Каталог товаров

Прадакса капсулы 150 мг 30 шт Цена

Наличие уточняйте
0,00 грн
0,00 грн
+
  • Страна:
    Германия
  • Форма выпуска:
    капсулы
  • Дозировка:
    150 мг
  • В упаковке:
    30 шт.
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Дабигатрана этексилат является низкомолекулярным, не обладающим фармакологической активностью предшественником активной формы дабигатрана. После приема внутрь дабигатрана этексилат быстро всасывается в ЖКТ и, путем гидролиза, катализируемого эстеразами, в печени и плазме крови превращается в дабигатран. Дабигатран является мощным конкурентным обратимым прямым ингибитором тромбина и основным активным веществом в плазме крови.

Т.к. тромбин (сериновая протеаза) в процессе коагуляции превращает фибриноген в фибрин, угнетение активности тромбина препятствует образованию тромба. Дабигатран оказывает ингибирующее воздействие на свободный тромбин, тромбин, связанный с фибриновым сгустком, и вызванную тромбином агрегацию тромбоцитов.

В экспериментальных исследованиях на различных моделях тромбоза in vivo и ex vivo подтверждено антитромботическое действие и антикоагулянтная активность дабигатрана после в/в введения и дабигатрана этексилата - после приема внутрь.

Установлена прямая корреляция между концентрацией дабигатрана в плазме крови и выраженностью антикоагулянтного эффекта. Дабигатран удлиняет АЧТВ, экариновое время свертывания (ЭВС) и тромбиновое время (ТВ).

Профилактика венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после эндопротезирования крупных суставов

Результаты клинических исследований у пациентов, перенесших ортопедические операции - эндопротезирование коленного и тазобедренного суставов - подтвердили сохранение параметров гемостаза и эквивалентность применения дабигатрана этексилата в дозах 75 мг или 110 мг через 1-4 ч после операции и последующей поддерживающей дозы 150 мг или 220 мг 1 раз/сут в течение 6-10 дней (при операции на коленном суставе) и 28-35 дней (на тазобедренном суставе) по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг 1 раз/сут, который применяли накануне и после операции.

Показана эквивалентность антитромботического эффекта дабигатрана этексилата при применении в дозах 150 мг или 220 мг по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг/сут при оценке основной конечной точки, которая включает все случаи венозных тромбоэмболий и смертность от любых причин.

Профилактика инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердий

При длительном, в среднем около 20 месяцев, применении у пациентов с фибрилляцией предсердий и с умеренным или высоким риском инсульта или системных тромбоэмболий было показано, что дабигатрана этексилат в дозе 110 мг, назначенный 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности предотвращения инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердий; также в группе дабигатрана было отмечено снижение риска внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений. Применение препарата в более высокой дозе (150 мг 2 раза/сут) достоверно снижало риск ишемического и геморрагического инсультов, сердечно-сосудистой смертности, внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений, по сравнению с варфарином. Меньшая доза дабигатрана характеризовалась существенно более низким риском больших кровотечений по сравнению с варфарином.

Чистый клинический эффект оценивался путем определения комбинированной конечной точки, включавшей частоту инсульта, системных тромбоэмболий, легочных тромбоэмболий, острого инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смертности и больших кровотечений.

Ежегодная частота перечисленных событий у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, была ниже, чем у пациентов, получавших варфарин.

Изменения в лабораторных показателях функции печени у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, отмечались со сравнимой или меньшей частотой по сравнению с пациентами, получавшими варфарин.

Дополнительное изучение дабигатрана этексилата в наблюдательных исследованиях у пациентов с фибрилляцией предсердий свидетельствует, что показатели эффективности и безопасности препарата в клинической практике соответствуют результатам рандомизированных исследований.

Результаты проспективного рандомизированного исследования RE-CIRCUIT продемонстрировали, что выполнение катетерной аблации у пациентов с пароксизмальной или персистирующей фибрилляцией предсердий, получающих непрерывный курс дабигатрана этексилата в дозе 150 мг (1 капсула) 2 раза/сут, характеризуется меньшим риском больших кровотечений в сравнении с пациентами, у которых процедура выполнялась на фоне непрерывного курса варфарина. Различий между группами сравнения в отношении частоты комбинированной конечной точки, включающей инсульты, системные эмболии или транзиторные ишемические атаки, выявлено не было.

Результаты открытого рандомизированного исследования RE-DUAL PCI продемонстрировали, что применение дабигатрана этексилата в дозе 150 мг 2 раза в сутки, либо в дозе 110 мг 2 раза в сутки в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором у пациентов с неклапанной фибрилляцией предсердий, перенесших чрескожное коронарное вмешательство со стентированием, характеризуется меньшим риском развития первичной конечной точкм (большие и клинически значимые кровотечения по классификации ISTH) в сравнении с комбинированной терапией, включающей в себя варфарин в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК. При этом в отношении комбинированной конечной точки эффективности, включавшей в себя смерть, тромбоэмболические события (инфаркт миокарда, инсульт или системные эмболии), либо незапланированную реваскуляризацию, объединенная группа пациентов, получавших дабигатрана этексилат (обе дозы препарата) в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором, не уступала по эффективности группе пациентов, получавших комбинированную терапию варфарином в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК.

Профилактика тромбоэмболий у пациентов с протезированными клапанами сердца

В ходе клинических исследований фазы II применения дабигатрана и варфарина у пациентов, перенесших операцию по замене клапана сердца механическим протезом (недавно проведенные операции и операции, проведенные более 3 месяцев назад), было выявлено повышение частоты тромбоэмболий и общего числа кровотечений (преимущественно за счет малых кровотечений) у пациентов, получавших дабигатрана этексилат. В раннем послеоперационном периоде большие кровотечения в основном характеризовались геморрагическим выпотом в перикард, особенно у пациентов, которым дабигатрана этексилат был назначен в раннем периоде (на 3 день) после хирургической замены клапанов сердца

Лечение острого тромбоза глубоких вен (ТГВ) и/или тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) и профилактика смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниями

Результаты клинических исследований у пациентов с наличием острого ТГВ и/или ТЭЛА, которые первоначально получали парентеральную терапию в течение, как минимум, 5 дней, подтвердили, что дабигатрана этексилат в дозе 150 мг, применяемый 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности в отношении снижения частоты рецидивирующего симптоматического ТГВ и/или ТЭЛА и случаев смерти, обусловленных этими заболеваниями, на протяжении 6-месячного периода лечения. У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.

Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.

Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.

Профилактика рецидивирующего ТГВ и/или ТЭЛА и смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниями

Результаты клинического исследования у пациентов с рецидивирующим ТГВ и ТЭЛА, уже получавших в течение от 3 до 12 месяцев антикоагулянтную терапию и нуждавшихся в ее продолжении, подтвердили, что лечение дабигатрана этексилатом в дозе 150 мг 2 раза/сут не уступало лечебному эффекту варфарина (р=0.0135). У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.

В исследовании сравнения дабигатрана этексилата с плацебо у пациентов, уже получавших в течение от 6 до 18 месяцев антагонисты витамина К, было установлено, что дабигатран превосходил плацебо в отношении профилактики рецидивирующего симптоматического ТГВ/ТЭЛА, включая случаи смерти от неустановленной причины; снижение риска за период лечения составило 92% (р<0.0001).

Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.

Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.

Прадакса капсулы 150 мг 30 шт инструкция на украинском

Форма випуску

капс. 150 мг: 10, 30, 60 чи 180 шт.


Опис

Капсули довгасті, розмір 0, кришка – непрозора, світло-синього кольору, корпус – непрозорий, білого кольору; на кришці надруковано символ компанії Берінгер Інгельхайм, на корпусі – "R150"; колір наддруку - чорний; вміст капсул - жовті пелети.

1 капс.
дабігатрана етексилату мезилат 172.95 мг
що відповідає змісту дабігатрану етексилату 150 мг

Допоміжні речовини : акації камедь, винна кислота крупнозерниста, винна кислота порошок, винна кислота кристалічна, гіпромелоза, диметикон, тальк, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза).

Склад капсульної оболонки: капсула з гіпромелози (ГПМЦ) з наддруком чорним чорнилом.
Склад ГПМЦ капсул: карагінан (E407), калію хлорид, титану діоксид (E171), індигокармін (Е132), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), вода очищена.
Склад чорнил чорних: шеллак, бутанол, ізопропанол, барвник заліза оксид чорний (E172), вода очищена, пропіленгліколь, етанол, аміак водний, калію гідроксид.

10 шт. - блістери з перфорацією (1) - пачки картонні.
10 шт. - блістери з перфорацією (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери з перфорацією (6) - пачки картонні.

Мультіпакування:
10 шт. - блістери з перфорацією (6) - пачки картонні (3) - поліпропіленова плівка.


Коди АТХ

B01AE07 Dabigatran etexilate


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Антикоагулянт. Прямий інгібітор тромбіну


Діюча речовина

дабігатрана етексилат


Фармако-терапевтична група

Прямий інгібітор тромбіну


Умови зберігання

Препарат слід зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 25°С.


Термін придатності

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Не поміщати капсули у таблетки та органайзери для ліків, за винятком тих, у яких вони можуть залишатися в оригінальній упаковці (блістері).

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці.


Фармакологічна дія

Дабігатрана етексилат є низькомолекулярним, що не має фармакологічної активності, попередником активної форми дабігатрана. Після прийому внутрішньо дабігатрана етексилат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і, шляхом гідролізу, що каталізується естеразами, у печінці та плазмі крові перетворюється на дабігатран. Дабігатран є потужним конкурентним оборотним прямим інгібітором тромбіну та основною активною речовиною у плазмі крові.

Т.к. тромбін (серинова протеаза) у процесі коагуляції перетворює фібриноген на фібрин, пригнічення активності тромбіну перешкоджає утворенню тромбу. Дабігатран має інгібуючу дію на вільний тромбін, тромбін, пов'язаний з фібриновим згустком, і викликану тромбіном агрегацію тромбоцитів.

В експериментальних дослідженнях на різних моделях тромбозу in vivo та ex vivo підтверджено антитромботичну дію та антикоагулянтну активність дабігатрану після внутрішньовенного введення та дабігатрану етексилату – після прийому внутрішньо.

Встановлено пряму кореляцію між концентрацією дабігатрану в плазмі крові та вираженістю антикоагулянтного ефекту. Дабігатран подовжує АЧТВ, екариновий час згортання (ЕВС) та тромбіновий час (ТВ).

Профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) після ендопротезування великих суглобів

Результати клінічних досліджень у пацієнтів, що перенесли ортопедичні операції - ендопротезування колінного та тазостегнового суглобів - підтвердили збереження параметрів гемостазу та еквівалентність застосування дабігатрану етексилату в дозах 75 мг або 110 мг через 1-4 години після операції та наступної підтримуючої дози. /сут протягом 6-10 днів (при операції на колінному суглобі) і 28-35 днів (на тазостегновому суглобі) порівняно з еноксапарином у дозі 40 мг 1 раз/сут, який застосовували напередодні та після операції.

Показано еквівалентність антитромботичного ефекту дабігатрану етексилату при застосуванні в дозах 150 мг або 220 мг порівняно з еноксапарином у дозі 40 мг на добу при оцінці основної кінцевої точки, що включає всі випадки венозних тромбоемболій та смертність від будь-яких причин.

Профілактика інсульту та системних тромбоемболій у пацієнтів з фібриляцією передсердь

При тривалому, в середньому близько 20 місяців, застосуванні у пацієнтів з фібриляцією передсердь та з помірним або високим ризиком інсульту або системних тромбоемболій було показано, що дабігатрана етексилат у дозі 110 мг, призначений 2 рази на добу, не поступався варфарину за ефективністю. системних тромбоемболій у пацієнтів із фібриляцією передсердь; також у групі дабігатрана було відзначено зниження ризику внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч. Застосування препарату у вищій дозі (150 мг 2 рази на добу) достовірно знижувало ризик ішемічного та геморагічного інсультів, серцево-судинної смертності, внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч порівняно з варфарином. Менша доза дабігатрана характеризувалася значно нижчим ризиком великих кровотеч проти варфарином.

Чистий клінічний ефект оцінювався шляхом визначення комбінованої кінцевої точки, що включала частоту інсульту, системних тромбоемболій, легеневих тромбоемболій, гострого інфаркту міокарда, серцево-судинної смертності та великих кровотеч.

Щорічна частота перерахованих подій у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, була нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин.

Зміни в лабораторних показниках функції печінки у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, відзначалися порівнянною або меншою частотою порівняно з пацієнтами, які отримували варфарин.

Додаткове вивчення дабігатрану етексилату у спостережних дослідженнях у пацієнтів з фібриляцією передсердь свідчить, що показники ефективності та безпеки препарату у клінічній практиці відповідають результатам рандомізованих досліджень.

Результати проспективного рандомізованого дослідження RE-CIRCUIT продемонстрували, що виконання катетерної аблації у пацієнтів з пароксизмальною або персистуючою фібриляцією передсердь, що отримують безперервний курс дабігатрану етексилату в дозі 150 мг (1 капсула) 2 рази на добу, більш ніж пацієнт у яких процедура виконувалася і натомість безперервного курсу варфарину. Відмінностей між групами порівняння щодо частоти комбінованої кінцевої точки, що включає інсульти, системні емболії або транзиторні ішемічні атаки, не було виявлено.

Результати відкритого рандомізованого дослідження RE-DUAL PCI продемонстрували, що застосування дабігатрану етексилату в дозі 150 мг 2 рази на добу, або в дозі 110 мг 2 рази на добу в комбінації з клопідогрелом або тикагрелором у пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь стентуванням, характеризується меншим ризиком розвитку первинної кінцевої точки (великі та клінічно значущі кровотечі за класифікацією ISTH) у порівнянні з комбінованою терапією, що включає варфарин у поєднанні з клопідогрелом або тикагрелором і АСК. При цьому щодо комбінованої кінцевої точки ефективності, що включала смерть, тромбоемболічні події (інфаркт міокарда, інсульт або системні емболії), або незаплановану реваскуляризацію, об'єднана група пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат (обидві дози препарату) в комбінації з клопі поступалася за ефективністю групі пацієнтів, які отримували комбіновану терапію варфарином у поєднанні з клопідогрелом або тикагрелором та АСК.

Профілактика тромбоемболій у пацієнтів із протезованими клапанами серця

У ході клінічних досліджень фази II застосування дабігатрану та варфарину у пацієнтів, які перенесли операцію із заміни клапана серця механічним протезом (нещодавно проведені операції та операції, проведені більше 3 місяців тому), було виявлено підвищення частоти тромбоемболій та загальної кількості кровотеч (переважно за рахунок малих кровотеч ) у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат. У ранньому післяопераційному періоді великі кровотечі здебільшого характеризувались геморагічним випотом у перикард, особливо у пацієнтів, яким дабігатрана етексилат був призначений у ранньому періоді (на 3 день) після хірургічної заміни клапанів серця.

Лікування гострого тромбозу глибоких вен (ТГВ) та/або тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями

Результати клінічних досліджень у пацієнтів з наявністю гострого ТГВ та/або ТЕЛА, які спочатку отримували парентеральну терапію протягом, як мінімум, 5 днів, підтвердили, що дабігатрану етексилат у дозі 150 мг, що застосовується 2 рази на добу, не поступався варфарину за ефективністю. щодо зниження частоти рецидивуючого симптоматичного ТГВ та/або ТЕЛА та випадків смерті, зумовлених цими захворюваннями, протягом 6-місячного періоду лікування. У пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, кровотечі відзначалися значно рідше, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин.

Частота розвитку інфаркту міокарда у всіх дослідженнях при ВТЕ у всіх лікувальних групах була низькою.

Показники функції печінки. У дослідженнях із застосуванням активних препаратів порівняння можливі зміни показників функції печінки виникали у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, з порівнянною або меншою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин. У дослідженні з плацебо суттєвої різниці щодо змін показників функції печінки, які, можливо, мають клінічне значення, між групами із застосуванням дабігатрану етексилату та плацебо не відзначалося.

Профілактика рецидивуючого ТГВ та/або ТЕЛА та смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями

Результати клінічного дослідження у пацієнтів з рецидивуючим ТГВ та ТЕЛА, які вже отримували протягом від 3 до 12 місяців антикоагулянтну терапію та потребували її продовження, підтвердили, що лікування дабігатрану етексилатом у дозі 150 мг 2 рази на добу не поступалося лікувальному ефекту. 0.0135). У пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, кровотечі відзначалися значно рідше, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин.

У дослідженні порівняння дабігатрану етексилату з плацебо у пацієнтів, які вже отримували протягом від 6 до 18 місяців антагоністи вітаміну К, було встановлено, що дабігатран перевищував плацебо щодо профілактики рецидивуючого симптоматичного ТГВ/ТЕЛА, включаючи випадки смерті від неу; зниження ризику за період лікування становило 92% (р<0.0001).

Частота розвитку інфаркту міокарда у всіх дослідженнях при ВТЕ у всіх лікувальних групах була низькою.

Показники функції печінки. У дослідженнях із застосуванням активних препаратів порівняння можливі зміни показників функції печінки виникали у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, з порівнянною або меншою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин. У дослідженні з плацебо суттєвої різниці щодо змін показників функції печінки, які, можливо, мають клінічне значення, між групами із застосуванням дабігатрану етексилату та плацебо не відзначалося.


Показання

профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь та одним або більше факторами ризику, такими як перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА), вік ≥75 років, хронічна серцева недостатність за класифікацією NYHA), цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, судинне захворювання (перенесений інфаркт міокарда, захворювання периферичних артерій або атеросклеротична бляшка в аорті); лікування та профілактика рецидивів гострого тромбозу глибоких вен (ТГМ) смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями.


Спосіб застосування, курс та дозування

Капсули слід приймати внутрішньо, 1 або 2 рази на добу, незалежно від часу їди, запиваючи склянкою води для полегшення проходження препарату в шлунок. Не слід відкривати капсулу.

Для вилучення капсул з блістеру:

відірвати один індивідуальний блістер від блістер-упаковки по лінії перфорації; вийняти капсулу з блістера, відшаровуючи фольгу; не видавлювати капсули через фольгу.

Препарат призначають дорослим .

Препарат Прадакса® випускається у капсулах 75 мг, 110 мг та 150 мг.

Таблиця 2. Рекомендовані дози

Рекомендована доза
Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь та одним або більше факторами ризику Добова доза 300 мг (1 капсула по 150 мг 2 рази на добу).
У деяких клінічних ситуаціях може бути розглянуто використання зниженої дози – 220 мг (1 капсула по 110 мг 2 рази на добу) – див. таблицю 3 нижче та розділ "Застосування в особливих групах пацієнтів".
Лікування та профілактика рецидивів гострого тромбозу глибоких вен (ТГВ) та/або тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями Добова доза 300 мг (1 капсула по 150 мг 2 рази на добу) після парентерального лікування антикоагулянтом, що проводиться протягом щонайменше 5 днів.
У деяких клінічних ситуаціях може бути розглянуто використання зниженої дози – 220 мг (1 капсула по 110 мг 2 рази на добу) – див. таблицю 3 нижче та розділ "Застосування в особливих групах пацієнтів".
Рекомендовано зниження дози
Пацієнти старші 80 років Добова доза 220 мг (1 капсула по 110 мг 2 рази на добу)
Пацієнти, які отримують верапаміл
Зниження дози на розсуд лікаря
Пацієнти 75-80 років Добова доза 300 мг або 220 мг повинна вибиратися на основі індивідуальної оцінки ризику тромбоемболії та ризику кровотечі.
Пацієнти з помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв)
Пацієнти з езофагітом, гастріом або гастроезофагеальною рефлюксною хворобою
Інші пацієнти з підвищеним ризиком кровотечі

Для показання лікування та профілактика рецидивів гострого тромбозу глибоких вен (ТГВ) та/або тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями - рекомендація щодо використання дози препарату 220 мг (1 капсула по 110 мг) на фармакокінетичних та фармакодинамічних даних, дані клінічних досліджень відсутні.

