Симбикорт Рапихалер порошок для ингаляций дозированный 160мкг+4,5мкг/доза 120доз Цена
-
Страна:Франция
-
Форма выпуска:порошок
-
Дозировка:160 мкг+4,5 мкг/доза
Симбикорт® Рапихалер содержит будесонид и формотерол, которые имеют разные механизмы действия и проявляют аддитивный эффект при обструктивных заболеваниях дыхательных путей.
Ингалятор содержит суспензию для ингаляций. При нажатии на верхнюю часть ингалятора высвобождается определенное количество суспензии с высокой скоростью. Если пациент делает вдох одновременно с высвобождением препарата, он попадает непосредственно в дыхательные пути.
Механизм действия
Будесонид
Будесонид является глюкокортикоидом, оказывающим местное противовоспалительное действие. Точный механизм противовоспалительного действия ГКС при обструктивных заболеваниях легких полностью не изучен.
Специфическая активность будесонида, оцениваемая по его сродству к глюкокортикоидным рецепторам, в 15 раз выше, чем у преднизолона. Очевидный эффект будесонида (снижение концентрации кортизола до 80% от нормального уровня) был установлен для дозы 800 мкг; у некоторых пациентов отмечено значительное снижение концентрации кортизола.
Результаты долгосрочного исследования свидетельствуют о том, что дети и подростки, получающие будесонид ингаляционно в низкой или средней дозе, достигают нормального роста во взрослом возрасте. Тем не менее, необходимо учитывать возможность преходящего замедления роста примерно на 1 см во время первого года лечения.
Формотерол
Формотерол, представленный в виде рацемической смеси, является селективным стимулятором β2-адренорецепторов, оказывающим расслабляющее воздействие на гладкую мускулатуру бронхов у пациентов с обратимой обструкцией дыхательных путей.
Действие формотерола начинается быстро (в течение 1-3 мин после ингаляции) и продолжается в течение 12 ч после одной ингаляции.
Клиническая эффективность
Бронхиальная астма
Терапевтическая эквивалентность препаратов Симбикорт® Рапихалер и Симбикорт® Турбухалер® была установлена в ходе двух исследований эффективности и безопасности применения этих препаратов в средних и высоких дозах у пациентов с бронхиальной астмой в возрасте от 6 до 79 лет. Эта эквивалентность была подтверждена результатами долгосрочного исследования, которые свидетельствуют, что профиль безопасности и переносимость препаратов Симбикорт® Рапихалер и Симбикорт® Турбухалер® являются сопоставимыми.
Результаты клинических исследований показали, что добавление формотерола к будесониду уменьшало выраженность симптомов бронхиальной астмы, улучшало функцию легких и снижало частоту обострений.
При назначении препарата Симбикорт® Рапихалер в качестве поддерживающей терапии взрослым пациентам его эффект в отношении функции легких был аналогичным эффекту будесонида и формотерола, применяемых в качестве отдельных препаратов в форме порошка для ингаляций, и превосходил эффект будесонида, применяемого в виде монотерапии, у взрослых и детей. При всех указанных видах терапии дополнительно применяли по потребности короткодействующий агонист β2-адренорецепторов. Снижение противоастматического эффекта с течением времени не отмечалось.
ХОБЛ (хроническая обструктивная болезнь легких)
Эффективность и безопасность препарата Симбикорт® Рапихалер у пациентов с ХОБЛ средней и тяжелой степени тяжести ХОБЛ (пребронходилатационный объем форсированного выдоха за первую секунду (ОФВ1) ≤50% от должного значения) изучались в двух исследованиях продолжительностью 12 и 6 месяцев (исследования 001 и 002).
В обоих исследованиях изучали эффективность препарата Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза по сравнению с плацебо и формотеролом Турбухалер® 4.5 мкг; в исследовании 002 также сравнивали эффективность препарата Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза с будесонидом 160 мкг в форме аэрозоля для ингаляций дозированного. Препараты применялись по 2 ингаляции 2 раза/сут. Из 1964 и 1704 пациентов с ХОБЛ, в основном, тяжелой степени, рандомизированных в этих исследованиях, 494 и 277 пациентов получали Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза. Средний возраст пациентов в этих исследованиях составил 63 года, до начала лечения значение ОФВ1 составило, в среднем, 1.04-1.05 л, или 34% от должной величины.
Исследование 001. В этом исследовании эффективность препарата в течение 12 месяцев оценивалась с использованием первичной переменной эффективности, определяемой как изменение среднего значения ОФВ1, который оценивался до ингаляции и спустя 1 ч после применения препарата на протяжении периода лечения по отношению к исходным значениям.
На фоне терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза было отмечено значимое увеличение значения ОФВ1, измеренного за 1 ч до ингаляции, на 0.04 л (p=0.008) по сравнению с терапией формотеролом, и на 0.09 л (р<0.001) по сравнению с плацебо. На протяжении всего периода лечения в группе терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза отмечалось значимое увеличение ОФВ1, измеряемого через 1 ч после ингаляции, на 0.03 л (р=0.023) по сравнению с формотеролом и на 0.18 л (p<0.001) по сравнению с плацебо.
В подгруппе пациентов (n=491) были проведены серийные измерения ОФВ1 в течение 12 ч. В конце периода лечения начало бронходилатации (увеличение ОФВ1 более чем на 15%) у пациентов, получавших Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза (n=121), наблюдалось, в среднем, через 5 мин после ингаляции. Максимальное увеличение ОФВ1 наблюдалось спустя примерно 2 ч после ингаляции, клинически значимое улучшение этого показателя сохранялось на протяжении 12 ч.
