Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт Цена
-
Страна:Франция
-
Форма выпуска:раствор
-
Дозировка:50 мг/мл
Антиаритмический препарат. Амиодарон относится к классу III (класс ингибиторов реполяризации) и обладает уникальным механизмом антиаритмического действия, т.к. помимо свойств антиаритмиков класса III (блокада калиевых каналов) он обладает эффектами антиаритмиков класса I (блокада натриевых каналов), антиаритмиков класса IV (блокада кальциевых каналов) и неконкурентным бета-адреноблокирующим действием.
Кроме антиаритмического действия у препарата имеются антиангинальный, коронарорасширяющий, альфа- и бета-адреноблокирующий эффекты.
Антиаритмическое действие:
увеличение продолжительности 3 фазы потенциала действия кардиомиоцитов, в основном за счет блокирования ионного тока в калиевых каналах (эффект антиаритмиков класса III по классификации Вильямса);уменьшение автоматизма синусового узла, приводящее к уменьшению ЧСС;неконкурентная блокада α- и β-адренорецепторов;замедление синоатриальной, предсердной и AV-проводимости, более выраженным при тахикардии;отсутствие изменений проводимости желудочков;увеличение рефрактерных периодов и уменьшение возбудимости миокарда предсердий и желудочков, а также увеличение рефрактерного периода AV-узла;замедление проведения и увеличение продолжительности рефрактерного периода в дополнительных пучках AV-проведения.Другие эффекты:
снижение потребления кислорода миокардом за счет умеренного снижения ОПСС и ЧСС, а также уменьшения сократимости миокарда за счет бета-адреноблокирующего действия;увеличение коронарного кровотока за счет прямого воздействия на гладкую мускулатуру коронарных артерий;сохранение сердечного выброса, несмотря на некоторое уменьшение сократимости миокарда, за счет снижения давления в аорте и снижения ОПСС;влияние на обмен тиреоидных гормонов: ингибирование превращения Т3 в Т4 (блокада тироксин-5-дейодиназы) и блокирование захвата этих гормонов кардиоцитами и гепатоцитами, приводящее к ослаблению стимулирующего влияния тиреоидных гормонов на миокард;восстановление сердечной деятельности при остановке сердца, вызванной фибрилляцией желудочка, резистентной к дефибрилляции.При в/в введении препарата Кордарон® его активность достигает максимума через 15 мин и исчезает приблизительно через 4 ч после введения.
Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт инструкция на украинскомФорма випуску
розчин д/в/в введення 150 мг/3 мл: амп. 6 шт.
Опис
Розчин для внутрішньовенного введення прозорий, світло-жовтого кольору.
| 1 мл | 1 амп. | |
| аміодарону гідрохлорид | 50 мг | 150 мг |
Допоміжні речовини : бензиловий спирт – 60 мг, полісорбат 80 – 300 мг, вода д/і – до 3 мл.
3 мл - ампули безбарвного скла (тип I) з точкою розлому та двома маркувальними кільцями на верхній частині (6) - упаковки коміркові контурні пластикові (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
C01BD01 Amiodarone
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антиаритмічний препарат
Діюча речовина
аміодарону гідрохлорид
Фармако-терапевтична група
Антиаритмічний засіб
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Фармакологічна дія
Антиаритмічний препарат. Аміодарон відноситься до класу III (клас інгібіторів реполяризації) і має унікальний механізм антиаритмічної дії, т.к. крім властивостей антиаритміків класу III (блокада калієвих каналів) він має ефекти антиаритміків класу I (блокада натрієвих каналів), антиаритміків класу IV (блокада кальцієвих каналів) та неконкурентною бета-адреноблокуючою дією.
Крім антиаритмічної дії у препарату є антиангінальний, коронаророзширювальний, альфа- та бета-адреноблокуючий ефекти.
