Ноксафил суспензия для приема внутрь 40 мг/мл флакон 105 мл Цена
-
Страна:Канада
-
Форма выпуска:суспензия
-
Дозировка:40 мг/мл
Противогрибковое средство с широким спектром противогрибковой активности. Ингибирует фермент ланостерол14α-деметилазу (СYР51), который катализирует важный этап биосинтеза эргостерола, основного компонента цитоплазматической мембраны грибов.
Активен в отношении возбудителей дрожжевых и плесневых микозов, включая штаммы, резистентные к флуконазолу, вориконазолу, итраконазолу и амфотерицину В.
Активен в отношении грибов рода Candida (С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis, С. lusitaniae), грибов рода Aspergillus (A. fumigatus, A. flavus, A. terreus, A. nidulans, A. niger, A. ustus, A. ochraceus), Absida spp., Cryptococcus neoformans, Coccidioides immitis, Fonsecaea pedrosoi, Histoplasma capsulatum, Pseudallescheria boydii, Alternaria spp., Exophiala spp., Fusarium spp, Ramichloridium spp., Rhizomucor spp., Mucor spp, Rhizopus spp.
В экспериментальных исследованиях in vitro показана также активность позаконазола в отношении следующих микроорганизмов: рода Candida (С. dubliniensis, С. famata, С. guilliermondii, С. lusitaniae, С. kefyr, С. rugosa, С. tropicalis, С. zeylanoides, С. inconspicua, С. lipolytica, С. norvegensis, С. pseudotropicalis), Cryptococcus laurentii, Kluyveromyces marxianus, Saccharomyces cerevisiae, Yarrowia lipolytica, Pichia spp., Trichosporon spp., Aspergillus sydowii, Bjerkandera adusta, Blastomyces dermatitidis, Epidermophyton floccosum, Paracoccidioides brasiliensis, Pcedosporium apiospermum, Sporothrix schenckii, Wangiella dermatitidis, Absida spp., Apophysomyces spp, Bipolaris spp., Curvularia spp., Microsporum spp, Paecilomyces spp., Penicillium spp., Trichophyton spp. Однако в клинических исследованиях эффективность и безопасность позаконазола при лечении инфекций, вызванных этими микроорганизмами, не изучены.
В лабораторных условиях не удалось получить штаммов Candida albicans, устойчивых к позаконазолу. Спонтанно мутировавшие лабораторные штаммы Aspergillus fumigatus, показавшие снижение чувствительности к позаконазолу, встречались с частотой от 1×108 до 1×109. Клинические изоляты Candida albicans и Aspergillus fumigatus со сниженной чувствительностью к позаконазолу встречаются редко. В этих редких случаях не установлено отчетливой зависимости между сниженной чувствительностью к позаконазолу и его клинической неэффективностью. Известны случаи клинической эффективности позаконазола при микозах, обусловленных устойчивыми к азольным антимикотикам или амфотерицину В возбудителями, против которых позаконазол был активен in vitro. Критерии клинического значения чувствительности in vitro каких-либо грибов к позаконазолу не установлены.
Ноксафил суспензия для приема внутрь 40 мг/мл флакон 105 мл инструкция на украинскомФорма випуску
сусп. д/прийому внутрішньо 40 мг/1 мл: фл. 105 мл у компл. з доз. ложкою
Опис
Суспензія для внутрішнього прийому білого кольору; допускається наявність напівпрозорих або непрозорих напівтвердих частинок білого кольору.
| 1 мл | |
| позаконазол (мікронізований) | 40 мг |
Допоміжні речовини : полісорбат 80 - 10 мг, симетикон - 3 мг, натрію бензоат - 2 мг, натрію цитрату дигідрат - 600 мкг, лимонної кислоти моногідрат - 1.5 мг, гліцерол - 100 мг, камедь ксантака ) - 350 мг, титану діоксид - 4 мг, ароматизатор вишневий (#13174) - 5 мг, вода очищена - qs до 1 мл.
105 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з дозувальною ложкою - пачки картонні.
Коди АТХ
J02AC04 Posaconazole
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протигрибковий препарат
Діюча речовина
позаконазол
Фармако-терапевтична група
Протигрибковий засіб
Фармакологічна дія
Протигрибковий засіб із широким спектром протигрибкової активності. Інгібує фермент ланостерол14α-деметилазу (СYР51), який каталізує важливий етап біосинтезу ергостеролу, основного компонента цитоплазматичної мембрани грибів.
