Траклир таблетки покрытые пленочной оболочкой 62,5 мг 56 шт Цена
-
Страна:Германия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:62.5 мг
-
В упаковке:56 шт.
Бозентан является неселективным антагонистом эндотелиновых рецепторов (АЭР) с афинностью к рецепторам эндотелина типов А и В (ЕТА и ЕТВ). Бозентан снижает как легочное, так и системное сосудистое сопротивление, приводя к повышению сердечного выброса без увеличения ЧСС.
Нейрогормон эндотелин-1 (ЕТ-1) является одним из самых мощных вазоконстрикторов, обладает способностью индуцировать фиброз, клеточную пролиферацию, гипертрофию и ремоделирование миокарда, а также проявляет провоспалительную активность. Эти эффекты вызываются при связывании ЕТ-1 с рецепторами ЕТА и ЕТВ расположенными в эндотелии и клетках гладкой мускулатуры сосудов. Концентрация ЕТ-1 в тканях и плазме крови повышается при некоторых сердечно-сосудистых заболеваниях и патологии соединительной ткани, в т.ч. при легочной артериальной гипертензии (ЛАГ), склеродермии, острой и хронической сердечной недостаточности, ишемии миокарда, артериальной гипертензии и атеросклерозе, что позволяет предположить участие ЕТ-1 в патогенезе и развитии этих заболеваний. При ЛАГ и сердечной недостаточности в отсутствие антагонизма рецепторов к ЕТ повышение концентрации ЕТ-1 строго коррелирует с тяжестью и прогнозом указанных заболеваний. Бозентан конкурирует с ЕТ-1 и другими ЕТ пептидами за связывание с ЕТА и ЕТВ рецепторами, с незначительно более высоким сродством к рецепторам ЕТА (Ki=4.1-43 нмоль), по сравнению с рецепторами ЕТВ (Кi=38-730 нмоль).
Бозентан специфически блокирует рецепторы ЕТ и не связывается с другими рецепторами.
Эффективность
Эффективность у взрослых больных с ЛАГ
Результаты двух клинических исследований у взрослых пациентов с ЛАГ III-IV функционального класса (ФК) показали, что при добавлении бозентана к стандартной терапии, которая может включать антикоагулянты, вазодилататоры (например, блокаторы медленных кальциевых каналов), диуретики, кислородотерапию и дигоксин, но не включает эпопростенол, достоверно повышается толерантность к физическим нагрузкам. Основной конечной точкой в каждом из исследований было изменение дистанции теста с 6-минутной ходьбой на 12-й неделе в первом исследовании и на 16-й - во втором. Улучшение переносимости физической нагрузки наблюдалось после 4 недель терапии, было очевидным на 8-й неделе и сохранялось до 28-й недели двойного слепого лечения в подгруппе из выборки больных. У получающих лечение бозентаном отмечено снижение выраженности симптомов ЛАГ. Также у пациентов этой подгруппы отмечено улучшение выраженности одышки при проведении теста с ходьбой.
В первом исследовании показано, что применение бозентана сопровождается увеличением сердечного индекса и сочетается со значительным снижением давления в легочной артерии, легочного сосудистого сопротивления и среднего давления в правом предсердии. Результаты исследования применения бозентана у пациентов с ЛАГ II ФК (средняя дистанция теста с 6-минутной ходьбой - 435 м) в течение 6 месяцев показали снижение частоты клинического ухудшения у пациентов, а также - сокращение числа летальных исходов и госпитализаций по причине ЛАГ. В связи с ухудшением течения ЛАГ в группе пациентов, получающих бозентан, отмечен 1 случай госпитализации, в то же время в группе пациентов, не получающих бозентан - 3 случая. При наблюдении в течение 6 месяцев зарегистрировано по 1 случаю летального исхода в каждой группе, что не позволяет оценить влияние бозентана на выживаемость.
У пациентов с ЛАГ III ФК и синдромом Эйзенменгера, ассоциированном с врожденными пороками сердца, при применении бозентана в дозах 62.5 мг 2 раза/сут и 125 мг 2 раза/сут через 16 недель терапии не было отмечено ухудшения гипоксемии (сатурация кислорода в плазме крови возросла на 1%). Среднее сосудистое сопротивление в легочной артерии значительно снизилось, улучшилась переносимость физической нагрузки (средняя дистанция теста с 6-минутной ходьбой увеличилась на 53 м).
В исследовании бозентана у пациентов с ЛАГ III ФК, ассоциированной с ВИЧ инфекцией, показан достоверный прирост толерантности к физической нагрузке.
Улучшение показателей выживаемости в отдаленные сроки отмечено у всех больных, получающих бозентан в двух плацебо-контролируемых исследованиях, а также в их продлениях. Средняя продолжительность применения бозентана составляет 1.9+0.7 лет (от 0.1 года до 3.3 лет), наблюдение проводили в течение 2±0.6 лет. У большей части больных подтвержден диагноз первичной ЛАГ (72%) и III ФК (84%). Общая выживаемость в популяции в целом через 1 год применения бозентана составляет 93%, а через 2 года - 84% (оценка по методу Каплан-Майера). Выживаемость у больных с первичной ЛАГ через 1 и 2 года оказалась выше - 96% и 89%, соответственно. По данным сравнительного исследования в 6 специализированных центрах (682 больных) выживаемость у больных с первичной ЛАГ, получающих бозентан, сопоставима с соответствующими показателями эпопростенола.
У пациентов с системной склеродермией оценка выживаемости по методу Каплан-Майера была ниже.
Изучение эффективности у детей с ЛАГ
Оценка параметров фармакокинетики у детей с ЛАГ проводилась в течение 12 недель применения бозентана.
Анализ гемодинамических показателей свидетельствует об увеличении сердечного индекса (СИ) на 0.5 л/мин/м2, а также о снижении давления в легочной артерии (ДЛА) на 8 мм рт.ст. и легочного сосудистого сопротивления (ЛСС) на 389 дин×с×см-5.
Системная склеродермия с язвенным поражением конечностей
Результаты двух клинических исследований у взрослых пациентов с системной склеродермией и язвенным поражением конечностей (в стадии обострения или в случаях, когда язвенное поражение отмечали в течение последнего года) показали, что применение бозентана сопровождается достоверным уменьшением числа новых язвенных поражений конечностей по сравнению с плацебо в течение всего периода лечения.
