ПегАльтевир лиофилизат для приготовления раствора для подкожного введения 120 мкг 1 шт + растворитель Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:лиофилизат
-
Дозировка:120 мкг
ПегАльтевир представляет собой препарат пэгилированного интерферона альфа-2b, который получается путем ковалентной конъюгации рекомбинантного интерферона альфа-2b и монометоксиполиэтиленгликоля.
Биологическая активность препарата ПегАльтевир обусловлена интерфероном альфа-2b. Рекомбинантный интерферон альфа-2b получают из клона Escherichia coli, который содержит генно-инженерный плазмидный гибрид, кодирующий интерферон альфа-2b человеческих лейкоцитов. Интерферон альфа-2b обладает противовирусным, иммуномодулирующим и антипролиферативным действием. Противовирусное действие обусловлено связыванием со специфическими рецепторами на поверхности клеток и инициацией последовательности внутриклеточных реакций, включающих индукцию определенных ферментов (протеинкиназа R, 2'-5' олигоаденилатсинтетаза, белки Мх). Это ведет к подавлению транскрипции вирусного генома и ингибированию синтеза вирусных белков. Иммуномодулирующее действие связано с увеличением цитотоксичности Т-лимфоцитов и естественных киллеров и фагоцитарной активности макрофагов. Кроме того, интерферон альфа-2b способствует дифференцировке Т-хелперов, защищает Т-клетки от апоптоза и влияет на продукцию ряда цитокинов (интерлейкинов, интерферона гамма). Все эти эффекты могут опосредовать терапевтическую активность интерферона. Фармакодинамику препарата ПегАльтевир изучали по концентрации в крови эффекторного белка неоптерина, являющегося маркером активации клеточного иммунитета человека. После однократного подкожного введения препарата ПегАльтевир и препарата ПегИнтрон здоровым добровольцам в дозе 1,5 мкг/кг массы тела отмечалась сопоставимая динамика концентрации неоптерина в крови, Сmax достигалось через 48 часов.
При доклиническом сравнительном изучении биологической активности на релевалентных группах животных препаратов ПегАльтевир и ПегИнтрон получены сопоставимые результаты.
ПегАльтевир лиофилизат для приготовления раствора для подкожного введения 120 мкг 1 шт + растворитель инструкция на украинскомФорма випускуліофілізат д/пригот. розчину д/п/к введення 50 мкг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/п/к введення 80 мкг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/п/к введення 100 мкг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/п/к введення 120 мкг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/п/к введення 150 мкг: фл. у компл. з розчинником
Опис
Ліофілізат для приготування розчину для підшкірного введення білого або майже білого кольору; розчинник - прозора, безбарвна рідина без запаху та смаку.
| 0.5 мл готового розчину | |
| пэгінтерферон альфа-2b | 150 мкг |
Допоміжні речовини : натрію гідрофосфат (у перерахунку на безводне в-во) - 0.75 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат (у перерахунку на безводне в-во) - 0.75 мг, сахароза - 40 мг, полісорбат 80 - 0.05 мг, вода д/і до 0,5 мл (на дозу).
Розчинник: вода д/і – 0.7 мл*.
* - розчинник додається у надмірній кількості для компенсації втрат при розчиненні ліофілізату та введенні приготовленого розчину.
150 мкг - флакони скляні (1) у компл. з розчинником 0,7 мл амп. 1 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
L03AB10 Peginterferon alfa-2b
Діюча речовина
пэгінтерферон альфа-2b
Фармако-терапевтична група
МІБП-цитокін
Умови зберігання
За температури від 2 до 8°С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки.
Фармакологічна дія
ПегАльтевір є препаратом пегільованого інтерферону альфа-2b, який виходить шляхом ковалентної кон'югації рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю.
Біологічна активність препарату ПегАльтевір зумовлена інтерфероном альфа-2b. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b отримують з клону Escherichia coli, який містить генно-інженерний гібрид плазміду, що кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу та антипроліферативну дію. Противірусна дія обумовлена зв'язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин та ініціацією послідовності внутрішньоклітинних реакцій, що включають індукцію певних ферментів (протеїнкіназа R, 2'-5' олігоаденілатсинтетаза, білки Мх). Це веде до придушення транскрипції вірусного геному та інгібування синтезу вірусних білків.Імуномодулююча дія пов'язана зі збільшенням цитотоксичності Т-лімфоцитів та природних кілерів та фагоцитарної активності макрофагів. Крім того, інтерферон альфа-2b сприяє диференціюванню Т-хелперів, захищає Т-клітини від апоптозу та впливає на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гамма). Всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Фармакодинаміку препарату ПегАльтевір вивчали концентрації в крові ефекторного білка неоптерину, що є маркером активації клітинного імунітету людини. Після одноразового підшкірного введення препарату ПегАльтевір та препарату ПегІнтрон здоровим добровольцям у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла відзначалася порівняна динаміка концентрації неоптерину в крові, Сзахищає Т-клітини від апоптозу та впливає на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гама). Всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Фармакодинаміку препарату ПегАльтевір вивчали концентрації в крові ефекторного білка неоптерину, що є маркером активації клітинного імунітету людини. Після одноразового підшкірного введення препарату ПегАльтевір та препарату ПегІнтрон здоровим добровольцям у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла відзначалася порівняна динаміка концентрації неоптерину в крові, Сзахищає Т-клітини від апоптозу та впливає на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гама). Всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Фармакодинаміку препарату ПегАльтевір вивчали концентрації в крові ефекторного білка неоптерину, що є маркером активації клітинного імунітету людини. Після одноразового підшкірного введення препарату ПегАльтевір та препарату ПегІнтрон здоровим добровольцям у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла відзначалася порівняна динаміка концентрації неоптерину в крові, СПісля одноразового підшкірного введення препарату ПегАльтевір та препарату ПегІнтрон здоровим добровольцям у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла відзначалася порівняна динаміка концентрації неоптерину в крові, СПісля одноразового підшкірного введення препарату ПегАльтевір та препарату ПегІнтрон здоровим добровольцям у дозі 1,5 мкг/кг маси тіла відзначалася порівняна динаміка концентрації неоптерину в крові, Сmax досягалося через 48 годин.
При доклінічному порівняльному вивченні біологічної активності на релевалентних групах тварин препаратів ПегАльтевір та ПегІнтрон отримані порівняні результати.
Показання
Дорослі (потрійна терапія)
лікування хронічного гепатиту С, генотип 1, препаратом ПегАльтевір у комбінації з рибавірином та інгібітором протеази NS3/4A у дорослих пацієнтів з компенсованим захворюванням печінки, які раніше не отримували противірусної терапії або з невдалим досвідом противірусної терапії.Дорослі (подвійна терапія та монотерапія)
лікування хронічного гепатиту С препаратом ПегАльтевір у дорослих пацієнтів, серопозитивних до РНК вірусу гепатиту С, включаючи пацієнтів з компенсованим цирозом печінки та/або у поєднанні з клінічно стабільною ВІЛ-інфекцією. лікування хронічного гепатиту З препаратом ПегАльтевір у комбінації з рибавірином у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували противірусної терапії, включаючи пацієнтів з поєднаною клінічно стабільною ВІЛ-інфекцією, і у дорослих пацієнтів, які раніше мали невдалий досвід противірусної терапії комбінацією інтерферону з рибавірином або монотерапії інтерферон альфа. монотерапія препаратом ПегАльтевір при хронічному гепатиті С показана лише у разі непереносимості або наявності протипоказань для призначення рибавірину.Діти (подвійна терапія)
лікування хронічного гепатиту З препаратом ПегАльтевір у комбінації з рибавірином у дітей віком від 3-х років і старше, які раніше не отримували противірусної терапії, з компенсованим захворюванням печінки та серопозитивним до РНК вірусу гепатиту С. якщо приймається рішення не відкладати лікування до дорослого віку, необхідно враховувати, що комбінована терапія може спричинити затримку зростання. Оборотність затримки зростання не відома. Рішення про призначення лікування має прийматись індивідуально.Способ применения, курс и дозировка
Терапия препаратом ПегАльтевир должна быть начата врачом, имеющим опыт лечения больных гепатитом С, и в дальнейшем проводиться под его контролем.
