Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт Цена

Синтетическое гиполипидемическое средство. Аторвастатин – селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы – ключевого фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглютарил-КоА в мевалонат – предшественник стероидов, включая холестерин.

У пациентов с гомозиготной и гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной дислипидемией аторвастатин снижает концентрацию в плазме крови общего холестерина (Хс), холестерина липопротеинов низкой плотности (Хс-ЛПНП) и аполипопротеина В (апо-В), а также холестерина липопротеинов очень низкой плотности (Хс-ЛПОНП) и триглицеридов (ТГ), вызывает повышение концентрации холестерина липопротеинов высокой плотности (Хс-ЛПВП).

Аторвастатин снижает концентрацию Хс и Хс-ЛПНП в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу и синтез холестерина в печени и увеличивая число печеночных рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма Хс-ЛПНП.

Аторвастатин снижает образование Хс-ЛПНП и число частиц ЛПНП. Вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов, в сочетании с благоприятными качественными изменениями ЛПНП-частиц. Снижает концентрацию Хс-ЛПНП у больных гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, устойчивой к терапии другими гиполипидемическими средствами.

Аторвастатин в дозах 10-80 мг снижает концентрацию Хс на 30-46%, Хс-ЛПНП - на 41-61%, апо-В - на 34-50% и ТГ - на 14-33%. Результаты лечения сходны у пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемией, в т.ч. у пациентов с сахарным диабетом 2 типа.

У пациентов с изолированной гипертриглицеридемией аторвастатин снижает концентрацию общего холестерина, Хс-ЛПНП, Хс-ЛПОНП, апо-В и ТГ и повышает уровень Хс-ЛПВП. У пациентов с дисбеталипопротеинемией снижает содержание холестерина липопротеинов промежуточной плотности (Хс-ЛППП).

У пациентов с гиперлипопротеинемией типа IIа и IIb по классификации Фредриксона среднее значение повышения концентрации Хс-ЛПВП при лечении аторвастатином (10-80 мг), по сравнению с исходным показателем составляет 5.1-8.7% и не зависит от дозы. Имеется значительное дозозависимое снижение величины соотношений: общий холестерин/Хс-ЛПВП и Хс-ЛПНП/Хс-ЛПВП на 29-44% и 37-55% соответственно.

Аторвастатин в дозе 80 мг достоверно снижает риск ишемических осложнений и показателя смертности на 16% после 16-недельного курса, а риск повторной госпитализации по поводу стенокардии, сопровождающейся признаками ишемии миокарда, на 26% (исследование уменьшения выраженности ишемии миокарда на фоне интенсивной гиполипидемической терапии (MIRACL)). У пациентов с различной исходной концентрацией Хс-ЛПНП аторвастатин вызывает снижение риска ишемических осложнений и смертность (у пациентов с инфарктом миокарда без зубца Q и нестабильной стенокардией, мужчин и женщин, пациентов в возрасте моложе и старше 65 лет).

Снижение концентрации в плазме крови Хс-ЛПНП лучше коррелирует с дозой аторвастатина, чем с его концентрацией в плазме крови. Дозу подбирают с учетом терапевтического эффекта.

Терапевтический эффект достигается через 2 недели после начала терапии, достигает максимума через 4 недели и сохраняется в течение всего периода терапии.

Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний

Аторвастатин в дозе 10 мг снижает относительный риск развития коронарных осложнений (ИБС с летальным исходом и нефатальный инфаркт миокарда (ИМ) на 36%, общие сердечно-сосудистые осложнения на 29%, фатальный и нефатальный инсульт на 26% (исследование аторвастатина у пациентов с АГ и факторами риска (ASCOT LLA)).

Сахарный диабет

У пациентов с сахарным диабетом терапия аторвастатином снижает относительный риск развития основных сердечно-сосудистых осложнений (фатальный и нефатальный ИМ, безболевая ишемия миокарда, летальный исход в результате обострения ИБС, нестабильная стенокардия, шунтирование коронарной артерии, чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика, процедуры реваскуляризации, инсульт) на 37%, ИМ (фатальный и нефатальный) на 42%, инсульт (фатальный и нефатальный) на 48% вне зависимости от пола, возраста пациента или исходной концентрации Хс-ЛПНП (исследование аторвастатина при сахарном диабете 2 типа (CARDS)).

Атеросклероз

У пациентов с ИБС аторвастатин в дозе 80 мг/сут приводит к уменьшению общего объема атеромы на 0.4% за 1.8 месяца терапии (исследование обратного развития коронарного атеросклероза на фоне интенсивной гиполипидемической терапии (REVERSAL)).

