Синджарди таблетки покрытые пленочной оболочкой 1000 мг+12,5 мг 60 шт Цена
-
Страна:Германия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:1000 мг+12,5 мг
-
В упаковке:60 шт.
Фармакодинамика
Эмпаглифлозин является обратимым, высокоактивным, селективным и конкурентным ингибитором натрийзависимого переносчика глюкозы 2 типа (SGLT2) с величиной концентрации, необходимой для ингибирования 50% активности фермента (IC50), равной 1.3 нмоль. Селективность эмпаглифлозина в 5000 раз превышает селективность натрийзависимого переносчика глюкозы 1 типа (SGLT1) , ответственного за абсорбцию глюкозы в кишечнике.
Кроме того, было установлено, что эмпаглифлозин обладает высокой селективностью в отношении других переносчиков глюкозы, ответственных за гомеостаз глюкозы в различных тканях.
SGLT2 является основным белком-переносчиком, ответственным за реабсорбцию глюкозы из почечных клубочков обратно в кровоток.
Эмпаглифлозин улучшает гликемический контроль у пациентов с сахарным диабетом 2 типа (СД 2) путем уменьшения реабсорбции глюкозы в почках. Количество глюкозы, выделяемой почками с помощью этого механизма, зависит от концентрации глюкозы в крови и скорости клубочковой фильтрации (СКФ). Ингибирование SGLT2 у пациентов с СД 2 и гипергликемией приводит к выведению избытка глюкозы почками.
В ходе клинических исследований было установлено, что у пациентов с СД 2 выведение глюкозы почками увеличивалось сразу же после применения первой дозы эмпаглифлозина; этот эффект продолжался на протяжении 24 ч. Увеличение выведения глюкозы почками сохранялось до конца 4-недельного периода лечения, составляя при применении эмпаглифлозина в дозе 25 мг один раз в день, в среднем, около 78 г/день. У пациентов с СД 2 увеличение выведения глюкозы почками приводило к немедленному снижению концентрации глюкозы в плазме крови.
Эмпаглифлозин уменьшает концентрацию глюкозы в плазме крови как в случае приема натощак, так и после еды.
Инсулинонезависимый механизм действия эмпаглифлозина способствует низкому риску возможного развития гипогликемии.
Эффект эмпаглифлозина не зависит от функционального состояния β-клеток поджелудочной железы и метаболизма инсулина. Было отмечено положительное влияние эмпаглифлозина на суррогатные маркеры функции β-клеток, включая индекс HOMA-β (модель для оценки гомеостаза-β) и отношение проинсулина к инсулину. Кроме того, дополнительное выведение глюкозы почками вызывает потерю калорий, что сопровождается уменьшением объема жировой ткани и снижением массы тела.
Глюкозурия, наблюдающаяся во время применения эмпаглифлозина, сопровождается небольшим увеличением диуреза, который может способствовать умеренному снижению АД.
Метформин - лекарственное средство класса бигуанидов, гипогликемический эффект которого обеспечивается путем снижения базальной и постпрандиальной концентрации глюкозы в крови. Метформин не стимулирует секрецию инсулина и поэтому его прием не приводит к развитию гипогликемии.
Метформину свойственны три механизма действия:
снижение синтеза глюкозы в печени путем ингибирования глюконеогенеза и гликогенолиза;повышение чувствительности периферических рецепторов к инсулину и утилизации глюкозы клетками;замедление всасывания глюкозы в кишечнике.Метформин стимулирует внутриклеточный синтез гликогена, воздействуя на гликогенсинтетазу.
Метформин увеличивает транспортную емкость всех типов известных в настоящее время мембранных переносчиков глюкозы.
Метформин в терапевтических дозах оказывает благоприятное влияние на метаболизм липидов: уменьшает концентрацию общего холестерина в плазме крови, холестерина в составе ЛПНП и триглицеридов.
Сердечно-сосудистый риск
В ходе клинического исследования изучалось влияние эмпаглифлозина на частоту сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с СД 2 и высоким сердечно-сосудистым риском (учитывался один или несколько факторов сердечно-сосудистого риска, в т.ч. ИБС, заболевания периферических артерий, инфаркт миокарда в анамнезе или инсульт в анамнезе), получающих стандартную терапию, которая включала гипогликемические препараты и препараты для лечения сердечно-сосудистых заболеваний. В качестве первичной конечной точки оценивались случаи сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда без смертельного исхода и инсульта без смертельного исхода. Дополнительными заранее определенными конечными точками были выбраны сердечно-сосудистая смертность, общая смертность, развитие нефропатии или прогрессирующее ухудшение нефропатии, госпитализация по поводу сердечной недостаточности.
Эмпаглифлозин показал значимое снижение риска по первичной конечной точке (оценивались случаи сердечно-сосудистой смерти, инфаркта миокарда без смертельного исхода и инсульта без смертельного исхода). Эмпаглифлозин улучшал общую выживаемость за счет снижения риска сердечно-сосудистой смерти. Эмпаглифлозин снижал риск госпитализации по поводу сердечной недостаточности. Также в ходе клинического исследования было показано, что эмпаглифлозин снижал риск возникновения нефропатии или прогрессирующего ухудшения нефропатии.
У пациентов с исходной макроальбуминурией установлено, что эмпаглифлозин существенно чаще по сравнению с плацебо приводил к устойчивой нормо- или микроальбуминурии (отношение рисков 1.82 [95% ДИ 1.40; 2.37]).
