваги

Поєднання препаратів, що потребує уваги

Інша лікарська взаємодія

Застосування препарату Тріпліксам® при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам® слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки.

Трипліксам® протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату.

Вагітність

Амлодипін

Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена.

В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах.

Індапамід

На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність.

Периндоприл

Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ "Особливі вказівки") та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію.

Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Період годування груддю

Трипліксам® протипоказаний у період грудного вигодовування.

Амлодипін

Амлодипін виділяється із грудним молоком людини. Частка дози, отриманої немовлям, від дози, отриманої матір'ю, визначалася в інтервалі 3-7%, максимум 15%. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.

Індапамід

На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Може розвиватися гіперчутливість до похідних сульфаніламідів та гіпокаліємія; ризик для новонародженої дитини не може бути виключений.

Т.к. індапамід близький за властивостями до тіазидних діуретиків, його прийом викликає зменшення кількості грудного молока або придушення лактації.

Периндоприл

Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей.

Фертильність

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами повільних кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. В одному дослідженні на щурах було виявлено негативний вплив на фертильність самців.

Періндоприл/Індапамід

У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.

Профіль безпеки

Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, сонливість, розлад смаку, порушення зору, диплопія, дзвін у вухах, вертиго, серцебиття, шкірі обличчя, зниження АТ (і ефекти, пов'язані з артеріальною гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання, зміна частоти та характеру випорожнення), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, припухлість в області кісточок, астенія, набряки та втома.

Список побічних реакцій наведено у таблиці.

Частота побічних реакцій, зазначених у терапії периндоприлом, індапамідом або амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації (класифікація ВООЗ за частотою розвитку): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).

* Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Випадки виникнення синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону були виявлені при застосуванні інших інгібіторів АПФ. Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону за частотою виникнення відноситься до дуже рідкісних, але можливих ускладнень, зумовлених терапією інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл.

підвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, що перебувають на гемодіалізі; КК менше 30 мл/хв; помірне порушення функції нирок (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг); ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність (див. розділ "Вагітність і лактація"); період грудного вигодовування (див. розділ "Вагітність і лактація"); печінкова енцефалопатія; тяжке порушення функції печінки; гіпокаліємія; шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи "Фармакологічна дія" та "Лікарська взаємодія"); одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Лікарська взаємодія"); виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки (див. "Особливі вказівки"); одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Всі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам®.

Амлодипін

Хронічна серцева недостатність

Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю.

При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності.

У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами.

Гіпертонічний криз

Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено.

Індапамід

Печінкова енцефалопатія

За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика.

Фоточутливість

На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів.

Вміст іонів кальцію у плазмі крові

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз (див. розділ "Побічна дія").

Сечова кислота

У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри.

Периндоприл

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки.

Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та харчових добавок (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Подвійна блокада РААС

Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС в результаті поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується (див. розділи "Лікарська взаємодія" та "Фармакологічна дія"). Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під строгим контролем спеціаліста при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка) (див. розділ "Побічна дія").

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ "Протипоказання"). Застосування діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну в сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. З появою таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами.

У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препарату (див. розділ "Протипоказання").

Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

Спільне застосування з комбінацією валсартан + сакубітрил

У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання") протипоказаний одночасний прийом периндоприлу з комбінацією валсартан + сакубітрил. Застосування комбінації валсартан + сакубітрил можливе не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Якщо терапія комбінацією валсартан + сакубітрил припинена, застосування периндоприлу не можна розпочинати раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози комбінації валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Лікова взаємодія"). При одночасному прийомі інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами енкефалінази (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Лікарська взаємодія"). У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед призначенням інгібіторів енкефалінази (наприклад, рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик/користування.

Спільне застосування з mTOR інгібіторами (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

Спільне застосування інгібітору АПФ та інгібітору mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика, що супроводжується чи ні порушенням дихальної функції) (див. розділ "Лікарська взаємодія".

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації

Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації.

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Гемодіаліз

У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні ренін-ангіотензинової системи. Таким чином, застосування препарату у таких пацієнтів не рекомендується.

Вагітність

Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і в разі потреби розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію (див. розділи "Протипоказання" та "Вагітність і лактація").

Кашель

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату.

Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка.

Етнічні відмінності

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.

Хірургічне втручання/Загальна анестезія

Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію.

Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, в т.ч. периндоприлу, за добу до хірургічного втручання.

Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією

Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, використання інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе.

При застосуванні препарату Трипліксам у пацієнтів з наявним або з передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз при постійному контролі стану нирок та рівня калію в крові, т.к. у таких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка зникає при припиненні терапії.

Атеросклероз

Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої обережності слід дотримуватися, застосовуючи препарат у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату.

Периндоприл/індапамід

Препарати літію

Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу

Наявність вихідної гіпонатріємії пов'язана з ризиком раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові.

При вираженій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.

Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації, або використовувати компоненти препарату в режимі монотерапії.

Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Більш частий контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування").

