Теветен Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 600 мг+12,5 мг 14 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий антагонист рецепторов ангиотензина II эпросартан и диуретик гидрохлоротиазид.

Эпросартан - антагонист рецепторов ангиотензина II, избирательно действует на АТ1-рецепторы, расположенные в сосудах, сердце, почках и коре надпочечников, образует с ними прочную связь с последующей медленной диссоциацией. Предупреждает развитие или ослабляет эффекты ангиотензина II, угнетает активность РААС. Оказывает вазодилатирующее, гипотензивное и опосредованное диуретическое действие. Уменьшает артериальную вазоконстрикцию, ОПСС, давление в малом круге кровообращения, реабсорбцию воды и натрия в проксимальном сегменте почечных канальцев, секрецию альдостерона. При длительном применении подавляет пролиферативное влияние ангиотензина II на клетки гладких мышц сосудов и миокарда. Антигипертензивное действие после приема однократной дозы внутрь развивается в течение 24 ч, а стабильный терапевтический эффект развивается при регулярном приеме внутрь через 2-3 недели без влияния на ЧСС. Не вызывает развитие ортостатической гипотензии в ответ на прием первой дозы препарата.

Увеличивает почечный кровоток и скорость клубочковой фильтрации, уменьшает выведение альбуминов (нефропротекторное действие), при сохранении почечной саморегуляции вне зависимости от степени выраженности почечной недостаточности. Не оказывает влияния на липидный, углеводный и пуриновый обмен. При прекращении лечения не вызывает синдрома отмены.

Реже, чем ингибиторы АПФ, вызывает возникновение эффектов, связанных с активностью брадикинина (в т.ч. сухого упорного кашля).

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальный уровень АД.

Диуретический эффект развивается примерно в течение 2 ч после приема, максимальный эффект достигается за 3-6 ч и сохраняется в течение 6-12 ч. Антигипертензивный эффект достигается за 3-4 дня лечения и длится в течение 1 недели после завершения приема препарата. При длительном лечении снижение АД достигается при использовании меньших доз, чем необходимые для диуретического эффекта. Снижение АД сопровождается небольшим повышением скорости клубочковой фильтрации, сосудистого сопротивления почечного русла и активности ренина в плазме крови.

Гидрохлоротиазид при однократном приеме в высоких дозах приводит к уменьшению объема плазмы, скорости клубочковой фильтрации, почечного кровотока и среднего АД. При длительном приеме в малых дозах объем плазмы крови остается сниженным, в то время как минутный объем и скорость клубочковой фильтрации возвращаются к исходному уровню, предшествующему началу лечения. Среднее АД и системное сосудистое сопротивление остаются сниженными. Тиазидные диуретики могут нарушать продукцию грудного молока.

Эпросартан+гидрохлоротиазид. У пациентов с повышенным систолическим АД эпросартан обеспечивает статистически значимое его снижение. Добавление к разовой суточной дозе (600 мг или 1200 мг) эпросартана 12.5 мг гидрохлоротиазида обеспечивает дополнительное статистически значимое снижение систолического АД по сравнению с суточным приемом только эпросартана. Комбинированный прием эпросартана с гидрохлоротиазидом уменьшает потерю калия, связанную с диуретическим эффектом гидрохлоротиазида. Диуретическое действие при применении данной комбинации развивается в течение первых 2 ч, а достигает максимума - через 4 ч после приема внутрь. Стабильный антигипертензивный эффект развивается, как правило, через 2-3 недели лечения.

таб., покр. плівковою оболонкою, 600 мг+12.5 мг: 14, 28 або 56 шт.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою жовто-коричневого кольору, овальної форми, двоопуклі, з гравіюванням "5147" на одній стороні; на зламі таблетки білого кольору.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 43.3 мг, лактози моногідрат – 43.3 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 43.3 мг, кросповідон – 38.5 мг, магнію стеарат – 7.2 мг, вода очищена – 50.

Склад плівкової оболонки: Opadry II Butterscotch 85F27320 – 39 мг (полівініловий спирт – 15.6 мг, макрогол 3350 – 7.88 мг, тальк – 5.77 мг, титану діоксид (Е171) – 9.41 мг, заліза оксид 3 ж3. чорний (Е172) – 0.004 мг).