Препарат ПегАльтевир назначается в виде подкожной инъекции один раз в неделю. Доза препарата у взрослых зависит от того, назначается он в составе комбинированной терапии (двойной или тройной) или монотерапии.
Комбинированная терапия препаратом ПегАльтевир (двойная или тройная)
Двойная терапия (препарат ПегАльтевир с рибавирином): назначается взрослым пациентам и детям 3 лет и старше.
Тройная терапия (препарат ПегАльтевир с рибавирином и ингибитором протеазы NS3/4A): назначается взрослым пациентам, инфицированным вирусом гепатита С, генотип 1.
Режим дозирования у взрослых
При комбинированной терапии с рибавирином препарат ПегАльтевир назначается в виде подкожной инъекции в дозе 1,5 мкг на 1 кг массы тела один раз в неделю. Рекомендуется чередовать места для инъекций. Рибавирин следует принимать внутрь ежедневно. Прием рибавирина совмещается с приемом пищи. Суточная доза рибавирина при комбинированной терапии рассчитывается в зависимости от массы тела. При комбинированной терапии можно руководствоваться объединенной таблицей по дозированию препаратов ПегАльтевир и рибавирин:
| Масса тела (кг) | ПегАльтевир | рибавирин | ||
| Концентрация (мкг/0,5 мл) | Объем в неделю (мл) | Суточная доза (мг) | Количество капсул/таблеток (по 200 мг) | |
| <40 | 50 | 0,5 | 800 мг/сут | 4а |
| 40-50 | 80 | 0,4 | 800 мг/сут | 4а |
| 51-64 | 80 | 0,5 | 800 мг/сут | 4а |
| 65-75 | 100 | 0,5 | 1000 мг/сут | 5б |
| 76-80 | 120 | 0,5 | 1000 мг/сут | 5б |
| 81-85 | 120 | 0,5 | 1200 мг/сут | 6в |
| 86-105 | 150 | 0,5 | 1200 мг/сут | 6в |
| >105 | 150 | 0,5 | 1400 мг/сут | 7г |
а: 2 утром + 2 вечером б: 2 утром + 3 вечером в: 3 утром + 3 вечером г: 2 утром + 4 вечером
При назначении препарата ПегАльтевир в составе тройной терапии, необходимо ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению ингибитора протеазы NS3/4A.
Продолжительность лечения у взрослых, не получавших лечение
Тройная терапия: необходимо ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению ингибитора протеазы NS3/4A.
Двойная терапия: у пациентов, инфицированных вирусом гепатита С генотипа 1, у которых не удается достичь неопределяемого уровня вирусной РНК или адекватного вирусологического ответа через 4 или 12 недель противовирусной терапии, вероятность достижения устойчивого вирусологического ответа крайне мала, и у них следует оценить целесообразность продолжения лечения.
Генотип 1:
У пациентов с неопределяемым уровнем вирусной РНК через 12 недель противовирусной терапии, лечение следует продолжать еще в течение 9 месяцев (общая продолжительность курса - 48 недель). у пациентов, у которых вирусная РНК определяется через 12 недель противовирусной терапии, но при этом ее уровень снизился на ≥ 2 log от исходного значения, необходимо провести повторную оценку эффективности лечения через 24 недели терапии. Если вирусная РНК через 24 недели противовирусной терапии не определяется, необходимо продолжить полный курс лечения (общая продолжительность курса - 48 недель); если вирусная РНК продолжает определяться, следует рассмотреть целесообразность отмены лечения. пациентам с низкой концентрацией вируса (< 600000 МЕ/мл), у которых после 4 недель лечения произошла элиминация вируса, и РНК вируса не выявлялась до 24-ой недели терапии, лечение после 24-ой недели может быть прекращено (общая продолжительность курса - 24 недели) или продолжено еще на 24 недели (общая продолжительность курса - 48 недель). Однако следует учитывать, что риск рецидива после 24-недельного курса лечения выше, чем после 48-недельного курса.Генотип 2 или 3:
рекомендуемая продолжительность лечения у всех пациентов этой группы - 24 недели, исключая пациентов с коинфекцией ХГС/ВИЧ, которым следует проводить лечение в течение 48 недель.Генотип 4:
в целом отмечено, что пациенты этой группы поддаются лечению с трудом. У пациентов этой группы возможно применение той же тактики лечения, что и в группе пациентов, инфицированных вирусом генотипа 1.Продолжительность лечения у взрослых с коинфекцией ХГС/ВИЧ
Двойная терапия: рекомендуемая продолжительность лечения составляет 48 недель, независимо от генотипа вируса. Ранний вирусологический ответ - снижение вирусной РНК ≥ 2 log от исходного значения или неопределяемый уровень РНК через 12 недель лечения - является предиктором достижения устойчивого вирусологического ответа.
Продолжительность лечения у взрослых, не ответивших на лечение (повторный курс)
Тройная терапия: необходимо ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению ингибитора протеазы NS3/4A. Двойная терапия: у всех пациентов, независимо от генотипа, достигших неопределяемого уровня вирусной РНК через 12 недель терапии, лечение должно продолжаться 48 недель. При отсутствии вирусологического ответа через 12 недель терапии вероятность достижения устойчивого вирусологического ответа через 48 недель терапии - низкая. Продолжительность повторной терапии пэгинтерфероном альфа-2b и рибавирином в течение более 48 недель у пациентов с вирусом гепатита С 1 генотипа, ответ у которых не был достигнут, не изучалась.
Режим дозирования у детей (только двойная терапия)
Режим дозирования у детей 3 лет и старше и подростков определяется площадью поверхности тела для препарата ПегАльтевир и массой тела - для рибавирина. Рекомендуемая доза ПегАльтевира составляет 60 мкг/м2/нед подкожно в комбинации с рибавирином в дозе 15 мг/кг/сут внутрь, разделенной на два приема, вместе с едой (утром и вечером).
Продолжительность лечения у детей (только двойная терапия)
Генотип 1:
рекомендуемая продолжительность лечения составляет 48 недель. При экстраполировании данных клинических исследований комбинированной терапии, включающей стандартный интерферон, у детей (отрицательный предсказательный индекс составил 96% для комбинации интерферон альфа-2b/рибавирин) можно предположить, что у пациентов, не достигших вирусологического ответа через 12 недель, вероятность достижения устойчивого вирусологического ответа крайне мала. Таким образом, у детей и подростков, получающих комбинированную терапию рибавирином и препаратом ПегАльтевир, рекомендуется прекратить лечение, если через 12 недель снижение уровня вирусной РНК составляет < 2 log в сравнении с исходным значением, либо при обнаружении в крови вирусной РНК через 24 недели лечения.Генотипы 2 или 3:
рекомендуемая продолжительность лечения составляет 24 недели.Генотип 4:
рекомендуемая продолжительность лечения составляет 48 недель. У детей и подростков, получающих комбинированную терапию рибавирином и препаратом ПегАльтевир, рекомендуется прекратить лечение, если через 12 недель снижение уровня вирусной РНК составляет < 2 log в сравнении с исходным уровнем, либо при обнаружении в крови вирусной РНК через 24 недели лечения.Монотерапия препаратом ПегАльтевир (взрослые)
Режим дозирования
Препарат ПегАльтевир вводят подкожно в дозе 0,5 или 1,0 мкг/кг 1 раз в неделю:
| Масса тела (кг) | 0,5 мкг/кг | 1,0 мкг/кг | ||
| Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Доза для введения 1 раз в неделю (мл) | Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Доза для введения 1 раз в неделю (мл) | |
| 30-35 | 50 | 0,15 | 80 | 0,2 |
| 36-45 | 50 | 0,2 | 50 | 0,4 |
| 46-56 | 50 | 0,25 | 50 | 0,5 |
| 57-72 | 80 | 0,2 | 80 | 0,4 |
| 73-88 | 50 | 0,4 | 80 | 0,5 |
| 89-106 | 50 | 0,5 | 100 | 0,5 |
| 107-120* | 80 | 0,4 | 120 | 0,5 |
* У пациентов с массой тела > 120 кг доза ПегАльтевира рассчитывается по массе тела.
