Селлсепт капсулы 250 мг 100 шт Цена

Иммунодепрессант, ингибитор инозинмонофосфатдегидрогеназы - микофенолата мофетил (ММФ) представляет собой 2-морфолиноэтиловый эфир микофеноловой кислоты (МФК). МФК - мощный селективный неконкурентный и обратимый ингибитор инозинмонофосфатдегидрогеназы (ИМФДГ), который подавляет синтез гуанозиновых нуклеотидов de novo. Механизм, путем которого МФК подавляет ферментную активность ИМФДГ, по-видимому, связан с тем, что МФК структурно имитирует как кофактор никотинамиддинуклеотидфосфата, так и катализирующую молекулу воды. Это препятствует окислению ИМФ в ксантозо-5-монофосфат – важнейший этап биосинтеза гуанозиновых нуклеотидов de novo. МФК оказывает более выраженное цитостатическое действие на лимфоциты, чем на другие клетки, поскольку пролиферация Т- и В-лимфоцитов очень сильно зависит от синтеза пуринов de novo, в то время как клетки других типов могут переходить на обходные пути метаболизма.

Эффективность

В клинических исследованиях по профилактике отторжения после пересадки почки, сердца и печени Селлсепт назначали в комбинации со следующими препаратами: иммуноглобулином антитимоцитарным, ОКТ3 (ортоклон мышиных моноклональных антител), циклоспорином и кортикостероидами. Кроме того, Селлсепт назначали в комбинации с циклоспорином и кортикостероидами для лечения рефрактерного отторжения пересаженной почки. До начала приема препарата Селлсепт пациенты также могли получать иммуноглобулин антитимоцитарный, антилимфоцитарный глобулин и ОКТ3. Позднее Селлсепт использовался в клинических исследованиях вместе с даклизумабом и такролимусом.

Профилактика отторжения трансплантатов

Безопасность и эффективность препарата Селлсепт в комбинации с кортикостероидами и циклоспорином оценивались в трех рандомизированных, двойных слепых, многоцентровых исследованиях у взрослых после трансплантации почки, в одном рандомизированном, двойном слепом, многоцентровом исследовании у больных после трансплантации сердца и в одном рандомизированном, двойном слепом, многоцентровом исследовании у больных после трансплантации печени.

Безопасность, фармакокинетика и эффективность препарата Селлсепт в комбинации с кортикостероидами и циклоспорином у детей после трансплантации почки оценивались в открытом, многоцентровом исследовании при участии 100 детей в возрасте от 3 месяцев до 18 лет.

Трансплантация почки

У взрослых в комбинации с кортикостероидами и циклоспорином Селлсепт статистически достоверно (р<0.05) снижал частоту развития неэффективности терапии в первые 6 месяцев после трансплантации и гистологически доказанного отторжения в ходе терапии, в дозе 2 г/сут снижает кумулятивную частоту гибели трансплантата и летальности за 12 месяцев после трансплантации почки, но в дозе 3 г/сут увеличивает частоту преждевременного выбывания из исследования по любой причине.

У детей (от 3 месяцев до 18 лет) в открытом исследовании препарата Селлсепт (порошк для приготовления суспензии) при участии детей после трансплантации почки во всех возрастных группах прием препарата Селлсепт осуществлялся в дозах 600 мг/м2 два раза в день (до 1 г два раза в день).

Частота гистологически доказанного отторжения была сходной в различных возрастных группах (от 3 месяцев до <6 лет, от 6 лет до <12 лет, от 12 лет до 18 лет). Общая частота случаев гистологически доказанного отторжения к 6 месяцу посттрансплантационного периода была сравнима со значениями данного показателя у взрослых. Суммарная частота гибели трансплантата (5%) и летальности (2%) за 12 месяцев после трансплантации была сравнима со значениями, наблюдавшимися у взрослых, перенесших трансплантацию почки.

Трансплантация сердца

Отторжение.Различий в частоте гистологически доказанного отторжения, приведшего к нарушению гемодинамики, в группах препарата Селлсепт и азатиоприна не было.

Выживаемость. По показателю летальности и повторных трансплантаций при пересадке сердца ММФ превосходит азатиоприн.

Трансплантация печени

При проведении первичного анализа (intent-to-treat– всех включенных больных) Селлсепт в комбинации с кортикостероидами и циклоспорином более эффективно, чем азатиоприн, предотвращал острое отторжение (р=0.025) и обеспечивал такую же выживаемость, как азатиоприн.

Лечение рефрактерного отторжения трансплантатов

Терапия ММФ снижала частоту гибели трансплантата или летальных исходов через 6 месяцев после начала терапии на 45% (р=0.062) у пациентов, перенесших пересадку почки, с рефрактерным к терапии острым, клеточно-опосредованным отторжением трансплантата.