Синджарди таблетки покрытые пленочной оболочкой 1000 мг+12,5 мг 60 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 500 мг +5 мг: 30, 60, 90 або 180 прим. таб., покр. плівковою оболонкою, 500 мг+12.5 мг: 30, 60, 90 чи 180 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 850 мг+5 мг: 30, 60, 90 або 180 прим. таб., покр. плівковою оболонкою, 850 мг+12.5 мг: 30, 60, 90 чи 180 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 1000 мг+12.5 мг: 30, 60, 90 чи 180 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 1000 мг +5 мг: 30, 60, 90 або 180 прим.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою темно-коричнево-фіолетового кольору, овальні, двоопуклі; з одного боку таблетки гравіювання символу компанії Берінгер Інгельхайм і " S12 " , з іншого боку - гравірування " 1000 " .
| 1 таб. | |
| метформін | 1000 мг |
| емпагліфлозин | 12.5 мг |
Допоміжні речовини : крохмаль кукурудзяний – 57.76 мг, коповідон – 94.4 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 5.9 мг, магнію стеарат – 9.44 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай ® фиолетовый (02B200006) - 19 мг (гипромеллоза 2910 - 9.5 мг, макрогол 400 - 0.95 мг, титана диоксид - 3.99 мг, краситель железа оксид черный - 0.38 мг, краситель железа оксид красный - 0.38 мг, тальк - 3.8 мг).
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (9) - пачки картонні.
Упаковка для стаціонарів:
10 шт. - блістери (9) - пачки картонні (2) - плівка із поліетилену з етикеткою.
Коди АТХ
A10BD20 Метформін у комбінації з емпагліфлозином
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Комбінований пероральний гіпоглікемічний препарат
Діюча речовина
метформін
емпагліфлозин
Фармако-терапевтична група
Комбіновані пероральні гіпоглікемічні засоби
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки. Не слід приймати препарат після закінчення терміну придатності.
Фармакологічна дія
Фармакодинаміка
Емпагліфлозин є оборотним, високоактивним, селективним та конкурентним інгібітором натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) з величиною концентрації, необхідної для інгібування 50% активності ферменту (IC 50 ), що дорівнює 1.3 нмоль. Селективність емпагліфлозину в 5000 разів перевищує селективність натрійзалежного переносника глюкози 1 типу (SGLT1), відповідального за абсорбцію глюкози в кишечнику.
Крім того, було встановлено, що емпагліфлозин має високу селективність щодо інших переносників глюкози, відповідальних за гомеостаз глюкози в різних тканинах.
SGLT2 є основним білком-переносником, відповідальним за реабсорбцію глюкози з ниркових клубочків назад у кровотік.
Емпагліфлозин покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2) шляхом зменшення реабсорбції глюкози у нирках. Кількість глюкози, що виділяється нирками за допомогою цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Інгібування SGLT2 у пацієнтів із ЦД 2 та гіперглікемією призводить до виведення надлишку глюкози нирками.
У ході клінічних досліджень було встановлено, що у пацієнтів з ЦД 2 виведення глюкози нирками збільшувалося відразу після застосування першої дози емпагліфлозину; цей ефект тривав протягом 24 годин. Збільшення виведення глюкози нирками зберігалося до кінця 4-тижневого періоду лікування, складаючи при застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг один раз на день, в середньому близько 78 г/день. У пацієнтів із ЦД 2 збільшення виведення глюкози нирками призводило до негайного зниження концентрації глюкози у плазмі крові.
Емпагліфлозин зменшує концентрацію глюкози в плазмі крові як у разі прийому натще, так і після їди.
Інсулінонезалежний механізм дії емпагліфлозину сприяє низькому ризику можливого розвитку гіпоглікемії.
Ефект емпагліфлозину не залежить від функціонального стану β-клітин підшлункової залози та метаболізму інсуліну. Було відзначено позитивний вплив емпагліфлозину на сурогатні маркери функції β-клітин, включаючи індекс HOMA-β (модель для оцінки гомеостазу-β) та відношення проінсуліну до інсуліну. Крім того, додаткове виведення глюкози нирками спричиняє втрату калорій, що супроводжується зменшенням об'єму жирової тканини та зниженням маси тіла.
Глюкозурія, що спостерігається під час застосування емпагліфлозину, супроводжується невеликим збільшенням діурезу, що може сприяти помірному зниженню артеріального тиску.
Метформін – лікарський засіб класу бігуанідів, гіпоглікемічний ефект якого забезпечується шляхом зниження базальної та постпрандіальної концентрації глюкози у крові. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і тому його прийом не призводить до розвитку гіпоглікемії.
Метформіну властиві три механізми дії:
зниження синтезу глюкози в печінці шляхом інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу; підвищення чутливості периферичних рецепторів до інсуліну та утилізації глюкози клітинами; уповільнення всмоктування глюкози у кишечнику.Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу.
Метформін збільшує транспортну ємність всіх типів відомих нині мембранних переносників глюкози.
Метформін у терапевтичних дозах сприятливо впливає на метаболізм ліпідів: зменшує концентрацію загального холестерину в плазмі крові, холестерину у складі ЛПНГ та тригліцеридів.
Серцево-судинний ризик
В ході клінічного дослідження вивчався вплив емпагліфлозину на частоту серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ЦД 2 та високим серцево-судинним ризиком (враховувався один або кілька факторів серцево-судинного ризику, в т.ч. ІХС, захворювання периферичних артерій, інфаркт міокарда в анам або інсульт в анамнезі), які отримують стандартну терапію, яка включала гіпоглікемічні препарати та препарати для лікування серцево-судинних захворювань. Як первинна кінцева точка оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату. Додатковими заздалегідь визначеними кінцевими точками були обрані серцево-судинна смертність, загальна смертність, розвиток нефропатії або прогресуюче погіршення нефропатії, госпіталізація серцевої недостатності.
