Реагила капсулы 3 мг 28 шт Цена

Механизм действия

Механизм действия карипразина полностью не известен. Тем не менее, предполагается, что терапевтический эффект карипразина обеспечивается комбинацией частичного агонизма по отношению к D3-, D2-дофаминовым рецепторам (величина Ki 0.085-0.3 нмоль/л в сравнении с 0.49-0.71 нмоль/л, соответственно) и 5-НТ1А-серотониновым рецепторам (величина Ki 1.4-2.6 нмоль/л) и антагонизма по отношению к 5-НТ2В- и 5-НТ2А- серотониновым рецепторам и Н1-гистаминовым рецепторам (значения Ki 0.58-1.1 нмоль/л, 18.8 нмоль/л и 23.3 нмоль/л, соответственно). Карипразин обладает низкой аффинностью к 5-НТ2С-серотониновым и α1-адренорецепторам (значения Ki 134 нмоль/л и 155 нмоль/л, соответственно). Карипразин не обладает значимой аффинностью к мускариновым холинергическим рецепторам (ИК50 >1000 нмоль/л). Два основных активных метаболита, дезметилкарипразин и дидезметилкарипразин, обладают сходным с карипразином профилем связывания с рецепторами и профилем функциональной активности in vitro, как и исходное лекарственное вещество.

Фармакодинамические эффекты

Доклинические исследования in vivo показали, что карипразин в фармакологически эффективных дозах связывается с D3-рецепторами в такой же степени, как и с D2-рецепторами. У пациентов с шизофренией наблюдалось дозозависимое связывание карипразина с D3 и D2-допаминовыми рецепторами головного мозга (преимущественно в зонах с преобладанием D3-рецепторов) в терапевтическом диапазоне доз в течение 15 суток.

Влияние карипразина на интервал QT изучалось у пациентов с шизофренией или шизоаффективным расстройством. Были получены данные холтеровского мониторирования ЭКГ в течение 12 ч у 129 пациентов до назначения препарата и по достижении равновесного состояния. Удлинения интервала QT при применении карипразина в дозах, превышающих терапевтические (9 мг/сут или 18 мг/сут), не наблюдалось. У пациентов, получавших карипразин в рамках исследования, не было зарегистрировано ни удлинения интервала QTc на ≥60 мс от исходного показателя, ни удлинения QTc >500 мс в ходе исследования.

Клиническая эффективность

Эффективность при краткосрочном применении

Эффективность карипразина при острой шизофрении изучалась в трех 6-недельных многоцентровых, международных, рандомизированных, двойных слепых, плацебо-контролируемых исследованиях с участием 1754 пациентов в возрасте от 18 до 60 лет. Первичной конечной точкой во всех исследованиях острой шизофрении было изменение исходной общей оценки по шкале позитивных и негативных синдромов (PANSS) через 6 недель, вторичной конечной точкой - изменение исходной оценки по шкале общего клинического впечатления о тяжести заболевания (CGI-S) через 6 недель. В международном плацебо-контролируемом исследовании с применением фиксированных доз карипразина 1.5 мг, 3 мг и 4.5 мг и рисперидона 4 мг для чувствительности анализа было продемонстрировано статистически достоверное улучшение первичной и вторичной конечных точек для всех доз карипразина и активного контроля по сравнению с плацебо. В другом международном плацебо-контролируемом исследовании с применением фиксированных доз карипразина 3 мг и 6 мг и арипипразола 10 мг для чувствительности анализа обе дозы карипразина и активный контроль привели к статистически достоверному улучшению и первичной, и вторичной конечной точки по сравнению с плацебо. В третьем международном плацебо-контролируемом исследовании с применением фиксированных/изменяемых доз карипразина 3-6 мг и 6-9 мг обе группы доз карипразина привели к статистически достоверному улучшению и первичной, и вторичной конечной точки по сравнению с плацебо.

Результаты изменения первичной конечной точки обобщены ниже в таблице 1. Результаты изменения вторичной конечной точки (CGI) и дополнительных конечных точек подтвердили данные, полученные в отношении первичной конечной точки.

Таблица 1. Изменения исходной общей оценки по шкале PANSS через 6 недель в исследованиях обострений шизофрении - выборка ITT

ДИ - доверительный интервал;

ITT - выборка всех рандомизированных пациентов;

МНК - метод наименьших квадратов;

PANSS - шкала позитивных и негативных синдромов;

СКО - среднеквадратичное отклонение;

СО - стандартная ошибка;

* По сравнению с плацебо.

Эффективность при длительном применении

Сохранение антипсихотического эффекта карипразина изучалось в долгосрочном клиническом исследовании с рандомизированным прекращением применения препарата. В общей сложности 751 пациент с симптомами обострения шизофрении принимал карипразин в дозе 3-9 мг/сут в течение 20 недель, при этом 337 пациентов получали карипразин в дозах от 3 до 6 мг/сут. После стабилизации состояния пациентов рандомизировали на прием карипразина в фиксированной дозе 3 или 6 мг (n=51) или плацебо (n=51) в двойном слепом режиме на срок до 72 недель. Первичной конечной точкой исследования было время, прошедшее до развития рецидива. К концу исследования симптомы шизофрении возобновились у 49.0% пациентов, принимавших плацебо, и у 21.6% пациентов, получавших карипразин. Таким образом, время до развития рецидива (92 дня в сравнении с 326 днями, на основании 25-го перцентиля) в группе карипразина было достоверно длиннее, чем в группе плацебо (р=0.009).

