Невирапин-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг 60 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:200 мг
-
В упаковке:60 шт.
Противовирусный препарат, неконкурентный ненуклеозидный ингибитор обратной транскриптазы ВИЧ-1. Соединяясь с обратной транскриптазой, блокирует активность РНК- и ДНК-зависимой ДНК-полимеразы, вызывая разрушение каталитического участка фермента. Не подавляет обратную транскриптазу ВИЧ-2 и альфа-, бета-, гамма- или дельта-ДНК полимеразы человека. В комбинации с другими антиретровирусными лекарственными препаратами уменьшает вирусную нагрузку и увеличивает количество CD4+ клеток. При монотерапии быстро и практически всегда развивается устойчивость вирусов. In vitro отмечается перекрестная резистентность с другими ненуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы.
Невирапин-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг 60 шт инструкция на украинскомФорма випуску
Пігулки, покриті плівковою оболонкою
Опис
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальні, двоопуклі.
| 1 таб. | |
| невірапін | 200 мг |
Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 330 мг, лактози моногідрат – 520.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 33 мг, кремнію діоксид колоїдний – 11 мг, магнію стеарат – 5.5 мг.
Склад плівкової оболонки: плівкове покриття опадрай II білий (полівініловий спирт – 46.9%, макрогол 4000 – 23.6%, тальк – 17.4%, титану діоксид – 12.1%) – 40 мг.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (6) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (10) - пачки картонні.
60 шт. - флакони (1) - пачки картонні.
100 шт. - флакони (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
J05AG01 Nevirapine
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Противірусний препарат, активний щодо ВІЛ
Діюча речовина
невірапін
Фармако-терапевтична група
Противірусний [ВІЛ] засіб
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.
Фармакологічна дія
Противірусний препарат, неконкурентний ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. З'єднуючись із зворотною транскриптазою, блокує активність РНК- та ДНК-залежної ДНК-полімерази, викликаючи руйнування каталітичної ділянки ферменту. Не пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 та альфа-, бета-, гамма- або дельта-ДНК полімерази людини. У комбінації з іншими антиретровірусними лікарськими засобами зменшує вірусне навантаження та збільшує кількість CD4+ клітин. При монотерапії швидко та практично завжди розвивається стійкість вірусів. In vitro відзначається перехресна резистентність з іншими ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази.
Показання лікування ВІЛ-інфекції у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами, що застосовуються для лікування ВІЛ-1-інфекції. При монотерапії невірапін швидко і практично завжди виникають стійкі штами вірусу. Тому невірапін повинен завжди застосовуватися в комбінації принаймні з двома іншими антиретровірусними препаратами; для попередження передачі ВІЛ-1 від матері дитині, у вагітних, які не отримують аптиретровірусну терапію в період пологів, невірапін показаний і може застосовуватися матір'ю як монотерапія, у вигляді одноразової дози, що приймається внутрішньо під час пологів. Для того щоб звести до мінімуму ризик трансмісії ВІЛ-1 дитині, рекомендується проведення комбінованої терапії у матері до пологів, у тих випадках, коли це можливо.
Спосіб застосування, курс та дозування
Для прийому внутрішньо, незалежно від їди. Таблетки слід запивати водою, не подрібнюючи та не розжовуючи їх.
Дорослі
Рекомендована доза невірапіну становить 200 мг (1 таб.) 1 раз на добу протягом перших 14 днів (такий вступний період необхідний, тому що було встановлено, що при цьому зменшується частота виникнення висипу), в подальшому - 200 мг 2 рази/ сут, і комбінації з щонайменше двома додатковими антиретровірусними препаратами. У разі застосування комбінованої терапії необхідно дотримуватись правил дозування та моніторингу, рекомендованих виробниками.
Загальні рекомендації
Пацієнтам слід повідомити необхідність приймати невірапін щодня, т.к. це їм наказано. У разі пропуску прийому препарату пацієнт не повинен подвоювати наступну дозу, слід якнайшвидше прийняти чергову дозу. До початку прийому невірапіну та через відповідні інтервали в ході терапії мають проводитися біохімічні дослідження, у т.ч. дослідження функції печінки.
Пацієнти, у яких під час 14-денного початкового періоду щоденного прийому препарату в дозі 200 мг на добу відзначається висип, не повинні збільшувати дозу доти, доки висип не зникне.
Пацієнти, які перервали прийом невірапіну терміном понад 7 днів, при відновленні терапії повинні знову використовувати рекомендований режим застосування, тобто. приймати препарат у дозі 200 мг 1 раз на добу протягом 14 днів, а потім 1 таб. 200 мг 2 рази на добу.
Запобігання трансмісії ВІЛ від матері дитині
Рекомендовано наступний режим дозування для породіль та їх новонароджених дітей.
Дозування у матерів: одноразовий прийом 200 мг якнайшвидше після початку пологів.
Якщо мати отримувала невірапін менш ніж за 2 години до пологів, новонародженому слід ввести першу дозу невірапіну (2 мг/кг) негайно після народження, а другу дозу (2 мг/кг) – протягом 24-72 годин після першої.
Ниркова недостатність
Пацієнтам з порушенням функції нирок на діалізі для компенсації кліренсу невірапіну рекомендовано прийом додаткової дози невірапіну 200 мг після кожного сеансу діалізу. Пацієнтам, у яких КК становить > 20 мл/хв, корекція дози не потрібна.
Дозування у матерів: одноразовий прийом 200 мг якнайшвидше після початку пологів.
Якщо мати отримувала невірапін менш ніж за 2 години до пологів, новонародженому слід ввести першу дозу невірапіну (2 мг/кг) негайно після народження, а другу дозу (2 мг/кг) – протягом 24-72 годин після першої.
Ниркова недостатність
Пацієнтам з порушенням функції нирок на діалізі для компенсації кліренсу невірапіну рекомендовано прийом додаткової дози невірапіну 200 мг після кожного сеансу діалізу. Пацієнтам, у яких КК становить >20 мл/хв, корекція дози не потрібна.
