Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 5 мг 30 шт Цена

Фармакодинамика

Механизм действия

Периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II. АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и разрушение брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.

Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что вызывает увеличение активности ренина плазмы крови (по механизму "отрицательной обратной связи") и уменьшение секреции альдостерона.

Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов. Возможно, что этот эффект является частью механизма антигипертензивного действия ингибиторов АПФ, а также механизма развития некоторых побочных эффектов препаратов данного класса (например, кашля).

Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту периндоприлату. Другие метаболиты не оказывают ингибирующего действия на АПФ in vitro.

Клиническая эффективность и безопасность

Артериальная гипертензия

Периндоприл эффективен в терапии артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне применения препарата отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении пациента "лежа" и "стоя". Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению АД, при этом периферический кровоток ускоряется без изменения ЧСС.

Как правило, периндоприл приводит к увеличению почечного кровотока, СКФ при этом не изменяется.

Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч. Через 24 ч после приема внутрь наблюдается выраженное (порядка 87-100%) остаточное ингибирование АПФ. Снижение АД достигается достаточно быстро. У пациентов с позитивным ответом на лечение нормализация АД наступает в течение месяца и сохраняется без развития тахифилаксии.

Прекращение лечения не сопровождается развитием эффекта "рикошета".

Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Одновременное назначение тиазидных диуретиков усиливает выраженность антигипертензивного эффекта. Кроме этого, комбинирование ингибитора АПФ и тиазидного диуретика также приводит к снижению риска развития гипокалиемии на фоне приема диуретиков.

Сердечная недостаточность

Периндоприл нормализует работу сердца, снижая преднагрузку и постнагрузку. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью, получавших периндоприл, было выявлено:

Исследование препарата по сравнению с плацебо показало, что изменения АД после первого приема препарата Престариум® А 2.5 мг у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (II-III ФК по классификации NYHA), статистически достоверно не отличались от изменений АД, наблюдавшихся после приема плацебо.

Цереброваскулярные заболевания

Результаты исследования ПРОГРЕСС, где оценивалось влияние активной терапии периндоприлом (монотерапия или в комбинации с индапамидом) в течение 4 лет на риск развития повторного инсульта у пациентов, имеющих цереброваскулярные заболевания в анамнезе. После вводного периода применения периндоприла третбутиламина по 2 мг (эквивалент периндоприла аргинина 2.5 мг) 1 раз/сут в течение 2 недель и затем по 4 мг (эквивалент периндоприла аргинина 5 мг) 1 раз/сут в течение последующих 2 недель, 6105 пациентов были рандомизированы на две группы: плацебо (n=3054) и периндоприл третбутиламин по 4 мг (соответствует 5 мг периндоприла аргинина) (монотерапия) или в комбинации с индапамидом (n=3051). Индапамид дополнительно назначался пациентам, не имеющим прямых показаний или противопоказаний для применения диуретиков. Данная терапия назначалась дополнительно к стандартной терапии инсульта и/или артериальной гипертензии или других патологических состояний. Все рандомизированные пациенты имели в анамнезе цереброваскулярные заболевания (инсульт или транзиторную ишемическую атаку) в течение последних 5 лет. Величина АД не являлась критерием включения: 2916 пациентов имели артериальную гипертензию и 3189 - нормальное АД. После 3.9 лет терапии величина АД (систолическое/диастолическое) снизилась в среднем на 9/4 мм рт.ст. Также было показано значительное снижение риска возникновения повторного инсульта (как ишемического, так и геморрагического) порядка 28% по сравнению с плацебо (10.1% и 13.8%).

Дополнительно было показано значительное снижение риска:

Это было отмечено как у пациентов с артериальной гипертензией, так и при нормальном АД, независимо от возраста, пола, наличия или отсутствия сахарного диабета и типа инсульта.

Стабильная ИБС

Эффективность применения периндоприла у пациентов (12 218 пациентов старше 18 лет) со стабильной ИБС без клинических симптомов хронической сердечной недостаточности изучалась в ходе 4-летнего исследования. 90% участников исследования ранее перенесли острый инфаркт миокарда и/или процедуру реваскуляризации. Большинство пациентов получили помимо исследуемого препарата стандартную терапию, включая антиагреганты, гиполипидемические средства и бета-адреноблокаторы. В качестве основного критерия эффективности была выбрана комбинированная конечная точка, включающая сердечно-сосудистую смертность, нефатальный инфаркт миокарда и/или остановку сердца с успешной реанимацией.

Терапия периндоприла эрбумином в дозе 8 мг/сут (эквивалентно 10 мг периндоприла аргинина) приводила к существенному снижению абсолютного риска наступления комбинированной конечной точки на 1.9% (снижение относительного риска - 20%). У пациентов, ранее перенесших инфаркт миокарда или процедуру реваскуляризации, снижение абсолютного риска составило 2.2% (снижение относительного риска - 22.4%) по сравнению с группой плацебо.