Емпагліфлозин показав значне зниження ризику первинної кінцевої точки (оцінювалися випадки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда без смертельного результату та інсульту без смертельного результату). Емпагліфлозин покращував загальне виживання за рахунок зниження ризику серцево-судинної смерті. Емпагліфлозин знижував ризик госпіталізації щодо серцевої недостатності. Також під час клінічного дослідження було показано, що емпагліфлозин знижував ризик виникнення нефропатії або прогресуючого погіршення нефропатії.
У пацієнтів з вихідною макроальбумінурією встановлено, що емпагліфлозин значно частіше в порівнянні з плацебо приводив до стійкої нормо- або мікроальбумінурії (відношення ризиків 1.82 [95% ДІ 1.40; 2.37]).
Показання
Препарат Синджарді показаний для терапії цукрового діабету 2 типу у дорослих пацієнтів як доповнення до дієтотерапії та фізичних вправ з метою покращення глікемічного контролю:
при незадовільному глікемічному контролі на тлі монотерапії метформіном у максимально переносимій дозі; у комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами при незадовільному глікемічному контролі на фоні їхнього спільного застосування з метформіном; у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію емпагліфлозином та метформіном у вигляді окремих препаратів.Спосіб застосування, курс та дозування
Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв)
Доза, що рекомендується, становить 1 таб. 2 рази на добу.
Режим дозування препарату повинен бути скоригований в індивідуальному порядку з урахуванням характеру поточної гіпоглікемічної терапії, її ефективності та переносимості.
Максимальна добова доза препарату Синджарді, що рекомендується, становить 25 мг емпагліфлозину і 2000 мг метформіну.
Препарат Синджарді слід приймати під час їжі з метою зменшення небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, що викликаються метформіном.
Для пацієнтів з незадовільним контролем глікемії на тлі монотерапії метформіном або в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами, препарат Синджарді зазвичай повинен призначатися таким чином, щоб доза емпагліфлозину становила 5 мг 2 рази на добу (добова доза 10 мг), а доза мет як раніше. У пацієнтів, які добре переносять добову дозу емпагліфлозину 10 мг і при необхідності покращення контролю глікемії, вона може бути збільшена до 25 мг.
Для пацієнтів, які раніше отримували монотерапію емпагліфлозином , препарат Синджарді призначають таким чином, щоб добова доза емпагліфлозину була така ж, як раніше.
Для пацієнтів, які раніше отримували комбінацію емпагліфлозину та метформіну у вигляді двох окремих препаратів, препарат Синджарді повинен призначатися таким чином, щоб дози емпагліфлозину та метформіну були такими ж, як раніше.
Коли препарат Синджарді використовується в комбінації з похідним сульфонілсечовини та/або інсуліном, для зменшення ризику розвитку гіпоглікемії може знадобитися нижча доза похідного сульфонілсечовини та/або інсуліну.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Однак у таких пацієнтів необхідно контролювати ШКФ перед призначенням препарату та як мінімум 1 раз на рік протягом усього періоду терапії препаратом. У пацієнтів з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та у пацієнтів похилого віку необхідно проводити контроль функції нирок частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців.
Якщо жодна з дозувань препарату Синджарді не підходить, від прийому комбінованого препарату слід відмовитись та продовжити терапію двома окремими препаратами емпагліфлозину та метформіну.
Таблиця 1. Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю
| СКФ, мл/хв | Метформін | Емпагліфлозин |
| 60-89 | Максимальна добова доза – 3000 мг. Можливе зниження дози при зниженні функції нирок. | Максимальна добова доза – 25 мг. |
| 45-59 | Максимальна добова доза – 2000 мг. Початкова доза не повинна перевищувати половини максимальної дози. | Починати лікування емпагліфлозином не слід. Доза повинна бути знижена до максимальної добової дози 10 мг або збережена на цьому рівні. |
| 30-44 | Максимальна добова доза – 1000 мг. Початкова доза не повинна перевищувати половини максимальної дози. | Застосування емпагліфлозину не рекомендується. |
| <30 | Застосування метформіну протипоказане. | Застосування емпагліфлозину не рекомендується. |
Пацієнти похилого віку
Метформін виводиться нирками, через можливе зниження функції нирок необхідно коригувати дозу метформіну під регулярним контролем показників функції нирок (визначення концентрації креатиніну в плазмі не менше 2-4 разів на рік).
Діти та підлітки
Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Застосування препарату Синджарді у пацієнтів із порушенням функції печінки протипоказане.
Дії при пропусканні прийому однієї або кількох доз лікарського препарату
При пропусканні дози пацієнту слід прийняти препарат, як тільки він про це згадає. Не слід приймати подвійну дозу за один день.
Передозування
Симптоми
Під час проведення контрольованих клінічних досліджень при одноразовому прийомі емпагліфлозину в дозі 800 мг (у 32 рази, що перевищувала максимальну добову дозу), здоровими добровольцями препарат переносився добре.
При застосуванні метформіну в дозах, що досягали 85 г, гіпоглікемія не спостерігалася, однак у ряді випадків це призвело до розвитку лактоацидозу. Значне передозування метформіном або наявність супутніх факторів ризику може призвести до лактоацидозу. Лактоацидоз відноситься до категорії невідкладних медичних ситуацій, лікування у таких випадках має проводитись у стаціонарі.
Лікування
У разі передозування рекомендується видалення неабсорбованого препарату із ШКТ, здійснення клінічного контролю та проведення симптоматичного лікування. Найефективнішим методом виведення лактату та метформіну є гемодіаліз; можливість виведення емпагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалася.
Лікарська взаємодія
Досліджень щодо лікарських взаємодій препарату Синджарді не проводилося. Проте проводилися фармакокінетичні дослідження щодо лікарських взаємодій компонентів препарату Синджарді: емпагліфлозину та метформіну.