Передозування
Симптоми. повідомлялося про випадки передозування невірапіну (прийом від 800 до 6000 мг на добу протягом 15 днів). У пацієнтів відзначалися набряки, вузлувата еритема, стомлюваність, лихоманка, біль голови, безсоння, нудота, інфільтрати в легенях, висипання, запаморочення, блювання, збільшення активності трансаміназ та зниження маси тіла.
Після відміни препарату всі ці явища припинилися.
Лікування: відміна препарату. Антидота для усунення передозування немає.
Лікарська взаємодія
Невірапін є індуктором ферментів системи цитохрому Р450 печінки (CYP3A4, CYP2B6). При одночасному застосуванні невірапіну з іншими лікарськими засобами, що метаболізуються за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2B6, може спостерігатись зниження концентрацій цих препаратів у плазмі крові. Тому при призначенні невірапіну пацієнту, якому раніше було підібрано режим дозування будь-якого препарату, що метаболізується за участю ізоферментів CYP3A4 або CYP2B6, може виникнути потреба у корекції дози цього препарату.
Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази
Диданозин: невірапін не впливає на фармакокінетичні параметри (AUC та С max ) диданозину. У разі одночасного застосування невірапіну з диданозином корекція дози не потрібна.
Ламівудин: при одночасному застосуванні не виявлено змін кліренсу, що здається, і V d ламівудину, що вказує на відсутність індуктивної дії невірапіну на кліренс ламівудину. Ламівудин можна застосовувати одночасно з невірапін без корекції доз.
Ставудин: при одночасному застосуванні з невірапіном статистично значимих змін AUC або С max ставудину не виявлено. Ставудії також не впливає на фармакокінетику невірапіну. У разі одночасного застосування невірапіну зі ставудином корекція дози не потрібна.
Зідовудін: при застосуванні невірапіну в комбінації із зидовудином виявлено недостовірне зниження AUC та С max зидовудину. Зідовудін не надавав жодного впливу на фармакокінетику невірапіну. У разі одночасного застосування невірапіну із зидовудином. корекції доз не потрібно.
Залцитабін: встановлено, що при одночасному застосуванні невірапін не впливає на фармакокінетику залцитабіну. При застосуванні цієї комбінації корекції доз не потрібні.
Тенофовір: при одночасному застосуванні з невірапіном значних змін концентрацій тепофовіру не виявлено. Тепофовір також не має значного впливу на фармакокінетику невірапіну. У разі одночасного застосування невірапіну з тепофовіром корекція дози не потрібна.
Інгібітори зворотної траіскриптази (ННІОТ).
Ефавіренз: AUC, max і min ефавірензу і присутності невірапіну достовірно зменшувалися. Одночасне застосування невірапіну та ефавірензу не рекомендується у зв'язку з можливим посиленням токсичності, а також відсутністю доказів адитивного ефекту при призначенні цієї комбінації.
Делавірдін: взаємодія з невірапіном не вивчена. Застосування цієї комбінації не рекомендується.
Етравірин: одночасний прийом з невірапіном може призвести до значного зниження концентрації етравірину в плазмі крові та знизити терапевтичний ефект етравірину. Одночасне застосування етравірину з невірапіном не рекомендується.
Рилпівірін : рилпівірин метаболізується за участю ізофермептів системи цитохрому Р450 (CYP3A), тому при одночасному застосуванні з невірапіном можливе зниження концентрацій рилпівірину в плазмі крові. Одночасне застосування з невірапіном не рекомендується.
Інгібітори протеази
Атазанавір/ритонавір: одночасне застосування невірапіну з комбінацією атазанавір/ритонавір (400/100 мг або 300/100 мг/добу) призводить до зменшення AUC, max і min атазанавіру, при цьому AUC. З max і min невірапіну підвищуються.
Одночасне застосування невірапіну з комбінацією атазанавір/ритопавір не рекомендується.
Дарунавір/ритонавір: одночасне застосування невірапіну з комбінацією дарунавіру/ритонавіру (400/100 мг 2 рази/добу) призводить до підвищення AUC і С min дарунавіру, при цьому концентрації невірапіну в крові збільшуються. При одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією дарунавіру/ритонавіру корекції режиму дозування не потрібно.
Фосампренавір: одночасне застосування невірапіну з фосампренавіром (1400 мг 2 рази на добу) призводить до зменшення AUC, max і min ампренавіру. Одночасне застосування невірапіну з фосампренавіром, не посиленого ритонавіром, не рекомендується.
Фосампренавір/ритонавір: при одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією фосампренавір/ритонавір у звичайній дозі (700/100 мг 2 рази на добу) невірапін не має значного впливу на фармакокінетику ампренавіру. При одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією фосампренавіру/ритонавіру корекції режиму дозування не потрібно.
Типранавір/ритонавір: при одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією типранавір/ритонавір (500/200 мг 2 рази/добу) відмічено клінічно незначне зниження С min типранавіру. При одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією типранавір/ритонавір корекції режиму дозування не потрібно.
Саквінавір/ритонавір: при одночасному застосуванні комбінація саквінавіру та ритонавіру в дозі 100 мг не мала значного впливу на фармакокінетку невірапіну. Вплив невірапіну на фармакокінетику саквінавіру в присутності рнтонавіру в дозі 100 мг розцінено як слабке та клінічно незначне. При одночасному застосуванні невірапіну з комбінацією саквінавір/ритонавір корекції режиму дозування не потрібно.
Ритонавір: одночасне призначення невірапіну та ритонавіру (у дозі 600 мг 2 рази на добу) не призводило до достовірних змін концентрацій невірапіну у плазмі. Невірапін не має значного впливу на фармакокінетку ритонавіру. При одночасному застосуванні корекція режиму дозування не потрібна.