Монотерапия препаратом ПегАльтевир у пациентов с коинфекцией ХГС/ВИЧ не изучалась.
Продолжительность лечения
У пациентов, у которых есть вирусологический ответ через 12 недель, лечение следует продолжить еще в течение 3 месяцев (общая продолжительность курса - 6 месяцев). Продление терапии до 1 года (48 недель) может быть основано на прогностических факторах (генотип вируса, возраст > 40 лет, мужской пол, наличие мостовидного фиброза).
Коррекция дозы у всех пациентов (монотерапия и комбинированная терапия)
При возникновении серьезных нежелательных явлений или отклонений в лабораторных показателях на фоне монотерапии или комбинированной терапии, включающей препарат ПегАльтевир, требуется коррекция дозы ПегАльтевира и/или рибавирина до прекращения нежелательных явлений. Снижение дозы ингибитора протеазы NS3/4A не рекомендуется. Ингибитор NS3/4A не должен назначаться без препарата ПегАльтевир и рибавирина. Так как дозы препарата ПегАльтевир и рибавирина влияют на исход лечения, они должны, насколько это возможно, оставаться приближенными к рекомендуемым стандартным дозам.
| Лабораторные показатели | Снижение дозы только рибавирина, если1: | Снижение дозы только пэгинтерферона альфа-2b, если2: | Прекращение терапии, если: |
| Содержание гемоглобина | > 85 г/л и < 100 г/л | - | < 85 г/л |
| Взрослые: содержание гемоглобина у больных с заболеванием сердца в стабильной форме | Содержание гемоглобина снизилось на >20 г/л в течение любых 4 недель в ходе лечения (постоянное использование пониженной дозы) | < 120 г/л через 4 недели после снижения дозы | |
| Дети: содержание гемоглобина | Не применимо (см. «Особые указания») | ||
| Число лейкоцитов | - | ≥ 1,0×109/л и < 1,5×109/л | < 1,0×109/л |
| Число нейтрофилов | - | ≥ 0,5×109/л и < 0,75×109/л | < 0,5×109/л |
| Число тромбоцитов | - | Взрослые: ≥ 25×109/л и < 50×109/л Дети и подростки: ≥ 50×109/л и<70×109/л | Взрослые: < 25×109/л Дети и подростки: < 50×109/л |
| Содержание связанного билирубина | - | - | 2,5×ВГН* |
| Содержание свободного билирубина | > 0,05 г/л | - | > 0,04 г/л (в течение > 4 недель) |
| Содержание креатинина в сыворотке | - | - | > 0,02 г/л |
| Клиренс креатинина | - | - | Отменить рибавирин, если <50 мл/мин |
| АЛТ/АСТ** | - | - | 2×(базовое значение) и > 10×ВГН* |
Примечания:
1У взрослых первое снижение дозы рибавирина осуществляется на 200 мг/сут (у тех, кто получал 1400 мг - на 400 мг/сут). Если необходимо, второе снижение дозы рибавирина осуществляется еще на 200 мг/сут. Пациенты, у которых доза рибавирина снижена до 600 мг/сут, должны получать одну капсулу/таблетку препарата (200 мг) утром и две капсулы/таблетки (200 мг) вечером.
У детей и подростков первое снижение дозы рибавирина производят до 12 мг/кг/сут, второе снижение дозы рибавирина производят до 8 мг/кг/сут.
2У взрослых первое снижение дозы ПегАльтевира осуществляют до 1,0 мкг/кг/нед. При необходимости второе снижение дозы ПегАльтевира осуществляют до 0,5 мкг/кг/нед.
У детей и подростков первое снижение дозы ПегАльтевира производят до 40 мкг/м2/нед, второе снижение дозы ПегАльтевира производят до 20 мкг/м2/нед.
* - верхняя граница нормы.
** - Аланинаминотрансфераза / Аспартатаминотрансфераза.
Снижение дозы препарата ПегАльтевир у взрослых может быть достигнуто путем уменьшения объема вводимого раствора или применением препарата с меньшей дозировкой. У детей и подростков - путем коррекции рекомендуемой дозы в два этапа: со стартовой дозы 60 мкг/м2/в неделю до 40 мкг/м2/в неделю, затем, при необходимости, до 20 мкг/м2/в неделю.
Рекомендации по снижению дозы препарата ПегАльтевир в два этапа при комбинированной терапии у взрослых
| Первое снижение дозы ПегАльтевира до 1 мкг/кг | Второе снижение дозы ПегАльтевира до 0,5 мкг/кг | ||||||
| Масса тела (кг) | Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Количество ПегАльтевира (мкг) | Объем ПегАльтевира (мл) | Масса тела (кг) | Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Количество ПегАльтевира (мкг) | Объем ПегАльтевира (мл) |
| <40 | 50 | 35 | 0,35 | <40 | 50 | 20 | 0,2 |
| 40-50 | 120 | 48 | 0,2 | 40-50 | 50 | 25 | 0,25 |
| 51-64 | 80 | 56 | 0,35 | 51-64 | 80 | 32 | 0,2 |
| 65-75 | 100 | 70 | 0,35 | 65-75 | 50 | 35 | 0,35 |
| 76-85 | 80 | 80 | 0,5 | 76-85 | 120 | 48 | 0,2 |
| 86-105 | 120 | 96 | 0,4 | 86-105 | 50 | 50 | 0,5 |
| >105 | 150 | 105 | 0,35 | >105 | 80 | 64 | 0,4 |
Рекомендации по снижению дозы препарата ПегАльтевир при монотерапии у взрослых
| Лабораторные показатели | Снижение дозы пэгинтерферона альфа-2b до половины терапевтической дозы, если | Прекращение инъекций пэгинтерферона альфа-2b, если |
| Число нейтрофилов | ≥ 0,5×109/л и < 0,75×109/л | < 0,5×109/л |
| Число тромбоцитов | ≥ 25×109/л и < 50×109/л | < 25×109/л |
У взрослых, получающих монотерапию препаратом ПегАльтевир в дозе 0,5 мкг/кг, снижение дозы может быть достигнуто снижением объема вводимого раствора препарата наполовину:
| Масса тела (кг) | Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Количество ПегАльтевира (мкг) | Объем ПегАльтевира (мл) |
| 30-35 | 50 | 8 | 0,08 |
| 36-45 | 50 | 10 | 0,1 |
| 46-56 | 50 | 13 | 0,13 |
| 57-72 | 80 | 16 | 0,1 |
| 73-88 | 50 | 20 | 0,2 |
| 89-106 | 50 | 25 | 0,25 |
| 107-120* | 80 | 32 | 0,2 |
* У пациентов с массой тела > 120 кг, доза ПегАльтевира рассчитывается по массе тела. Это может потребовать комбинации различных объемов и доз препарата.
У взрослых, получающих монотерапию препаратом ПегАльтевир в дозе 1,0 мкг/кг, снижение дозы может быть достигнуто снижением объема вводимого раствора препарата наполовину или снижением его концентрации:
| Масса тела (кг) | Дозировка флакона (мкг/0,5 мл) | Количество ПегАльтевира (мкг) | Объем ПегАльтевира (мл) |
| 30-35 | 50 | 15 | 0,15 |
| 36-45 | 50 | 20 | 0,20 |
| 46-56 | 50 | 25 | 0,25 |
| 57-72 | 80 | 32 | 0,2 |
| 73-88 | 50 | 40 | 0,4 |
| 89-106 | 50 | 50 | 0,5 |
| 107-120* | 80 | 64 | 0,4 |
* У пациентов с массой тела > 120 кг, доза препарата ПегАльтевир рассчитывается по массе тела. Это может потребовать комбинации различных объемов и доз препарата.
Особые популяции пациентов
Коррекция дозы при почечной недостаточности
Монотерапия:
Препарат ПегАльтевир следует применять с осторожностью у пациентов с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени. У пациентов, страдающих почечной недостаточностью средней степени тяжести (клиренс креатинина 30-50 мл/мин), начальная доза препарата ПегАльтевир должна быть снижена на 25%. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (клиренс креатинина 15-29 мл/мин), включая пациентов, которым проводится гемодиализ, начальная доза препарата ПегАльтевир должна быть снижена на 50%. Данных о применении пэгилированного интерферона альфа-2b у пациентов с клиренсом креатинина < 15 мл/мин нет. Пациенты с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени, включая находящихся на гемодиализе, должны быть под тщательным наблюдением. Если во время лечения отмечается снижение функции почек, терапию препаратом ПегАльтевир следует прекратить.
