Лортенза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+100 мг 30 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:10 мг+100 мг
-
В упаковке:30 шт.
Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий активные компоненты с дополняющим друг друга гипотензивным действием: амлодипин (блокаторов кальциевых каналов) и лозартан (антагонист рецепторов ангиотензина II). Активные компоненты препарата обладают разным механизмом гипотензивного действия: амлодипин - за счет вазодилатации снижает ОПСС, лозартан - за счет воздействия на РААС ингибирует эффекты ангиотензина II, что приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом.
Амлодипин - блокатор кальциевых каналов, производное дигидропиридина. Оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим эффектом на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Механизм антиангинального действия амлодипина до конца не изучен, предположительно он связан со следующими эффектами: вызывает расширение периферических артериол, снижая ОПСС - постнагрузку, что приводит к уменьшению потребности миокарда в кислороде; вызывает расширение коронарных артерий и артериол как в интактных, так и в ишемизированных участках миокарда, что увеличивает поступление кислорода в миокард, в т.ч. у пациентов со стенокардией Принцметала. Амлодипин уменьшает выраженность гипертрофии левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием.
У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы). Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.
При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении.
Лозартан - антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1) для приема внутрь. Ангиотензин II, мощный вазоконстриктор, является главным гормоном РААС и важным определяющим фактором патофизиологии артериальной гипертензии. Ангиотензин II связывается с рецепторами AT1, имеющимися во многих тканях организма (гладкая мускулатура сосудов, надпочечники, почки и сердце) и опосредует такие важные эффекты как вазоконстрикция и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию гладкомышечных клеток сосудов. Лозартан селективно блокирует AT1-рецепторы. Как in vitro, так и in vivo лозартан и его фармакологически активный карбоксилированный метаболит Е-3174 блокируют все физиологически связанные действия ангиотензина II, независимо от источника или пути его синтеза в организме.
Лозартан не обладает агонистическим действием и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, участвующих в регуляции сердечно-сосудистой деятельности. Помимо этого, лозартан не ингибирует АПФ, расщепляющий брадикинин. Соответственно, при приеме лозартана не наблюдается потенцирования опосредованных брадикинином нежелательных эффектов.
При приеме лозартана устранение отрицательной обратной связи ангиотензина II и секреции ренина приводит к повышению активности ренина плазмы, что, в свою очередь, повышает концентрацию ангиотензина в плазме крови. Несмотря на данные изменения, гипотензивное действие и снижение концентрации альдостерона в плазме крови сохраняются, указывая на эффективную блокаду AT1-рецепторов. Через 3 дня после прекращения приема лозартана, активность ренина плазмы и концентрация ангиотензина в плазме крови снижаются до исходных значений.
Лортенза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+100 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випуску
таб., покр. плівковою оболонкою, 5 мг+100 мг: 7, 10, 14, 20, 28, 40, 56, 70, 84, 120 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, злегка двоопуклі; на зламі - шорстка маса, що складається з 2 шарів - білого або майже білого та світло-жовтого кольору.
| 1 таб. | |
| амлодипін | 5 мг |
| лозартан калію | 100 мг |
Допоміжні речовини : целактоза 80 72.9 мг, целюлоза мікрокристалічна 212.96 мг, крохмаль прежелатинізований 54.00 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 22.00 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) мг 0.4.
Склад оболонки: Опадрай II білий 29.75 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.25 мг.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (8) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (8) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки осередкові контурні (12) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (12) - пачки картонні.
Коди АТХ
C09DB Антагоністи ангіотензину II у комбінації з блокаторами кальцієвих каналів
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антигіпертензивний препарат
Діюча речовина
лозартан калію
амлодипін
Фармако-терапевтична група
Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + БМКК)
Фармакологічна дія
Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокаторів кальцієвих каналів) і лозартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Активні компоненти препарату мають різний механізм гіпотензивної дії: амлодипін – за рахунок вазодилатації знижує ОПСС, лозартан – за рахунок впливу на РААС інгібує ефекти ангіотензину II, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом.
Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.
При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні.
Лозартан - антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1) для внутрішнього прийому. Ангіотензин II, потужний вазоконстриктор, є головним гормоном РААС та важливим визначальним фактором патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами AT1, що є у багатьох тканинах організму (гладка мускулатура судин, надниркові залози, нирки та серце) і опосередковує такі важливі ефекти як вазоконстрикція та вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком'язових клітин судин. Лозартан селективно блокує AT1-рецептори. Як in vitro, так і in vivo лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт Е-3174 блокують усі фізіологічно пов'язані дії ангіотензину II незалежно від джерела або шляху його синтезу в організмі.