Активний щодо збудників дріжджових та пліснявих мікозів, включаючи штами, резистентні до флуконазолу, вориконазолу, ітраконазолу та амфотерицину Ст.
Активний щодо грибів роду Candida (С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis, С. lusitaniae), грибів роду Aspergillus (A. fumigatus, A. flavus, A. terreus, A. nidulans, A.). niger, A. ustus, A. ochraceus), Absida spp., Cryptococcus neoformans, Coccidioides immitis, Fonsecaea pedrosoi, Histoplasma capsulatum, Pseudallescheria boydii, Alternaria spp., Exophiala spp., Fusarium spp, Rami, spp, Rhizopus spp.
В експериментальних дослідженняхin vitro показана також активність позаконазолу щодо наступних мікроорганізмів: роду Candida (С. dubliniensis, С. famata, С. guilliermondii, С. lusitaniae, С. kefyr, С. rugosa, С. tropicalis, С. zeylanoides, С. inconspicua, С. lipolytica, С. norvegensis, С. pseudotropicalis), Cryptococcus laurentii, Kluyveromyces marxianus, Saccharomyces cerevisiae, Yarrowia lipolytica, Pichia spp., Trichosporon spp., Aspergillus sydowii, Bjerkandera adusta, Blastomyces dermatitidis, Epidermophyton floccosum, Paracoccidioides brasiliensis, Pcedosporium apiospermum , Sporothrix schenckii, Wangiella dermatitidis, Absida spp., Apophysomyces spp, Bipolaris spp., Curvularia spp., Microsporum spp, Paecilomyces spp., Penicillium spp., Trichophyton spp. Однак у клінічних дослідженнях ефективність та безпека позаконазолу при лікуванні інфекцій,викликані цими мікроорганізмами, не вивчені.
У лабораторних умовах не вдалося отримати штамів Candida albicans, стійких до позаконазолу. Спонтанно мутували лабораторні штами Aspergillus fumigatus, що показали зниження чутливості до позаконазол, зустрічалися з частотою від 1×10 8 до 1×10 9. Клінічні ізоляти Candida albicans та Aspergillus fumigatus зі зниженою чутливістю до позаконазолу зустрічаються рідко. У цих поодиноких випадках не встановлено чіткої залежності між зниженою чутливістю до позаконазолу та його клінічною неефективністю. Відомі випадки клінічної ефективності позаконазолу при мікозах, обумовлених стійкими до азольних антимікотиків або амфотерицину збудниками, проти яких позаконазол був активний in vitro. Критерії клінічного значення чутливості in vitro будь-яких грибів до позаконазолу не встановлені.
Показання
Лікування інвазивних грибкових інфекцій, рефрактерних * до амфотерицину В, ітраконазолу або флуконазолу, або при непереносимості цих лікарських засобів: інвазивний кандидоз, кандидоз стравоходу, інвазивний аспергільоз, зигомікозоз, мукормікозоз, мукормікозоз
Лікування орофарингеального кандидозу – терапія першої лінії у пацієнтів із захворюванням тяжкого ступеня або зі зниженим імунітетом, у яких не очікується суттєвого ефекту від застосування препаратів місцевої дії.
Профілактика інвазивних грибкових інфекцій при зниженні імунітету та підвищеному ризику розвитку таких інфекцій у гематологічних хворих із тривалою нейтропенією внаслідок хіміотерапії; у реципієнтів трансплантатів кровотворних стовбурових клітин, які отримують високі дози імуносупресорів.
* Рефрактерністю вважається прогресування інфекції або відсутність поліпшення стану пацієнта після лікування протягом 7 днів (при кандидемії – протягом 3 днів, при кандидозі стравоходу – протягом 14 днів, при інших формах інвазивного кандидозу – 7 днів).
Спосіб застосування, курс та дозування
Для лікування інвазивних грибкових інфекцій призначають по 400 мг 2 рази на добу. Пацієнтам, які не можуть приймати препарат з їжею або харчовими добавками, рекомендується призначати по 200 мг 4 рази на добу. Тривалість терапії залежить від тяжкості основного захворювання пацієнта, вираженості імунодефіциту та ефективності лікування.
Для лікування орофарингеального кандидозу в перший день лікування призначають 200 мг 1 раз на добу (вступна доза), потім по 100 мг 1 раз на добу протягом наступних 13 днів.
