Каталог товаров

Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,4 мл шприц 2 шт Цена

Наличие уточняйте
0,00 грн
0,00 грн
+
  • Страна:
    Германия
  • Форма выпуска:
    раствор
  • Дозировка:
    40 мг/0,4 мл
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Иммунодепрессант. Адалимумаб представляет собой рекомбинантное моноклональное антитело, пептидная последовательность которого идентична IgG1 человека. Адалимумаб селективно связывается с ФНОα и нейтрализует его биологические функции за счет блокады взаимодействия с поверхностными клеточными р55 и р75 рецепторами к ФНОα. ФНОα - это естественный цитокин, который принимает участие в регуляции нормального воспалительного и иммунного ответа. Повышенную концентрацию ФНОα обнаруживают в синовиальной жидкости у больных ревматоидным артритом, ювенильным идиопатическим артритом, псориатическим артритом и анкилозирующим спондилитом. ФНОα играет важную роль в развитии патологического воспаления и разрушения суставной ткани, характерных для этих заболеваний.

Повышенные концентрации ФНОα также обнаруживаются в псориатических бляшках. При бляшечном псориазе лечение адалимумабом может привести к уменьшению толщины бляшек и уменьшению инфильтрата в клетках воспаления. Взаимосвязь данного клинического эффекта адалимумаба с механизмом его действия не установлена. Адалимумаб модулирует также биологические ответные реакции, которые индуцируются или регулируются ФНОα, включая изменения содержания молекул адгезии, вызывающих миграцию лейкоцитов.

У больных ревматоидным артритом адалимумаб вызывает быстрое снижение концентраций острофазных показателей воспаления (С-реактивного белка и СОЭ) и сывороточных концентраций цитокинов (интерлейкин-6). Уменьшение содержания С-реактивного белка также наблюдалось у пациентов с ювенильным идиопатическим артритом или болезнью Крона. Кроме того, отмечается снижение сывороточной активности матриксных металлопротеиназ (ММП-1 и ММП-3), вызывающих ремоделирование тканей, которое лежит в основе разрушения хряща.

Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,4 мл шприц 2 шт инструкция на украинском

Форма випуску

розчин д/п/к введення 40 мг/0.4 мл: шприци 1 або 2 шт. у компл. з серветками


Опис

Розчин для підшкірного введення прозорий, безбарвний або жовтуватий.

0.4 мл
адалімумаб 40 мг

Допоміжні речовини : маннітол – 16.8 мг, полісорбат 80 – 0.4 мг, вода д/і – qs до 0.4 мг.

0.4 мл - шприци однодозові безбарвного скла (1) у комплекті з серветкою спиртової - блістери (1) - пачки картонні.
0.4 мл - шприци однодозові безбарвного скла (1) у комплекті з серветкою спиртової - блістери (2) - пачки картонні.


Коди АТХ

L04AB04 Adalimumab


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Селективний імунодепресант. Моноклональні антитіла до ФНП


Діюча речовина

адалімумаб


Фармако-терапевтична група

Імунодепресивний засіб


Фармакологічна дія

Імунодепресант. Адалімумаб є рекомбінантним моноклональним антитілом, пептидна послідовність якого ідентична IgG1 людини. Адалімумаб селективно зв'язується з ФНПα та нейтралізує його біологічні функції за рахунок блокади взаємодії з поверхневими клітинними р55 та р75 рецепторами до ФНПα. ФНПα - це природний цитокін, який бере участь у регуляції нормальної запальної та імунної відповіді. Підвищену концентрацію ФНПα виявляють у синовіальній рідині у хворих на ревматоїдний артрит, ювенільний ідіопатичний артрит, псоріатичний артрит та анкілозуючий спондиліт. ФНП відіграє важливу роль у розвитку патологічного запалення та руйнування суглобової тканини, характерних для цих захворювань.

Підвищені концентрації ФНП також виявляються в псоріатичних бляшках. При бляшковому псоріазі лікування адалімумабом може призвести до зменшення товщини бляшок та зменшення інфільтрату у клітинах запалення. Взаємозв'язок даного клінічного ефекту адалімумабу з механізмом його дії не встановлено. Адалімумаб модулює також біологічні реакції, які індукуються або регулюються ФНОα, включаючи зміни вмісту молекул адгезії, що викликають міграцію лейкоцитів.

У хворих на ревматоїдний артрит адалімумаб викликає швидке зниження концентрацій острофазних показників запалення (С-реактивного білка та ШОЕ) та сироваткових концентрацій цитокінів (інтерлейкін-6). Зменшення вмісту С-реактивного білка також спостерігалося у пацієнтів із ювенільним ідіопатичним артритом або хворобою Крона. Крім того, відзначається зниження сироваткової активності матриксних металопротеїназ (ММП-1 та ММП-3), що викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хряща.


Показання

Середньотяжкий та тяжкий активний ревматоїдний артрит (у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами).

Активний псоріатичний артрит (у режимі монотерапії або комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами).

Активний анкілозуючий спондиліт.

Хронічний бляшковий псоріаз (середньотяжкого та тяжкого ступеня), коли показана системна терапія або фототерапія, і коли інші варіанти системної терапії не є оптимальними.

Ювенільний ідіопатичний артрит у пацієнтів віком від 4 до 17 років у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом.

Хвороба Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів віком від 6 років і старше при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії.


Спосіб застосування, курс та дозування

Вводять підшкірно.

Разова доза для дорослих – 40-80 мг. Разова доза для дітей від 4 до 12 років становить 24 мг/м2, при цьому максимальна доза становить 40 мг. Схему лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань.


Лікарська взаємодія

У хворих на ревматоїдний артрит, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози адалімумабу або метотрексату. Водночас метотрексат при одноразовому та повторному застосуванні знижує кліренс адалімумабу на 29% та 44% відповідно.