Комбинированная терапия:
Пациентам с клиренсом креатинина < 50 мл/мин назначение препарата ПегАльтевир в комбинации с рибавирином противопоказано. При назначении комбинированной терапии пациентам с почечной недостаточностью следует проводить тщательное наблюдение в отношении развития анемии.
Печеночная недостаточность
Безопасность и эффективность лечения препаратом ПегАльтевир больных с тяжелым нарушением функции печени не изучалась, поэтому у таких больных применять препарат ПегАльтевир не следует.
Больные пожилого возраста (65 лет и старше)
Зависимости фармакокинетики пэгинтерферона альфа-2b от возраста не выявлено. Данные о результатах исследования фармакокинетики у пожилых людей после однократного подкожного введения пэгинтерферона альфа-2b свидетельствуют о том, что подбора дозы препарата с учетом возраста не требуется. У больных старше 70 лет фармакокинетика пэгинтерферона альфа-2b не изучалась.
Дети
Препарат ПегАльтевир в комбинации с рибавирином может назначаться детям в возрасте 3 лет и старше.
Инструкция по приготовлению раствора для инъекции
Лиофилизат препарата ПегАльтевир следует разводить только прилагаемым растворителем. Препарат ПегАльтевир нельзя смешивать с другими медицинскими препаратами. С помощью стерильного шприца 0,7 мл воды для инъекций вводят во флакон с препаратом ПегАльтевир. Флакон осторожно покачивают до полного растворения порошка. Время растворения не должно превышать 10 минут; обычно порошок растворяется быстрее. Необходимую дозу набирают в стерильный шприц. Для введения используют до 0,5 мл раствора. Как и любые другие препараты для парентерального применения готовый раствор следует осмотреть перед введением. Раствор должен быть прозрачным, бесцветным и не содержать видимых частиц. В случае изменения цвета или появления видимых частиц, раствор использовать не следует.
Передозировка
Случаев передозировки при назначении препарата ПегАльтевир не было. Описан случай превышения рекомендуемой дозы пэгинтерферона альфа-2b более, чем в 10,5 раз. Максимальная суточная доза, о которой было получено сообщение, - 1200 мкг. В целом побочные действия в случаях передозировки согласуются с имеющимися сведениями о профиле безопасности пэгилированного интерферона альфа-2b, однако их выраженность может быть выше. Стандартные методы, применяемые для ускорения элиминации препарата, не используются. Специфического антидота нет. При передозировке рекомендуется симптоматическое лечение и полное обследование пациента.
Лікарська взаємодія
У зв'язку з тим, що метаболізм пегінтерферону альфа-2b супроводжується збільшенням активності ізоферментів цитохрому Р450 CYP2D6 і CYP2C8/9, при спільному призначенні препарату ПегАльтевір та лікарських препаратів, що метаболізуються за участю цих ізоферментів, слід дотримуватися. Особливо при призначенні лікарських препаратів з вузьким терапевтичним вікном, таких як варфарин, фенітоїн (CYP2C9) і флекаїнід (CYP2D6).
Це може бути частково пов'язане з покращенням метаболічної функції, зумовленої усуненням запального процесу на тлі терапії пегінтерфероном альфа-2b. Таким чином, потрібна обережність при призначенні пегінтерферону альфа-2b пацієнтам, які отримують лікарські препарати з вузьким терапевтичним вікном, метаболізм яких може змінюватися при помірних ураженнях печінки.
При неодноразовому сумісному застосуванні препарату ПегАльтевір та рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між ними не виявлено.
Метадон
У пацієнтів з ХГС, які отримували підтримуючу терапію метадоном, яким був вперше призначений пегінтерферон альфа-2b у дозі 1,5 мкг/кг/тиждень, через 4 тижні відзначалося збільшення AUC метадону приблизно на 15%. Клінічне значення цього ефекту не зрозуміле. Однак, при призначенні препарату ПегАльтевір таким пацієнтам потрібен моніторинг седативних ефектів, пригнічення дихання та подовження інтервалу QT.
Хронічний гепатит С у ВІЛ-інфікованих хворих
Застосування нуклеозидних аналогів окремо або у комбінації з іншими нуклеозидами призводило до розвитку лактат-ацидозу. In vitro рибавірин спричиняв збільшення рівнів фосфорильованих метаболітів пуринових нуклеозидів. Цей ефект може сприяти підвищенню ризику розвитку лактат-ацидозу під дією аналогів пуринових нуклеозидів (наприклад, диданозин або абакавір). Поєднане застосування рибавірину та диданозину не рекомендується. Повідомлялося про розвиток мітохондріальної токсичності, зокрема лактат-ацидозу та панкреатиту, у деяких випадках із летальним кінцем (див. інструкцію щодо застосування рибавірину).
Відомі випадки погіршення перебігу анемії, обумовленої призначенням рибавірину, при призначенні зидовудину, хоча точний механізм цього ефекту не зрозумілий. Таким чином, у зв'язку зі збільшенням ризику розвитку анемії, поєднання рибавірину з зидовудином не рекомендується. У пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, особливо з анемією, зумовленою зидовудіном, в анамнезі, слід розглянути можливість заміни зидовудину.
Телбівудін
Спільне призначення телбівудину з пегінтерфероном альфа-2b пов'язане зі збільшенням ризику периферичної нейропатії. Механізм цього ефекту не зрозумілий. Комбінація препарату ПегАльтевір із телбівудином протипоказана.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Жінки репродуктивного віку/контрацепція у чоловіків та жінок
Препарат ПегАльтевір може призначатися жінкам репродуктивного віку лише за умови використання ефективної контрацепції під час лікування.
Комбінована терапія з рибавірином:
У пацієнтів жіночої статі або жінок-партнерів пацієнтів чоловічої статі, які отримують препарат ПегАльтевір у комбінації з рибавірином, необхідно дотримуватися особливих запобіжних заходів для запобігання наступу вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції протягом усього періоду лікування та протягом 4 місяців після його завершення. Пацієнти-чоловіки або їхні партнери-жінки повинні використовувати ефективні методи контрацепції протягом усього періоду лікування та протягом 7 місяців після його завершення.
Вагітність
Даних щодо застосування інтерферону альфа-2b у вагітних жінок недостатньо. На тваринах була продемонстрована його репродуктивна токсичність. На приматах було показано абортивну дію. Найбільш ймовірно, що препарат ПегАльтевір має таку саму дію. Потенційний ризик для людини не відомий. Застосування препарату ПегАльтевір при вагітності протипоказане.
Комбінована терапія з рибавірином:
Рибавірин викликає серйозні вади розвитку при призначенні під час вагітності. Таким чином, призначення рибавірину протипоказане вагітним жінкам.
Грудне годування
Про виділення компонентів пэгінтерферону альфа-2b із грудним молоком невідомо. У зв'язку з потенційним ризиком побічних дій у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, до початку терапії годування груддю слід припинити.
Репродуктивна функція
Відомостей про вплив пэгінтерферону альфа-2b на репродуктивну функцію у чоловіків та жінок немає.
Побічна дія
Дорослі
Потрійна терапія
Необхідно ознайомитись з інструкцією з медичного застосування інгібітору протеази NS3/4A.
Подвійна терапія та монотерапія
Загальні відомості про профіль безпеки:
Найбільш частими (за результатами клінічних досліджень у більше половини пацієнтів) побічними діями комбінованої терапії препаратом пэгінтерферону альфа-2b та рибавірином були слабкість, головний біль та реакція у місці ін'єкції. Більш ніж у 25% випадків спостерігалися нудота, озноб, безсоння, анемія, лихоманка, міалгія, астенія, біль, алопеція, анорексія, зниження маси тіла, депресія, висипи та дратівливість. Як правило, побічні дії мали легкий або помірний рівень тяжкості, були добре контрольованими і не вимагали зниження дози препаратів або відміни терапії. Слабкість, алопеція, свербіж, нудота, анорексія, зниження маси тіла, дратівливість та безсоння зустрічалися рідше при монотерапії препаратом пэгінтерферону альфа-2b, ніж при комбінованому лікуванні.
