Кадуэт таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+10 мг 30 шт Цена

Комбинированный препарат, применяемый для лечения сочетанных сердечно-сосудистых заболеваний (артериальной гипертензии/стенокардии и дислипидемии).

Механизм действия

Амлодипин - производное дигидропиридина, блокатор медленных кальциевых каналов (БМКК), аторвастатин - гиполипидемическое средство, ингибитор 3-гидрокси-3-метилглутарилкоэнзима А (ГМГ-КоА-редуктазы). Амлодипин ингибирует ток кальция через мембраны в гладкомышечные клетки и кардиомиоциты. Аторвастатин селективно и конкурентно ингибирует ГМГ-КоА-редуктазу, которая катализирует превращение ГМГ-КоА в мевалоновую кислоту - предшественник стероидов, включая холестерин. По влиянию на систолическое артериальное давление (САД), диастолическое артериальное давление (ДАД) и концентрацию липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) препарат Кадуэт® существенно не отличается от монотерапии амлодипином и аторвастатином.

Фармакодинамика амлодипина

Амлодипин блокирует поступление ионов кальция через мембраны в гладкомышечные клетки миокарда и сосудов. Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим влиянием на гладкие мышцы сосудов. Точный механизм действия амлодипина при стенокардии окончательно не установлен, однако известно два пути уменьшения ишемии миокарда под действием амлодипина:

У пациентов с артериальной гипертензией разовая суточная доза амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч как в положении лежа, так и стоя. При физиологическом уровне рН амлодипин представлен в виде ионизированного соединения, которое характеризуется постепенным взаимодействием с рецепторами кальциевых каналов, в связи с чем отмечается постепенное наступление эффекта. Благодаря медленному началу действия амлодипин не вызывает острую артериальную гипотензию.

У пациентов со стенокардией применение амлодипина 1 раз/сут увеличивает время выполнения физической нагрузки, предотвращает развитие приступа стенокардии и депрессии сегмента SТ (на 1 мм), снижает частоту приступов стенокардии, позволяет сократить количество потребления таблеток нитроглицерина.

Амлодипин не оказывает неблагоприятного влияния на обмен веществ и липиды плазмы крови и может применяться у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Было отмечено, что амлодипин предупреждает прогрессирующее утолщение интимы-медии сонных артерий. У пациентов, получающих амлодипин, отмечается значительное снижение суммарной смертности от сердечно-сосудистых событий, инфаркта миокарда (ИМ), инсульта, прогрессирования хронической сердечной недостаточности (ХСН), нестабильной стенокардии. Также снижается частота проведения чрескожной транслюминальной коронарной ангиопластики (ЧТКА) и аортокоронарного шунтирования. Снижается частота госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии.

Фармакодинамика аторвастатина

Аторвастатин снижает концентрацию холестерина и липопротеинов в плазме крови за счет угнетения ГМГ-КоА-редуктазы и синтеза холестерина в печени и увеличения числа печеночных рецепторов ЛПНП на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП.

Аторвастатин и некоторые его метаболиты являются фармакологически активными у человека. Первичным местом действия аторвастатина служит печень, где осуществляются синтез холестерина и клиренс ЛПНП. Степень снижения концентрации ЛПНП коррелирует с дозой препарата в большей степени, чем с его системной концентрацией. Дозу подбирают с учетом ответа на лечение (см. раздел "Режим дозирования").

У пациентов с гомозиготной и гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной дислипидемией и гиперхолестеринемией (включая пациентов с сахарным диабетом 2 типа) аторвастатин в дозах 10-80 мг снижает концентрации общего холестерина (Хс), Хс-ЛПНП и аполипопротеина В (апо-В), а также липопротеинов очень низкой плотности (Хс-ЛПОНП) и триглицеридов (ТГ) и вызывает вариабельное повышение концентрации липопротеинов высокой плотности (Хс-ЛПВП).

Аторвастатин снижает образование ЛПНП и число частиц ЛПНП. Вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов в сочетании с благоприятными изменениями качества ЛПНП-частиц. Аторвастатин снижает концентрацию Хс-ЛПНП у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии гиполипидемическими средствами.