Для лікування орофарингеального кандидозу, рефрактерного до ітраконазопа та/або флуконазолу призначають по 400 мг 2 рази на добу. Тривалість терапії залежить від тяжкості основного захворювання пацієнта та ефективності лікування.
Збільшення дози позаконазолу понад 800 мг на добу не призводить до підвищення ефективності лікування.
Для профілактики інвазивних грибкових інфекцій призначають по 200 мг 3 рази на добу. Тривалість профілактичного лікування залежить від тривалості нейтропенії у гематологічних хворих або вираженості імуносупресії у реципієнтів трансплантатів кровотворних стовбурових клітин. Пацієнтам з гострим мієлоїдним лейкозом або мієлодиспластичним синдромом профілактичне лікування слід розпочинати за кілька днів до очікуваного початку розвитку нейтропенії та продовжувати протягом 7 днів після збільшення кількості нейтрофілів до рівня понад 500/мкл.
При порушенні функції нирок корекція дози не потрібна.
Фармакокінетичні дані щодо застосування позаконазолу при порушенні функції печінки обмежені, тому рекомендації щодо корекції дози цієї групи пацієнтів не розроблені. У невеликої кількості пацієнтів зі зниженою функцією печінки спостерігалося збільшення T 1/2 позаконазолу.
Препарат слід приймати під час їди. Пацієнтам, які не можуть поєднувати прийом препарату зі звичайною їжею, для покращення абсорбції позаконазолу слід приймати препарат одночасно з прийомом рідких нутрицевтиків.
Лікарська взаємодія
Позаконазол метаболізується шляхом глюкуронування УДФ (ферментативна реакція II фази) та є субстратом для виведення р-глікопротеїном in vitro. Таким чином, інгібітори (в т.ч. верапаміл, циклоспорин, хінідин, кларитроміцин, еритроміцин та ін.) або індуктори (в т.ч. рифампіцин, рифабутин, деякі протисудомні засоби) цього метаболічного шляху можуть підвищувати або знижувати, відповідно, концентрацію позаконазолу у плазмі.
Ефавіренз (400 мг 1 раз на добу) зменшує Cmax та AUC позаконазолу на 45% та 50% відповідно, у зв'язку з чим слід уникати спільного застосування цих препаратів.
Рифабутин (300 мг 1 раз на добу) зменшує Cmax та AUC позаконазолу на 57% та 51% відповідно. Позаконазол збільшує Cmax та AUC рифабутину на 31% та 72% відповідно. Слід уникати сумісного застосування позаконазолу та рифабутину або подібних індукторів (наприклад, рифампіцину), якщо переваги сумісного застосування не перевищують його ризик для даного пацієнта. При сумісному застосуванні цих препаратів рекомендується ретельно контролювати формулу крові та наявність побічних ефектів, пов'язаних із підвищеною концентрацією рифабутину (наприклад, увеїту).
Фенітоїн (200 мг 1 раз на добу) зменшує Cmax та AUC позаконазолу на 41% та 50% відповідно. Слід уникати сумісного застосування позаконазолу та фенітоїну або подібних індукторів (наприклад, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону), якщо переваги спільного застосування не перевищують його ризику для даного пацієнта.
Можливе зменшення Cmax та AUC позаконазолу на 39% при одночасному застосуванні позаконазолу з циметидином (400 мг 2 рази на добу). Це обумовлено зменшенням абсорбції, ймовірно, у зв'язку зі зниженням кислотності шлункового соку. Вплив інших антагоністів Н 2 -рецепторів або інгібіторів протонної помпи, здатних знижувати кислотність шлункового соку протягом декількох годин, на концентрацію позаконазолу в плазмі не вивчений, проте через ймовірне зниження біодоступності позаконазолу слід, по можливості, уникати його спільного застосування з цими препаратами. .
Позаконазол є інгібітором CYP3A4 і якщо пацієнт вже приймає препарати, що метаболізуються за участю цього ізоферменту, то позаконазол слід застосовувати лише в тому випадку, коли переваги спільної терапії не перевищують ризику для даного пацієнта.
Введення позаконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу підвищує вміст мідазоламу – субстрату CYP3A4 – на 83% після його внутрішньовенного введення. Слід бути обережними при сумісному призначенні позаконазолу та препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, що вводяться внутрішньовенно, при цьому може знадобитися зниження дози останніх. Вплив позаконазолу на концентрацію субстратів CYP3A4 у плазмі при їх пероральному введенні не вивчений, але очікується, що воно буде набагато більш вираженим, ніж при внутрішньовенному введенні субстратів. Якщо позаконазол застосовують з пероральними субстратами CYP3A4, які при підвищенні концентрації в плазмі можуть викликати серйозні небажані явища, слід ретельно контролювати їх концентрації в крові та відстежувати можливий розвиток небажаних явищ, при необхідності, знижуючи їх дози.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4.