Доклинические данные по безопасности

В дозах, в 2-3 раза превышающих терапевтические при пересадке почки и в 1.3-2 раза – по сравнению с таковым у пациентов после пересадки сердца, ММФ не стимулировал образование опухолей и не влиял на фертильность самцов крыс. Два теста на генотоксичность (определение тимидинкиназы в клетках мышиной лимфомы и тест с микроядрышками мыши) указали на то, что в дозах, оказывающих серьезный токсический эффект, ММФ потенциально способен вызывать хромосомную нестабильность. В других тестах на генотоксичность (тест на мутации бактерий, тест конверсии митотического гена дрожжей или тест хромосомных аберраций в клетках яичника китайского хомячка) наличие у препарата мутагенной активности не было выявлено.

В экспериментах по фертильности и репродуктивности самок крыс пероральный прием препарата в дозе, в 0.5 раза превышающей системное воздействие дозы 2 г/сут после пересадки почки и примерно в 0.3 раза превышающей системное воздействие клинической дозы 3 г/сут, рекомендованной после пересадки сердца, вызывал пороки развития (в том числе анофтальмию, агнатию и гидроцефалию) в первом поколении потомства без какого-либо токсического действия на мать. В последующих поколениях потомства влияния на фертильность и репродуктивность не отмечалось.

В исследованиях тератогенности у крыс, получавших препарат в дозе по системному воздействию примерно в 0.5 раза превышающей дозу 2 г/сут, рекомендованную пациентам после трансплантации почки, и примерно в 0.3 раза превышающей системную экспозицию при приеме дозы 3 г/сут, рекомендованной больным после трансплантации сердца, отмечалась резорбция плодов и врожденные пороки развития у потомства (включая анофтальмию, агнатию и гидроцефалию у крыс и пороки развития сердечно-сосудистой системы, почек, эктопия сердца и почек, диафрагмальные и пупочные грыжи у потомства кроликов) без признаков токсического действия на мать.

В токсикологических исследованиях ММФна животных основные поражения локализовались в кроветворных и лимфоидных органах и возникали при таком уровне системной экспозиции препарата, который эквивалентен или меньше уровня экспозиции при приеме клинической дозы 2 г/сут, рекомендованной больным после пересадки почки. Профиль неклинической токсичности ММФсовпадает с нежелательными явлениями, отмеченными в клинических исследованиях у человека, которые позволили получить данные по безопасности, более значимые для популяции пациентов.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою блідо-лілового кольору, з гравіюванням "CellCept 500" на одній стороні та "Roche" - на іншій.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна - 244 мг, кроскармелоза натрію - 32.5 мг, повідон К90 - 24.4 мг, магнію стеарат - 12.2 мг.

Склад оболонки: опадрай лавандовий (Opadry Lavender) Y-5-10272-A (гіпромелоза, гіпоролоза, титану діоксид (Е171), макрогол 400, барвник індигокармін (Е132), барвник заліза оксид червоний (Е172)) - 24 мг.

10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.

L04AA06 Mycophenolic acid

Імунодепресивний препарат

мікофенолату мофетил

Імунодепресивний засіб

Препарат слід зберігати при температурі не вище 30°С у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Імунодепресант, інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази - мікофенолату мофетил (ММФ) являє собою 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК). МФК – потужний селективний неконкурентний та оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), який пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидів de novo. Механізм, шляхом якого МФК пригнічує ферментну активність ІМФДГ, мабуть, пов'язаний з тим, що МФК структурно імітує як кофактор нікотинамідинуклеотидфосфату, так і каталізуючу молекулу води. Це перешкоджає окисленню ІМФ у ксантозо-5-монофосфат – найважливіший етап біосинтезу гуанозинових нуклеотидів de novo. МФК має більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- та В-лімфоцитів дуже залежить від синтезу пуринів de novo, тоді як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Ефективність

У клінічних дослідженнях з профілактики відторгнення після пересадки нирки, серця та печінки Селлсепт призначали у комбінації з такими препаратами: імуноглобуліном антитимоцитарним, ОКТ3 (ортоклон мишачих моноклональних антитіл), циклоспорином та кортикостероїдами. Крім того, Селлсепт призначали у комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами для лікування рефрактерного відторгнення пересадженої нирки. До початку прийому препарату Селлсепт пацієнти також могли отримувати імуноглобулін антитимоцитарний, антилімфоцитарний глобулін та ОКТ3. Пізніше Селлсепт використовувався у клінічних дослідженнях разом із даклізумабом та такролімусом.