Індинавір: одночасне призначення невірапіну та індинавіру (800 мг через кожні 8 годин) призводило до зменшення середніх величин AUC індинавіру на 31%; концентрація невірапіну у плазмі достовірно не змінювалася. У разі застосування індинавіру разом з невірапіном слід розглядати збільшення дози індинавіру до 1000 мг (через кожні 8 годин).
Нелфінавір: при одночасному застосуванні невірапіну та нелфінавіру (750 мг 3 рази на добу) статистично достовірних змін фармакокінетики нелфінавіру не виявлено. Нелфпнавпр не качає значного впливу концентрації невирапина в плазмі. Однак щодо головного метаболіту пелфінавіру, М8, який має порівнянну активність з основною сполукою, встановлено зменшення середніх величин AUC, C max і C min . При одночасному застосуванні невірапіну з нелфінавіром корекції режиму дозування не потрібно.
Лопінавір/ритонавір: одночасне застосування невірапіну з лопінавіром/ритонавіром у дозі 400/100 мг 2 рази/добу призводило до зниження середніх величин AUC та зменшення C max та C min лопінавіру. При одночасному призначенні з невірапіном рекомендується збільшення дози лопінавіру/ритонавіру до 533/133 мг (4 капсули дозуванням 133.25/33.25 мг) або 500/125 мг (5 таблеток дозуванням 100/25 мг) 2 рази на добу. Корекція дози невірапіну не потрібна.
Інгібітори злиття
Енфувіртид: з огляду на особливості метаболізму, клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між енфувіртидом та невірапіном не очікується. Енфувіртид не витісняється невірапіном із місць свого зв'язування з білками плазми. При одночасному застосуванні невірапіну та енфувіртиду корекція режиму дозування не потрібна.
Маравірок: при одночасному застосуванні з невірапіном AUC маравіроку не змінюється, відзначається підвищення Сmax маравіроку. Вплив маравіроку на концентрації невірапіну в плазмі не вивчений, клінічно значущого впливу не очікується. При призначенні маравироку у звичайній дозі (300 мг 2 рази на добу) одночасно з невірапіном без включення до схеми лікування інгібітору протеази або іншого потужного інгібітору CYP3A корекція режиму дозування не потрібна. Доза маравироку повинна бути знижена до 150 мг 2 рази на добу при сумісному застосуванні з невірапіном та інгібітором протеази (за винятком типринавіру/ритонавіру).
Інгібітори інтегрази
Ралтегравір: враховуючи особливості метаболізму (ралтегравір не є субстратом ізофермептів системи цитохрому Р450, не інгібує та не індукує CYP3A), клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій між ралтегравіром та невірапіном не очікується. При одночасному застосуванні невірапіну та ралтегравіру корекція режиму дозування не потрібна.
Елвітегравір/кобіцистат: одночасне застосування невірапіну та елвітегравіру у поєднанні з кобіцистатом не вивчене. Враховуючи, що кобіцистат є сильним селективним інгібітором цитохрому Р450 3А, одночасне застосування невірапіну та елвітегравіру у поєднанні з кобіцистатом, швидше за все, призведе до зміни рівня невірапіну та кобіцистату у плазмі крові. Одночасне застосування невірапіну та елвітегравіру у поєднанні з кобіцистатом не рекомендується.
Інші противірусні препарати
Боцепревір: боцепревір частково метаболізується CYP3A4, тому одночасне застосування боцепревіру з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами CYP3A4, може призвести до збільшення або зменшення експозиції боцепревіру. Відзначалося зниження плазмових концентрацій боцепревіру при одночасному призначенні з ННІОТ, що мають ті ж шляхи метаболізму, що і невірапін. Клінічне значення зниження концентрацій боцепревіру не оцінювалося. Одночасне застосування невірапіну та боцепревіру не рекомендується.
Адефовір: in vitro виявлено слабкий антагонізм між невірапіном та адефовіром. У клінічних дослідженнях цю взаємодію не підтверджено, зниження ефективності не очікується. Адефовір не впливає на ізоферменти цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, і виводиться нирками. Не очікується клінічно значущої взаємодії при одночасному призначенні невірапіну та адефовіру. Корекція режиму дозування не потрібна.
Ентекавір: враховуючи особливості метаболізму (ентекавір не є субстратом, індуктором або інгібітором ізоферментої цитохрому Р450), клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій між ентекавіром та невірапіном не очікується. При одночасному застосуванні невірапіну та ентекавіру корекція режиму дозування не потрібна.
Рибавірин: рибавірин не є індуктором або інгібітор ізоферментів цитохрому Р450, клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій між рибавірином та невірапіном не очікується. Корекція режиму дозування не потрібна.
Телапревір: тілапревір переважно метаболізується в печінці ізоферментом CYP3A, а також є субстратом Р-глікопротеїну. Лікарські препарати, що є індукторами CYP3A або Р-глікопротеїну, можуть знижувати концентрації тілапревіру у плазмі крові. Вивчення взаємодії тілапревіра та невірапіну не проводилося. Але при одночасному застосуванні тіла-свіру з іншими ННІОТ, що мають ті ж шляхи метаболізму, що і невірапін (наприклад, ефавіренз) відзначається зниження концентрації тілапревіру в плазмі. При одночасному застосуванні невірапіну з тілапревіром слід дотримуватися обережності, можлива корекція доз тілапревіру.
Телбівудин: враховуючи особливості метаболізму (телбівудин не є субстратом, індуктором або інгібітором проферментів цнтохрому Р450). клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій між телбівудіном і співірапією не очікуємося. При одночасному застосуванні невірапіну та телбівудину корекція режиму дозування не потрібна.
Протигрибкові засоби
Кетоконазол: застосування невірапіну разом з кетокоїазолом (у дозі 400 мг 1 раз на добу) призводило до значного зменшення медіани AUC та зниження медіани C max кетоконазолу. Кетоконазол збільшує концентрацію невірапіну в плазмі. Кетоконазол та невірапін не слід застосовувати одночасно.