Спільне застосування терфенадину, астемізолу, цизаприду, пімозиду, галофантрину або хінідину із позаконазолом протипоказано, т.к. може призвести до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі, з подальшим подовженням інтервалу QT та, в окремих випадках, розвитком шлуночкової аритмії типу "пірует".
Позаконазол може суттєво підвищувати концентрацію в крові інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, симвастатин ловастатин та аторвастатин), які метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Під час лікування позаконазолом прийом інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази має бути припинено, оскільки підвищення концентрації цих речовин у крові асоціюється з розвитком рабдоміолізу.
При сумісному застосуванні з позаконазолом рекомендується часто контролювати наявність побічних та токсичних реакцій, пов'язаних з дією блокаторів кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, верапаміл, ніфедипін, нізолдипін), та, при необхідності, коригувати дозу цих препаратів,
Оскільки інгібітори ВІЛ-протеази є субстратами ізоферменту CYP3A4, очікується, що позаконазол підвищує їхню концентрацію в крові. У здорових добровольців застосування позаконазолу (400 мг 2 рази на добу протягом 7 днів) підвищує C max та AUC атазанавіру (300 мг 1 раз на добу протягом 7 днів) у середньому у 2.6 рази та у 3.7 рази відповідно. Застосування позаконазолу у здорових добровольців (400 мг 2 рази на добу протягом 7 днів) підвищує C maxі AUC атазанавіру в меншій мірі при спільному призначенні з ритонавіром (300 мг атазанавіру та 100 мг ритонавіру 1 раз на добу протягом 7 днів) - у середньому в 1.5 рази та в 2.5 рази відповідно. Пацієнти, які приймають дані препарати разом із позаконазолом, повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом для виявлення можливих токсичних реакцій.
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази є субстратами ізоферменту СYРЗА4. Очікується, що позаконазол збільшує їх концентрації. Пацієнти, які приймають дані препарати разом із позаконазолом, повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом для виявлення можливих токсичних реакцій.
Позаконазол може підвищувати концентрацію в крові алкалоїдів ріжків (ерготаміну та дигідроерготаміну), що може призвести до отруєння – ерготизму (спільне застосування протипоказане).
Позаконазол може підвищувати концентрацію в крові алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину), що може викликати нейротоксичні реакції (слід уникати спільного застосування). За необхідності спільного застосування цих препаратів рекомендується коригувати дозу алкалоїду барвінку.
У пацієнтів, які перенесли пересадку серця та приймають стабільну дозу циклоспорину, позаконазол підвищує концентрацію циклоспорину в крові, що потребує зниження дози. У дослідженнях з клінічної ефективності було зареєстровано випадки розвитку серйозних побічних ефектів, спричинених підвищенням концентрації циклоспорину в крові, включаючи нефротоксичні реакції та один випадок розвитку фатальної лейкоенцефалопатії. Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові перед початком лікування позаконазолом, під час лікування та після його закінчення, адаптуючи, при необхідності, дозу циклоспорину.
Позаконазол підвищує Cmax та AUC такролімусу (разова доза – 0.05 мг/кг маси тіла) на 121% та 358% відповідно. У дослідженнях з клінічної ефективності були зареєстровані випадки розвитку клінічно значущої лікарської взаємодії, які потребували госпіталізації та/або припинення прийому позаконазолу. При призначенні позаконазолу пацієнтам, які приймають такролімус, слід зменшити дозу останнього (наприклад, до 1/3 від поточної дози). Після початку спільного застосування препаратів та після закінчення застосування позаконазолу слід ретельно контролювати рівень такролімусу в крові та, при необхідності, коригувати його дозу.
У здорових добровольців застосування позаконазолу (400 мг 2 рази на добу протягом 16 днів) підвищує C max та AUC сиролімусу (2 мг 1 раз на добу) в середньому у 6.7 рази та 8.9 разів відповідно.
При одночасному призначенні з сиролімусом доза останнього повинна бути зменшена (наприклад, до 1/10 від дози). При цьому необхідно часто моніторувати концентрацію сиролімусу в крові. Рекомендується контролювати рівень сиролімусу в крові перед початком лікування позаконазолом, під час лікування та після його закінчення, коригуючи, при необхідності, дозу сиролімусу.
