Моноприл таблетки 20 мг 28 шт Цена

Фозиноприл натрия химически представляет собой натриевую соль сложного эфира фармакологически активного соединения фозиноприлата. Попадая в организм человека, фозиноприл претерпевает ферментативный гидролиз и превращается в фозиноприлат. Фозиноприлат, благодаря наличию фосфинатной группы, является специфическим конкурентным ингибитором АПФ. Вследствие ингибирования АПФ, фозиноприлат препятствует превращению ангиотензина I в ангиотензин II, обладающий сосудосуживающим действием. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что обусловливает уменьшение его вазопрессорной активности и снижение секреции альдостерона. Снижение секреции альдостерона может приводить к незначительному увеличению содержания ионов калия в сыворотке и снижению содержания ионов натрия и объема жидкости.

Снижение кровотока в почках и СКФ, как правило, не наблюдается.

Фозиноприлат замедляет метаболизм брадикинина, обладающего мощным вазодилатирующим действием; за счет этого его антигипертензивное действие усиливается.

Снижение АД не сопровождается изменением ОЦК, мозгового и почечного кровотока, кровоснабжения внутренних органов, скелетных мышц, кожи, рефлекторной активности миокарда.

После приема внутрь антигипертензивный эффект развивается в течение 1 ч, достигает максимума через 2-6 ч и сохраняется 24 ч. Антигипертензивное действие препарата проявляется в одинаковой степени в положении пациента стоя и лежа без значительного повышения ЧСС. Ортостатическая гипотензия и тахикардия иногда отмечаются у пациентов с гиповолемией или находящихся на бессолевой диете. Для достижения максимального терапевтического действия может потребоваться 3-4 недели лечения. Антигипертензивные эффекты фозиноприла и тиазидных диуретиков дополняют друг друга. Эффективность антигипертензивного действия не зависит от возраста, пола и массы тела. У препарата нет синдрома отмены даже при резком прекращении лечения.

При хронической сердечной недостаточности положительный эффект препарата Моноприл достигается, главным образом, за счет торможения РААС. Подавление АПФ приводит к снижению как преднагрузки, так и постнагрузки на миокард. Препарат способствует повышению толерантности к физической нагрузке, снижению степени тяжести хронической сердечной недостаточности.

таб. 20 мг: 28 шт.

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, практично без запаху, з ризиком з одного боку та гравіюванням "609" з іншого боку.

Допоміжні речовини : лактоза безводна – 126 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, кросповідон – 7 мг, повідон – 4 мг, натрію стеарилфумарат – 3 мг.

14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.

C09AA09 Fosinopril

Інгібітор АПФ

фозиноприл натрію

Інгібітор АПФ

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому місці при температурі від 15° до 25°C.

Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Фозиноприл натрію хімічно є натрієвою сіль складного ефіру фармакологічно активної сполуки фозиноприлату. Потрапляючи в організм людини, фозиноприл зазнає ферментативного гідролізу і перетворюється на фозиноприлат. Фозиноприлат завдяки наявності фосфінатної групи є специфічним конкурентним інгібітором АПФ. Внаслідок інгібування АПФ, фозиноприлат перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II, що має судинозвужувальну дію. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що зумовлює зменшення його вазопресорної активності та зниження секреції альдостерону. Зниження секреції альдостерону може призводити до незначного збільшення вмісту іонів калію в сироватці та зниження вмісту іонів натрію та об'єму рідини.

Зниження кровотоку в нирках та ШКФ, як правило, не спостерігається.

Фозиноприлат уповільнює метаболізм брадикініну, що має потужну вазодилатуючу дію; за рахунок цього його антигіпертензивна дія посилюється.

Зниження АТ не супроводжується зміною ОЦК, мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда.

Після прийому внутрішньо антигіпертензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години. Антигіпертензивна дія препарату проявляється однаково в положенні пацієнта стоячи і лежачи без значного підвищення ЧСС. Ортостатична гіпотензія та тахікардія іноді відзначаються у пацієнтів з гіповолемією або перебувають на дієті без солі. Для досягнення максимальної терапевтичної дії може знадобитися 3-4 тижні лікування. Антигіпертензивні ефекти фозиноприлу та тіазидних діуретиків доповнюють один одного. Ефективність антигіпертензивної дії не залежить від віку, статі та маси тіла. У препарату немає синдрому відміни навіть при різкому припиненні лікування.