В исследовании продолжительностью 16 недель у больных, получающих бозентан, в среднем отмечено 1.4 случая возникновения новых язвенных поражений, а у получающих плацебо - 2.7 случая (р=0.0042). В другом исследовании, продолжительностью 24 недели, новые язвенные поражения конечностей отмечены в 1.9 и 2.7 случаях, соответственно (р=0.0351). Влияние бозентана на скорость заживления язвенных поражений не установлено.
Траклир таблетки покрытые пленочной оболочкой 62,5 мг 56 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 62.5 мг: 56 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 125 мг: 56 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-білого кольору, овальні, двоопуклі, циліндричної форми, з гравіюванням "125" на одній стороні.
| 1 таб. | |
| бозентан (у формі моногідрату) | 125 мг |
Допоміжні речовини : крохмаль кукурудзяний – 13.918 мг, крохмаль прежелатинізований – 6.25 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 7.5 мг, повідон К90 – 1.65 мг, гліцерил трибегенат – 4.95 мг, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 2.34 мг, тріацетин - 0.3 мг, тальк - 1.08 мг, титану діоксид CI 77891 (Е171) - 1.486 мг, заліза оксид жовтий CI 77492 (Е172) 7 – 0.003 мг, етилцелюлози водна дисперсія (тверда частина) – 0.78 мг.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
Коди АТХ
C02KX01 Bosentan
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Неселективний антагоніст ендотелінових рецепторів типу ET<SUB>A</SUB>і ET<SUB>B</SUB>. Вазодилататор
Діюча речовина
бозентан (у формі моногідрату)
Фармако-терапевтична група
Вазодилатуючий засіб
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 5 років.
Фармакологічна дія
Бозентан є неселективним антагоністом ендотелінових рецепторів (АЕР) з афінністю до рецепторів ендотеліну типів А та В (ЕТА та ЕТВ). Бозентан знижує як легеневе, так і системний судинний опір, що призводить до підвищення серцевого викиду без збільшення ЧСС.
Нейрогормон ендотелін-1 (ЕТ-1) є одним з найпотужніших вазоконстрикторів, має здатність індукувати фіброз, клітинну проліферацію, гіпертрофію та ремоделювання міокарда, а також виявляє прозапальну активність. Ці ефекти викликаються при зв'язуванні ЕТ-1 з рецепторами ЕТА та ЕТВ розташованими в ендотелії та клітинах гладкої мускулатури судин. Концентрація ЕТ-1 у тканинах та плазмі крові підвищується при деяких серцево-судинних захворюваннях та патології сполучної тканини, в т.ч. при легеневій артеріальній гіпертензії (ЛАГ), склеродермії, гострій та хронічній серцевій недостатності, ішемії міокарда, артеріальній гіпертензії та атеросклерозі, що дозволяє припустити участь ЕТ-1 у патогенезі та розвитку цих захворювань. При ЛАГ та серцевій недостатності у відсутності антагонізму рецепторів до ЕТ підвищення концентрації ЕТ-1 суворо корелює з тяжкістю та прогнозом зазначених захворювань. Бозентан конкурує з ЕТ-1 та іншими ЕТ пептидами за зв'язування з ЕТА та ЕТВ рецепторами, з трохи більш високою спорідненістю до рецепторів ЕТА (Ki=4.1-43 нмоль), порівняно з рецепторами ЕТВ (Кi=38-730 нмоль).
Бозентан специфічно блокує рецептори ЕТ та не зв'язується з іншими рецепторами.
Ефективність
Ефективність у дорослих хворих з ЛАД
Результати двох клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з ЛАГ III-IV функціонального класу (ФК) показали, що при додаванні бозентана до стандартної терапії, яка може включати антикоагулянти, вазодилататори (наприклад, блокатори повільних кальцієвих каналів), діуретики, кисню та дигоксин, але не включає епопростенол, що достовірно підвищується толерантність до фізичних навантажень. Основною кінцевою точкою в кожному з досліджень була зміна дистанції тесту з 6-хвилинною ходьбою на 12-му тижні в першому дослідженні та на 16-му – у другому. Поліпшення переносимості фізичного навантаження спостерігалося після 4 тижнів терапії, було очевидним на 8 тижні і зберігалося до 28 тижня подвійного сліпого лікування в підгрупі з вибірки хворих. У тих, хто отримує лікування бозентаном, відмічено зниження вираженості симптомів ЛАД. Також у пацієнтів цієї підгрупи відмічено покращення виразності задишки під час проведення тесту з ходьбою.
У першому дослідженні показано, що застосування бозентана супроводжується збільшенням серцевого індексу та поєднується зі значним зниженням тиску в легеневій артерії, легеневого судинного опору та середнього тиску у правому передсерді. Результати дослідження застосування бозентана у пацієнтів з ЛАГ II ФК (середня дистанція тесту з 6-хвилинною ходьбою – 435 м) протягом 6 місяців показали зниження частоти клінічного погіршення у пацієнтів, а також – скорочення кількості летальних наслідків та госпіталізацій через ЛАГ. У зв'язку з погіршенням перебігу ЛАД у групі пацієнтів, які отримують бозентан, відмічено 1 випадок госпіталізації, у той же час у групі пацієнтів, які не отримують бозентан – 3 випадки. При спостереженні протягом 6 місяців зареєстровано по 1 випадку летального результату у кожній групі, що не дозволяє оцінити вплив бозентана на виживання.
У пацієнтів з ЛАГ III ФК та синдромом Ейзенменгера, асоційованому з вродженими вадами серця, при застосуванні бозентану в дозах 62.5 мг 2 рази на добу та 125 мг 2 рази на добу через 16 тижнів терапії не було відмічено погіршення гіпоксемії (сатурація кисню на 1%). Середній судинний опір у легеневій артерії значно знизився, покращилася переносимість фізичного навантаження (середня дистанція тесту з 6-хвилинною ходьбою збільшилася на 53 м).