Побічна дія:
Наведені нижче побічні дії, зазначені при застосуванні препарату пегінтерферону альфа-2b, перераховані відповідно до системно-органних класів та частоти, відповідно до наступної градації: дуже часто - ≥ 1/10, часто - ≥ 1/100 та < 1/10 , нечасто - ≥ 1/1000 та < 1/100, рідко - ≥ 1/10000 та < 1/1000, дуже рідко - < 1/10 000, неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Усередині кожної частотної групи побічні дії розташовані в порядку зменшення їх клінічної значущості.
| Інфекції та інвазії | |
| Дуже часто | вірусна інфекція*, фарингіт* |
| Часто | бактеріальна інфекція, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, синусит, середній отит, риніт, грибкова інфекція |
| Не часто | інфекція у місці ін'єкції, інфекція нижніх дихальних шляхів |
| Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи | |
| Дуже часто | анемія, нейтропенія |
| Часто | лімфоаденопатія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія |
| Дуже рідко | апластична анемія |
| Неуточнена частота | справжня еритроцитарна аплазія |
| Порушення з боку імунної системи | |
| Не часто | реакції гіперчутливості |
| Рідко | саркоїдоз |
| Неуточнена частота | реакції гіперчутливості негайного типу, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксія та анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, тромботична тромбоцитопенічна пурпура, системний червоний вовчак |
| Порушення з боку ендокринної системи | |
| Часто | гіпотиреоз, гіпертиреоз |
| Порушення метаболізму та харчування | |
| Дуже часто | анорексія |
| Часто | гіпокаліємія, гіперурикемія, дегідратація, підвищення апетиту |
| Не часто | цукровий діабет, гіпертригліцеридемія |
| Рідко | діабетичний кетоацидоз |
| Порушення з боку психіки | |
| Дуже часто | депресія, тривожність*, емоційна лабільність*, порушення концентрації уваги, безсоння |
| Часто | агресивна поведінка, збудження, гнів, зміна настрою, порушення поведінки, нервозність, порушення сну, зниження лібідо, апатія, патологічні мрії, плач |
| Не часто | думки про самогубство, спроби самогубства, самогубство, психоз, галюцинації, панічні атаки |
| Рідко | біполярний розлад |
| Неуточнена частота | думки про вбивство, манія |
| Порушення з боку нервової системи | |
| Дуже часто | головний біль, запаморочення |
| Часто | амнезія, порушення пам'яті, непритомність, мігрень, атаксія, сплутаність свідомості, невралгія, парестезія, гіпестезія, гіперестезія, гіпертонія, сонливість, зниження уваги, тремор, дисгевзія |
| Не часто | нейропатія, периферична нейропатія |
| Рідко | судоми |
| Дуже рідко | цереброваскулярна ішемія, цереброваскулярна кровотеча, енцефалопатія |
| Неуточнена частота | парез лицевого нерва, мононейропатії |
| Порушення з боку органів зору | |
| Часто | порушення сльозовиділення, порушення зору, нечіткий зір, світлобоязнь, кон'юнктивіт, подразнення очей, біль у оці, сухість слизової оболонки ока |
| Не часто | ексудати на сітківці |
| Рідко | зниження гостроти зору або випадання полів зору, крововилив у сітківку, ретинопатія, оклюзія артерії сітківки, оклюзія вени сітківки, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, набряк макули |
| Неуточнена частота | серозна відшарування сітківки |
| Порушення з боку органу слуху та рівноваги | |
| Часто | порушення/втрата слуху, шум у вухах, запаморочення |
| Не часто | біль у вусі |
| Порушення з боку серця | |
| Часто | тахікардія, серцебиття |
| Не часто | інфаркт міокарда |
| Рідко | застійна серцева недостатність, кардіоміопатія, аритмія, перикардит |
| Дуже рідко | ішемія серця |
| Неуточнена частота | перикардіальний випіт |
| Порушення з боку судин | |
| Часто | гіпотензія, гіпертензія, припливи |
| Рідко | васкуліт |
| Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | |
| Дуже часто | задишка*, кашель* |
| Часто | дисфонія, носова кровотеча, респіраторні розлади, дихальна недостатність, закладеність приносових пазух, закладеність носа, ринорея, підвищення секреції верхніх дихальних шляхів, біль у глотці та гортані |
| Дуже рідко | інтерстиційна легенева хвороба |
| Порушення з боку системи органів травлення | |
| Дуже часто | нудота*, блювання, біль у животі, сухість порожнини рота* |
| Часто | диспепсія, гастроезофагальна рефлюксна хвороба, стоматит, глосит, глоссодинія, кровоточивість ясен, запор, метеоризм, геморой, хейліт, здуття живота, гінгівіт, порушення з боку зубів |
| Не часто | панкреатит, біль у порожнині рота |
| Рідко | ішемічний коліт |
| Дуже рідко | язвений коліт |
| Порушення з боку гепато-біліарної системи | |
| Часто | гіпербілірубінемія, гепатомегалія |
| Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини | |
| Дуже часто | алопеція, свербіж*, сухість шкіри*, висипання* |
| Часто | псоріаз, фотосенсебілізація, макуло-папульозний висип, дерматит, еритематозний висип, екзема, нічна пітливість, гіпергідроз, акне, фурункульоз, еритема, кропив'янка, порушення структури волосся, порушення з боку нігтів |
| Рідко | саркоїдоз шкіри |
| Дуже рідко | Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна еритема |
| Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | |
| Дуже часто | артралгія, міалгія, м'язово-скелетні болі |
| Часто | артрит, біль у спині, м'язові спазми, біль у кінцівках |
| Не часто | біль у кістках, м'язова слабкість |
| Рідко | рабдоміоліз, міозит, ревматоїдний артрит |
| Порушення з боку сечовидільної системи | |
| Часто | прискорене сечовипускання, поліурія, порушення з боку показників сечі |
| Рідко | порушення функції нирок, ниркова недостатність |
| Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз | |
| Часто | аменорея, біль у грудях, менорагія, порушення менструального циклу, дисфункція яєчників, вагінальна дисфункція, сексуальна дисфункція, простатит, еректильна дисфункція |
| Загальні порушення та місцеві реакції | |
| Дуже часто | реакція у місці введення*, запалення у місці введення, підвищена стомлюваність, астенія, дратівливість, озноб, лихоманка, грипоподібний синдром, біль |
| Часто | біль у грудях, біль у місці введення, нездужання, набряк особи, периферичний набряк, почуття дискомфорту, спрага |
| Рідко | некроз у місці введення |
| Лабораторні та інструментальні дані | |
| Дуже часто | зниження маси тіла |
* Побічні дії, що часто зустрічалися (≥ 1/100 і < 1/10) при монотерапії пегінтефероном альфа-2b.
Опис окремих побічних дій у дорослих:
У більшості випадків нейтропенія та тромбоцитопенія носять помірний характер (1 або 2 ступінь (ВООЗ)). Описано кілька випадків тяжкої нейтропенії у пацієнтів, які отримували рекомендовані дози пэгінтерферону альфа-2b та рибавірину.
Приблизно у 1,2% пацієнтів, які отримували пэгінтерферон альфа-2b або інтерферон альфа-2b у комбінації з рибавірином, відзначалися загрозливі для життя психічні розлади, такі як думки про самогубство та спроби самогубства.
Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи (ССС), зокрема аритмія, швидше за все, пов'язані з попереднім захворюванням ССС і терапією, що раніше проводилася, засобами, що володіють кардіотоксичною дією. Рідко у пацієнтів, які мали захворювання ССС в анамнезі, відзначається кардіоміопатія, яка може бути оборотною після припинення терапії інтерфероном альфа.
Офтальмологічні розлади, що включають ретинопатію (включаючи набряк макули), крововилив у сітківку, оклюзію артерії або вени сітківки, ексудати на сітківці, зниження гостроти зору або порушення з боку полів зору, неврит зорового нерва та набряк диску відзначалися рідко.
