Логимакс таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 5 мг+50 мг 30 шт Цена
-
Страна:Швеция
-
Форма выпуска:таблетки
-
В упаковке:30 шт.
Антигипертензивный препарат комбинированного состава. Оказывает гипотензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие.
Взаимодополняющий механизм действия фелодипина, снижающего ОПСС, и метопролола, уменьшающего сердечный выброс, приводит к более выраженному антигипертензивному эффекту и лучшей переносимости по сравнению с монотерапией фелодипином и метопрололом. При приеме Логимакса снижение АД стабильно и эффективно в течение всего интервала между приемами доз (24 ч).
Фелодипин
Фелодипин - производное дигидропиридина, является вазоселективным блокатором медленных кальциевых каналов и предназначен для лечения артериальной гипертензии и стабильной стенокардии. Фелодипин представляет собой рацемическую смесь.
Проводимость и сократительная способность гладкой мускулатуры сосудов подавляется путем воздействия на кальциевые каналы клеточных мембран. Благодаря высокой селективности в отношении гладкой мускулатуры артериол, фелодипин в терапевтических дозах не оказывает отрицательного инотропного эффекта на сократимость или проводимость сердца.
Антигипертензивный эффект фелодипина обусловлен уменьшением ОПСС. Фелодипин эффективно снижает АД у пациентов с артериальной гипертензией как в горизонтальном положении, так и в положении сидя и стоя, в состоянии покоя и при физической нагрузке. Поскольку фелодипин не оказывает эффекта на гладкую мускулатуру вен или адренергический вазомоторный контроль, то развития ортостатической гипотензии не происходит. В начале лечения, в результате снижения АД на фоне приема фелодипина, может наблюдаться временное рефлекторное увеличение ЧСС и сердечного выброса, которое нивелируется при комбинации с бета-адреноблокаторами. Действие фелодипина на АД и ОПСС коррелирует с плазменной концентрацией фелодипина. После достижения стабильной равновесной концентрации в плазме фелодипина антигипертензивный эффект сохраняется в течение 24 ч.
Лечение фелодипином приводит к обратному развитию гипертрофии левого желудочка.
Фелодипин расслабляет гладкую мускулатуру дыхательных путей. Показано, что фелодипин оказывает незначительное воздействие на моторику ЖКТ. При длительном применении фелодипин не оказывает клинически значимого эффекта на содержание липидов в крови. У пациентов с сахарным диабетом типа 2 при применении фелодипина в течение 6 мес не отмечено клинически значимого эффекта на метаболические процессы. Фелодипин можно также назначать пациентам с пониженной функцией левого желудочка, получающим стандартную терапию, и пациентам с бронхиальной астмой, сахарным диабетом, подагрой или гиперлипидемией.
Фелодипин снижает сосудистое сопротивление в почках, обладает натрийуретическим и диуретическим эффектом и не обладает калийуретическим эффектом (за счет снижения канальцевой реабсорбции натрия и воды). Фелодипин не оказывает влияния на клубочковую фильтрацию и экскрецию альбумина.
Метопролол
Метопролол - кардиоселективный антагонист β1-адренорецепторов, не влияет в терапевтических дозах на β2-адренорецепторы, локализованные, главным образом, в периферических сосудах и бронхах. Оказывает незначительное мембраностабилизирующее действие и не обладает внутренней симпатомиметической активностью.
Бета-адреноблокаторы обладают отрицательным инотропным и хронотропным эффектом. Метопролол уменьшает стимулирующий эффект катехоламинов на миокард и способствует снижению ЧСС, сердечного выброса и АД. В состоянии стресса при повышенной секреции адреналина метопролол не препятствует нормальной физиологической вазодилатации.
В терапевтических дозах метопролол оказывает меньший сократительный эффект на мускулатуру бронхов, чем неселективные бета-адреноблокаторы.
Метопролол в меньшей степени, чем неселективные бета-адреноблокаторы влияет на секрецию инсулина и метаболизм углеводов, в связи с чем метопролол может назначаться пациентам с сахарным диабетом. Метопролол оказывает меньший эффект на такие сердечно-сосудистые реакции при гипогликемии, как тахикардия. При терапии метопрололом содержание глюкозы в крови восстанавливается до нормального уровня быстрее, чем при терапии неселективными бета-адреноблокаторами.
Метопролол снижает повышенное АД как в положении стоя, так и в горизонтальном положении, а также при физической нагрузке. В начале терапии метопролол вызывает усиление ОПСС. Однако при длительном лечении отмечается снижение АД вследствие снижения ОПСС при неизмененном сердечном выбросе. У больных с артериальной гипертензией метопролол снижает смертность от сердечно-сосудистых осложнений.
На фоне приема метопролола не отмечено изменений электролитного баланса крови.
Логимакс таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 5 мг+50 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випуску
Таблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою
Опис
Таблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою рожевого кольору з абрикосовим відтінком, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "A/FG" на одній стороні.
| 1 таб. | |
| фелодипін | 5 мг |
| метопрололу сукцинат | 47.5 мг, |
| що соотв. вмісту метопрололу тартрата | 50 мг |
Допоміжні речовини : натрію алюмосилікат, лактоза безводна, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, етилцелюлоза, кремнію діоксид, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії, целюлоза мікрокристалічна, макрогол 6000, натрію стеарила , Титану діоксид (Е171), вода очищена.
30 шт. - флакони пластикові (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
C07FB02 Метопролол та фелодипін
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антигіпертензивний препарат
Діюча речовина
метопрололу сукцинат
фелодипін
Фармако-терапевтична група
Гіпотензивний комбінований засіб (бета-адреноблокатор + БМКК)
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки.
Фармакологічна дія
Антигіпертензивний препарат комбінованого складу. Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, та метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном та метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом всього інтервалу між прийомами доз (24 год).
Фелодипін
Фелодипін – похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів та призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічну суміш.
Провідність і скоротлива здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не має негативного інотропного ефекту на скоротливість або провідність серця.
Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не впливає на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження артеріального тиску на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС та серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ та ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації у плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин.
Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка.
Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін незначно впливає на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не має клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією.
Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію та екскрецію альбуміну.
Метопролол
Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, що не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах та бронхах. Має незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності.
Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард та сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду та АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації.
У терапевтичних дозах метопролол має менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори.
Метопролол меншою мірою, ніж неселективні бета-адреноблокатори, впливає на секрецію інсуліну та метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол має менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами.
Метопролол знижує підвищений артеріальний тиск як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол спричинює посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження артеріального тиску внаслідок зниження ОПСС при незміненому серцевому викиді. У хворих на артеріальну гіпертензію метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень.
На фоні прийому метопрололу не відмічено змін електролітного балансу крові.
Показання
артеріальна гіпертензія.
Препарат може застосовуватися у випадках, коли лікування бета-адреноблокаторами або блокаторами повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, що застосовуються як монотерапія, не мають клінічно значущого ефекту.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат призначають внутрішньо. Таблетки слід приймати вранці, запиваючи водою, не ділити, не дробити і розжовувати. Препарат можна застосовувати натще або з невеликою кількістю їжі з низьким вмістом жирів та вуглеводів.
Доза Логімаксу підбирається індивідуально. При виборі початкової дози рекомендується враховувати ефект раніше прийнятих доз бета-адреноблокаторів або блокаторів повільних кальцієвих каналів.
Для дорослих та пацієнтів похилого віку початкова доза становить 1 таб. 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити (по 1 таб. 2 рази на добу).
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату у плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, проте слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня .
Зазвичай не потрібно коригувати схему лікування в пацієнтів з цирозом печінки , т.к. метопролол зв'язується з білками крові лише незначною мірою (5-10%). За наявності симптомів серйозного порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, які перенесли операції із шунтування) не слід перевищувати дозу Логімаксу 5 мг/47.5 мг.
Досвід застосування препарату в дітей віком обмежений.
Передозування
Токсичність
При застосуванні фелодипіну у дозі 10 мг у 2-річної дитини була відмічена незначна інтоксикація. Фелодипін у дозі 150-200 мг у 17-річного пацієнта та у дозі 250 мг у дорослого викликав інтоксикацію від незначного ступеня до помірної. Ймовірно, фелодипін справляє більш значний вплив на периферичний кровообіг, ніж на серце, порівняно з іншими препаратами цієї терапевтичної групи.