Антиаритмічна дія:
збільшення тривалості 3 фази потенціалу дії кардіоміоцитів, в основному за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах (ефект антиаритміків класу III за класифікацією Вільямса); зменшення автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення ЧСС; неконкурентна блокада α- та β-адренорецепторів; передсердної та AV-провідності, більш вираженим при тахікардії; відсутність змін провідності шлуночків; збільшення рефрактерних періодів та зменшення збудливості міокарда передсердь та шлуночків, а також збільшення рефрактерного періоду AV-вузла; уповільнення проведення та збільшення тривалості рефрактерного періоду у додаткових пучках.Інші ефекти:
зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження ОПСС і ЧСС, а також зменшення скоротливості міокарда за рахунок бета-адреноблокуючої дії; збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій; збереження серцевого викиду, попри зменшення зниження тиску в аорті та зниження ОПСС; вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібування перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних; зупинки серця, спричиненої фібриляцією шлуночка, резистентною до дефібриляції.При внутрішньовенному введенні препарату Кордарон його активність досягає максимуму через 15 хв і зникає приблизно через 4 години після введення.
Показання
Купірування нападів пароксизмальної тахікардії:
купірування нападів шлуночкової пароксизмальної тахікардії; купірування нападів надшлуночкової пароксизмальної тахікардії з високою частотою скорочень шлуночків, особливо на тлі синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта; купірування пароксизмальної та стійкої форми миготливої аритмії (фібриляції передсердь).Кардіореанімація при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції.
Спосіб застосування, курс та дозування
Кордарон® для внутрішньовенного введення призначений для застосування в тих випадках, коли потрібне швидке досягнення антиаритмічного ефекту, або якщо неможливе застосування препарату внутрішньо.
За винятком невідкладних клінічних ситуацій препарат слід застосовувати лише у стаціонарі у блоці інтенсивної терапії під постійним контролем ЕКГ та АТ.
При внутрішньовенному введенні препарат Кордарон не можна змішувати з іншими препаратами. Не слід вводити інші препарати в ту саму лінію інфузійної системи, що й препарат Кордарон. Застосовувати лише у розведеному вигляді. Для розведення препарату Кордарон слід використовувати лише 5% розчин декстрози (глюкози). У зв'язку з особливостями лікарської форми препарату не рекомендується використовувати концентрації інфузійного розчину менше одержуваних при розведенні 2 ампул у 500 мл 5% декстрози (глюкози).
Щоб уникнути реакцій у місці введення аміодарон повинен вводитися через центральний венозний катетер, за винятком випадків кардіореанімації при фібриляції шлуночків, резистентної до дефібриляції, коли, за відсутності центрального венозного доступу, для введення препарату можуть бути використані периферичні вени. ).
Тяжкі порушення серцевого ритму, у випадках, коли неможливий прийом препарату внутрішньо (за винятком випадків кардіореанімації при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції)
Внутрішньовенно-крапельне введення через центральний венозний катетер
Зазвичай доза навантаження становить 5 мг/кг маси тіла в 250 мл 5% розчину декстрози (глюкози) і вводиться по можливості з використанням електронної помпи протягом 20-120 хв. Внутрішньовенно-крапельне введення може повторюватися 2-3 рази протягом 24 годин. Швидкість введення препарату коригується залежно від клінічного ефекту. Терапевтична дія з'являється протягом перших хвилин введення та поступово зменшується після припинення інфузії, тому при необхідності продовження лікування ін'єкційним препаратом Кордарон® рекомендується переходити на постійне внутрішньовенно-крапельне введення препарату.
Підтримуючі дози: 10-20 мг/кг/24 години (зазвичай 600-800 мг, але можуть бути збільшені до 1200 мг протягом 24 годин) у 250 мл 5% розчину декстрози (глюкози) протягом декількох днів. З першого дня інфузії слід розпочинати поступовий перехід на прийом препарату Кордарон усередину (3 таб. по 200 мг на добу). Доза може бути збільшена до 4 або 5 таб. по 200 мг на добу.
Внутрішньовенно-струменеве введення
внутрішньовенно-струминне ведення зазвичай не рекомендується через гемодинамічний ризик (різке зниження артеріального тиску, колапс); переважним є інфузійне введення препарату, якщо це можливо.