Применение препарата Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза значимо сократило количество тяжелых обострений: на 37% (p<0.001) по сравнению с плацебо и на 25% (р=0.004) по сравнению с формотеролом (тяжелое обострение было определено как ухудшение ХОБЛ, потребовавшее перорального приема ГКС и/или госпитализации). По сравнению с плацебо время до наступления первого тяжелого обострения ХОБЛ при применении препарата Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза значимо увеличивалось, при этом непосредственный риск тяжелого обострения ХОБЛ снижался на 26% (р=0.009). На фоне терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза отмечалось статистически значимое улучшение качества жизни пациентов по сравнению с плацебо (оценка по Респираторному опроснику госпиталя Св. Георгия; -2.39 единиц; р=0.006).
Исследование 002. В этом исследовании эффективность препарата в течение 6 месяцев оценивалась с использованием первичной переменной эффективности, определяемой как изменение среднего значения ОФВ1, который оценивался до ингаляции и спустя 1 ч после применения препарата на протяжении периода лечения по отношению к исходным значениям.
На фоне терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза было отмечено значимое увеличение значения ОФВ1, измеренного за 1 ч до ингаляции, на 0.04 л (p=0.026) по сравнению с терапией формотеролом, и на 0.08 л (р<0.001) по сравнению с плацебо и будесонидом. В группе терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза отмечалось значимое увеличение ОФВ1, измеряемого через 1 ч после ингаляции, на 0.04 л (р=0.039) по сравнению с формотеролом и на 0.17 л (p<0.001) по сравнению с плацебо и будесонидом.
Мощность исследования 002 была недостаточной для оценки влияния на частоту тяжелых обострений ХОБЛ. Значения, полученные в терапевтических группах, согласуются с результатами исследования 001, хотя различия не достигли статистической значимости. Так, число обострений при приеме препарата Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза сократилось на 20% по сравнению с плацебо и формотеролом.
В подгруппе пациентов (n=618) были проведены серийные измерения ОФВ1 в течение 12 ч. В конце периода лечения начало бронходилатации (увеличение ОФВ1 более чем на 15%) у пациентов, получавших Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза (n=101), наблюдалось, в среднем, через 5 мин после ингаляции. Максимальное увеличение ОФВ1 наблюдалось спустя примерно 2 ч после ингаляции, клинически значимое улучшение этого показателя сохранялось на протяжении 12 ч. На фоне терапии препаратом Симбикорт® Рапихалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза отмечалось статистически значимое улучшение качества жизни пациентов по сравнению с плацебо, будесонидом и формотеролом (оценка по Респираторному опроснику госпиталя Св. Георгия): плацебо -3.12 единиц (р=0.003), будесонид -2.42 единицы (р=0.024), формотерол -2.56 единиц (р=0.017).
Симбикорт Рапихалер порошок для ингаляций дозированный 160мкг+4,5мкг/доза 120доз инструкция на украинскомФорма випускуаерозоль д/інгаляцій дозований 80 мкг+4.5 мкг/1 доза: інгалятор 120 доз аерозоль д/інгаляцій дозований 160 мкг+4.5 мкг/1 доза:
Опис
Аерозоль для інгаляцій дозований ; вміст балона - твердий залишок білого кольору, вільний від видимих включень, що утворюється після випаровування палива.
| 1 доза * | |
| будесонід мікронізований | 80 мкг |
| формотеролу фумарату дигідрат мікронізований | 4.5 мкг |
Допоміжні речовини : повідон К25 – 0.75 мкг, макрогол 1000 – 223.8 мкг, апафлуран 227 – до 74.6 мг.
8 мл (120 доз) - інгалятори** (1) - пакети з фольги алюмінієвої ламінованої (1) з десикантом - пачки картонні з контролем першого розтину.
* Для контролю за якістю лікарського препарату термін "доза" відповідає одному вивільненню лікарського препарату. Терапевтична доза становить 2 вивільнення препарату.
** Інгалятор: балон, розташований усередині розпилювального пристрою червоного кольору з білим мундштуком та сірим лічильником доз; до розпилювального пристрою за допомогою фіксатора прикріплений сірий захисний ковпачок. Первинна упаковка: вміст знаходиться в металевому балоні, оснащеному пластиковим ковпачком, що дозує. На зовнішній та внутрішній поверхнях балона та клапана відсутня корозія та виражені дефекти.
Коди АТХ
R03AK07 Формотерол та будесонід
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Комбінований бронхолітичний препарат - селективний бета<SUB>2</SUB>-адреноміметик + місцевий глюкокортикостероїд
Діюча речовина
будесонід
формотеролу фумарату дигідрат
Фармако-терапевтична група
Бронходилатируючий засіб комбінований (бета2-адреноміметик селективний+глюкокортикостероїд місцевий)
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки; після першого розтину пакета – 3 місяці. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Симбікорт® Рапіхалер містить будесонід та формотерол, які мають різні механізми дії та виявляють адитивний ефект при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.
Інгалятор містить суспензію інгаляцій. При натисканні на верхню частину інгалятора вивільняється певна кількість суспензії з високою швидкістю. Якщо пацієнт вдихає одночасно з вивільненням препарату, він потрапляє безпосередньо в дихальні шляхи.
Механізм дії
Будесонід
Будесонід є глюкокортикоїдом, який має місцеву протизапальну дію. Точний механізм протизапальної дії кортикостероїдів при обструктивних захворюваннях легень повністю не вивчений.
Специфічна активність будесоніду, що оцінюється за його спорідненістю до глюкокортикоїдних рецепторів, у 15 разів вища, ніж у преднізолону. Очевидний ефект будесоніду (зниження концентрації кортизолу до 80% нормального рівня) було встановлено для дози 800 мкг; у деяких пацієнтів відмічено значне зниження концентрації кортизолу.
Результати довгострокового дослідження свідчать про те, що діти та підлітки, які отримують будесонід інгаляційно у низькій або середній дозі, досягають нормального зростання у дорослому віці. Тим не менш, необхідно враховувати можливість скороминущого уповільнення зростання приблизно на 1 см під час першого року лікування.