На тлі пегінтерферону альфа-2b була зареєстрована велика кількість аутоімунних та імунних порушень, що включають патологію щитовидної залози, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (вперше виявлений або загострення), ідіопатичну та тромботичну тромбоцитопенічну -Харади.
За даними клінічного дослідження, спектр небажаних явищ, зареєстрованих на тлі терапії препаратами ПегАльтевір та рибавірин, не відрізнялися від терапії препаратами ПегІнтрон та рибавірин, а також літературних даних.
Комбінована терапія хронічного гепатиту С з рибавірином у ВІЛ-інфікованих хворих
Загальні відомості про профіль безпеки
Побічна дія:
У ВІЛ-інфікованих хворих на хронічний гепатит С, які отримували пегінтерферон альфа-2b у комбінації з рибавірином, спостерігалися такі небажані явища з частотою вище 5%, які були відсутні у пацієнтів з моноінфекцією: кандидоз порожнини рота (14%), придбана ліподистрофія ), зниження числа СD4-клітин (8%), зниження апетиту (8%), підвищення активності гамма-глютамілтранспептидази (9%), біль у спині (5%), підвищення рівня амілази в крові (6%), підвищення рівня молочної кислоти в крові (5%), гепатит з цитолізом (6%), підвищення активності ліпази (6%) та біль у кінцівках (6%).
Опис окремих побічних дій
Мітохондріатна токсичність:
У ВІЛ-інфікованих хворих на хронічний гепатит С, які отримували нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази у поєднанні з рибавірином, описані випадки мітохондріальної токсичності та лактат-ацидозу.
Лабораторні показники:
Хоча нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія зустрічалися частіше у ВІЛ-інфікованих хворих на хронічний гепатит С, у більшості випадків зміни крові вдавалося усунути шляхом зниження дози, тому вони рідко призводили до дострокового припинення лікування. При лікуванні пегінтерфероном альфа-2b у комбінації з рибавірином зміни з боку крові розвивалися частіше, ніж при лікуванні інтерфероном альфа-2b та рибавірином.
Зниження числа CD4-лімфоцитів:
Лікування пегінтерфероном альфа-2b у комбінації з рибавірином супроводжувалося оборотним зниженням абсолютного числа CD4+ клітин, яке не поєднувалося зі зменшенням відсотка цих клітин. Число CD4+ клітин збільшувалося після зниження дози або припинення терапії. Комбінована терапія пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином не надавала явного негативного впливу на рівень РНК ВІЛ як під час лікування, так і після його завершення. Дані щодо безпеки лікування у ВІЛ-інфікованих хворих на гепатит С із числом CD4+ клітин < 200/мкл обмежені.
При призначенні противірусної терапії ХГС у хворих, інфікованих на ВІЛ, необхідно ознайомитися з інструкцією з медичного застосування відповідних антиретровірусних препаратів.
Комбінована терапія хронічного гепатиту С з рибавірином у дітей та підлітків
Загальні відомості про профіль безпеки
На тлі комбінованої терапії пегінтерфероном альфа та рибавірином у дітей та підлітків корекція дози потрібна у 25% випадків. Основними причинами є анемія, нейтропенія та зниження маси тіла. У цілому нині профіль побічних процесів в дітей віком і підлітків аналогічний дорослим, крім специфічного для дітей придушення зростання.
Найбільш поширеними побічними діями є підвищення температури тіла (80%), головний біль (62%), нейтропенія (33%), слабкість (30%), анорексія (29%) та еритема у місці ін'єкції (29%). Як правило, побічні дії мають легкий або помірний ступінь тяжкості.
Побічна дія
Наведені нижче побічні дії, зазначені при застосуванні препарату пегінтерферону альфа-2b, перераховані відповідно до системно-органних класів та частоти, відповідно до наступної градації: дуже часто - ≥ 1/10, часто - ≥ 1/100 та < 1/10 , нечасто - ≥ 1/1000 та < 1/100, рідко - ≥ 1/10000 та < 1/1000, дуже рідко - < 1/10 000, неуточнена частота (не може бути підрахована за наявними даними). Усередині кожної частотної групи побічні дії розташовані в порядку зменшення їх клінічної значущості.
| Інфекції та інвазії | |
| Часто | грибкова інфекція, грип, інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, середній отит, стрептококовий фарингіт, назофарингіт, синусит |
| Не часто | пневмонія, аскаридоз, ентеробіоз, оперізувальний лишай, целюліт, інфекції сечовивідних шляхів, гастроентерит |
| Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи | |
| Дуже часто | анемія, лейкопенія, нейтропенія |
| Часто | тромбоцитопенія, лімфаденопатія |
| Порушення з боку ендокринної системи | |
| Часто | гіпотиреоз |
| Порушення метаболізму та харчування | |
| Дуже часто | анорексія, зниження апетиту |
| Порушення з боку психіки | |
| Часто | суїцидальні думки, спроби самогубства, депресія, агресивна поведінка, емоційна лабільність, злість, ажитація, тривожність, зміни настрою, занепокоєння, нервозність, безсоння |
| Не часто | порушення поведінки, пригнічений настрій, емоційні розлади, страх, тривожні сновидіння |
| Порушення з боку нервової системи | |
| Дуже часто | головний біль, запаморочення |
| Часто | дисгевзія, непритомність, порушення концентрації уваги, сонливість, погана якість сну |
| Не часто | невралгія, летаргія, парестезії, гіпестезія, психомоторне збудження, тремор |
| Порушення з боку органів зору | |
| Часто | біль в очах |
| Не часто | крововиливу в кон'юнктиву, свербіж в очах, кератит, нечіткість зору, світлобоязнь |
| Порушення з боку органів слуху та рівноваги | |
| Часто | вертиго |
| Порушення з боку серця | |
| Часто | серцебиття, тахікардія |
| Порушення з боку судин | |
| Часто | припливи |
| Не часто | зниження артеріального тиску, блідість |
| Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння | |
| Часто | кашель, біль у глотці та гортані |
| Не часто | утруднення дихання, дискомфорт у носі, ринорея |
| Порушення з боку системи органів травлення | |
| Дуже часто | біль у животі, біль у верхніх відділах живота, блювання, нудота |
| Часто | діарея, афтозний стоматит, хейлоз, виразковий стоматит, дискомфорт у шлунку, біль у ротовій порожнині |
| Не часто | диспепсія, гінгівіт |
| Порушення з боку гепато-біліарної системи | |
| Не часто | гепатомегалія |
| Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини | |
| Дуже часто | алопеція, сухість шкіри |
| Часто | свербіж, висип, еритематозний висип, екзема, акне, еритема |
| Не часто | реакція фоточутливості, макулопапульозний висип, лущення шкіри, патологічна пігментація, атопічний дерматит, зміна кольору шкіри |
| Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини | |
| Дуже часто | міалгія, артралгія |
| Часто | біль у м'язах і кістках, біль у кінцівках, біль у спині |
| Не часто | м'язові контрактури, посмикування м'язів |
| Порушення з боку сечовидільної системи | |
| Не часто | протеїнурія |
| Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз | |
| Не часто | жінки: дисменорея |
| Загальні порушення та місцеві реакції | |
| Дуже часто | еритема в місці ін'єкції, стомлюваність, пропасниця, озноб, грипоподібні симптоми, астенія, біль, нездужання, дратівливість |
| Часто | реакції у місці ін'єкції, свербіж у місці ін'єкції, сухість у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, почуття холоду |
| Не часто | біль у грудній клітці, дискомфорт у грудній клітці, лицьовий біль |
| Лабораторні та інструментальні дані | |
| Дуже часто | уповільнення швидкості зростання (висоти та/або маси тіла в межах вікової норми) |
| Часто | підвищення концентрації тиреотропного гормону, підвищення концентрації тиреоглобуліну |
| Не часто | поява антитиреоїдних антитіл |
| Травми та отруєння | |
| Не часто | оглушення |
Опис окремих побічних дій у дітей та підлітків
Відхилення лабораторних показників у більшості випадків мають легкий або помірний характер. Зниження рівня гемоглобіну, числа лейкоцитів, тромбоцитів та нейтрофілів, підвищення рівня білірубіну може вимагати зниження дози або відміни терапії (Див. «Спосіб застосування та дози»). Виявлені у клінічному дослідженні зміни лабораторних показників у пацієнтів, які отримували рибавірин та пегінтерферон альфа-2b, поверталися до вихідних значень протягом кількох тижнів після закінчення терапії.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до інтерферону або до будь-якого компонента препарату; тяжке захворювання серцево-судинної системи в анамнезі, включаючи захворювання з нестабільним або неконтрольованим перебігом протягом останніх 6 місяців; пацієнти з тяжкими виснажливими захворюваннями; аутоімунний гепатит або інше аутоімунне захворювання в анамнезі; тяжке порушення функції печінки або декомпенсований цироз печінки; порушення функції щитовидної залози, що не вдається підтримувати на нормальному рівні шляхом медикаментозної терапії; эпилепсия и/или нарушение функции центральной нервной системы; цирроз печени с наличием печеночной недостаточности (индекс Чайлд-Пью ≥6) у больных с коинфекцией ХГС/ВИЧ; одновременный прием препарата ПегАльтевир с телбивудином; тяжелое психическое заболевание или выраженные психические нарушения, в том числе в анамнезе, в частности тяжелая депрессия, суицидальные мысли или попытки самоубийства у пациентов детского возраста; период грудного вскармливания; детский возраст до 18 лет (тройная терапия, монотерапия); детский возраст до 3 лет (двойная терапия); беременность, в том числе беременность у женщины-партнера мужчины, которому предполагается назначить лечение ПегАльтевиром (монотерапия, двойная или тройная терапия); редкие наследственно передаваемые заболевания — непереносимость фруктозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, недостаточность сахаразы-изомальтазы (в связи с наличием сахарозы в составе препарата); нарушение функции почек - клиренс креатинина менее 50 мл/мин (при применении в комбинации с рибавирином).