Метопролол у дозі 7.5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом метопрололу в дозі 450 мг 12-річною дитиною спричинив помірну інтоксикацію. Прийом метопрололу в дозі 1.4 г та 2.5 г дорослими викликав помірну та тяжку інтоксикацію відповідно. Прийом метопрололу в дозі 7.5 г дорослим призвів до тяжкої інтоксикації.
Симптоми
У разі передозування препаратами пролонгованої дії симптоми інтоксикації виявляються через 12-16 годин після прийому, тяжкі симптоми можуть виникати через кілька днів після прийому.
При передозуванні фелодипіну спостерігається найбільший вплив на серцево-судинну систему: брадикардія (іноді тахікардія), виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, шлуночкова екстрасистолія, передсердно-шлуночкова дисоціація, асистолія, фібриляція шлуночків. , судоми, задишка, набряк легенів (не серцевий) та апное; можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому у дорослих; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпокальціємія, припливи, гіпотермія, нудота та блювання.
При передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV-блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, пригнічення функції легень, апное, а також, підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювота, можлива езофа у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату.
Лікування
Фелодипін
Призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка, часом ефективне навіть у пізньої стадії інтоксикації. Проводять симптоматичну терапію.
Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Проводять контроль ЕКГ. При необхідності - підтримка прохідності дихальних шляхів та адекватна вентиляція легень. Показано корекцію кислотно-основного стану та електролітів сироватки. У разі брадикардії та AV-блокади призначають атропін 0.5-1 мг внутрішньовенно дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін у дозі 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Артеріальну гіпотензію коригують внутрішньовенно введенням рідини. При необхідності вводять інфузійно адреналін або допамін. При гострій інтоксикації може бути призначений глюкагон. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування.
Метопролол
Призначення активованого вугілля, у разі потреби, промивання шлунка.
Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). За необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Проводять контроль ЕКГ. Призначають атропін у дозі 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (пригнічення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон у дозі 50-50 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та розширеному шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію хлориду або натрію бікарбонату. Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.
Лікарська взаємодія
Спільний прийом з речовинами, що взаємодіють із системою ферментів цитохрому Р450, може вплинути на концентрацію фелодипіну та метопрололу у плазмі крові. Не відзначається взаємодія між фелодипіном та метопрололом, оскільки вони метаболізуються за допомогою різних ізоферментів системи цитохрому Р450.
Фелодипін
Фелодипін є субстратом CYP3A4. Препарати, що індукують або інгібують CYP3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові.
Препарати, що індукують ізоферменти системи цитохрому P450 (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та рифампіцин, а також настоянка звіробою) посилюють метаболізм фелодипіну. Спільне застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу та рифампіцину призводить до зниження значень AUC на 93% та Cmax фелодипіну на 82%. Слід уникати спільного призначення з індукторами CYP3A4.
Протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин) та інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами ферментної системи CYP3A4. При сумісному призначенні ітраконазолу Cmax фелодипіну збільшується у 8 разів, АUС – у 6 разів. При сумісному призначенні еритроміцину Cmax та АUС фелодипіну збільшується приблизно у 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелідипіну та інгібіторів CYP3A4.
Сік грейпфрута пригнічує ферментну систему CYP3A4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує Cmax та АUS фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати сумісного застосування.
Фелодипін може спричинити збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в сироватці крові, може знадобитися корекція дози такролімусу.
При сумісному призначенні циклоспорину та фелодипіну Cmax фелодипіну збільшується на 150%, АUС збільшується на 60%. Проте, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину є мінімальним.
Спільне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення Cmax та АUС фелодипіну на 55%.
Метопролол
Слід уникати спільного призначення Логімаксу з наступними препаратами .
Барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів.
При призначенні пропафенону 4 пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у 2 пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою ізоферменту CYP2D6. Беручи до уваги той факт, що пропафенон має властивості бета-адреноблокатора, спільне призначення Логімаксу та пропафенону не є доцільним.
Комбінація бета-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та бета-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на AV-провідність та функцію синусового вузла.
Комбінація Логімаксу з наступними препаратами може потребувати корекції дози.
Антиаритмічні засоби класу І та бета-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням АV-провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду.
Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до -гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу.
Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі бета-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому бета-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину.
Ділтіазем та бета-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на АV-провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії.
НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося.
Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол переважно перешкоджає підвищенню артеріального тиску, що викликається фенілпропаноламіном. Однак бета-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну.
Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні бета-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних бета-адреноблокаторів.
Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у особливої групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення блокади β-адренорецепторів. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших бета-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2D6.
Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий T1/2 аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону.
Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі.
Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін.
Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші бета-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори МАО, повинні перебувати під ретельним наглядом.
На фоні прийому бета-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію.
На тлі прийому бета-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Логімакс не слід призначати при вагітності.
В даний час немає достатніх даних щодо застосування фелодипіну у вагітних. На основі даних, отриманих на тваринах, фелодипін не повинен призначатися при вагітності. Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть інгібувати скорочення матки при передчасних пологах, натомість недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода за наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку та периферичної вазодилатації.
Метопролол може застосовуватися при вагітності та в період лактації лише у разі крайньої необхідності. Бета-адреноблокатори можуть викликати брадикардію у плода, новонароджених та у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Це слід враховувати при вирішенні питання призначення препарату в III триместрі вагітності і безпосередньо перед пологами.
Фелодипін та метопролол проникають у грудне молоко. При прийомі матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість препарату потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками у період лактації не виключає ризик впливу препарату на дитину, тому не рекомендується призначати фелодипін жінкам у період лактації. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання щодо припинення грудного вигодовування.
Побічна дія
Частота виникнення небажаних реакцій класифікувалася так: часто (≥1/100), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).
До найпоширеніших побічних реакцій при прийомі Логімаксу відносяться головний біль (11%), набряк кісточок, почервоніння обличчя, а також головний біль, запаморочення, втома, нудота.
Дані побічні реакції можуть спостерігатися на початку лікування або зі збільшенням дози і зазвичай проходять самостійно. Більшість цих ефектів пояснюється вазодилатуючими властивостями фелодипіну.
Фелодипін
З боку серцево-судинної системи: часто – почервоніння обличчя, що супроводжується відчуттям жару, набряк кісточок; іноді – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - непритомність; дуже рідко – екстрасистолія, зниження артеріального тиску, що супроводжується тахікардією, яка у схильних пацієнтів може викликати загострення стенокардії, лейкоцитопластичний васкуліт.
З боку центральної нервової системи: часто - головний біль; іноді – парестезії, запаморочення.
З боку статевої системи: іноді – імпотенція, сексуальна дисфункція.
З боку травної системи: іноді – нудота, біль у животі; рідко – блювання; дуже рідко – гіперплазія слизової оболонки язика та ясен, гінгівіт, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові.
Дерматологічні реакції: іноді – висип, свербіж; дуже рідко – фотосенсибілізація.
З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія.
З боку сечовивідної системи: дуже рідко – прискорене сечовипускання.
З боку ендокринної системи: дуже рідко – гіперглікемія.
Алергічні реакції: рідко – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (губ або язика), реакції підвищеної чутливості.
Інші: менш часто – відчуття втоми; дуже рідко – лихоманка.
Є окремі повідомлення про порушення сну, проте зв'язок із прийомом фелодипіну не встановлено.
Повідомлялося про випадки гіперплазії слизової оболонки язика та ясен після прийому фелодипіну у пацієнтів із вираженим гінгівітом/пародонтитом. Цього побічного ефекту можна уникнути або зменшити рівень його прояву за допомогою ретельної гігієни порожнини рота.
Гіперглікемія, яка є специфічною для цієї групи препаратів, на фоні прийому фелодипіну відзначалася лише в окремих випадках.
Метопролол
З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, відчуття втоми; іноді – парестезії, порушення сну; рідко – депресії, зниження здатності до концентрації уваги, кошмарні сновидіння, порушення пам'яті, підвищена нервова збудливість, відчуття тривоги, галюцинації.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, відчуття серцебиття, похолодання кінцівок; іноді – оборотне посилення симптомів серцевої недостатності; рідко – аритмії, непритомність, набряки, порушення провідності (збільшення часу проведення).
З боку травної системи: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ, порушення смакових відчуттів.
З боку дихальної системи: іноді – задишка, бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або астматичними захворюваннями.