Лозартан не має агоністичну дію і не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, що беруть участь у регуляції серцево-судинної діяльності. Крім цього, лозартан не інгібує АПФ, що розщеплює брадикінін. Відповідно, при прийомі лозартану не спостерігається потенціювання опосередкованих брадикініном небажаних ефектів.
При прийомі лозартану усунення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II та секреції реніну призводить до підвищення активності реніну плазми, що, у свою чергу, підвищує концентрацію ангіотензину у плазмі крові. Незважаючи на дані зміни, гіпотензивна дія та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, вказуючи на ефективну блокаду AT1-рецепторів. Через 3 дні після припинення прийому лозартану, активність реніну плазми та концентрація ангіотензину в плазмі знижуються до вихідних значень.
Показання
артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показана комбінована терапія амлодипіном та лозартаном.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу, незалежно від часу їди, запиваючи невеликою кількістю води.
Дозу підбирають після попереднього титрування доз окремих компонентів препарату. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі фіксованого комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів.
Пацієнти, що одночасно приймають лозартан та амлодипін, можуть бути переведені на комбінований препарат, що містить лозартан та амлодипін у тих самих дозах.
Рекомендована доза препарату – 1 таб./добу.
Препарат у дозі 5 мг+50 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю АТ при застосуванні амлодипіну у дозі 5 мг або лозартану у дозі 50 мг у монотерапії.
Препарат у дозі 5 мг+100 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні лозартану у дозі 100 мг або комбінованого препарату у дозі 5 мг+50 мг.
Препарат у дозі 10 мг+50 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні амлодипіну у дозі 10 мг або комбінованого препарату у дозі 5 мг+50 мг.
Препарат у дозі 10 мг+100 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю артеріального тиску при застосуванні комбінованого препарату у дозі 5 мг+100 мг або 10 мг+50 мг.
Максимальна добова доза становить 10 мг 100 мг.
У пацієнтів з нирковою недостатністю при КК від 50 до 20 мл/хв корекція дози не потрібна. Препарат протипоказаний пацієнтам з КК <20 мл/хв та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі .
Застосування цієї комбінації можливе у пацієнтів з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким за рішенням лікаря рекомендовано застосування лозартану у дозі 50 мг.
У пацієнтів похилого віку корекція дози препарату не потрібна, проте збільшувати дозу слід обережно.
Препарат не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років , т.к. відсутні дані про ефективність та безпеку застосування у даної групи пацієнтів.
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) початкову дозу лозартану слід зменшити до 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з відсутністю цієї комбінації дозування, що містить 25 мг лозартану, цю дозу слід призначати в монотерапії лозартаном. Перед застосуванням препарату необхідно відновлення ОЦК та вмісту натрію у плазмі крові.
Лікарська взаємодія
Антигіпертензивний ефект може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Тому одночасне застосування різних гіпотензивних засобів має бути обґрунтовано.
Амлодипін
Одночасне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ вважається безпечним.
Можливе посилення антигіпертензивної дії блокаторів кальцієвих каналів при одночасному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ та нітратами, а також при одночасному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 потребує ретельного контролю симптомів гіпотензії та периферичних набряків. При одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг на добу та амлодипіну у дозі 5 мг на добу у пацієнтів похилого віку системна експозиція амлодипіну підвищується на 60%. Еритроміцин при одночасному застосуванні підвищує Сmax амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів на 22%, а у пацієнтів похилого віку – на 50%. У той же час, сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові ще більшою мірою.
Незважаючи на те, що точної кількісної оцінки взаємодії амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою продірявленого) не отримано, на тлі їх одночасного застосування рекомендується регулярний контроль АТ.
Бета-адреноблокатори при одночасному застосуванні з амлодипіном можуть спричиняти загострення перебігу хронічної серцевої недостатності.
Деякі блокатори кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).
Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину.
При внутрішньовенному введенні дантролену на фоні терапії амлодипіном можливі колапс, аритмії, зниження сили серцевих скорочень та гіперкаліємія.
Препарати кальцію можуть знижувати антигіпертензивну дію блокаторів кальцієвих каналів.
При одночасному застосуванні амлодипіну з препаратами літію можливе посилення прояву нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Лозартан
Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II та його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та замінників солі, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові.
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові.