Флуконазоп: одночасне застосування флуконазолу та невірапіну призводило до збільшення впливу невірапіну приблизно на 100%. Клінічно значущого впливу невірапіну на фармакокінетику флуконазолу не відзначалося. У зв'язку з ризиком підвищеного впливу невірапіну при одночасному застосуванні цих препаратів необхідно бути обережними і ретельно моніторувати стан пацієнтів.
Ітраконазол: при одночасному застосуванні ітраконазолу та невірапіну відзначається зниження AUC, C max та C min ітраконазолу. Значного впливу на фармакокінетичні параметри невірапіну ітраконазол не має. За необхідності одночасного призначення препаратів необхідно контролювати концентрації ітраконазолу у плазмі та, у разі потреби, коригувати дозування ітраконазолу. Слід розглянути можливість призначення альтернативних протигрибкових препаратів.
Пегільовані інтерферони альфа-2а та альфа-2b: не виявлено впливу інтерферонів на активність ізоферментів CYP2B6, CYP3A4. Тому клінічно значущої взаємодії між пегільованими інтерферонами альфа-2а та альфа-2b та невірапіном не очікується. При одночасному застосуванні невірапіну із зазначеними препаратами корекція режиму дозування не потрібна.
Інші види взаємодії
Антациди/циметидин. клінічно значущої взаємодії між циметидином та невірапіном не виявлено. При одночасному застосуванні невірапіну з циметидином корекція режиму дозування не потрібна.
Антикоарулянти
Варфарин: спостережувана in vitro взаємодія між невірапіном та варфарином є комплексною. Внаслідок взаємодії, у разі спільного застосування цих препаратів, концентрація варфарину в плазмі можуть змінюватися таким чином, що виникає ризик як збільшення, так і зменшення часу згортання. Результуючий вплив цієї взаємодії може змінитися протягом перших тижнів одночасного застосування препаратів або після відміни невірапіну. У разі одночасного застосування варфарину та невірапіну необхідний частий контроль протромбінового часу.
Індуктори ферментів системи цитохрому Р450
Рифампіцин: невірапін не має значного впливу на C max та AUC рифампіцину. Рифампіцин значно знижує AUC (на 58%), C max (на 50 %) та C min (на 68 %) невірапіну порівняно з вихідними даними. Тому рифампіцин та невірапін не повинні застосовуватись одночасно. При необхідності лікування мікобактеріальних інфекцій у пацієнтів, які приймають невірапін, слід розглядати застосування рифабутину замість рифампіцину.
Рифабутин: при одночасному призначенні невірапіну в дозі 200 мг 2 рази на добу та рифабутину в дозі 300 мг 1 раз на добу (або 150 мг 1 раз на добу разом із зидовудином або інгібіторами протеази) відзначалася недостовірна зміна концентрацій рифабутину. 12% і зменшення медіани C minss рифабутину на 3%) і до значного збільшення медіани C maxssна 20%. Істотних змін концентрацій активного метаболіту, 25-О-дезацетил-рифабутину, не встановлено. Відзначалася значна міжіндивідуальна варіабельність результатів. У деяких пацієнтів можливе значне підвищення концентрацій рифабутину, що збільшує ризик токсичності. Одночасне застосування з рифабутином призводило до явного та достовірного збільшення системного кліренсу невірапіну (на 9% порівняно з контролем). Проте жодна з цих змін не була визнана клінічно суттєвою. Рифабутин та невпрапін з обережністю можна спільно застосовувати без корекції доз.
Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum): пацієнти, які приймають невірапін, не повинні приймати препарати/продукти, що містять звіробій продірявлений, оскільки очікується, що це може призвести до зменшення концентрації невірапіну в плазмі. Цей ефект обумовлений індукцією ізоферменту CYP3A4 і може призвести до втрати терапевтичної ефективності та розвитку резистентності до невірапіну або до всього класу ННІОТ. Якщо пацієнт вже приймає препарати, що містять звіробій продірявлений, то застосування останнього слід відмінити, перевірити концентрацію вірусу та невірапіну у плазмі. Після припинення прийому звіробою можливе підвищення концентрації невірапіну, при цьому можливе коригування дози невірапіну. Індукувальний ефект звіробою продірявленого може зберігатися протягом 2 тижнів після його відміни.
Інгібітори ферментів системи цитохрому Р450
Кларитроміцин: при одночасному призначенні невірапіну та кларитроміцину відбувається суттєве зниження AUC (на 30%), C max (на 21%) та C min (на 46%) кларитроміцину, але одночасно достовірно підвищується AUC (на 58%) та C max (на 62%) його активного метаболіту, 14-ОН кларитроміцину. Відзначалося достовірне збільшення C min (на 28 %) невірапіну та недостовірне підвищення його AUC (на 26 %) та C max(24%). Ці дані дозволяють припустити, що при одночасному застосуванні цих препаратів будь-які зміни їх дозування не потрібні. Однак при лікуванні пацієнта з інфекцією, що викликається комплексом Mycobacterium avium-intracellulare, слід розглядати призначення альтернативного препарату (наприклад азитроміцину), т.к. активний метаболіт кларитроміцину в цьому випадку неефективний. Додатково рекомендується ретельний моніторинг функції печінки.
Пероральпі протизаплідні засоби
Невірапін (200 мг 2 рази на добу) був застосований одночасно з протизаплідним препаратом, що містить етинілестрадіол 0.035 мг та норетидрон 1.0 мг, що приймався одноразово внутрішньо. Порівняно з концентраціями в плазмі, встановленими до застосування невірапіну, медіана AUC 17 альфа-етинілестрадіолу через 28 днів застосування невірапіну значно зменшилася (на 29%). Відзначалося також достовірне зменшення середніх величин часу циркуляції та T 1/2 етинілестрадіолу. Встановлено значне зниження (на 18%) медіани AUC норетидрону (за відсутності змін середніх величин часу циркуляції або T 1/2). Ступінь цих змін може вказувати на необхідність корекції дози перорального контрацептиву у разі його застосування не з метою контрацепції, а за іншими показаннями (наприклад, для лікування ендометріозу), якщо він використовується спільно з невірапіном. Однак при використанні пероральних протизаплідних засобів, що містять естроген/прогестерон, також є ризик неефективної контрацепції. При призначенні невірапіну жінкам, які мають здатність до зачаття, рекомендується використання інших методів контрацепції (наприклад, бар'єрних). У разі використання у пацієнтів, які отримують невірапін, пероральні протизаплідні контрацептиви за іншими медичними показаннями, необхідний контроль їх терапевтичного ефекту.