Внутрішньовенно-струменеве введення має проводитися лише у невідкладних випадках при неефективності інших видів лікування і лише у відділенні інтенсивної терапії під постійним моніторингом ЕКГ, АТ.
Доза становить 5 мг/кг маси тіла. За винятком випадків кардіореанімації при фібриляції шлуночків, резистентної до дефібриляції, внутрішньовенно-струменеве введення аміодарону має проводитися протягом не менше 3 хв. Повторне введення аміодарону не повинно проводитися раніше ніж через 15 хв після першої ін'єкції, навіть якщо при першій ін'єкції вводився вміст лише однієї ампули (можливість розвитку незворотного колапсу).
Якщо є необхідність продовження введення аміодарону, він повинен вводитися у вигляді інфузії.
Кардіореанімація при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції
Внутрішньовенно-струменеве введення
Перша доза становить 300 мг (або 5 мг/кг препарату Кордарон®) після розведення в 20 мл 5% розчину декстрози (глюкози) та вводиться внутрішньовенно-струменево.
Якщо фібриляція не купується, то можливе додаткове внутрішньовенно-струменеве введення препарату Кордарон у дозі 150 мг (або 2.5 мг/кг).
Передозування
Інформації щодо передозування внутрішньовенного аміодарону немає. Є деяка інформація щодо гострого передозування аміодарону, прийнятого внутрішньо у таблетках. Описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует", порушення кровообігу та функції печінки, вираженого зниження артеріального тиску.
Лікування має бути симптоматичним (при брадикардії - застосування бета-адреностимуляторів або встановлення кардіостимулятора, при шлуночковій тахікардії типу "пірует" - внутрішньовенне введення солей магнію, що уріджує кардіостимуляція). Ні аміодарон, ні його метаболіти не видаляються під час гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.
Лікарська взаємодія
Препарати, здатні викликати двонаправлену шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT
Препарати, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует"
Комбінована терапія препаратами, які можуть спричинити шлуночкову тахікардію типу "пірует" протипоказана, т.к. збільшується ризик розвитку потенційно летальної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
антиаритмічні препарати: класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), соталол, беприділ; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як; вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дроперидол, галдол; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протим'ялярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадін.Препарати, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT
Спільний прийом аміодарону з препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, повинен ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливість зростання ризику шлуночкової тахікардії типу "пірует"), при застосуванні таких комбінацій необхідно пацієнтів. виявлення подовження інтервалу QT), вміст калію та магнію в крові.
У пацієнтів, які приймають аміодарон, слід уникати застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин.
Препарати, що зменшують частоту серцевих скорочень або викликають порушення автоматизму або провідності.
Комбінована терапія із цими препаратами не рекомендується.
Бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, що зменшують ЧСС (верапаміл, дилтіазем), можуть викликати порушення автоматизму (розвиток надмірної брадикардії) та провідності.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію
Нерекомендовані комбінації
зі проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть спричиняти гіпокаліємію, яка збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пріует". При поєднанні з аміодароном слід застосовувати проносні інші групи.Комбінації, що потребують обережності при застосуванні
з діуретиками, що викликають гіпокаліємію (в монотерапії або в комбінаціях з іншими препаратами); з системними кортикостероїдами (глюкокортикоїдами, мінералокортикоїдами), тетракозактидом;Необхідно запобігати розвитку гіпоглікемії, а у разі її виникнення відновлювати до нормального рівня вміст калію в крові, контролювати концентрацію електролітів у крові та ЕКГ (на предмет можливого подовження інтервалу QT), а у разі виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" не слід застосовувати антиаритмічні препарати (повинна бути розпочата шлуночкова кардіостимуляція; можливе внутрішньовенне введення солей магнію).
Препарати для інгаляційного наркозу
Повідомлялося про можливість розвитку наступних тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при отриманні наркозу: брадикардії (резистентної до введення атропіну), артеріальної гіпотензії, порушень провідності, зниження серцевого викиду.
Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи, іноді фатальних (гострий дихальний дистрес синдром дорослих), що розвивався безпосередньо після хірургічного втручання, виникнення якого пов'язують із високими концентраціями кисню.
Препарати, що уріджують серцевий ритм (клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, рівастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід), пілокарпін
Ризик розвитку надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти).
Вплив аміодарону на інші лікарські препарати
Аміодарон та/або його метаболіт дезетиламіодарон пригнічують ізоферменти CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-глікопротеїну і можуть збільшувати системну експозицію лікарських препаратів, які є їх субстратами. У зв'язку з тривалим Т1/2 аміодарону ця взаємодія може спостерігатися навіть за кілька місяців після припинення його прийому.
Лікарські препарати є субстратами P-gp
Аміодарон є інгібітором Pgp. Очікується, що його спільний прийом із препаратами, що є субстратами P-gp, призведе до збільшення системної експозиції останніх.
Серцеві глікозиди (препарати наперстянки)
Можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) та передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові та контролювати можливі клінічні та електрокардіографічні прояви дигіталісної інтоксикації. Може знадобитися зниження доз дигоксину.
Дабігатран
Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні аміодарону з дабігатраном через ризик виникнення кровотечі. Можлива корекція дози дабігатрану відповідно до вказівок у його інструкції із застосування.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP2C9
Аміодарон підвищує концентрацію у крові препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн за рахунок інгібування цитохрому Р450 2С9.
Варфарін
При комбінації варфарину з аміодароном можливе посилення ефектів непрямого антикоагулянту, що збільшує ризик кровотечі. Слід частіше контролювати протромбіновий час (MHO) та проводити корекцію доз антикоагулянту як під час лікування аміодароном, так і після припинення його прийому.
Фенітоїн
При поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів; необхідний клінічний моніторинг і, при перших ознаках передозування, зниження дози фенітоїну, бажано визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP2D6
Флекаїнід
Аміодарон підвищує плазмову концентрацію флекаїніду за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з чим потрібна корекція доз флекаїніду.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP3A4
При поєднанні аміодарону, інгібітору ізоферменту CYP3A4, з цими препаратами можливе підвищення їх плазмових концентрацій, що може призводити до збільшення їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів і може вимагати зниження їх доз. Нижче наведені такі препарати.
Циклоспорин
Поєднання циклоспорину з аміодароном може збільшити концентрації циклоспорину в плазмі, необхідна корекція дози.
Фентаніл
Комбінація з аміодароном може збільшити фармакодинамічні ефекти фентанілу та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) (симвастатин, аторвастатин та ловастатин)
Збільшення ризику м'язової токсичності статинів при одночасному застосуванні з аміодароном. Рекомендується застосування статинів, що не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4.
Інші препарати, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4: лідокаїн (ризик розвитку синусової брадикардії та неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафіл (ризик збільшення його побічних ефектів), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), тріра .
Лікарський препарат, що є субстратом ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 – декстрометорфан
Аміодарон пригнічує ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 і може теоретично підвищити плазмову концентрацію дектрометорфану.
Клопідогрів
Клопідогрел, що є неактивним тієнопіримідиновим препаратом, що метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу.
Вплив інших лікарських засобів на аміодарон
Інгібітори ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8 можуть мати потенціал інгібування метаболізму аміодарону та збільшення його концентрації у крові та, відповідно, його фармакодинамічних та побічних ефектів.
Рекомендовано уникати прийому інгібіторів CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських препаратів, таких як циметидин та інгібітори ВІЛ-протеази (в т.ч. індинавір)) під час терапії аміодароном. Інгібітори ВІЛ-протеази при одночасному застосуванні з аміодароном можуть збільшувати концентрацію аміодарону в крові.
Індуктори ізоферменту CYP3A4
ріфампіцин
Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати плазмові концентрації аміодарону та дезетиламіодарону.