Профілактика відторгнення трансплантатів

Безпека та ефективність препарату Селлсепт у комбінації з кортикостероїдами та циклоспорином оцінювалися у трьох рандомізованих, подвійних сліпих, багатоцентрових дослідженнях у дорослих після трансплантації нирки, в одному рандомізованому, подвійному сліпому, багатоцентровому дослідженні у хворих після трансплантації серця та в одному рандомізованому, дослідженні у хворих після трансплантації печінки.

Безпека, фармакокінетика та ефективність препарату Селлсепт у комбінації з кортикостероїдами та циклоспорином у дітей після трансплантації нирки оцінювалися у відкритому, багатоцентровому дослідженні за участю 100 дітей віком від 3 місяців до 18 років.

Трансплантація нирки

У дорослих у комбінації з кортикостероїдами та циклоспорином Селлсепт статистично достовірно (р<0.05) знижував частоту розвитку неефективності терапії в перші 6 місяців після трансплантації та гістологічно доведеного відторгнення в ході терапії, у дозі 2 г/добу знижує кумулятивну частоту місяців після трансплантації нирки, але в дозі 3 г на добу збільшує частоту передчасного вибуття з дослідження з будь-якої причини.

У дітей (від 3 місяців до 18 років) у відкритому дослідженні препарату Селлсепт (порошок для приготування суспензії) за участю дітей після трансплантації нирки у всіх вікових групах прийом препарату Селлсепт здійснювався у дозах 600 мг/м2 двічі на день (до 1 г два десь у день).

Частота гістологічно доведеного відторгнення була подібною до різних вікових груп (від 3 місяців до <6 років, від 6 років до <12 років, від 12 років до 18 років). Загальна частота випадків гістологічно доведеного відторгнення до 6 місяця посттрансплантаційного періоду порівнянна зі значеннями даного показника у дорослих. Сумарна частота загибелі трансплантату (5%) та летальності (2%) за 12 місяців після трансплантації була порівнянна зі значеннями, що спостерігалися у дорослих, які перенесли трансплантацію нирки.

Трансплантація серця

Відрізнення. Відмінностей у частоті гістологічно доведеного відторгнення, що призвело до порушення гемодинаміки, у групах препарату Селлсепт та азатіоприну не було.

Виживання. За показником летальності та повторних трансплантацій при пересадці серця ММФ перевершує азатіоприн.

Трансплантація печінки

При проведенні первинного аналізу (intent-to-treat– всіх включених хворих) Селлсепт у комбінації з кортикостероїдами та циклоспорином більш ефективно, ніж азатіоприн, запобігав гострому відторгненню (р=0.025) і забезпечував таку ж виживання, як азатіоприн.

Лікування рефрактерного відторгнення трансплантатів

Терапія ММФ знижувала частоту загибелі трансплантату або летальних випадків через 6 місяців після початку терапії на 45% (р=0.062) у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, з рефрактерним до терапії гострим, клітинно-опосередкованим відторгненням трансплантату.

Доклінічні дані щодо безпеки

У дозах, що у 2-3 рази перевищують терапевтичні при пересадці нирки та у 1.3-2 рази – порівняно з таким у пацієнтів після пересадки серця, ММФ не стимулював утворення пухлин і не впливав на фертильність самців щурів. Два тести на генотоксичність (визначення тимідинкінази в клітинах мишачої лімфоми та тест з мікроядрами миші) вказали на те, що в дозах, що мають серйозний токсичний ефект, ММФ потенційно здатний викликати хромосомну нестабільність. В інших тестах на генотоксичність (тест на мутації бактерій, тест конверсії мітотичного гена дріжджів або тест хромосомних аберацій у клітинах яєчника китайського хом'ячка) наявність препарату мутагенної активності не було виявлено.

В експериментах з фертильності та репродуктивності самок щурів пероральний прийом препарату в дозі, що в 0.5 рази перевищує системний вплив дози 2 г/добу після пересадки нирки і приблизно в 0.3 рази перевищує системний вплив клінічної дози 3 г/добу, рекомендованої після пересадки серця, викликав порок розвитку (у тому числі анофтальмію, агнатію та гідроцефалію) у першому поколінні потомства без будь-якого токсичного впливу на матір. У наступних поколіннях потомства впливу на фертильність та репродуктивність не відзначалося.

У дослідженнях тератогенності у щурів, які отримували препарат у дозі за системною дією приблизно в 0,5 рази, що перевищує дозу 2 г/добу, рекомендовану пацієнтам після трансплантації нирки, і приблизно в 0,3 рази перевищує системну експозицію при прийомі дози 3 г/добу, рекомендованої хворим після трансплантації. серця, відзначалася резорбція плодів і вроджені вади розвитку у потомства (включаючи анофтальмію, агнатію та гідроцефалію у щурів та вади розвитку серцево-судинної системи, нирок, ектопія серця та нирок, діафрагмальні та пупкові грижі у потомства кроликів) без ознак токс.