У пациентов с изолированной гипертриглицеридемией аторвастатин снижает концентрации общего холестерина, Хс-ЛПНП, Хс-ЛОНП, апо-В, ТГ и Хс-ЛПнеВП и повышает концентрацию Хс-ЛПВП.

У пациентов с дисбеталипопротеинемией аторвастатин снижает концентрацию холестерина липопротеинов промежуточной плотности.

У пациентов с гиперлипопротеинемией IIa и IIb типов по Фредриксону, медиана повышения концентрации ЛПВП при лечении аторвастатином (10-80 мг) составляет 5.1-8.7%. Изменения этого показателя не зависят от дозы. При анализе этих пациентов выявили также дозозависимое снижение отношений общий холестерин/Хс-ЛПВП и Хс-ЛПНП/Хс-ЛПВП на 29-44% и 37-55%, соответственно.

Лечение аторвастатином приводит к выраженному снижению риска ишемических исходов и смертности на 16%. Риск повторной госпитализации по поводу стенокардии и подтвержденной ишемии миокарда снижается на 26%. Влияние аторвастатина на риск ишемических исходов и смертности не зависит от исходной концентрации Хс-ЛПНП и сопоставимо у пациентов с ИМ без зубца Q и нестабильной стенокардией, мужчин и женщин, пациентов в возрасте моложе и старше 65 лет. Аторвастатин существенно снижает развитие следующих осложнений:

Существенного снижения общей и сердечно-сосудистой смертности не отмечается, хотя наблюдается положительная тенденция.

У пациентов с сахарным диабетом 2 типа, а также хотя бы одним из следующих факторов риска аторвастатин влиял на развитие сердечно-сосудистых осложнений следующим образом:

У пациентов с атеросклерозом на фоне приема аторвастатина отмечается уменьшение общего объема атеромы, Хс-ЛПНП, общего холестерина, триглицеридов, апо-В, С-реактивного белка, а также отмечается увеличение Хс-ЛПВП.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальні, на одній стороні нанесено "Pfizer", на іншій - "CDT" та "051".

Допоміжні речовини : кальцію карбонат - 33.15 мг, кроскармелозу натрію - 6 мг, целюлоза мікрокристалічна - 24.26 мг, крохмаль прежелатинізований - 15 мг, полісорбат 80 - 0.4 мг, гіпролоза - 2 мг, кремнію діоксид 0,5 мг. , плівкова оболонка Опадрай II білий 85F28751 – 3 мг (полівініловий спирт – 1.2 мг, титану діоксид – 0.75 мг, макрогол (ПЕГ) 3000 – 0.606 мг, тальк – 0.444 мг).

7 шт. - блістери (1) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (2) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (4) - пачки картонні×.
7 шт. - блістери (8) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (1) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні×.
10 шт. - блістери (20) - пачки картонні×.

× на лицьовій стороні пачки з метою контролю першого розкриття наноситься перфорований рядок, що нагадує контури напівкілець, бічні поверхні пачки щільно склеюються при упаковці препарату.

C10BX03 Аторвастатин та амлодипін

Антигіпертензивний та антиангінальний препарат з гіполіпідемічною активністю

амлодипін

аторвастатин

Гіпотензивний + гіполіпідемічний засіб

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Комбінований препарат, що застосовується для лікування поєднаних серцево-судинних захворювань (артеріальної гіпертензії/стенокардії та дисліпідемії).

Механізм дії

Амлодипін – похідне дигідропіридину, блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), аторвастатин – гіполіпідемічний засіб, інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензиму А (ГМГ-КоА-редуктази). Амлодипін пригнічує струм кальцію через мембрани в гладком'язові клітини та кардіоміоцити. Аторвастатин селективно та конкурентно інгібує ГМГ-КоА-редуктазу, яка каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту – попередник стероїдів, включаючи холестерин. За впливом на систолічний артеріальний тиск (САД), діастолічний артеріальний тиск (ДАД) та концентрацію ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) препарат Кадует® суттєво не відрізняється від монотерапії амлодипіном та аторвастатином.