У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, які отримували лікування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосування інгібіторів АПФ та/або антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи лозартан, може спричинити подальше погіршення функції нирок аж до розвитку гострої ниркової недостатності. Зазвичай цей ефект оборотний. Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи лозартан. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II може бути ослаблений при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема селективних інгібіторів ЦОГ-2. Таким чином, одночасне застосування комбінації амлодипін/лозартан з нестероїдними протизапальними засобами необхідно проводити з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада РААС (одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II) у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней асоційована з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкалієм. недостатність) порівняно із застосуванням препарату однієї з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок.
Прийом рифампіцину, індуктора лікарського метаболізму, знижує концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові.
Флуконазол, інгібітор ізоферменту CYP2C9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану та підвищує концентрацію лозартану в плазмі крові, проте фармакодинамічна значущість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 не встановлена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболізують лозартан у активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту CYP2C9. Ці дані свідчать, що метаболізм лозартану до активного метаболіту опосередковується переважно ізоферментом CYP2C9, а не ізоферментом CYP3A4.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Застосування цієї комбінації при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.
Побічна дія
Визначення частоти побічних реакцій відповідно до ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).
З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – сонливість.
З боку травної системи: нечасто – запор, дискомфорт у ділянці живота, диспепсія, блювання, езофагеальний рефлюкс.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри.
Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто – задишка.
З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – системне запаморочення.
З боку сечовивідної системи: нечасто – підвищена частота сечовипускання.
Загальні розлади: нечасто – астенія, дискомфорт чи біль у грудях, відчуття переповнення у животі, периферичні набряки.
Побічні ефекти, що відзначалися при прийомі компонентів препарату (амлодипіну та лозартану), також можуть бути потенційними побічними ефектами при застосуванні комбінованого препарату.
Амлодипін
З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія.
З боку нервової системи: часто – головний біль (особливо на початку лікування), запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто – гіперестезії, парестезії, периферична невропатія, тремор, підвищена збудливість; дуже рідко – мігрень, атаксія, амнезія.
З боку психіки: нечасто – безсоння, незвичайні сновидіння, лабільність настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості; дуже рідко – апатія, ажитація.
З боку органу зору: нечасто – диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах.
З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, “припливи” крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; дуже рідко - непритомність, задишка, васкуліт, ортостатична гіпотензія, розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда.
З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель, набряк легенів.
З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість у роті, спрага; рідко – гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, жовтяниця (обумовлені холестазом), гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит.
З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – гінекомастія, імпотенція.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми, міалгія, артралгія, артроз; рідко – міастенія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : рідко – ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко - свербіж шкіри, висип (в т.ч. еритематозний, макуло-папульозний висип), алопеція, ксеродермія, підвищене потовиділення, холодний піт, порушення пігментації шкіри, багатоформна еритема, реакції фоточутливості.
Алергічні реакції: дуже рідко – кропив'янка, набряк Квінке.
Інші: нечасто – загальне нездужання, зниження маси тіла, збільшення маси тіла, біль у спині; дуже рідко – астенія, паросмія, біль у грудній клітці, набряки нижніх кінцівок.
Лозартан
З боку системи кровотворення: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія.
З боку обміну речовин: нечасто – подагра.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – порушення мозкового кровообігу, сонливість, розлад пам'яті, периферична невропатія, парестезії, гіперестезії, тремор, атаксія, системне запаморочення, погіршення пам'яті, мігрень, нервозність.
Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто - порушення сну, занепокоєння, тривожне розлад, сплутаність свідомості, депресія, незвичайні сновидіння, панічне розлад.
З боку органу зору: нечасто – нечіткість зору, відчуття печіння/уколу в оці, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору.
З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – інфаркт міокарда, стенокардія, порушення ритму серця (миготлива аритмія, синусова брадикардія, тахікардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків), відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, синкопе, інфекція.
З боку дихальної системи: часто – задишка, бронхіт, сухий кашель, дискомфорт у ділянці глотки, носова кровотеча, риніт, ларингіт.
З боку травної системи: часто – нудота, діарея, диспепсія, біль у животі; нечасто – анорексія, порушення смаку, запор, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, гепатит, порушення функції печінки, панкреатит.
З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення частоти сечовипускання, ніктурія, інфекція сечовивідних шляхів; дуже рідко – ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо, імпотенція.