У токсикологічних дослідженнях ММФ на тваринах основні ураження локалізовувалися в кровотворних і лімфоїдних органах і виникали при такому рівні системної експозиції препарату, який еквівалентний або менший за рівень експозиції при прийомі клінічної дози 2 г/добу, рекомендованої хворим після пересадки нирки. Профіль неклінічної токсичності ММФ збігається з небажаними явищами, зазначеними у клінічних дослідженнях у людини, які дозволили отримати дані з безпеки, більш значущі для популяції пацієнтів.

Дорослим та дітям з площею поверхні тіла >1.25 м2 (приблизний вік 12 років):

Дорослим:

Селлсепт призначають у вигляді комбінованої терапії з циклоспорином та кортикостероїдами.

Дорослим

Профілактика відторгнення трансплантату нирки

Прийом препарату слід розпочати протягом 72 годин після проведення операції трансплантації. Хворим на ниркові трансплантати рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г). Хоча в клінічних дослідженнях було показано, що доза в 1.5 г двічі на добу (добова доза 3 г) також є безпечною та ефективною, її переваги щодо ефективності у хворих після пересадки нирки не встановлені. У хворих, які отримували 2 г ММФ на добу, профіль безпеки був, в цілому, краще, ніж у отримували добову дозу в 3 г.

Профілактика відторгнення трансплантату серця

Прийом препарату слід розпочати протягом 5 днів після проведення операції трансплантації. Рекомендований режим дозування – по 1.5 г 2 рази на добу (добова доза 3 г).

Профілактика відторгнення трансплантату печінки

Прийом препарату необхідно розпочати якомога раніше після проведення операції трансплантації (залежно від можливості пацієнта переносити препарат). Рекомендований режим дозування – по 1.5 г 2 рази на добу (добова доза 3 г).

Лікування першого або рефрактерного відторгнення трансплантату нирки.

Рекомендований режим дозування – по 1.5 г 2 рази на добу (добова доза 3 г).

Після пересадки нирки, серця або печінки першу дозу Селлсепту слід приймати якомога раніше.

Дозування в особливих випадках

При нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів <1300 в 1 мкл крові) необхідно перервати лікування ММФ або зменшити його дозу та ретельно спостерігати за пацієнтом.

У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл/хв/1.73 м2) поза найближчим посттрансплантаційним періодом або після терапії з приводу гострого або рефрактерного відторгнення слід уникати доз вище 1 г 2 рази на добу. Дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки, відсутні.

Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантату не потрібна.

Хворим, які перенесли пересадку нирки і мають тяжке ураження паренхіми печінки , корекція дози не потрібна. Дані щодо пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли пересадку серця, відсутні.

У хворих похилого та старечого віку (≥65 років), які перенесли пересадку нирки, рекомендована доза дорівнює 1 г 2 рази на добу, а після пересадки серця або печінки – 1.5 г 2 рази на добу.

Діти

Профілактика відторгнення трансплантату нирки: пацієнтам дитячого віку старше 12 років, які перенесли трансплантацію нирки, при площі поверхні 1.25-1.50 м2 можливе призначення капсул по 750 мг двічі на добу (добова доза 1.5 г); при площі поверхні понад 1.50 м2 можливе призначення капсул по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г);

Лікування першого або рефрактерного відторгнення нирок трансплантату: дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату для лікування першого або рефрактерного відторгнення трансплантату нирки у хворих дитячого віку відсутні;

Дані щодо безпеки та ефективності препарату у хворих дитячого віку після пересадки серця або печінки відсутні.

Дані про передозування ММФ були отримані у клінічних дослідженнях та при постреєстраційному застосуванні. Найчастіше даних про небажані явища не зареєстровано. При передозуванні небажаних явищ додатково до описаних нижче не виявлено.

Очікується, що передозування ММФ може призвести до надмірної імуносупресії (як наслідок цього до підвищення чутливості до інфекцій) і пригнічення кісткового мозку. У разі розвитку нейтропенії прийом препарату Селлсепт має бути припинено або знижено дозу препарату. МФК не можна видалити з організму методом гемодіалізу. Однак, при високих концентраціях МФКГ у плазмі (>100 мкг/мл) невеликі його кількості таки виводяться. Препарати, що зв'язують жовчні кислоти, наприклад, колестірамін, можуть сприяти усуненню МФК з організму, збільшуючи його екскрецію.