Фармакодинаміка амлодипіну

Амлодипін блокує надходження іонів кальцію через мембрани в гладком'язові клітини міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії остаточно не встановлений, однак відомо два шляхи зменшення ішемії міокарда під дією амлодипіну:

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією разова добова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин як у положенні лежачи, так і стоячи. При фізіологічному рівні рН амлодипін представлений у вигляді іонізованої сполуки, яка характеризується поступовою взаємодією з рецепторами кальцієвих каналів, у зв'язку з чим відзначається поступове настання ефекту. Завдяки повільному початку дії амлодипін не викликає гострої гіпотензії.

У пацієнтів зі стенокардією застосування амлодипіну 1 раз на добу збільшує час виконання фізичного навантаження, запобігає розвитку нападу стенокардії та депресії сегмента SТ (на 1 мм), знижує частоту нападів стенокардії, дозволяє скоротити кількість споживання таблеток нітрогліцерину.

Амлодипін не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Було зазначено, що амлодипін попереджає прогресуюче потовщення інтимі-медії сонних артерій. У пацієнтів, які отримують амлодипін, спостерігається значне зниження сумарної смертності від серцево-судинних подій, інфаркту міокарда (ІМ), інсульту, прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), нестабільної стенокардії. Також знижується частота проведення черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) та аортокоронарного шунтування. Знижується частота госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.

Фармакодинаміка аторвастатину

Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази та синтезу холестерину в печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ.

Аторвастатин та деякі його метаболіти є фармакологічно активними у людини. Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, де здійснюються синтез холестерину та кліренс ЛПНГ. Ступінь зниження концентрації ЛПНГ корелює з дозою препарату більшою мірою, ніж з його системною концентрацією. Дозу підбирають з урахуванням відповіді на лікування (див. розділ "Режим дозування").

У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією та гіперхолестеринемією (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу) аторвастатин у дозах 10-80 мг знижує концентрації загального холепу В), а також ліпопротеїнів дуже низької щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ) і викликає варіабельне підвищення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ).

Аторвастатин знижує утворення ЛПНГ та кількість частинок ЛПНГ. Викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості ЛПНЩ-частинок. Аторвастатин знижує концентрацію ХС-ЛПНГ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.

У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрації загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, Хс-ЛОНП, апо-В, ТГ та Хс-ЛПнеВП та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ.

У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності.

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією IIa та IIb типів за Фредріксоном, медіана підвищення концентрації ЛПВЩ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) становить 5.1-8.7%. Зміни цього не залежать від дози. При аналізі цих пацієнтів виявили також дозозалежне зниження відносин загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПЗЩ на 29-44% та 37-55%, відповідно.

Лікування аторвастатином призводить до вираженого зниження ризику ішемічних наслідків та смертності на 16%. Ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії та підтвердженої ішемії міокарда знижується на 26%. Вплив аторвастатину на ризик ішемічних наслідків та смертності не залежить від вихідної концентрації Хс-ЛПНГ і порівнянний у пацієнтів з ІМ без зубця Q та нестабільною стенокардією, чоловіків та жінок, пацієнтів віком до 65 років. Аторвастатин суттєво знижує розвиток таких ускладнень:

Істотного зниження загальної та серцево-судинної смертності не відзначається, хоча спостерігається позитивна тенденція.

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, а також хоча б одним із наступних факторів ризику аторвастатин впливав на розвиток серцево-судинних ускладнень таким чином:

У пацієнтів з атеросклерозом на фоні прийому аторвастатину відзначається зменшення загального обсягу атероми, Хс-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів, апо-В, С-реактивного білка, а також відзначається збільшення Хс-ЛПВЩ.

артеріальна гіпертензія з трьома та більше факторами ризику розвитку серцево-судинних подій (фатальна та нефатальна ІХС, необхідність у проведенні реваскуляризації, фатальний та нефатальний інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака), з нормальною або помірно підвищеною концентрацією Хс без.

Препарат застосовується у випадках, коли рекомендується комбінована терапія амлодипіном та невисокими дозами аторвастатину. Можливе одночасне застосування препарату Кадует з іншими антигіпертензивними та/або антиангінальними засобами.

Кадует® застосовується у випадках, коли гіполіпідемічна дієта та інші нефармакологічні методи лікування дисліпідемії виявляються мало- або неефективними.

Препарат приймають внутрішньо по 1 таб. 1 раз/сут в будь-який час, незалежно від часу їди.

Одна таблетка препарату містить 5 мг+10 мг або 10 мг+10 мг (амлодипіну та аторвастатину, відповідно).

Початкову та підтримуючу дози підбирають індивідуально з урахуванням ефективності та переносимості обох компонентів у лікуванні артеріальної гіпертензії/стенокардії та дисліпідемії.

Кадует можна призначати пацієнтам, які вже приймають один з компонентів препарату в монотерапії.

Як складова лікування при множинних факторах ризику, амлодипін/аторвастатин повинен застосовуватися на додаток до немедикаментозних заходів, включаючи відповідну дієту, фізичні вправи та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням, припинення куріння, а також для лікування основних захворювань, коли відповідь на ці заходи був недостатнім. При початку лікування з дози 5+10 мг у пацієнтів з артеріальною гіпертензією необхідно контролювати артеріальний тиск та концентрацію ліпідів у плазмі крові кожні 2-4 тижні і, при необхідності, можливе переведення на дозу 10+10 мг.

При ІХС доза амлодипіну, що рекомендується, становить 5-10 мг 1 раз на добу.

При первинній гіперхолестеринемії та комбінованій (змішаній) гіперліпідемії доза аторвастатину для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів; при тривалому лікуванні ефект зберігається.

Амлодипін/аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки або незрозумілим стійким підвищенням активності печінкових ферментів більш ніж у 3 рази вище за норму (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділ "Особливі вказівки").

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Дослідження безпеки або ефективності амлодипіну/аторвастатину (комбінований препарат) у дітей не проводилися.

Максимальна добова доза аторвастатину становить 80 мг, амлодипіну – 10 мг.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами

При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром, боцепревіром, типранавіром/ритонавіром або з глекапревіром/пібрентасвіром доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу, з кларитроміцином – не більше 20 мг на добу.

Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром спільно з циклоспорином.

Слід дотримуватись обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином, ітраконазолом та летермовіром.

Відомостей про передозування препарату немає. Як амлодипін, так і аторвастатин активно зв'язуються з білками плазми, тому суттєве збільшення кліренсу комбінованого препарату при гемодіалізі малоймовірне.

Симптоми передозування амлодипіну: надмірна периферична вазодилатація, що призводить до рефлекторної тахікардії, виражене та стійке зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату.

Симптоми передозування аторвастатину не описані.

Лікування передозування амлодипіну: прийом активованого вугілля відразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг призводить до значної затримки всмоктування препарату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Виражене зниження артеріального тиску, спричинене передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи контроль показників роботи серця та легень, підвищеного положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення АТ і тонусу судин може бути корисним застосування судинозвужувального препарату, якщо немає протипоказань до його призначення. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Специфічних засобів для лікування передозування аторвастатину немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне та підтримуюче лікування за необхідності.

Показано, що фармакокінетика амлодипіну у дозі 10 мг при комбінованій терапії з аторвастатином у дозі 80 мг у здорових добровольців не змінюється. Амлодипін не впливав на Cmax аторвастатину, але викликав збільшення AUC на 18%.

Взаємодія препарату Кадует з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася. Нижче представлена інформація щодо кожного компонента окремо.

Амлодипін

Амлодипін можна безпечно застосовувати одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо.

Інгібітори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у літніх пацієнтів (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією, відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця неясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів.

Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4.

Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельно спостерігати за станом пацієнтів.

Індуктори ізоферменту CYP3A4: даних про вплив індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробій продірявлений) та амлодипіну може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та індуктори ізоферменту CYP3A4.

Циметидин: при одночасному застосуванні амлодипіну з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється.

Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну, проте слід враховувати можливість генетичного поліморфізму ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з цим, одночасне застосування препарату Кадует і грейпфрута або грейпфрутового соку не рекомендується, зважаючи на можливе підвищення біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну.

На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну не було виявлено при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами , особливо індометацином.

Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, верапамілом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами , а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а.

Хоча при вивченні амлодипіну негативного інотропного ефекту зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних препаратів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).

При сумісному застосуванні БМКК із препаратами літію можливе посилення нейротоксичності літію (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).

Амлодипін не впливає in vitro на рівень зв'язування з білками плазми крові дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину .

Алюміній-/магній, що містять антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Силденафіл: одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. При одночасному застосуванні кожен препарат незалежно знижує артеріальний тиск.

Дігоксин: при одночасному застосуванні амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців сироваткова концентрація та нирковий кліренс дигоксину не змінюються.

Етанол (алкогольні напої): при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг амлодипін не істотно впливає на фармакокінетику етанолу.

Варфарин: амлодипін не впливає на зміни протромбінового часу, спричинені варфарином.

Циклоспорин: дослідження взаємодії амлодипіну та циклоспорину проводилися лише у пацієнтів після трансплантації нирки. Ці дослідження показали, що амлодипін може або не впливати на мінімальну концентрацію циклоспорину в плазмі або підвищувати її аж до 40%. Слід розглянути можливість контролю за концентрацією циклоспорину в плазмі крові у пацієнтів після трансплантації нирки при застосуванні такої комбінації препаратів.

Такролімус: існує ризик підвищення концентрації такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичності такролімусу при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують лікування такролімусом, потрібен моніторинг його концентрації в крові та корекція дози за необхідності.

Мета рапамицина у ссавців (інгібітори mTOR ): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При спільному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їх вплив.

Дантролен: у дослідах на тваринах при одночасному застосуванні верапамілу та дантролену внутрішньовенно відзначалися випадки летальної фібриляції передсердь та серцево-судинної недостатності у зв'язку з розвитком гіперкаліємії. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін, у пацієнтів з підозрою або підтвердженою злоякісною гіпертермією, а також під час лікування цього стану.

Симвастатин: одноразове одночасне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і симвастатину в дозі 80 мг призводить до підвищення концентрації симвастатину на 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

Вплив на результати лабораторних випробувань: невідомо.

Аторвастатин

Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3А4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3А4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3А4.

Інгібітори транспортного білка: аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки (див. розділ "Фармакокінетика").

Спільне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі (співвідношення AUC: 8.7) (див. розділ "Фармакокінетика"). Циклоспорин є інгібітором органічного аніон-транспортуючого поліпептиду 1B1 (OATP1B1), OATP1B3, протеїну, асоційованого з множинною лікарською стійкістю 1 (МЛУ1) і білка резистентності раку молочної залози, а також CYP3A4, Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ "Режим дозування").

Глекапревір та пібрентасвір є інгібіторами OATP1B1, OATP1B3, МЛУ1 та білка резистентності раку молочної залози, отже, вони підвищують рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ "Режим дозування").

Спільне застосування аторвастатину в дозі 20 мг та летермовіру в дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3.29) (див. розділ "Фармакокінетика"). Летермовір є інгібітором транспортерів P-gp, BCRP, MRP2, OAT2 та печінкового транспортера OATP1B1/1B3, таким чином він посилює рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ "Режим дозування").

Величина опосередкованої лікарської взаємодії CYP3A та OATP1B1/1B3 на спільне застосування препаратів може відрізнятися при одночасному призначенні летермовіру з циклоспорином. Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром спільно з циклоспорином. Елбасвір та гразопревір є інгібіторами OATP1B1, OATP1B3, МЛУ1 та білка резистентності раку молочної залози, отже, вони підвищують рівень впливу аторвастатину. Слід застосовувати з обережністю і найнижчою необхідною дозою (див. розділ "Режим дозування").

Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, протигрибкових препаратів похідних азолів та нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу) (див. розділ "Особливі вказівки" Дія на скелетні м'язи").

Гемфіброзил/похідні фіброєвої кислоти: застосування фібратів як монотерапії іноді супроводжується явищами з боку м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Ризик виникнення цих явищ може бути підвищеним при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти та аторвастатину. Якщо не можна уникнути одночасного застосування цих препаратів, слід застосовувати найменшу дозу аторвастатину, достатню для досягнення терапевтичних цілей, та слід здійснювати відповідне спостереження за станом пацієнтів (див. розділ "Особливі вказівки").

Езетиміб: застосування езетімібу як монотерапії супроводжується явищами з боку м'язової системи, включаючи рабдоміоліз. Отже, ризик цих явищ може бути збільшений при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину. Рекомендується здійснювати належний клінічний моніторинг таких пацієнтів.

Антациди: одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась.

Феназон: аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується.

Ітраконазол: одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину.

Грейпфрутовий сік: оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, що інгібують ізофермент CYP3А4, його надмірне споживання (більше 1.2 л/добу) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори ізоферменту CYP3A4: показано, що застосування потужних інгібіторів CYP3A4 призводить до вираженого підвищення концентрацій аторвастатину. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, циклоспорину, телітроміцину, кларитроміцину, делавірдину, стирипентолу, кетоконазолу, вориконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, деяких противірусних препаратів для лікування HCV (наприклад, елбасвіра, , Індинавір, Даранавір і т.д.) слід у міру можливості уникати. У випадках, коли одночасного застосування цих лікарських препаратів з аторвастатином не можна уникнути, слід розглянути можливість застосування нижчих початкових та максимальних доз аторвастатину, а також рекомендується відповідний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол): можуть збільшувати концентрації аторвастатину в плазмі крові. При застосуванні еритроміцину у комбінації зі статинами спостерігався підвищений ризик міопатії. Досліджень лікарської взаємодії, що оцінюють вплив аміодарону чи верапамілу на аторвастатин, не проводилося. Як аміодарон, так і верапаміл є відомими інгібіторами активності CYP3A4, і їх одночасне застосування з аторвастатином може призводити до підвищення рівня дії аторвастатину. Таким чином, слід розглянути можливість застосування нижчої максимальної дози аторвастатину, і рекомендується відповідний клінічний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами CYP3A4. Після початку застосування або корекції дози інгібіторів рекомендується здійснювати належний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Індуктори ізоферменту CYP3А4: сумісне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3А4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів OATP1B1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину.

Колестипол: при одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.

Дигоксин: при повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження.

Еритроміцин/кларитроміцин: при одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділи " підрозділ "Дія на скелетні м'язи" та розділ "Фармакокінетика").

Азитроміцин: при одночасному застосуванні аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася.

Терфенадин: при одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено.

Пероральні контрацептивні препарати: при одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептивного препарату, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептивного препарату для жінки, яка приймає аторвастатин.

Варфарин: ознак клінічно значущої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено.

Дилтіазем: сумісне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі.

Циметидин: проводилося дослідження взаємодії аторвастатину з циметидином, яке не виявило клінічно значущої взаємодії (див. розділ "Фармакокінетика").

Амлодипін: при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася.

Інгібітори протеаз: одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3А4, супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі. Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (комбінації лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, фосампренавіру, фосампренавіру), протеронзитроміторі та Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.

Фузидова кислота: хоча дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилися, існує підвищений ризик розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають одночасно статини, включаючи аторвастатин, та фузидову кислоту. Механізм цієї взаємодії невідомий. У пацієнтів, для яких застосування фузидової кислоти вважають за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти.

У виняткових випадках, коли потрібна тривала системна терапія фузидовою кислотою, наприклад, для лікування важких інфекцій, необхідність спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута в кожному конкретному випадку та під суворим наглядом лікаря. Пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи симптомів м'язової слабкості, чутливості або болю.

Колхіцин: незважаючи на те, що досліджень одночасного застосування колхіцину та аторвастатину не проводилося, є повідомлення про розвиток міопатії при застосуванні цієї комбінації. При одночасному застосуванні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності.

Інша супутня терапія: у клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з антигіпертензивними засобами та естрогенами, які застосовували як замісну терапію; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.