У дослідженні бозентана у пацієнтів з ЛАГ III ФК, асоційованою з ВІЛ-інфекцією, показаний достовірний приріст толерантності до фізичного навантаження.
Поліпшення показників виживання у віддалені терміни відзначено у всіх хворих, які отримують бозентан у двох плацебо-контрольованих дослідженнях, а також у їх продовженнях. Середня тривалість застосування бозентана становить 1.9+0.7 років (від 0.1 до 3.3 років), спостереження проводили протягом 2±0.6 років. Більшість хворих підтверджено діагноз первинної ЛАГ (72%) і III ФК (84%). Загальна виживання у популяції загалом через 1 рік застосування бозентана становить 93%, а ще через 2 роки - 84% (оцінка методом Каплан-Майера). Виживання у хворих з первинною ЛАД через 1 і 2 роки виявилося вищим - 96% і 89%, відповідно. За даними порівняльного дослідження в 6 спеціалізованих центрах (682 хворих) виживання у хворих з первинною ЛАД, які отримують бозентан, можна порівняти з відповідними показниками епопростенолу.
У пацієнтів із системною склеродермією оцінка виживання за методом Каплан-Майєра була нижчою.
Вивчення ефективності у дітей з ЛАД
Оцінка параметрів фармакокінетики у дітей із ЛАД проводилася протягом 12 тижнів застосування бозентану.
Аналіз гемодинамічних показників свідчить про збільшення серцевого індексу (СІ) на 0.5 л/хв/м2, а також зниження тиску в легеневій артерії (ДЛА) на 8 мм рт.ст. і легеневого судинного опору (ЛСС) на 389 дин×с×см-5.
Системна склеродермія з виразковою поразкою кінцівок
Результати двох клінічних досліджень у дорослих пацієнтів із системною склеродермією та виразковою поразкою кінцівок (у стадії загострення або у випадках, коли виразкове ураження відзначали протягом останнього року) показали, що застосування бозентана супроводжується достовірним зменшенням кількості нових виразкових уражень кінцівок у порівнянні з плацебо протягом всього періоду лікування.
У дослідженні тривалістю 16 тижнів у хворих, які отримують бозентан, в середньому відмічено 1.4 випадки виникнення нових виразкових уражень, а у тих, хто отримує плацебо, - 2.7 випадки (р=0.0042). В іншому дослідженні, тривалістю 24 тижні, нові виразкові ураження кінцівок відзначені в 1.9 та 2.7 випадках відповідно (р=0.0351). Вплив бозентана на швидкість загоєння виразкових уражень не встановлено.
Показання
Лікування легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ) з метою покращення толерантності до фізичних навантажень та клінічних симптомів у пацієнтів II-IV функціонального класу (ФК) за класифікацією ВООЗ, дорослих та дітей віком від 3 років, включаючи:
первинну (ідіопатичну та спадкову) легеневу артеріальну гіпертензію; вторинну ЛАГ на фоні склеродермії за відсутності значущого інтерстиціального ураження легень;Зниження числа нових дигітальних виразок у дорослих при системній склеродермії та прогресуючому виразковому ураженні кінцівок.
Спосіб застосування, курс та дозування
Таблетки, покриті плівковою оболонкою, слід приймати внутрішньо вранці та ввечері, незалежно від часу їди, не розжовуючи і запиваючи водою.
Лікування легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ) з метою покращення толерантності до фізичних навантажень та клінічних симптомів у пацієнтів ІІ-ІV функціонального класу (ФК) за класифікацією ВООЗ
Застосування у дорослих
Початкова доза препарату Траклір становить 62.5 мг 2 рази на добу протягом 4 тижнів, потім доза збільшується до підтримуючої у 125 мг 2 рази на добу. У частини хворих при неефективності застосування препарату Траклір при прийомі дози 125 мг 2 рази на добу, можливе деяке підвищення толерантності до фізичного навантаження при збільшенні дози до 250 мг 2 рази на добу. Необхідно уважно оцінити співвідношення користь/ризик, враховуючи негативний дозозалежний вплив препарату на печінку.
Припинення терапії
Є обмежений досвід спостережень за пацієнтами після раптового припинення терапії препаратом Траклір. Відомостей про клінічно значуще погіршення протягом ЛАГ в результаті різкої відміни препарату немає. Тим не менш, щоб знизити ризик клінічного погіршення стану хворих та запобігти синдрому відміни, дозу препарату рекомендується знижувати поступово (зменшуючи її наполовину протягом 3-7 днів), одночасно починаючи проведення альтернативної терапії.
Зниження числа нових дигітальних виразок у дорослих при системній склеродермії та прогресуючому виразковому ураженні кінцівок
Початкова доза препарату Траклір становить 62.5 мг 2 рази на добу протягом 4 тижнів, потім дозу підвищують до підтримуючої – 125 мг 2 рази на добу.
Клінічний стан хворих необхідно контролювати регулярно, уважно оцінюючи співвідношення користь/ризик для подальшої терапії препаратом Траклір® та враховуючи можливість негативного впливу препарату на функцію печінки.
Дані щодо ефективності та безпеки препарату у дітей до 18 років відсутні.
Застосування в спеціальних групах хворих
У хворих з легкими порушеннями функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не потрібна корекція дози препарату. Застосування препарату Траклір у хворих із середнім ступенем тяжкості та тяжкими порушеннями функції печінки (7 балів і вище за шкалою Чайлд-П'ю) слід уникати.
У хворих з порушеннями функції нирок не потрібна корекція дози препарату.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, не потрібна корекція дози препарату.
У хворих старше 65 років не потрібна корекція дози препарату.
Застосування у дітей старше 3 років та у пацієнтів з низькою масою тіла
Легенева артеріальна гіпертензія
У дітей з ЛАГ старше 3 років, а також у пацієнтів з низькою масою тіла (менше 40 кг) препарат Траклір® застосовується в дозах, виходячи з розрахунку маси тіла дитини/пацієнта:
| Маса тіла | Початкова доза (4 тижні) | Підтримуюча доза |
| від 10 до 20 кг | 1 раз на добу 31.25 мг (1/2 таб. по 62.5 мг) | 2 рази на добу 31.25 мг (1/2 таб. по 62.5 мг) |
| від 20 до 40 кг | 2 рази на добу 31.25 мг (1/2 таб. по 62.5 мг) | 2 рази на добу 62.5 мг |
| більше 40 кг | 2 рази на добу 62.5 мг | 2 рази на добу 125 мг |
Зниження числа нових дигітальних виразок при системній склеродермії та прогресуючому виразковому ураженні кінцівок
Дані щодо ефективності та безпеки застосування у пацієнтів до 18 років відсутні.