Оцінка функції нирок до та під час терапії препаратом Прадакса®

Для всіх пацієнтів, особливо у літніх (>75 років), оскільки ниркова недостатність може бути частою у цій віковій групі:

перед терапією, щоб уникнути призначення препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (КК < 30 мл/хв), необхідно попередньо оцінити КК; функцію нирок слід оцінювати в процесі лікування, коли виникає підозра про можливе зниження або погіршення функції нирок (наприклад, при гіповолемії , дегідратації, одночасному застосуванні певних лікарських препаратів)

Додаткові вимоги для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю та у пацієнтів віком від 75 років. При терапії Прадаксом функцію нирок слід оцінювати щонайменше 1 раз на рік або частіше, залежно від клінічної ситуації, коли виникає підозра про можливе зниження або погіршення функції нирок (наприклад, при гіповолемії, дегідратації, одночасному застосуванні певних лікарських препаратів).

Як метод оцінки функції нирок використовується розрахунок КК за формулою Кокрофт-Голта (Cockroft-Gault method).

Тривалість застосування

Тривалість застосування препарату Прадакса для профілактики інсульту при ФП, ТГВ та ТЕЛА наведена в таблиці 3.

Таблиця 3. Тривалість застосування для профілактики інсульту при ФП та ТГВ/ТЕЛА

Показання Тривалість застосування
Профілактика інсульту при ФП Терапія має продовжуватися довічно.
ТГВ/ТЕЛА Тривалість терапії повинна бути визначена індивідуально після ретельної оцінки ефективності лікування та ризику кровотечі (див. розділ "Особливі вказівки"). Коротка тривалість терапії (принаймні 3 місяці) повинна розглядатися за наявності транзиторних факторів ризику (наприклад, недавня операція, травма, іммобілізація), а триваліша тривалість терапії - за наявності постійних факторів ризику або при ідіопатичному ТГВ або ТЕЛА

Пропущена доза

Пропущену дозу препарату Прадакса можна прийняти в тому випадку, якщо до прийому чергової дози препарату залишається 6 годин і більше; якщо термін становить менше 6 год, пропущену дозу приймати не слід. У разі пропущення окремих доз не слід приймати подвійну дозу препарату.

Скасування препарату Прадакса®

Лікування препаратом Прадакса не повинно бути припинено без медичної консультації. Пацієнти повинні бути проінструктовані звертатися до лікаря, якщо у них розвиваються шлунково-кишкові симптоми, такі як диспепсія.

Зміна антикоагулянтної терапії

Перехід від застосування препарату Прадакса до парентерального застосування антикоагулянтів. Парентеральне застосування антикоагулянтів слід розпочинати через 12 годин після прийому останньої дози препарату Прадакса® (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Перехід від парентерального застосування антикоагулянтів до застосування препарату Прадакс. Перша доза препарату Прадакса® призначається замість скасовуваного антикоагулянту в інтервалі 0-2 години перед часом введення його чергової дози або одночасно з припиненням у разі безперервного введення (наприклад, внутрішньовенного введення нефракціонованого гепарину, НФГ).

Перехід від застосування препарату Прадакса® до застосування антагоністів вітаміну К. При КК≥ 50 мл/хв прийом антагоністів вітаміну К може бути розпочато за 3 дні, а при КК ≥30-<50 мл/хв – за 2 дні до відміни препарату Прадакса® . Оскільки препарат Прадакса® може впливати на МНО, МНО краще відображатиме ефект антагоністів вітаміну К лише через не менше 2 днів після відміни препарату Прадакса®. До цього значення МНО мають бути інтерпретовані з обережністю

Перехід від застосування антагоністів вітаміну До застосування препарату Прадакса®. Застосування антагоністів вітаміну К припиняють, застосування препарату Прадакс можливе при МНО <2.0.

Кардіоверсія

Проведення планової або екстреної кардіоверсії не вимагає відміни терапії препаратом Прадаксу.

Катетерна аблація при фібриляції передсердь

Катетерна аблація може бути проведена у пацієнтів, які застосовують препарат Прадакса по 150 мг (1 капсула) 2 рази на добу. Виконання катетерної аблації не потребує перерви у прийомі препарату Прадакс.

Черезшкірні коронарні втручання (ЧКВ) із стентуванням коронарних артерій

У пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь, яким виконано ЧКВ із стентуванням коронарних артерій, дабігатрану етексилат може застосовуватись у комбінації з антитромбоцитарними препаратами. Лікування дабігатрану етексилатом може бути розпочато після досягнення гемостазу.

Застосування в спеціальних групах пацієнтів

Застосування у пацієнтів похилого віку. Принципи вибору дози препарату у пацієнтів похилого віку вказані в таблиці 2.

Застосування у пацієнтів із підвищеним ризиком кровотеч. Пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі показано ретельне клінічне спостереження (на предмет виявлення ознак кровотечі або анемії). Рішення про вибір дози препарату приймається на розсуд лікаря на підставі оцінки потенційної користі та ризику для пацієнтів (див. таблицю 2). Оцінка параметрів коагуляції (див. розділ "Особливі вказівки") може допомогти виявити пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, спричиненим надмірним впливом дабігатрана. Якщо у пацієнтів з високим ризиком кровотечі виявлено надмірну дію дабігатрану, рекомендується зменшити дозу до 220 мг (1 капсула по 110 мг 2 рази на добу). Коли виникає клінічно значуща кровотеча, лікування слід перервати

У пацієнтів з гастритом, езофагітом або гастроезофагеальною рефлюксною хворобою може бути розглянуто зниження дози через підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі (див. таблицю 2 та розділ "Особливі вказівки").

Порушення функції нирок. Терапія препаратом Прадакса у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв) протипоказана.

Корекція дози не потрібна у пацієнтів з легким порушенням функції нирок (КК 50-80 мл/хв) . Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) рекомендована доза препарату Прадакса також становить 300 мг (1 капсула по 150 мг 2 рази на добу). Тим не менш, для пацієнтів з високим ризиком кровотечі може бути розглянута можливість зниження дози препарату Прадакс до 220 мг (1 капсула по 110 мг 2 рази на добу). У пацієнтів із порушенням функції нирок рекомендується ретельне клінічне спостереження.

Одночасне застосування препарату Прадакса з активними інгібіторами Р-глікопротеїну (такими як аміодарон, хінідин, верапаміл). При одночасному застосуванні аміодарону або хінідину корекція дози не потрібна. Зниження дози рекомендується для пацієнтів, які одночасно отримують верапаміл (див. Таблицю 2 та розділи "Особливі вказівки", "Лікарська взаємодія"). У цій ситуації препарат Прадакс і верапаміл слід приймати одночасно.

Вплив маси тіла. Відповідно до фармакокінетичних та клінічних даних корекції дози не потрібно. Проте за пацієнтами з масою тіла менше ніж 50 кг рекомендується клінічне спостереження.

Застосування у дітей. У пацієнтів віком до 18 років ефективність та безпека препарату Прадакса не вивчалися, тому застосування у дітей не рекомендується.


Передозування

Дози препарату Прадакса, що перевищують рекомендовані, призводять до підвищення ризику кровотечі у пацієнта.

У разі підозри на передозування коагуляційні випробування можуть допомогти визначити ризик кровотечі. Калібрований кількісний тест (рТВ) або повторні вимірювання рТВ дають можливість прогнозувати час, коли будуть досягнуті певні рівні дабігатрана, також як додатковий захід можна розпочати діаліз.

Надмірна антикоагуляція може вимагати тимчасового припинення лікування препаратом Прадакс. Оскільки дабігатран переважно виводиться нирками, слід підтримувати адекватний діурез. У зв'язку з тим, що ступінь зв'язування з білками плазми низька, дабігатран може виводитися за допомогою діалізу; клінічний досвід, що демонструє користь застосування діалізу у клінічних дослідженнях, обмежений (див. розділ "Фармакокінетика").

Лікування кровотеч

У разі геморагічних ускладнень лікування препаратом Прадакса слід припинити та встановити джерело кровотечі. Залежно від клінічної ситуації слід використовувати відповідні підтримуючі методи лікування, наприклад, хірургічний гемостаз або відновлення ОЦК за рішенням лікаря.

Для ситуацій, коли потрібне швидке усунення антикоагулянтної активності, існує специфічний антагоніст фармакодинамічної дії дабігатрану, препарат Праксбайнд® (ідаруцизумаб), запровадження якого дозволяє нейтралізувати антикоагулянтний ефект препарату Прадакса®.

Можна розглянути доцільність застосування концентратів факторів зсідання крові (активованих або неактивованих) або рекомбінантного фактора VIIa. Є деякі експериментальні дані, що свідчать про можливість їх застосування для припинення антикоагулянтного ефекту дабігатрана, але дані щодо їхньої користі у клінічних ситуаціях, а також щодо можливого ризику рикошетної тромбоемболії дуже обмежені. Результати коагуляційних тестів можуть стати недостовірними після застосування запропонованих концентратів факторів зсідання крові. Слід бути обережними при інтерпретації цих тестів. Також слід бути обережним при застосуванні концентратів тромбоцитів при наявності тромбоцитопенії або застосуванні антиагрегантних лікарських засобів тривалої дії. Усі симптоматичне лікування проводять за рішенням лікаря.

У разі значної кровотечі слід розглянути питання щодо консультації спеціаліста з гемостазу (за наявності даного фахівця).


Лікарська взаємодія

Взаємодія з білками-переносниками

Дабігатрана етексилат є субстратом еффлюксного білка-переносника Р-глікопротеїну. Очікується, що одночасне призначення інгібіторів Р-глікопротеїну призводить до підвищення концентрацій дабігатрану в плазмі.

Якщо не зазначено інше, при одночасному застосуванні дабігатрану та потужних інгібіторів Р-глікопротеїну необхідно ретельне клінічне спостереження (стосовно ознак кровотечі або анемії). При одночасному застосуванні дабігатрану з деякими інгібіторами Р-глікопротеїну може знадобитися зниження дози.