Терапія будь-якими сечогінними препаратами може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками.

Гіпонатріємія з гіповолемією може бути причиною зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасна втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та рівень цього ефекту незначні.

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту іонів калію) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним медичним контролем.

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.

Амлодипін/периндоприл

Печінкова недостатність

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити прийом інгібітора АПФ та звернутися до лікаря (див. розділ "Побічна дія").

У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану.

Не проводилося досліджень препарату Трипліксам у пацієнтів з печінковою недостатністю. Враховуючи вплив кожного компонента, що входить до складу препарату, окремо, препарат Трипліксам® протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності, а також вимагає особливої обережності при призначенні пацієнтам з помірним та легким ступенем печінкової недостатності.

Амлодипін/індапамід/періндоприл

Порушення функції нирок

Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 30 мл/хв) (див. розділ "Протипоказання").

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) протипоказано застосування препарату Трипліксам® у дозах, що містять 10 мг периндоприлу та 2.5 мг індапаміду (тобто дозування препарату Трипліксам® 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10мг + 2.5мг + 10мг).

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності на тлі терапії. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити з подальшою можливістю відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату або використовувати компоненти препарату в режимі монотерапії.

Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії

Препарат Трипліксам® не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує.

Існує ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (за наявності хронічної серцевої недостатності, зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові тощо): при деяких патологічних станах може спостерігатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії (в т.ч. двостороннім), хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки з набряками та асцитом.

Блокада РААС інгібіторами АПФ може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро, і час їхнього початку може варіювати. У таких випадках відновлювати терапію рекомендується, починаючи з нижчих доз, поступово збільшуючи їх. У пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну слід оцінювати з урахуванням віку, маси тіла та статі.

На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, однак у пацієнтів з початковою нирковою недостатністю її вираженість може посилитися.

Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах.

Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності.

Спеціальних досліджень із застосування препарату Трипліксам® при нирковій дисфункції не проводилося. При застосуванні препарату Трипліксам® при порушенні функції нирок слід враховувати ефекти, що відмічені при прийомі окремих компонентів препарату.

Вміст іонів калію у плазмі крові

Спільна терапія індапамідом, периндоприлом та амлодипіном не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших антигіпертензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі крові.

Гіперкаліємія може розвиватися у деяких пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, літній вік (>70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спіронолактон. амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, тобто триметоприм + сульфаметоксазол). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку та/або виснажених пацієнтів (навіть якщо вони не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки з набряками та асцитом, пацієнтів з хронічної серцевої недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії.

До групи ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT, при цьому не має значення, спричинене збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.

Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту іонів калію в плазмі. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії.

При виявленні гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування.

Пацієнти похилого віку

Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску.

У літніх пацієнтів збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ "Режим дозування" та "Фармакокінетика").

Допоміжні речовини

Рівень натрію. Вміст натрію в лікарському препараті Трипліксам® незначний, оскільки становить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку.

З обережністю

(Див. також розділ "Лікарська взаємодія")

Наявність тільки однієї функціонуючої нирки, порушення водно-електролітного балансу, системні захворювання сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (III та IV функціональний клас за класифікацією NYHA), терапія імунодепресантами, ал розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), легке та помірне порушення функції нирок, пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений ОЦК (прийом діу солі, блювання, діарея, гемодіаліз), гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, при стані після трансплантації нирки, при одночасному призначенні з інгібіторами. ім'я дантролену, естрамустину, лабільність АТ, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрану сульфату, проведення хірургічного втручання/загальної анестезії, ), одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнти негроїдної раси, пацієнти похилого віку.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування препарату Трипліксам® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Протипоказано застосування препарату при тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв), нирковій недостатності помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Трипліксам® 5 мг + 2.5) мг + 10 мг та Трипліксам® 10 мг + 2.5 мг + 10 мг), пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки.

З обережністю слід призначати препарат за наявності лише однієї функціонуючої нирки.

Протипоказано застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності, печінковій енцефалопатії.

З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості.

Відпускають за рецептом.

Терапія препаратом має проводитись з урахуванням функції нирок.

Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Les Laboratoires Servier (Франція)

SERVIER RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+2,5 мг+10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+2,5 мг+10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+2,5 мг+10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+2,5 мг+10 мг 30 шт., Трипликсам таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+1,25 мг+5 мг 30 шт., Ко-Дальнева таблетки 5 мг+2,5 мг+8 мг 90 шт., Ко-Дальнева таблетки 5 мг+1,25 мг+4 мг 90 шт., Ко-Дальнева таблетки 10 мг+2,5 мг+8 мг 90 шт., Ко-Дальнева таблетки 10 мг+2,5 мг+8 мг 30 шт., Ко-Дальнева таблетки 5 мг+2,5 мг+8 мг 30 шт., Ко-Дальнева Ко-дальнева таблетки 5 мг+1,25 мг+4 мг 30 шт., Ко-Дальнева таблетки 5 мг+0,625 мг+2 мг 30 шт..