Інша інформація
Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що утворення гідроксильованих метаболітів невірапіну у присутності дапсону, рифабутину, рифампіцину та триметоприму/сульфаметоксазолу не змінюється. Кетоконазол та еритроміцин суттєво інгібували утворення гідроксильованих метаболітів невірапіну.
Слід брати до уваги, що в разі одночасного застосування з невірапіном інших сполук, які є субстратами для ізоферментів підродин CYP3A або CYP2B, можливе зменшення їх концентрацій у плазмі. Враховуючи відомі відомості про метаболізм метадону, не можна виключити, що невірапін може зменшувати концентрації метадону в плазмі через посилення його метаболізму в печінці. Повідомлялося про розвиток синдрому відміни у пацієнтів, які отримували одночасно невірапін та метадон. Пацієнти, які отримують метадон, після початку терапії невірапіном повинні перебувати під наглядом з метою виявлення симптомів відміни, і в разі необхідності їм може бути збільшена доза метадону для зменшення симптомів, що виникли.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Повноцінних контрольованих досліджень лікування у ВІЛ-1-інфікованих вагітних досі не проводилося. Невірапін повинен застосовуватися під час вагітності лише у випадках, коли можлива користь перевершує потенційний ризик для плода.
Безпека та ефективність невірапіну, що використовується з метою запобігання трансмісії ВІЛ-1 від матері дитині, встановлена у разі застосування препарату у складі режиму терапії, що включав одноразовий прийом внутрішньо дози 200 мг матір'ю під час пологів, та пероральне введення одноразової дози 2 мг/кг новонародженого протягом 72 годин після народження.
Невірапін легко проникає через плацентарний бар'єр та визначається у грудному молоці. Згідно з існуючими рекомендаціями, ВІЛ-інфіковані матері не повинні годувати груддю новонароджених дітей, щоб уникнути ризику постнатальної передачі ВІЛ.
Матері, які отримують невірапін, мають припинити грудне вигодовування.
Побічна дія
Найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з терапією невірапіном, були висипання, алергічні реакції, зміни показників функції печінки, нудота, стомлюваність, гарячка, головний біль, блювання, діарея, біль у животі та міалгії. Постмаркетинговин досвід застосування показав, що найбільш серйозними побічними ефектами є синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, тяжкий гепатит/печінкова недостатність і синдром гіперчутливості, що характеризується висипом, загальними симптомами (такими як лихоманка, артралгії, міалгії (такими як гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія та дисфункція нирок). Критичним періодом, протягом якого потрібний ретельний контроль, є перші 18 тижнів лікування. Нижче наводяться небажані явища,ймовірно пов'язані з терапією невірапіном, відповідно до загальноприйнятої класифікації частоти: дуже часто (>1/10), часто (>1/100. <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко ( >1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000).
З боку лабораторних показників: часто – зміни показників функції печінки (підвищення активності АЛТ, ACT, гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ), підвищення загального білірубіну, лужної фосфатази); нечасто – гіпофосфатемія.
З боку крові та кровотворних органів: часто – гранулоцитопенія; нечасто – анемія:
З боку нервової системи: часто – головний біль.
З боку шкіри, підшкірно-жирової клітковини: дуже часто – висипання; нечасто – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальпий некроліз, ангіоневротичний набряк, кропив'янка;
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгії, артралгні.
З боку .ЖКТ: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гепатит, в т.ч. серйозна та небезпечна для життя гепатотоксичність; нечасто – жовтяниця; рідко - фульмінантний гепатит (в т.ч. зі смертю).
З боку серцево-судинної системи: нечасто - підвищення АТ.
З боку імунної системи: часто – алергічні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку): рідко – лікарський висип, що супроводжується еозинофілією та загальними симптомами, анафілаксія.
Інші: часто – стомлюваність, лихоманка.
У пацієнтів, які отримували комбіновану антиретревірусну терапію, спостерігалася ліподистрофія, включаючи ожиріння центрального типу, збільшення відкладення жирової клітковини в дорсоцервікальній ділянці ("горб буйвола"), зменшення об'єму периферичної жирової тканини, зменшений підшкірного жиру в області обличчя, гіпертрофію молочних залоз.
На тлі комбінованої антиретровірусної терапії спостерігалися такі метаболічні порушення як гіпертригліцеридемія, гіперхолістерінемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія, гнперлактатемія.
Повідомлялося про випадки панкреатиту, периферичної нейропатії та тромбоцитопенії на фоні застосування невірапіну у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.
Постмаркетинговий досвід: є повідомлення про випадки тяжкого гепатиту, печінкової недостатності та ниркової недостатності.