Таблиця 8. Взаємодія з білками-переносниками

Інгібітори Р-глікопротеїну
Одночасне застосування протипоказане
Кетоконазол Кетоконазол збільшував загальні значення AUC0-∞ і Cmax дабігатрану в 2.38 рази і в 2.35 рази відповідно, після одноразового прийому внутрішньо дози 400 мг, і в 2.53 рази і 2.49 рази відповідно, після багаторазового прийому внутрішньо кетоконазолу в до.
Дронедарон При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату і дронедарону загальні значення AUC0-∞ і Cmax дабігатрану збільшувалися приблизно в 2.4 рази і 2.3 рази відповідно, після багаторазового прийому 400 мг дронедарону 2 рази/добу, і приблизно в 2.1 разу і 1,9 раза відповідно доза 400 мг.
Ітраконазол, циклоспорин На підставі результатів досліджень in vitro очікується ефект, подібний до кетоконазолу.
Одночасне застосування не рекомендується
Такролімус У дослідженнях in vitro виявлено, що такролімус має такий самий рівень інгібуючого ефекту на Р-глікопротеїн, як ітраконазол та циклоспорин. Застосування дабігатрану етексилату разом із такролімусом не було вивчено у клінічних дослідженнях. Однак обмежені клінічні дані про застосування разом з іншим субстратом Р-глікопротеїну (еверолімусом) дозволяють припустити, що інгібування Р-глікопротеїну такролімусом слабше, ніж при застосуванні потужних інгібіторів Р-глікопротеїну.
Слід бути обережним у разі одночасного застосування
Верапаміл При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату (150 мг) та верапамілу для прийому внутрішньо Cmax та AUC дабігатрану збільшувалися, але ступінь цього збільшення відрізнявся залежно від часу прийому та лікарської форми верапамілу. Максимальне збільшення експозиції дабігатрану спостерігалося при прийомі першої дози лікарської форми верапамілу з негайним вивільненням за одну годину до прийому дабігатрану етексилату (збільшення Cmax приблизно у 2.8 рази та збільшення АUC приблизно у 2.5 рази). Ефект поступово зменшувався при прийомі лікарської форми верапамілу з тривалим вивільненням (збільшення Cmax приблизно в 1.9 рази та збільшення AUC приблизно у 1.7 рази) або при прийомі багаторазових доз верапамілу (збільшення Cmax приблизно у 1.6 рази та збільшення AUC приблизно у 1.5 рази).
Не спостерігалося значної взаємодії при прийомі верапамілу через 2 години після прийому дабігатрану етексилату (збільшення Cmax приблизно в 1.1 рази та збільшення AUC приблизно в 1.2 рази). Це повним всмоктуванням дабігатрану через 2 год.
Аміодарон При одночасному застосуванні препарату Прадакса з одноразовою пероральною дозою 600 мг аміодарону ступінь та швидкість всмоктування аміодарону та його активного метаболіту дезетиламіодарону суттєво не змінювалися. Значення AUC та Cmax дабігатрану зростали приблизно в 1.6 рази та 1.5 рази відповідно. Враховуючи тривалий T1/2 аміодарону, можливість взаємодії може зберігатися протягом декількох тижнів після відміни аміодарону.
Хінідін Хінідин призначали у дозі 200 мг кожні 2 години до досягнення загальної дози 1000 мг. Дабігатрана етексилат призначали 2 рази на добу протягом 3 днів поспіль, на 3-й день - з хінідином або без хінідину. Значення AUCt, ss та Cmax, ss дабігатрану збільшувалися в середньому в 1.53 рази та 1.56 рази відповідно, при одночасному застосуванні з хінідином.
Кларитроміцин При одночасному застосуванні кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) з дабігатрану етексилатом у здорових добровольців спостерігалося збільшення AUC приблизно в 1.19 разів та збільшення Cmax приблизно в 1.15 разів.
Тікагрелор При одночасному застосуванні одноразової дози 75 мг дабігатрану етексилату з навантажувальною дозою 180 мг тикагрелору значення AUC та Cmax дабігатрану збільшувалися в 1.73 рази та 1.95 рази відповідно. Після багаторазового прийому тикагрелору в дозі 90 мг 2 рази на добу збільшення експозиції дабігатрану становило 1.56 рази та 1.46 рази для Cmax та AUC відповідно.
Одночасне призначення навантажувальної дози 180 мг тикагрелору та 110 мг дабігатрану етексилату (у рівноважному стані) збільшувало значення AUCt, ss та Cmax, ss дабігатрану в 1.49 рази та 1.65 рази відповідно, порівняно з прийомом одного дабігатрану етексила. При призначенні навантажувальної дози 180 мг тикагрелору через 2 години після прийому 110 мг дабігатрану етексилату (у рівноважному стані) ступінь збільшення AUCt, ss та Cmax, ss дабігатрану знижувалася до 1.27 разу та 1.23 рази відповідно, порівняно з прийомом одного дабігу. Такий роздільний прийом рекомендується для початку терапії тикагрелором з дози навантаження.
Одночасне призначення 90 мг тикагрелору 2 рази/добу (підтримуюча доза) з 110 мг дабігатрану етексилату збільшувало скориговані значення AUCt, ss та Cmax, ss дабігатрану в 1.26 рази та 1.29 рази відповідно, порівняно з прийомом тільки дабігатрану.
Позаконазол Позаконазол також певною мірою інгібує Р-глікопротеїн, але він не був вивчений у клінічних дослідженнях. Слід бути обережним, коли препарат Прадакса® призначається одночасно з позаконазолом.
Індуктори P-глікопротеїну
Слід уникати одночасного застосування
Наприклад, рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), карбамазепін або фенітоїн Очікується, що одночасне призначення призводить до зниження концентрацій дабігатрану.
Попередній прийом індуктора Р-глікопротеїну рифампіцину в дозі 600 мг 1 раз на добу протягом 7 днів зменшував максимальну та загальну експозицію дабігатрану та загальний рівень впливу на 65.5% та 67% відповідно. Індукувальний ефект зменшувався, що призводило до експозиції дабігатрана, близької до референсного значення, до 7-го дня після припинення лікування рифампіцином. Подальшого збільшення біодоступності через 7 днів не спостерігалося.
Інгібітори протеази, такі як ритонавір
Одночасне застосування не рекомендується
Наприклад, ритонавір та його комбінації з іншими інгібіторами протеази. Ці препарати впливають на Р- глікопротеїн (або як інгібітор, або як індуктор). Вони не вивчалися і тому не рекомендуються для одночасного призначення препарату Прадакса®.
Субстрат P-глікопротеїну
Дігоксин У ході дослідження, проведеного за участю 24 здорових добровольців, при одночасному застосуванні препарату Прадакса® та дигоксину не спостерігалося жодних змін експозиції дигоксину та клінічно значущих змін у експозиції дабігатрану.

Антикоагулянти та лікарські засоби, що інгібують агрегацію тромбоцитів

Лікарські засоби, терапія якими не досліджувалась або досвід застосування яких обмежений, та які можуть підвищити ризик кровотеч при одночасному застосуванні з препаратом Прадакса®: антикоагулянти, такі як нефракціонований гепарин (НФГ), низькомолекулярні гепарини (НМГ) та похідні гепарину (фондапаринукс, дезирудин) , тромболітичні лікарські препарати та антагоністи вітаміну К, ривароксабан або інші пероральні антикоагулянти (див. розділ "Протипоказання"), а також лікарські засоби, які інгібують агрегацію тромбоцитів, такі як антагоністи рецепторів GPIIb/IIIa, тиклопідин, прагрерін (Див. розділ "Особливі вказівки").

На підставі даних, зібраних у дослідженні III фази RE-LY, було зазначено, що супутнє використання інших пероральних або парентеральних антикоагулянтів збільшує частоту великих кровотеч при лікуванні як дабігатрану етексилатом, так і варфарином приблизно в 2.5 рази, головним чином, при переведенні з одного антиагу на інший (див. розділ "Протипоказання"). Крім того, супутнє застосування антиагрегантів, АСК або клопідогрелу приблизно подвоювало частоту великих кровотеч при лікуванні як дабігатрану етексилатом, так і варфарином (див. розділ "Особливі вказівки").

НФГ можна застосовувати у дозах, необхідних для підтримки прохідності центрального венозного або артеріального катетера (див. розділ "Протипоказання").

Таблиця 9. Взаємодії з антикоагулянтами та лікарськими засобами, що інгібують агрегацію тромбоцитів

НПЗП Показано, що застосування нестероїдних протизапальних засобів для короткочасної аналгезії не було пов'язане з підвищенням ризику кровотечі при одночасному застосуванні з дабігатрану етексилатом. При тривалому застосуванні в ході дослідження RE-LY нестероїдні протизапальні засоби підвищували ризик кровотечі приблизно на 50% для дабігатрану етексилату та варфарину.
Клопідогрів У здорових молодих добровольців чоловічої статі одночасне призначення дабігатрану етексилату та клопідогрелу не викликало додаткового збільшення часу капілярної кровотечі порівняно з монотерапією клопідогрелом. До того ж значення AUCt, ss і Cmax, ss дабігатрану та показники коагуляції, що використовуються для оцінки впливу дабігатрана або показники впливу клопідогрелу на придушення агрегації тромбоцитів, залишалися незмінними при порівнянні комбінованої терапії та відповідної монотерапії. При прийомі навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг або 600 мг значення AUCt, ss та Cmax, ss дабігатрану збільшувалися приблизно на 30-40% (див. розділ "Особливі вказівки").
АСК Одночасне застосування з дабігатрану етексилатом у дозі 150 мг 2 рази на добу може підвищити ризик будь-яких кровотеч з 12% до 18% та 24% при дозах АСК 81 мг та 325 мг відповідно (див. розділ "Особливі вказівки").
НМГ Одночасне застосування НМГ, таких як еноксапарин та дабігатрану етексилату, спеціально не досліджувалося. Після переведення з триденної терапії еноксапарином 40 мг 1 раз на добу п/к, через 24 години після введення останньої дози еноксапарину експозиція дабігатрану була дещо нижчою, ніж після застосування тільки дабігатрану етексилату (одноразова доза 220 мг). Спостерігалося підвищення анти-FXa/FIIa активності після застосування дабігатрану етексилату з попереднім призначенням еноксапарину порівняно з анти-FXa/FIIa активністю при лікуванні тільки дабігатрану етексилатом. Вважається, що це зумовлено залишковим ефектом лікування еноксапарином і не є клінічно значущим. Попереднє призначення еноксапарину суттєво не впливало на інші антикоагуляційні показники дабігатрану/

Інша взаємодія

Таблиця 10. Інша взаємодія

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН)
СІОЗС, СІОЗСН СІОЗС та СІОЗСН підвищували ризик кровотечі у дослідженні RE-LY у всіх групах лікування.
Речовини, що впливають на рН шлункового вмісту
Пантопразол При одночасному застосуванні препарату Прадакса з пантопразолом спостерігалося зменшення AUC дабігатрану приблизно на 30%. У клінічних дослідженнях пантопразол та інші інгібітори протонового насоса (ІСН) призначалися одночасно з препаратом Прадакса®, та одночасне застосування ІСН не знижувало ефективності препарату Прадакса®.
Ранітідин Одночасне застосування ранітидину з препаратом Прадакса не впливало на клінічно значущий вплив на ступінь всмоктування дабігатрану.

