Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт Цена
Стимулятор гемопоэза. Эпоэтин бета - гликопротеид, состоящий из 165 аминокислот, который, являясь митогенным фактором и гормоном дифференцировки, способствует образованию эритроцитов из частично детерминированных клеток-предшественников эритропоэза.
Рекомбинантный эпоэтин бета, полученный методом генной инженерии, по своему аминокислотному и углеводному составу идентичен эритропоэтину человека.
Эпоэтин бета после в/в и п/к введения увеличивает число эритроцитов, ретикулоцитов и уровень гемоглобина, а также скорость включения железа (59Fe) в клетки, специфически стимулирует эритропоэз, не влияя на лейкопоэз. Цитотоксического действия эпоэтина бета на костный мозг или на клетки кожи человека не выявлено.
Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт инструкция на украинскомФорма випускур-р д/в/в та п/к введення 10 000 МО/0.6 мл: шприц-тюбики 6 шт. у компл. з голками д/і р-р д/в/в та п/к введення 20 000 МО/0.6 мл: шприц-тюбики 6 шт. у компл. з голками д/і р-р д/в/в та п/к введення 30 000 МО/0.6 мл: шприц-тюбики 1 або 4 шт. у компл. з голками д/і р-р д/в/в та п/к введення 2000 МО/0.3 мл: шприц-тюбики 6 шт. у компл. з голками д/і
Опис
Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення безбарвний, прозорий або злегка опалесцентний.
| 1 шприц-тюбик | |
| епоетин бета | 20 000 МО |
Допоміжні речовини : сечовина – 0.03 мг, натрію хлорид – 0.36 мг, динатрію гідрофосфат – 6.036 мг, натрію дигідрофосфат – 0.372 мг, кальцію хлорид – 0.00064 мг, полісорбат 20 – 0,0 0 . L-ізолейцин – 1.2 мг, L-треонін – 0.3 мг, L-глутамінова кислота – 0.3 мг, L-фенілаланін – 0.3 мг, вода д/і – 587.442 мг (до 0.6 мл).
0.6 мл - шприц-тюбики (3) у комплекті з голками д/і (3 шт.) - упаковки коміркові контурні (2) - пачки картонні.
Коди АТХ
B03XA01 Erythropoietin
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Стимулятор еритропоезу
Діюча речовина
епоетин бета
Фармако-терапевтична група
Гемопоеза стимулятор
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2° до 8°С; не заморожувати.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Шприц-ручка Реко-Пен з картриджем може зберігатися протягом 1 місяця при температурі 2-8°С.
Фармакологічна дія
Стимулятор гемопоезу. Епоетин бета - глікопротеїд, що складається з 165 амінокислот, який, будучи мітогенним фактором та гормоном диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів із частково детермінованих клітин-попередників еритропоезу.
Рекомбінантний епоетин бета, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним та вуглеводним складом ідентичний еритропоетину людини.
Епоетин бета після внутрішньовенного та п/к введення збільшує кількість еритроцитів, ретикулоцитів та рівень гемоглобіну, а також швидкість включення заліза ( 59 Fe) у клітини, що специфічно стимулює еритропоез, не впливаючи на лейкопоез. Цитотоксичної дії бета епоетину на кістковий мозок або на клітини шкіри людини не виявлено.
Показання симптоматична анемія при хронічному захворюванні нирок у хворих, які перебувають на діалізі; симптоматична анемія ниркового генезу у хворих, які ще не отримують діаліз; лікування симптоматичної анемії у дорослих хворих із солідними та гематологічними немієлоїдними пухлинами, які отримують хіміотерапію; з метою збільшення обсягу донорської крові, призначеної для подальшої аутотрансфузії (з урахуванням зареєстрованого ризику виникнення тромбоемболічних явищ і тільки для пацієнтів з помірною анемією (Hb 100-130 г/л або 6.21-8.07 ммоль/л), без дефіциту заліза), якщо достатня кількість консервованої крові неможлива, а планове велике елективне оперативне втручання може вимагати великого об'єму крові (≥4 одиниць для жінок або ≥5 одиниць для чоловіків); профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г до 34 тижня вагітності.