При назначении препарата ПегАльтевир в комбинации с рибавирином и ингибитором протеазы NS3/4A необходимо ознакомиться с инструкциями по медицинскому применению этих препаратов.
С осторожностью
женщины репродуктивного возраста; мужчины-партнеры женщин репродуктивного возраста; дети старше 3 лет и подростки (двойная терапия); пациенты с почечной недостаточностью средней и тяжелой степени (в случае монотерапии); ВИЧ-инфицированные больные; пациенты, получающие лекарственные препараты, метаболизирующиеся с участием изоферментов цитохрома Р450 CYP2D6 и CYP2C8/9, особенно лекарственные препараты с узким терапевтическим «окном»; пациенты, получающие метадон; взрослые пациенты с психическими расстройствами; пациенты, злоупотребляющие алкоголем, марихуаной или другими веществами; пациенты с компенсированными заболеваниями сердечно-сосудистой системы; пациенты, предрасположенные к аутоиммунным нарушениям; пациенты с заболеваниями глаз; пациенты с компенсированными заболеваниями щитовидной железы; пациенты с метаболическими нарушениями; пациенты, перенесшие трансплантацию органов; пациенты с псориазом; пациенты с саркоидозом; пациенты, управляющие автомобилем, или техникой.особливі вказівки
Психічна сфера та центральна нервова система (ЦНС).
У деяких хворих під час терапії препаратом пегінтерферону альфа-2b та протягом 6 місяців після її відміни можуть спостерігатися тяжкі порушення з боку ЦНС, зокрема депресія, суїцидальні думки та спроби самогубства. Можуть зустрічатися також інші порушення з боку ЦНС, у тому числі агресивна поведінка (іноді думки вбивства), біполярні розлади, манія, сплутаність та зміна свідомості. У пацієнтів слід проводити ретельний моніторинг симптомів психічних розладів. При розвитку цих побічних дій, у зв'язку з їхньою потенційною серйозністю, слід оцінити необхідність терапевтичної корекції. Якщо психічні симптоми зберігаються або наростають, або з'являються суїцидальні наміри, лікування препаратом ПегАльтевір слід відмінити та забезпечити своєчасну консультацію психіатра.
Пацієнти з тяжкими психічними розладами, зокрема в анамнезі.
При необхідності призначення препарату ПегАльтевір пацієнтам з тяжкими психічними розладами (у тому числі пацієнтам, які мають вказівки на такі порушення в анамнезі), лікування може бути розпочато лише після проведення ретельного обстеження та відповідної терапії психічного розладу.
Дітям та підліткам з тяжкими психічними розладами нині або в анамнезі не слід призначати рибавірин у комбінації з пэгінтерфероном альфа-2b. При комбінованій терапії з інтерфероном альфа-2b у дітей та підлітків спостерігалася більш висока частота суїцидальних думок та спроб самогубства, ніж у дорослих, як під час лікування, так і у наступні 6 місяців. Також як і у дорослих, у дітей та підлітків можуть відзначатися інші побічні дії з боку психіки (такі як депресія, емоційна лабільність, сонливість).
Пацієнти, які зловживають різними речовинами
Пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту С, які зловживають речовинами (алкоголем, марихуаною або іншими речовинами), мають підвищений ризик розвитку та/або загострення психічних розладів на фоні терапії інтерфероном альфа. При необхідності призначення інтерферонотерапії таким пацієнтам до призначення лікування показано ретельне обстеження на наявність психічних розладів та зловживання іншими речовинами, а також ретельне спостереження під час лікування та після його закінчення. При первинному або повторному розвитку психічного розладу та зловживання речовинами, рекомендується раніше втручання з метою попередження повторного виникнення або розвитку психічних порушень та вживання наркотиків.
Зростання та розвиток (діти та підлітки)
Комбінована терапія викликає затримку зростання, оборотність якої не зрозуміла. Оцінка співвідношення користі та ризику повинна проводитись у кожному випадку індивідуально, з урахуванням даних про прогресування захворювання (особливо ступеня фіброзу), наявності супутніх захворювань (наприклад, коінфекції ВІЛ), а також предикторів вірусологічної відповіді (генотип вірусу та вірусне навантаження). Коли це можливо, діти повинні отримувати лікування після пубертатного стрибка зростання. Даних щодо довгострокового впливу на статеве дозрівання немає.
Частіші випадки сплутаності свідомості та коми, включаючи випадки енцефалопатії, можуть спостерігатися у деяких пацієнтів, як правило, похилого віку, які приймають високі дози інтерферону альфа за онкологічними показаннями. У той час як ці ефекти переважно оборотні, іноді для повного відновлення може знадобитися до 3 тижнів. Дуже рідко на тлі високих доз інтерферону альфа можуть спостерігатися судоми.
Гіперчутливість негайного типу
У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу (кропивницею, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). При появі таких реакцій слід відмінити препарат ПегАльтевір та негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Транзиторний висип не вимагає припинення лікування.
Серцево-судинна система
При лікуванні препаратом ПегАльтевір хворі з серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями, у тому числі в анамнезі, повинні перебувати під постійним наглядом. У хворих із захворюваннями серця перед початком та під час лікування рекомендується проводити ЕКГ. Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати відміни препарату ПегАльтевір. Дані про дітей та підлітків із захворюваннями серцево-судинної системи відсутні.
Функція печінки
При появі ознак декомпенсації захворювання печінки слід припинити лікування препаратом ПегАльтевір.
Підвищення температури тіла
Хоча підвищення температури тіла може бути проявом грипоподібного синдрому, який часто реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини стійкого підвищення температури тіла.
Гідратація
У хворих, які отримують терапію препаратом ПегАльтевір, необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, тому що у деяких пацієнтів, які отримували пэгінтерферон альфа, спостерігалася гіпотонія, пов'язана із зменшенням обсягу рідини в організмі. У таких випадках може знадобитися замісне введення рідини.
Зміни у легенях
У поодиноких випадках у хворих, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати неясної етіології, пневмонії або пневмонії, іноді з летальним кінцем. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім хворим слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмі легень або ознак порушення функції легень за такими хворими слід встановити ретельніше спостереження та, при необхідності, скасувати інтерферон альфа. Негайне скасування інтерферону альфа та лікування глюкокортикостероїдами призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.