Взаємодія, пов'язана з метаболічним профілем дабігатрану етексилату та дабігатрану

Дабігатрану етексилат і дабігатран не метаболізуються системою цитохрому Р450 і не мають in vitro жодного впливу на ферменти цитохрому Р450. Тому взаємодія дабігатрану з відповідними лікарськими засобами не очікується.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Дані щодо застосування дабігатрану етексилату при вагітності відсутні. Потенційний ризик у людини невідомий.

В експериментальних дослідженнях не встановлено несприятливого на фертильність чи постнатальний розвиток новонароджених.

Жінкам репродуктивного віку слід уникати настання вагітності під час лікування препаратом Прадакса®. При настанні вагітності застосування препарату не рекомендується, крім випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, у зв'язку з відсутністю клінічних даних, грудне вигодовування рекомендується припинити (як запобіжний засіб).


Побічна дія

Побічні ефекти, виявлені при застосуванні препарату:

з метою профілактики ВТЕ після ортопедичних операцій; для профілактики інсульту та системних тромбоемболій у пацієнтів з фібриляцією передсердь; для лікування гострого ТГВ та/або ТЕЛА та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями; для профілактики рецидивуючого ТГВ та/або ТЕЛА та смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями.

Класифікація побічних реакцій за частотою розвитку (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (побічні ефекти не можуть бути оцінені на підставі наявних даних), не застосовується (побічний ефект не виявлено при застосуванні за даним показанням) ).

Таблиця 4.

Системно-органний клас/Побічний ефект Частота виникнення
Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь та одним або більше факторами ризику Лікування та профілактика рецидивів гострого ТГВ та/або ТЕЛА та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями
З боку системи кровотворення
анемія часто не часто
зниження рівня гемоглобіну не часто невідомо
тромбоцитопенія не часто рідко
зниження гематокриту рідко невідомо
З боку імунної системи
Реакції гіперчутливості не часто не часто
шкірний висип не часто не часто
кожний зуд не часто не часто
анафілактичні реакції рідко рідко
ангіоневротичний набряк рідко рідко
кропив'янка рідко рідко
бронхоспазм невідомо невідомо
З боку нервової системи
внутрішньочерепна кровотеча не часто рідко
З боку судин
гематома не часто не часто
кровотеча не часто не часто
З боку дихальної системи
Носова кровотеча часто часто
кровохаркання не часто не часто
З боку травної системи
шлунково-кишкові кровотечі часто часто
біль в животі часто не часто
діарея часто не часто
диспепсія часто часто
нудота часто не часто
ректальні кровотечі не часто часто
гемороїдальні кровотечі не часто не часто
виразка слизової оболонки ШКТ не часто не часто
гастроезофагіт не часто не часто
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба не часто не часто
блювота не часто не часто
дисфагія не часто рідко
З боку гепатобіліарної системи
порушення функції печінки не часто не часто
підвищення активності АЛТ не часто не часто
підвищення активності АСТ не часто не часто
підвищення активності печінкових трансаміназ рідко не часто
гіпербілірубінемія рідко невідомо
З боку шкіри та підшкірних тканин
шкірний геморагічний синдром часто часто
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
гемартроз рідко не часто
З боку сечовидільної системи
урогенітальні кровотечі, зокрема. гематурія часто часто
Загальні реакції
кровотечі з місця ін'єкції рідко рідко
кровотечі з місця введення катетера рідко рідко
Пошкодження, токсичність та ускладнення від процедур
посттравматична кровотеча рідко не часто
кровотечі з місця операційного доступу рідко рідко


Протипоказання до застосування

відома чутливість до дабігатрану або дабігатрану етексилату або до будь-якої з допоміжних речовин; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв); активна клінічно значуща кровотеча; терапії; наявність станів, у яких підвищений ризик великих кровотеч, зокрема. наявні або недавні виразки шлунково-кишкового тракту, наявність злоякісних утворень з високим ризиком кровотечі, нещодавнє пошкодження головного або спинного мозку, нещодавня операція на головному або спинному мозку або офтальмологічна операція, нещодавній внутрішньочерепний крововилив, наявність або підозра на варикозно-розширені судинні аневризми або великі внутрішньохребцеві або внутрішньомозкові судинні аномалії; одночасне призначення будь-яких інших антикоагулянтів, у т.ч. нефракціонованого гепарину, низькомолекулярних гепаринів (включаючи еноксапарин, дальтепарин), похідні гепарину (включаючи фондапаринукс), пероральних антикоагулянтів (включаючи варфарин, ривароксабан, апіксабан), за винятком випадків переходу лікування з або на препарат Прадакса® необхідних для підтримки центрального венозного або артеріального катетера або при виконанні катетерної аблації при фібриляції передсердь; наявність протезованого клапана серця при необхідності антикоагулянтної терапії; вік до 18 років (клінічні дані відсутні).

З обережністю

Таблиця 5. Фактори ризику, які можуть підвищувати ризик кровотечі

Фармакодинамічні та фармакокінетичні фактори Вік ≥75 років
Чинники, що підвищують концентрацію дабігатрану у плазмі крові Великі:
- Помірне порушення функції нирок (КК 30-50 мл/хв)
- Потужні інгібітори Р-глікопротеїну (за винятком зазначених у розділі "Протипоказання") (див. розділ "Лікарська взаємодія")
- Слабкі та помірні інгібітори Р-глікопротеїну (наприклад, аміодарон, верапаміл, хінідин та тикагрелор)
Малі:
-Низька маса тіла (<50 кг)
Фармакодинамічна взаємодія Одночасне застосування:
- АСК та інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як клопідогрел
- НПЗП
- Селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну
- інших лікарських препаратів, які можуть порушувати гемостаз
Захворювання/процедури з особливими геморагічні ризики - вроджені або набуті порушення згортання крові
- тромбоцитопенії або функціональні дефекти тромбоцитів
- Нещодавно проведена біопсія або перенесена велика травма
- Батеріальний ендокардит
- Езофагіт, гастрит або гастроезофагеальна рефлюксна хвороба


особливі вказівки

Ризик розвитку кровотеч

Застосування препарату Прадакса®, як і інших антикоагулянтів, рекомендується з обережністю при станах, що характеризуються підвищеним ризиком кровотеч. Під час терапії препаратом Прадакса® можливий розвиток кровотеч різної локалізації. Зниження рівня гемоглобіну та/або гематокриту з нез'ясованих причин, або зниження АТ є основою для пошуку джерела кровотечі.

У випадках небезпечної для життя або неконтрольованої кровотечі, коли потрібне швидке припинення антикоагулянтного ефекту дабігатрана, доступний специфічний антагоніст Праксбайнд® (ідаруцизумаб) (див. розділ "Передозування").

У клінічних дослідженнях застосування препарату Прадакса було пов'язане з підвищенням частоти великих шлунково-кишкових кровотеч. Підвищений ризик спостерігався у пацієнтів похилого віку (≥75 років) при застосуванні препарату Прадакс у дозі 150 мг 2 рази на добу. Додаткові фактори ризику включають одночасне застосування інгібіторів агрегації тромбоцитів, наприклад, клопідогрелу та АСК або нестероїдних протизапальних засобів, а також наявність езофагіту, гастриту або гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Ретельне клінічне спостереження

Ретельне спостереження щодо ознак кровотечі або анемії рекомендується протягом усього періоду лікування, особливо якщо є відразу кілька факторів ризику. Особливої обережності слід дотримуватися, коли препарат Прадакса призначається одночасно з верапамілом, аміодароном, хінідином або кларитроміцином (інгібітори Р-глікопротеїну) і, зокрема, при виникненні кровотечі, особливо у пацієнтів, які мають легке або помірне порушення функції нирок.

Ретельне спостереження щодо ознак кровотечі рекомендується у пацієнтів, які одночасно отримують НПЗП.

Припинення прийому препарату

При розвитку гострої ниркової недостатності прийом препарату Прадакс необхідно припинити.

При розвитку тяжкої кровотечі лікування необхідно припинити, розпочати пошук джерела кровотечі та розглянути можливість застосування специфічного антагоніста – препарату Праксбайнд® (ідаруцизумаб).

Зниження дози

Зниження дози слід розглядати або рекомендувати, як описано в розділі "Режим дозування".

Застосування інгібіторів протонового насосу

Можливе призначення інгібіторів протонового насоса (ІСН) для профілактики шлунково-кишкових кровотеч.

Лабораторні показники згортання крові

Незважаючи на те, що препарат Прадакса® в цілому не потребує регулярного антикоагулянтного моніторингу, вимірювання антикоагулянтного ефекту, пов'язаного з дабігатраном, може бути корисним для виявлення надмірно високої експозиції дабігатрану за наявності додаткових факторів ризику.

Розведений тромбіновий час (рТВ), екариновий час згортання (ЕВС) та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) можуть надати корисну інформацію, але їх значення слід інтерпретувати з обережністю через варіабельність результатів, отриманих різними методами аналізу. Значення МНО є недостовірним у пацієнтів, які приймають препарат Прадакса®, і були описані випадки помилкового підвищення МНО. Тому вимір МНО проводити не слід.

Таблиця 6. Порогові значення коагуляційних тестів у момент досягнення мінімальної концентрації препарату в крові, які можуть бути асоційовані з підвищеним ризиком кровотеч

Показник (у момент досягнення мінімальної концентрації препарату в крові) Показання
ФП та ТГВ/ТЕЛА
рТВ (нг/мл) >200
ЕВС (кратність перевищення ВДН) >3
АЧТВ (кратність перевищення ВДН) >2
МНО Не слід виконувати

Застосування фібринолітичних препаратів для лікування гострого ішемічного інсульту

Застосування фібринолітичних препаратів для лікування гострого ішемічного інсульту може бути розглянуте, якщо результати вимірювання рТВ, ЕВС або АЧТВ у пацієнта не перевищують ВГН відповідно до місцевого референсного діапазону.

Хірургічні втручання та інвазивні процедури

Пацієнти, які приймають препарат Прадакс, мають підвищений ризик кровотечі при виконанні хірургічних або інвазивних процедур. Виконання хірургічного втручання може вимагати тимчасового припинення прийому препарату Прадакс.