Емпагліфлозин
Діуретики
Емпагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та "петлевих" діуретиків, що в свою чергу може збільшити ризик розвитку дегідратації та артеріальної гіпотензії.
Інсулін та стимулятори секреції інсуліну
При сумісному застосуванні емпагліфлозину з інсуліном та стимуляторами секреції інсуліну, таким як похідні сульфонілсечовини, може підвищуватися ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з емпагліфлозином для зниження ризику виникнення гіпоглікемії.
Оцінка лікарської взаємодії in vitro
Емпагліфлозин не інгібує, не інактивує та не індукує ізоферменти CYP450. Основним шляхом метаболізму емпагліфлозину у людини є глюкуронідація за участю уридин-5'-дифосфо-глюкуронозілтрансфераз UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7. Емпагліфлозин не інгібує UGT1A1, UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 та UGT2B7. Здатність емпагліфлозину, який застосовують у терапевтичних дозах, оборотно інгібувати або інактивувати основні ізоферменти CYP450 або UGT1A1 невелика. Лікарська взаємодія емпагліфлозину та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферментів CYP450 та UGT1A1, вважається малоймовірною.
Емпагліфлозин є субстратом для глікопротеїну P (P-gp) та білка, що визначає резистентність раку молочної залози (BCRP), але у терапевтичних дозах не інгібує ці білки. На підставі даних, отриманих у дослідженнях in vitro, вважається, що здатність емпагліфлозину вступати у взаємодії з препаратами, що є субстратами для глікопротеїну P (P-gp), є малоймовірною. Емпагліфлозин є субстратом для органічних аніонних переносників: OAT3, OATP1B1 та OATP1B3, але не є субстратом для органічних аніонних переносників 1 (OAT1) та органічних катіонних переносників 2 (OCT2). Однак лікарські взаємодії емпагліфлозину з препаратами, що є субстратами для вищеописаних білків-переносників, вважаються малоймовірними.
Взаємодія емпагліфлозину та індукторів ферментів сімейства UGT не вивчалася. Спільне застосування емпагліфлозину з індукторами ферментів сімейства UGT не рекомендується у зв'язку з потенційним ризиком зниження ефективності емпагліфлозину.
Оцінка лікарської взаємодії in vivo
Фармакокінетика емпагліфлозину не змінюється у здорових добровольців у разі його спільного застосування з метформіном, глімепіридом, піоглітазоном, ситагліптином, лінагліптином, варфарином, верапамілом, раміприлом, симвастатином, торасемідом та гідрохлоротиа. При сумісному застосуванні емпагліфлозину з гемфіброзилом, рифампіцином та пробенецидом відзначалося збільшення значення AUC емпагліфлозину на 59%, 35% та 53% відповідно, однак ці зміни не вважалися клінічно значущими.
Емпагліфлозин не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику метформіну, глімепіриду, піоглітазону, ситагліптину, лінагліптину, варфарину, дигоксину, раміприлу, симвастатину, гідрохлортіазиду, торасеміду та пероральних контрацептивних.
Метформін
Спільне застосування протипоказане
Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби. На тлі функціональної печінкової недостатності у пацієнтів з цукровим діабетом радіологічне дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може спричинити розвиток лактоацидозу. Лікування препаратом Синджарді необхідно відмінити в залежності від функції нирок за 48 годин до або на час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і не відновлювати раніше 48 годин після, за умови, що під час обстеження функція нирок була визнана нормальною.
Спільне застосування не рекомендується
Алкоголь. При гострій алкогольній інтоксикації збільшується ризик розвитку лактоацидозу, особливо у разі недостатнього харчування, дотримання низькокалорійної дієти або печінкової недостатності. Під час прийому препарату слід уникати прийому алкоголю та лікарських засобів, що містять етанол.
Субстрати транспортера органічних катіонів 1 та 2 (OCT1 та OCT2). Метформін є субстратом органічних катіонів OCT1 та OCT2. При сумісному застосуванні з метформіном:
інгібітори OCT1 (такі як верапаміл) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну; індуктори OCT1 (такі як рифампіцин) можуть збільшити всмоктування метформіну у шлунково-кишковому тракті та посилити його гіпоглікемічну дію; інгібітори OCT2 (такі як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) можуть знизити виведення метформіну нирками та призвести до збільшення його концентрації у плазмі крові; інгібітори OCT1 та OCT2 (такі як кризотиніб, олапариб) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну.Комбінації, які потребують обережності
Даназол: не рекомендується одночасний прийом даназолу, щоб уникнути гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом та після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові.
Хлорпромазин: при прийомі у великих дозах (100 мг на добу) збільшує концентрацію глюкози в крові, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками та після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози у крові.
Глюкокортикостероїди (ГКС) системної та місцевої дії знижують толерантність до глюкози, підвищують концентрацію глюкози у крові, іноді викликаючи кетоз. При лікуванні глюкози і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози в крові.
Діуретики: одночасний прийом "петлевих" діуретиків може призвести до розвитку лактоацидозу через можливу функціональну ниркову недостатність.
Призначаються як ін'єкції бета 2 -адреноміметики: підвищують концентрацію глюкози в крові внаслідок стимуляції β 2 -адренорецепторів. І тут необхідний контроль концентрації глюкози у крові. За потреби рекомендується призначення інсуліну.
При одночасному застосуванні перелічених вище ЛЗ може знадобитися більш частий контроль вмісту глюкози в крові, особливо на початку лікування. При необхідності доза метформіну може бути скоригована у процесі лікування та після його припинення.
Гіпотензивні лікарські засоби, за винятком інгібіторів АПФ, можуть знижувати концентрацію глюкози у крові. За необхідності слід скоригувати дозу метформіну.