Протипоказання до застосування клінічно значуща гіперчутливість до невірапіну або будь-якого іншого компонента препарату; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування невірапіну з ефавірензом, делавірдіном, етравірином, рілпівіріном, фосампренавіром, саквінавіром, атазанавіром (у випадку, коли вони не застосовуються спільно з низькою дозою ритонавіру), елвітегравіром (спільно з кобіціоком); одночасне застосування невірапіну з препаратами на основі звіробою продірявленого (внаслідок ризику зниження концентрації невірапіну в плазмі та зменшення його клінічного ефекту); Невірапін не повинен призначатися пацієнтам з тяжким ступенем тяжкості дисфункції печінки (клас С по Чайлд-П'ю), а також пацієнтам з вихідним підвищенням активності ACT або АЛТ, що більш ніж у 5 разів перевищують верхню межу норми, доки активність АСТ/АЛТ не стабілізується на рівні, що не перевищує верхню межу норми в 5 разів; невірапін не слід повторно застосовувати у пацієнтів, яким потрібна була його відміна внаслідок вираженого висипу або висипу, що супроводжувався загальними симптомами реакцій гіперчутливості, або розвитку клінічно вираженого
гепатиту, спричиненого невірапіном; невірапін не слід повторно призначати пацієнтам, у яких раніше, під час терапії невірапіном відзначалося підвищення активності ACT або АЛТ, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 5 разів, або пацієнтам, у яких після повторного застосування невірапіну відзначалося відновлення порушень
функції печінки; невірапін не повинен призначатися пацієнтам з вагою менше 50 кг або площею поверхні тіла менше 1.25 квадратних метрів; дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми).
З обережністю
Вагітність, порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), одночасне застосування з тілапревіром, флуконазолом.
особливі вказівки
Критичне значення мають перші 18 тижнів терапії невірапіном. У цей період потрібне ретельне спостереження пацієнтів для виявлення можливих тяжких та небезпечних для життя шкірних реакцій (включаючи випадки синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу) або серйозного гепатиту/печінкової недостатності. Найбільший ризик небажаних реакцій з боку печінки та дерматологічних реакцій існує у перші 6 тижнів терапії. Ризик небажаних явищ з боку печінки підвищений у жінок та пацієнтів з вищим числом CD4+ клітин. Необхідно дотримуватися рекомендованого режиму терапії, особливо під час початкового 14-денного періоду.
Реакції з боку шкіри
У пацієнтів, які отримували невірапін, відзначалися серйозні та загрозливі для життя дерматологічні реакції, в т.ч. зі смертельним наслідком. Спостерігалися випадки синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу та синдрому гіперчутливості, що характеризувався висипом, загальними реакціями та ураженням внутрішніх органів. Необхідне ретельне спостереження пацієнтів протягом перших 18 тижнів лікування. Ретельне спостереження потрібно у разі розвитку ізольованого висипу. Невірапін повинен скасовуватися у будь-якого пацієнта у разі розвитку вираженої висипки та висипки, що супроводжується загальними симптомами (лихоманка, утворення пухирів, зміни в порожнині рота, кон'юнктивіт, набряк обличчя, болі в суглобах або м'язах, загальне нездужання), при синдромі Стівенса-Джонсона або токсичному епідермальп некроліз.Невірапін повинен бути скасований у будь-якого пацієнта та у разі розвитку реакцій гіперчутливості, що характеризуються висипом та загальними симптомами, а також змінами внутрішніх органів, у т.ч. при гепатиті, еозинофілії, гранулоцитопенії та дисфункції нирок, або іншими ознаками ураження внутрішніх органів (див. розділ "Побічна дія").
Пацієнтам необхідно повідомити про те, що основним проявом токсичності невірапіну є висипання. Має використовуватися початковий період лікування, т.к. встановлено, що це зменшує частоту висипу (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У більшості випадків висипання, пов'язане з прийомом невірапіну, виникає в перші 6 тижнів терапії. Тому протягом цього періоду необхідне ретельне спостереження пацієнтів щодо дерматологічних реакцій. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що у разі розвитку будь-якого висипу під час початкового періоду лікування дозу препарату не слід збільшувати доти, доки висип не зникне. Показано, що одночасне застосування преднізону (40 мг на добу протягом перших 14 днів прийому невірапіну) не зменшує частоту виникнення висипу, а, навпаки,може частішати дерматологічні реакції протягом перших 6 тижнів терапії. До факторів ризику серйозних шкірних реакцій належить порушення рекомендації про застосування препарату в дозі 200 мг/сут протягом початкового періоду терапії. Ризик розвитку більш серйозних результатів дерматологічних реакцій зростає у разі зволікання зі зверненням за медичною консультацією після початку симптомів. Ризик розвитку висипу у жінок, мабуть, більший, ніж у чоловіків, як у разі застосування невірапіну, так і терапії, що не містить невірапін. Пацієнт, у якого виникає виражена висипка або висипка, що супроводжується загальними симптомами (лихоманка, утворення пухирів, зміни в порожнині рота, кон'юнктивіт, набряк обличчя, болі в суглобах або м'язах, загальне нездужання), повинен припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем.Повторне застосування невірапіну у цих пацієнтів не допускається. Якщо у пацієнта відзначається висип та є підозра на зв'язок із прийомом невірапіну, має бути проведено дослідження функції печінки. У пацієнтів із середнім або тяжким ступенем тяжкості порушеннями (показники активності ACT або АЛТ перевищують верхню межу норми більш ніж у 5 разів), невіпін повинен бути скасований.
У разі реакції гіперчутливості. що характеризуються висипом, що супроводжується загальними симптомами (лихоманка, артралгії, міалгії та лімфаденопатія) у поєднанні з ознаками ураження внутрішніх органів, наприклад гепатитом, еозинофілією, гранулоцитопенісом та дисфункцією нирок, невірапін повинен бути скасований; повторне застосування невірапіну не допускається.
Реакції з боку печінки
У пацієнтів, які лікувалися невірапіном, відзначалася серйозна або загрозлива для життя гепатотоксичність, включаючи фатальний фульмінантний гепатит. Критичне значення мають перші 18 тижнів лікування, протягом яких потрібний ретельний контроль. Найвищий ризик реакцій з боку печінки відзначається у перші 6 тижнів терапії. Підвищений ризик небажаних реакцій з боку печінки відзначається у жінок та пацієнтів із вищим числом CD4+ клітин. Цей ризик зберігається і надалі, тому частий контроль має тривати протягом усього лікування. Необхідно поінформувати пацієнтів про те, що реакції з боку печінки є основним видом токсичності невірапіну, і що поява ознак. які вказують на розвиток гепатиту, має бути приводом для негайної консультації з лікарем.