Эффективность у пациентов с шизофренией с преобладанием негативной симптоматики

Эффективность карипразина в лечении шизофрении с преобладанием негативной симптоматики изучалась в 26-недельном многоцентровом, двойном слепом, плацебо-контролируемом клиническом исследовании. Карипразин (диапазон доз 3-6 мг, целевая доза 4.5 мг) оценивался в сравнении с рисперидоном (диапазон доз 3-6 мг, целевая доза 4 мг) у пациентов с шизофренией со стойкой негативной симптоматикой (n=461). 86% пациентов были моложе 55 лет, 54% из них были мужского пола.

Стойкая негативная симптоматика определялась как симптоматика продолжительностью не менее 6 месяцев с высоким уровнем негативных симптомов и низким уровнем позитивных симптомов [(оценка фактора негативных симптомов по шкале PANSS ≥24, оценка ≥4 минимум по 2 из 3 пунктов PANSS (N1: уплощенный аффект; N4: абулия; N6: бедность речи) и оценка фактора позитивных симптомов по шкале PANSS ≤19]. Пациентов с вторичной негативной симптоматикой, например, с симптомами умеренной или тяжелой депрессии и клинически выраженным паркинсонизмом (ЭПС), исключали из исследования. У пациентов и в группе карипразина, и в группе рисперидона отмечалось статистически достоверное улучшение исходной величины первичной конечной точки эффективности - оценки фактора негативных симптомов по шкале PANSS (PANSS-FSNS) (р <0.001). Тем не менее, начиная с недели 14, отмечались статистически достоверные различия (р=0.002) в пользу карипразина по сравнению с рисперидоном (таблица 2). У пациентов и в группе карипразина, и в группе рисперидона отмечалось статистически достоверное улучшение исходной величины вторичной конечной точки эффективности - общей оценки по шкале личностного и социального функционирования (PSP) (р <0.001). Тем не менее, начиная с недели 10, наблюдались статистически достоверные различия (р <0.001) в пользу карипразина по сравнению с рисперидоном (таблица 2).

Различия в оценках по шкалам общего клинического впечатления о тяжести заболевания (р=0.005) и об улучшении (р <0.001), а также уровень улучшения по шкале PANSS-FSNS (улучшение по PANSS FSNS ≥30% на неделе 26; р=0.003) подтверждали результаты оценки первичной и вторичной конечных точек эффективности.

Таблица 2. Резюме результатов исследования RGH-188-005

CfB (change from baseline) - Изменение относительно исходной оценки.

Капсули тверді желатинові розмір №4; кришечка – біла непрозора, корпус – білий непрозорий; на корпус нанесено напис "GR 1.5" чорним кольором; вміст капсул – порошок білого або жовтувато-білого кольору.

Допоміжні речовини : прежелатинізований кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат.

Склад кришечки капсули твердої желатинової: желатин, титану діоксид (Е171).
Склад корпусу твердої желатинової капсули: желатин, титану діоксид (Е171).

Склад чорнила чорного кольору для друку: барвник заліза оксид чорний (Е172), шеллак, етанол, вода, пропіленгліколь, ізопропанол, бутанол, водний аміак, калію гідроксид.

7 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

N05AX15 Cariprazine

Антипсихотичний препарат (нейролептик)

каріпразин

Антипсихотичний засіб (нейролептик)

Препарат слід зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, у недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні температурні умови зберігання.

Термін придатності – 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Механізм дії

Механізм дії каріпразину невідомий. Тим не менш, передбачається, що терапевтичний ефект карипразину забезпечується комбінацією часткового агонізму по відношенню до D3-, D2-дофамінових рецепторів (величина Ki 0.085-0.3 нмоль/л у порівнянні з 0.49-0.71 нмоль/л відповідно) і 5-НТ1А- серотониновым рецепторам (величина Ki 1.4-2.6 нмоль/л) и антагонизма по отношению к 5-НТ2В- и 5-НТ2А- серотониновым рецепторам и Н 1 -гистаминовым рецепторам (значения Ki 0.58-1.1 нмоль/л, 18.8 нмоль/л и 23.3 нмоль/л, відповідно). Карипразин має низьку афінність до 5-НТ2С-серотонінових і α 1-адренорецепторів (значення Ki 134 нмоль/л та 155 нмоль/л, відповідно). Карипразин не має значної афінності до мускаринових холінергічних рецепторів (ІК50 >1000 нмоль/л). Два основних активних метаболіту, дезметилкарипразин і дидезметилкарипразин, мають схожий з карипразином профілем зв'язування з рецепторами і профілем функціональної активності in vitro, як і вихідна лікарська речовина.