Дані щодо застосування препарату у пацієнтів з масою тіла до 40 кг обмежені. Для підбору дози у таких хворих, будь ласка, використовуйте інформацію, вказану в таблиці підбору дози у дітей з ЛАД.
Передозування
Бозентан застосовувався в одноразовій дозі 2400 мг у здорових добровольців та 2000 мг на добу протягом 2 місяців у хворих з іншими захворюваннями, крім легеневої артеріальної гіпертензії. Найчастіше симптомом передозування був головний біль легкого або помірного ступеня інтенсивності.
Передозування може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, що може вимагати медикаментозного лікування. Зареєстровано випадок передозування бозентана у хлопчика-підлітка після прийому 10 000 мг, у результаті якого відзначалася нудота, блювання, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, підвищене потовиділення, порушення чіткості зорового сприйняття. Стан повністю нормалізувався протягом 24 год., при цьому проводилася корекція вираженого зниження артеріального тиску. Бозентан не видаляється при гемодіалізі.
Лікарська взаємодія
Бозентан піддається метаболізму за участю цитохрому CYP450 та його ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4. Інгібування ізоферменту CYP3A4 збільшує концентрацію в плазмі крові бозентану (див. кетоконазол). Вплив інгібування ізоферменту CYP2C9 на концентрацію бозентану у плазмі крові не вивчали. При комбінованому застосуванні слід дотримуватися обережності. Одночасне застосування з флуконазолом, який здебільшого інгібує на ізофермент CYP2C9 і лише незначне - на ізофермент CYP3A4, може супроводжуватися підвищенням концентрації бозентану в плазмі крові. Ця комбінація не рекомендується. З цієї ж причини не рекомендується одночасне застосування препарату Траклір і потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як кетоконазол, ітраконазол або ритонавір) та інгібітору ізоферменту CYP2C9 (такого, як вориконазол).
Бозентан є індуктором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4. За даними дослідження in vitro передбачається роль індуктора ізоферменту CYP2C19. Тому при одночасному застосуванні препарату Траклір і лікарських засобів, метаболізм яких опосередкований цими ізоферментами, концентрація їх у плазмі знижується. Слід враховувати можливість зниження ефективності лікарських засобів, метаболізм яких здійснюється за участю цих ізоферментів. Можливо, буде потрібно корекція дози лікарських засобів, що застосовуються одночасно після початку прийому препарату Траклір®, зміни його дози або відміни.
Циклоспорин: одночасне застосування препарату Траклір і циклоспорину (інгібітору кальциневрину) протипоказане. При такому поєднанні препаратів мінімальна початкова концентрація бозентану у плазмі крові підвищується у 30 разів у порівнянні із застосуванням бозентану у монотерапії. Рівноважна концентрація бозентану в плазмі збільшується в 3-4 рази в порівнянні з концентрацією бозентану в монотерапії. Можливий механізм цієї взаємодії полягає в інгібуванні циклоспорином транспортного білка, відповідального за надходження бозентану в гепатоцити. Концентрація циклоспорину в плазмі при цьому знижується майже на 50%.
Такролімус, сиролімус: одночасне застосування з препаратом Траклір у клінічних дослідженнях не вивчалося, однак передбачається, що концентрація бозентану в плазмі може збільшуватися за аналогією з циклоспорином. Концентрація у плазмі крові такролімусу та сиролімусу може знижуватися при сумісному застосуванні з препаратом Траклір®. У зв'язку з цим Траклір® не слід застосовувати одночасно з такролімусом або сиролімусом. У разі необхідності застосування даної комбінації обов'язковий контроль стану пацієнта та концентрації такролімусу та сиролімусу у плазмі крові.
Глібенкламід: при одночасному застосуванні препарату Траклір у дозі 125 мг 2 рази на добу, протягом 5 днів знижується концентрація глибенкламіду (субстрат ізоферменту CYP3A4) у плазмі крові на 40%, що може супроводжуватися значним зниженням гіпоглікемічного ефекту глибенкламіду. Концентрація бозентана у плазмі крові також знижується на 29%. Крім того, у пацієнтів, які отримують супутнє лікування, зростає ризик підвищення активності печінкових трансаміназ. Обидві активні речовини, глібенкламід і бозентан, надають інгібуючу дію на насос транспорту солей жовчних кислот, за рахунок чого можна пояснити підвищення активності печінкових трансаміназ. У зв'язку із зазначеним, Траклір® не слід застосовувати одночасно з глибенкламідом. Немає даних про можливу лікарську взаємодію з іншими похідними сульфонілсечовини.
Гормональні контрацептиви: при одночасному застосуванні протягом 7 днів препарату Траклір у дозі 125 мг 2 рази на добу та перорального контрацептиву для одноразового прийому - комбінованого препарату, що містить 1 мг норетистерону та 35 мкг етинілестрадіолу, відмічалося зниження AUC для його компонентів 31% відповідно. У окремих пацієнток зниження експозиції норетистерону та етинілестрадіолу досягало 56% та 66% відповідно. Таким чином, гормональна контрацепція не може вважатися достатньо ефективною, незалежно від шляху введення препарату – внутрішньо, ін'єкційно, трансдермально або у вигляді імплантатів.
Варфарин: при одночасному застосуванні у здорових добровольців з препаратом Траклір® у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 6 днів знижується концентрація S-варфарину (субстрат ізоферменту CYP2C9) та R-варфарину (субстрат ізоферменту CYP3A4) у плазмі крові на 2 38% відповідно. Досвід одночасного застосування препарату Траклір і варфарину у хворих з ЛАГ не супроводжувався значними клінічними змінами MHO та дози варфарину (на момент закінчення дослідження порівняно з вихідними значеннями). Крім того, частота корекції дози варфарину під час дослідження у зв'язку зі змінами MHO або у зв'язку з побічною дією не відрізнялася у пацієнтів, які отримували бозентан або плацебо. Не потрібна корекція дози варфарину або інших пероральних антикоагулянтів на початку терапії препаратом Траклір®, проте рекомендується обов'язковий контроль MHO, особливо на початку застосування препарату Траклір® та на етапах збільшення дози.