Ацикловір. При одночасному застосуванні ММФ та ацикловіру спостерігалися вищі концентрації МФКГ та ацикловіру в плазмі, ніж при призначенні кожного препарату окремо. Оскільки плазмові концентрації МФКГ, як і ацикловіру, підвищуються при нирковій недостатності, є ймовірність, що ці два препарати конкурують щодо канальцевої секреції, що може призводити до подальшого підвищення концентрації обох лікарських засобів.

Антациди, що містять алюмінію та магнію гідроксид знижують всмоктування ММФ.

Колестирамін . Після призначення разової дози ММФ1.5 г здоровим добровольцям, які попередньо приймали по 4 г колестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК на 40%. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ММФ і препаратів, що впливають на печінково-кишкову рециркуляцію.

Циклоспорин . ММФне впливає на фармакокінетику циклоспорину. Проте, при припиненні прийому циклоспорину можна очікувати збільшення AUCМФК приблизно на 30%.

Ганцикловір. За результатами дослідження з одноразовим пероральним прийомом рекомендованих доз ММФі внутрішньовенним введенням ганцикловіру з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику ММФ та ганцикловіру, можна припустити, що одночасне застосування цих двох препаратів (конкурують у процесі канальцевої секреції). Істотної зміни фармакокінетики МФК не очікується, тому коригувати дозу ММФ не потрібно. Якщо ММФі ганцикловір (або його проліки, наприклад, валганцикловір) призначають хворим на ниркову недостатність, необхідно ретельно спостерігати хворих.

Пероральні контрацептиви . ММФ не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів. У дослідженні за участю 18 жінок з псоріазом при одночасному прийомі протягом 3 менструальних циклів препарату Селлсепт (1 г 2 рази на добу) з комбінованими пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол (0.02-0.04 мг) та левоноргестрел (0.05-0. 0.15 мг) або гестоден (0.05-0.1 мг), не було виявлено клінічно значущої дії препарату Селлсепт на концентрації прогестерону, лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Таким чином, Селлсепт не впливає на придушення овуляції під дією пероральних контрацептивів.

Однак, під час прийому препарату Селлсепт додатково до пероральних контрацептивів необхідно використовувати інші методи контрацепції.

Триметоприм/сульфаметоксазол, норфлоксацин, метронідазол . Не впливають на системну експозицію МФК при призначенні з одним із антибактеріальних препаратів. Але одночасне застосування препарату Селлсепт у комбінації з норфлоксацином та метронідазолом знижує AUC0-48 МФК на 30% після одноразового прийому препарату Селлсепт.

Такролімус. При одночасному застосуванні не виявлено впливу на AUC та Сmax МФК у пацієнтів після пересадки печінки та нирок. У пацієнтів після трансплантації нирок призначення препарату Селлсепт не впливало на концентрацію такролімусу. У хворих із стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового прийому ММФ у дозі 1.5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20%.

Сіролімус. У пацієнтів після трансплантації нирок одночасний прийом препарату Селлсепт та циклоспорину призводив до зменшення експозиції МФК на 30-50% порівняно з пацієнтами, які отримують комбінацію сиролімусу та препарату Селлсепт.

ріфампіцин. Після корекції дози відмічено зменшення експозиції МФК на 70% (AUC0-12) у пацієнтів після одномоментної трансплантації серця та легень, рекомендується контроль експозиції МФК та корекція дози препарату Селлсепт для підтримки клінічного ефекту при сумісному призначенні.

Ципрофлоксацин та амоксицилін у комбінації з клавулановою кислотою. У пацієнтів після трансплантації нирок у дні безпосередньо після перорального прийому ципрофлоксацину або амоксициліну у комбінації з клавулановою кислотою спостерігається зниження мінімальної концентрації МФК на 54%. При продовженні антибактеріальної терапії цей ефект знижується, а після припинення терапії зникає. Клінічне значення цього явища невідоме, оскільки зміна мінімальної концентрації може неадекватно відображати зміну сумарної експозиції МФК.

При одночасному застосуванні пробенециду та ММФ мавпам спостерігалося збільшення AUC МФКГ у плазмі у 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати з МФКГ, що призводить до збільшення концентрації МФКГ або іншого препарату в плазмі, який також піддається канальцевій секреції.

Севеламер. Одночасне застосування севеламеру та МФК у дорослих та дітей знижувало Сmax та AUC0-12 МФК на 30% та 25%, відповідно. Севеламер та інші фосфатзв'язуючі препарати, що не містять кальцій, повинні призначатися через 2 години після прийому Селлсепту, щоб зменшити вплив на всмоктування МФК.

Живі ослаблені вакцини. Не повинні вводитись пацієнтам у стані імунодепресії. Антитілоутворення у відповідь інші вакцини може бути знижено.