Препарати звіробою продірявленого
Звіробій продірявлений є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з цим теоретично можливе зниження плазмової концентрації аміодарону та зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні).
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Доступна в даний час клінічна інформація недостатня для визначення можливості або неможливості виникнення вад розвитку у ембріона при застосуванні аміодарону в І триместрі вагітності.
Оскільки щитовидна залоза плода починає пов'язувати йод лише з 14-го тижня вагітності (аменореї), то не очікується впливу на неї аміодарону у разі його раннього застосування. Надлишок йоду при застосуванні препарату після цього періоду може призвести до появи лабораторних симптомів гіпотиреозу у новонародженого або навіть формування у нього клінічно значущого зоба.
Зважаючи на вплив препарату на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності, за винятком особливих випадків, коли очікувана користь перевищує ризики (при життєзагрозливих шлуночкових порушеннях ритму серця).
Період годування груддю
Аміодарон виділяється у грудне молоко у значних кількостях, тому він протипоказаний у період годування груддю (тому в цей період препарат слід відмінити або припинити грудне вигодовування).
Побічна дія
Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%); дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%); частота невідома (за наявними даними частоту визначити не можна).
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія (зазвичай помірне ушкодження ЧСС), зниження артеріального тиску, зазвичай помірне та минуще (випадки вираженої артеріальної гіпотензії або колапсу спостерігалися при передозуванні або надто швидкому введенні препарату); дуже рідко - аритмогенна дія (/є повідомлення про виникнення нових аритмій, в т.ч. шлуночкової тахікардії "пірует", або посилення існуючих, в деяких випадках - з подальшою зупинкою серця/, однак у аміодарону воно виражене менше, ніж у більшості антиаритмічних препаратів Ці ефекти спостерігаються в основному у випадках застосування препарату Кордарон разом з лікарськими засобами, що подовжують період реполяризації шлуночків серця /інтервал QTс/ або при порушеннях вмісту електролітів у крові. Кордарон®, тяжкістю кардіальної патології або є наслідком неефективності лікування), виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла, що вимагають припинення лікування аміодароном, особливо у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та/або пацієнтів похилого віку), припливи крові до шкіри ; невідома частота – шлуночкова тахікардія типу "пірует".
З боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз.
З боку дихальної системи: дуже рідко – кашель, задишка, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм та/або апное (у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою), гострий респіраторний дистрес-синдром (іноді з летальним наслідком).
З боку травної системи: дуже рідко – нудота.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - ізольоване підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові (зазвичай помірне, перевищення нормальних значень у 1.5-3 рази, знижується при зменшенні дози або навіть спонтанно), гостре ураження печінки (протягом 24 год). аміодарону) з підвищенням трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді з летальним результатом.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – відчуття жару, підвищене потовиділення; частота невідома – кропив'янка.
З боку нервової системи: дуже рідко – доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль.
З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок; невідомо - ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).
З боку кістково-м'язової системи: частота невідома - болі в поперековому та попереково-крижовому відділі хребта.
Місцеві реакції: часто - реакції у місці введення, такі як біль, еритема, набряк, некроз, екстравазація, інфільтрація, запалення, ущільнення, тромбофлебіт, флебіт, целюліт, інфекція, пігментація.
Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до йоду, аміодарону або допоміжних речовин препарату; СССУ (синусова брадикардія, синоатріальна блокада) за відсутності штучного водія ритму (кардіостимулятора) (небезпека "зупинки" синусового вузла); кардіостимулятора); порушення внутрішньошлуночкової провідності (дво- та трипучкові блокади) без постійного штучного водія ритму (кардіостимулятора). При таких порушеннях провідності застосування препарату Кордарон® внутрішньовенно можливе тільки у спеціалізованих відділеннях під прикриттям тимчасового водія ритму (кардіостимулятора); гіпокаліємія, гіпомагніємія; виражена артеріальна гіпотензія, колапс, кардіогенний шок; подовження інтервалу QT; поєднання з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи шлуночкову піруетну тахікардію: антиаритмічні препарати класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні засоби класу III (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат); соталол; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як беприділ; вінкамін; деякі нейролептики фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галопері; цизаприд; трициклічні антидепресанти; антибіотики групи макролідів (зокрема еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол, терфенадін; фторхінолони; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Внутрішньовенно-струменеве введення протипоказане у разі артеріальної гіпотонії, тяжкої дихальної недостатності, кардіоміопатії або серцевої недостатності (можливе обтяження цих станів).