Симвастатин: при одночасному застосуванні протягом 5 днів 125 мг препарату Траклір® 2 рази на добу знижується концентрація симвастатину (субстрат ізоферменту CYP3A4) та його активної форми бета-гідроксикислоти у плазмі крові на 34% та 46% відповідно. Одночасне застосування симвастатину не впливає на концентрацію бозентану у плазмі крові. При сумісному застосуванні симвастатину та препарату Траклір® рекомендується контроль концентрації холестерину в плазмі з подальшою корекцією дози симвастатину.
Кетоконазол: одночасне застосування протягом 6 днів препарату Траклір у дозі 62.5 мг 2 рази на добу та кетоконазолу, потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4, супроводжується двократним підвищенням концентрації бозентану в плазмі крові. Корекція дози препарату Траклір® не проводиться.
Підвищення концентрації бозентану в плазмі крові передбачається також при одночасному застосуванні ітраконазолу та ритонавіру, незважаючи на відсутність підтвердження у дослідженнях in vivo. Тим не менш, при комбінації бозентану з інгібітором CYP3A4 у пацієнтів зі зниженим метаболізмом ізоферменту CYP2C9 існує ризик значного підвищення концентрації бозентану, що може збільшувати частоту та вираженість побічних ефектів препарату.
Рифампіцин: при одночасному застосуванні у здорових добровольців протягом 7 днів препарату Траклір® у дозі 125 мг 2 рази на добу та рифампіцину, який є індуктором ізоферментів CYP2C9 та CYP3А4, концентрація бозентану в плазмі крові знижувалася на 58%, а у окремих 90%. Внаслідок цього можливе значне зниження ефекту препарату Траклір при спільному застосуванні з рифампіцином. Даних про сумісне застосування з іншими індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, а також препаратами, до складу яких входить звіробій продірявлений, недостатньо, проте з великою часткою ймовірності при їх спільному застосуванні не можна виключити значного зниження ефективності лікування. Траклір ®.
Епопростенол: обмежені результати дослідження (АС-052-356 [BREATH-3]), в ході якого 10 дітей отримували Траклір у поєднанні з епопростенолом, вказують на те, що після одноразового та багаторазового прийому цих препаратів концентрації бозентану в плазмі крові Cmax та AUC були приблизно однаковими у хворих, які отримували та не отримували інфузії епопростенолу.
Сиденафіл: при одночасному застосуванні препарату Траклір у дозі 125 мг 2 рази на добу (рівноважний стан) та силденафілу у дозі 80 мг 3 рази на добу протягом 6 днів у здорових добровольців відзначалося зниження AUC силденафілу на 63% та підвищення AUC бозентану – на 50%. Зміни концентрацій речовин у плазмі не мають клінічної значущості, корекції доз препаратів не потрібні.
Дігоксин, німодипін, лозартан: одночасне застосування препарату Траклір у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів супроводжується зниженням концентрації дигоксину в плазмі крові AUC, Cmax та Cmin на 12%, 9% та 23% відповідно. Механізм цієї взаємодії, можливо, пов'язаний із впливом на глікопротеїн Р. Клінічна значимість цієї взаємодії незначна.
Одночасне застосування німодипіну або лозартану не впливає на експозицію бозентана.
Лопінавір/ритонавір (та інші протеазні інгібітори підвищеної активності): при одночасному застосуванні препарату Траклір® у дозі 125 мг 2 рази/добу та комбінації лопінавір+ритонавір 400+100 мг 2 рази/добу протягом 9.5 днів у здорових добровольців мінімальна у плазмі крові була приблизно в 48 разів вищою порівняно з концентрацією при застосуванні лише одного бозентана. Рівноважна концентрація бозентана в плазмі крові на 9-й день виявилася у 5 разів вищою, ніж при прийомі тільки бозентана. Інгібування ритонавіром ізоферменту CYP3A4 та транспортного білка, що відповідає за транспорт бозентану в гепатоцити, тим самим знижує кліренс бозентану, і ймовірно, таким чином можна пояснити механізм цієї взаємодії. У пацієнтів, які одночасно отримують Траклір® та препарати, що містять лопінавір+ритонавір або інші протеазні інгібітори підвищеної активності, необхідний контроль за переносимістю препарату Траклір®. При сумісному застосуванні з препаратом Траклір протягом 9.5 днів концентрації лопінавіру та ритонавіру знижуються до клінічно незначущого рівня (приблизно на 14% та 17% відповідно). Необхідний контроль ефективності терапії ВІЛ, що проводиться. Передбачається, що інші протеазні інгібітори підвищеної активності в комбінації з ритонавіром можуть мати такий самий ефект.
Інші протеазні інгібітори підвищеної активності: у зв'язку з відсутністю даних, не можуть бути дані специфічні рекомендації щодо застосування бозентана з іншими лікарськими засобами цієї групи. У зв'язку з вираженим токсичним впливом на печінку невірапіну, який може посилити несприятливий вплив на печінку бозентана, спільне застосування даної комбінації не рекомендується.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
У доклінічних дослідженнях встановлено репродуктивну токсичність бозентана (тератогенна та фетотоксична дія). Клінічних досліджень із застосуванням препарату у жінок при вагітності не проводили. Можливий ризик застосування препарату Траклір під час вагітності не вивчений. Застосування препарату Траклір при вагітності протипоказане.