14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

C09DA02 Епросартан у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

епросартан

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II епросартан та діуретик гідрохлортіазид.

Епросартан - антагоніст рецепторів ангіотензину II, вибірково діє на АТ1-рецептори, розташовані в судинах, серці, нирках та корі надниркових залоз, утворює з ними міцний зв'язок з подальшою повільною дисоціацією. Запобігає розвитку або послаблює ефекти ангіотензину II, пригнічує активність РААС. Має вазодилатуючу, гіпотензивну та опосередковану діуретичну дію. Зменшує артеріальну вазоконстрикцію, ОПСС, тиск у малому колі кровообігу, реабсорбцію води та натрію у проксимальному сегменті ниркових канальців, секрецію альдостерону. При тривалому застосуванні пригнічує проліферативний вплив ангіотензину II на клітини гладких м'язів судин та міокарда. Антигіпертензивна дія після одноразової дози внутрішньо розвивається протягом 24 годин, а стабільний терапевтичний ефект розвивається при регулярному прийомі внутрішньо через 2-3 тижні без впливу на ЧСС. Не викликає розвитку ортостатичної гіпотензії у відповідь прийом першої дози препарату.

Збільшує нирковий кровотік та швидкість клубочкової фільтрації, зменшує виведення альбумінів (нефропротекторну дію), за збереження ниркової саморегуляції незалежно від ступеня вираженості ниркової недостатності. Не впливає на ліпідний, вуглеводний та пуриновий обмін. При припиненні лікування не викликає синдрому відміни.

Рідше, ніж інгібітори АПФ викликає виникнення ефектів, пов'язаних з активністю брадикініну (в т.ч. сухого завзятого кашлю).

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску.

Діуретичний ефект розвивається приблизно протягом 2 годин після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування та триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.

Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати продукцію грудного молока.

Епросартан+гідрохлортіазид. У пацієнтів з підвищеним систолічним артеріальним тиском епросартан забезпечує статистично значуще його зниження. Додавання до разової добової дози (600 мг або 1200 мг) епросартану 12.5 мг гідрохлортіазиду забезпечує додаткове статистично значуще зниження систолічного артеріального тиску в порівнянні з добовим прийомом тільки епросартану. Комбінований прийом епросартану з гідрохлортіазидом зменшує втрату калію, пов'язану з діуретичним ефектом гідрохлортіазиду. Діуретична дія при застосуванні цієї комбінації розвивається протягом перших 2 годин, а досягає максимуму – через 4 години після прийому внутрішньо. Стабільний антигіпертензивний ефект розвивається, як правило, через 2-3 тижні лікування.

Артеріальна гіпертензія (при необхідності проведення комбінованої терапії епросартаном та гідрохлортіазидом).

Доза прийому внутрішньо фіксованої комбінації епросартан+гідрохлортіазид становить 600 мг/12.5 мг 1 раз/сут.

Не рекомендується спільне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Спільне застосування аліскірену з інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину II протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу або нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв).

Епросартан+гідрохлортіазид

Зворотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та підвищення токсичності було відзначено при сумісному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та, в окремих випадках, з антагоністами рецепторів ангіотензину II. Крім того, тіазиди знижують нирковий кліренс літію і, отже, можуть підвищити ризик виникнення його токсичної дії. У зв'язку з цим комбінація спільно з препаратами літію не рекомендується. За необхідності комбінованої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у сироватці крові.

Баклофен – можливе посилення антигіпертензивної дії.

Спільне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ може підвищувати ризик розвитку порушень функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із вже наявною зниженою функцією нирок. Такі комбінації слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.

Аміфостин – можливе посилення антигіпертензивної дії.

Інші гіпотензивні препарати – антигіпертензивний ефект цієї комбінації може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами.

Етанол, барбітурати, засоби для наркозу або антидепресанти – можливе виникнення ортостатичної гіпотензії.

Епросартан

Дані клінічного дослідження показали, що подвійна блокада РААС за допомогою спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) , що діють на РААС

Гідрохлоротіазид

Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду може посилюватися при одночасному призначенні інших лікарських препаратів, що призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, інші калійнесберігаючі діуретики , проносні засоби, кортикостероїди, гліциризинова кислота (що міститься в корені солодки), адрено ), карбеноксолон, пеніцилін G (натрієва сіль) або похідні саліцилової кислоти ). У зв'язку з цим застосування цієї комбінації не рекомендується.

Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його екскреції. При необхідності застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих лікарських препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та відповідним чином коригувати його дозу.

Абсорбція гідрохлортіазиду знижується при одночасному застосуванні аніонообмінних смол, у т.ч. колестираміну або колестиполу.

Серцеві глікозиди – гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинена тіазидними діуретиками, сприяє розвитку аритмії.

Лікарські препарати, на ефекти яких впливає гіпокаліємія - серцеві глікозиди та антиаритмічні препарати, а також лікарські препарати, які здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует" (шлуночкова тахікардія) - антиаритмічні препарати IA класу (наприклад, хінідин, діріх; антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол; деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).

Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин) – гідрохлортіазид може посилити ефект недеполяризуючих міорелаксантів.

Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) – підвищення біодоступності тіазидних діуретиків за допомогою зменшення моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.

Препарати для лікування цукрового діабету (гіпоглікемічні препарати та інсулін) – застосування тіазиду може впливати на толерантність до глюкози, що може вимагати корекції дози гіпоглікемічних засобів.

Метформін – метформін слід застосовувати з обережністю у зв'язку з ризиком розвитку молочнокислого ацидозу через можливу функціональну ниркову недостатність під дією гідрохлортіазиду.

Бета-адреноблокатори та діазоксид – тіазиди можуть посилювати гіперглікемічний ефект бета-адреноблокаторів та діазоксиду.

Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе зниження ефекту пресорних амінів.

Протиподагричні препарати (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) – необхідна корекція доз протиподагричних препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Спільне застосування з тіазидними діуретиками може підвищити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Амантадин – тіазиди можуть підвищити ризик розвитку небажаних реакцій, що викликаються амантадином.

Цитостатичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – тіазиди здатні знижувати виведення цитостатичних препаратів нирками та посилювати їхню мієлосупресивну дію.

Тетрацикліни - при сумісному застосуванні тетрациклінів та тіазидів збільшується ризик підвищення рівня останніх у сечі, що викликається тетрацикліном. Ця взаємодія, ймовірно, не поширюється на доксициклін.

Препарати, що знижують вміст натрію в сироватці крові, - при сумісному застосуванні з антидепресантами, нейролептиками та протиепілептичними препаратами гіпонатріємічна дія гідрохлортіазиду може посилюватися.

Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія; дуже рідко – гемолітична анемія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія.

З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; частота невідома – анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіперурикемія, загострення перебігу подагри, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіперхолестеринемія; частота невідома – гіперкальціємія, гіпомагніємія, гіпертригліцеридемія, анорексія.

З боку психіки: нечасто – депресія, тривога, безсоння, нервозність, порушення лібідо; частота невідома – занепокоєння.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (11%), часто – запаморочення, парестезія.

З боку органу зору: частота невідома – гостра міопія, вторинна глаукома.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; частота невідома – некротизуючий ангіїт.

З боку дихальної системи: часто – риніт; рідко – респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легень).

З боку травної системи: часто – неспецифічні порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея); нечасто – запор; рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – жовтяниця, в т.ч. внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алергічні шкірні реакції (шкірний висип, свербіж); нечасто – ангіоневротичний набряк; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, реакції фоточутливості.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові спазми; частота невідома - системний червоний вовчак.

З боку сечовивідної системи: частота невідома – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок у пацієнтів у групі ризику (стеноз ниркових артерій), глюкозурія.

З боку статевих органів: нечасто – сексуальна дисфункція.

Загальні розлади: часто – астенія; нечасто – гіпертермія.

Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); холестаз та непрохідність жовчовивідних шляхів; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій або важкий стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; стійка до лікування гіпокаліємія або гіперкальціємія; рефрактерна гіпонатріємія; симптоматична гіперурикемія чи подагра; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв); вагітність, період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість епросартану, гідрохлортіазиду, іншим похідним сульфаніламіду.

З обережністю: тяжка та хронічна серцева недостатність (IV ФК за класифікацією NYHA), двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, зниження ОЦК, порушення водно-електролітного балансу крові (внаслідок прийому діуретиків у високих дозах, багаторазової блювоти; дієти), легка або помірна печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю без явищ холестазу в анамнезі), цукровий діабет, стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, ІХС ( вторинна закритокутова глаукома, ВКВ.