Проведення кардіоверсії не потребує перерви у прийомі препарату Прадаксу.

Виконання катетерної аблації при фібриляції передсердь у пацієнтів, які отримують препарат Прадакс у дозі 150 мг (1 капсула) 2 рази на добу, не потребує перерви в прийомі препарату (див. розділ "Режим дозування").

Слід виявляти обережність при тимчасовому припиненні лікування для виконання хірургічного втручання та забезпечити моніторинг антикоагуляції. Виведення дабігатрану з організму у пацієнтів з нирковою недостатністю може бути тривалішим (див. розділ "Фармакокінетика"). Це слід враховувати під час виконання будь-яких процедур. У таких випадках коагуляційні тести можуть допомогти визначити, чи зберігаються порушення гемостазу.

Екстрені хірургічні втручання та процедури

Препарат Прадаксу слід тимчасово відмінити. Якщо для втручання/процедури потрібне швидке припинення антикоагулянтного ефекту, слід розглянути можливість введення специфічного антагоніста до препарату Прадакса®, препарату Праксбайнд® (ідаруцизумаб).

Припинення терапії дабігатраном наражає пацієнтів на тромботичний ризик, пов'язаний з їх основним захворюванням. Прийом препарату Прадакса® може бути відновлений через 24 години після введення специфічного антагоніста до дабігатрану Праксбайнд® (ідаруцизумаб) за умови досягнення повного гемостазу та стабільного стану пацієнта.

Термінові хірургічні втручання/процедури

Препарат Прадаксу слід тимчасово відмінити. Термінове хірургічне втручання або процедуру, за наявності такої можливості, доцільно виконувати не раніше, ніж через 12 годин після останнього прийому препарату Прадакс. Якщо операція або процедура не може бути відкладена, її виконання у пацієнта, який отримує дабігатран, може бути пов'язане з підвищеним ризиком кровотечі. Цей ризик кровотечі слід порівняти із терміновістю втручання.

Планові хірургічні втручання

Якщо можливо, препарат Прадакс слід відмінити принаймні за 24 години до виконання інвазивних або хірургічних процедур. У пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі або при широкому хірургічному втручанні, де може знадобитися повний гемостаз, слід розглянути можливість відміни препарату Прадакс за 2-4 дні до хірургічного втручання.

Таблиця 7. Правила відміни препарату Прадакса перед інвазивними або хірургічними процедурами

Функція нирок
(КК, мл/хв)
Т1/2 Припинення прийому препарату перед плановою хірургічною операцією
Високий ризик кровотечі або проведення великої операції Стандартний ризик
≥80 ~ 13 За 2 дні За 24 год
≥50-<80 ~ 15 За 2-3 дні За 1-2 дні
≥30-<50 ~ 18 За 4 дні За 2-3 дні (>48 год)

Спинальна анестезія/епідуральна анестезія/люмбальна пункція

Такі процедури, як спинномозкова анестезія, можуть вимагати повного відновлення гемостазу.

У разі травматичної або повторної спинномозкової пункції та тривалого використання епідурального катетера може підвищуватися ризик розвитку спинномозкової кровотечі або епідуральної гематоми. Першу дозу препарату Прадакса слід приймати не раніше, ніж через 2 години після видалення катетера. Необхідний контроль стану пацієнтів для виключення неврологічних симптомів, які можуть бути обумовлені спинномозковою кровотечею або епідуральною гематомою.

Післяопераційна фаза

Після інвазивної процедури/хірургічного втручання прийом препарату Прадакса® слід відновити/почати якнайшвидше, якщо це дозволяє клінічна ситуація та досягнутий адекватний гемостаз.

У пацієнтів з ризиком кровотечі або ризику надмірної експозиції препарату, особливо у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв), терапію слід проводити з обережністю.

Пацієнти з високим ризиком хірургічної смертності та внутрішніми факторами ризику тромбоемболічних ускладнень

Дані щодо ефективності та безпеки препарату Прадакса в даній групі пацієнтів обмежені, тому терапію слід проводити з обережністю.

Порушення функції печінки

Пацієнти з підвищенням активності печінкових ферментів >2 ВГН були виключені з основних клінічних досліджень. Досвіду застосування препарату Прадакс у цій підгрупі пацієнтів немає. Порушення функції печінки або захворювання печінки, яке, як очікується, може вплинути на виживання, є протипоказанням для застосування препарату Прадакса (див. розділ "Протипоказання").

Взаємодія з індукторами Р-глікопротеїну

Очікується, що одночасне призначення індукторів Р-глікопротеїну призведе до зниження концентрацій дабігатрану в плазмі, та їх одночасного застосування слід уникати.

Пацієнти з антифосфоліпідним синдромом

У пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом (особливо при потрійному позитивному результаті на антифосфоліпідні антитіла) підвищений ризик тромбоемболічних подій. Незважаючи на те, що ефективність препарату Прадакса® встановлена для лікування та профілактики венозної тромбоемболії, вона не була вивчена безпосередньо у підгрупі пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом. Тому перед застосуванням препарату Прадакса® у пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом рекомендується ретельно розглянути всі можливі варіанти лікування (включаючи стандартне лікування, таке як антагоніст вітаміну К).

Пацієнти з активними злоякісними новоутвореннями (ТГВ/ТЕЛА)

Ефективність та безпека застосування препарату Прадакса® для лікування ТГВ/ТЕЛА у пацієнтів з активними злоякісними новоутвореннями не встановлені.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату Прадакса® на здатність до керування транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчався, але враховуючи, що застосування препарату Прадакса® може супроводжуватися підвищеним ризиком кровотеч, слід бути обережним при таких видах діяльності.


Застосування при порушеннях функції нирок

Застосування препарату при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) протипоказане.

З обережністю слід призначати препарат при помірному зниженні функції нирок (КК 30-50 мл/хв).


Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказано застосування препарату при порушеннях функції печінки та захворюваннях печінки, які можуть вплинути на виживання.


Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом.


Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам старше 75 років.

У зв'язку з тим, що підвищення експозиції препарату у хворих похилого віку (старше 75 років) часто обумовлено зниженням функції нирок, перед призначенням препарату необхідно оцінити функцію нирок. Ниркова функція повинна оцінюватися щонайменше 1 раз на рік або частіше, залежно від клінічної ситуації. Корекцію дози слід проводити залежно від тяжкості порушень функції нирок.


Застосування у дітей

У пацієнтів віком до 18 років ефективність та безпека препарату Прадакс не вивчали, тому застосування у дітей не рекомендується.


Нозологія (коди МКЛ)G45 Минущі транзиторні церебральні ішемічні напади [атаки] та споріднені синдроми I21 Гострий інфаркт міокарда I26 Легенева емболія I48 Фібриляція та тріпотіння передсердь I63 Інфаркт мозку I70.2 Атеросклероз артерій 7 I73.9 Хвороба периферичних судин неуточнена (в т.ч. кульгавість, спазм артерій, що перемежується) I74 Емболія та тромбоз артерій I82 Емболія та тромбоз інших вен
Власник реєстраційного посвідчення

BOEHRINGER INGELHEIM INTERNATIONAL GmbH (Німеччина)


Вироблено

BOEHRINGER INGELHEIM PHARMA GmbH & Co.KG (Німеччина)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Прадакса капсулы 150 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Прадакса капсулы 150 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Tot у нас есть такой товар со схожим действием. Хотите приобрести Прадакса капсулы 150 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Прадакса капсулы 150 мг 180 шт., Прадакса капсулы 110 мг 180 шт., Прадакса капсулы 75 мг 30 шт., Прадакса капсулы 110 мг 30 шт., Прадакса капсулы 110 мг 60 шт., Прадакса капсулы 150 мг 60 шт..