При хронічній серцевій недостатності позитивний ефект Моноприлу досягається, головним чином, за рахунок гальмування РААС. Пригнічення АПФ призводить до зниження як переднавантаження, так і післянавантаження на міокард. Препарат сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, зниження тяжкості хронічної серцевої недостатності.

артеріальна гіпертензія (монотерапія або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами); серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від часу прийому їжі, бажано одночасно. Для поділу навпіл на таблетку завдано ризику.

Дозу підбирають індивідуально.

Артеріальна гіпертензія

Початкова доза препарату, що рекомендується, становить 10 мг (1/2 таб. по 20 мг) 1 раз на добу. Дозу необхідно підбирати залежно від динаміки зниження артеріального тиску. Підтримуюча доза становить від 10 мг до 40 мг 1 раз на добу. За відсутності достатнього антигіпертензивного ефекту можливе додаткове призначення діуретиків.

При застосуванні інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують терапію діуретиками, може відзначатися різке падіння артеріального тиску, для профілактики якого рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Моноприл. Якщо прийом препарату Моноприл починають на тлі терапії діуретиками, то його початкова доза повинна становити не більше 10 мг 1 раз на добу (1/2 таб. по 20 мг) при регулярному лікарському контролі стану пацієнта. Пацієнтам з високою активністю РААС, особливо з реноваскулярною гіпертензією, порушеннями водно-електролітного балансу, декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю або тяжкою артеріальною гіпертензією через можливість виникнення раптового зниження АТ терапію препаратом Моноприл рекомендується починати під контролем лікаря.

Максимальна добова доза становить 40 мг.

Хронічна серцева недостатність

Початкова доза препарату, що рекомендується, становить 10 мг (1/2 таб. по 20 мг) 1 раз на добу. Починати терапію слід під контролем лікаря. При добрій переносимості дозу підвищують, збільшуючи її до 40 мг 1 раз на добу (максимальна добова доза).

Для лікування ХСН препарат Моноприл зазвичай комбінують з діуретиками та, при необхідності, серцевими глікозидами.

Оскільки виведення препарату з організму відбувається двома шляхами, корекції дози пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки зазвичай не потрібно, проте рекомендується бути обережним.

Відмінностей у ефективності та безпеці лікування препаратом пацієнтів у віці 65 років та старших та молодих пацієнтів не спостерігається, тому корекції дози для літніх пацієнтів зазвичай не потрібні. Однак не можна виключити велику сприйнятливість у деяких пацієнтів похилого віку до препарату у зв'язку з можливими явищами передозування через уповільнене виведення препарату.

Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, ступор, тимчасова гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, запаморочення, неспокій та кашель.

Лікування: пацієнта слід помістити в палату інтенсивної терапії, з ретельним контролем вмісту електролітів та креатиніну. Для зниження абсорбції препарату потрібне промивання шлунка, призначення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хв після прийому фозиноприлу. У разі вираженого зниження АТ укласти пацієнта, ноги підняти і зробити внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, внутрішньовенне введення катехоламінів. При вираженій брадикардії - введення атропіну, в деяких випадках може знадобитися застосування електрокардіостимулятора. Фозиноприлат не виводиться під час діалізу або перитонеального діалізу.

Подвійна блокада РААС

У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з діагностованим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) асоціюється з підвищеною частотою розвитку, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), при порівнянні із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Подвійну блокаду (наприклад, призначення інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном) слід проводити лише в окремих ситуаціях, регулярно контролюючи функцію нирок.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові.

Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), препарати калію, каліймісні замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, гепарин, такролімус, циклоспорин; тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]), підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві, калійвмісні солезамінники або інші засоби, що викликають гіперкаліємію (наприклад, гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.

Калійнесберігаючі (тіазидні та "петлеві") діуретики

При одночасному застосуванні фозиноприлу з діуретиками, особливо на початку терапії діуретиками, а також у поєднанні із суворою дієтою, що обмежує споживання натрію, або з гемодіалізом, може розвинутись виражене зниження артеріального тиску, особливо в першу годину після прийому початкової дози фозиноприлу.

Інші гіпотензивні лікарські засоби

Гіпотензивні препарати, опіоїдні аналгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію фозиноприлу.