Повторный инсульт

Аторвастатин в дозе 80 мг/сут уменьшает риск повторного фатального или нефатального инсульта у пациентов, перенесших инсульт или транзиторную ишемическую атаку (ТИА) без ИБС в анамнезе (исследование по профилактике инсульта при интенсивном снижении концентрации холестерина (SPARCL)), на 16% по сравнению с плацебо. При этом значительно снижается риск основных сердечно-сосудистых осложнений и процедур реваскуляризации. Сокращение риска сердечно-сосудистых нарушений при терапии аторвастатином отмечается у всех групп пациентов, кроме той, куда вошли пациенты с первичным или повторным геморрагическим инсультом.

Вторичная профилактика сердечно-сосудистых осложнений

У пациентов с ИБС аторвастатин в дозе 80 мг, по сравнению с 10 мг, достоверно снижает относительный риск развития больших сердечно-сосудистых событий на 22%, нефатального ИМ (не связанного с процедурами реваскуляризации) на 22%, фатального и нефатального инсульта на 25% (сравнение высокоинтенсивной терапии аторвастатином и терапии умеренной интенсивности у пациентов с ИБС (по данным исследования TNT)).

Пігулки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, еліптичні, з гравіюванням "10" на одній стороні та "PD 155" на іншій стороні; ядро таблеток на зламі має білий колір.

допоміжні речовини : кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, полісорбат 80, гіпоролоза, магнію стеарат; плівкова оболонка: опадрай білий YS-1-7040 (містить гіпромелозу, макрогол, титану діоксид, тальк), емульсія симетикону (симетикон, стеариновий емульгатор, сорбінову кислоту, воду), віск трав'яний.

7 шт. - блістери (2) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (4) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (5) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (8) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні×.

× з контролем першого розтину (тільки для "Pfizer Pharmaceuticals LLC").

C10AA05 Atorvastatin

Гіполіпідемічний препарат

аторвастатин

Гіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА редуктази

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Синтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази – ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат – попередник стероїдів, включаючи холестерин.

У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові загального холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (Хс-ЛПНП) низької щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ).

Аторвастатин знижує концентрацію Хс та Хс-ЛПНГ у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість печінкових рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНП.

Аторвастатин знижує утворення ХС-ЛПНЩ та кількість частинок ЛПНЩ. Викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів, у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-частинок. Знижує концентрацію Хс-ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, стійку до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Аторвастатин у дозах 10-80 мг знижує концентрацію Хс на 30-46%, Хс-ЛПНГ – на 41-61%, апо-В – на 34-50% та ТГ – на 14-33%. Результати лікування подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи.

У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує рівень Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує вміст холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності (ХС-ЛПСШ).

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55% відповідно.

Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26% (дослідження зменшення вираженості ішемії міокарда на фоні MIRACL)). У пацієнтів з різною вихідною концентрацією Хс-ЛПНГ аторвастатин спричиняє зниження ризику ішемічних ускладнень та смертність (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, чоловіків та жінок, пацієнтів віком до 65 років).

Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту.

Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.

Профілактика серцево-судинних захворювань

Аторвастатин у дозі 10 мг знижує відносний ризик розвитку коронарних ускладнень (ІХС з летальним результатом та нефатальний інфаркт міокарда (ІМ) на 36%, загальні серцево-судинні ускладнення на 29%, фатальний та нефатальний інсульт на 26% (дослідження та факторами ризику (ASCOT LLA)).

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом терапія аторвастатином знижує відносний ризик розвитку основних серцево-судинних ускладнень (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда, летальний наслідок внаслідок загострення ІХС, нестабільна стенокардія, шунтування коронарної артерії, процедура на 37%, ІМ (фатальний та нефатальний) на 42%, інсульт (фатальний та нефатальний) на 48% незалежно від статі, віку пацієнта або вихідної концентрації Хс-ЛПНГ (дослідження аторвастатину при цукровому діабеті 2 типу (CARDS)).

Атеросклероз

У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг на добу призводить до зменшення загального обсягу атероми на 0.4% за 1.8 місяці терапії (дослідження зворотного розвитку коронарного атеросклерозу на фоні інтенсивної гіполіпідемічної терапії (REVERSAL)).