Всі перераховані вище протипоказання не відносяться до застосування препарату Кордарон при проведенні кардіореанімації при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції.
З обережністю
При артеріальній гіпотензії, декомпенсованій або тяжкій (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) серцевої недостатності, тяжкій дихальній недостатності, печінковій недостатності, бронхіальній астмі, у пацієнтів похилого віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії), при AV-блокаді І ступеня.
особливі вказівки
За винятком невідкладних випадків, внутрішньовенне введення препарату Кордарон® повинно проводитися тільки в блоці інтенсивної терапії при постійному контролі ЕКГ (у зв'язку з можливістю розвитку брадикардії та аритмогенної дії) та АТ (у зв'язку з можливістю зниження АТ).
Слід пам'ятати, що навіть при повільному внутрішньовенно-струменевому введенні препарату Кордарон® можливий розвиток надмірного зниження артеріального тиску, циркуляторного колапсу.
Для того, щоб уникнути реакцій у місці введення ін'єкційну форму препарату Кордарон® рекомендується вводити через центральний венозний катетер. Тільки у разі кардіореанімації при зупинці серця, викликаної фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції, за відсутності центрального венозного доступу (відсутності встановленого центрального венозного катетера) ін'єкційну форму препарату Кордарон® можна вводити у велику периферичну вену.
При необхідності продовження лікування препаратом Кордарон після кардіореанімації, Кордарон слід вводити внутрішньовенно-краплинно через центральний венозний катетер під постійним контролем артеріального тиску та ЕКГ.
Кордарон не можна змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими лікарськими засобами. Не слід вводити інші препарати в ту саму лінію інфузійної системи, що й препарат Кордарон.
Хоча відзначалося виникнення аритмії або обтяження наявних порушень ритму, іноді фатальних, проаритмогенний ефект аміодарону є слабко вираженим, у порівнянні з більшістю антиаритмічних препаратів, і зазвичай проявляється в контексті факторів, що збільшують тривалість інтервалу QT, таких як взаємодія з іншими лікарськими препаратами та/або при порушення вмісту електролітів у крові. Незважаючи на здатність аміодарону збільшувати тривалість інтервалу QT, аміодарон показав низьку активність щодо провокування шлуночкової тахікардії типу "пірует".
У зв'язку з можливістю розвитку в дуже рідкісних випадках інтерстиціального пневмоніту після внутрішньовенного введення препарату Кордарон при появі після його внутрішньовенного введення вираженої задишки або сухого кашлю, як супроводжуються, так і не супроводжуються погіршенням загального стану (підвищеною стомлюваністю, підвищенням температури). потрібно провести рентгенографію грудної клітки і, за необхідності, відмінити препарат, т.к. Інтерстиціальний пневмоніт може призвести до розвитку легеневого фіброзу. Однак ці явища в основному, оборотні при ранній відміні аміодарону із застосуванням кортикостероїдів або без їх застосування. Клінічні прояви зазвичай зникають протягом 3-4 тижнів. Відновлення рентгенологічної картини та функції легень відбувається повільніше (кілька місяців).
Після штучної вентиляції легень (наприклад, при приведенні хірургічних втручань) у пацієнтів, яким вводився Кордарон®, відзначалися рідкісні випадки розвитку гострого респіраторного дистресу синдрому дорослих, іноді з летальним результатом (передбачається можливість взаємодії з високими дозами кисню). Тому рекомендується здійснювати суворий контроль за станом таких пацієнтів.
Протягом першої доби після початку застосування ін'єкційної форми препарату Кордарон може розвинутись тяжке гостре ураження печінки з розвитком печінкової недостатності іноді з летальним результатом. Рекомендується ретельний моніторинг функціональних печінкових тестів (визначення активності трансаміназ) перед початком прийому препарату Кордарон і регулярно під час лікування препаратом. Можуть виникнути гострі порушення функції печінки (включаючи гепатоцелюлярну або печінкову недостатність, іноді фатальні) і хронічне ураження печінки протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення аміодарону. Тому лікування аміодароном має бути припинено при підвищенні активності трансаміназ, що в 3 рази перевищує ВГН.
Перед хірургічним втручанням лікаря-анестезіолога слід повідомити про те, що пацієнт отримує Кордарон®. Лікування препаратом Кордарон може посилити гемодинамічний ризик, властивий місцевій або загальній анестезії. Особливо це відноситься до його брадикардитичного та гіпотензивного ефектів, зниження серцевого викиду та порушень провідності.
Не рекомендується одночасне застосування з бета-адреноблокаторами; зменшуючими ЧСС блокаторами повільних кальцієвих каналів (верапаміл та дилтіазем); проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть спричинити розвиток гіпокаліємії.
Порушення електролітного балансу, особливо гіпокаліємія: важливо брати до уваги ситуації, які можуть супроводжуватися гіпокаліємією, як схильні до проаритмічних явищ. Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування препарату Кордарон.
Перед початком лікування препаратом Кордарон® рекомендується провести реєстрацію ЕКГ, та визначити вміст калію у сироватці крові та по можливості визначення сироваткових концентрацій гормонів щитовидної залози (Т3, Т4 та ТТГ). Побічні ефекти зазвичай залежать від дози; тому слід бути обережним при визначенні мінімальної ефективної підтримуючої дози, щоб уникнути або знизити до мінімуму виникнення небажаних ефектів.
Аміодарон може викликати порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів з порушеннями функції щитовидної залози у власному чи сімейному анамнезі. Тому в разі переходу на прийом препарату Кордарон внутрішньо під час лікування та кілька місяців після закінчення лікування слід проводити ретельний клінічний та лабораторний контроль. При підозрі на дисфункцію щитовидної залози слід проводити визначення концентрації ТТГ у сироватці крові (за допомогою надчутливого аналізу на ТТГ).
У дітей безпека та ефективність аміодарону не вивчалася. В ампулах ін'єкційного препарату Кордарон міститься бензиловий спирт. Повідомлялося про розвиток у новонароджених різкої ядухи зі смертельним результатом після внутрішньовенного введення розчинів, що містять бензиловий спирт. Симптомами розвитку цього ускладнення є: гострий розвиток ядухи, зниження артеріального тиску, брадикардія та серцево-судинний колапс.
Аміодарон містить у своєму складі йод і тому може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози, проте його застосування не впливає на достовірність визначення вмісту Т3, Т4 та ТТГ у плазмі крові.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Виходячи з даних безпеки немає доказів того, що аміодарон порушує здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак як запобіжний засіб пацієнтам з пароксизмами тяжких порушень ритму в період лікування препаратом Кордарон® бажано утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції нирок
Незначне виведення препарату із сечею дозволяє призначати препарат при нирковій недостатності у середніх дозах. Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують при печінковій недостатності.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю слід застосовувати пацієнтам похилого віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії).
Застосування у дітей
Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)I45.6 Синдром передчасного збудження I47.1 Надшлуночкова тахікардія I47.2 Шлуночкова тахікардія I48 Фібриляція та тріпотіння передсердь I49.0 Фібриляція та тріпотіння шлуночків
Власник реєстраційного посвідчення
SANOFI-AVENTIS FRANCE (Франція)
Вироблено
SANOFI WINTHROP INDUSTRIE (Франція)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Tot у нас есть такой товар со схожим действием. Хотите приобрести Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Амиодарон концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 50 мг/мл 3 мл ампулы 10 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Кордарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон-Акри таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт..