Перед початком лікування препаратом Траклір® у жінок репродуктивного віку слід підтвердити відсутність вагітності, лікарі зобов'язані дати рекомендації щодо попередження вагітності, а пацієнтам слід розпочати застосування надійних методів контрацепції. Пацієнти та лікарі, які призначають лікування, повинні враховувати, що внаслідок фармакокінетичної взаємодії препарат Траклір® може знижувати ефективність гормональних контрацептивних засобів. З цієї причини жінкам репродуктивного віку не рекомендується використовувати метод гормональної контрацепції (лікарські препарати, які застосовують внутрішньо, у вигляді ін'єкцій, трансдермальних терапевтичних систем або імплантатів), як єдиний; їм необхідно застосовувати додатковий чи альтернативний метод надійної контрацепції. Якщо є сумніви щодо методу контрацепції, для індивідуального підбору надійного методу контрацепції пацієнтці слід звернутися до лікаря-гінеколога. Враховуючи зниження ефективності гормональної контрацепції та можливий негативний вплив вагітності протягом ЛАГ, під час терапії препаратом Траклір® рекомендується щомісяця проводити тест на вагітність, що дозволить діагностувати вагітність на ранніх термінах.
Не встановлено, чи виділяється бозентан із грудним молоком. Грудне вигодовування не рекомендується в період лікування препаратом Траклір.
Побічна дія
У 20 плацебо-контрольованих дослідженнях, проведених за різними показаннями, 2486 хворих отримували бозентан у дозах від 100 мг до 2000 мг та 1838 хворих отримували плацебо.
Тривалість лікування становила в середньому 45 тижнів.
Найчастіше (у 1% і більше одержують бозентан та у 0.5% одержують плацебо) відзначали головний біль (11.5% проти 9.8%), набряки нижніх кінцівок та/або затримка рідини (13.2% проти 10.9%), підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та /або АЛТ (10.9% проти 4.6%) та анемія/зниження гемоглобіну (9.9% проти 4.9%). Застосування бозентану асоціюється з дозозалежним підвищенням активності печінкових трансаміназ та зниженням гемоглобіну.
Побічні реакції у 20 плацебо-контрольованих дослідженнях бозентана в залежності від частоти виникнення були згруповані таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1000); дуже рідко (<1/10000). Побічні реакції, повідомлення про які отримані на постмаркетинговому етапі застосування препарату, включені з частотою народження, зазначеної в ході 20 плацебо-контрольованих досліджень, і відзначені курсивом .
Категорії частоти не враховують таких факторів, як тривалість застосування бозентану, дані анамнезу, вихідні клінічні дані. У кожній групі побічні реакції вказані як зменшення серйозності. Клінічно значимих відмінностей щодо побічних реакцій, зазначених у загальній базі даних та окремо за зареєстрованими показаннями, не зазначено.
З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, зниження гемоглобіну; частота невідома - анемія або зниження гемоглобіну, коли необхідне проведення гемотрансфузії; нечасто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.
З боку імунної системи: часто - реакції підвищеної чутливості (включаючи дерматит, свербіж шкіри та висип)2; анафілактичний та/або ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль3.
З боку серцево-судинної системи: часто - непритомність4, відчуття серцебиття4 , припливи крові до шкіри обличчя, зниження АТ4.
З боку травної системи: часто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, асоційоване з гепатитом та/або жовтяницею; рідко – цироз печінки, недостатність функції печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – почервоніння шкіри.
Загальні розлади та порушення у місці ін'єкції: дуже часто – периферичні набряки, затримка рідини.
1 – Частота не може бути оцінена за наявними даними.
2 - Реакції підвищеної чутливості були відзначені у 9.9% хворих, які отримували бозентан, та у 9.1% - плацебо.
3 – Головний біль відзначали 11.5% хворих, які отримували бозентан та 9.8% – плацебо.
4 – Дані реакції можуть бути обумовлені основним захворюванням.
5 - Поява периферичних набряків та затримку рідини відзначали 13.2% хворих, які отримували бозентан та 10.9% - плацебо.
У постмаркетинговий період є повідомлення про рідкісні випадки цирозу печінки неясної етіології при тривалому застосуванні препарату Траклір у хворих з тяжкими супутніми захворюваннями, які одночасно застосовують численні лікарські препарати. Також відмічені рідкісні випадки розвитку недостатності функції печінки. Ці випадки підвищують значущість суворого дотримання щомісячного контролю функції печінки протягом усього періоду лікування препаратом Траклір.
Неконтрольовані дослідження у дітей з ЛАД (АС-052-356 [ВRЕАТН-3])
Профіль безпеки застосування бозентану у дітей (BREATH-3: n=19, бозентан 2 мг/кг 2 рази на добу протягом 12 тижнів) не відрізнявся від відповідного профілю безпеки у дорослих пацієнтів із ЛАД у опорних дослідженнях. Найчастіше у дітей відзначали припливи крові до шкіри обличчя (21%), головний біль та підвищення активності печінкових трансаміназ (16% для кожної побічної реакції).
Зміни лабораторних показників
Зміна активності печінкових трансаміназ
У клінічній програмі дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ спостерігалося протягом 26 тижнів лікування, що розвивалося поступово, як правило, безсимптомно. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про рідкісні випадки розвитку у хворих на цироз печінки та недостатність функції печінки.
Механізм виникнення зазначених вище побічних реакцій не зрозумілий. Активність печінкових трансаміназ може спонтанно знижуватися при продовженні лікування без зміни дози препарату Траклір або після її зниження, проте, припинення лікування або короткочасна перерва в терапії все ж таки може знадобитися.
У 20 проведених дослідженнях відзначено підвищення активності печінкових трансаміназ у 3 рази та більше у 11.2% хворих, які отримували бозентан та у 2.4% – плацебо. Підвищення у 8 і більше разів вище за ВГН відзначено у 3.6% пацієнтів, які отримують бозентан та у 0.4% – плацебо. Відзначено, що підвищення активності печінкових трансаміназ асоційовано з підвищенням концентрації білірубіну в плазмі крові (у 2 та більше разів вище ВГН) у пацієнтів за відсутності обструкції жовчовивідних шляхів у 0.2% випадків (5 хворих), які отримують бозентан та у 0.3% випадків (6 хворих ) – плацебо.
Гемоглобін
Зниження гемоглобіну нижче 1 г/л від вихідних значень відзначено у 8% хворих, які отримують бозентан та у 3.9% – плацебо.