Повторний інсульт

Аторвастатин у дозі 80 мг на добу зменшує ризик повторного фатального або нефатального інсульту у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА) без ІХС в анамнезі (дослідження з профілактики інсульту при інтенсивному зниженні концентрації холестерину (SPARCL)). із плацебо. При цьому значно знижується ризик основних серцево-судинних ускладнень та процедур реваскуляризації. Скорочення ризику серцево-судинних порушень при терапії аторвастатином відзначається у всіх груп пацієнтів, крім тієї, куди увійшли пацієнти з первинним або повторним геморагічним інсультом.

Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень

У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з 10 мг достовірно знижує відносний ризик розвитку великих серцево-судинних подій на 22%, нефатального ІМ (не пов'язаного з процедурами реваскуляризації) на 22%, фатального та нефатального інсульту на 25% (порівняння високоінтенсивної терапії аторвастатином та терапії помірної інтенсивності у пацієнтів з ІХС (за даними дослідження TNT)).

Гіперхолестеринемія:

Профілактика серцево-судинних захворювань:

Препарат приймають внутрішньо будь-якої доби незалежно від їди.

Перед початком лікування препаратом Ліпримар слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням, а також терапією основного захворювання.

При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.

Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної відповіді на терапію. Максимальна доза – 80 мг на добу.

На початку лікування та/або під час підвищення дози Ліпримару необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі та відповідним чином коригувати дозу.

При первинній гіперхолестеринемії та комбінованій (змішаній) гіперліпідемії для більшості пацієнтів рекомендована доза Ліпримару становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів та зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається.

При гомозиготній сімейній гіперхолестеринемії препарат призначають здебільшого у дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%).

При гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії початкова доза становить 10 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально та оцінювати актуальність дози кожні 4 тижні з можливим підвищенням до 40 мг на добу. Потім або доза може бути збільшена до максимальної - 80 мг на добу, або можна поєднувати секвестранти жовчних кислот з прийомом аторвастатину в дозі 40 мг на добу.

Профілактика серцево-судинних захворювань: у дослідженнях первинної профілактики доза аторвастатину становила 10 мг на добу. Може знадобитися підвищення дози для досягнення значень Хс-ЛПНГ, що відповідають сучасним рекомендаціям.

Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії: початкова доза, що рекомендується, – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу, залежно від клінічного ефекту. Дозу препарату слід титрувати залежно від мети гіполіпідемічної терапії. Корекцію дози слід проводити з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше.

При печінковій недостатності дозу Ліпримару необхідно знижувати під постійним контролем активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ.

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ, тому корекція дози препарату не потрібна.

При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекція дози не потрібна.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами

При необхідності спільного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза Ліпримару не повинна перевищувати 10 мг на добу.

Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами протеази гепатиту С (боцепревір, елбасвір/гразопревір, симепревір), кларитроміцином, ітраконазолом.

Лікування: специфічного антидоту немає. За потреби проводять симптоматичну терапію. Слід провести функціональні тести печінки та контролювати активність КФК. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.

Під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу) або інгібіторів ізоферменту CYP3A4/транспортного білка (наприклад, еритроміцину, кларитом) міопатії (див. розділ "Особливі вказівки").

Інгібітори ізоферменту CYP3A4

Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3А4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3А4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3А4.

Було встановлено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. Слід по можливості уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи віріна, Віна, Віна, Віна, Віна, Віна, Якщо одночасний прийом цих препаратів необхідний, слід розглянути можливість початку терапії з мінімальної дози, а також оцінити можливість зниження максимальної дози аторвастатину.

Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. На тлі одночасного застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та еритроміцину відзначали підвищений ризик розвитку міопатії. Дослідження взаємодії аміодарону або верапамілу та аторвастатину не проводилися. Відомо, що і аміодарон, і верапаміл пригнічують активність ізоферменту CYP3A4 і одночасне застосування цих препаратів з аторвастатином може призвести до підвищення експозиції аторвастатину. У зв'язку з цим рекомендується знизити максимальну дозу аторвастатину та проводити відповідний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Контроль слід здійснювати після початку терапії та на тлі зміни дози інгібітору.

Гемфіброзіл/фібрати

З огляду на застосування фібратів в монотерапії періодично відзначали небажані реакції, зокрема. рабдоміоліз, що стосуються скелетно-м'язової системи Ризик таких реакцій зростає при одночасному застосуванні фібратів та аторвастатину. Якщо одночасного застосування цих препаратів неможливо уникнути, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу аторвастатину, а також слід проводити регулярний контроль стану пацієнтів.

