Леркамен Дуо таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+10 мг 28 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат.

Лерканидипин - селективный блокатор кальциевых каналов, производное дигидропиридина. Ингибирует трансмембранный ток ионов кальция в клетки миокарда и гладкой мускулатуры сосудов. Механизм антигипертензивного действия обусловлен прямым релаксирующим действием на гладко-мышечные клетки сосудов, в результате этого снижается ОПСС. Несмотря на относительно короткий T1/2 из плазмы крови, лерканидипин оказывает длительное антигипертензивное действие вследствие высокого коэффициента мембранного распределения. Благодаря высокой сосудистой селективности, лерканилдипин не оказывает отрицательного инотропного эффекта.

Выраженное снижение АД с рефлекторной тахикардией возникает редко благодаря постепенному развитию вазодилатации при приеме лерканидипина.

Лерканидипин представляет собой рацемическую смесь (+)R и (-)S - энантиомеров. Антигипертензивное действие лерканидипина, как и других асимметричных производных 1,4-дигидропиридина, в основном, определяется S-энантиомером.

Эналаприл - ингибитор АПФ, подавляет образование ангиотензина II и устраняет его сосудосуживающее действие. Снижает АД, не вызывая увеличения ЧСС и минутного объема. Снижает ОПСС, уменьшает постнагрузку и преднагрузку на сердце. Снижает давление в правом предсердии и малом круге кровообращения. Не влияет на метаболизм глюкозы, липопротеинов, а также на функции половой системы.

таб., покр. плівковою оболонкою, 10 мг+10 мг: 7, 10, 14, 28, 30, 35, 42, 50 або 56 шт.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – ядро світло-жовтого кольору.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат – 102 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 20 мг, повідон К30 – 8 мг, натрію гідрокарбонат – 8 мг, магнію стеарат – 2 мг.

Склад оболонки: опадрай білий (02F29056) – 6 мг (гіпромелоза 5cP – 3.825 мг, титану діоксид (Е171) – 1.275 мг, тальк – 300 мкг, макрогол 6000 – 600 мкг).

7 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
28 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
30 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
35 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
42 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
50 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.
56 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10) - пачки картонні.

C09BB02 Еналаприл у комбінації з лерканідипіном

Антигіпертензивний препарат

еналаприлу малеат

лерканідипіну гідрохлорид

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ + БМКК)

Комбінований антигіпертензивний препарат.

Лерканідипін – селективний блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини міокарда та гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії обумовлений прямою релаксуючою дією на гладко-м'язові клітини судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Незважаючи на відносно короткий T1/2 з плазми, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності, лерканілдипін не має негативного інотропного ефекту.

Виражене зниження артеріального тиску з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну.

Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R та (-)S - енантіомерів. Антигіпертензивна дія лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, в основному визначається S-енантіомером.

Еналаприл – інгібітор АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II та усуває його судинозвужувальну дію. Знижує АТ, не викликаючи збільшення ЧСС та хвилинного обсягу. Знижує ОПСС, зменшує постнавантаження та переднавантаження на серце. Знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу. Не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, а також функції статевої системи.

Есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії еналаприлом або лерканідипіном).

Для вживання всередину. Разову дозу приймають 1 раз на добу.

Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості доза може бути збільшена до лерканідипіну 10 мг/еналаприл 20 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів похилого віку доза залежить від функції нирок.

Антигіпертензивна дія може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами, такими як: діуретики, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори та інші.

Еналаприл

Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) вищий у разі подвійної блокади РААС, тобто при одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену, порівняно із застосуванням препарату однієї із перелічених груп.

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію під дією діуретиків. Одночасне застосування еналаприлу та калійзберігаючих діуретиків (таких як: спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників калію, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) може призвести до гіперкалії.

Попередня терапія високими дозами діуретиків може призвести до зменшення ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії під час початку терапії еналаприлом. Надмірну антигіпертензивну дію можна зменшити шляхом відміни діуретика, збільшення споживання рідини або кухонної солі, а також за умови початку лікування еналаприлом із низькою дозою.