Формотерол
Формотерол, представлений у вигляді рацемічної суміші, є селективним стимулятором β2-адренорецепторів, що надає розслаблюючу дію на гладку мускулатуру бронхів у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів.
Дія формотеролу починається швидко (протягом 1-3 хв після інгаляції) і продовжується протягом 12 годин після однієї інгаляції.
Клінічна ефективність
Бронхіальна астма
Терапевтична еквівалентність препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® була встановлена під час двох досліджень ефективності та безпеки застосування цих препаратів у середніх та високих дозах у пацієнтів з бронхіальною астмою віком від 6 до 79 років. Ця еквівалентність була підтверджена результатами довгострокового дослідження, які свідчать, що профіль безпеки та переносимість препаратів Симбікорт® Рапіхалер та Симбікорт® Турбухалер® є порівнянними.
Результати клінічних досліджень показали, що додавання формотеролу до будесоніду зменшувало вираженість симптомів бронхіальної астми, покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень.
При призначенні препарату Симбікорт® Рапіхалер як підтримуюча терапія дорослим пацієнтам його ефект щодо функції легень був аналогічним ефекту будесоніду та формотеролу, що застосовуються як окремі препарати у формі порошку для інгаляцій, і переважав ефект будесоніду, що застосовується у вигляді монотерапії, у дорослих та дітей. . При всіх зазначених видах терапії додатково застосовували короткочасний агоніст β2-адренорецепторів. Зниження протиастматичного ефекту з часом не спостерігалося.
ХОЗЛ (хронічна обструктивна хвороба легень)
Ефективність та безпека препарату Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів з ХОЗЛ середнього та тяжкого ступеня тяжкості ХОЗЛ (пребронходилатаційний обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) ≤50% від належного значення) вивчалися у двох дослідженнях тривалістю 12 та 6 місяців (дослідження 0) .
В обох дослідженнях вивчали ефективність препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза порівняно з плацебо та формотеролом Турбухалер® 4.5 мкг; у дослідженні 002 також порівнювали ефективність препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза з будесонідом 160 мкг у формі аерозолю для інгаляцій дозованого. Препарати застосовувалися по 2 інгаляції 2 рази на добу. З 1964 та 1704 пацієнтів з ХОЗЛ, переважно, тяжкого ступеня, рандомізованих у цих дослідженнях, 494 та 277 пацієнтів отримували Сімбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза. Середній вік пацієнтів у цих дослідженнях становив 63 роки, на початок лікування значення ОФВ1 становило, загалом, 1.04-1.05 л, чи 34% від належної величини.
Дослідження 001. У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 12 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень.
На фоні терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 год до інгаляції, на 0.04 л (p=0.008) порівняно з терапією формотеролом, і на 0.0. ) Порівняно з плацебо. Протягом усього періоду лікування в групі терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза відзначалося значне збільшення ОФВ1, що вимірюється через 1 год після інгаляції, на 0.03 л (р=0.023) порівняно з формотеролом і на 0. 0.001) проти плацебо.
У підгрупі пацієнтів (n=491) були проведені серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. 121), спостерігалося в середньому через 5 хв після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин.
Застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза значно скоротило кількість важких загострень: на 37% (p<0.001) порівняно з плацебо і на 25% (р=0.004) порівняно з формотеролом (важке загострення було визначено ХОЗЛ, що потребувало перорального прийому кортикостероїдів та/або госпіталізації). Порівняно з плацебо час до настання першого тяжкого загострення ХОЗЛ при застосуванні препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза значно збільшувався, при цьому безпосередній ризик важкого загострення ХОЗЛ знижувався на 26% (р=0.009). На фоні терапії препаратом Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза відзначалося статистично значуще покращення якості життя пацієнтів у порівнянні з плацебо (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія; -2.39 одиниць; р=0.006).
Дослідження 002. У цьому дослідженні ефективність препарату протягом 6 місяців оцінювалася з використанням первинної змінної ефективності, що визначається як зміна середнього значення ОФВ1, який оцінювався до інгаляції та через 1 годину після застосування препарату протягом періоду лікування по відношенню до вихідних значень.
На фоні терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза було відзначено значне збільшення значення ОФВ1, виміряного за 1 год до інгаляції, на 0.04 л (p=0.026) порівняно з терапією формотеролом, і на 0.00. ) порівняно з плацебо та будесонідом. У групі терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза відзначалося значне збільшення ОФВ1, що вимірюється через 1 год після інгаляції, на 0.04 л (р=0.039) порівняно з формотеролом і на 0.17 . плацебо та будесонідом.
Потужність дослідження 002 була недостатньою для оцінки впливу на частоту важких загострень ХОЗЛ. Значення, отримані у терапевтичних групах, узгоджуються з результатами дослідження 001, хоча відмінності не досягли статистичної значущості. Так, кількість загострень при прийомі препарату Симбікорт Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза скоротилася на 20% порівняно з плацебо та формотеролом.
У підгрупі пацієнтів (n=618) були проведені серійні вимірювання ОФВ1 протягом 12 годин. 101), спостерігалося в середньому через 5 хв після інгаляції. Максимальне збільшення ОФВ1 спостерігалося приблизно через 2 години після інгаляції, клінічно значуще поліпшення цього показника зберігалося протягом 12 годин. формотеролом (оцінка за респіраторним опитувальником госпіталю Св. Георгія): плацебо -3.12 одиниць (р=0.003), будесонід -2.42 одиниці (р=0.024), формотерол -2.56 одиниць (р=0.017).
Показання
бронхіальна астма, недостатньо контрольована прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів у малих дозах та β2-адреностимуляторів короткої дії, при доцільності комбінованої терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та β2-адреностимуляторами тривалої дії;симптоматична терапія у пацієнтів з ХОЗЛ з постбронходила незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами
Спосіб застосування, курс та дозування
Для інгаляційного застосування.