Препарат категорії D (за класифікацією FDA - US FoodandDrugAdministration).

Виявлено підвищений ризик мимовільного викидня в І триместрі вагітності, а також підвищений ризик вроджених вад розвитку, включаючи аномалії розвитку зовнішнього вуха, «вовча паща», «заяча губа», дистальних відділів кінцівок, аномалії серця, стравоходу та нирок.

Пацієнтка, яка планує вагітність, не повинна приймати Селлсепт доти, доки ефективні інші імунодепресивні препарати. Якщо пацієнтка приймає препарат при плануванні вагітності або при виникненні вагітності, то вона повинна бути поінформована про потенційну шкоду для плода.

Терапію ММФ не слід розпочинати доти, доки не отримано негативного результату обстеження на вагітність при використанні методу аналізу сироватки або сечі з чутливістю не менше 25 мМЕ/мл (не пізніше 1 тижня до початку терапії). До початку терапії ММФ, під час лікування та протягом 6 тижнів після закінчення терапії обов'язково використання надійних методів контрацепції, навіть якщо в анамнезі у жінки є безпліддя (за винятком перенесеної гістеректомії). Якщо утримання від статевого життя неможливе, необхідно використовувати два надійні методи контрацепції одночасно, оскільки потенційно можливе зниження рівня гормонів при пероральному прийомі контрацептивних препаратів на фоні терапії препаратом Селлсепт.

У щурів ММФ виділяється із молоком. Чи виділяється ММФ із жіночим молоком, невідомо. Оскільки з жіночим молоком екскретується багато препаратів, а також у зв'язку з можливістю серйозних побічних реакцій на ММФ грудних дітей, вибір між продовженням годування груддю або прийомом препарату роблять з урахуванням важливості лікування для матері.

Профіль побічних дій, пов'язаних із застосуванням імунодепресантів, часто важко встановити через наявність основного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарських засобів.

Дані клінічних досліджень

Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням ММФ у комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами для профілактики відторгнення ниркового, серцевого або печінкового трансплантату, є діарея, лейкопенія, сепсис та блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких типів інфекцій, наприклад, опортуністичних.

Профіль безпеки ММФ при лікуванні рефрактерного відторгнення нирки аналогічний, що спостерігався в трьох контрольованих дослідженнях з профілактики відторгнення нирки при використанні препарату в дозі 3 г на добу. Діарея і лейкопенія, потім анемія, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, сепсис були переважаючими побічними реакціями, що зустрічалися у хворих на ММФ частіше, ніж у хворих, які внутрішньовенно отримували кортикостероїди.

Злоякісні новоутворення. Як і на тлі комбінованої імуносупресії взагалі, так і при призначенні ММФ як компонента імуносупресивної схеми є підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих, які перенесли пересадку нирки, серця або печінки та спостерігалися не менше 1 року, лімфопроліферативні захворювання або лімфоми розвинулися у 0.4-1% хворих, які отримували ММФ (у дозах 2 або 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами . Рак шкіри (за винятком меланому) відзначався у 1.6-3.2% хворих, злоякісні новоутворення інших типів – у 0.7-2.1% хворих. Трирічні дані з безпеки у пацієнтів після пересадки нирки або серця не виявили будь-яких несподіваних змін у показнику захворюваності на злоякісні новоутворення, порівняно з річними показниками. Після пересадки печінки хворих спостерігали не менше 1 року, але не менше 3 років.

У контрольованих дослідженнях лікування рефрактерного відторгнення нирки частота лімфом при середньому періоді спостереження до 42 місяців склала 3.9%.

Оппортуністичні інфекції. Ризик опортуністичних інфекцій підвищений у всіх посттрансплантаційних пацієнтів та зростає зі збільшенням ступеня імуносупресії. У контрольованих клінічних дослідженнях при призначенні ММФ (2 або 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами у хворих, що спостерігалися протягом 1 року після пересадки нирки (на дозі 2 г/добу), серця та печінки, найчастішими інфекціями були кандидоз шкіри та слизових оболонок, цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція: ЦМВ віремія/ЦМВ синдром (13.5%) та інфекція, спричинена вірусом простого герпесу.

Діти (3 місяці-18 років). Тип небажаних реакцій та частота їх виникнення у клінічному дослідженні при пероральному прийомі 600 мг/м2 ММФ 2 рази на добу у дітей віком від 3 місяців до 18 років (N=100) практично не відрізнялися від таких у дорослих пацієнтів, які отримували препарат у дозі 1 г 2 рази на добу. Однак такі побічні реакції як діарея, лейкопенія, сепсис, інфекції, анемія зустрічалися частіше (≥10%) у дітей, особливо у віці до 6 років.