Ніфедипін підвищує абсорбцію та C max метформіну.
Інсулін та стимулятори секреції інсуліну
Інсулін та стимулятори секреції інсуліну, такі як похідні сульфонілсечовини, можуть підвищувати ризик виникнення гіпоглікемії. У зв'язку з цим необхідно знижувати дози інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну при застосуванні у комбінації з метформіном для зниження ризику виникнення гіпоглікемії.
Гіпоглікемічна дія метформіну можуть знижувати фенотіазиди, глюкагон, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, симпатоміметики, нікотинова кислота, ізоніазид, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, левотироксин натрію .
Одночасне застосування з циметидином знижує швидкість виведення метформіну, що може призводити до розвитку лактоацидозу.
У здорових добровольців при одночасному застосуванні метформіну та пропранололу , а також при застосуванні метформіну та ібупрофену не спостерігалося зміни їх фармакокінетичних показників.
Метформін може знижувати дію антикоагулянтів непрямої дії .
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Дані щодо застосування препарату Синджарді або його компонентів у вагітних жінок обмежені. Застосування препарату Синджарді у період вагітності або жінкам, які планують вагітність, протипоказано.
Грудне годування
Метформін проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Він протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи проникає емпагліфлозин у грудне молоко. Дані, отримані у доклінічних дослідженнях у тварин, свідчать про проникнення емпагліфлозину у грудне молоко. Не виключається ризик на дитину при грудному вигодовуванні. Застосування емпагліфлозину в період грудного вигодовування протипоказане.
Побічна дія
У клінічних дослідженнях найпоширенішим небажаним явищем була гіпоглікемія, яка залежала від типу фонової терапії, що використовувалася у відповідних дослідженнях, інфекції сечовивідних та статевих шляхів, збільшення сечовиділення.
У клінічних дослідженнях із застосуванням емпагліфлозину у комбінації з метформіном будь-яких додаткових небажаних реакцій у порівнянні з небажаними реакціями, що відзначалися при використанні окремих компонентів, не спостерігалося.
Небажані реакції представлені нижче в таблиці (небажані реакції класифікувалися по органах і системах і відповідно до термінів, що віддають перевагу MedDRA) із зазначенням їх абсолютної частоти.
Категорії частоти визначаються таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000) до <1/1000) або дуже рідко (<1/10000); виділяються також небажані реакції, частота яких невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).
Таблиця 2. Небажані реакції, що повідомлялися у пацієнтів, які отримували монотерапію емпагліфлозином або комбінацію емпагліфлозину та метформіну (об'єднаний аналіз плацебо-контрольованих та постмаркетингових досліджень)
| Системно-органний клас | Частота народження | Небажана реакція |
| Інфекційні та паразитарні захворювання | Часто | Кандидозний вагініт, вульвовагініт, баланіт та інші генітальні інфекції 1 Інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит та уросепсис) 1 |
| З боку обміну речовин та харчування | Дуже часто | Гіпоглікемія (при сумісному застосуванні з похідними сульфонілсечовини або інсуліном) |
| Часто | Жага 1 | |
| Рідко | Діабетичний кетоацидоз | |
| Дуже рідко | Лактоацидоз 2 Зниження всмоктування вітаміну B 12 2,3 | |
| З боку нервової системи | Часто | Порушення смакових відчуттів 2 |
| З боку судин | Не часто | Гіповолемія 1 |
| З боку шлунково-кишкового тракту | Дуже часто | Зниження апетиту 2,4 Діарея 2,4 Нудота 2,4 Блювота 2,4 Біль у животі 2,4 |
| З боку печінки та жовчовивідних шляхів | Дуже рідко | Гепатит 2 Відхилення від норми показників функціональних спроб печінки 2 |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Часто | Свербіж 1,2 Висип |
| Не часто | Кропивниця | |
| Дуже рідко | Ерітема 2 | |
| Частота невідома | Ангіоневротичний набряк 1 | |
| З боку нирок та сечовивідних шляхів | Часто | Збільшення сечовиділення 1 |
| Не часто | Дизурія 1 | |
| Лабораторні та інструментальні дані | Часто | Підвищення концентрації ліпідів у плазмі 1 |
| Не часто | Підвищення концентрації креатиніну в плазмі/зниження СКФ Підвищення гематокриту 1 |
1 Небажані реакції, зафіксовані при монотерапії емпагліфлозином.
2 Небажані реакції, зафіксовані під час монотерапії метформіном.
3 Тривале лікування метформіном супроводжувалося зниженням всмоктування вітаміну B 12 , яке в дуже поодиноких випадках могло призводити до клінічно значущого дефіциту вітаміну B 12 , наприклад, до мегалобластної анемії.
4 Шлунково-кишкові симптоми, такі як зниження апетиту, діарея, нудота, блювання та біль у животі найбільш часто з'являлися на самому початку терапії та спонтанно зникали в більшості випадків.
Опис окремих небажаних реакцій
Гіпоглікемія
Частота гіпоглікемії залежала від супутньої гіпоглікемічної терапії, що застосовувалася, і була порівнянна для емпагліфлозину та пацієнтів. як окремі препарати та як доповнення до стандартної терапії. У разі призначення емпагліфлозину в комбінації з похідними сульфонілсечовини + метформін (емпагліфлозин 10 мг: 16.1%, емпагліфлозин 25 мг: 11.5%, плацебо: 8.4%) або в комбінації з інсуліном + 3мфзин 36.2%, плацебо: 34.7%) частота розвитку гіпоглікемії була вищою, ніж у разі використання плацебо.
Тяжка гіпоглікемія (що вимагає медичного втручання)
Частка пацієнтів з тяжкою гіпоглікемією була невисокою (менше 1%) і порівнянною для емпагліфлозину і плацебо при застосуванні в комбінації з метформіном, і для комбінації емпагліфлозину з метформіном у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, порівняно з пацієнтами, які отримували емпа. та як доповнення до стандартної терапії. Частота випадків тяжкої гіпоглікемії становила 0.5%, 0% та 0.5% при застосуванні емпагліфлозину 10 мг, емпагліфлозину 25 мг та плацебо відповідно, на фоні терапії метформіном у комбінації з інсуліном. При застосуванні емпагліфлозину на фоні терапії метформіном у комбінації з препаратами сульфонілсечовини, а також на фоні терапії метформіном у комбінації з лінагліптином жодного випадку тяжкої гіпоглікемії не спостерігалося.
Інфекції сечовивідних шляхів
Частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів у разі застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з метформіном була вищою (8.8%), ніж у разі застосування емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном (6.6%) або плацебо у комбінації з 8. ). Також як і у разі застосування плацебо, інфекції сечовивідних шляхів частіше відзначалися у пацієнтів з хронічними та рецидивними інфекціями сечовивідних шляхів в анамнезі. Тяжкість інфекцій сечовивідних шляхів була подібною у пацієнтів, які приймають емпагліфлозин та плацебо. Про інфекції сечовивідних шляхів частіше повідомлялося у жінок, які отримували емпагліфлозин у дозі 10 мг у комбінації з метформіном, ніж у жінок, які отримували плацебо; цього не спостерігалося у разі застосування емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном.Частота інфекцій сечовивідних шляхів у чоловіків була невеликою і схожою в лікувальні групи.
Генітальні інфекції
Частота розвитку таких небажаних явищ як кандидозний вагініт, вульвовагініт, баланіт та інших генітальних інфекцій була вищою у разі застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з метформіном (4.0%) та емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з 9 %. при застосуванні плацебо або плацебо у комбінації з метформіном (1.3%). Ці відмінності у частоті були менш помітними у чоловіків. Небажані реакції з боку статевих органів були легким та середнім ступенем тяжкості.
Збільшення сечовиділення
Частота випадків збільшеного сечовиділення (оцінювалися такі симптоми, як поллакіурія, поліурія, ніктурія) була вищою у разі застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації з метформіном (3.0%) та емпагліфлозину у дозі 25 мг у комбінації з метформіном. у разі застосування плацебо у комбінації з метформіном (1.4%). Частота розвитку ніктурії була порівнянна у групі пацієнтів, які приймали емпагліфлозин у комбінації з метформіном та у групі пацієнтів, які приймали плацебо у комбінації з метформіном (менше 1%). Інтенсивність збільшеного сечовиділення була легкою чи помірною.
Гіповолемія
Частота розвитку гіповолемії (яка виражалася зниженням артеріального тиску, ортостатичною артеріальною гіпотензією, дегідратацією, непритомністю) при застосуванні емпагліфлозину в комбінації з метформіном була низькою або порівнянною з плацебо (емпагліфлозин у дозі 10 мг у комбінації з 0 мг/м2). у комбінації з метформіном (0.3%), плацебо у комбінації з метформіном (0.1%). одному випадку гіповолемії у пацієнта, який отримує емпагліфлозин у дозі 25 мг як доповнення до терапії метформіном.
Зниження СКФ та підвищення концентрації креатиніну в крові
Загальна частота зниження СКФ та підвищення концентрації креатиніну в крові були схожі при застосуванні емпагліфлозину та плацебо з метформіном (підвищення концентрації креатиніну в крові: емпагліфлозин 10 мг 0.5%, емпагліфлозин 25 мг 0,0 0 , 0 ; , емпагліфлозин 25 мг 0%, плацебо 0.2%). Спостерігалося початкове транзиторне підвищення концентрації креатиніну в крові (середня зміна порівняно з вихідним значенням після 12 тижнів: емпагліфлозин у дозі 10 мг – 0.02 мг/дл, емпагліфлозин у дозі 25 мг – 0.02 мг/дл) та початкове транзи зміна порівняно з вихідним значенням після 12 тижнів: емпагліфлозин у дозі 10 мг – 1.46 мл/хв/1.73 м 2 , емпагліфлозин у дозі 25 мг – 2.05 мл/хв/1.73 м 2). У довгострокових дослідженнях ці зміни зазвичай були оборотними при продовженні лікування або після припинення прийому препарату.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до емпагліфлозину, метформіну або будь-якої з допоміжних речовин препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, кома; ниркова недостатність при ШКФ <45 мл/хв/1.73 м 2 ; гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушення функції нирок: дегідратація (при діареї або блюванні), тяжкі інфекційні захворювання, шок; клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (зокрема, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність із нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда); печінкова недостатність; лактоацидоз; гостра алкогольна інтоксикація; хронічний алкоголізм; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік 85 років та старше; дитячий вік до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки); застосування протягом 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу); великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії.
З обережністю:
захворювання ШКТ, що призводять до втрати рідини; діабетичний кетоацидоз в анамнезі; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (ШКФ 45-59 мл/хв/1.73 м 2 ); застосування у комбінації з похідними сульфонілсечовини або інсуліном; хронічна серцева недостатність із стабільними гемодинамічними показниками; дієта з дуже низьким вмістом вуглеводів; зловживання алкоголем; захворювання підшлункової залози в анамнезі (панкреатит або операція на підшлунковій залозі) або низька секреторна активність бета-клітин підшлункової залози; при комбінованій терапії з інсуліном – у разі зниження дози інсуліну; спільне застосування з гіпотензивними препаратами, діуретиками та НПЗЗ; при інфекціях сечовивідних шляхів; вік старше 75 років.особливі вказівки
Застосування препарату Синджарді протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом 1 типу.
Діабетичний кетоацидоз
При застосуванні емпагліфлозину повідомлялося про випадки діабетичного кетоацидозу (ДКА), серйозного та небезпечного для життя стану, що потребує термінової госпіталізації, у т.ч. зі смертельним наслідком. У деяких із цих випадків прояви діабетичного кетоацидозу були атиповими і виявлялися лише у помірному підвищенні концентрації глюкози в крові, не більше ніж 14 ммоль/л (250 мг/дл).
Ризик розвитку діабетичного кетоацидозу повинен враховуватися у разі появи таких неспецифічних симптомів як нудота, блювання, анорексія, біль у животі, виражена спрага, утруднення дихання, дезорієнтація, невмотивована стомлюваність чи сонливість.
Якщо такі симптоми розвиваються, пацієнти повинні бути негайно обстежені, щоб уникнути кетоацидозу незалежно від концентрації глюкози в крові. При підозрі на кетоацидоз препарат Синджарді слід відмінити, обстежити пацієнта та негайно призначити лікування.
Більш високий ризик розвитку діабетичного кетоацидозу при прийомі препарату Синджарді можливий у пацієнтів, які перебувають на дієті з дуже низьким вмістом вуглеводів (т.к. ця комбінація може додатково збільшити утворення кетонових тіл), пацієнтів з гострим захворюванням, пацієнтів із захворюваннями підшлункової залози. інсуліну (наприклад, цукровий діабет 1 типу, панкреатит в анамнезі або операції на підшлунковій залозі), при зниженні дози інсуліну (включаючи неефективну роботу інсулінової помпи), пацієнтів, які зловживають алкоголем, пацієнтів з тяжкою дегідратацією та пацієнтів з кетоацидозом. У таких пацієнтів препарат Синджарді слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів, які отримують препарат Синджарді,слід розглянути питання про моніторинг кетоацидозу та тимчасове припинення прийому препарату Синджарді у клінічних ситуаціях, що призводять до розвитку кетоацидозу (наприклад, тривале голодування через гостре захворювання або хірургічне втручання). У таких випадках слід розглянути питання про моніторинг кетонів, навіть якщо прийом препарату Синджарді було припинено.
Не рекомендується відновлення терапії інгібіторами SGLT2 у пацієнтів, у яких на фоні їх прийому розвинувся діабетичний кетоацидоз, за винятком випадків, коли було чітко встановлено та виключено інший причинний фактор розвитку цього ускладнення.
Лактоацидоз
Лактоацидоз - дуже рідкісне, але серйозне метаболічне ускладнення, що, як правило, виражається в погіршенні функції нирок, кардіореспіраторних захворюваннях або сепсисі. Гостро порушення функції нирок супроводжується накопиченням метформіну, що підвищує ризик розвитку лактоацидозу.
У разі дегідратації (важка діарея або блювання, лихоманка або зниження прийому рідини) слід тимчасово припинити прийом метформіну та зв'язатися зі своїм лікарем.
Лікарські препарати, які можуть значно погіршити функцію нирок (такі як гіпотензивні препарати, діуретики та нестероїдні протизапальні засоби) повинні призначатися з обережністю у пацієнтів, які приймають метформін.
Інші супутні фактори ризику розвитку лактоацидозу – це надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, незадовільний контроль глікемії, кетоз, тривале голодування та будь-які стани, що супроводжуються гіпоксією, а також спільний прийом лікарських засобів, які можуть спричинити лактоацидоз.
Пацієнти повинні бути поінформовані про ризик розвитку лактоацидозу.
Лактоацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі, м'язовими судомами, астенією та гіпотермією з подальшим розвитком коми. У разі підозрілих симптомів пацієнт повинен припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.
Діагностичне значення мають зміни лабораторних показників - зниження pH крові (<7.35), підвищення концентрації лактату в плазмі (>5 ммоль/л), збільшення дефіциту аніонів та підвищення співвідношення лактат/піруват. При підозрі на лактоацидоз прийом препарату має бути припинено, а пацієнта негайно госпіталізовано.
Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів
Внутрішньосудинне застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів під час радіологічних досліджень може призвести до ниркової недостатності та, відповідно, накопичення метформіну та ризику виникнення лактоацидозу. Прийом метформіну необхідно відмінити за 48 годин до або під час рентгенологічного дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів і слід відновлювати не раніше ніж через 48 годин після закінчення дослідження і лише після того, як буде повторно оцінено та визнано нормальною функцію нирок.
Некротичний фасції промежини (гангрена Фурньє)
При застосуванні інгібіторів SGLT2, включаючи емпагліфлозин, у пацієнтів і жіночої та чоловічої статі, повідомлялося про випадки некротичного фасціїту промежини (також відомого як гангрена Фурньє), рідкісної, але серйозної та небезпечної для життя некротизуючої інфекції. Серйозні наслідки включали госпіталізацію, множинні хірургічні втручання та смерть.
У випадку, якщо у пацієнта, який приймає препарат Синджарді, розвиваються такі симптоми як біль або хвороблива чутливість, почервоніння, набряк у ділянці геніталій або промежини, лихоманка, нездужання, його необхідно обстежити на наявність некротичного фасціїту. При підозрі на некротичний фасції застосування препарату Синджарді має бути припинено і призначена термінова терапія антибіотиками широкого спектру і, у разі необхідності, висічення і видалення некротичних тканин.
Вплив на функцію нирок
Відповідно до механізму дії ефективність емпагліфлозину залежить від функції нирок. Рекомендується перед початком терапії та регулярно надалі визначати ШКФ.