Езетіміб

Застосування езетимибу пов'язані з розвитком небажаних реакцій, зокрема. рабдоміолізу, з боку скелетно-м'язової системи. Ризик таких реакцій підвищується при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину. Для таких пацієнтів рекомендується ретельне спостереження.

Еритроміцин/кларитроміцин

При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), інгібіторів CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділи "Особливі вказівки" та "Фармако" .

Інгібітори протеаз

Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі.

Ділтіазем

Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі (див. розділ "Фармакокінетика").

Ціметідин

Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено (див. розділ "Фармакокінетика").

Ітраконазол

Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг проводило збільшення значення AUC аторвастатину (див. розділ "Фармакокінетика").

Грейпфрутовий сік

Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л/добу) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділ "Фармакокінетика").

Інгібітори транспортного білка

Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки (див. розділ "Фармакокінетика").

Спільне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 8.7) (див. розділ "Фармакокінетика"). Циклоспорин є інгібітором транспортного поліпептиду органічних аніонів 1B1 (OATP1B1), OATP1B3, протеїну, асоційованого з множинною лікарською стійкістю 1 (МЛУ1) і білка резистентності раку молочної залози, а також CYP3A4, відповідно, Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ "Режим дозування").

Глекапревір та пібрентасвір є інгібіторами OATP1B1, OATP1B3, МЛУ1 та білка резистентності раку молочної залози, отже, підвищують рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ "Режим дозування").

Спільне застосування аторвастатину в дозі 20 мг та летермовіру в дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3.29) (див. розділ "Фармакокінетика"). Летермовір є інгібітором транспортерів P-gp, BCRP, MRP2, OAT2 та печінкового транспортера OATP1B1/1B3, таким чином, посилює рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ "Режим дозування").

Величина опосередкованої лікарської взаємодії CYP3A та OATP1B1/1B3 на спільне застосування препаратів може відрізнятися при одночасному призначенні летермовіру з циклоспорином. Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром спільно з циклоспорином.

Елбасвір та гразопревір є інгібіторами OATP1B1, OATP1B3, МЛУ1 та білка резистентності раку молочної залози, отже, підвищують рівень впливу аторвастатину. Слід застосовувати з обережністю і найнижчою необхідною дозою (див. розділ "Режим дозування").

Індуктори цитохрому ізоферменту CYP3A4

Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин або препарати звіробою продірявленого) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту цитохрому CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1) рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому концентрації. Проте вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий, і якщо одночасного застосування неможливо уникнути, слід ретельно контролювати ефективність такої комбінації під час терапії.

Антациди

Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові (зміна AUC: 0.66), проте рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався.

Феназон

Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується.

Колестипол

При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася (зміна AUC: 0.74); однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.

Дігоксин

При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнтам, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен клінічний контроль.

Азітроміцин

При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася.

Пероральні контрацептиви

При одночасному застосуванні аторвастатину та пероральних контрацептивів, що містять норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося підвищення концентрації норетистерону (зміна AUC 1.28) та етинілестрадіолу (зміна AUC 1.19). Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин.

Терфенадін

При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено.

Варфарін

У клінічному дослідженні у пацієнтів, які регулярно одержують терапію варфарином при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг на добу, призводило до невеликого збільшення протромбінового часу приблизно на 1,7 сек протягом перших 4 днів терапії. Показник повертався до норми протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на те, що тільки в окремих випадках відзначали значну взаємодію, що зачіпає антикоагулянтну функцію, слід визначити протромбіновий час до початку терапії аторвастатином у пацієнтів, які отримують терапію кумариновими антикоагулянтами, і досить часто в період терапії, щоб запобігти значній зміні протром. Як тільки значення протромбінового часу стабілізується, його контроль можна проводити, як рекомендується для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти. При зміні дози аторвастатину або припиненні терапії контроль протромбінового часу слід провести за тими самими принципами, що були описані вище. Терапія аторвастатином була пов'язана з розвитком кровотечі або змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не отримували лікування антикоагулянтами.

Колхіцін

Незважаючи на те, що дослідження одночасного застосування колхіцину та аторвастатину не проводилися, є повідомлення про розвиток міопатії при застосуванні цієї комбінації. При одночасному застосуванні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності.

Амлодипін

У дослідженні лікарської взаємодії у здорових піддослідних спільне застосування аторвастатину в дозі 80 мг та амлодипіну в дозі 10 мг призвело до клінічно незначного збільшення концентрації аторвастатину (зміна AUC: 1.18).