Одночасне застосування бета-адреноблокаторів, альфа-адреноблокаторів, гангліоблокуючих засобів, метилдопи, БМКК, нітрогліцерину або інших нітратів з еналаприлом може додатково знижувати артеріальний тиск.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію спостерігали минуще підвищення сироваткової концентрації літію та розвиток інтоксикації літієм. Застосування тіазидних діуретиків може призвести до додаткового підвищення сироваткової концентрації літію та ризику розвитку інтоксикації літієм при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ. Одночасне застосування еналаприлу з літієм не рекомендується. При необхідності застосування такої комбінації слід ретельно контролювати сироваткові концентрації літію.

Одночасне застосування деяких аналгетичних засобів, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів (нейролептиків) з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2) може послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення вмісту калію у сироватці крові, що може призвести до погіршення функції нирок, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Цей ефект оборотний. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з вже порушеною функцією нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з вираженою гіповолемією, у тому числі на фоні застосування діуретиків).

Епідеміологічні дослідження дають підстави припускати, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може призводити до посилення гіпоглікемічного ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найчастіше гіпоглікемія розвивається у перші тижні терапії у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Етанол посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Послаблює дію лікарських препаратів, що містять теофілін .

Алопуринол, цитостатики та імунодепресанти (в т.ч. метотрексат, циклофосфамід): одночасне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічної реакції, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшити ризик гіперкаліємії.

Антациди можуть зменшувати біодоступність інгібіторів АПФ.

При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. еналаприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат) , був описаний симптомокомплекс, що включає: гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, виражене зниження артеріального тиску.

Лерканідіпін

Лерканідипін можна одночасно застосовувати з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами АПФ .

При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами , тому може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту в цій комбінації.

Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3А4, тому інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин).

Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові.

Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами ізоферменту CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин) .

При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%.

Лерканідипін слід застосовувати з обережністю одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 , наприклад протисудомними засобами (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцином , оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії лерканідипіну. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску.

У пацієнтів, які постійно приймають дигоксин , при одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг не було відзначено фармакокінетичної взаємодії. Однак у здорових добровольців, які приймали дигоксин, відзначалося збільшення значення Cmax дигоксину в плазмі крові, в середньому, на 33% після прийому внутрішньо натще 20 мг лерканідипіну, при цьому AUC та нирковий кліренс дигоксину змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксину у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін.

Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При застосуванні високих доз циметидину можуть збільшуватися біодоступність лерканідипіну та його антигіпертензивна дія.

При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) та симвастатину (40 мг) значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56 %, а для його активного метаболіту (бета-гідроксикислоти) – на 28 %. При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії.

Не спостерігалося змін фармакокінетики варфарину при одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців.

При одночасному застосуванні з флуоксетином (інгібітором ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4) у пацієнтів похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну не виявлено.

Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні грейпфрутового соку та лерканідипіну.

Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.

Протипоказне застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (>1/10); часто від (> 1/100 до < 1/10); нечасто від (> 1/1000 до < 1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

Лерканідіпін + еналаприл

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитопенія, зниження гемоглобіну в сироватці крові.

З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість до одного з компонентів препарату, набряк Квінке.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпертригліцеридемія.

Порушення психіки: нечасто – тривога.

З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто: біль голови.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго, в т.ч. позиційне.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття «припливів» крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження АТ, судинний колапс, відчуття серцебиття та тахікардія, декомпенсація ХСН.

З боку дихальної системи: часто – кашель, глотково-гортанний біль; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота.

З боку травної системи: нечасто - абдомінальний біль, нудота, запор, диспепсія, глосит, підвищення активності АЛТ, ACT.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит, набряк губ, еритема, кропив'янка, висипання на шкірі.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія.

З сечовидільної системи: рідко - поллакіурія, поліурія, ніктурія.