У хворих похилого та старечого віку (≥65 років) при лікуванні ММФ в рамках комбінованої імуносупресивної терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусної інфекції), а також, можливо, шлунково-кишкових кровотеч молодого віку.

Небажані явища, зазначені у ≥10% та у 3-10% хворих, які отримували ММФ у комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами у контрольованих дослідженнях з профілактики відторгнення ниркового трансплантату (3 дослідження, дані по добовій дозі 2 та 3 мг), у контрольованому пересадці серця та в контрольованому дослідженні з пересадки печінки.

*(всього n=1483) , **( всього n=578) , ***( всього n=564)

У трьох контрольованих дослідженнях з профілактики відторгнення ниркового трансплантата профіль безпеки ММФ у добовій дозі 2 г був дещо кращим, ніж у добовій дозі 3 г.

Післяреєстраційне застосування препарату

З боку органів травлення: коліт (іноді цитомегаловірусної етіології), панкреатит, окремі випадки атрофії кишкових ворсин.

З боку імунної системи : окремі випадки тяжких, що загрожують життю інфекцій (менінгіту, інфекційного ендокардиту), підвищення частоти деяких інфекцій типу туберкульозу та атипових мікобактеріальних інфекцій.

Випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), іноді фатальні, спостерігалися у пацієнтів, які приймали Селлсепт. У повідомленнях про ці випадки є інформація про наявність у пацієнтів додаткових факторів ризику розвитку ПМЛ, що включають імуносупресивну терапію та погіршення стану імунітету.

У пацієнтів, які приймали Селлсепт, спостерігалися випадки розвитку нефропатії, асоційованої з BK-вірусом (BKvirus-associatednephropathy). Ця інфекція може призводити до серйозних наслідків, іноді до загибелі трансплантату нирки.

Випадки розвитку парціальної червоноклітинної аплазії (ПККА) спостерігалися у пацієнтів, які приймали Селлсепт у комбінації з іншими імуносупресивними препаратами.

Аномалії розвитку: зареєстровані випадки аномалій розвитку плода (включаючи вади) у пацієнток, які приймали ММФ під час вагітності в комбінації з іншими імунодепресантами.

Інші небажані реакції, що спостерігалися під час реєстраційного застосування препарату, не відрізняються від небажаних реакцій, зареєстрованих у контрольованих клінічних дослідженнях.

підвищена індивідуальна чутливість до ММФ, МФК та інших компонентів препарату; дефіцит гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази; одночасний прийом з азатіоприном.

З обережністю: захворювання ШКТ (у фазі загострення), одночасний прийом ММФ з такролімусом, сиролімусом, із препаратами, що впливають на печінково-кишкову рециркуляцію.

Як і на тлі комбінованої імуносупресії взагалі, так і при призначенні ММФ як компонента імуносупресивної схеми є підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Цей ризик, мабуть, пов'язаний не із застосуванням будь-якого препарату як такого, а з інтенсивністю та тривалістю імуносупресії.

Як і у всіх хворих з підвищеним ризиком раку шкіри, слід обмежити вплив сонячних та ультрафіолетових променів носінням відповідного закритого одягу та використанням сонцезахисних кремів з високим значенням захисного фактора.

Хворі, які отримують ММФ, повинні бути проінформовані про необхідність відразу ж повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції, кровоточивість, кровотечі або інші ознаки пригнічення кісткового мозку.

Надмірне придушення імунної системи може також підвищити сприйнятливість до інфекцій, у тому числі опортуністичних, сепсису та інших інфекцій з летальним кінцем. Подібні випадки включають реактивацію латентної вірусної інфекції, наприклад викликаної поліомавірусами. Випадки розвитку ПМЛ, асоційовані з JC-вірусом, іноді фатальні, спостерігалися у пацієнтів, які приймали Селлсепт. У повідомленнях про ці випадки є інформація про наявність у пацієнтів додаткових факторів ризику розвитку ПМЛ, що включають імуносупресивну терапію та погіршення стану імунітету. У пацієнтів з імуносупресією за наявності неврологічних симптомів слід провести диференціальну діагностику ПМЛ та рекомендувати консультації невролога.

У пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки та приймали Селлсепт, спостерігалися випадки розвитку нефропатії, асоційованої з BK-вірусом (BK virus-associated nephropathy). Ця інфекція може призводити до серйозних наслідків, іноді до загибелі трансплантату нирки. Слід проводити моніторинг стану пацієнтів, які приймають ММФ, для виявлення хворих на ризик розвитку нефропатії, асоційованої з BK-вірусом. При розвитку симптомів нефропатії, що асоціюється з BK-вірусом, необхідно розглянути питання про зниження імуносупресії.

Випадки розвитку ПККА спостерігалися у пацієнтів, які приймали Селлсепт у поєднанні з іншими імуносупресивними препаратами. Механізм розвитку ПККА при призначенні препарату Селлсепт не відомий, так само як і внесок інших імуносупресантів та їх комбінації. У деяких випадках ПККА була оборотною після зниження дози препарату Селлсепт або відміни. Однак у пацієнтів, які перенесли трансплантацію, зниження імуносупресії може поставити під загрозу трансплантат.

У ході лікування ММФ вакцинація може бути менш ефективною; необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин. Можна проводити протигрипозну вакцинацію відповідно до національних рекомендацій.

Оскільки прийом ММФ може супроводжуватися побічними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту (виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації шлунково-кишкового тракту), необхідно бути обережним при призначенні ММФ хворим із захворюваннями травного тракту в стадії загострення.

Оскільки ММФ є інгібітором ІМФДГ, то з теоретичної точки зору не слід призначати його пацієнтам з рідкісним генетично обумовленим спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (синдроми Льоша-Найєна та Келлі-Зігміллера).

ММФ не рекомендується застосовувати одночасно з азатіоприном, оскільки обидва препарати пригнічують кістковий мозок, та їх одночасний прийом не вивчався.

Враховуючи значне зменшення AUC МФК при прийомі колестираміну, необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ММФ з препаратами, що впливають на печінково-кишкову рециркуляцію, оскільки вони можуть знизити ефективність ММФ.

Відношення ризику та користі одночасного застосування ММФ та такролімусу або сиролімусу не встановлено.

У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю слід уникати призначення доз понад 1 г 2 рази на добу.

Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантату не потрібна, проте їх потрібно ретельно спостерігати. Дані щодо хворих, які перенесли пересадку серця або печінки і мають тяжку ниркову недостатність, відсутні.

У хворих похилого віку ризик небажаних явищ може бути вищим, ніж у молодших пацієнтів.

Лабораторний контроль : при лікуванні ММФ необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця щотижня, протягом другого та третього місяців лікування – двічі на місяць, а потім протягом першого року – щомісяця. Особливу увагу слід привернути до себе можливість розвитку нейтропенії. Нейтропенія може бути пов'язана як із прийомом ММФ, так і із застосуванням інших лікарських препаратів, вірусними інфекціями або поєднанням цих причин. При виникненні нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1300 в 1 мкл) необхідно перервати лікування ММФ або зменшити дозу, проводячи при цьому ретельне спостереження за цими хворими.

Поводження з препаратом

Оскільки ММФ в експерименті на щурах та кроликах виявив тератогенну дію, не слід порушувати цілісність капсул препарату Селлсепт. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах препарату Селлсепт, або його прямого попадання на шкіру або слизові оболонки. Якщо це сталося, потрібно ретельно промити цю ділянку водою з милом, а очі – просто водою.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

При керуванні транспортними засобами, роботі з машинами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, необхідно враховувати, що препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.

У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл/хв/1.73 м2) поза найближчим посттрансплантаційним періодом або після терапії з приводу гострого або рефрактерного відторгнення слід уникати доз вище 1 г 2 рази на добу. Дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки, відсутні.

Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантату не потрібна.

Хворим, які перенесли пересадку нирки і мають тяжке ураження паренхіми печінки , корекція дози не потрібна. Дані щодо пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли пересадку серця, відсутні.

Препарат відпускається за рецептом.

У хворих похилого віку ризик небажаних явищ може бути вищим, ніж у молодших пацієнтів. У хворих похилого та старечого віку (≥65 років), які перенесли пересадку нирки, рекомендована доза дорівнює 1 г 2 рази на добу, а після пересадки серця або печінки – 1.5 г 2 рази на добу.

Можливе застосування за показаннями та в рекомендованих дозах.

F.HOFFMANN-LA ROCHE Ltd. (Швейцарія)

ORTAT AO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Италия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Селлсепт капсулы 250 мг 100 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Селлсепт капсулы 250 мг 100 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, Вас заинтересует информация про этот товар. Хотите приобрести Селлсепт капсулы 250 мг 100 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Микофенолата мофетил таблетки покрытые оболочкой 250 мг 100 шт., Микофенолата мофетил таблетки покрытые пленочной оболочкой 500 мг 50 шт. Тева, Микофенолата Мофетил-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 500 мг 50 шт., Микофенолат-Тева капсулы 250 мг 100 шт., Селлсепт таблетки 500 мг 50 шт., Микофенолата Мофетил-ТЛ капсулы 250 мг 100 шт..