Фузидова кислота

Під час постмаркетингових досліджень відзначали випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають одночасно статини, включаючи аторвастатин та фузидову кислоту. Механізм цієї взаємодії невідомий. У пацієнтів, для яких використання фузидової кислоти вважається за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібна тривала системна терапія фузидовою кислотою, наприклад, для лікування важких інфекцій, необхідність спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута в кожному конкретному випадку та під суворим наглядом лікаря. Пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи симптомів м'язової слабкості, чутливості або болю.

Інша супутня терапія

У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної гормональної терапії. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.

Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (комбінації лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, фосампренавір, фосампренавір); , кларитроміцином та ітраконазолом. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.

Ліпримар протипоказаний до застосування при вагітності.

Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Застосування препарату Ліпримар протипоказане у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції.

Відзначалися поодинокі випадки вроджених аномалій після впливу інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) на плід внутрішньоутробно. У дослідженнях на тваринах було показано токсичний вплив на репродуктивну функцію.

Ліпримар® протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят.

Ліпримар зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти, як правило, легкі та минущі.

Побічні реакції розподілені за частотою відповідно до наступної класифікації: часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо - неможливо оцінити на підставі наявних даних.

Порушення психіки: нечасто – кошмарні сновидіння, безсоння; невідомо – депресія.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, гіпестезія, порушення смакового сприйняття, амнезія; рідко – периферична невропатія; невідомо - втрата чи зниження пам'яті.

З боку органу зору: нечасто – виникнення "завіси" перед очима; рідко – порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху.

З боку дихальної системи: часто – біль у горлі, носова кровотеча; невідомо – поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (зазвичай при тривалому застосуванні).

З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у животі, відрижка, панкреатит, дискомфорт у животі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – вторинна ниркова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, свербіж шкіри, висип, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгії, біль у кінцівках, судоми м'язів, припухлість суглобів, біль у спині, м'язово-скелетні болі; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля); невідомо - імуноопосередкована некротизуюча міопатія.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; дуже рідко – гінекомастія.

З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія.

З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; невідомо – цукровий діабет (частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику [концентрація глюкози крові натще ≥5.6 ммоль/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищена концентрація тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі]).

З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія.

Інфекції та інвазії: часто – назофарингіт.

Загальні розлади: нечасто – нездужання, астенічний синдром, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка.

Лабораторні та інструментальні дані: часто – відхилення від норми результатів печінкових тестів (АСТ та АЛТ), підвищення активності сироваткової КФК; нечасто – лейкоцитурія; невідомо – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1).

Діти

Побічні реакції, пов'язані з прийомом Ліпримару за кількістю не відрізнялися від реакцій на фоні прийому плацебо. Найчастішими реакціями, незалежно від частоти контролю, були інфекції.

підвищена чутливість до компонентів препарату; активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років); одночасне застосування з фузидовою кислотою;

З обережністю

У пацієнтів, які зловживають алкоголем; у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки.

У пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів на м'язову тканину, захворювання та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі (наприклад, взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Вплив на печінку

Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, при застосуванні препарату Ліпримар відзначали помірне підвищення (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) активності печінкових трансаміназ АСТ та АЛТ. Стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Ліпримар®. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози Ліпримару, тимчасовій або повній відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня. Більшість пацієнтів продовжували приймати Ліпримар у зниженій дозі без будь-яких клінічних наслідків.

До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування Ліпримару або після збільшення його дози необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ, АЛТ та АСТ слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення АСТ або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Ліпримар® (див. розділ "Побічна дія").

Ліпримар® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Ліпримар® (див. розділ "Протипоказання").

Дія на скелетні м'язи

У пацієнтів, які отримували Ліпримар®, спостерігалася міалгія (див. розділ "Побічна дія"). Діагноз міопатії слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК (більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН). Терапію Ліпримаром слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або підозри на її розвиток. Ризик міопатії підвищувався при одночасному застосуванні лікарських засобів, що підвищують системну концентрацію аторвастатину (див. розділи "Лікарська взаємодія" та "Фармакокінетика"). Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3А4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3А4 – основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Застосовуючи Ліпримар® у поєднанні з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЛ/ВГС, летермовиром або нікотиновою кислотою в ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу), лікар повинен лікувати. Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів. У разі потреби комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів (див. розділ "Режим дозування"). Не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та фузидової кислоти, тому під час лікування фузидовою кислотою рекомендовано тимчасове скасування аторвастатину. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку важкої міопатії (див. розділ "Лікарська взаємодія").