Клінічні дослідження показали відсутність клінічно значущої взаємодії зидовудину, ламівудину, ритонавіру та індинавіру з позаконазолом, у зв'язку з чим при сумісному застосуванні корекції їх режиму дозування не потрібно.
Відомо, що введення азолів супроводжується підвищенням вмісту дигоксину. Тому позаконазол може також підвищувати концентрацію дигоксину в крові, у зв'язку з чим слід контролювати його рівень при спільному введенні з позаконазолом і після поєднаної терапії.
У деяких здорових добровольців при сумісному застосуванні гліпізиду та позаконазолу відмічено зниження концентрації глюкози. Рекомендується контролювати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет, які отримують препарати сульфонілсечовини та позаконазол.
При дослідженні комбінацій позаконазолу з каспофунгіном або амфотерицином in vitro і in vivo не було або майже не було виявлено антагонізму протигрибкових препаратів, в деяких випадках відзначали адитивний ефект. Клінічне значення результатів цих досліджень не визначено.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Інформації про безпеку застосування позаконазолу при вагітності та період лактації недостатньо. Застосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
В експериментальних дослідженнях на тваринах виявлено токсичну дію препарату на плід. Позаконазол екскретується з молоком у щурів.
Побічна дія
З боку системи кровотворення: часто – нейтропенія; іноді – тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, еозинофілія, лімфаденопатія; рідко – гемолітико-уремічний синдром, тромботична тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, кровотечі (неуточнені).
З боку системи згортання крові: рідко - порушення згортання крові (неуточнені).
З боку ендокринної системи: рідко – надниркова недостатність, зниження рівня гонадотропінів.
З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – парестезії, запаморочення, сонливість, головний біль; іноді - судоми, невропатія, гіпестезія, тремор; рідко – непритомність, енцефалопатія, периферична невропатія, психоз, депресія.
З боку органів чуття: іноді – нечіткість зору; рідко – диплопія, худоба (дефект поля зору), порушення слуху.
З боку серцево-судинної системи: іноді – подовження інтервалу QTc/QT, зміни на ЕКГ, пальпітація, підвищення або зниження артеріального тиску; рідко – шлуночкова аритмія типу "пірует", раптова смерть, шлуночкова тахікардія, зупинка серця та дихання, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен (неуточнений).
З боку дихальної системи: рідко – легенева гіпертензія, інтерстиційна пневмонія, пневмоніт.
З боку травної системи: часто – блювання, нудота, біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, здуття живота, анорексія, підвищення активності АЛТ, ACT, ЛФ, ГГТ, збільшення вмісту білірубіну в крові; іноді - панкреатит, пошкодження гепатоцитів, виразка слизової оболонки ротової порожнини; рідко – шлунково-кишкова кровотеча, непрохідність кишечника, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, холестаз, гепатоспленомегалія, болючість печінки, астериксис (печінковий тремор).
Дерматологічні реакції : часто - шкірний висип; іноді – алопеція; рідко - везикулярний висип.
З боку кістково-м'язової системи: іноді – біль у спині.
З боку сечовивідної системи: іноді – гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність, підвищення вмісту сироваткового креатиніну; рідко – інтерстиціальний нефрит, нирково-канальцевий ацидоз.
З боку статевої системи: іноді – порушення менструального циклу; рідко – болючість молочних залоз.
Інші: часто – лихоманка, астенія, втома; іноді - набряки, слабкість, біль, озноб, нездужання; рідко – набряк мови, набряк особи.
Алергічні реакції: іноді – анафілактичні реакції; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, реакції підвищеної чутливості.
З боку лабораторних показників: часто – порушення електролітного балансу; іноді – гіперглікемія.
Протипоказання до застосування
Спільне застосування з алкалоїдами ріжків (у зв'язку з ризиком підвищення концентрації алкалоїдів ріжків у крові та розвитку ерготизму); спільне застосування з субстратами CYP3A4 - терфенадином, астемізолом, цизапридом, пімозидом, галофантрином або хінідином (у зв'язку з ризиком підвищення концентрації активних речовин у крові, подальшого подовження інтервалу QT c і, в окремих випадках, розвитку шлуночкової аритмії типу); спільне застосування з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази – симвастатином, ловастатином та аторвастатином (у зв'язку з ризиком підвищення концентрацій даних препаратів у крові та розвитку рабдоміолізу); підвищена чутливість до позаконазолу.