(5724)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Антигипертензивный препарат. Селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1). Ангиотензин II является мощным вазоконстриктором, главным активным гормоном РААС, а также решающим патофизиологическим звеном развития артериальной гипертензии. Ангиотензин II избирательно связывается с AT1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, в надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Кроме этого, ангиотензин II стимулирует разрастание гладкомышечных клеток. Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е-3174), как in vitro так и in vivo, блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. В отличие от некоторых пептидных антагонистов ангиотензина II, лозартан не обладает эффектами агониста.Лозартан избирательно связывается с АТ1-рецепторами и не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует АПФ, отвечающий за разрушение брадикинина. Следовательно, эффекты, напрямую не связанные с блокадой AT1-рецепторов, включая брадикинин-опосредованные эффекты и развитие периферических отеков (лозартан - 1.7%, плацебо - 1.9%), не имеют отношения к действию лозартана.Снижает ОПСС, концентрацию в крови норэпинефрина и альдостерона, АД, давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). При приеме лозартана внутрь увеличивается плазменная активность ренина, что приводит к увеличению содержания ангиотензина II в плазме крови.После однократного приема антигипертензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 ч, затем в течение 24 ч постепенно снижается. В процессе лечения антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови проявлялись через 2 и 6 недель терапии, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. Однако после замены лозартана активность ренина плазмы крови и уровень ангиотензина II через 3 суток снижались до исходных значений, наблюдавшихся до начала применения препарата.И лозартан, и его активный метаболит имеют более высокий аффинитет к рецепторам типа АТ1, чем к рецепторам типа АТ2. Активный метаболит является в 10-40 раз более активным, чем лозартан.
Быстрый заказ
Дабигатрана этексилат является низкомолекулярным, не обладающим фармакологической активностью предшественником активной формы дабигатрана. После приема внутрь дабигатрана этексилат быстро всасывается в ЖКТ и, путем гидролиза, катализируемого эстеразами, в печени и плазме крови превращается в дабигатран. Дабигатран является мощным конкурентным обратимым прямым ингибитором тромбина и основным активным веществом в плазме крови.Т.к. тромбин (сериновая протеаза) в процессе коагуляции превращает фибриноген в фибрин, угнетение активности тромбина препятствует образованию тромба. Дабигатран оказывает ингибирующее воздействие на свободный тромбин, тромбин, связанный с фибриновым сгустком, и вызванную тромбином агрегацию тромбоцитов.В экспериментальных исследованиях на различных моделях тромбоза in vivo и ex vivo подтверждено антитромботическое действие и антикоагулянтная активность дабигатрана после в/в введения и дабигатрана этексилата - после приема внутрь.Установлена прямая корреляция между концентрацией дабигатрана в плазме крови и выраженностью антикоагулянтного эффекта. Дабигатран удлиняет АЧТВ, экариновое время свертывания (ЭВС) и тромбиновое время (ТВ). Профилактика венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после эндопротезирования крупных суставовРезультаты клинических исследований у пациентов, перенесших ортопедические операции - эндопротезирование коленного и тазобедренного суставов - подтвердили сохранение параметров гемостаза и эквивалентность применения дабигатрана этексилата в дозах 75 мг или 110 мг через 1-4 ч после операции и последующей поддерживающей дозы 150 мг или 220 мг 1 раз/сут в течение 6-10 дней (при операции на коленном суставе) и 28-35 дней (на тазобедренном суставе) по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг 1 раз/сут, который применяли накануне и после операции.Показана эквивалентность антитромботического эффекта дабигатрана этексилата при применении в дозах 150 мг или 220 мг по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг/сут при оценке основной конечной точки, которая включает все случаи венозных тромбоэмболий и смертность от любых причин.Профилактика инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердийПри длительном, в среднем около 20 месяцев, применении у пациентов с фибрилляцией предсердий и с умеренным или высоким риском инсульта или системных тромбоэмболий было показано, что дабигатрана этексилат в дозе 110 мг, назначенный 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности предотвращения инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердий; также в группе дабигатрана было отмечено снижение риска внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений. Применение препарата в более высокой дозе (150 мг 2 раза/сут) достоверно снижало риск ишемического и геморрагического инсультов, сердечно-сосудистой смертности, внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений, по сравнению с варфарином. Меньшая доза дабигатрана характеризовалась существенно более низким риском больших кровотечений по сравнению с варфарином. Чистый клинический эффект оценивался путем определения комбинированной конечной точки, включавшей частоту инсульта, системных тромбоэмболий, легочных тромбоэмболий, острого инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смертности и больших кровотечений. Ежегодная частота перечисленных событий у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, была ниже, чем у пациентов, получавших варфарин. Изменения в лабораторных показателях функции печени у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, отмечались со сравнимой или меньшей частотой по сравнению с пациентами, получавшими варфарин.Дополнительное изучение дабигатрана этексилата в наблюдательных исследованиях у пациентов с фибрилляцией предсердий свидетельствует, что показатели эффективности и безопасности препарата в клинической практике соответствуют результатам рандомизированных исследований.Результаты проспективного рандомизированного исследования RE-CIRCUIT продемонстрировали, что выполнение катетерной аблации у пациентов с пароксизмальной или персистирующей фибрилляцией предсердий, получающих непрерывный курс дабигатрана этексилата в дозе 150 мг (1 капсула) 2 раза/сут, характеризуется меньшим риском больших кровотечений в сравнении с пациентами, у которых процедура выполнялась на фоне непрерывного курса варфарина. Различий между группами сравнения в отношении частоты комбинированной конечной точки, включающей инсульты, системные эмболии или транзиторные ишемические атаки, выявлено не было.Результаты открытого рандомизированного исследования RE-DUAL PCI продемонстрировали, что применение дабигатрана этексилата в дозе 150 мг 2 раза/сут, либо в дозе 110 мг 2 раза/сут в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором у пациентов с неклапанной фибрилляцией предсердий, перенесших чрескожное коронарное вмешательство со стентированием, характеризуется меньшим риском развития первичной конечной точки (большие и клинически значимые кровотечения по классификации ISTH) в сравнении с комбинированной терапией, включающей в себя варфарин в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК. При этом в отношении комбинированной конечной точки эффективности, включавшей в себя смерть, тромбоэмболические события (инфаркт миокарда, инсульт или системные эмболии), либо незапланированную реваскуляризацию, объединенная группа пациентов, получавших дабигатрана этексилат (обе дозы препарата) в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором, не уступала по эффективности группе пациентов, получавших комбинированную терапию варфарином в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК.Профилактика тромбоэмболий у пациентов с протезированными клапанами сердцаВ ходе клинических исследований фазы II применения дабигатрана и варфарина у пациентов, перенесших операцию по замене клапана сердца механическим протезом (недавно проведенные операции и операции, проведенные более 3 месяцев назад), было выявлено повышение частоты тромбоэмболий и общего числа кровотечений (преимущественно за счет малых кровотечений) у пациентов, получавших дабигатрана этексилат. В раннем послеоперационном периоде большие кровотечения в основном характеризовались геморрагическим выпотом в перикард, особенно у пациентов, которым дабигатрана этексилат был назначен в раннем периоде (на 3 день) после хирургической замены клапанов сердца.Лечение острого тромбоза глубоких вен (ТГВ) и/или тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) и профилактика смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинических исследований у пациентов с наличием острого ТГВ и/или ТЭЛА, которые первоначально получали парентеральную терапию в течение, как минимум, 5 дней, подтвердили, что дабигатрана этексилат в дозе 150 мг, применяемый 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности в отношении снижения частоты рецидивирующего симптоматического ТГВ и/или ТЭЛА и случаев смерти, обусловленных этими заболеваниями, на протяжении 6-месячного периода лечения. У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.Профилактика рецидивирующего ТГВ и/или ТЭЛА и смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинического исследования у пациентов с рецидивирующим ТГВ и ТЭЛА, уже получавших в течение от 3 до 12 месяцев антикоагулянтную терапию и нуждавшихся в ее продолжении, подтвердили, что лечение дабигатрана этексилатом в дозе 150 мг 2 раза/сут не уступало лечебному эффекту варфарина (р=0.0135). У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.В исследовании сравнения дабигатрана этексилата с плацебо у пациентов, уже получавших в течение от 6 до 18 месяцев антагонисты витамина К, было установлено, что дабигатран превосходил плацебо в отношении профилактики рецидивирующего симптоматического ТГВ/ТЭЛА, включая случаи смерти от неустановленной причины; снижение риска за период лечения составило 92% (р<0.0001).Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.
Быстрый заказ
Дабигатрана этексилат является низкомолекулярным, не обладающим фармакологической активностью предшественником активной формы дабигатрана. После приема внутрь дабигатрана этексилат быстро всасывается в ЖКТ и, путем гидролиза, катализируемого эстеразами, в печени и плазме крови превращается в дабигатран. Дабигатран является мощным конкурентным обратимым прямым ингибитором тромбина и основным активным веществом в плазме крови.Т.к. тромбин (сериновая протеаза) в процессе коагуляции превращает фибриноген в фибрин, угнетение активности тромбина препятствует образованию тромба. Дабигатран оказывает ингибирующее воздействие на свободный тромбин, тромбин, связанный с фибриновым сгустком, и вызванную тромбином агрегацию тромбоцитов.В экспериментальных исследованиях на различных моделях тромбоза in vivo и ex vivo подтверждено антитромботическое действие и антикоагулянтная активность дабигатрана после в/в введения и дабигатрана этексилата - после приема внутрь.Установлена прямая корреляция между концентрацией дабигатрана в плазме крови и выраженностью антикоагулянтного эффекта. Дабигатран удлиняет АЧТВ, экариновое время свертывания (ЭВС) и тромбиновое время (ТВ). Профилактика венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после эндопротезирования крупных суставовРезультаты клинических исследований у пациентов, перенесших ортопедические операции - эндопротезирование коленного и тазобедренного суставов - подтвердили сохранение параметров гемостаза и эквивалентность применения дабигатрана этексилата в дозах 75 мг или 110 мг через 1-4 ч после операции и последующей поддерживающей дозы 150 мг или 220 мг 1 раз/сут в течение 6-10 дней (при операции на коленном суставе) и 28-35 дней (на тазобедренном суставе) по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг 1 раз/сут, который применяли накануне и после операции.Показана эквивалентность антитромботического эффекта дабигатрана этексилата при применении в дозах 150 мг или 220 мг по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг/сут при оценке основной конечной точки, которая включает все случаи венозных тромбоэмболий и смертность от любых причин.Профилактика инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердийПри длительном, в среднем около 20 месяцев, применении у пациентов с фибрилляцией предсердий и с умеренным или высоким риском инсульта или системных тромбоэмболий было показано, что дабигатрана этексилат в дозе 110 мг, назначенный 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности предотвращения инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердий; также в группе дабигатрана было отмечено снижение риска внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений. Применение препарата в более высокой дозе (150 мг 2 раза/сут) достоверно снижало риск ишемического и геморрагического инсультов, сердечно-сосудистой смертности, внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений, по сравнению с варфарином. Меньшая доза дабигатрана характеризовалась существенно более низким риском больших кровотечений по сравнению с варфарином. Чистый клинический эффект оценивался путем определения комбинированной конечной точки, включавшей частоту инсульта, системных тромбоэмболий, легочных тромбоэмболий, острого инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смертности и больших кровотечений. Ежегодная частота перечисленных событий у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, была ниже, чем у пациентов, получавших варфарин. Изменения в лабораторных показателях функции печени у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, отмечались со сравнимой или меньшей частотой по сравнению с пациентами, получавшими варфарин.