До початку лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, що сприяють розвитку рабдоміолізу. Контроль активності КФК слід проводити у наступних випадках до початку терапії аторвастатином:

У таких ситуаціях слід оцінити співвідношення ризику/користування та здійснювати медичне спостереження за станом пацієнта.

У разі значного підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів вище за ВГН), не слід починати терапію аторвастатином.

При застосуванні Ліпримару, як і інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. Чинником ризику розвитку рабдоміолізу може бути попереднє порушення функції нирок. Таким пацієнтам слід забезпечити ретельніший контроль за станом скелетно-м'язової системи. При появі симптомів можливої міопатії або наявності факторів ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення, неконтрольовані судоми) або повністю скасувати.

Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.

Профілактика інсульту за допомогою активного зниження концентрації холестерину ( SPARCL )

У ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку, на початковому етапі, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг, була відзначена більш висока частота випадків розвитку геморагічного інсульту порівняно з пацієнтами, які отримують плацбо. Підвищений ризик особливо помітний у пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі на початку дослідження. У даної групи пацієнтів співвідношення користь/ризик при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг досить не визначено, тому перед початком терапії слід ретельно оцінити можливий ризик розвитку геморагічного інсульту у таких пацієнтів.

Після спеціального аналізу клінічного дослідження за участю 4731 пацієнтів без ІХС, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА) протягом попередніх 6 місяців, яким був призначений аторвастатин 80 мг на добу, виявили вищу частоту геморагічних інсультів у групі аторвастатину 80 мг. групою плацебо (55 у групі аторвастатину проти 33 у групі плацебо). Пацієнти з геморагічним інсультом на момент включення в дослідження мали більш високий ризик для повторного геморагічного інсульту (7 у групі аторвастатину проти 2 у групі плацебо). Однак у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг на добу, було менше інсультів будь-якого типу (265 проти 311) та менше серцево-судинних подій (123 проти 204).

Цукровий діабет

Деякі дані підтверджують, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), як клас, можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в плазмі крові, а в окремих пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету може розвинутись стан гіперглікемії, що потребує корекції як при цукровому діабеті. Тим не менш, цей ризик не перевищує користь від терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) з точки зору судинних ризиків, тому це не може бути причиною скасування терапії. Пацієнти, що належать до групи ризику (концентрація глюкози в крові натще від 5.6 до 6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищена концентрація тригліцеридів у плазмі крові, артеріальна гіпертензія), повинні перебувати під медичним контролем, включаючи контроль біохімічних параметрів крові відповідно до місцевих рекомендацій.

Інтерстиціальне захворювання легень

На тлі терапії деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), особливо на тлі тривалої терапії, спостерігалися поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Можуть спостерігатися задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо у пацієнта підозрюється інтерстиціальне захворювання легень, слід відмінити терапію аторвастатином.

Ендокринна функція

При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у т.ч. аторвастатину, відзначалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну (HbA1) та концентрації глюкози у плазмі крові натще. Тим не менш, ризик гіперглікемії нижчий, ніж рівень зниження ризику судинних ускладнень на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Даних про вплив препарату Ліпримар на здатність керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, немає. Однак, враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при виконанні перелічених видів діяльності.

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ, тому корекція дози препарату не потрібна.

Протипоказано застосування при активному захворюванні печінки або підвищенні активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки.

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам старше 70 років.

Протипоказаний у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років).

PFIZER Inc. (США)

POLISAN NTFF OOO (Росія)

PFIZER MANUFACTURING DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Ирландия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Есть еще похожий товар в рекомендуемом блоке, присмотритесь. Хотите приобрести Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин Медисорб таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Новостат капсулы 20 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 90 шт., Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 60 шт., Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 60 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 90 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт., Тулип таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 90 шт., Тулип таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 90 шт., Аторвастатин-Тева таблетки покрытые оболочкой 20 мг 30 шт., Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 100 шт., Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 100 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 90 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Тулип таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Тулип таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторис таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Липримар таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Липримар Липопрайм таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторвастатин-СЗ Аторвастатин-С3 таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Тулип таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Вазатор таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки 20 мг 30 шт. Биоком, Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 60 шт., Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 90 шт., Аторвастатин таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 90 шт., Новостат капсулы 10 мг 30 шт., Аторвастатин-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Вазатор таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Аторвастатин-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Аторвастатин-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Торвакард таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт..