Ко-Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+12,5 мг 28 шт Цена
-
Страна:Швейцария
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:10 мг+160 мг
-
В упаковке:28 шт.
Ко-Эксфорж является комбинацией трех антигипертензивных компонентов с дополняющим друг друга механизмом контроля АД: амлодипина (производное дигидропиридина) - блокатора медленных кальциевых каналов, валсартана - антагониста рецепторов ангиотензина II (АТII) и гидрохлоротиазида - тиазидного диуретика. Комбинация этих компонентов приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом в отдельности.
Амлодипин
Амлодипин, входящий в состав препарата Ко-Эксфорж, ингибирует трансмембранное поступление ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым расслабляющим эффектом на гладкие мышцы сосудов, вызывающим уменьшение ОПСС и снижение АД.
Экспериментальные данные показывают, что амлодипин связывается как с дигидропиридиновыми, так и с недигидропиридиновыми рецепторами. Сокращение кардиомиоцитов и миоцитов стенок сосудов происходит благодаря попаданию в них ионов кальция через кальциевые каналы.
После приема в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией амлодипин вызывает расширение сосудов, приводящее к снижению АД (в положении больного "лежа" и "стоя"). Снижение АД не сопровождается существенным изменением ЧСС и активности катехоламинов при длительном применении.
Концентрации препарата в плазме крови коррелируют с терапевтическим ответом, как у молодых, так и у пожилых пациентов.
При артериальной гипертензии у пациентов с нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к уменьшению сопротивления почечных сосудов, увеличению скорости клубочковой фильтрации и эффективного почечного кровотока плазмы без изменения фильтрационной фракции и выраженности протеинурии.
Также как и при применении других блокаторов медленных кальциевых каналов, на фоне приема амлодипина у пациентов с нормальной функцией левого желудочка наблюдалось изменение гемодинамических показателей функции сердца в покое и при физической нагрузке: небольшое увеличение сердечного индекса, без значительного влияния на максимальную скорость нарастания давления в левом желудочке, на конечно-диастолическое давление и объем левого желудочка. Гемодинамические исследования у интактных животных и здоровых добровольцев показали, что снижение АД под влиянием амлодипина в диапазоне терапевтических доз не сопровождается отрицательным инотропным действием даже при одновременном применении с бета-адреноблокаторами.
Амлодипин не изменяет функцию синоатриального узла и не влияет на AV-проводимость у интактных животных и здоровых добровольцев. При применении амлодипина в комбинации с бета-адреноблокаторами у пациентов с артериальной гипертензией или со стенокардией снижение АД не сопровождается нежелательными изменениями электрокардиографических параметров.
Доказана клиническая эффективность амлодипина у пациентов со стабильной стенокардией, вазоспастической стенокардией и ангиографически подтвержденным поражением коронарных артерий.
В продолжительном плацебо-контролируемом исследовании (PRAISE-2) у больных с хронической сердечной недостаточностью (III и IV функционального класса по классификации NYHA) неишемической этиологии, при применении амлодипина отмечалось увеличение частоты развития отека легких, при отсутствии значимых различий по частоте развития ухудшения течения хронической сердечной недостаточности по сравнению с плацебо.
Риск инфаркта миокарда или увеличения тяжести течения стенокардии: редко в начале терапии блокаторами медленных кальциевых каналов или при увеличении их дозы (особенно у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией, тяжелым обструктивным заболеванием коронарных артерий), возникало увеличение частоты, длительности и тяжести приступов стенокардии или развивался острый инфаркт миокарда. Аритмия (включая желудочковую тахикардию и фибрилляцию предсердий) также была отмечена при применении блокаторов медленных кальциевых каналов. Эти нежелательные явления было невозможно дифференцировать от естественного течения заболеваний.
Валсартан
Валсартан - активный и специфический антагонист рецепторов ангиотензина II, предназначенный для приема внутрь. Он действует избирательно на рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Увеличение плазменной концентрации несвязанного ангиотензина II вследствие блокады AT1-рецепторов под влиянием валсартана может стимулировать незаблокированные AT2-рецепторы, которые противодействуют эффектам стимуляции AT1-рецепторов. Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа AT2.
Валсартан не ингибирует АПФ, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и вызывает разрушение брадикинина. Т.к. при применении антагонистов ангиотензина II не происходит ингибирование АПФ и накопление брадикинина или субстанции Р, развитие сухого кашля маловероятно.
В сравнительных клинических исследованиях валсартана с ингибитором АПФ частота развития сухого кашля была достоверно ниже (р<0.05) у больных, получавших валсартан (у 2.6% пациентов, получавших валсартан, и у 7.9% - получавших ингибитор АПФ). В клиническом исследовании, включавшем больных, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении валсартаном это осложнение было отмечено в 19.5% случаев, при лечении тиазидным диуретиком - в 19.0% случаев. В то же время, в группе больных, получавших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдался в 68.5% случаев (р<0.05). Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие важное значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
При лечении валсартаном больных с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.
Антигипертензивный эффект проявляется в течение 2 ч у большинства больных после однократного приема валсартана внутрь. Максимальное снижение АД развивается через 4-6 ч. После приема валсартана длительность антигипертензивного эффекта сохраняется более 24 ч. При повторном применении максимальное снижение АД вне зависимости от принятой дозы обычно достигается в пределах 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Резкое прекращение приема валсартана не сопровождается резким повышением АД или другими нежелательными клиническими последствиями. Применение валсартана у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (II-IV функционального класса по классификации NYHA) приводит к значительному снижению числа госпитализаций по поводу сердечно-сосудистых заболеваний (что особенно выражено у больных, не получающих ингибиторы АПФ или бета-адреноблокаторы). При приеме валсартана у пациентов с левожелудочковой недостаточностью (со стабильными показателями гемодинамики) или с нарушением функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда отмечается снижение сердечно-сосудистой смертности.
Гидрохлоротиазид
Точкой приложения действия тиазидных диуретиков являются дистальные извитые почечные канальцы. При воздействии тиазидных диуретиков на высокочувствительные рецепторы дистальных канальцев коркового слоя почек происходит подавление реабсорбции ионов натрия (Na+) и хлора (Сl-). Подавление ко-транспортной системы Na+ и Сl-, по-видимому, происходит за счет конкуренции за участки связывания ионов Сl- в данной системе. В результате этого выведение ионов натрия и хлора увеличивается примерно в равной степени. В результате диуретического действия наблюдается уменьшение ОЦК, вследствие чего повышается активность ренина, секреция альдостерона, выведение почками калия и, следовательно, снижение содержания калия в сыворотке крови.
Ко-Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+12,5 мг 28 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 5 мг+160 мг+12.5 мг: 7, 14, 28, 56, 98, 126 або 196 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 10 мг+160 мг+12.5 мг: 7, 14, 28, 56, 98, 126 або 196 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору, довгасті, двоопуклі, зі скошеними краями, з тисненням "NVR" на одному боці і "VDL" - на іншій.
| 1 таб. | |
| амлодипіну безілат | 13.87 мг, |
| що відповідає змісту амлодипіну | 10 мг |
| валсартан | 160 мг |
| гідрохлортіазид | 12.5 мг |
Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: Premix біла (гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк), Premix жовта (гіпромелоза, барвник заліза оксид жовтий (E172), макрогол, тальк), Premix червона (гіпромелоза, барвник заліза оксид2) , макрогол, тальк).
7 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
7 шт. - блістери (18) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (7) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (14) - пачки картонні.
Коди АТХ
C09DX01 Валсартан, амлодипін та гідрохлортіазид
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антигіпертензивний препарат
Діюча речовина
гідрохлортіазид
валсартан
амлодипін
Фармако-терапевтична група
Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + БМКК)
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 18 місяців.
Фармакологічна дія
Ко-Ексфорж є комбінацією трьох антигіпертензивних компонентів з механізмом контролю АТ, що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) - блокатора повільних кальцієвих каналів, валсартану - антагоніста рецепторів ангіотензину II (АТII) і гідрохлортіазиду - тіазидного. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо.
Амлодипін
Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Ексфорж, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення ОПСС та зниження артеріального тиску.
Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується як з дигідропіридиновими, так і недигідропіридиновими рецепторами. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки попаданню в них іонів кальцію через кальцієві канали.
Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною ЧСС та активністю катехоламінів при тривалому застосуванні.
Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю, як у молодих, так і у літніх пацієнтів.
При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії.
Також як і при застосуванні інших блокаторів повільних кальцієвих каналів, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу, без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у лівому шлуночку, на кінцево-діастолічний тиск та об'єм лівого шлуночка. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами.
Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла і не впливає на AV-провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів.
Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій.
У тривалому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у хворих з хронічною серцевою недостатністю (III і IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічної етіології, при застосуванні амлодипіну відзначалося збільшення частоти розвитку набряку легенів, за відсутності значних відмінностей по частоті розвитку погіршення. серцевої недостатності порівняно із плацебо.
Ризик інфаркту міокарда або збільшення тяжкості перебігу стенокардії: рідко на початку терапії блокаторами повільних кальцієвих каналів або при збільшенні їх дози (особливо у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, тяжким обструктивним захворюванням коронарних артерій); інфаркт міокарда. Аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) також була відзначена при застосуванні блокаторів повільних кальцієвих каналів. Ці небажані явища неможливо диференціювати від природного перебігу захворювань.
Валсартан
Валсартан – активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.
Валсартан не інгібує АПФ, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Т.к. при застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний.
У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р<0.05) у хворих, які отримували валсартан (у 2.6% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7.9% - отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало хворих, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19.5% випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19.0% випадків. У той же час, у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68.5% випадків (р<0.05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи.
При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС.
Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості хворих після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається більше 24 годин. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у хворих, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.
Гідрохлоротіазид
Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na+) та хлору (Сl-). Придушення ко-транспортної системи Na+ і Сl-, очевидно, відбувається з допомогою конкуренції за ділянки зв'язування іонів Сl- у цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення ОЦК, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.
Показання
артеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат слід приймати внутрішньо (бажано вранці), запиваючи невеликою кількістю води незалежно від їди.
Для зручності пацієнти, які отримують терапію амлодипіном, валсартаном і гідрохлортіазидом в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Ексфорж, що містить ті ж дози активних компонентів, а також при недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+гідрохлоротіаді +валсартан і амлодипін+гідрохлоротіазид), хворі можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Ексфорж у відповідних дозах.
У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Ексфорж, для досягнення подібного зниження артеріального тиску пацієнтам може бути призначений препарат Ко-Ексфорж, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект.
Добові дози препарату Ко-Ексфорж, що рекомендуються, становлять:
5 мг+160 мг+12.5 мг (1 таб., що містить амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у дозах 5 мг+160 мг+12.5 мг); 10 мг+160 мг+12.5 мг (1 таб., що містить амлодипін+валсартан+гідрохлоротіазид у дозах 10 мг+160 мг+12.5 мг); 10 мг+320 мг+25 мг (2 таб., що містять амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у дозах 5 мг+160 мг+12.5 мг).Максимальний антигіпертензивний ефект відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза препарату становить 10 мг+320 мг+25 мг/добу.
У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно.
Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Ексфорж у дітей та підлітків (молодше 18 років) поки не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у даної категорії пацієнтів.
У хворих з легкими та помірними порушеннями функції нирок (КК понад 30 мл/хв) та печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекції дози препарату не потрібно.
Передозування
Дані про випадки передозування препарату нині відсутні.
При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення.
Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем.
Основними клінічними проявами передозування гідрохлортіазиду є симптоми, пов'язані із втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та дегідратацією внаслідок стимуляції діурезу. Найчастіші симптоми передозування – нудота та сонливість. Гіпокаліємія може супроводжуватись м'язовими спазмами. При супутньому застосуванні серцевих глікозидів (або інших антиаритмічних препаратів) гіпокаліємія може посилювати аритмію серця.
Лікування: при випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат був прийнятий нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або через 2 години після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід укласти з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підвищення артеріального тиску, підтримці діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. Внутрішнє введення розчинів солей кальцію може бути ефективним для усунення блокади кальцієвих каналів. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне. Гідрохлортіазид може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.
Лікарська взаємодія
Амлодипін
При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сіддидіф, , НПЗП, антибіотиками та гіпоглікемічними препаратами для прийому внутрішньо.
Інгібітори ізоферменту CYP3A4. При застосуванні амлодипіну разом з дилтіаземом у літніх пацієнтів відзначається уповільнення метаболізму амлодипіну, ймовірно за рахунок інгібування ізоферменту CYP3A4, що призводить до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі крові приблизно на 50% та підвищення його системної експозиції. При застосуванні амлодипіну разом з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе виражене підвищення системної експозиції амлодипіну.
Індуктори ізоферменту CYP3A4. Оскільки застосування амлодипіну разом з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, грейпфрутовий сік, рослинні препарати, що містять звіробій продирявленний). CYP3A4 слід контролювати його вміст у плазмі крові.
Валсартан
Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.
При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності і проводити регулярний контроль вмісту капію в крові.
При застосуванні валсартану разом із НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану.
Гідрохлоротіазид
Літій. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію та його токсичної дії. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію рекомендується контроль концентрації літію у плазмі крові.
Міорелаксанти периферичної дії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію міорелаксантів периферичної дії.
НПЗП. Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Ексфорж при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності.
Лікарські засоби, які можуть спричинити підвищення вмісту калію у плазмі крові. Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному призначенні інших діуретиків, кортикостероїдів, АКТГ, амфотерицину В, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Ко-Ексфорж з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин).
Серцеві глікозиди. Тіазидні діуретики можуть спричинити такі небажані ефекти як гіпокаліємія або гіпомагніємія; дані стану підвищують ризик розвитку аритмії при одночасному застосуванні серцевих глікозидів.
Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому та інсулін. При застосуванні препарату у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Оскільки при застосуванні гідрохлортіазиду разом з метформіном можливий розвиток молочнокислого ацидозу (внаслідок порушення функції на фоні терапії гідрохлортіазидом), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Ексфорж у пацієнтів, які отримують лікування метформіном.
Антихолінергічні засоби. Можливе підвищення біодоступності тіазидного діуретика при одночасному застосуванні м-холіноблокаторів (наприклад, атропін, біпериден), що, мабуть, пов'язане зі зниженням моторики шлунково-кишкового тракту та уповільненням швидкості спорожнення шлунка.
Метилдоп. Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному призначенні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Колестирамін зменшує всмоктування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид.
Вітамін D та солі кальцію. При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з вітаміном D або солями кальцію, можливе підвищення вмісту кальцію в сироватці крові.
Циклоспорин. Одночасне призначення циклоспорину може підвищити ризик розвитку гіперурикемії та появи симптомів, що нагадують загострення подагри.
Карбамазепін. У пацієнтів, які приймають гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, можливий розвиток гіпонатріємії. Оскільки у хворих, які отримують одночасно терапію гідрохлортіазидом та карбамазепіном, можливий розвиток гіпонатріємії, при призначенні препарату Ко-Ексфорж разом з карбамазепіном слід проводити відповідний контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Інші види взаємодії. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до збільшення частоти розвитку реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу; збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину; посилення гіперглікемічної дії діазоксиду; зменшення виведення нирками цитотоксичних засобів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) та потенціювання їх мієлосупресивної дії.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнток. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Ко-ексфорж, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які планують вагітність.
Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність діагностована в період лікування препаратом Ко-Ексфорж, препарат слід відмінити якнайшвидше.
Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану з грудним молоком. Гідрохлортіазид екскретується у грудне молоко. Ко-ексфорж не слід застосовувати в період грудного вигодовування.
Побічна дія
Нижче представлені всі небажані явища, що відзначалися при одночасному застосуванні амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду (препарат Ко-Ексфорж), а також на тлі монотерапії амлодипіном, валсартаном та гідрохлортіазидом.
Ко-Ексфорж (амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид)
Безпека препарату Ко-ексфорж була оцінена більш ніж у 2200 пацієнтів. При застосуванні препарату Ко-ексфорж небажані явища були переважно мало або помірно вираженими. Припинення лікування через розвиток небажаних явищ вимагалося в окремих випадках. Найчастіше прийом препарату було припинено через розвиток запаморочення та виражене зниження АТ (0.7%).
При застосуванні препарату Ко-Ексфорж не було виявлено нових небажаних явищ у порівнянні з подвійною комбінованою терапією та монотерапією окремими компонентами.
Як і при короткостроковому прийомі, хороша переносимість препарату Ко-ексфорж спостерігалася при його тривалому застосуванні (протягом року).
Частота небажаних явищ була пов'язана з статтю, віком чи расовою приналежністю.
При застосуванні препарату Ко-ексфорж зміни лабораторних показників були мінімальними і не відрізнялися від таких на тлі монотерапії окремими компонентами. При одночасному прийомі гідрохлортіазиду разом із валсартаном (потрійна комбінована терапія) відзначається зниження гіпокаліємічної дії гідрохлортіазиду.
Найчастішими небажаними явищами (частота більше 2%), що відзначалися у клінічних дослідженнях (незалежно від виявлення зв'язку із застосуванням препарату Ко-Ексфорж), були запаморочення (7.7%), периферичні набряки (4.5%), головний біль (4.3%), диспепсія (2.2%), підвищена стомлюваність (2.2%), спазм м'язів (2.2%), біль у спині (2.1%), назофарингіт (2.1%), нудота (2.1%).
Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
З боку обміну речовин: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто - безсоння/порушення сну, порушення координації, постуральне запаморочення та запаморочення, зумовлене фізичним навантаженням, смакові порушення, загальмованість, парестезія, невропатія, в т.ч. периферична, сонливість, непритомність.
З боку органів чуття: нечасто – зорові порушення, вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – тахікардія, ортостатична гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка, подразнення у горлі.
З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, неприємний запах з рота, діарея, сухість у роті, нудота, блювання.
Дерматологічні реакції: нечасто – підвищене потовиділення, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – біль у спині, набряки у ділянці суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, міалгія, біль у кінцівках.
З боку сечовидільної системи: часто – півлакіурія; нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, гостра ниркова недостатність.
З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція.
З боку організму в цілому: часто – периферичні набряки, підвищена стомлюваність; нечасто – абазія, порушення ходи, астенія, загальна слабкість, біль у ділянці грудної клітки.
З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення вмісту азоту сечовини у плазмі крові, гіперурикемія, підвищення маси тіла.
Амлодипін
Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.
З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто - безсоння/порушення сну, лабільність настрою, парестезії, непритомність, тремор; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія, невропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення.
З боку органів чуття: нечасто – зорові порушення, шум у вухах, смакові порушення.
З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття сильного серцебиття, припливи крові до обличчя; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь).
З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель.
З боку травної системи: часто – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, нудота; нечасто – зміна частоти дефекацій, діарея, сухість у роті, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
Дерматологічні реакції: нечасто – алопеція, підвищене потовиділення, свербіж, висип, у т.ч. екзантема, пурпура, зміна кольору шкіри; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, біль у спині, спазми м'язів, міалгія.
З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіюрія.
З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія.
З боку організму в цілому: часто – підвищена стомлюваність, набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, загальна слабкість, біль у ділянці грудної клітки, біль різної локалізації.
З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення чи зниження маси тіла.
Валсартан
Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); рідко (≥ 1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
З боку системи кровотворення: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості.