Препарат Симбікорт Рапіхалер надходить безпосередньо в легені після інгаляції, тому пацієнта необхідно навчити правильному використанню інгалятора (див. підрозділ "Інструкція з використання препарату Симбікорт Рапіхалер").
Пацієнта слід інформувати про необхідність регулярно використовувати препарат Симбікорт Рапіхалер, тобто. продовжувати прийом навіть за відсутності симптомів захворювання, щоб досягти найбільшого терапевтичного ефекту.
Бронхіальна астма
Доза препарату Симбікорт Рапіхалер повинна регулярно контролюватись лікарем, який коригує її індивідуально залежно від тяжкості захворювання відповідно до діючих рекомендацій. Початкову дозу підбирають задля досягнення ефективного контролю симптомів. Після досягнення бажаного клінічного ефекту слід поступово знижувати дозу до мінімальної дози, що дозволяє оптимально контролювати симптоми бронхіальної астми. Таким чином, згодом можливий перехід до терапії лише інгаляційним кортикостероїдом. При припиненні лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер рекомендується поступово знижувати дозу.
Що стосується важкої бронхіальної астми необхідний регулярний лікарський контроль, т.к. можливе виникнення небезпечних життя ситуацій. У пацієнтів з тяжкою бронхіальною астмою відзначаються постійні симптоми захворювання, часті загострення, а значення максимальної швидкості видиху становлять менше 60% від нормального значення, варіюють у межах понад 30% і не нормалізуються, незважаючи на прийом бронходилататорів. Таким пацієнтам призначають інгаляційні кортикостероїди у високих дозах або пероральні кортикостероїди. При раптовому погіршенні симптомів можливе збільшення дози кортикостероїдів під контролем лікаря. При цьому збільшення дози інгаляційного кортикостероїду не повинно досягатися за рахунок більш частого застосування комбінованого препарату. При нестабільному перебігу бронхіальної астми може бути перехід на терапію монопрепаратами.
Рекомендації щодо застосування Симбікорт® Рапіхалер у пацієнтів, які отримують пероральні кортикостероїди, наведені в розділі "Особливі вказівки".
Дози
Бронхіальна астма
Пацієнти приймають підтримуючу добову дозу препарату Симбікорт Рапіхалер і, при необхідності, швидкодіючий бронходилататор для усунення симптомів.
Діти віком від 6 до 11 років
Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 4 інгаляції 80 мкг + 4.5 мкг/доза.
Діти віком від 12 до 17 років
Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу.
Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу (не більше ніж 1 тиждень) до 4 інгаляцій 2 рази на добу.
Дорослі (від 18 років)
Симбікорт® Рапіхалер 80 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу.
Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 1-2 рази на добу. У разі посилення симптомів можна тимчасово збільшити дозу до 4 інгаляцій 2 рази на добу тимчасово або як підтримуючу дозу.
Статистично була встановлена еквівалентність препаратів Симбікорт Турбухалер і Симбікорт Рапіхалер при застосуванні по 2 інгаляції 80 мкг + 4.5 мкг/доза або 160 мкг + 4.5 мкг/доза 2 рази на добу. Проте ця еквівалентність не була підтверджена для всіх дозувань.
Слід інформувати пацієнтів про необхідність завжди мати при собі бронходилататор швидкодіючий для усунення нападів. Часте використання препарату для усунення нападів вказує на погіршення бронхіальної астми і вимагає корекції терапії.
ХОЗЛ
Симбікорт® Рапіхалер 160 мкг + 4.5 мкг/доза: 2 інгаляції 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 4 інгаляції.
Симбікорт Рапіхалер 80 мкг + 4.5 мкг/доза не застосовується (не зареєстрований) для лікування ХОЗЛ.
Застосування у спеціальних груп пацієнтів
Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок . Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки . Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом.
Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку .
Інструкція з використання препарату Симбікорт ® Рапіхалер
Перед початком застосування препарату пацієнту слід уважно прочитати цей розділ.
Інгалятор
Інгалятор поставляється у зібраному вигляді. Не слід розбирати інгалятор на складові. При ослабленні з'єднання частин інгалятора необхідно закріпити їх та продовжити використовувати інгалятор відповідно до призначення лікаря.
img_symbicort_rapihaler_1.tif|jpg
Підготовка інгалятора до використання
Перед першим використанням слід вийняти інгалятор із пакета з алюмінієвої фольги, що ламінує. Пакет можна викинути.
Перед першим використанням інгалятора, а також якщо інгалятор не використовувався протягом тижня або більше, або якщо інгалятор упустили, необхідно підготувати його до використання: обережно струсити та зробити 2 вивільнення препарату у повітря.
Як правильно тримати інгалятор під час використання
img_symbicort_rapihaler_2.tif|jpg
img_symbicort_rapihaler_3.tif|jpg
або
img_symbicort_rapihaler_4.tif|jpg
Використання інгалятора
1. Перед кожним використанням слід обережно струсити інгалятор.
2. Зняти захисний ковпачок із мундштука, натиснувши на нього з обох боків та потягнувши.
3. Слід тримати інгалятор вертикально перед ротовою порожниною, встановивши великий палець (або великі пальці обох рук) на основу інгалятора, а вказівний палець (вказівні пальці) на верхню частину інгалятора. Потім зробити максимально глибокий видих, розташувати мундштук інгалятора між зубами та щільно обхопити його губами.
4. Потім необхідно зробити повільний глибокий вдих через рот. На початку вдиху натиснути на дозуючий пристрій інгалятора для вивільнення препарату.
5. Після глибокого вдиху слід затримати подих приблизно на 10 с або так довго, щоб це було комфортно. Потім прибрати інгалятор із ротової порожнини, а палець – з верхньої частини інгалятора.