Дополнительное изучение дабигатрана этексилата в наблюдательных исследованиях у пациентов с фибрилляцией предсердий свидетельствует, что показатели эффективности и безопасности препарата в клинической практике соответствуют результатам рандомизированных исследований.Результаты проспективного рандомизированного исследования RE-CIRCUIT продемонстрировали, что выполнение катетерной аблации у пациентов с пароксизмальной или персистирующей фибрилляцией предсердий, получающих непрерывный курс дабигатрана этексилата в дозе 150 мг (1 капсула) 2 раза/сут, характеризуется меньшим риском больших кровотечений в сравнении с пациентами, у которых процедура выполнялась на фоне непрерывного курса варфарина. Различий между группами сравнения в отношении частоты комбинированной конечной точки, включающей инсульты, системные эмболии или транзиторные ишемические атаки, выявлено не было.Результаты открытого рандомизированного исследования RE-DUAL PCI продемонстрировали, что применение дабигатрана этексилата в дозе 150 мг 2 раза/сут, либо в дозе 110 мг 2 раза/сут в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором у пациентов с неклапанной фибрилляцией предсердий, перенесших чрескожное коронарное вмешательство со стентированием, характеризуется меньшим риском развития первичной конечной точки (большие и клинически значимые кровотечения по классификации ISTH) в сравнении с комбинированной терапией, включающей в себя варфарин в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК. При этом в отношении комбинированной конечной точки эффективности, включавшей в себя смерть, тромбоэмболические события (инфаркт миокарда, инсульт или системные эмболии), либо незапланированную реваскуляризацию, объединенная группа пациентов, получавших дабигатрана этексилат (обе дозы препарата) в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором, не уступала по эффективности группе пациентов, получавших комбинированную терапию варфарином в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК.Профилактика тромбоэмболий у пациентов с протезированными клапанами сердцаВ ходе клинических исследований фазы II применения дабигатрана и варфарина у пациентов, перенесших операцию по замене клапана сердца механическим протезом (недавно проведенные операции и операции, проведенные более 3 месяцев назад), было выявлено повышение частоты тромбоэмболий и общего числа кровотечений (преимущественно за счет малых кровотечений) у пациентов, получавших дабигатрана этексилат. В раннем послеоперационном периоде большие кровотечения в основном характеризовались геморрагическим выпотом в перикард, особенно у пациентов, которым дабигатрана этексилат был назначен в раннем периоде (на 3 день) после хирургической замены клапанов сердца.Лечение острого тромбоза глубоких вен (ТГВ) и/или тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) и профилактика смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинических исследований у пациентов с наличием острого ТГВ и/или ТЭЛА, которые первоначально получали парентеральную терапию в течение, как минимум, 5 дней, подтвердили, что дабигатрана этексилат в дозе 150 мг, применяемый 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности в отношении снижения частоты рецидивирующего симптоматического ТГВ и/или ТЭЛА и случаев смерти, обусловленных этими заболеваниями, на протяжении 6-месячного периода лечения. У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.Профилактика рецидивирующего ТГВ и/или ТЭЛА и смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинического исследования у пациентов с рецидивирующим ТГВ и ТЭЛА, уже получавших в течение от 3 до 12 месяцев антикоагулянтную терапию и нуждавшихся в ее продолжении, подтвердили, что лечение дабигатрана этексилатом в дозе 150 мг 2 раза/сут не уступало лечебному эффекту варфарина (р=0.0135). У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.В исследовании сравнения дабигатрана этексилата с плацебо у пациентов, уже получавших в течение от 6 до 18 месяцев антагонисты витамина К, было установлено, что дабигатран превосходил плацебо в отношении профилактики рецидивирующего симптоматического ТГВ/ТЭЛА, включая случаи смерти от неустановленной причины; снижение риска за период лечения составило 92% (р<0.0001).Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.
Быстрый заказ
Дабигатрана этексилат является низкомолекулярным, не обладающим фармакологической активностью предшественником активной формы дабигатрана. После приема внутрь дабигатрана этексилат быстро всасывается в ЖКТ и, путем гидролиза, катализируемого эстеразами, в печени и плазме крови превращается в дабигатран. Дабигатран является мощным конкурентным обратимым прямым ингибитором тромбина и основным активным веществом в плазме крови.Т.к. тромбин (сериновая протеаза) в процессе коагуляции превращает фибриноген в фибрин, угнетение активности тромбина препятствует образованию тромба. Дабигатран оказывает ингибирующее воздействие на свободный тромбин, тромбин, связанный с фибриновым сгустком, и вызванную тромбином агрегацию тромбоцитов.В экспериментальных исследованиях на различных моделях тромбоза in vivo и ex vivo подтверждено антитромботическое действие и антикоагулянтная активность дабигатрана после в/в введения и дабигатрана этексилата - после приема внутрь.Установлена прямая корреляция между концентрацией дабигатрана в плазме крови и выраженностью антикоагулянтного эффекта. Дабигатран удлиняет АЧТВ, экариновое время свертывания (ЭВС) и тромбиновое время (ТВ). Профилактика венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после эндопротезирования крупных суставовРезультаты клинических исследований у пациентов, перенесших ортопедические операции - эндопротезирование коленного и тазобедренного суставов - подтвердили сохранение параметров гемостаза и эквивалентность применения дабигатрана этексилата в дозах 75 мг или 110 мг через 1-4 ч после операции и последующей поддерживающей дозы 150 мг или 220 мг 1 раз/сут в течение 6-10 дней (при операции на коленном суставе) и 28-35 дней (на тазобедренном суставе) по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг 1 раз/сут, который применяли накануне и после операции.Показана эквивалентность антитромботического эффекта дабигатрана этексилата при применении в дозах 150 мг или 220 мг по сравнению с эноксапарином в дозе 40 мг/сут при оценке основной конечной точки, которая включает все случаи венозных тромбоэмболий и смертность от любых причин.Профилактика инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердийПри длительном, в среднем около 20 месяцев, применении у пациентов с фибрилляцией предсердий и с умеренным или высоким риском инсульта или системных тромбоэмболий было показано, что дабигатрана этексилат в дозе 110 мг, назначенный 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности предотвращения инсульта и системных тромбоэмболий у пациентов с фибрилляцией предсердий; также в группе дабигатрана было отмечено снижение риска внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений. Применение препарата в более высокой дозе (150 мг 2 раза/сут) достоверно снижало риск ишемического и геморрагического инсультов, сердечно-сосудистой смертности, внутричерепных кровотечений и общей частоты кровотечений, по сравнению с варфарином. Меньшая доза дабигатрана характеризовалась существенно более низким риском больших кровотечений по сравнению с варфарином. Чистый клинический эффект оценивался путем определения комбинированной конечной точки, включавшей частоту инсульта, системных тромбоэмболий, легочных тромбоэмболий, острого инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смертности и больших кровотечений. Ежегодная частота перечисленных событий у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, была ниже, чем у пациентов, получавших варфарин. Изменения в лабораторных показателях функции печени у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, отмечались со сравнимой или меньшей частотой по сравнению с пациентами, получавшими варфарин.Дополнительное изучение дабигатрана этексилата в наблюдательных исследованиях у пациентов с фибрилляцией предсердий свидетельствует, что показатели эффективности и безопасности препарата в клинической практике соответствуют результатам рандомизированных исследований.Результаты проспективного рандомизированного исследования RE-CIRCUIT продемонстрировали, что выполнение катетерной аблации у пациентов с пароксизмальной или персистирующей фибрилляцией предсердий, получающих непрерывный курс дабигатрана этексилата в дозе 150 мг (1 капсула) 2 раза/сут, характеризуется меньшим риском больших кровотечений в сравнении с пациентами, у которых процедура выполнялась на фоне непрерывного курса варфарина. Различий между группами сравнения в отношении частоты комбинированной конечной точки, включающей инсульты, системные эмболии или транзиторные ишемические атаки, выявлено не было.Результаты открытого рандомизированного исследования RE-DUAL PCI продемонстрировали, что применение дабигатрана этексилата в дозе 150 мг 2 раза/сут, либо в дозе 110 мг 2 раза/сут в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором у пациентов с неклапанной фибрилляцией предсердий, перенесших чрескожное коронарное вмешательство со стентированием, характеризуется меньшим риском развития первичной конечной точки (большие и клинически значимые кровотечения по классификации ISTH) в сравнении с комбинированной терапией, включающей в себя варфарин в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК. При этом в отношении комбинированной конечной точки эффективности, включавшей в себя смерть, тромбоэмболические события (инфаркт миокарда, инсульт или системные эмболии), либо незапланированную реваскуляризацию, объединенная группа пациентов, получавших дабигатрана этексилат (обе дозы препарата) в комбинации с клопидогрелом или тикагрелором, не уступала по эффективности группе пациентов, получавших комбинированную терапию варфарином в сочетании с клопидогрелом или тикагрелором и АСК.Профилактика тромбоэмболий у пациентов с протезированными клапанами сердцаВ ходе клинических исследований фазы II применения дабигатрана и варфарина у пациентов, перенесших операцию по замене клапана сердца механическим протезом (недавно проведенные операции и операции, проведенные более 3 месяцев назад), было выявлено повышение частоты тромбоэмболий и общего числа кровотечений (преимущественно за счет малых кровотечений) у пациентов, получавших дабигатрана этексилат. В раннем послеоперационном периоде большие кровотечения в основном характеризовались геморрагическим выпотом в перикард, особенно у пациентов, которым дабигатрана этексилат был назначен в раннем периоде (на 3 день) после хирургической замены клапанов сердца.Лечение острого тромбоза глубоких вен (ТГВ) и/или тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА) и профилактика смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинических исследований у пациентов с наличием острого ТГВ и/или ТЭЛА, которые первоначально получали парентеральную терапию в течение, как минимум, 5 дней, подтвердили, что дабигатрана этексилат в дозе 150 мг, применяемый 2 раза/сут, не уступал варфарину по эффективности в отношении снижения частоты рецидивирующего симптоматического ТГВ и/или ТЭЛА и случаев смерти, обусловленных этими заболеваниями, на протяжении 6-месячного периода лечения. У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.Профилактика рецидивирующего ТГВ и/или ТЭЛА и смертельных исходов, вызываемых этими заболеваниямиРезультаты клинического исследования у пациентов с рецидивирующим ТГВ и ТЭЛА, уже получавших в течение от 3 до 12 месяцев антикоагулянтную терапию и нуждавшихся в ее продолжении, подтвердили, что лечение дабигатрана этексилатом в дозе 150 мг 2 раза/сут не уступало лечебному эффекту варфарина (р=0.0135). У пациентов, получавших дабигатрана этексилат, кровотечения отмечались значительно реже, чем у пациентов, получавших варфарин.В исследовании сравнения дабигатрана этексилата с плацебо у пациентов, уже получавших в течение от 6 до 18 месяцев антагонисты витамина К, было установлено, что дабигатран превосходил плацебо в отношении профилактики рецидивирующего симптоматического ТГВ/ТЭЛА, включая случаи смерти от неустановленной причины; снижение риска за период лечения составило 92% (р<0.0001).Частота развития инфаркта миокарда во всех проводимых исследованиях при ВТЭ во всех лечебных группах была низкой.Показатели функции печени. В исследованиях с применением активных препаратов сравнения возможные изменения показателей функции печени возникали у пациентов, получавших дабигатрана этексилат, со сравнимой или меньшей частотой, чем у пациентов, получавших варфарин. В исследовании с плацебо существенного различия в отношении изменений показателей функции печени, возможно имеющих клиническое значение, между группами с применением дабигатрана этексилата и плацебо не отмечалось.