З боку органу слуху: нечасто – вертиго.
З боку серцево-судинної системи: частота невідома – васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель.
З боку травної системи: нечасто – абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові.
Алергічні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання.
З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – міалгія.
З боку сечовидільної системи: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
З боку організму в цілому: нечасто – підвищена стомлюваність.
З боку лабораторних показників: частота невідома – підвищення вмісту калію у плазмі крові.
У клінічних дослідженнях при застосуванні валсартану в монотерапії були відзначені такі небажані явища (незалежно від їх причинного зв'язку з препаратом, що вивчається): вірусні інфекції, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, риніт, нейтропенія, безсоння.
У поодиноких випадках застосування валсартану може супроводжуватися зниженням гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих дослідженнях у 0.8% та у 0.4% хворих, які отримували валсартан, було відзначено суттєве зниження (більше 20%) гематокриту та гемоглобіну відповідно. Для порівняння - у хворих, які отримували плацебо, зниження як гематокриту, так і гемоглобіну відзначено в 0.1% випадків.
Нейтропенія була виявлена у 1.9% хворих, які отримували валсартан, та у 1.6% хворих, які отримували інгібітор АПФ.
У контрольованих дослідженнях у 3.9% та у 16.6% хворих із хронічною серцевою недостатністю, які отримували валсартан, було відзначено підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини крові більш ніж на 50% відповідно. Для порівняння - у хворих, які отримували плацебо, підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини спостерігалося у 0.9% та 6.3% випадків.
Подвоєння концентрації сироваткового креатиніну було виявлено у 4.2% пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда, які отримували валсартан і у 3.4% отримували каптоприл.
У контрольованих дослідженнях у 10% пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю відзначалося підвищення вмісту калію сироватки крові більш ніж на 20%. Для порівняння, у хворих, які отримували плацебо, підвищення вмісту калію спостерігалося у 5.1% випадків.
Гідрохлоротіазид
Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.
З боку обміну речовин: часто – гіпокаліємія; нечасто – гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія; дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз.
З боку нервової системи: рідко – безсоння/порушення сну, депресія, запаморочення, біль голови, загальмованість.
З боку органу зору: нечасто – зорові порушення.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь).
З боку дихальної системи: дуже рідко – респіраторний дистрес-синдром, набряк легень та пневмоніт.
З боку травної системи: нечасто – зниження апетиту, нудота, блювання; рідко – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
Дерматологічні реакції: нечасто – висип, кропив'янка; рідко – підвищена фотосенсибілізація, пурпура; дуже рідко - некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку.
З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
З боку статевої системи: нечасто – еректильна дисфункція.
З боку лабораторних показників: часто – гіперліпідемія; рідко – глюкозурія.
Протипоказання до застосування
виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз і холестаз; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі; .ст.), колапс, кардіогенний шок; клінічно значущий стеноз аорти; рефрактерні до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами; спадковий ангіоневротичний набряк, або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапии; планування вагітності; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Слід бути обережним при призначенні препарату хворим з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК, при порушеннях водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію, гіперкаліємію) або пацієнтам з мітральним , з легкими та помірними порушеннями функції печінки, особливо на тлі обструкції жовчовивідних шляхів (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), з цукровим діабетом, із системним червоним вовчаком.
Безпека застосування препарату у хворих після нещодавно перенесеної ниркової трансплантації, а також у пацієнтів із серцевою недостатністю або ІХС не встановлена.
особливі вказівки
Порушення функції нирок
При застосуванні препарату Ко-Ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту креатиніну та калію у плазмі крові.
Скасування бета-адреноблокаторів
При необхідності відміни бета-адреноблокаторів перед початком терапії препаратом Ко-Ексфорж, дозу бета-адреноблокаторів слід поступово зменшувати. Оскільки до складу препарату Ко-Ексфорж не входить бета-адреноблокатор, застосування препарату не запобігає розвитку синдрому "скасування", що виникає при різкому припиненні терапії бета-адреноблокаторами.