6. Дотримуючись призначення лікаря, зробити ще одну інгаляцію - обережно струсити інгалятор і повторити кроки 3-5.
7. Одягти захисний ковпачок на мундштук і закрити його, щоб запобігти попаданню пилу та інших забруднень; при цьому можна почути тихе клацання.
8. Прополоскати порожнину рота водою, щоб видалити залишки препарату.
img_symbicort_rapihaler_5.tif|jpg
Чищення інгалятора
Необхідно регулярно щонайменше раз на тиждень чистити мундштук інгалятора наступним чином:
1. Зняти захисний ковпачок із мундштука.
2. Протерти мундштук усередині та зовні чистою сухою тканиною.
3. Закрити мундштук захисним ковпачком.
4. Не занурюйте інгалятор у воду.
5. Не розбирати інгалятор на складові.
Лічильник доз
Стрілка лічильника доз у верхній частині інгалятора вказує кількість доз препарату, що залишилися в інгаляторі.img_symbicort_rapihaler_6.tif|jpg
Після кожного вивільнення дози препарату (при підготовці до використання та при проведенні інгаляції) показання лічильника зменшується.img_symbicort_rapihaler_6a.tif|jpg
Важливо звертати увагу на показання лічильника та знати, скільки препарату залишилося в інгаляторі. Коли стрілка лічильника доз вказує на 0 (нуль), це означає, що весь препарат цього інгалятора був використаний, і інгалятор підлягає утилізації. При цьому інгалятор може не бути порожнім і залишатися в робочому стані, проте при використанні такого інгалятора можна не отримати необхідну кількість лікарського препарату.Слід пам'ятати, що препарат призначений для індивідуального використання. Не слід передавати препарат іншим особам, навіть за наявності у них тих самих симптомів. Це може завдати їм шкоди.
Передозування
Будесонід
Інгаляційне застосування в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до короткочасного або тривалого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. При гострому передозуванні будесоніду, навіть у разі застосування надмірних доз, не очікується клінічно значущих ефектів. При хронічному застосуванні препарату у надмірних дозах може виявитися системна дія кортикостероїдів.
Формотерол
При передозуванні формотеролу можливий розвиток ефектів, типових для агоністів β2-адренорецепторів: тремор, головний біль, нудота, блювання, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, стенокардія, а також підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, м'язові судоми, головокружіння та гіперглікемія. У разі передозування формотеролу рекомендується підтримуюче симптоматичне лікування.
Тяжке передозування
Якщо з моменту перорального прийому препарату у високій дозі минуло менше години, і не виключається важка інтоксикація, рекомендуються наступні заходи: промивання шлунка та подальший прийом активованого вугілля (при необхідності – неодноразово), контроль та корекція порушень електролітного складу та кислотно-лужного балансу, введення кардіоселективних бета-адреноблокаторів з обережністю у зв'язку з можливим розвитком нападу бронхіальної астми.
Лікарська взаємодія
Прийом 200 мг кетоконазолу 1 раз на добу підвищував плазмову концентрацію будесоніду (одноразова пероральна доза 3 мг) при їх спільному застосуванні в середньому в 6 разів. При призначенні кетоконазолу через 12 годин після прийому будесоніду концентрація в плазмі останнього збільшувалася в середньому в 3 рази. Інформація про подібну взаємодію з інгаляційним будесонідом у високих дозах відсутня, проте можливе значне підвищення концентрації препарату в плазмі. Рекомендації щодо корекції дози відсутні, слід уникати описаної комбінації препаратів. Якщо це неможливо, тимчасовий інтервал між застосуванням інгібітору ізоферменту цитохрому CYP3A4 та будесоніду слід максимально збільшити. Також слід розглянути можливість зниження дози будесоніду. Інші потужні інгібітори CYP3A4, ймовірно, можуть значно підвищувати концентрацію будесоніду в плазмі. Підтримуюча терапія Симбікорт® Рапіхалер не рекомендується пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4.
Блокатори β-адренорецепторів можуть послаблювати чи інгібувати дію формотеролу. Препарат Симбікорт Рапіхалер не слід призначати одночасно з бета-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), за винятком вимушених випадків.
Спільне застосування препарату Симбікорт® Рапіхалер з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, фенотіазинами, антигістамінними препаратами (терфенадином), інгібіторами МАО та трициклічними антидепресантами може подовжувати інтервал QTc та збільшувати ризик виникнення шлуночкових.
Крім того, леводопа, левотироксин, окситоцин та етанол можуть знижувати толерантність серцевого м'яза до бета2-адреноміметиків.
Спільне застосування інгібіторів МАО, а також препаратів, що мають подібні властивості, таких як фуразолідон і прокарбазин, може спричинити підвищення артеріального тиску.
Існує підвищений ризик розвитку аритмій у пацієнтів при проведенні загальної анестезії препаратами галогенізованих вуглеводнів на фоні застосування препарату Симбікорт Рапіхалер.
При сумісному застосуванні Симбікорт Рапіхалер з іншими бета-адреноміметиками або з антихолінергічними препаратами можливе посилення побічних ефектів формотеролу.
Внаслідок застосування бета2-адреноміметиків може виникати гіпокаліємія, яка може посилюватися при супутньому лікуванні похідними ксантину, мінеральними похідними кортикостероїдами або діуретиками. Гіпокаліємія може підвищувати ризик порушень серцевого ритму у пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди.
Не було відзначено взаємодії будесоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, що використовуються для лікування бронхіальної астми.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Клінічні дослідження з вивчення застосування препарату Симбікорт Рапіхалер або будесоніду у комбінації з формотеролом у період вагітності не проводилися.