Фармакодинамічні ефекти

Доклінічні дослідження in vivo показали, що карипразин у фармакологічно ефективних дозах пов'язується з D3-рецепторами так само, як і з D2-рецепторами. У пацієнтів з шизофренією спостерігалося дозозалежне зв'язування карипразину з D3 та D2-допаміновими рецепторами головного мозку (переважно в зонах з переважанням D3-рецепторів) у терапевтичному діапазоні доз протягом 15 діб.

Вплив каріпразину на інтервал QT вивчався у пацієнтів з шизофренією або шизоафективним розладом. Були отримані дані холтерівського моніторування ЕКГ протягом 12 годин у 129 пацієнтів до призначення препарату та досягнення рівноважного стану. Подовження інтервалу QT при застосуванні карипразину в дозах, що перевищують терапевтичні (9 мг/добу або 18 мг/добу), не спостерігалося. У пацієнтів, які отримували карипразин у межах дослідження, не було зареєстровано ні подовження інтервалу QT c на ≥60 мс від вихідного показника, ні подовження QT c >500 мс під час дослідження.

Клінічна ефективність

Ефективність при короткостроковому застосуванні

Ефективність карипразину при гострій шизофренії вивчалася у трьох 6-тижневих багатоцентрових, міжнародних, рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях за участю 1754 пацієнтів віком від 18 до 60 років. Первинною кінцевою точкою у всіх дослідженнях гострої шизофренії була зміна вихідної загальної оцінки за шкалою позитивних та негативних синдромів (PANSS) через 6 тижнів, вторинною кінцевою точкою – зміна вихідної оцінки за шкалою загального клінічного враження про тяжкість захворювання (CGI-S) через 6 тижнів. У міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 1.5 мг, 3 мг та 4.5 мг та рисперидону 4 мг для чутливості аналізу було продемонстровано статистично достовірне поліпшення первинної та вторинної кінцевих точок для всіх доз карипразину та активного контролю порівняно з плацебо. В іншому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 3 мг і 6 мг та арипіпразолу 10 мг для чутливості аналізу обидві дози карипразину та активний контроль призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацбо. У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3-6 мг і 6-9 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо.В іншому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 3 мг і 6 мг та арипіпразолу 10 мг для чутливості аналізу обидві дози карипразину та активний контроль призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацбо. У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3-6 мг і 6-9 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо.В іншому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 3 мг і 6 мг та арипіпразолу 10 мг для чутливості аналізу обидві дози карипразину та активний контроль призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацбо. У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3-6 мг і 6-9 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо.та вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо. У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3-6 мг і 6-9 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо.та вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо. У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3-6 мг і 6-9 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо.

Результати зміни первинної кінцевої точки узагальнені нижче в таблиці 1. Результати зміни вторинної кінцевої точки (CGI) та додаткових кінцевих точок підтвердили дані, отримані щодо первинної кінцевої точки.

Таблиця 1. Зміни вихідної загальної оцінки за шкалою PANSS через 6 тижнів у дослідженнях загострень шизофренії - вибірка ITT

ДІ – довірчий інтервал;

ITT – вибірка всіх рандомізованих пацієнтів;

МНК – метод найменших квадратів;

PANSS - шкала позитивних та негативних синдромів;

СКО – середньоквадратичне відхилення;

ЗІ – стандартна помилка;

* У порівнянні з плацебо.

Ефективність при тривалому застосуванні

Збереження антипсихотичного ефекту карипразину вивчалося у довгостроковому клінічному дослідженні із рандомізованим припиненням застосування препарату. Загалом 751 пацієнт із симптомами загострення шизофренії приймав каріпразин у дозі 3-9 мг на добу протягом 20 тижнів, при цьому 337 ​​пацієнтів отримували карипразин у дозах від 3 до 6 мг на добу. Після стабілізації стану пацієнтів рандомізували на прийом карипразину у фіксованій дозі 3 або 6 мг (n=51) або плацебо (n=51) у подвійному сліпому режимі терміном до 72 тижнів. Первинною кінцевою точкою дослідження був час, що пройшов до розвитку рецидиву. До кінця дослідження симптоми шизофренії відновилися у 49.0% пацієнтів, які приймали плацебо, та у 21.6% пацієнтів, які отримували карипразин. Таким чином, час до розвитку рецидиву (92 дні порівняно з 326 днями,на підставі 25-го перцентилю) у групі карипразину було достовірно довше, ніж у групі плацебо (р=0.009).

Ефективність у пацієнтів із шизофренією з переважанням негативної симптоматики

Ефективність карипразину в лікуванні шизофренії з переважанням негативної симптоматики вивчалася у 26-тижневому багатоцентровому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому клінічному дослідженні. Карипразин (діапазон доз 3-6 мг, цільова доза 4.5 мг) оцінювався у порівнянні з рисперидоном (діапазон доз 3-6 мг, цільова доза 4 мг) у пацієнтів із шизофренією зі стійкою негативною симптоматикою (n=461). 86% пацієнтів були молодшими за 55 років, 54% з них були чоловічої статі.

Стійка негативна симптоматика визначалася як симптоматика тривалістю не менше 6 місяців з високим рівнем негативних симптомів та низьким рівнем позитивних симптомів [(оцінка фактора негативних симптомів за шкалою PANSS ≥24, оцінка ≥4 мінімум по 2 з 3 пунктів PANSS (N1: сплощений афект; N4) : абулія;N6: бідність мови) та оцінка фактора позитивних симптомів за шкалою PANSS ≤19]. групі карипразину, і в групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини первинної кінцевої точки ефективності - оцінки фактора негативних симптомів за шкалою PANSS (PANSS-FSNS) (р <0.001).відзначалися статистично достовірні відмінності (р=0.002) на користь каріпразину порівняно з рисперидоном (таблиця 2). У пацієнтів і групі карипразина, і групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини вторинної кінцевої точки ефективності - загальної оцінки за шкалою особистісного та соціального функціонування (PSP) (р < 0.001). Проте, починаючи з 10 тижня, спостерігалися статистично достовірні відмінності (р <0.001) на користь карипразину в порівнянні з рисперидоном (таблиця 2).та у групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини вторинної кінцевої точки ефективності – загальної оцінки за шкалою особистісного та соціального функціонування (PSP) (р<0.001). Проте, починаючи з 10 тижня, спостерігалися статистично достовірні відмінності (р <0.001) на користь карипразину в порівнянні з рисперидоном (таблиця 2).та у групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини вторинної кінцевої точки ефективності – загальної оцінки за шкалою особистісного та соціального функціонування (PSP) (р<0.001). Проте, починаючи з 10 тижня, спостерігалися статистично достовірні відмінності (р <0.001) на користь карипразину в порівнянні з рисперидоном (таблиця 2).

Відмінності в оцінках за шкалами загального клінічного враження про тяжкість захворювання (р=0.005) та поліпшення (р<0.001), а також рівень поліпшення за шкалою PANSS-FSNS (покращення за PANSS FSNS ≥30% на тижні 26; р=0.003) підтверджували результати оцінки первинної та вторинної кінцевих точок ефективності.

Таблиця 2. Резюме результатів дослідження RGH-188-005

CfB (change from baseline) – Зміна щодо вихідної оцінки.

Препарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно, незалежно від прийому їжі.

Початкова доза, що рекомендується, карипразину становить 1.5 мг. Надалі дозу повільно підвищують з кроком 1.5 мг на добу до максимальної дози 6 мг на добу. Мінімальну ефективну дозу визначає лікар на підставі клінічної оцінки. У зв'язку з тривалим Т 1/2 карипразину та його активних метаболітів зміни дози мають невеликий вплив на концентрацію препарату в плазмі протягом декількох тижнів. Необхідно спостерігати за небажаними реакціями та відповіддю пацієнтів на терапію протягом декількох тижнів після початку прийому карипразину та після кожної зміни дози.

Перехід з інших антипсихотичних препаратів на каріпразин

При переході з лікування іншими антипсихотичними препаратами на лікування карипразином слід розглянути можливість поступового перехресного титрування з поступовим зниженням дози попереднього препарату за одночасного початку прийому карипразину.

Перехід з карипразину на інші антипсихотичні препарати

При переході з лікування карипразином на лікування іншими антипсихотичні препарати поступового перехресного титрування не потрібно, необхідно розпочати прийом нового антипсихотичного препарату в мінімальній дозі після відміни карипразину. Слід враховувати, що концентрація карипразину та його активних метаболітів у плазмі знизиться на 50% приблизно через 1 тиждень.

Даних про застосування карипразину у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) недостатньо, щоб виявити відмінності у відповіді на лікування порівняно з молодшими пацієнтами. Вибір дози у пацієнтів похилого віку повинен проводитися з більшою обережністю.

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок (КК ≥30 мл/хв та <89 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Безпека та ефективність карипразину у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв) не оцінювалася. Застосування карипразину не рекомендовано у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок .

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна. Безпека та ефективність карипразину у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не оцінювалися. Застосування карипразину у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не рекомендовано.

Безпека та ефективність застосування карипразину у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.

Відомий один випадок ненавмисного одноразового передозування препарату (48 мг на добу). У цього пацієнта були відзначені ортостатична гіпотензія та седативний ефект. Цього ж дня стан пацієнта повністю відновився.

Лікування

Лікування передозування включає підтримку адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенації та вентиляції, а також симптоматичну терапію. Слід негайно розпочати моніторинг функцій серцево-судинної системи, включаючи безперервний контроль ЕКГ виявлення можливих порушень ритму серця. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Через високий рівень зв'язування карипразину з білками плазми гемодіаліз, ймовірно, неефективний. Пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом до повного одужання. Специфічний антидот для каріпразину відсутній.

Здатність інших лікарських засобів впливати на карипразин

Метаболізм карипразину та його основних активних метаболітів, дезметилкарипразину та дидезметилкарипразину, опосередкований переважно ізоферментом CYP3A4 та меншою мірою ізоферментом CYP2D6.

Інгібітори ізоферменту CYP3A4

Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при короткостроковому (4 дні) застосуванні одночасно з карипразином викликав дворазове збільшення загальної експозиції карипразину (суми карипразину і його активних метаболітів) в плазмі крові, незалежно від того, чи враховуються лише непов'язані речовини. .

Зважаючи на тривалий Т 1/2 активних метаболітів карипразину, при більш тривалому одночасному застосуванні очікується подальше підвищення загальної експозиції карипразину в плазмі крові. Таким чином, одночасне застосування карипразину з потужними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, боцепревіру, кларитроміцину, кобіцистату, індинавіру, ітраконазолу, кетоконазолу, нефазодону, нелфінавіра, позаконазолаві, верапамілу) протипоказано. Слід уникати вживання грейпфрутового соку.

Індуктори ізоферменту CYP3A4

Одночасне застосування карипразину з потужними та помірними індукторами ізоферменту ), бозентана, ефавіренза, етравірину, модафінілу, нафциліну) протипоказаний.

Інгібітори ізоферменту CYP2D6

Метаболічний шлях, опосередкований ізоферментом CYP2D6, відіграє другорядну роль біотрансформації карипразина; метаболізм головним чином здійснюється ізоферментом CYP3A4. Отже, малоймовірно, що інгібітори ізоферменту CYP2D6 вплинуть на біотрансформацію карипразину.

Здатність карипразину впливати на інші лікарські засоби

Субстрати Р-глікопротеїну (P-gp)

Карипразин у теоретичній максимальній концентрації в кишечнику пригнічує P-gp in vitro. Клінічне значення даного ефекту повністю не встановлено, проте застосування субстратів P-gp з вузьким терапевтичним діапазоном, таких як дабігатран та дигоксин, може вимагати додаткового спостереження та корекції дози.

Гормональні контрацептиви

В даний час невідомо, чи має карипразин здатність знижувати ефективність гормональних контрацептивів системної дії, тому жінки, які приймають гормональні контрацептиви системної дії, повинні додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції.

Фармакодинамічні взаємодії

Враховуючи основний вплив карипразину на центральну нервову систему, Реагіла ® слід з обережністю застосовувати разом з іншими препаратами центральної дії та алкоголем.

Лікар повинен порадити жінкам репродуктивного віку уникати вагітності під час прийому Реагіли ® . Пацієнтки зі збереженою фертильністю повинні використовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та протягом щонайменше 10 тижнів після припинення прийому Реагіли ® . В даний час невідомо, чи має карипразин здатність знижувати ефективність гормональних контрацептивів системної дії, тому пацієнтки, які приймають гормональні контрацептиви системної дії, повинні додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції.

Вагітність

Дані щодо застосування карипразину у вагітних жінок відсутні або недостатньо.

У доклінічних дослідженнях на тваринах виявлено репродуктивну токсичність, включаючи вади розвитку у щурів.

Застосування Реагіла ® під час вагітності та жінкам дітородного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, не рекомендується. Після припинення прийому карипразину слід продовжувати контрацепцію протягом щонайменше 10 тижнів у зв'язку з повільним виведенням активних метаболітів.

Новонароджені, які піддавалися дії антипсихотичних препаратів (в т.ч. карипразину) протягом III триместру вагітності, мають ризик розвитку небажаних реакцій після пологів, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни, які можуть змінюватись за ступенем тяжкості та тривалості. У цих новонароджених було відзначено збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Тяжкість цих ускладнень варіювала. У деяких випадках симптоми припинялися самостійно, тоді як в інших випадках були потрібні лікування в умовах відділення інтенсивної терапії та продовження госпіталізації. Тому такі новонароджені потребують ретельного спостереження.

Період грудного вигодовування

Невідомо, чи проникають карипразин та його основні активні метаболіти у грудне молоко. Карипразин та його метаболіти проникають у молоко щурів під час лактації. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Жінкам, які приймають Реагіла ®, слід припинити годування груддю.

Фертильність

Вплив каріпразину на фертильність людини не вивчався. У доклінічних дослідженнях у самок щурів було відзначено зниження фертильності та здатності до зачаття.

Найчастішими небажаними лікарськими реакціями (НЛР) при застосуванні карипразину у дозах 1.5-6 мг були акатизія (19%) та паркінсонізм (17.5%). Більшість небажаних явищ були легким або середнім ступенем тяжкості.

Наведені нижче небажані реакції, засновані на об'єднаних даних досліджень карипразину при шизофренії, розподілені за класами систем органів та термінами переважного вживання.

Небажані реакції представлені відповідно до частоти виникнення: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та <10%); нечасто - 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко – <1/10 000 призначень (<0.01 %); частота невідома – недостатньо даних для оцінки частоти НЛР. У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, еозинофілія; рідко – нейтропенія.

З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: нечасто – зниження концентрації тиреотропного гормону у крові; рідко – гіпотиреоїдизм.

З боку обміну речовин та харчування: часто – збільшення маси тіла, зниження апетиту, підвищення апетиту, дисліпідемія; нечасто – порушення вмісту натрію у сироватці крові, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові, цукровий діабет.

Порушення психіки: часто - порушення сну 1 , тривога; нечасто – суїцидальна поведінка, делірій, депресія, зниження лібідо, підвищення лібідо, еректильна дисфункція.

З боку нервової системи: дуже часто - акатізія 2 , паркінсонізм 3 ; часто - млявість, запаморочення, дистонія 4 інші екстрапірамідні порушення і рухові розлади 5 ; нечасто - летаргія, дизестезія, дискінезія 6 , пізня дискінезія; рідко – судомні напади/судоми, амнезія, афазія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром.

З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – подразнення очей, підвищений внутрішньоочний тиск, порушення акомодації, зниження гостроти зору; рідко – фотофобія, катаракта.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – тахіаритмія, підвищення артеріального тиску; нечасто – порушення серцевої провідності, брадіаритмія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, порушення Т хвилі на ЕКГ, зниження артеріального тиску.

З боку дихальної системи: нечасто – гикавка.

З боку травної системи: часто – нудота, запор, блювання; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; рідко – дисфагія.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів; нечасто – підвищення вмісту білірубіну крові; частота невідома – токсичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж, висипання.

З боку кістково-м'язової системи: часто – підвищення активності креатинфосфокінази сироватки крові; рідко – рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: нечасто – дизурія, поллакіюрія.

Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – синдром відміни у новонароджених.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – стомлюваність; нечасто – спрага.

1 Порушення сну: безсоння, незвичайні/кошмарні сновидіння, порушення циркадного ритму сну, диссомнія, гіперсомнія, порушення засинання, інтрасомнічне розлад, кошмарні сновидіння, порушення сну, сомнамбулізм, раннє пробудження.

2 Акатізія: акатізія, психомоторна гіперактивність, непосидючість.

3 Паркінсонізм: акінезія, брадикінезія, брадифренія, ригідність на кшталт "зубчастого колеса", екстрапірамідні розлади, порушення ходи, гіпокінезія, скутість суглобів, тремор, маскоподібне обличчя, ригідність м'язів, скутість опорно-рухового апарату.

4 Дистонія: блефароспазм, дистонія, м'язова напруга, оромандибулярна дистонія, кривошия, тризм.

5 Інші екстрапірамідні порушення та рухові розлади: порушення рівноваги, бруксизм, слинотеча, дизартрія, хиткість ходи, порушення глабеллярного рефлексу, зниження рефлексів, рухові розлади, синдром "неспокійних ніг", слинотеча, порушення рухів.

6 Дискінезія: хореоатетоз, дискінезія, кривляння, окулогірний криз, протрузія язика.

Опис окремих небажаних реакцій

Помутніння кришталика/катаракта

У доклінічних дослідженнях карипразину спостерігався розвиток катаракти. Тому в клінічних дослідженнях утворення катаракти ретельно контролювалося шляхом огляду очей за допомогою щілинної лампи, а пацієнти з наявною катарактою виключалися з досліджень. У ході програми клінічної розробки карипразину для лікування шизофренії було зареєстровано кілька випадків катаракти, що характеризувались незначним помутнінням кришталика без порушення зору (13/3192; 0.4%). Деякі з цих пацієнтів мали обтяжливі фактори. Найчастіше реєстрованим небажаним явищем з боку органу зору була нечіткість зору (плацебо: 1/683; 0.1%, каріпразин: 22/2048; 1.1%).

Екстрапірамідні симптоми (ЕПС)

У короткострокових дослідженнях розвиток ЕПС відзначався у 27%, 11.5%, 30.7% та 15.1% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно. Акатізія була зареєстрована у 13.6%; 5.1%; 9.3% та 9.9% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол, відповідно. Паркінсонізм спостерігався у 13,6%; 5.7%; 22.1% та 5.3% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно. Дистонія відзначалася у 1.8%; 0.2%; 3.6% та 0.7% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно.

У плацебо-контрольованій фазі довгострокового дослідження збереження терапевтичного ефекту ЕПС спостерігалися у 13.7% пацієнтів у групі карипразину порівняно з 3.0% у групі плацебо. Акатизія була зареєстрована у 3.9% пацієнтів, які отримували карипразин, і у 2.0% пацієнтів, які приймали плацебо. Паркінсонізм відзначався у 7.8% та 1.0% пацієнтів у групах карипразину та плацебо, відповідно.

У дослідженні негативної симптоматики ЕПС було виявлено у 14.3% пацієнтів у групі карипразину та у 11.7% пацієнтів у групі рисперидону. Акатизія спостерігалася у 10.0% пацієнтів, які отримували карипразин, і у 5.2% пацієнтів, які приймали рисперидон. Паркінсонізм відзначався у 5.2% та 7.4% пацієнтів у групах карипразину та рисперидону, відповідно. У більшості випадків ЕПС були легким або середнім ступенем тяжкості і усувалися звичайними лікарськими препаратами для лікування ЕПС. Частота відміни лікування внаслідок НЛР, пов'язаних з ЕПС, була низькою.

Венозна тромбоемболія (ВТЕ)

При застосуванні антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки венозної тромбоемболії, включаючи тромбоемболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен, із невстановленою частотою.

Підвищення активності печінкових ферментів

При застосуванні антипсихотичних препаратів часто спостерігається підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT). У клінічних дослідженнях карипразин частота підвищення активності АЛТ, ACT склала 2.2% у пацієнтів, які приймали карипразин, 1.6% - у пацієнтів, які отримували рисперидон, і 0.4% - у пацієнтів, які приймали плацебо. При застосуванні карипразину ураження печінки не спостерігалося.

Зміни маси тіла

У короткострокових дослідженнях групи карипразина відзначалося трохи більш виражене збільшення маси тіла проти групою плацебо: 1 кг і 0.3 кг, відповідно. У довгостроковому дослідженні збереження терапевтичного ефекту не відзначалося клінічно значимих відмінностей зміни вихідної маси тіла до кінця періоду лікування (1.1 кг у групі карипразину та 0.9 кг у групі плацебо). У відкритій фазі дослідження протягом 20 тижнів прийому карипразину у 9.0% пацієнтів розвинулося потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла (тобто збільшення не менше ніж на 7%), тоді як у подвійній сліпій фазі потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у 9.8% пацієнтів , що продовжили прийом карипразину, у порівнянні з 7.1% пацієнтів, рандомізованих у групу плацебо після 20 тижнів прийому карипразину у відкритому режимі.У дослідженні негативної симптоматики середня зміна маси тіла склала -0.3 кг при прийомі карипразину і +0.6 кг при прийомі рисперидону, а потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у 6% пацієнтів у групі карипразину та у 7.4% у групі рисперидону.

Подовження інтервалу QT

У клінічному плацебо-контрольованому дослідженні подовження інтервалу QT при застосуванні карипразину подовження інтервалу QT не відзначалося. В інших клінічних дослідженнях було зареєстровано кілька випадків подовження інтервалу QT при прийомі карипразину, які не відповідали критеріям серйозності. У ході довгострокового відкритого періоду лікування у 3 пацієнтів (0.4%) було зареєстровано тривалість інтервалу QT з коригуванням Базетта (QT c B) >500 мс. В одного з цих пацієнтів також відзначалася тривалість інтервалу QT з коригуванням Фрідериція (QT c F) >500 мс. Подовження вихідного інтервалу QT c B більш ніж на 60 мс спостерігалося у 7 пацієнтів (1%), а QT cF – у 2 пацієнтів (0.3%). У відкритій фазі довгострокового дослідження підтримки терапевтичного ефекту подовження вихідного інтервалу QT c B більш ніж на 60 мс спостерігалося у 12 пацієнтів (1.6%), а QT c F – у 4 пацієнтів (0.5%). У ході подвійного сліпого періоду лікування подовження вихідного інтервалу QT c B більш ніж на 60 мс відзначалося у 3 пацієнтів, які приймали карипразин (3.1%), та у 2 пацієнтів, які отримували плацебо (2%).

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з високим ризиком вчинення суїциду, з акатизією, неусидливістю, підвищеним ризиком пізньої дискінезії, хворобою Паркінсона, нейролептичним злоякісним синдромом в анамнезі, судомами в анамнезі або станами, що знижують поріг судомної готовності. розвитку інсульту, цукрового діабету, факторами ризику гіперглікемії, ризиком ожиріння; схильністю до артеріальної гіпотензії (наприклад при дегідратації, гіповолемії, при лікуванні гіпотензивними препаратами), серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, ризиком венозних тромбоемболічних ускладнень.

Суїцидальні думки та поведінка

Суїцидальність (суїцидальні думки, спроби суїциду та досконалий суїцид) можлива на тлі психозу і зазвичай спостерігається відразу після початку лікування або після переходу з терапії іншими антипсихотичними препаратами. У ході лікування антипсихотичними препаратами пацієнти з високим ризиком суїциду повинні перебувати під ретельним наглядом.

Акатізія, непосидючість

Акатизія та непосидючість є частими небажаними реакціями при застосуванні антипсихотичних препаратів. Акатізія - руховий розлад, що характеризується почуттям внутрішнього занепокоєння і потребою перебувати в постійному русі, а також такими діями, як розгойдування корпусу в положенні стоячи або сидячи, піднімання ніг, що імітує ходьбу на місці, і схрещування-розхрещування ніг у положенні сидячи. Т.к. карипразин може спричинити акатизію та непосидючість, його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких вже спостерігалися симптоми акатизії або є схильність до неї. Акатізія розвивається на початку лікування. Отже, важливо проводити ретельне спостереження за пацієнтами у першій фазі лікування. Профілактика включає поступове збільшення дози;лікувальні заходи включають невелике зниження дози карипразину або застосування препаратів для усунення ЕПС. Доза препарату може бути скоригована залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування та переносимість.

Пізня дискінезія

Пізня дискінезія - синдром, що включає потенційно незворотні, ритмічні, мимовільні рухи, головним чином, мови та/або особи, які можуть виникати у пацієнтів, які отримують антипсихотичні препарати. При появі ознак та симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає каріпразин, слід розглянути доцільність відміни препарату.

Хвороба Паркінсона

При застосуванні у пацієнтів із хворобою Паркінсона антипсихотичні лікарські препарати можуть викликати загострення фонового захворювання та призводити до посилення симптомів хвороби Паркінсона. Отже, призначаючи каріпразин пацієнтам із хворобою Паркінсона, лікар повинен ретельно зважити користь та ризик.

Очні симптоми/катаракта

У доклінічних дослідженнях карипразину виявлено помутніння кришталика/катаракта у собак. Однак причинно-наслідковий зв'язок між змінами кришталика/катарактою в дослідженнях у людини та прийомом каріпразину не встановлено. Тим не менш, пацієнтів, у яких розвинулися симптоми, потенційно пов'язані з катарактою, необхідно направити на офтальмологічне обстеження та оцінити можливість продовження терапії.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ)

При застосуванні антипсихотиків було відзначено розвиток небезпечного життя симптомокомплексу - злоякісного нейролептичного синдрому. До клінічних проявів ЗНС відносяться гіпертермія, ригідність м'язів, збільшення активності креатинфосфокінази в сироватці крові, розлад свідомості та порушення з боку вегетативної нервової системи (нерегулярність пульсу, нестабільність АТ, тахікардія, підвищене потовиділення та порушення ритму серця). Додаткові прояви можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта відзначаються ознаки та симптоми ЗНС або висока лихоманка неясної етіології без додаткових клінічних проявів ЗНС, каріпразин необхідно негайно відмінити.

Судоми та судомні напади

Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або із захворюваннями, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності.

Ризик гострого порушення мозкового кровообігу (ОНМК)

Приблизно 3-кратне підвищення ризику цереброваскулярних небажаних реакцій відзначалося у рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією при застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів. Механізм підвищення ризику не встановлено. Не можна виключити підвищення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів.

Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику інсульту.

Порушення з боку серця та судин

Зміни артеріального тиску. Карипразин може спричинити ортостатичну гіпотензію, а також артеріальну гіпертензію. Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, схильними до змін артеріального тиску. Необхідно контролювати артеріальний тиск.

Зміни ЕКГ. У пацієнтів, які беруть антипсихотичні препарати, може виникнути подовження інтервалу QT. У клінічному дослідженні, спрямованому вивчення подовження інтервалу QT, при застосуванні карипразина проти плацебо подовження інтервалу QT не відзначалося. У клінічних дослідженнях було зареєстровано лише кілька випадків подовження інтервалу QT при прийомі карипразину, які відповідали критеріям серйозності. Таким чином, карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та у пацієнтів з подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, а також у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, які можуть викликати подовження інтервалу QT.

Венозна тромбоемболія (ВТЕ)

При застосуванні антипсихотичних препаратів було зареєстровано випадки венозної тромбоемболії. Т.к. у пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, часто є придбані фактори ризику ВТЕ, необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ до початку та під час лікування карипразином та вжити профілактичних заходів.

Гіперглікемія та цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом або з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, діабет у сімейному анамнезі) на початку лікування атиповими антипсихотиками потрібно ретельно контролювати вміст глюкози в сироватці крові. У клінічних дослідженнях карипразину було зареєстровано небажані явища, пов'язані зі змінами концентрації глюкози.

Жінки дітородного віку

Жінки дітородного віку повинні використовувати високоефективні засоби контрацепції під час прийому каріпразину і щонайменше 10 тижнів після закінчення його прийому. Жінкам, які застосовують гормональні засоби системної дії, слід додатково використовувати другий бар'єрний метод контрацепції.

Зміна маси тіла

При прийомі карипразину спостерігалося значне збільшення маси тіла. Пацієнтам слід регулярно контролювати масу тіла.

Допоміжні речовини

Препарат Реагіла ® , капсули, 3 мг, 4.5 мг та 6 мг містять барвник червоний чарівний (Е129), який може викликати алергічні реакції.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Карипразин має слабкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнти повинні обережно ставитися до управління потенційно небезпечними механізмами, в т.ч. транспортних засобів, поки вони повністю не переконаються, що Reagila ® не впливає негативно на їхні здібності.

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок (КК ≥30 мл/хв та <89 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна.

Застосування карипразину не рекомендовано у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції.

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна.

Застосування карипразину у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не рекомендовано.

Препарат відпускається за рецептом.

Застосування карипразину у пацієнтів похилого віку із деменцією не вивчалося. Карипразин протипоказаний таким пацієнтам через підвищений ризик загальної смертності.

Безпека та ефективність застосування карипразину у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.

GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)

Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Реагила капсулы 3 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Реагила капсулы 3 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обратите Ваше внимание на этот товар в нашем каталоге. Хотите приобрести Реагила капсулы 3 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Реагила капсулы 4,5 мг 28 шт..