З обережністю застосовують при підвищеній чутливості до інших азольних сполук в анамнезі, при тяжкому порушенні функції печінки, вродженому або набутому подовженні інтервалу QT c , при кардіоміопатії (особливо у поєднанні з серцевою недостатністю), при синусовій брадикардії, при діагностованій симптоматичній аритмії препаратами, що подовжують інтервал QT c (крім перерахованих вище) у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку порушень серцевого ритму.
особливі вказівки
Лікування можна починати, не чекаючи на одержання результатів мікробіологічного дослідження, проте після їх отримання слід зробити адекватну корекцію протигрибкової терапії.
Інформації про перехресну чутливість між позаконазолом та іншими протигрибковими азольними сполуками немає, проте слід бути обережним при призначенні позаконазолу пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол.
У клінічних дослідженнях було зареєстровано повідомлення про зміну функції печінки (наприклад, від слабкого до помірного підвищення активності АЛТ, ACT, ЛФ та загального білірубіну в сироватці крові) під час лікування позаконазолом. Ці реакції спостерігали, головним чином, у пацієнтів з тяжкими фоновими захворюваннями (наприклад, онкогематологічними) і вони не були підставою для припинення терапії. Підвищення показників функціональних печінкових тестів було оборотним і завершувалося після припинення терапії, а деяких випадках спостерігали нормалізацію функціональних показників до припинення терапії.
Необхідно бути обережними при призначенні позаконазолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У таких пацієнтів подовження T 1/2 позаконазолу може призвести до посилення його дії. Пацієнти, у яких на фоні терапії позаконазолом відмічено порушення функції печінки за даними лабораторного дослідження, повинні бути під клінічним наглядом для запобігання розвитку більш серйозного пошкодження печінки. Спостереження має включати лабораторний контроль функції печінки (зокрема визначення рівня АЛТ, ACT, ЛФ та загального білірубіну в сироватці крові).
Слід контролювати електролітний баланс, особливо вміст калію, магнію та кальцію, і при необхідності, проводити відповідну корекцію перед початком та під час терапії позаконазолом.
Дані щодо фармакокінетики препарату у пацієнтів з вираженою дисфункцією ШКТ, які можуть призвести до зниження концентрації позаконазолу в крові (наприклад, при вираженій діареї або блюванні), обмежені. Таких пацієнтів слід ретельно спостерігати за своєчасним виявленням можливої активізації грибкової інфекції.
Використання у педіатрії.
Ефективність та безпека застосування позаконазолу у дітей віком до 13 років не встановлені.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Даних про вплив позаконазолу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами немає.
Застосування у разі порушення функції нирок
При порушенні функції нирок корекція дози не потрібна.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують при тяжкому порушенні функції печінки. Пацієнти, у яких на фоні терапії позаконазолом відмічено порушення функції печінки за даними лабораторного дослідження, повинні бути під клінічним наглядом для запобігання розвитку більш серйозного пошкодження печінки. Спостереження має включати лабораторний контроль функції печінки (зокрема визначення рівня АЛТ, ACT, ЛФ та загального білірубіну в сироватці крові).
Застосування у дітей
Ефективність та безпека застосування позаконазолу у дітей віком до 13 років не встановлені.
Нозологія (коди МКЛ)B37.0 Кандидозний стоматит B37.1 Легеневий кандидоз B37.4 Кандидоз інших урогенітальних локалізацій B37.6 Кандидозний ендокардит B37.7 Кандидозний сепсис B37.8 Кандидоз інших локалізацій (в т.ч. кандидозний ентерит) B38 Кокцидіоідомікоз B43 Хромомікоз та феомікотичний абсцес B44 Аспергільоз B45 Криптококоз B46 Зигомікоз B47 Міцетома Z29.8 Інші уточнені профілактичні заходи
Власник реєстраційного посвідчення
SCHERING-PLOUGH SA (Франція)
Вироблено
PATHEON Inc. (Канада)
Власник товарного знаку
SCHERING-PLOUGH SA (Франція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Канада.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ноксафил суспензия для приема внутрь 40 мг/мл флакон 105 мл с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ноксафил суспензия для приема внутрь 40 мг/мл флакон 105 мл можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, еще похожий товар станем Вам интересен. Хотите приобрести Ноксафил суспензия для приема внутрь 40 мг/мл флакон 105 мл быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!