З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, дзвін у вухах.
Дерматологічні реакції: рідко – гіпергідроз, випадання волосся, загострення псоріазу, фотосенсибілізація.
З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія.
Інші: іноді – збільшення маси тіла, біль у грудях; рідко – оборотне порушення лібідо, реакції підвищеної чутливості.
Повідомлялося про окремі випадки артралгії, гепатиту, м'язового спазму, сухості у роті, кон'юнктивіту, риніту, гангрени у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.
Протипоказання до застосування
AV-блокада II та III ступеня; СССУ; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легенів, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) та безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів; підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (Ч). , інтервал PQ більше 0.24 сек або систолічним АТ менше 100 мм рт.ст.); кардіогенний шок; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; симптоматична брадикардія; артеріальна гіпотензія; (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або інших компонентів препарату.
З обережністю (порівняючи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушення функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальної гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності, брон.
У хворих на бронхіальну астму або хронічну обструктивну хворобу легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.
особливі вказівки
Слід бути обережними при спільному призначенні з препаратами дигіталісу.
Логімакс може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу.
З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, гострому інфаркті міокарда, гострому інфаркті міокарда, ускладненому серцевій недостатності, артеріальній гіпотензії, яка у схильних пацієнтів гострий метаболічний ацидоз. Не рекомендується розпочинати лікування Логімаксом у пацієнтів, які раніше не отримували антигіпертензивну терапію.
Не рекомендується призначати препарат пацієнтам із прихованою або виявленою серцевою недостатністю без відповідної терапії.
Застосування Логімаксу може впливати на вуглеводний обмін або маскувати гіпоглікемію, водночас при застосуванні Логімаксу ризик впливу на вуглеводний обмін менший, ніж при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
В окремих випадках наявні порушення AV-провідності можуть посилюватися, приводячи до AV-блокади.
Пацієнтам, які приймають Логімакс®, не слід вводити внутрішньовенні блокатори повільних кальцієвих каналів типу верапамілу.
У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшуватися внаслідок спазму коронарних судин, спричиненої стимуляцією альфа-адренорецепторів. У зв'язку з цим не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори даної групи пацієнтів. Слід застосовувати з обережністю бета1-адреноблокатори.
На тлі прийому бета-адреноблокаторів анафілактичний шок може набувати більш тяжкої форми. Застосування епінефрину (адреналіну) у звичайному дозуванні не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту.
Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується одночасно з Логімаксом призначати альфа-адреноблокатори.
Спільне застосування препаратів, що індукують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові та недостатнього терапевтичного ефекту від прийому препарату. Слід уникати спільного призначення таких препаратів.
Спільне застосування препаратів, що інгібують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі.
Слід уникати прийому Логімаксу з грейпфрутовим соком через значне збільшення концентрації фелодипіну в плазмі.
Необхідно уникати різкої відміни прийому бета-адреноблокаторів, особливо у пацієнтів з високим ризиком, через можливе посилення симптомів хронічної серцевої недостатності та збільшення ризику розвитку інфаркту міокарда та раптової смерті. При необхідності скасування Логімаксу слід проводити поступово шляхом зниження дози протягом 1-2 тижнів.
У разі хірургічного втручання слід попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Логімакс. Не рекомендується припиняти лікування бета-адреноблокаторами пацієнтам, які мають оперативне втручання.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Логімаксу може спостерігатися запаморочення та втома.
Застосування при порушеннях функції нирок
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату у плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, проте слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня .
Застосування при порушеннях функції печінки
Зазвичай не потрібно коригувати схему лікування в пацієнтів з цирозом печінки , т.к. метопролол зв'язується з білками крові лише незначною мірою (5-10%). За наявності симптомів серйозного порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, які перенесли операції із шунтування) не слід перевищувати дозу Логімаксу 5 мг/47.5 мг.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Для пацієнтів похилого віку початкова доза становить 1 таб. 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити (по 1 таб. 2 рази на добу).
Застосування у дітей
Досвід застосування препарату в дітей віком обмежений.
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
ASTRAZENECA AB (Швеція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Швеция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Логимакс таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 5 мг+50 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Логимакс таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 5 мг+50 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Логимакс таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 5 мг+50 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!