Аторвастатин

Кадует протипоказаний при вагітності, т.к. до складу препарату входить аторвастатин. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат можна призначати жінкам репродуктивного віку лише у тому випадку, якщо ймовірність вагітності низька, а пацієнтки поінформовані про можливий ризик для плода.

Кадует протипоказаний у період годування груддю, т.к. до його складу входить аторвастатин. Відомостей про виведення аторвастатину із грудним молоком немає. Враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій у немовлят, жінки, які отримують препарат, повинні припинити годування груддю.

Амлодипін

У дослідженнях на тваринах амлодипін не впливав на репродуктивну функцію, але мав репродуктивну токсичність при застосуванні в дуже високих дозах (у 50 разів перевищують максимальну рекомендовану дозу для людини). Не рекомендується застосування амлодипіну під час вагітності або у період грудного вигодовування.

Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється із грудним молоком. Середня концентрація амлодипіну у співвідношенні молоко/плазма склала 0.85 серед 31 жінки, що годує, страждає на артеріальну гіпертензію, обумовлену вагітністю і отримує амлодипін у початковій дозі 5 мг/добу. Доза препарату за необхідності коригувалась (залежно від середньої добової дози та маси тіла: 6 мг та 98.7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4.17 мкг/кг.

У цілому нині переносимість комбінованої терапії була хорошої. Якихось несподіваних небажаних ефектів при комбінованій терапії не зареєстровано. Небажані ефекти відповідали виявленим раніше при лікуванні амлодипіном та/або аторвастатином (див. нижче). Більшість небажаних ефектів були легко чи помірно вираженими. Через небажані ефекти або відхилення лабораторних показників лікування амлодипіном та аторвастатином було припинено у 5.1% пацієнтів, а плацебо – у 4.0%.

Наступні небажані явища, перелічені за системно-органними класами та категоріями частоти словника MedDRA, вказані окремо для амлодипіну та аторвастатину: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (не може бути оцінена на підставі доступних даних).

* При застосуванні деяких статинів повідомлялося про випадки цукрового діабету: частота залежатиме від присутності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще ≥5.6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).

активне захворювання печінки або стійке підвищення активності печінкових ферментів більш ніж у 3 рази вище норми неясної етіології; важка артеріальна гіпотензія (САД менше 90 мм рт.ст.); амлодипіну); вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); .

З обережністю

Печінкова недостатність або захворювання печінки в анамнезі, ХСН не ішемічної етіології III-IV класу за класифікацією NYHA, нестабільна стенокардія, аортальний стеноз, гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього), порушення функції нирок, гіпотиреоз, одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнтів в анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібр та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, літній вік (старше 70 років), ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі (наприклад, взаємодія з іншими лікарськими засобами).

Як і при призначенні інших БМКК, необхідно бути обережними на фоні прийому амлодипіну пацієнтами з синдромом слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, артеріальною гіпотензією.

Також препарат Кадует слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем.

Амлодипін

Застосування у пацієнтів із серцевою недостатністю

У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.

При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, зокрема. аторвастатину, відзначалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну (HbA1) та концентрації глюкози у плазмі крові натще. Тим не менш, ризик гіперглікемії нижчий за ступінь зниження ризику судинних ускладнень на фоні прийому статинів.

Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

Пацієнти похилого віку

Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові аналогічний у літніх та молодих пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну демонструє тенденцію до зниження, що веде до підвищення значення AUC і збільшення Т1/2. Підвищені значення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідали очікуваним значенням для вікових груп пацієнтів, що вивчаються. Амлодипін в аналогічних дозах у осіб похилого віку або у молодших пацієнтів також добре переноситься.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки Т1/2 амлодипіну збільшується. У пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрації аторвастатину в плазмі крові були суттєво підвищені (приблизно у 16 разів для Cmax та в 11 разів для значення AUC). Оскільки препарат Кадует містить аторвастатин і амлодипін, його застосування протипоказане пацієнтам з активними захворюваннями печінки.