Препарати літію

У пацієнтів, які отримують фозиноприл одночасно з препаратами літію, можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові та ризик розвитку інтоксикації літієм (рекомендується ретельний моніторинг вмісту літію у плазмі крові).

НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу)

Відомо, що індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 та ацетилсаліцилова кислота у дозі, що перевищує 3 г на добу, можуть знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, особливо у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. У пацієнтів старше 65 років, з гіповолемією (в т.ч. при лікуванні діуретиками), з порушеннями функції нирок, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та інгібіторів АПФ (в т.ч. фозиноприлу) може призводити до погіршення функції. нирок, аж до гострої ниркової недостатності. Зазвичай цей стан є оборотним. Слід ретельно контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають фозиноприл та нестероїдні протизапальні засоби.

Гіпоглікемічні лікарські засоби

Фозиноприл посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.

Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні)

Фозиноприл посилює ризик розвитку лейкопенії/агранулоцитозу при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом.

Естрогени

Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект фозиноприлу через здатність затримувати воду.

Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус)

У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.

Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин

У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.

Естрамустін

Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП)

Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї).

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.

Тканинні активатори плазміногену

В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.

Фармакокінетична взаємодія

Одночасне застосування антацидів (в т.ч. алюмінію або магнію гідроксид), а також вторгнень симетикону може знижувати абсорбцію фозиноприлу, тому зазначені препарати слід приймати з інтервалом не менше 2 год.

Біодоступність фозиноприлу при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлортіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліну бромідом, дигоксином та варфарином не змінюється.

Моноприл протипоказаний під час вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може спричинити порушення розвитку або навіть загибель плода. Якщо вагітність виявлена на тлі терапії препаратом Моноприл, слід якнайшвидше припинити прийом препарату та перейти на альтернативну терапію.

Якщо (у поодиноких випадках) альтернативи інгібіторам АПФ для пацієнтки немає, слід проінформувати її про потенційну шкоду терапії для розвитку плода та провести ретельне УЗД щодо виявлення патології плода.

Вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактури кінцівок, гіпоплазія легень.

При виявленні олігогідроамніону терапію препаратом Моноприл не скасовують тільки в тому випадку, якщо воно проводиться за показаннями. Слід, однак, мати на увазі те, що олігогідроамніон іноді виявляється лише за наявності незворотних ушкоджень у плода.

Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Якщо у новонародженого відзначається олігурія, необхідно спрямувати зусилля на контроль артеріального тиску та підтримку ниркової перфузії. Замінне переливання крові або діаліз можуть бути необхідні для відновлення артеріального тиску та заміщення порушеної функції нирок. Фозиноприл повільно виводиться з циркулюючої крові у дорослих при проведенні гемодіалізу та перитонеального діалізу. Досвіду щодо виведення фозиноприлу з циркулюючої крові у новонароджених немає.

Оскільки препарат виявляється у грудному молоці, препарат не слід застосовувати у період грудного вигодовування.

Частота виникнення побічних реакцій класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1 /10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними).

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт, вірусні інфекції; частота невідома – пневмонія, ларингіт, синусит, трахеобронхіт.

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – еозинофілія, лейкопенія, запалення лімфатичних вузлів, нейтропенія.

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – загострення перебігу подагри, розлад апетиту, коливання маси тіла, гіперкаліємія.

Психічні порушення: часто – зміна настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, розлади поведінки, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, парестезія; нечасто - непритомність; частота невідома – ішемічний інсульт, транзиторна ішемічна атака, тремор, порушення здатності підтримувати рівновагу, порушення пам'яті, сонливість, гостре порушення мозкового кровообігу.

З боку органу зору: часто – порушення зору/зорові розлади.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – біль, шум у вухах, порушення вестибулярного апарату.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, аритмії, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – шок; частота невідома - інфаркт міокарда, тахікардія, зупинка серця, порушення серцевої провідності, гіпертонічний криз, "припливи" крові до шкіри обличчя, крововилив, гіпертензія, захворювання периферичних судин.