Спосіб застосування, курс та дозування
Лікування анемії у хворих з хронічним захворюванням нирок
Вводять підшкірно або внутрішньовенно протягом 2 хв. Хворим, які перебувають на гемодіалізі – через артеріовенозний шунт наприкінці сеансу діалізу. Хворим, які не отримують гемодіаліз, переважно вводити препарат підшкірно, щоб уникнути пункції периферичних вен.
Ціль лікування – показник гемоглобіну (Нb) 100-120 г/л. Нb не повинен перевищувати 120 г/л. При підвищенні Нb більш ніж на 20 г/л (1.3 ммоль/л) протягом 4 тижнів дозу препарату слід зменшити. У хворих з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями тижневе зростання гемоглобіну та його цільові показники слід визначати індивідуально, залежно від клінічної картини. Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтом з метою вибору мінімальної дози, достатньої для забезпечення максимального ефекту препарату. Лікування Рекормоном проводиться у 2 етапи.
Стадія корекції. П/к, початкова доза – 20 МО/кг 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні Нb (менше 2.5 г/л на тиждень) дозу можна збільшувати кожні 4 тижні на 20 МО/кг 3 рази на тиждень. Сумарну тижневу дозу препарату можна ділити на щоденні введення.
В/в, початкова доза – 40 МО/кг 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні Нb через місяць дозу можна збільшити до 80 МО/кг тричі на тиждень. При необхідності дозу слід збільшувати на 20 МО/кг 3 рази на тиждень, з місячним інтервалом.
Незалежно від способу введення, максимальна доза не повинна перевищувати 720 МО/кг на тиждень.
Підтримуюча терапія. Для підтримки цільового показника Нb (100-120 г/л) дозу слід зменшити в 2 рази від попередньої дози. Згодом підтримуючу дозу підбирають індивідуально, з інтервалом 2 або 4 тижні. При підшкірному введенні тижневу дозу можна вводити за 1 прийом або ділити на 3 або 7 введень на тиждень. При стабілізації стану на тлі введення 1 раз на тиждень можна перейти на введення 1 раз на 2 тижні, у цьому випадку може знадобитися збільшення дози.
Лікування Рекормоном зазвичай проводиться тривало. За необхідності його можна перервати у час.
Лікування симптоматичної анемії у хворих з солідними та гематологічними немієлоїдними пухлинами, які отримують хіміотерапію
Препарат вводять підшкірно, у початковій дозі 30 000 МО на тиждень (450 МЕ/кг на тиждень), одноразово або розділяючи тижневу дозу на 3 або 7 введень.
Терапія Рекормоном показана при Нb≤110 г/л (6.83 ммоль/л). Показник Нb не повинен перевищувати 130 г/л (8.07 ммоль/л).
При підвищенні Нb на 10 г/л (0.62 ммоль/л) через 4 тижні терапію слід продовжувати в тій же дозі.
При підвищенні Нb менш як на 10 г/л (0.62 ммоль/л) через 4 тижні дозу слід подвоїти.
За відсутності підвищення Нb на 10 г/л (0.62 ммоль/л) через 8 тижнів лікування слід перервати, т.к. у відповідь терапію Рекормоном малоймовірний.
Лікування слід продовжувати протягом 4 тижнів після закінчення хіміотерапії.
Максимальна доза повинна перевищувати 60 000 ME на тиждень.
При досягненні цільового показника Нb для пацієнта дозу препарату слід зменшити на 25-50%.
Для запобігання підвищенню Нb більше 130 г/л може знадобитися подальше зменшення дози.
При зростанні Нb більш ніж на 20 г/л (1.3 ммоль/л) на місяць слід знизити дозу Рекормону на 25-50%.
Підготовка хворих до взяття донорської крові для подальшої аутогемотрансфузії
В/в (протягом 2 хв) або підшкірно, 2 рази на тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли показник гематокриту у хворого (≥ 33%) дозволяє здійснити забір крові, Рекормон слід ввести наприкінці процедури.
Протягом усього курсу лікування гематокрит не повинен перевищувати 48%.