З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція.

Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Еналаприл

З боку системи кровотворення: нечасто – анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідко – нейтропенія, зниження гемоглобіну та гематокриту у сироватці крові, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, лімфоаденопатія, аутоімунні захворювання.

З боку імунної системи: часто - реакції підвищеної чутливості/ангіоневротичний набряк (описаний ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки та/або гортані).

З боку ендокринної системи: нечасто – гіпоглікемія; частота невідома – синдром неадекватної секреції АДГ.

Порушення психіки: часто – депресія; нечасто - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – патологічні сновидіння, порушення сну.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль; нечасто – парестезія.

З боку органу зору: дуже часто – нечіткість зорового сприйняття.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – біль у грудній клітці, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія, інфаркт міокарда (можливо зумовлений різким падінням АТ у пацієнтів із групи високого ризику), виражене зниження АТ (в т.ч. ортостатична гіпотензія) , синкопе, інсульт (можливо зумовлений різким падінням артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику); нечасто - відчуття серцебиття, відчуття "припливів" крові до шкіри обличчя; рідко – синдром Рейно.

З боку дихальної системи: дуже часто – кашель; часто - задишка, глотково-гортанний біль; нечасто - ринорея, біль у горлі та захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – діарея, біль у животі, метеоризм, зміна смакового сприйняття; нечасто – ілеїт, кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у шлунку, виразка; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечника.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), включаючи печінковий некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; нечасто - підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; рідко – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка (пемфігус), еритродермія. Описаний симптомокомплекс, який може включати: лихоманку, міалгію/міозит, артралгію/артрит, серозит, васкуліт, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз та еозинофілію, позитивний тест на антинуклеарні антитіла. Можливі також шкірні висипання, реакції фотосенсибілізації або інші шкірні прояви.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми.

З боку сечовивідної системи : порушення функції нирок, протеїнурія, ниркова недостатність; рідко – олігурія.

З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія.

Загальні реакції: дуже часто – астенія; часто - підвищена стомлюваність; нечасто – нездужання.

Лабораторні та інструментальні дані: часто – гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; нечасто – підвищення концентрації сечовини у сироватці крові, гіпонатріємія; рідко – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у сироватці крові.

При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. еналаприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає: гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання і виражене зниження артеріального тиску.

Лерканідіпін

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.

Порушення психіки: рідко – сонливість.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, відчуття “припливу” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів, непритомність.

З боку травної системи: рідко – нудота, диспепсія, діарея, абдомінальний біль, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – шкірний висип.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія.

З боку сечовидільної системи: рідко – поліурія.

Загальні реакції: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність.

Є повідомлення про наступні дуже рідкісні побічні явища: інфаркт міокарда, гіперплазія ясен, оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ, виражене зниження артеріального тиску, поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання), біль у грудній клітці.

Обструкція виносить тракту лівого шлуночка, включаючи аортальний стеноз; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; перший місяць після перенесеного інфаркту міокарда (протягом 28 днів); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); одночасне застосування з циклоспорином, потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин), грейпфрутовим соком; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із попереднім застосуванням інгібіторів АПФ; наявність в анамнезі епізодів ангіоневротичного набряку (ідіопатичний, спадковий); одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв); вік до 18 років; підвищена індивідуальна чутливість до одного з компонентів комбінації, будь-яких інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину.

З обережністю

Реноваскулярна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стани зі зниженим ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системна , ІХС, пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет, ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв), печінкова недостатність легкого та помірного ступеня, застосування у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі, одночасне застосування з імунодепресантами, аллопурином , застосування у пацієнтів похилого віку, стан після трансплантації нирки, СССУ (без одночасного застосування штучного водія ритму), дисфункція лівого шлуночка, аортальний або мітральний стеноз, ГОКМП, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, ХСН, тяжка артеріальна гіпотензія ( менше 90 мм рт.ст.), однов ремінне проведення десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій), застосування у пацієнтів негроїдної раси, хірургічне втручання та загальна анестезія.