У доклінічних дослідженнях ембріофетального розвитку при інгаляційному введенні препарату Симбікорт Рапіхалер щурам не було виявлено додаткових ефектів, зумовлених комбінованим застосуванням діючих речовин, або ефектів, зумовлених допоміжними речовинами.
У доклінічних дослідженнях виявили небажаний вплив будесоніду на розвиток плода. З іншого боку, клінічні спостереження жінок у період вагітності не виявили підвищеного ризику вад розвитку при застосуванні будесоніду. Дослідження репродуктивної функції, що проводяться на тваринах, виявили небажаний вплив на плід за дуже високих системних експозицій формотеролу. Адекватних клінічних даних щодо застосування формотеролу вагітні жінки не мають.
Відповідно, застосування препарату Симбікорт Рапіхалер при вагітності можливе, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Зокрема, у І триместрі та незадовго до пологів Симбікорт® Рапіхалер можна використовувати лише за наявності серйозних підстав для призначення.
За численними науковими даними, ризик небажаного впливу на плід при випадковому прийомі мінімальний.
Період грудного вигодовування
У дослідженні клінічної фармакології було показано, що будесонід при інгаляційному введенні проникає у материнське молоко. Однак у крові дитини, яка отримує грудне вигодовування, будесонід не був виявлений. На підставі фармакокінетичних параметрів можна вважати, що концентрація у плазмі крові дитини досягає менше 0.17% від концентрації у плазмі крові матері. Таким чином, не очікується вплив будесоніду на дитину, мати якої приймає препарат Симбікорт® Рапіхалер у терапевтичних дозах.
Невідомо, чи формотерол проникає в материнське молоко. У самок щурів у молоці виявляли формотерол у невеликій кількості. Застосовувати препарат Симбікорт Рапіхалер у період грудного вигодовування можливе лише за наявності серйозних підстав для призначення.
Побічна дія
На тлі спільного застосування будесоніду та формотеролу не було відзначено збільшення частоти виникнення побічних реакцій. Найчастішими побічними реакціями, пов'язаними з прийомом препарату, є такі фармакологічно очікувані для бета2-адреноміметиків небажані явища, як тремор та прискорене серцебиття; симптоми зазвичай мають помірний ступінь виразності та проходять через кілька днів після початку лікування. У ході застосування будесоніду при ХОЗЛ синці та пневмонія зустрічалися з частотою 10% та 6%, відповідно, порівняно з 4% та 3% у групі з плацебо (р<0.001 та р<0.01 відповідно). Оскільки препарат Симбікорт Рапіхалер містить дві діючі речовини, будесонід і формотерол, при його застосуванні можуть виникати небажані ефекти, за своїм характером та інтенсивністю аналогічні ефектам, описаним для цих двох препаратів при їх роздільному застосуванні. У клінічних дослідженнях захворювання дихальної системи, в основному бронхіт, назофарингіт, синусит, вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів, у групі пацієнтів, які отримували препарат Симбікорт® 160 мкг + 4.5 мкг/доза, спостерігалися не менше ніж у 3% пацієнтів та частіше, ніж у групі плацебо.
Небажані реакції, пов'язані із застосуванням будесоніду або формотеролу, представлені нижче з використанням бажаних термінів за класами систем та органів та із зазначенням абсолютної частоти. Частота виникнення реакцій представлена в наступній градації: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000).
З боку нервової системи: часто – головний біль, тремор; нечасто – запаморочення; дуже рідко – зміна смакової сприйнятливості.
Психічні порушення: нечасто – психомоторне збудження, тривожність, порушення сну, занепокоєння, нервозність; дуже рідко – депресія, зміна поведінки (переважно у дітей).
Інфекції та інвазії: часто – орофарингеальний кандидоз.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу (наприклад, дерматит, екзантема, кропив'янка, свербіж, контактна екзема, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція).
З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія, гіпокаліємія, ознаки та симптоми системних ефектів глюкокортикоїдів (в т.ч. зниження функції кори надниркових залоз).
З боку серцево-судинної системи: часто – прискорене серцебиття; нечасто – тахікардія; порушення серцевого ритму (наприклад, миготлива аритмія, надшлуночкова тахікардія, екстрасистолія); дуже рідко – стенокардія, зміни АТ.
З боку дихальної системи: часто – кашель, осиплість голосу, легке подразнення слизової оболонки глотки з порушеннями ковтання; рідко – бронхоспазм; дуже рідко – парадоксальний бронхоспазм.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми, біль у м'язах.
З боку травної системи: нечасто – нудота.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – синці.
Можливий розвиток системних ефектів інгаляційних кортикостероїдів (надниркова недостатність, гіперкортицизм, зниження швидкості росту у дітей та підлітків, катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску в поодиноких випадках), особливо при тривалому застосуванні препарату у високих дозах.
Застосування бета2-адреноміметиків може спричинити збільшення вмісту в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл.
Протипоказання до застосування
гіперчутливість до будесоніду, формотеролу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; AV-блокада III ступеня; початкова терапія астматичного статусу або гострих нападів бронхіальної астми та ХОЗЛ, що потребують інтенсивної терапії; 160 мкг + 4.5 мкг/доза.
З обережністю: туберкульоз легень (активна або неактивна форма), грибкові, вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання, тиреотоксикоз, феохромоцитома, цукровий діабет, зниження функції кори надниркових залоз, неконтрольована гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія будь-якої локалізації або інші тяжкі серцево-судинні захворювання (ІХС, тахіаритмія або серцева недостатність тяжкого ступеня), подовження інтервалу QT (прийом формотеролу може викликати подовження інтервалу QTc).
особливі вказівки
Рекомендується поступово зменшувати дозу препарату перед припиненням лікування та не рекомендується різко скасовувати лікування.
Симбікорт Рапіхалер не призначений для початкового підбору терапії при бронхіальній астмі.
При недостатній ефективності терапії потрібна консультація лікаря.
Несподіване та прогресуюче погіршення контролю симптомів ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя станом і потребує термінового медичного втручання. У цій ситуації слід розглянути можливість підвищення дози кортикостероїдів, наприклад, призначення курсу пероральних кортикостероїдів, або лікування антибіотиками у разі приєднання інфекції.
У масштабному американському дослідженні було проведено оцінку безпеки використання салметеролу, іншого агоніста β2-адренорецепторів, порівняно з плацебо на додаток до звичайної терапії. Було показано збільшення частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримували салметерол, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (13/13176 [0.10%] проти 3/13179 [0.02%]). Тим не менш, на даний момент відсутні результати досліджень з оцінки частоти летальних наслідків, зумовлених бронхіальною астмою, у пацієнтів, які отримують формотерол, діючу речовину препарату Симбікорт Рапіхалер. Можливо, що підвищення ризику летального результату, зумовленого бронхіальною астмою, при лікуванні салметеролом пов'язане з клас-специфічним ефектом β2-адренорецепторів агоністів, до яких відноситься формотерол.
Пацієнтам рекомендується постійно мати при собі інгаляційний препарат для усунення нападів.
Слід звернути увагу пацієнта на необхідність регулярного прийому підтримуючої дози препарату Симбікорт® Рапіхалер відповідно до призначення лікаря, навіть у разі відсутності симптомів захворювання.
Якщо симптоми бронхіальної астми контролюються, можна поступово знижувати дозу препарату Симбікорт® Рапіхалер, при цьому важливо постійно стежити за станом пацієнтів. Слід призначати найменшу ефективну дозу Симбікорт Рапіхалер.
Лікування препаратом Симбікорт Рапіхалер не слід починати в період загострення або значного погіршення перебігу бронхіальної астми.
Під час терапії препаратом Симбікорт Рапіхалер можуть виникати загострення бронхіальної астми та розвиватися серйозні небажані явища, пов'язані з бронхіальною астмою. Пацієнтам слід продовжувати лікування, але звернутися за медичною допомогою за відсутності контролю за симптомами бронхіальної астми або у разі погіршення стану після початку терапії.
Дані клінічних досліджень препарату Симбікорт у пацієнтів з ХОЗЛ з пребронходилатаційним ОФВ1 <50% від належного та з постбронходилатаційним ОФВ1 <70% від належного відсутні.
Як і за будь-якої іншої інгаляційної терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та задишки після прийому дози препарату. У такому випадку слід припинити терапію Симбікортом, переглянути тактику лікування і, при необхідності, призначити альтернативну терапію. При парадоксальному бронхоспазму необхідно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилататор.
Системна дія може проявитися при прийомі будь-яких інгаляційних кортикостероїдів, особливо при застосуванні препаратів у високих дозах протягом тривалого часу. Прояв системної дії є менш ймовірним при проведенні інгаляційної терапії, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту та глаукому.
Рекомендується регулярно моніторувати зростання дітей, які тривалий час отримують інгаляційні кортикостероїди. У разі встановленої затримки зростання слід переглянути терапію з метою зниження дози інгаляційної кортикостероїдів. Необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі терапії кортикостероїдами та можливого ризику затримки зростання. Грунтуючись на обмежених даних досліджень про тривалий прийом кортикостероїдів, можна припустити, що більшість дітей і підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягнуть нормальних для дорослих показників зростання. Разом з тим, повідомлялося про невелику короткочасну затримку зростання, в основному, у перший рік лікування.
Діти, які приймають імунодепресанти, у т.ч. ГКС, більш схильні до інфекційних захворювань, ніж здорові діти. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть протікати у дуже важкій формі і іноді закінчуватися летальним кінцем. Необхідно дотримуватися особливої обережності і не наражати дітей і дорослих з ослабленим імунітетом на ризик зараження вірусами. При ризик зараження вітряною віспою призначають лікування імуноглобулінами місцево або сумішшю імуноглобулінів внутрішньовенно. За наявності ознак та симптомів вітряної віспи необхідно призначати противірусне лікування. Необхідно продовжувати антиастматичну терапію у разі вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Тим пацієнтам, які мають тяжкі загострення бронхіальної астми на фоні вірусної інфекції дихальних шляхів, необхідно призначати короткочасне пероральне лікування кортикостероїдами.
Через потенційно можливу дію інгаляційних кортикостероїдів на мінеральну щільність кісткової тканини слід приділяти особливу увагу пацієнтам з факторами ризику остеопорозу, які приймають високі дози препарату протягом тривалого періоду. Дослідження тривалого застосування інгаляційного будесоніду у дітей у середній добовій дозі 400 мкг (відмірена доза) або дорослих у добовій дозі 800 мкг (відмірена доза) не показали значущої дії на мінеральну щільність кісткової тканини. Немає даних щодо дії вищих доз препарату Симбікорт на мінеральну щільність кісткової тканини.
Якщо є підстави вважати, що на фоні попередньої системної терапії кортикостероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити запобіжних заходів при переведенні пацієнтів на лікування препаратом Сімбікорт.
Переваги інгаляційної терапії будесонідом, як правило, зводять до мінімуму необхідність прийому пероральних кортикостероїдів, однак у пацієнтів, які припиняють терапію пероральними кортикостероїдами, протягом тривалого часу може зберігатися недостатня функція надниркових залоз. Пацієнти, які в минулому потребували негайного прийому кортикостероїдів у високих дозах або отримували тривале лікування інгаляційними кортикостероїдами у високих дозах, також можуть належати до цієї групи ризику. Необхідно передбачити додаткове призначення кортикостероїдів у період стресу або хірургічного втручання.
Рекомендується проінструктувати пацієнта про необхідність полоскати рот водою після інгаляцій для зменшення ризику розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки. Також необхідно полоскати рот водою після проведення інгаляцій у разі розвитку кандидозу слизової оболонки ротової порожнини та глотки.