Виражене зниження АТ
У контрольованих дослідженнях при застосуванні препарату Ко-Ексфорж у максимальній добовій дозі (10 мг+320 мг+25 мг) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ та ІІІ ступеня у 1.7% випадків спостерігалося виражене зниження АТ, включаючи ортостатичну гіпотензію (порівняно 1.8%, 0.4% та 0.2% на тлі комбінованої терапії валсартан+гідрохлортіазид у дозі 320 мг+25 мг, амлодипін+валсартан у дозі 10 мг+320 мг та амлодипін+гідрохлортіазид у дозі 10 мг+25 мг відповідно). У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти з піднятими ногами, за необхідності провести внутрішньовенну інфузію 0.9% розчину натрію хлориду. Після стабілізації артеріального тиску лікування препаратом Ко-Ексфорж може бути продовжено.
Гіпонатріємія та/або зниження ОЦК
У хворих з активованою РААС (наприклад, при дефіциті ОЦК та/або гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), при прийомі антагоністів ангіотензинових рецепторів, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Перед початком лікування препаратом Ко-Ексфорж слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або ОЦК або розпочинати терапію під ретельним медичним наглядом. При застосуванні препарату Ко-ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові.
Зміна концентрації калію у плазмі крові
У контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін+валсартан+гідрохлортіазид у максимальній добовій дозі 10 мг+320 мг+25 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ступенем артеріальної гіпертензії частота розвитку гіпокаліємії (вміст калію в плазмі крові менше 3.5 ммоль/л). порівняно з 24.5%, 6.6% та 2.7% на тлі комбінованої терапії амлодипін+гідрохлортіазид у дозі 10 мг+25 мг, валсартан+гідрохлортіазид у дозі 320 мг+25 мг та амлодипін+валсартан у дозі 10 мг+32. Частота відміни терапії внаслідок розвитку гіпокаліємії становила 0.2% (один пацієнт) у групах препарату Ко-Ексфорж та амлодипін+гідрохлортіазид. У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ко-Ексфорж, гіперкаліємія (вміст калію в плазмі крові більше 5.7 ммоль/л) відзначалася у 0.4% випадків (порівняно з 0.2-0.7% на фоні застосування подвійних комбінацій). При застосуванні препарату Ко-Ексфорж у контрольованому дослідженні взаємопротилежні ефекти валсартану в дозі 320 мг на добу та гідрохлортіазид у дозі 25 мг на добу на вміст калію у сироватці крові практично врівноважували один одного у багатьох пацієнтів. В інших випадках у пацієнтів відзначалася або гіпо-, або гіперкаліємія. При застосуванні препарату Ко-ексфорж необхідно проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові.
Системна червона вовчанка
При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку.
Інші метаболічні порушення
Тіазидні діуретики можуть порушувати толерантність до глюкози та підвищувати плазмові концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти.
При застосуванні тіазидних діуретиків можливе зниження виведення кальцію, що призводить до розвитку помірної гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії препаратом Ко-Ексфорж може свідчити про прихований гіперпаратиреоз.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Деякі побічні ефекти препарату, зокрема. запаморочення або зорові порушення можуть негативно впливати на здатність керувати автотранспортом і виконувати потенційно небезпечні види діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції нирок
У хворих з легкими та помірними порушеннями функції нирок (КК понад 30 мл/хв) корекції дози препарату не потрібно. Протипоказання: виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), анурія.
Застосування при порушеннях функції печінки
У хворих з легкими та помірними порушеннями функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекції дози препарату не потрібно.
Протипоказання: виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно.
Застосування у дітей
Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Ексфорж у дітей та підлітків (молодше 18 років) поки не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у даної категорії пацієнтів.
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
NOVARTIS PHARMA AG (Швейцарія)
Вироблено
NOVARTIS FARMACEUTICA SA (Іспанія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Швейцария.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ко-Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+12,5 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ко-Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+12,5 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Ко-Эксфорж таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+160 мг+12,5 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!