Про серйозну гепатотоксичність, включаючи розвиток печінкової недостатності, що потребує трансплантації печінки, повідомлялося при використанні багаторазових доз невірапіну з метою постконтактної профілактики осіб, які не були інфіковані ВІЛ, що не належить до схвалених показань для застосування цього препарату. Вищий ризик небажаних реакцій з боку печінки під час проведення будь-якої антиретровірусної терапії, в т.ч. та під час застосування режимів, що включають невірапін, відзначається при початковому збільшенні активності АСТ або АЛТ більш ніж у 2.5 рази порівняно з верхньою межею норми та/або за наявності гепатиту В та/або С. Ризик розвитку небажаних реакцій з боку печінки, асоційованих з висипом у жінок, мабуть, у 3 рази вище, ніж у чоловіків (4.6% порівняно з 1.5%). Ризик розвитку небажаних реакцій з боку печінки,асоційованих з висипом при лікуванні невірапіном, може бути також вищим у пацієнтів з вищим числом CD4+ клітин. За даними ретроспективного аналізу, у жінок з числом CD4+ клітин понад 250 клітин/мм3 , ризик гепатотоксичних реакцій, асоційованих з висипом, був у 9 разів вищим, ніж у жінок з числом CD4+ клітин менше 250 клітин/мм 3 (8.4% порівняно з 0.9%). Підвищений ризик спостерігався і у чоловіків із числом CD4+ клітин понад 400 клітин/мм 3 порівняно з чоловіками з числом CD4+ клітин менше 400 клітин/мм 3 (4.5% порівняно з 0.7%).
Контроль стану печінки
При використанні невірапіну повідомлялося про зміни показників функції печінки, які іноді виникають вже в перші тижні терапії. Безсимптомне підвищення активності ферментів печінки описується часто і не є безумовним протипоказанням для застосування невірапіну. Безсимптомне підвищення гамма-глутамілу трансферази не є протипоказанням до продовження терапії. Рекомендується суворий контроль показників функції печінки через короткі інтервали часу, залежно від клінічного стану пацієнтів, особливо протягом перших 18 тижнів лікування. Клінічний та лабораторний контроль повинен тривати протягом усього періоду лікування невірапіном. Лікарі та пацієнти повинні насторожено ставитися до таких продромальних ознак або симптомів гепатиту, як анорексія, нудота, жовтяниця, білірубінемія, ахолічний стілець,гепатомегалія чи болючість печінки. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність звертатися за медичною консультацією у таких випадках.
У разі підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 2.5 рази, порівняно з верхньою межею норми перед початком або в процесі лікування, показники функції печінки повинні перевірятися частіше під час регулярних клінічних візитів. Невірапін не повинен призначатися пацієнтам, у яких вихідний показник активності ACT або АЛТ більш ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми (доти, доки він стабільно не знизиться до значення менш ніж у 5 разів, що перевищує верхню межу норми).
Якщо показники активності ACT або АЛТ підвищуються більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми в ході лікування, невірапін повинен бути негайно скасований. Якщо показники активності ACT п АЛТ повертаються до вихідних значень і якщо у пацієнта не виникають будь-які клінічні ознаки або симптоми гепатиту, загальні симптоми або інші явища, що вказують на порушення функції внутрішніх органів, застосування невірапіну може бути відновлено (якщо існує клінічна потреба). Рішення про це має прийматись у кожному окремому випадку, виходячи з клінічних міркувань. Повторне призначення невірапіну повинно здійснюватися в умовах підвищеної клінічної та лабораторної настороженості, у початковій дозі 200 мг на добу (протягом 14 днів), з подальшим її підвищенням до 400 мг на добу. Якщо порушення функції печінки відновлюються,Невірапін повинен бути остаточно скасований.
Якщо виникає гепатит, що супроводжується такими клінічними проявами, як анорексія, нудота, блювання, жовтяниця, та лабораторними порушеннями (помірні або значні зміни показників функції печінки, без урахування ГГТ), невірапін повинен скасовуватися остаточно. Невірапін не повинен призначатися повторно тим пацієнтам, які потребували його відміни внаслідок відмінності клінічно вираженого гепатиту, спричиненого невірапіном.
Захворювання печінки
Результати фармакокінетичних досліджень вказують на необхідність дотримання обережності при призначенні невірапіну пацієнтам із середнім ступенем тяжкості печінкової недостатністю (клас В за класифікацією Чайлд-Піо). Невірапін не повинен призначатися пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Піо).
Ризик гепатотоксичної дії антиретровірусних препаратів у пацієнтів із поєднаною інфекцією ВІЛ та вірусом гепатиту В або С вищий, ніж за наявності лише ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти з хронічним гепатитом або С, які одночасно приймають антиретровірусні препарати, знаходяться в групі підвищеного ризику несприятливого впливу на печінку з можливим летальним результатом. За такими пацієнтами має вестися ретельне спостереження як клінічне, так і лабораторне.
Вищий ризик небажаних реакцій з боку печінки під час проведення будь-якої антиретровірусної терапії, в т.ч. та під час застосування режимів, що включають невірапін, відзначається у пацієнтів із вихідними захворюваннями печінки, у т.ч. із хронічним активним гепатитом. За пацієнтами із захворюваннями печінки, які отримують невірапін у складі комбінованої аітретровірусної терапії, слід вести ретельне спостереження; з появою ознак погіршення функції печінки слід розглянути питання можливості переривання чи скасування терапії.
Рабдоміоліз
У поодиноких випадках у пацієнтів з реакціями з боку шкіри та печінки, пов'язаними з використанням невірапіну, спостерігався рабдоміоліз. Пацієнтів слід попереджати, що при перших ознаках м'язового болю і слабкості або потемнінні сечі треба негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря для визначення активності креатинкінази в крові.