Не слід застосовувати у пацієнтів з кардіогенним шоком та гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок починати терапію слід особливо обережно.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні інгібіторами АПФ підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. На зниження функції нирок можуть вказувати лише незначні зміни сироваткової концентрації креатиніну. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з малих доз препарату Енап Л Комбі під ретельним наглядом лікаря. Необхідно обережно титрувати дозу та контролювати функцію нирок.

Застосування у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не рекомендується.

Антигіпертензивна дія лерканідипіну може посилитись у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У поодиноких випадках при лікуванні інгібіторами АПФ відзначається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та закінчується блискавичним некрозом гепатоцитів (іноді фатальним). Механізм розвитку цього синдрому не встановлено. Якщо розвивається жовтяниця та значно підвищується активність печінкових ферментів, слід негайно відмінити інгібітор АПФ та призначити адекватне лікування.

З дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини (у тому числі системним червоним вовчаком, склеродермією), які одночасно отримують імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також із поєднанням цих факторів, особливо при існуючому порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Якщо пацієнти все ж таки приймають препарати, що містять цю комбінацію, то рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.

У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, у поодиноких випадках розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для профілактики таких реакцій необхідно припинити прийом комбінованого лікарського засобу при проведенні процедур десенсибілізації.

У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНГ за допомогою декстрану сульфату, у поодиноких випадках розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Слід тимчасово замінити лікарськими засобами іншої групи.

Внаслідок підвищення ризику анафілактоїдних реакцій не слід застосовувати цю комбнацію у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилонітрилових мембран (AN69®), що зазнають аферезу ЛПНГ з декстрану сульфатом. При необхідності проведення гемодіалізу доцільно застосовувати діалізні мембрани іншого типу, або гіпотензивні препарати іншої групи.

У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ слід ретельно контролювати концентрацію глюкози крові.

Необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні інгібітору АПФ.

Ця комбінація, як і інші препарати, що містять інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи еналаприл, зареєстровані повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, голосових складок та/або гортані будь-коли після початку лікування. Навіть у разі наявності набряку лише мови, коли виникає лише утруднення ковтання без респіраторного дистресу - синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки застосування антигістамінних засобів та глюкокортикостероїдів може виявитися недостатнім.

Ангіоневротичний набряк гортані або язика може бути в окремих випадках летальним. Набряк язика, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо після операції на дихальних шляхах анамнезі.

Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота розвитку ангіоневротичного набряку є вищою, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування цієї комбінації.

При великих хірургічних втручаннях або проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати запровадженням плазмозамінників.

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. даною комбінацією. Факторами ризику гіперкаліємії є: ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренами, ), а також препаратів калію або замінників калію та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків і замінників, що містять калій, може призвести до значного збільшення сироваткового вмісту калію, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю під контролем вмісту калію у сироватці крові.

У період лікування слід уникати вживання алкоголю, т.к. можливе посилення антигіпертензивного ефекту.

При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках застосування блокаторів повільних кальцієвих каналів викликало зміни головної частини сперматозоїдів, що може призвести до порушення сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК вважають можливою причиною невдачі.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Слід пам'ятати можливість появи запаморочення, астенії, слабкості, підвищеної стомлюваності, у поодиноких випадках сонливості. Тому необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом і виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування і при підвищенні дози компонентів комбінації.

Доза для пацієнтів похилого віку залежить від функції нирок.

Протипоказано призначення дітям та підліткам віком до 18 років (відсутність даних про ефективність та безпеку).

RECORDATI IRELAND Ltd. (Ірландія)

RECORDATI INDUSTRIA CHIMICA E FARMACEUTICA SpA (Італія)

Страна производства (на момент написания) Италия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Леркамен Дуо таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+10 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Леркамен Дуо таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+10 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Леркамен Дуо таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+10 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Леркамен Дуо таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+20 мг 28 шт..