Пациенты детского возраста (до 18 лет)

Эффективность и безопасность применения периндоприла у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлена.

Имеются данные клинических исследований с участием 62 пациентов с артериальной гипертензией в возрасте от 2 до 15 лет с СКФ>30 мл/мин/1.73 м2 площади поверхности тела, которые получали периндоприл в дозе 0.07 мг/кг в среднем. Доза подбиралась индивидуально, в зависимости от общего состояния пациента и показателей его АД в ответ на терапию, при этом максимальная доза составляла 0.135 мг/кг/сут.

59 пациентов участвовали в исследовании на протяжении 3 месяцев и 36 пациентов завершили продленный период исследования, который составлял не менее 24 месяцев (средняя продолжительность участия в исследовании составила 44 месяца).

Показатели систолического и диастолического АД оставались стабильными на протяжении всего периода исследования (от момента включения в исследования до заключительной оценки) у пациентов, ранее получавших другие гипотензивные средства, и снизились у пациентов, ранее не получавших гипотензивную терапию.

Более 75% детей при последнем определении имели систолическое и диастолическое АД меньше 95-го перцентиля.

Данные по безопасности, полученные в этом исследовании, согласуются с уже имеющейся информацией относительно безопасности применения периндоприла.

Двойная блокада РААС

Имеются данные клинических исследований комбинированной терапии с применением ингибитора АПФ и антагониста рецептора ангиотензина II (АРА II).

Проводилось клиническое исследование с участием пациентов, имеющих в анамнезе кардиоваскулярное или цереброваскулярное заболевание, либо сахарный диабет 2 типа, сопровождающийся подтвержденным поражением органа-мишени, а также исследования с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа с диабетической нефропатией.

Данные исследований не выявили значимого положительного влияния комбинированной терапии на возникновение почечных и/или кардиоваскулярных событий и на показатели смертности, в то время как риск развития гиперкалиемии, острой почечной недостаточности и/или артериальной гипотензии увеличивался по сравнению с монотерапией.

Принимая во внимания схожие внутригрупповые фармакодинамические свойства ингибиторов АПФ и АРА II, данные результаты можно ожидать для взаимодействия любых других препаратов, представителей классов ингибиторов АПФ и АРА II. Поэтому противопоказано применение ингибиторов АПФ в сочетании с АРА II у пациентов с диабетической нефропатией.

Имеются данные клинического исследования по изучению положительного влияния от добавления алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или АРА II у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек или кардиоваскулярным заболеванием, либо имеющих сочетание этих заболеваний.

Исследование было прекращено досрочно в связи с возросшим риском возникновения неблагоприятных исходов. Кардиоваскулярная смерть и инсульт отмечались чаще в группе пациентов, получающих алискирен, по сравнению с группой плацебо; также нежелательные явления и серьезные нежелательные явления особого интереса (гиперкалиемия, артериальная гипотензия и нарушения функции почек) регистрировались чаще в группе алискирена, чем в группе плацебо.

Таблетки, що диспергуються в порожнині рота, білого кольору, круглі, двоопуклі.

Допоміжні речовини : ацесульфам калію – 0.4 мг, аспартам – 0.4 мг, магнію стеарат – 0.8 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 0.8 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 1).

29 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.
30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.

C09AA04 Perindopril

Інгібітор АПФ

периндоприл (у формі периндоприлу аргініну)

Інгібітор АПФ

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону.

Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю).

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.

Клінічна ефективність та безпека

Артеріальна гіпертензія

Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи". Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни ЧСС.

Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, ШКФ при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету".

Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Серцева недостатність

Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, які отримували периндоприл, було виявлено:

Дослідження препарату порівняно з плацебо показало, що зміни АТ після першого прийому Престаріуму А 2.5 мг у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-III ФК за класифікацією NYHA), статистично достовірно не відрізнялися від змін АТ, що спостерігалися після прийому плацебо.

Цереброваскулярні захворювання

Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалент периндоприлу аргініну 2.5 мг) 1 раз/сут протягом 2 тижнів і потім по 4 мг (еквівалент периндоприлу аргініну 5 мг) 1 раз/сут протягом наступних 2 тижнів, 6105 пацієнтів на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3.9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9/4 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10.1% та 13.8%).

Додатково було показано значне зниження ризику:

Це було зазначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту.

Стабільна ІХС

Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12 218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією.

Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг на добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1.9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% (зниження відносного ризику – 22.4%) порівняно з групою плацебо.

Пацієнти дитячого віку (до 18 років)

Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років із СКФ>30 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0.07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його АТ у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0.135 мг/кг/добу.

59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3 місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці).

Показники систолічного та діастолічного АТ залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію.

Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю.

Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу.

Подвійна блокада РААС

Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II).

Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з діабетичною нефропатією.

Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією.

Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань.

Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною.

Всередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою.

Таблетку слід покласти на язик і після того, як вона розпадеться на поверхні язика, проковтнути її зі слиною.

При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації (див. розділ "Особливі вказівки") та ступінь зниження АТ на фоні терапії.

Артеріальна гіпертензія

Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічна дія").

Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів з вираженою активністю РААС (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 10 мг на 1 раз на добу.

На початку терапії лікарським препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережним при застосуванні лікарського препарату Престаріум® А у цієї групи пацієнтів.

Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії лікарським препаратом Престаріум® А (див. розділ "Особливі вказівки").

При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2.5 мг. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити.

У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок (див. таблицю 1).

Максимальна добова доза становить 10 мг.

Серцева недостатність

Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лікарським препаратом Престаріум® А в комбінації з калійнесберегающими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2.5 мг 1 раз на добу. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. Через 2 тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2.5 мг та задовільної відповіді на терапію.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів з групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водно-електролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судинорозширювальні лікарські препарати) лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом (Див. розділ "Особливі вказівки").

У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому лікарського препарату Престаріум® А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії.

Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом)

У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі терапію лікарським препаратом Престаріум А слід починати з дози 2.5 мг протягом перших 2 тижнів. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. Потім підвищують дозу до 5 мг протягом наступних 2 тижнів до застосування індапаміду.

Терапію слід розпочинати у будь-який (від 2 тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту.

ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію

У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію лікарським препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу.

Через 2 тижні, при хорошій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам похилого віку слід розпочинати терапію з дози 2.5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня. Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться. Потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу (див. табл. 1). Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.

Особливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність

У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК.

Таблиця 1. Дози лікарського препарату Престаріум А при нирковій недостатності

* Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу.

**Для забезпечення зазначеного режиму дозування слід застосовувати периндоприлсодержащіе препарати у дозуванні 5 мг у формі таблетки, що ділиться.

Печінкова недостатність

Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділи "Фармакокінетика" та "Особливі вказівки").

Вік до 18 років

В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакологічна дія" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ "Протипоказання").

Дані щодо передозування препарату у людини обмежені.

Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати: виражене зниження артеріального тиску, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель.

Лікування: рекомендованим методом лікування при передозуванні є внутрішньовенне введення 0.9% розчин натрію хлориду. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. Слід враховувати можливість внутрішньовенного введення розчину катехоламінів та/або ангіотензину II. Периндоприл можна видалити з організму шляхом діалізу (див. розділ "Особливі вказівки"). При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення електрокардіостимулятора. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічна дія").

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію

Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, т.ч. фіксовану комбінацію триметоприму та сульфаметоксазолу. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.

Спільне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання")

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

Протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок і не рекомендується у інших пацієнтів: зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Спільна терапія з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину

Протипоказане застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ "Протипоказання").

Екстракорпоральна терапія

Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), і аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату протипоказані через збільшення ризику розвитку важких анафілактоїдних реакцій. "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил

Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими засобами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказано, т.к. пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітору АПФ може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Спільне застосування не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки")

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

Аліскірен. У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Спільна терапія з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину

У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ.

Естрамустін

Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.

Ко-тримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм)

При сумісному застосуванні з ко-тримоксазолом (сульфаметоксазол + триметоприм) може підвищуватись ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ "Особливі вказівки").

Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію

Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією).

Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.

Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом.

Препарати літію

При сумісному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Спільне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. При необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі (див. розділ "Особливі вказівки").

Спільне застосування, яке потребує особливої обережності

Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо)

За результатами епідеміологічних досліджень застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.

Калійнесберігаючі діуретики

У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.

При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)

Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: при терапії серцевої недостатності II-IV ФК за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40% і раніше застосовуваними інгібіторами АПФ існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.

Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок.

Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому.

НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу)

Спільне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Спільне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.

Рацекадотрил

Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик його розвитку може бути підвищений при сумісному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським препаратом, що застосовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватись ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Особливі вказівки").

Рекомбінантні тканинні активатори плазміногену (rtPA, алтеплаза)

Пацієнти, які отримували інгібітори АПФ та одержують алтеплазу для тромболітичної терапії при гострому ішемічному інсульті, можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Спільне застосування, яке потребує певної обережності

Гіпотензивні препарати та вазодилататори

Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин)

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ "Особливі вказівки").

Симпатоміметики

Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота

При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), в окремих випадках повідомлялося про розвиток нітритоїдних реакцій - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.

Вагітність

Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності (див. розділ "Протипоказання").

На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або її настанні під час застосування лікарського препарату Престаріум А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності.

Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД для оцінки стану черепа та функції нирок.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ при вагітності, повинні бути під наглядом через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Період грудного вигодовування

Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу в період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

Не встановлено впливу на репродуктивну функцію чи фертильність.

а. Резюме профілю безпеки

Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ. Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу, відмічені при проведенні клінічних досліджень: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, дисгевзія (розлад смаку) , диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, м'язовий спазм, астенія.

б. Перелік небажаних реакцій

Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні периндоприлу, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).

*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у т.ч. периндоприл.

Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях

У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0.3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0.2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.

підвищена чутливість до діючої речовини та допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. розділ "Лікарська форма, склад і упаковка"); підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ; розділ "Особливі вказівки"); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи "Лікарська взаємодія" та "Фармакологічна дія"); спільне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ "Особливі вказівки"); спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами аратами, що містять валсартан/сакубітрил (див. розділи "Лікарська взаємодія" та "Фармакологічна дія"); екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Лікарська взаємодія"; вагітність (див. розділ "Вагітність і лактація"); період грудного вигодовування (див. розділ) розділ "Вагітність і лактація"); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; фенілкетонурія (препарат містить аспартам).

Стабільна ІХС

При розвитку будь-якого епізоду нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії периндоприлом слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, при блюванні та діареї, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну (див. розділи " Лікарська взаємодія" та "Побічна дія"). Симптоматична гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності, незалежно від наявності ниркової недостатності. Це більш ймовірно у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час початку терапії препаратом Престаріум® А та під час підбору його дози (див. розділи "Режим дозування" та "Побічна дія") .

Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого застосування препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

У деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та нормальним або зниженим АТ Престаріум А може викликати додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом.

Стеноз мітрального клапана/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, слід з обережністю призначати пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам зі стенозом мітрального клапана.

Порушення функції нирок

Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК < 60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід підбирати залежно від значення КК (див. розділ "Режим дозування") і потім - залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові (див. розділ "Побічна дія").

Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Імовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика.

Гемодіаліз

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу.

Трансплантація нирки

Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ "Протипоказання"). Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну в сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату слід негайно припинити, а пацієнт повинен спостерігатись доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, зокрема. п/к введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання").

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ "Побічна дія").

Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил

Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими засобами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказано, т.к. підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"), застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше, ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Лікова взаємодія"). При одночасному прийомі інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад, рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик/користування.

Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика, що супроводжується або не супроводжується порушенням функції дихання) (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації

Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову.

Порушення функції печінки

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ "Побічна дія"), пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнтам слід повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).

Етнічні відмінності

Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Кашель

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.

Хірургічне втручання/загальна анестезія

У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідне одночасне застосування лікарського препарату Престаріум® А та зазначених вище препаратів, лікування слід проводити з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Пацієнти з цукровим діабетом

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Препарати літію

Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки.

Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та харчових добавок (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Подвійна блокада РААС

Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована (див. розділи "Лікарська взаємодія" та "Фармакологічна дія"). Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ.

Протипоказане застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання").

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується.

З обережністю

(див. також розділи "Особливі вказівки" та "Лікарська взаємодія")

Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, аллопуринолом, прокаїнамідом (риск розвитку нейтропу дієта, блювання, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, хронічній серцевій недостатності IV ФК за класифікацією NYHA, спільне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНЩ, стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної ра си.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Лікарський препарат Престаріум® А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.

З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій або наявності лише однієї функціонуючої нирки; ниркової недостатності, стан після трансплантації нирки.

У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК.

Таблиця 1. Дозування препарату Престаріум А при нирковій недостатності

* діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу.

Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату; пацієнт має перебувати під відповідним медичним наглядом.

Препарат відпускається за рецептом.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану функції нирок.

При ІХС пацієнтам похилого віку слід починати терапію з дози 2.5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.

Препарат протипоказаний до застосування віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Les Laboratoires Servier (Франція)

SERVIER RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Ирландия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 5 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 5 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, Вас заинтересует информация про этот товар. Хотите приобрести Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 5 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 4 мг 30 шт., Периндоприл-СЗ таблетки 8 мг 30 шт., Периндоприл-СЗ таблетки 4 мг 30 шт., Периндоприл-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 30 шт., Периндоприл-Тева Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Престариум А таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 30 шт., Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 10 мг 30 шт., Перинева таблетки 4 мг 90 шт., Перинева таблетки 4 мг 30 шт., Перинева таблетки 8 мг 30 шт., Периндоприл таблетки 4 мг 30 шт., Перинева таблетки 8 мг 90 шт., Престариум А таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Периндоприл-Рихтер таблетки 4 мг 30 шт., Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 8 мг 30 шт., Парнавел таблетки покрытые пленочной оболочкой 4 мг 30 шт., Периндоприл таблетки 4 мг 30 шт..