Слід дотримуватися запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з подовженим інтервалом QTс. Прийом формотеролу може спричинити подовження інтервалу QTс.
Слід переглянути необхідність застосування та дозу інгаляційної кортикостероїдів у пацієнтів з активною або неактивною формами туберкульозу легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання.
При сумісному призначенні бета2-адреноміметиків з препаратами, які можуть спричинити або посилити гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідні ксантину, стероїди або діуретики, можливе посилення гіпокаліємічного ефекту бета2-адреноміметиків. Слід дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів з нестабільною бронхіальною астмою, що застосовують бронходилататори короткої дії, т.к. ризик розвитку гіпокаліємії збільшується і натомість гіпоксії. У таких випадках рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці.
Застосування формотеролу у дозі 90 мкг протягом 3 годин пацієнтами з гострою бронхіальною обструкцією було безпечним. У період лікування слід контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом.
Клінічні дослідження та мета-аналізи показали, що застосування інгаляційних глюкокортикоїдів при ХОЗЛ може призвести до підвищення ризику пневмонії. Однак абсолютний ризик при застосуванні будесоніду невеликий. Мета-аналіз 11 подвійних сліпих досліджень за участю 10570 пацієнтів з ХОЗЛ не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику пневмонії у пацієнтів, які отримували будесонід (в т.ч. у комбінації з формотеролом), порівняно з пацієнтами, які отримували терапію без будесоніду (плацобо або формо ). Частота розвитку серйозного небажаного явища пневмонії склала 1.9% на рік при терапії, що включає будесонід, і 1.5% на рік – при терапії без будесоніду. Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні терапії, що включає будесонід, з терапією без будесоніду склало 1.15 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0.83, 1.57). Об'єднане співвідношення ризиків при порівнянні будесоніду/формотеролу з формотеролом або плацебо становило 1.00 (95% ДІ: 0.69, 1.44). Причинно-наслідковий зв'язок розвитку пневмонії із застосуванням препаратів, що містять будесонід, не встановлено.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Очікується, що препарат Симбікорт Рапіхалер не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.
Застосування при порушеннях функції нирок
Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Застосування при порушеннях функції печінки
Відсутні дані про застосування препарату Симбікорт Рапіхалер у пацієнтів з порушенням функції печінки.
Виведення будесоніду та формотеролу відбувається головним чином шляхом метаболізму в печінці, тому можливе збільшення експозиції у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки. Такі пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Не потрібно коригувати дозу пацієнтам похилого віку.
Застосування у дітей
Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 6 років.
Препарат дозуванням 160 мкг + 4.5 мкг/доза протипоказаний у віці до 12 років.
Нозологія (коди МКЛ)J44 Інша хронічна обструктивна легенева хвороба J45 Астма
Власник реєстраційного посвідчення
ASTRAZENECA AB (Швеція)
Власник товарного знаку
ASTRAZENECA DUNKERQUE PRODUCTION (Франція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Симбикорт Рапихалер порошок для ингаляций дозированный 160мкг+4,5мкг/доза 120доз с доставкой в любой город или село Украины. Купить Симбикорт Рапихалер порошок для ингаляций дозированный 160мкг+4,5мкг/доза 120доз можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Симбикорт Рапихалер порошок для ингаляций дозированный 160мкг+4,5мкг/доза 120доз быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Формисонид капсулы с порошком для ингаляций 80 мкг+4,5 мкг/доза 60 шт., Формисонид капсулы с порошком для ингаляций 80 мкг+4,5 мкг/доза 120 шт., Формисонид капсулы с порошком для ингаляций 320 мкг+9 мкг/доза 60 шт., Формисонид капсулы с порошком для ингаляций 160 мкг+4,5 мкг/доза 60 шт., Формисонид порошок для ингаляций дозированный 160 мкг+4,5 мкг/доза 120 шт. в комплекте с устройством для ингаляций, ДуоРесп Спиромакс порошок для ингаляций дозированный 160 мкг+4,5 мкг/доза 120 доз 3 шт., ДуоРесп Спиромакс порошок для ингаляций дозированный 160 мкг+4,5 мкг/доза 120 доз, ДуоРесп Спиромакс порошок для ингаляций дозированный 320 мкг+9 мкг/доза 60 доз, Симбикорт Турбухалер порошок для ингаляций дозированный 320 мкг+9 мкг/доза 60 доз, Симбикорт Турбухалер порошок для ингаляций дозированный 160 мкг+4,5 мкг/доза 120 доз, Симбикорт Турбухалер порошок для ингаляций дозированный 80 мкг+4,5 мкг/доза 120 доз, Симбикорт Турбухалер порошок для ингаляций дозированный 80 мкг+4,5 мкг/доза 60 доз, Симбикорт Турбухалер порошок для ингаляций дозированный 160 мкг+4,5 мкг/доза 60 доз, Будесонид-натив раствор для ингаляций 0,25 мг/мл флакон 2 мл 10 шт., Будесонид-натив раствор для ингаляций 0,5 мг/мл флакон 2 мл 10 шт., Формисонид-натив Формисонид-Натив капсулы с порошком для ингаляций 160 мкг+4,5 мкг/доза 120 шт., Формисонид-натив Формисонид-Натив капсулы с порошком для ингаляций 160 мкг+4,5 мкг/доза 60 шт., Формисонид-натив Формисонид-Натив капсулы с порошком для ингаляций 320 мкг+9 мкг/доза 60 шт., Форадил Комби набор капсул с порошком для ингаляций 120 шт. (12 мкг 60 шт.+400 мкг 60 шт.), Форадил Комби набор капсул с порошком для ингаляций 120 шт. (12 мкг 60 шт.+200 мкг 60 шт.).