У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, при тяжкій хронічній серцевій недостатності IV функціонального класу за класифікацією NYHA) під час лікування інгібіторами АПФ може розвинутись олігурія та/або прогресуюча азотемія, і, в окремих випадках, гостра ниркова недостатність. Ці явища найбільш ймовірні у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики. У зв'язку з недостатнім досвідом застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю IV ФК за класифікацією NYHA не можна виключити порушення функції нирок на фоні застосування комбінації епросартан+гідрохлортіазид внаслідок пригнічення активності РААС. У зв'язку з наявністю підвищеного ризику розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів, функцію нирок слід ретельно контролювати.

Перед початком лікування комбінацією епросартан+гідрохлортіазид у пацієнтів з нирковою недостатністю та періодично в процесі лікування слід контролювати функцію нирок, вміст калію та сечової кислоти у сироватці крові. Якщо цей період спостерігається погіршення функції нирок, лікування комбінацією слід припинити.

У пацієнтів з порушеннями ниркової функції може спостерігатися гідрохлортіазид-асоційована азотемія.

Епросартан слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю через обмежений клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів.

У зв'язку з можливістю розвитку внутрішньопечінкового холестазу, гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю для лікування легкої та помірної печінкової недостатності.

Зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.

Гідрохлортіазид здатний знижувати толерантність до глюкози, що може вимагати корекції дози гіпоглікемічних засобів та інсуліну. Латентнопротікаючий цукровий діабет може маніфестувати у процесі лікування цією комбінацією.

Застосування гідрохлортіазиду може призвести до порушення водно-електролітного балансу крові (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, гіпомагніємія та гіпохлоремічний алкалоз).

Усім пацієнтам, які отримують діуретики, включаючи гідрохлортіазид, необхідно періодично контролювати вміст електролітів у сироватці крові.

При вираженій гіпонатріємії або зниженні ОЦК (наприклад, у період лікування діуретиками у високих дозах, багаторазовому блюванні, тривалій діареї, безсольовій та малосольовій дієті), прийом цієї комбінації може викликати різке зниження АТ. Необхідна корекція гіпонатріємії та/або ОЦК та, якщо можливо, відміна діуретиків до початку лікування цією комбінацією.

Гідрохлортіазид, будучи сульфонамідом, може викликати ідіосинкразію, що виражається в гострій минущої міопії і приступі гострої глаукоми. Симптоми, що включають різке зниження гостроти зору або біль в оці, зазвичай розвиваються протягом від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Відсутність лікування при гострій глаукомі може призвести до незворотної втрати зору. Первинне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Може знадобитися термінове медикаментозне або хірургічне лікування, якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим. Факторами ризику розвитку нападу гострої закритокутової глаукоми можуть бути наявність алергічних реакцій на сульфаніламід або пеніцилін в анамнезі.

У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом застосування гіпотензивних засобів, що інгібують РААС, зазвичай неефективне. У зв'язку з цим застосування цієї комбінації у цій категорії пацієнтів не рекомендується.

Реакції гіперчутливості до гідрохлортіазиду є найбільш ймовірними для пацієнтів з алергією в анамнезі, в т.ч. з підвищеною чутливістю до похідних сульфаніламіду.

Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення тесту на допінг-контроль.

Спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушень ниркової функції (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з окремим застосуванням засобів, що діють на РААС. У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, її слід проводити строго під наглядом фахівця і за постійного контролю функції нирок, вмісту електролітів і АТ.

Спільне застосування інгібіторів АПФ та ангіотензину II антагоністів не рекомендується для пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування даною комбінацією пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та слабкості.

ABBOTT PRODUCTS GmbH (Німеччина)

ABBOTT HEALTHCARE SAS (Франція)

Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Теветен Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 600 мг+12,5 мг 14 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Теветен Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 600 мг+12,5 мг 14 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Киеве такой товар. Хотите приобрести Теветен Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 600 мг+12,5 мг 14 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Теветен Плюс таблетки покрытые пленочной оболочкой 600 мг+12,5 мг 28 шт..