З боку кістково-м'язової системи: часто судоми, скелетно-м'язовий біль, припухлість суглобів, ригідність суглобів; нечасто – артралгія, артрит, фіброміалгія; рідко – рабдоміоліз.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – алопеція, сухість шкіри, висипання на шкірі, почервоніння шкіри, пурпура Шенлейн-Геноха, фотосенсибілізація, свербіж, підвищене потовиділення.
Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
Загальні розлади: часто – астенія, підвищена стомлюваність, слабкість, біль у грудях; набряк особи, лихоманка, астенія, підвищена слабкість; частота невідома – грипоподібні симптоми.
Протипоказання до застосування
печінкова недостатність важкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжкі порушення функції нирок (КК <20 мл/хв), застосування у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі; гемодинамічно виражений стеноз гирла аорти; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту ; шок (включаючи кардіогенний шок); важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <90 мм рт. ст.); одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв); ; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; підвищена чутливість до активних діючих речовин та/або допоміжних компонентів препарату.
Обережно: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); ІХС; нестабільна стенокардія; серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; СССУ (виражена брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність неішемічної етіології (ІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA); аортальний та/або мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після інфаркту); артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіперкаліємія; печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); застосування у пацієнтів з низьким ОЦК (наприклад, при застосуванні діуретиків у високих дозах, вираженій діареї, блювоті та інших станах, що призводять до гіповолемії); у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі; у пацієнтів похилого віку.
особливі вказівки
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі діуретиків у високих дозах, вираженій діареї, блюванні та інших станах, що призводять до гіповолемії) на початку терапії препаратом може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед застосуванням цієї комбінації слід усунути дефіцит ОЦК. Для пацієнтів, у яких добова доза лозартану становить 25 мг, застосування цієї комбінації не рекомендується.
Завдяки тривалому Т1/2 амлодипіну вазодилатація, що розвинулася в результаті прийому препарату, може зберігатися і після його відміни. Таким чином, застосування іншого вазодилататора після відміни амлодипіну слід проводити з обережністю, потрібна індивідуальна оцінка дози, інтервалу дозування та активний контроль стану пацієнта.
У період лікування необхідний контроль маси тіла та споживання кухонної солі, призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів і часте відвідування стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Гіперкаліємія (вміст калію в плазмі >5.5 ммоль/л) відзначалася у 1.5% пацієнтів, які приймали лозартан як монотерапії. У жодному з цих випадків не потрібно відміна препарату. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію, калій, що містять замінників солі, а також препаратів, прийом яких може призводити до підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), з лозартаном має бути обґрунтовано ( особливо у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок), а вміст калію в плазмі слід регулярно контролювати.
Прийом лозартану може призводити до транзиторної артеріальної гіпотензії, що супроводжується шоком, непритомністю та задишкою.
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк гортані, голосових зв'язок, особи, губ, глотки та/або язика) необхідний контроль застосування препарату.
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої гіпотензії або гострого порушення функції нирок.
Т.к. відсутній достатній досвід застосування лозартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та супутнім тяжким порушенням функції нирок, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (IV ФК за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та симптоматичними загрозливими для життя аритміями, препарат слід застосовувати з обережністю .
Як і всі препарати, що мають вазодилатуючу дію, антагоністи рецепторів ангіотензину II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження АТ у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Т.к. у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування цієї комбінації не рекомендується.
Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що у пацієнтів із цирозом печінки спостерігається значне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові. Застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), а також у пацієнтів із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким рекомендовано зниження дози лозартану до 25 мг на добу.
Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів, які приймали лозартан, відзначалися оборотні при відміні препарату зміни ниркової функції.
У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при хронічній серцевій недостатності III-IV ФК за класифікацією NYHA), застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося олігурією та/або наростаючою азотемією та, рідко, гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Подібна картина спостерігалася при застосуванні лозартану у таких пацієнтів.
У клінічних дослідженнях застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з одно- або двостороннім стенозом ниркової артерії призводило до збільшення концентрації креатиніну та залишкового азоту сечовини у плазмі крові. Подібний ефект спостерігався і при прийомі лозартану у цієї групи пацієнтів, але був оборотним при відміні препарату, тому цю комбінацію слід приймати з обережністю.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, враховуючи ризик розвитку запаморочення.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказано застосування цієї комбінації при тяжких порушеннях функції нирок (КК <20 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Обережно слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування).
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказано застосування цієї комбінації при печінковій недостатності тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
KRKA-RUS OOO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Лортенза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+100 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Лортенза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+100 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Лортенза таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+100 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!