Остеонекроз
Хоча етнологія остсонекрозу вважається мультифакторною (наприклад, прийом глюкокортикостероїдів, вживання алкоголю, гостра імуносупресія, підвищений ІМТ відіграють важливу роль у розвитку даного ускладнення), є повідомлення про такі випадки, особливо, у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-інфекцією. . Пацієнти повинні звернутися за консультацією до лікаря при появі таких симптомів, як млявість, скутість, біль у суглобах або при появі труднощів при русі.
Ліподистрофія
У пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, спостерігався перерозподіл/накопичення жирової клітковини, включаючи ожиріння центрального типу, збільшення відкладення жирової клітковини в дорсоцервікаліюй області ("горб буйвола"), зменшення обсягу периферичної жирової тканини, зменшення підшкірного жиру в області обличчя, гіпертрофію "Кушингоїдний зовнішній вигляд". Механізм розвитку та віддалені наслідки цих ефектів нині невідомі, їх причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням тих чи інших антиретровірусних препаратів не встановлено.
Синдром відновлення імунітету
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, спостерігався розвиток синдрому відновлення імунітету. У пацієнтів з тяжким ступенем імунодефіциту може виникати запальна реакція у відповідь на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції, що може призводити до розвитку серйозних клінічних станів або збільшення симптоматики. Такі реакції спостерігаються, як правило, у перші кілька тижнів або місяців застосування антиретровірусної терапії. Прикладами можуть бути цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова мікобактеріальна інфекція та пневмонія, що викликається Pneumocystis jirovecii.Будь-яка симптоматика запального характеру потребує відповідної оцінки та. при необхідності початку лікування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом фахівців, які мають досвід лікування пацієнтів із ВІЛ-заболвапнями.
Аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса, синдром Вагнера, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) спостерігалися на тлі відновлення імунітету, проте час первинних проявів варіював, і захворювання могло виникати через багато місяців після початку терапії та мати атипову течію.
Гранулоцитопенія
Гранулоцитопенія зазвичай асоціюється з прийомом зидовудину. Ризик розвитку гранулоцитопенії підвищений у пацієнтів, які отримують одночасно невірапін та зидовудин (особливо у пацієнтів, які отримують зидовудин у високих дозах та пацієнтів зі зниженим резервом кісткового мозку). Такі пацієнти потребують ретельного моніторингу гематологічних показників.
Інші застереження
У разі застосування невірапіну в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами повідомлялося і про розвиток таких небажаних реакцій, як панкреатит, периферична нейропатія та тромбоцитопенія. Ці явища часто асоціюються з іншими антиретровірусними препаратами. Їх виникнення можна очікувати при використанні невірапіну в комбінації з іншими препаратами; ймовірність зв'язку цих реакцій із застосуванням невірапіну невелика.
Відомостей про здатність невірапіну зменшувати ризик горизонтальної трансмісії ВІЛ-1 іншим особам немає.
Незважаючи на те, що встановлена здатність невірапіну запобігати трансмісії ВІЛ-1 від матері дитині (у жінок, які не отримували інші антиретровірусні препарати), для мінімізації можливості передачі ВІЛ-1 дитині, рекомендується більш інтенсивне лікування матері до пологів із застосуванням комбінацій антиретровірусних препаратів (коли це можливо).
Фармакокінетичні дослідження, проведені у пацієнтів з порушеннями функції нирок, що перебували на гемодіалізі, показали, що допоміжна терапія невірапіном з додаванням дози, що становить 200 мг, після кожного сеансу діалізу може допомогти компенсувати вплив діалізу на кліренс невірапіну. Таким чином, у пацієнтів з КК понад 20 мл/хв змін дозування невірапіну не потрібно.
У жінок, які приймають невірапін, не слід використовувати як основний метод пероральні протизаплідні засоби та інші гормональні методи, т.к. Невірапін може знижувати концентрації цих препаратів у плазмі. Крім того, у разі застосування під час терапії невірапіном пероральних протизаплідних засобів з метою гормонального регулювання, необхідний контроль за терапевтичним ефектом гормонального лікування.
Існуючі дані фармакокінетичних досліджень вказують на недоцільність одночасного застосування рифампіцину та невірапіну. При необхідності лікування супутнього туберкульозу у пацієнтів, які отримують режим терапії, що включає невірапін, можна розглядати можливість застосування рифабутину. Рифабутин та невірапін можуть застосовуватися спільно без змін дозування.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Спеціальні дослідження здатності до керування автотранспортом та управління механізмами не проводилися. Тим не менш, пацієнтів слід інформувати про можливий розвиток небажаних реакцій у процесі лікування невірапіном, таких як підвищена стомлюваність. У разі розвитку підвищеної втоми пацієнтам слід відмовитися від таких потенційно небезпечних занять, як керування автомобілем та механізмами.
Застосування у разі порушення функції нирок
Пацієнтам з порушенням функції нирок на діалізі для компенсації кліренсу невірапіну рекомендовано прийом додаткової дози невірапіну 200 мг після кожного сеансу діалізу. Пацієнтам, у яких КК становить >20 мл/хв, корекція дози не потрібна.
Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості недостатність функції печінки не потребує індивідуального підбору дози препарату.
Застосування препарату пацієнтам показано з тяжким ступенем тяжкості дисфункції печінки (клас С по Чайлд-Піо), а також пацієнтам з вихідним підвищенням активності ACT або АЛТ, що більш ніж у 5 разів перевищують верхню межу норми, доки активність АСТ/АЛТ не стабілізується лише на рівні, не перевищує верхню межу норми 5 раз.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у дітей
Застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років (для цієї лікарської форми) протипоказано.
Нозологія (коди МКЛ)B24 Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини [ВІЛ], неуточнена O98.7 Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини [ВІЛ], що ускладнює вагітність, пологи та післяпологовий період
Власник реєстраційного посвідчення
ТЕХНОЛОГІЯ ЛЕКАРСТВ ТОВ (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Невирапин-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг 60 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Невирапин-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг 60 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Невирапин-ТЛ таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг 60 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!