Препарат Синджарді протипоказаний пацієнтам з СКФ <45 мл/хв/1.73 м 2 і застосування препарату має бути припинено у разі наявності станів, що впливають на функцію нирок.
Функція серця
Досвід застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю класу I-II згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (New York Heart Association, NYHA) обмежений, і емпагліфлозин ніколи не застосовувався у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю класу III-IV за NYHA. Повідомляється, що у дослідженні EMPA-REG OUTCOME (Empagliflozin, Cardiovascular Outcomes, and Mortality in Type 2 Diabetes – дослідження впливу емпагліфлозину на результати захворювань серцево-судинної системи та смертність від них серед пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу) на 10.1% пацієнтів момент його початку страждали на серцеву недостатність.При цьому досягнуте серед них зниження смертності від гострих серцево-судинних розладів можна порівняти з таким у загальній групі учасників дослідження.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю зі стабільними показниками гемодинаміки препарат Синджарді може застосовуватись за умови регулярного моніторингу функції серця та нирок. У пацієнтів із гострою та хронічною серцевою недостатністю із нестабільними показниками гемодинаміки препарат Синджарді протипоказаний, т.к. він містить метформіну.
Поразка печінки
У ході клінічних досліджень було отримано повідомлення про випадки ураження печінки у пацієнтів, які отримували емпагліфлозин. Причинно-наслідковий взаємозв'язок між застосуванням емпагліфлозину та ураженням печінки не встановлений.
Підвищення рівня гематокриту
Спостерігалися випадки підвищення рівня гематокриту на фоні терапії емпагліфлозином.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів віком 75 років і більше є підвищений ризик гіповолемії. Тому у таких пацієнтів препарат Синджарді слід застосовувати з обережністю. Досвід застосування у пацієнтів віком від 85 років обмежений, у зв'язку з чим застосування препарату Синджарді у пацієнтів віком від 85 років протипоказано.
Оскільки метформін виділяється нирками, а в осіб похилого віку є тенденція до зниження функції нирок, застосування Синджарді в похилому віці має супроводжуватися регулярним контролем функції нирок.
Застосування у пацієнтів із ризиком гіповолемії
Відповідно до механізму дії прийом інгібіторів SGLT2 може призводити до помірного зниження АТ. Тому слід застосовувати препарат з обережністю в тих випадках, коли зниження артеріального тиску небажане, наприклад, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями; пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати (з випадками артеріальної гіпотензії в анамнезі), а також у пацієнтів віком від 75 років.
У випадку, якщо у пацієнта, який приймає препарат Синджарді, розвиваються стани, які можуть призвести до втрати рідини (наприклад, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту), слід ретельно моніторувати стан пацієнта, АТ, а також контролювати гематокрит та електролітний баланс. Може знадобитися тимчасове, аж до відновлення водного балансу, припинення прийому препарату.
Інфекції сечовивідних шляхів
Частота розвитку таких небажаних реакцій, як інфекції сечовивідних шляхів, була співставна при застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг у комбінації з метформіном та плацебо у комбінації з метформіном, і вище при застосуванні емпагліфлозину у дозі 10 мг у комбінації. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, зокрема. такі як пієлонефрит та уросепсис, відзначалися у пацієнтів, які приймали емпагліфлозин у післяреєстраційних дослідженнях. У разі розвитку ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів потрібне тимчасове припинення терапії.
Хірургічні втручання
Препарат Синджарді повинен скасовуватись за 48 годин до планового хірургічного втручання, що здійснюється з використанням загальної, спинальної або епідуральної анестезії. Застосування препарату може відновлюватися не раніше ніж через 48 годин після хірургічного втручання або після відновлення перорального харчування, і лише за умови отримання результатів повторної оцінки функції нирок, що свідчать про відсутність погіршень.
Результати лабораторного дослідження сечі
Відповідно до механізму дії у пацієнтів, які приймають препарат Синджарді, визначається глюкоза у сечі.
Збільшення частоти ампутацій нижніх кінцівок
У довгострокових клінічних дослідженнях іншого інгібітору SGLT2 спостерігалося збільшення частоти ампутацій нижніх кінцівок (переважно пальців стоп). Невідомо, чи терапія викликає іншими інгібіторами SGLT2 дане ускладнення. Пацієнтам із цукровим діабетом, у т.ч. що отримує препарат Синджарді, слід рекомендувати постійний профілактичний догляд за стопами в обов'язковому порядку.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Досліджень щодо впливу препарату Синджарді на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак у зв'язку з можливим розвитком гіпоглікемії (яка може виявлятися у вигляді головного болю, сонливості, слабкості, запаморочення, сплутаності свідомості, дратівливості, голоду, прискореного серцебиття, пітливості, панічних атак), особливо при прийомі препарату Синджарді в комбінації з похідними сульфонілмо або інсуліном, необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Застосування у разі порушення функції нирок
Протипоказане застосування препарату при нирковій недостатності при ШКФ < 45 мл/хв/1.73 м 2 .
З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (ШКФ 45-59 мл/хв/1.73 м 2 ).
Застосування при порушеннях функції печінки
Застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки протипоказане.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Протипоказано застосування препарату у віці 85 років та старше.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам старше 75 років.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).
Нозологія (коди МКЛ)E11 Цукровий діабет 2 типу
Власник реєстраційного посвідчення
BOEHRINGER INGELHEIM INTERNATIONAL GmbH (Німеччина)
Вироблено
BOEHRINGER INGELHEIM ELLAS AE (Греція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Синджарди таблетки покрытые пленочной оболочкой 1000 мг+12,5 мг 60 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Синджарди таблетки покрытые пленочной оболочкой 1000 мг+12,5 мг 60 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Синджарди таблетки покрытые пленочной оболочкой 1000 мг+12,5 мг 60 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!