Аторвастатин

Дія на скелетні м'язи

У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалася міалгія (див. розділ "Побічна дія"). Діагноз міопатії (біль або слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з поширеними міалгіями, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Пацієнти повинні негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю, напруги або слабкості в м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.

Терапію препаратом Кадует слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу зростає при одночасному застосуванні лікарських засобів, що підвищують системну концентрацію аторвастатину (див. розділ "Лікарська взаємодія" та "Фармакокінетика"). Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований цитохромом Р450 3А4, та/або транспорт лікарських засобів. Відомо, що цитохром Р450 3A4 – основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи аторвастатин у поєднанні з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ/ВГС, летермовиром або нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах. спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю, напруги або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та у період підвищення дози будь-якого препарату. У разі потреби комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів (див. розділ "Режим дозування").

Не рекомендується одночасне застосування препарату Кадует® та фузидової кислоти, тому під час лікування фузидовою кислотою рекомендована тимчасова відміна препарату Кадует®. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку важкої міопатії (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Кадует® може спричинити підвищення активності КФК (див. розділ "Побічна дія").

При застосуванні аторвастатину, як та інших препаратів цього класу, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, що зумовлена міоглобінурією. Чинником ризику розвитку рабдоміолізу може бути попереднє порушення функції нирок. Таким пацієнтам слід забезпечити ретельніший контроль за станом скелетно-м'язової системи. Терапію препаратом Кадует® слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, хірургічне втручання, травма, метаболічні, ендокринні та водно- судоми). Лікування амлодипіном в адекватній дозі з метою контролю за артеріальною гіпертензією може бути продовжене.

Дія на печінку

Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування аторвастатитном відзначали помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ АСТ та АЛТ. Стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Частота подібних змін при застосуванні аторвастатину в дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози аторвастатину, тимчасовому або повному відміні активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня. Більшість пацієнтів продовжували приймати аторвастатин у зниженій дозі без будь-яких клінічних наслідків.

До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Кадует або після збільшення його дози необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення АСТ або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози аторвастатину або відміна препарату Кадует® (див. розділ "Побічна дія").

Аторвастатин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Кадует® (див. розділ "Протипоказання").

Профілактика інсульту шляхом агресивного зниження рівнів холестерину ( SPARCL )

При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, у яких нещодавно зареєстрований інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА), спостерігалася більш висока частота виникнення геморагічних інсультів у пацієнтів, які почали приймати аторвастатин у дозі 80 мг, порівняно з групою плацебо. Підвищений ризик був особливо притаманний пацієнтам з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі при включенні до дослідження. Для пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі співвідношення користі та ризику застосування аторвастатину в дозі 80 мг залишається незрозумілим, і потенційний ризик геморагічного інсульту повинен бути ретельно зважений перед початком лікування (див. розділ "Фармакологічна дія"). Однак у пацієнтів, які отримують терапію аторвастатином у дозі 80 мг, було зареєстровано менше інсультів будь-якого типу (265 аторвастатин/311 плацебо) та менше випадків ІХС (123 аторвастатин/204 плацебо).

Гіперглікемія

Деякі дані свідчать про те, що статини як клас підвищують рівень глюкози в крові, і у деяких пацієнтів, що схильні до високого ризику цукрового діабету, можуть викликати гіперглікемію того ступеня, при якій необхідне формальне лікування цукрового діабету. Цей ризик, однак, переважується зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У схильних до ризику пацієнтів (рівень глюкози натще від 5.6 до 6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід здійснювати моніторинг як клінічних, так і біохімічних показників згідно з національними рекомендаціями.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З обережністю слід призначати препарат у разі порушення функції нирок.

Препарат протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки або незрозумілим стійким підвищенням активності печінкових ферментів більш ніж у 3 рази вище за норму.

З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності або захворюваннях печінки в анамнезі.

Препарат відпускається за рецептом.

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Протипоказано застосування препарату до 18 років.

PFIZER Inc. (США)

PFIZER MANUFACTURING DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Кадуэт таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Кадуэт таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Кадуэт таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Кадуэт таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+10 мг 30 шт..