З боку дихальної системи: часто – сухий кашель, порушення з боку приносових пазух; частота невідома - задишка, бронхоспазм, застій у легенях, дисфонія, носові кровотечі, синусит, біль у ділянці грудної клітки.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія, дисгевзія; частота невідома – панкреатит, набряклість язика, дисфагія, порушення з боку порожнини рота, здуття живота, запор, метеоризм, сухість у роті.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; нечасто – ангіоневротичний набряк; частота невідома - підвищене потовиділення, крововиливи в шкіру (екхімоз), свербіж шкіри, дерматит, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи: часто – скелетно-м'язовий біль, міалгія; частота невідома – м'язова слабкість, артрит.

З боку сечовивідної системи: часто – порушення сечовипускання; частота невідома – розвиток чи посилення симптомів хронічної ниркової недостатності.

З боку статевих органів та молочної залози: часто – сексуальна дисфункція; частота невідома – порушення з боку передміхурової залози.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, набряки, астенія; частота невідома – периферичні набряки, біль, лихоманка.

Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія; нечасто – підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія; рідко – гіпонатріємія, зниження гемоглобіну та гематокриту; частота невідома – підвищення ШОЕ.

Вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідроамніон, контрактура кінцівок, гіпоплазія легень.

спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т.ч. після прийому інших інгібіторів АПФ); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); одночасне застосування аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; т. ч. в анамнезі).

Обережно: артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; ниркова недостатність; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (підвищений ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації; одночасне проведення аферезу ЛПНГ з використанням декстрану сульфату; одночасне проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання, попереднє лікування діуретиками, дотримання дієти з обмеженням кухонної солі), гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів з неускладненою формою артеріальної гіпертензії можливий розвиток артеріальної гіпотензії у зв'язку із застосуванням фозиноприлу. Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ частіше розвивається у пацієнтів на тлі інтенсивного лікування діуретиками, дієти, пов'язаної з обмеженням кухонної солі, або при проведенні діалізу. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для застосування фозиноприлу після проведення заходів відновлення ОЦК.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лікування інгібіторами АПФ може викликати надлишковий антигіпертензивний ефект, який може призвести до олігурії або азотемії та в окремих випадках до гострої ниркової недостатності з летальним кінцем. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності фозиноприлом необхідно уважно спостерігати за пацієнтами, особливо протягом перших 2 тижнів лікування, а також за будь-якого збільшення дози фозиноприлу або діуретика.

Може знадобитися зниження дози діуретика у пацієнтів з нормальним або низьким артеріальним тиском, які раніше отримували терапію діуретичними засобами або мають гіпонатріємію. Артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування фозиноприлу при хронічній серцевій недостатності. Деяке зниження системного АТ є звичайним та бажаним ефектом на початку застосування при хронічній серцевій недостатності. Ступінь цього зниження максимальний на ранніх етапах лікування і стабілізується в межах одного або двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності.

Перед початком лікування потрібно провести аналіз гіпотензивної терапії, ступеня підвищення АТ, обмеження раціону по солі та/або рідини та інших клінічних обставин. По можливості, слід припинити гіпотензивну терапію, що проводилася раніше, за кілька днів до початку лікування. Для зменшення ймовірності виникнення артеріальної гіпотензії діуретики слід відмінити за 2-3 дні на початок лікування. До та під час лікування необхідно контролювати АТ, функцію нирок, вміст іонів калію, креатиніну, сечовини, концентрації електролітів та активність печінкових ферментів у крові.

Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією з одно- або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватись концентрація азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Ці ефекти зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування. Необхідний контроль функції нирок у таких пацієнтів у перші тижні лікування. У деяких пацієнтів підвищення концентрацій азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові (зазвичай невелике та минуще) може спостерігатися навіть без очевидного порушення функції нирок при одночасному застосуванні фозиноприлу та діуретиків. Можливе зниження дози фозиноприлу.

У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю функція нирок може залежати від активності РААС, тому лікування інгібіторами АПФ може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, і в поодиноких випадках призводити до гострої ниркової недостатності та летального результату.