Дозу препарату визначають лікар-трансфузіолог та хірург індивідуально, залежно від того, який обсяг крові буде взято у хворого та від його еритроцитарного резерву:
1. Обсяг крові, який буде взято у хворого, залежить від передбачуваної крововтрати, наявних методик консервації крові та загального стану пацієнта; він повинен бути достатнім, щоб уникнути переливання крові від іншого донора.
2. Обсяг крові, який буде взято у хворого, виражається в одиницях (1 одиниця еквівалентна 180 мл еритроцитів).
3. Можливість донорства залежить головним чином від об'єму крові у даного пацієнта та вихідного гематокриту. Обидва показники визначають ендогенний еритроцитарний резерв, який розраховується за такою формулою:
Ендогенний еритроцитарний резерв = об'єм крові [мл] х (гематокрит – 33) :100
Жінки: об'єм крові [мл] = 41 [мл/кг] х маса тіла [кг] + 1200 [мл]
Чоловіки: об'єм крові [мл] = 44 [мл/кг] x маса тіла [кг] + 1600 [мл] (при масі тіла ≥ 45 кг).
Показання для застосування Рекормону та його разова доза визначаються за номограмами, виходячи з необхідного обсягу донорської крові та ендогенного еритроцитарного резерву. Максимальна доза не повинна перевищувати 1600 МО/кг на тиждень при внутрішньовенному введенні та 1200 МО/кг на тиждень при підшкірному введенні.
Профілактика анемії у недоношених новонароджених
Препарат застосовують лише у шприц-тюбиках. Вводять п/к у дозі 250 МО/кг 3 рази на тиждень, якомога раніше, переважно з 3 дні життя протягом 6 тижнів.
У дітей та підлітків доза препарату залежить від віку: як правило, чим менше вік, тим вищі дози Рекормону потрібні. Але оскільки індивідуальну відповідь на препарат передбачити неможливо, доцільно починати зі стандартного режиму дозування. При лікуванні анемії, що асоціюється з хронічним захворюванням нирок, Рекормон не слід призначати дітям до 2 років .
У клінічних дослідженнях у пацієнтів похилого віку необхідність зміни дози не визначена.
Правила використання препарату
Шприц-тюбик із препаратом Рекормон готовий до вживання. Розчин, що міститься в ньому, стерильний і не містить консервантів. Застосовувати слід тільки світлий прозорий або злегка опалесцентний розчин, який не містить видимих включень. Якщо після ін'єкції в шприц-тюбику залишилася деяка кількість препарату, повторне його введення неприпустимо.
Інструкція із застосування шприц-тюбика
Перед ін'єкцією необхідно вимити руки.
1. Вийняти один шприц-тюбик з упаковки та переконатися в тому, що розчин прозорий, безбарвний та не містить видимих включень. Зняти ковпачок із шприца.
2. Вийняти з упаковки одну голку, надіти її на шприц та зняти з голки захисний ковпачок.
3. Видалити повітря зі шприца та голки, тримаючи шприц вертикально, обережно просуваючи поршень вгору. Натискати на поршень доти, доки в шприці залишиться необхідна доза Рекормона.
4. Протерти шкіру у місці ін'єкції змоченою спиртом ватою. Великим та вказівним пальцем взяти шкіру у складку. Тримаючи корпус шприца ближче до голки, ввести голку під шкіру. Ввести розчин Рекормону. Швидко вийняти голку та притиснути місце уколу стерильною сухою ватою.
Картридж з Рекормоном для шприц-ручки Реко-Пен є двосекційним картриджем, що містить ліофілізат для приготування розчину для підшкірного введення і розчинник з консервантами. Готовий розчин виходить шляхом введення картриджа в шприц-ручку Реко-Пен відповідно до інструкції Реко-Пен.
Картриджі з Рекормоном слід використовувати лише у шприц-ручці Реко-Пен. Рекомендується використовувати голки для шприц-ручки Реко-Пен (наприклад, голки "Пенфайн"). Приготовлений у картриджі розчин зберігається 1 місяць за температури від 2° до 8°С. Після встановлення картриджа шприц-ручку Реко-Пен виймають із холодильника лише на момент проведення ін'єкції.