Протипоказання до застосування
порушення функції печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості (7 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю); вихідне підвищення активності печінкових трансаміназ (ACT та/або АЛТ) більш ніж у 3 рази від ВГН; одночасний прийом циклоспорину А; застосування у жінок репродуктивного віку , що не користуються надійними методами контрацепції; вік до 3 років (тверда лікарська форма); підвищена чутливість до бозентану або будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю
Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт.ст.), ХОЗЛ, легкі порушення функції печінки (менше 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю); при ЛАД I ФК (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки застосування).
Не встановлено впливу препарату Траклір на загоєння існуючих дигітальних виразок.
особливі вказівки
Функція печінки
Підвищення активності ACT, АЛТ, пов'язаної з прийомом препарату Траклір®, має дозозалежний характер. Зміни активності печінкових трансаміназ зазвичай відбуваються протягом перших 26 тижнів терапії, але можуть виникати і в більш пізні терміни. Ризик порушення функції печінки може також зростати при одночасному застосуванні з препаратом Траклір® лікарських засобів, що пригнічують BSEP, таких як рифампіцин, глібенкламід та циклоспорин, хоча дані, що свідчать про це, обмежені.
Необхідний контроль активності печінкових трансаміназ (ACT та АЛТ) перед початком терапії препаратом Траклір®, а потім 1 раз на місяць під час лікування.
Рекомендації у разі підвищення активності АЛТ/АСТ
При активності АСТ/АЛТ у 3-5 разів вищий
Провести повторне визначення активності АСТ/АЛТ, при підтвердженні підвищення активності ACT та АЛТ слід зменшити добову дозу препарату Траклір або скасувати препарат; контроль активності печінкових трансаміназ проводити кожні 2 тижні. Якщо активність печінкових трансаміназ повернулася до показників, що спостерігалися до початку лікування, оцінюється можливість продовження або відновлення прийому препарату Траклір у режимі, вказаному нижче.
При активності АСТ/АЛТ у 5-8 разів вищий
Провести повторне визначення активності АСТ/АЛТ, при підтвердженні підвищення активності ACT та АЛТ слід відмінити препарат Траклір; контроль активності печінкових трансаміназ проводити кожні 2 тижні. Якщо активність печінкових трансаміназ повернулася до показників, що спостерігалися до початку лікування, оцінюється можливість відновлення прийому препарату Траклір у режимі, вказаному нижче.
При активності АСТ/АЛТ у 8 разів вищий
Терапію слід припинити, поновлення прийому препарату Траклір виключається.
При асоційованих клінічних симптомах поразки печінки, тобто. у разі появи нудоти, блювоти, підвищеної температури тіла, болів у животі, жовтяниці, підвищеної стомлюваності та апатії, при грипоподібних симптомах (артралгії, міалгії, гарячці), терапію препаратом Траклір слід припинити, відновлення прийому препарату Траклір не рекомендується.
Відновлення терапії
Відновити терапію препаратом Траклір можна лише в тому випадку, якщо очікуваний терапевтичний ефект від терапії перевищує потенційний ризик розвитку побічних явищ, і якщо активність печінкових трансаміназ не перевищує показників, зафіксованих до початку лікування препаратом Траклір. Рекомендується проконсультуватися з лікарем-гастроентерологом, який спеціалізується в галузі хвороб печінки та жовчовивідних шляхів. Терапію слід відновлювати, дотримуючись рекомендацій, викладених в інструкції щодо застосування препарату. Активність печінкових трансаміназ необхідно проконтролювати через 3 дні після відновлення терапії препаратом Траклір, потім повторити контроль, дотримуючись рекомендацій лікаря, після чого повернутися до схеми регулярного контролю.
Гемоглобін
Терапія із застосуванням препарату Траклір асоціюється з дозозалежним зниженням гемоглобіну. У плацебо-контрольованих дослідженнях пов'язане із застосуванням бозентана зниження гемоглобіну не є прогресуючим, гемоглобін стабілізується після перших 4-12 тижнів терапії. Рекомендується контроль даного показника перед початком терапії препаратом Траклір®, через 1 та 3 місяці терапії та надалі – 1 раз на 3 місяці. Якщо спостерігається клінічно значуще зниження гемоглобіну, слід провести подальше обстеження пацієнтів з метою встановлення причин та необхідності проведення відповідної терапії.
Терапія у жінок репродуктивного віку
Застосування препарату Траклір у жінок репродуктивного віку можливе лише у випадку, коли до початку лікування відсутність вагітності підтверджено негативним тестом та підібрано надійні методи контрацепції.
Перед початком лікування препаратом Траклір® жінкам репродуктивного віку слід провести обстеження, що підтверджує відсутність вагітності, та, за рекомендацією лікаря-гінеколога, слід застосовувати надійні методи контрацепції.
Необхідно інформувати пацієнток про те, що внаслідок фармакокінетичної взаємодії застосування препарату Траклір може знижувати ефективність пероральних гормональних контрацептивних засобів. З цієї причини жінки репродуктивного віку не повинні використовувати метод гормональної контрацепції як єдиний; необхідно застосовувати додатковий або альтернативний метод надійної контрацепції (пероральні, ін'єкційні препарати та трансдермальні терапевтичні системи, імплантовані внутрішньоматкові пристрої). Слід звернутися до лікаря-гінеколога для індивідуального підбору надійного засобу контрацепції. Враховуючи зниження ефективності гормональної контрацепції, та можливий негативний вплив вагітності протягом ЛАГ, під час терапії препаратом Траклір® рекомендується 1 раз на місяць проводити тест на вагітність для якомога більш ранньої діагностики вагітності.