Трансплантація нирки

Досвід застосування фозиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Порушення функції печінки

У поодиноких випадках при застосуванні інгібіторів АПФ відзначається синдром, першим проявом якого є холестатична жовтяниця. Потім слідує блискавичний некроз печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому не вивчений. При появі помітної жовтяничності та вираженому підвищенні активності ферментів печінки лікування фозиноприлом слід припинити та призначити відповідне лікування.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки може спостерігатися підвищена концентрація фозиноприлу в плазмі. При цирозі печінки (в т.ч. алкогольному) загальний кліренс фозиноприлату здається знижений, a AUC приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів без порушень функції печінки.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Можливий розвиток агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку під час лікування інгібіторами АПФ. Ці випадки трапляються частіше у пацієнтів з порушеною функцією нирок, особливо за наявності системних захворювань сполучної тканини (ВКВ або склеродермія). Перед початком терапії інгібіторами АПФ та в процесі лікування проводять визначення лейкоцитів та лейкоцитарної формули (1 раз на місяць у перші 3-6 місяців лікування та у перший рік застосування фозиноприлу у пацієнтів з підвищеним ризиком нейтропенії).

Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку кінцівок, обличчя, губ, слизових оболонок, язика, горлянки або гортані у пацієнтів при застосуванні фозиноприлу. При набряку язика, глотки або гортані може розвиватися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним кінцем. У подібних випадках необхідне припинення прийому фозиноприлу та проведення невідкладних заходів, включаючи підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) (1:1000), а також вживання інших заходів невідкладної терапії. У більшості випадків набряки обличчя, слизової оболонки ротової порожнини, губ та кінцівок припинення прийому фозиноприлу призводило до нормалізації стану; однак іноді потрібно призначення відповідної терапії.

Набряк слизової оболонки кишечника

Під час прийому інгібіторів АПФ рідко спостерігався набряк слизової оболонки кишечника. Пацієнти скаржилися на біль у животі (при цьому нудоти та блювання могло не бути), у деяких випадках набряк слизової оболонки кишечника виникав без набряку обличчя, активність С1-естерази була в нормі. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Набряк слизової оболонки кишечника повинен бути включений до диференціальної діагностики пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, які пред'являють скарги на абдомінальні болі.

Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ.

У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися з більшою частотою порівняно з іншими расами.

Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену

Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації

У двох пацієнтів під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих на фоні прийому інгібітору АПФ еналаприлу було відзначено життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. У тих же пацієнтів цих реакцій вдалося уникнути за допомогою своєчасного зупинення прийому інгібітору АПФ; однак вони з'явилися знову після ненавмисного відновлення прийому інгібітору АПФ. Слід виявляти особливу обережність під час проведення десенсибілізації пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час проведення ЛПНГ-аферезу

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстрану сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу.

Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран

При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів.

Кашель

При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприл, відзначався непродуктивний, завзятий кашель, що проходить після відміни терапії. З появою кашлю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід розглядати цю терапію як можливу причину у межах проведення диференціального діагнозу.

Хірургічні втручання/загальна анестезія

Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивну дію засобів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ або при спекотній погоді через ризик дегідратації та артеріальну гіпотензію внаслідок зменшення ОЦК.

Гіперкаліємія

Відзначалися випадки підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. фозиноприл. Групу ризику в цьому відношенні складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом 1 типу, а також приймають калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препарати калію, калій містять харчові добавки або інші лікарські засоби, що підвищують вміст іонів. крові. При необхідності одночасного застосування фозиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.

Подвійна блокада РААС

Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Етнічні відмінності

Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З обережністю застосовують при нирковій недостатності, двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирки, при гемодіалізі.

Пацієнтам з порушенням функції печінки зазвичай не потрібна корекція дози, проте рекомендується бути обережним.

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.

Протипоказано призначення препарату до 18 років, т.к. ефективність та безпека не встановлені.

BAUSCH HEALTH OOO (Росія)

ICN POLFA RZESZOW SA (Польща)

Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Моноприл таблетки 20 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Моноприл таблетки 20 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Моноприл таблетки 20 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Фозикард таблетки 10 мг 28 шт., Фозиноприл таблетки 10 мг 30 шт., Фозиноприл таблетки 20 мг 30 шт., Фозинап таблетки 10 мг 28 шт., Фозинап таблетки 20 мг 28 шт., Фозикард таблетки 5 мг 28 шт., Фозикард таблетки 20 мг 28 шт., Фозикард таблетки 20 мг 28 шт. Здравле-Лесковац, Фозинотек таблетки 20 мг 30 шт., Фозикард Н таблетки 20 мг+12,5 мг 28 шт., Фозикард таблетки 10 мг 28 шт..