Аутоімунні захворювання
При лікуванні препаратами інтерферону альфа відзначали появу аутоантитіл та виникнення аутоімунних захворювань. Клінічні прояви аутоімунних захворювань, мабуть, найчастіше виникають при лікуванні інтерфероном хворих, схильних до розвитку аутоімунних порушень. У пацієнтів з симптомами, підозрілими на аутоімунне захворювання, необхідно провести ретельне обстеження та оцінку користі/ризику продовження інтерферонотерапії. У хворих на ХГС, які отримують інтерферонотерапію, були зареєстровані випадки синдрому Фогта-Каянагі-Харада. В основі синдрому лежить гранулематозне запалення очей, органу слуху, мозкових оболонок та шкіри. При підозрі на синдром Фогта-Каянагі-Харада слід скасувати противірусне лікування та вирішити питання про призначення глюкокортикостероїдів.
Зміни з боку органу зору
Офтальмологічні порушення, що включають крововилив у сітківку, ексудати на сітківці, оклюзію артерії або вени сітківки на тлі інтерферону альфа зустрічаються рідко. Усім пацієнтам слід провести офтальмологічне обстеження на початок терапії. При виявленні тих чи інших симптомів, що включають зниження гостроти зору або зміну полів зору, потрібне повне офтальмологічне обстеження. На тлі терапії препаратом ПегАльтевір рекомендується проводити періодичне офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів із захворюваннями, пов'язаними з розвитком ретинопатії, такими як цукровий діабет або артеріальна гіпертензія. При розвитку нових або погіршенні перебігу наявних офтальмологічних розладів ПегАльтевір слід скасувати.
Зміни з боку щитовидної залози
Іноді у пацієнтів з ХГС, які отримують інтерферон альфа, розвивається гіпотиреоз або гіпертиреоз. До початку терапії препаратом ПегАльтевір необхідно визначити концентрацію тиреотропного гормону (ТТГ), при виявленні будь-яких відхилень функції щитовидної залози необхідно призначити відповідне лікування. З появою і натомість терапії симптомів можливої дисфункції щитовидної залози визначають концентрацію ТТГ. При порушенні функції щитовидної залози комбіновану терапію препаратом ПегАльтевір можна продовжити, якщо є можливість медикаментозно підтримувати концентрацію ТТГ у межах нормальних значень. У дітей та підлітків кожні 3 місяці слід досліджувати функцію щитовидної залози (наприклад, визначати концентрацію ТТГ).
Метаболічні порушення
Може відзначатися гіпертригліцеридемія та її прогресування. Рекомендується моніторинг ліпідного профілю.
Хронічний гепатит С у ВІЛ-інфікованих хворих
Мітохондріальна токсичність та лактатацидоз
У ВІЛ-інфікованих хворих, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), підвищений ризик розвитку лактат-ацидозу. Необхідно бути обережними при додаванні препарату ПегАльтевір і рибавірину до ВААРТ (див. інструкцію щодо застосування рибавірину).
Декомпенсація захворювання печінки у хворих на ко-інфекцію ХГС/ВІЛ
У ВІЛ-інфікованих хворих з цирозом, що далеко зайшов, викликаним вірусом гепатиту С, які отримують ВААРТ, підвищений ризик декомпенсації захворювання печінки та летального результату. Застосування інтерферону альфа у вигляді монотерапії або комбінації з рибавірином може призвести до збільшення вищеописаного ризику в цій групі пацієнтів. До інших факторів ризику декомпенсації захворювання печінки у ВІЛ-інфікованих хворих відноситься лікування диданозином та підвищений сироватковий рівень білірубіну. Необхідно постійно спостерігати хворих з ко-інфекцією, які отримують антиретровірусну терапію та лікування з приводу гепатиту С, та періодично оцінювати індекс Чайлд-П'ю. При декомпенсації захворювання печінки слід негайно припинити лікування гепатиту С та переглянути антиретровірусну терапію.
Зміни крові у ВІЛ-інфікованих хворих на гепатит С
У ВІЛ-інфікованих хворих на хронічний гепатит С, які отримують комбіноване лікування пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином одночасно з ВААРТ, ризик розвитку нейтропенії, тромбоцитопенії та анемії вищий, ніж у пацієнтів, інфікованих лише ВГС. Ці зміни здебільшого вдається усунути шляхом зниження дози, однак у даної категорії пацієнтів слід ретельно контролювати показники крові. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію препаратом ПегАльтевір та рибавірином разом із зидовудином, мають підвищений ризик розвитку анемії, тому спільне призначення цієї комбінації із зидовудином не рекомендується.
Пацієнти з низьким числом CD4-клітин
Відомості про ефективність та безпеку лікування ВІЛ-інфікованих хворих на гепатит С з числом CD4-клітин
< 200/мкл обмежені, тому в таких випадках слід дотримуватися обережності. Інформацію про токсичні ефекти антиретровірусних препаратів, які планується застосовувати у поєднанні з препаратом ПегАльтевір та рибавірином, та можливі перехресні токсичні реакції - див. в інструкціях щодо застосування відповідних препаратів.
Зміни з боку зубів та періодонту
У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином, відзначалися патологічні зміни з боку зубів та навколозубних тканин, здатні призвести до втрати зубів. Сухість у порожнині рота при тривалій комбінованій терапії рибавірином та пегінтерфероном альфа-2b може сприяти пошкодженню зубів та слизової оболонки порожнини рота. Пацієнти повинні чистити зуби щіткою 2 рази на день та регулярно проходити огляд у стоматолога. Пацієнти, у яких відзначається блювання, повинні після цього ретельно прополоскати порожнину рота.
Реципієнти органів
Ефективність та безпека застосування препарату ПегАльтевір у реципієнтів органів не вивчалися. Попередні дані свідчать про те, що терапія інтерфероном альфа може сприяти частішенню випадків відторгнення трансплантатів нирки та печінки.
Псоріаз та саркоїдоз
У зв'язку з тим, що описані випадки загострення псоріазу та саркоїдозу на фоні терапії інтерфероном альфа, призначення препарату ПегАльтевір таким пацієнтам показане лише, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Лабораторні дослідження
Усім хворим на початок лікування препаратом ПегАльтевір рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи крові, а також дослідження функції щитовидної залози.
Допустимими є такі вихідні значення показників крові:
• Тромбоцити ≥100× 109 /л
• Нейтрофіли ≥1,5×10 9 /л
• Тиреотропний гормон у межах норми
Наступні лабораторні дослідження рекомендується проводити на 2-му та 4-му тижнях лікування і далі регулярно, при необхідності. Періодично і натомість лікування слід визначати рівень РНК вірусу гепатиту З.
Довгострокова підтримуюча терапія
У зв'язку з відсутністю відповідних даних клінічних досліджень пегінтерферону альфа-2b, препарат ПегАльтевір не слід використовувати для довгострокової підтримуючої монотерапії.
Рідкісні спадкові захворювання
Пацієнтам з непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахаразо-ізомальтазною недостатністю ПегАльтевір протипоказаний.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
При появі стомлюваності, сонливості або сплутаності свідомості на фоні терапії препаратом ПегАльтевір не рекомендується керувати автомобілем чи технікою.
Застосування у разі порушення функції нирок
Прийом препарату протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки або декомпенсованим цирозом печінки, цирозом печінки з наявністю печінкової недостатності (індекс Чайлд-П'ю ≥6) у хворих на коінфекцію ХГС/ВІЛ.
Застосування при порушеннях функції печінки
Приймати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (у разі монотерапії);
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у дітей
Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років (потрійна терапія, монотерапія).
Препарат протипоказаний дітям віком до 3 років (подвійна терапія).
Нозологія (коди МКЛ)B18.2 Хронічний вірусний гепатит С
Владелец регистрационного удостоверения
PHARMAPARK (Россия)
Произведено
PHARMSTANDART-UfaVITA OAO (Россия)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать ПегАльтевир лиофилизат для приготовления раствора для подкожного введения 120 мкг 1 шт + растворитель с доставкой в любой город или село Украины. Купить ПегАльтевир лиофилизат для приготовления раствора для подкожного введения 120 мкг 1 шт + растворитель можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести ПегАльтевир лиофилизат для приготовления раствора для подкожного введения 120 мкг 1 шт + растворитель быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!