Можливий вплив на сперматогенез у дорослих
У дослідженні АС-052-402 вивчали вплив на сперматогенез препарату Траклір при прийомі в дозі 62.5 мг 2 рази на добу протягом 4 тижнів, а потім - 125 мг на добу протягом 5 місяців. До дослідження було включено 25 дорослих чоловіків з ЛАД III та IV ФК при початково незміненій спермограмі; проводили аналіз даних, отриманих у 23 пацієнтів, двох пацієнтів було виключено у зв'язку з побічними ефектами, які не стосуються зміни сперматогенезу. У більшості хворих (n=22) через 6 місяців лікування загальна кількість сперми спостерігалося в межах нормальних значень, не встановлено змін морфології, рухливості сперматозоїдів, змін гормонального статусу. Тільки в одного пацієнта у спермограмі відзначені ознаки олігоспермії через 3 місяці лікування препаратом Траклір®, загальна кількість сперми залишалася зниженою при двох наступних аналізах протягом наступних 6 тижнів. Через 2 місяці після відміни препарату Траклір загальна кількість сперми у цього хворого повернулося до вихідних показників до дослідження. Значимість описаного спостереження не визначена, особливо з огляду на високу міжіндивідуальну варіабельність загальної кількості сперми у хворих. Проте отримані дані не дозволяють виключити можливість впливу антагоністів ендотелінових рецепторів, до яких належить препарат Траклір®, на сперматогенез у чоловіків, а відсутність систематичного ефекту при тривалому застосуванні не суперечить результатам токсикологічних досліджень препарату.
Венооклюзійна хвороба легень
Слід враховувати можливість супутнього венооклюзійного захворювання, якщо на фоні прийому препарату Траклір у хворих з ЛАГ з'являються ознаки набряку легень.
Затримка рідини та погіршення перебігу ЛАГ
Периферичні набряки - один із клінічних симптомів ЛАД, водночас при застосуванні антагоністів ендотелінових рецепторів погіршення ЛАД спостерігається часто. У 20 плацебо-контрольованих дослідженнях, що проводяться за показаннями ЛАД та дигітальних виразок, периферичні набряки та затримка рідини в організмі були відзначені у 13.2% пацієнтів, які отримують бозентан та у 10.9% – плацебо. Крім того, у постмаркетинговий період отримано численні повідомлення про затримку рідини в організмі у пацієнтів протягом перших тижнів застосування препарату Траклір. У зв'язку з цим пацієнтам призначають прийом діуретиків, проводять контроль споживання рідини та діурезу, при погіршенні перебігу серцевої недостатності необхідна госпіталізація. Якщо відзначається клінічно виражена затримка рідини в організмі, незалежно від того, супроводжується вона збільшенням маси тіла чи ні, слід провести обстеження для уточнення причин затримки рідини в організмі (застосування препарату Траклір або серцева недостатність), а також оцінити необхідність продовження лікування препаратом Траклір або його скасування.
ЛАГ, асоційована з ВІЛ-інфекцією
Дані щодо застосування препарату Траклір у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримують антиретровірусну терапію, обмежені.
Результати вивчення взаємодії при сумісному застосуванні бозентану та комбінації лопінавір+ритонавір у здорових добровольців показали, що концентрація бозентана збільшується, досягаючи максимальних значень протягом 4 днів. Необхідний контроль переносимості терапії препаратом Траклір у пацієнтів, які отримують ритонавір у комбінації з протеазними інгібіторами підвищеної активності, особливо на початку лікування, оскільки можливе зниження артеріального тиску, а також зміна активності трансаміназ печінки. При тривалому сумісному застосуванні препарату Траклір і антиретровірусних препаратів можливе збільшення ризику негативного впливу на функцію печінки та показники клінічного аналізу крові. Зважаючи на можливу взаємодію, пов'язану з індукцією бозентаном ізоферментів цитохрому Р450 (CYP), активність антиретровірусної терапії може знижуватися, у таких хворих необхідно ретельно контролювати ефективність терапії ВІЛ.
ЛАГ внаслідок тяжкої хронічної обструктивної хвороби легень
Ефективність та безпека застосування бозентана вивчали у пошуковому 12-тижневому дослідженні за участю 11 пацієнтів із вторинною ЛАД у результаті тяжкої ХОЗЛ (стадія 3 з міжнародної класифікації GOLD (Глобальна ініціатива з ХОЗЛ)). Результати дослідження свідчать про збільшення швидкості хвилинної вентиляції легень та зниження сатурації кисню; з побічних ефектів найчастіше відзначено задишку, вираженість якої зменшувалася при відміні бозентана.
Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами
Глібенкламід: не рекомендується одночасне застосування препарату Траклір® та глибенкламіду у зв'язку з ризиком підвищення активності печінкових трансаміназ. Для лікування цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують препарат Траклір®, слід застосовувати інші гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або ін'єкції інсуліну.
Флуконазол: одночасне застосування флуконазолу та препарату Траклір® не рекомендується. Комбіноване лікування не вивчалося, але при одночасному застосуванні можливе значне підвищення концентрації бозентану у плазмі крові.
Рифампіцин: одночасне застосування препарату Траклір та рифампіцину не рекомендується.
Застосування препарату Траклір та інгібіторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2C9 необхідно уникати.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Вплив препарату Траклір® на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчався, але, враховуючи, що препарат Траклір® може викликати запаморочення, слід бути обережним при виконанні таких видів діяльності.
Застосування при порушеннях функції нирок
Для хворих на порушення функції нирок не потрібно проводити корекцію дози. Не потрібна зміна дози при проведенні діалізу.
Застосування при порушеннях функції печінки
Не потрібна корекція дози для хворих з легкими порушеннями функції печінки . Траклір протипоказаний хворим з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) не потрібна корекція дози препарату.
Застосування у дітей
Протипоказання: дитячий вік до 3 років (тверда лікарська форма).
Дітям старше 3 років при легеневій гіпертензії препарат призначають із урахуванням маси тіла.
Для профілактики нових виразкових уражень шкіри на фоні системної склеродермії ефективність та безпека застосування препарату Траклір у пацієнтів віком до 18 років не вивчені.
Нозологія (коди МКЛ)I27.0 Первинна легенева гіпертензія I27.8 Інші уточнені форми легенево-серцевої недостатності Q21.8 Інші вроджені аномалії серцевої перегородки
Власник реєстраційного посвідчення
ACTELION PHARMACEUTICALS Ltd. (Швейцарія)
Вироблено
PATHEON Inc. (Канада)
Власник товарного знаку
IVERS-LEE AG (Швейцарія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Траклир таблетки покрытые пленочной оболочкой 62,5 мг 56 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Траклир таблетки покрытые пленочной оболочкой 62,5 мг 56 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Траклир таблетки покрытые пленочной оболочкой 62,5 мг 56 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!