Передозування
Терапевтичний індекс Рекормону дуже широкий, проте слід брати до уваги індивідуальну відповідь на терапію на початку лікування. Можливий надмірний фармакодинамічний відповідь, тобто. надмірний еритропоез із загрозливими для життя серцево-судинними ускладненнями.
За високого показника Hb необхідно тимчасово перервати терапію Рекормоном. При необхідності може бути проведена флеботомія.
Лікарська взаємодія
Отримані до цього часу дані не виявили жодної взаємодії Рекормону з іншими препаратами.
Щоб уникнути несумісності або зниження активності препарату, не можна використовувати інший розчинник і змішувати препарат з іншими лікарськими засобами або ін'єкційними розчинами.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Інформація про безпеку застосування Рекормону при вагітності, у період пологів та у період лактації (грудного вигодовування) отримана при постреєстраційному застосуванні.
При вагітності або під час пологів Рекормон слід призначати з обережністю, оскільки достатнього досвіду застосування при вагітності та під час пологів немає.
Ендогенний еритропоетин виділяється з грудним молоком і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту новонародженого. Вибір між продовженням грудного вигодовування або продовженням терапії Рекормоном роблять з урахуванням необхідності терапії для матері та користі грудного вигодовування для дитини.
В експериментальних дослідженнях показано, що епоетин бета не має тератогенного впливу на тварин.
Побічна дія
З боку серцево-судинної системи: часто - виникнення або посилення наявної артеріальної гіпертензії (>1%, <10%), особливо у разі швидкого підвищення гематокриту; гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головні болі та сплутаність свідомості, чутливі та рухові порушення - порушення мови, ходи, аж до тоніко-клонічних судом), тромбоемболічні ускладнення у онкологічних хворих (>0.1%, <1%) та у пацієнтів, які готуються до аутотрансфузії (чіткого причинного зв'язку з препаратом не встановлено).
З боку ЦНС: >1%, <10% – головний біль, у т.ч. раптово виникають мігренеподібні головні болі.
З боку системи кровотворення: дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів (що не виходить за межі норми та зникає при продовженні терапії), особливо після внутрішньовенного введення препарату; <0.01% – тромбоцитоз; >0.01%, <0.1% - тромбоз шунтів (можливо при неадекватної гепаринізації), особливо в хворих з тенденцією до зниження артеріального тиску або з ускладненнями артеріовенозної фістули (в т.ч. стеноз, аневризму).
Алергічні реакції: рідко (від ≥ 1/10 000 до ≤ 1/1000) – висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка; дуже рідко (≤ 1/10 000) – анафілактоїдні реакції.
З боку лабораторних показників: зниження концентрації феритину в сироватці одночасно з підвищенням Hb; зниження сироваткових показників обміну заліза; у пацієнтів з уремією – минуща гіперкаліємія (чіткого причинного зв'язку з прийомом препарату не встановлено), гіперфосфатемія. У недоношених новонароджених - зниження концентрації феритину в сироватці (>10%), невелике збільшення кількості тромбоцитів, особливо до 12-14-го дня життя.
Інші: реакції у місці ін'єкції; грипоподібні симптоми (особливо на початку терапії; зазвичай виражені слабо або помірно та зникають через кілька годин або днів), у т.ч. лихоманка, озноб, головний біль, біль у кінцівках чи кістках, загальне нездужання.
Постмаркетингове спостереження: на тлі терапії Рекормоном зареєстровані окремі випадки (0.107 випадків на 10 000 пацієнто-років при застосуванні Рекормону для лікування анемії ниркового генезу внутрішньовенно та п/к та 0.158 випадків на 10 000 пацієнто-років при п/к введенні лікування анемії ниркового генезу) парціальної червоноклітинної аплазії (ПККА), спричиненої утворенням нейтралізуючих анти-ерітропоетин антитіл.
Протипоказання до застосування неконтрольована артеріальна гіпертензія; інфаркт міокарда чи інсульт протягом попереднього місяця; нестабільна стенокардія або підвищений ризик тромбозу глибоких вен (при венозній тромбоемболії в анамнезі) – при призначенні для збільшення об'єму донорської крові для аутогемотрансфузії; дитячий вік до 3 років (для картриджів з ліофілізатом для приготування розчину для підшкірного введення); підвищена чутливість до бета-епоетину або будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до бензойної кислоти – метаболіту бензилового спирту (при застосуванні Рекормону для шприц-ручки Реко-Пен).
З обережністю застосовувати при рефрактерній анемії за наявності бласттрансформованих клітин, тромбоцитозу, епілепсії та хронічної печінкової недостатності; при масі тіла менше 50 кг збільшення обсягу донорської крові для наступної аутотрансфузії.
особливі вказівки
Неадекватне застосування препарату здоровими людьми (наприклад, як допінг) може викликати різке збільшення показника Hb, що супроводжується ускладненнями з боку серцево-судинної системи.
Оскільки в окремих випадках спостерігалися анафілактоїдні реакції, першу дозу препарату слід вводити під контролем лікаря.
Слід регулярно контролювати показники тромбоцитів, гематокриту та Hb на фоні терапії Рекормоном.
Слід з обережністю застосовувати Рекормон при рефрактерній анемії за наявності бласттрансформованих клітин, епілепсії, тромбоцитозу та хронічної печінкової недостатності. На початок лікування Рекормоном необхідно виключити дефіцит вітаміну B 12 і фолієвої кислоти, т.к. вони знижують ефективність терапії.
Слід виключити дефіцит заліза на початок лікування Рекормоном, і навіть протягом усього періоду терапії. При необхідності може бути призначена додаткова терапія препаратами заліза відповідно до клінічних рекомендацій.
При лікуванні хворих з важкими формами фенілкетонурії слід брати до уваги наявність фенілаланіну як допоміжної речовини: у кожному шприц-тюбику - до 0.3 мг (у дозах 1000 ME, 2000 ME) або до 0.6 мг (10 000 ME, 2 000 ME), у кожному картриджі – до 0.5 мг.
Відсутність ефекту. Найчастішими причинами неповної відповіді на лікування засобами, що стимулюють еритропоез, є дефіцит заліза та запалення (як результат уремії або прогресуючого метастатичного раку). Наступні стани знижують ефективність лікування засобами, що стимулюють еритропоез: хронічна крововтрата, фіброз кісткового мозку, різке збільшення концентрації алюмінію, зумовлене гемодіалізом, дефіцит фолієвої кислоти або вітаміну В 12, гемоліз. Якщо всі перелічені стани виключені і у хворого спостерігається раптове зниження вмісту Hb, ретикулоцитопенію та виявляються антитіла до еритропоетину, необхідно провести дослідження кісткового мозку для виключення ПККА. При розвитку ПККА терапію Рекормоном необхідно припинити і пацієнтів не слід переводити на терапію іншими стимуляторами еритропоезу.
ПККА, викликана нейтралізуючими анти-ерітропоетин антитілами, може бути асоційована з терапією стимуляторами еритропоезу, в т.ч. та з терапією Рекормоном (0.107 випадків на 10 000 пацієнто-років при застосуванні Рекормону для лікування анемії ниркового генезу внутрішньовенно та п/к; 0.158 випадків на 10 000 пацієнто-років при п/к введенні Рекормону для лікування анемії ниркового гене). Не рекомендується переводити пацієнтів на терапію Рекормоном при підозрі на наявність або при підтвердженому наявності антитіл, що нейтралізують еритропоетин.
Вплив на пухлинний ріст. Епоетини є факторами зростання, які здебільшого стимулюють утворення еритроцитів. Еритропоетинові рецептори можуть бути присутніми на поверхні різних пухлинних клітин. Не можна виключити, що засоби, що стимулюють еритропоез, можуть стимулювати зростання злоякісної освіти будь-якого типу.
У клінічних дослідженнях при лікуванні анемії у онкологічних хворих на епоетин бета статистично достовірного погіршення показника виживання та прогресування пухлини не зареєстровано.
У пацієнтів з хронічним захворюванням нирок або зі злоякісними пухлинами, які отримують хіміотерапію, можуть виникати епізоди підвищення артеріального тиску та погіршення перебігу вже наявної артеріальної гіпертензії, особливо при різкому підвищенні вмісту Hb. Підвищення артеріального тиску може бути усунене медикаментозно, за відсутності ефекту необхідна тимчасова перерва в лікуванні Рекормоном. Рекомендується регулярно контролювати АТ (особливо на початку терапії), у т.ч. між сеансами діалізу у пацієнтів із анемією ниркового генезу У окремих пацієнтів із хронічним захворюванням нирок може виникати гіпертонічний криз із явищами енцефалопатії навіть за нормального або низького артеріального тиску. Необхідна негайна консультація терапевта і особливо при виникненні раптового гострого мігренеподібного головного болю.
У ході лікування Рекормоном рекомендується періодично контролювати рівень калію у сироватці крові. У разі виникнення гіперкаліємії необхідно тимчасово відмінити Рекормон до нормалізації концентрації калію.
Пацієнтам із хронічним захворюванням нирок потрібне збільшення дози гепарину під час сеансу гемодіалізу внаслідок підвищення вмісту Hb. Можлива оклюзія діалізної системи при неадекватній гепаринізації. Рекомендується рання ревізія шунту та своєчасна профілактика тромбозів (наприклад, прийом ацетилсаліцилової кислоти).
Можливе помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми, особливо після внутрішньовенного призначення Рекормону, з подальшим самостійним поверненням до нормальних значень при продовженні терапії. У перші 8 тижнів терапії необхідний щотижневий підрахунок формених елементів та особливо тромбоцитів.
Якщо Рекормон призначають перед забором аутологічної донорської крові, слід дотримуватись рекомендацій щодо процедури донорства:
кров можна брати лише у пацієнтів із величиною гематокриту ≥ 33% (або гемоглобіном не менше 110 г/л (6.83 ммоль/л)); особливу обережність слід дотримуватись у хворих з масою тіла менше 50 кг; обсяг крові, який забирається одномоментно, не повинен перевищувати 12% від розрахункового обсягу крові пацієнта.Можливе збільшення кількості тромбоцитів у межах норми у пацієнтів, які отримують Рекормон перед забором аутологічної донорської крові, тому слід контролювати кількість тромбоцитів щотижня. Лікування Рекормоном припиняють, коли кількість тромбоцитів перевищує 150x10 9 /л або у разі тромбоцитозу.
Лікування Рекормоном показане тільки тим пацієнтам, яким найважливіше уникати гомологічної гемотрансфузії, зважаючи на співвідношення ризик-корисність при гомологічній трансфузії.
Можливе незначне підвищення кількості тромбоцитів при профілактиці анемії у недоношених новонароджених (аж до 12-14 днів), тому рекомендовано регулярний контроль тромбоцитів.
Рішення про застосування Рекормону у хворих на нефросклероз, які не отримують діаліз, необхідно приймати індивідуально, т.к. не можна повністю виключити можливість швидше погіршення функції нирок.
У більшості випадків одночасно з підвищенням гемоглобіну знижується концентрація феритину у сироватці. Тому всім хворим з анемією ниркового генезу та концентрацією феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20% рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe 2+ ) у дозі 200-300 мг/добу.
Хворим з онкологічними та гематологічними захворюваннями терапію препаратами заліза проводять за тими ж принципами, при цьому пацієнтам з мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом з насиченням трансферину менше 25% можна вводити 100 мг Fe 3+ на тиждень. Недоношеним дітям пероральну терапію препаратами заліза в дозі 2 мг Fe 2+ на добу слід призначати якомога раніше (найпізніше - на 14-й день життя). Дозу заліза коригують залежно від рівня сироваткового феритину. Якщо він стійко зберігається на рівні нижче 100 мкг/мл або є інші ознаки дефіциту заліза, дозу препаратів заліза слід збільшити до 5-10 мг на добу та проводити терапію до усунення ознак недостатності заліза.
Пацієнтам з помірною анемією перед великим плановим оперативним втручанням препарат призначають з урахуванням переваги застосування епоетину бета та підвищенням ризику тромбоемболічних ускладнень.
У пацієнтів, які готуються до здачі крові для подальшої аутотрансфузії, оскільки вони мають вказівки на тимчасовий дефіцит заліза, пероральну терапію препаратами заліза (Fe 2+ ) у дозі 300 мг на добу слід починати одночасно з терапією Рекормоном і продовжувати до нормалізації показників феритину. Якщо, незважаючи на пероральну замісну терапію залізом, розвиваються ознаки недостатності заліза (рівень феритину ≤ 20 мкг/л або насичення трансферину менше 20%), необхідно розглянути питання щодо додаткового внутрішньовенного введення препаратів заліза. Розчин Рекормону в картриджі містить як консервант бензиловий спирт, здатний викликати у новонароджених неврологічні та інші ускладнення, які іноді можуть мати фатальний характер.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність до керування автотранспортом та роботу з механізмами не проводилися. Виходячи з механізму дії та профілю безпеки, Рекормон не має такої дії.
Застосування у разі порушення функції нирок
Різке збільшення вмісту алюмінію, зумовлене лікуванням ниркової недостатності, може зменшити ефективність бета-епоетину.
Рішення про застосування Рекормону у хворих на нефросклероз, які не отримують діаліз, необхідно приймати індивідуально, т.к. не можна повністю виключити можливість швидше погіршення функції нирок.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовувати при хронічній печінковій недостатності.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У клінічних дослідженнях у пацієнтів похилого віку необхідність зміни дози не визначена.
Застосування у дітей
Для профілактики анемії у недоношених новонароджених препарат застосовують лише у шприц-тюбиках. Вводять п/к у дозі 250 МО/кг 3 рази на тиждень, якомога раніше, переважно з 3 дні життя протягом 6 тижнів.
У дітей та підлітків доза препарату залежить від віку: як правило, чим менше вік, тим вищі дози Рекормону потрібні. Але оскільки індивідуальну відповідь на препарат передбачити неможливо, доцільно починати зі стандартного режиму дозування. При лікуванні анемії, пов’язаної з хронічним захворюванням нирок, Рекормон ® не слід призначати дітям віком до 2 років .
Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для картриджів з ліофілізатом для приготування розчину для підшкірного введення).
Нозологія (коди МКЛ)D63 Анемія при хронічних хворобах, класифікованих в інших рубриках N18 Хронічна хвороба нирок P61.2 Анемія недоношених Z51.4 Підготовчі процедури для подальшого лікування чи обстеження, які не класифіковані в інших рубриках
Власник реєстраційного посвідчення
F.HOFFMANN-LA ROCHE Ltd. (Швейцарія)
Вироблено
Vetter Pharma-Fertigung GmbH & Co.KG (Німеччина)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Эритропоэтин раствор для внутривенного и подкожного введения 2000МЕ/мл ампулы 1 мл 10 шт., Веро-Эпоэтин лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ флакон 1 шт., Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 30000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 1 шт., Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ 0,6мл шприц-тюбик 6 шт., Веро-Эпоэтин лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и подкожного введения 2000 МЕ флакон 10 шт., Веро-Эпоэтин лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного и подкожного введения 2000 МЕ флакон 1 шт., Рекормон раствор для внутривенного и подкожного введения 2000 МЕ шприц-тюбики 0,3 мл 6 шт., Эпостим раствор для внутривенного и подкожного введения 2000 МЕ 1 мл ампулы 10 шт., Эпостим раствор для внутривенного и подкожного введения 10000 МЕ ампулы 1 мл 5 шт., Эпостим раствор для внутривенного и подкожного введения 2000 МЕ/мл шприц 1 мл 1 шт., Мирцера раствор для внутривенного введения и подкожного введения 75 мкг/0,3 мл шприц-тюбик 1 шт., Мирцера раствор для внутривенного введения и подкожного введения 100 мкг/0,3 мл шприц-тюбик 1 шт., Мирцера раствор для внутривенного введения и подкожного введения 50 мкг/0,3 мл шприц-тюбик 1 шт..