У клінічних дослідженнях за участю дорослих із хворобою Крона збільшення частоти злоякісних новоутворень та серйозних побічних реакцій, пов'язаних з інфекціями, спостерігалося у групі пацієнтів, у яких застосовувалася комбінація адалімумабу з азатіоприном/6-меркаптопурином, порівняно з монотерапією адалімумабом.

Одночасне застосування адалімумабу з іншими базовими біологічними протиревматичними препаратами (наприклад, анакінрою, абатацептом) або іншими антагоністами ФНП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення інфекцій та інших побічних реакцій, у зв'язку з чим протипоказано.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).


Побічна дія

Інфекції: дуже часто – інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, назофарингіт та герпес-вірусну пневмонію); часто - генералізовані інфекції (включаючи сепсис, кандидоз і грип), інфекції шлунково-кишкового тракту (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи пароніхій, целюліт, імпетиго, некротизуючий фасціїт та опоясуючий лишай) герпес, оральний герпес та ураження зубів), інфекції статевої сфери (включаючи вульвовагінальну мікотичну інфекцію), інфекції сечовивідного тракту (включаючи пієлонефрит); нечасто – опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та комплекс інфекцій, що викликаються Mycobacterium avium), неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), інфекції ока, бактеріальні інфекції, інфекції суглобів.

Новоутворення: часто - доброякісні новоутворення, рак шкіри, крім меланоми (включаючи базально-клітинну карциному та лускато-клітинну карциному); нечасто – лімфома, паренхіматозні новоутворення, новоутворення (включаючи рак грудей, новоутворення легені та щитовидної залози), меланома.

З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія; часто – тромбоцитопенія, лейкоцитоз; нечасто – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; рідко – панцитопенія.

З боку імунної системи: часто – реакції гіперчутливості, сезонна алергія.

З боку обміну речовин: дуже часто – підвищення рівня ліпідів; часто – гіпокаліємія, підвищення рівня сечової кислоти, патологічні зміни вмісту натрію, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, збільшення рівня калію у крові; нечасто – дегідратація.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – парестезії (включаючи гіпестезії), мігрень, невралгія сідничного нерва, зміни настрою (включаючи депресію), дратівливість, безсоння, запаморочення; нечасто – тремор; рідко – розсіяний склероз.

З боку органів чуття: часто – кон'юнктивіт, порушення зору; нечасто - блефарит, набряк століття, диплопія, глухота, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи : часто – артеріальна гіпертензія, припливи, гематоми, тахікардія; нечасто – аритмія, застійна серцева недостатність; рідко – зупинка серця, артеріальна оклюзія, тромбофлебіт, аневризм аорти.

З боку дихальної системи: часто – кашель, астма, диспное; нечасто – ХОЗЛ, інтерстиціальні захворювання легень.

З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів; часто – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті (sicca syndrome), шлунково-кишкові кровотечі; нечасто – панкреатит, дисфагія, набряк особи, холецистит, холестаз, підвищення вмісту білірубіну, печінковий стеатоз.

Дерматологічні реакції: дуже часто – висип (в т.ч. ексфоліативний); часто - свербіж, кропив'янка, крововилив (в т.ч. пурпуру), дерматит (в т.ч. екзема), ламкість нігтів, гіпергідроз; нечасто – нічна пітливість, рубці.

З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – кістково-м'язовий біль; часто – м'язові спазми; нечасто – рабдоміоліз; рідко - системний червоний вовчак.

З боку сечовидільної системи: часто – гематурія, ниркова недостатність; нечасто – ніктурія.

З боку статевої системи: нечасто – ніктурія, еректильна дисфункція.

З боку лабораторних показників: часто – порушення показників згортання крові (включаючи збільшення АЧТВ), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до подвійної спіралі ДНК), збільшення рівня ЛДГ.

Місцеві реакції: дуже часто – реакції у місці ін'єкції (включаючи еритему).

Інші: часто – біль у грудній клітці, набряки; нечасто – запалення, погіршення загоєння ран.


Протипоказання до застосування

Інфекційні захворювання, зокрема. туберкульоз; вагітність, період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років, крім пацієнтів віком від 4 до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом та пацієнтів віком від 6 років та старших із хворобою Крона (середньоважкого або тяжкого ступеня); спільний прийом з іншими генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами (в т.ч. Анакінра, абатацепт, антагоністи ФНП); підвищена чутливість до адалімумабу.


особливі вказівки

З обережністю застосовувати при рецидивуючих інфекціях в анамнезі, носінні вірусу гепатиту В, злоякісних новоутвореннях (в т.ч. в анамнезі), при серцевій недостатності, демієлінізуючих захворюваннях нервової системи (в т.ч. в анамнезі), пацієнтам старше 65 років.

До початку терапії адалімумабом усі пацієнти повинні бути обстежені на предмет як активної, так і неактивної (латентної) туберкульозної інфекції. Якщо діагностовано активний туберкульоз, не можна розпочинати терапію адалімумабом. Якщо діагностовано латентний туберкульоз, слід проводити протитуберкульозну профілактику до початку лікування адалімумабом. Протитуберкульозна терапія до початку лікування адалімумабом також повинна призначатися тим пацієнтам, які схильні до факторів ризику туберкульозу, навіть при негативній туберкуліновій пробі. Рішення про проведення протитуберкульозної терапії у таких пацієнтів має прийматися тільки з урахуванням ризику як прихованої туберкульозної інфекції, так і ризику проведення протитуберкульозної терапії. Лікування призначається фтизіатром.

Пацієнти повинні бути ретельно обстежені з приводу інфекційних захворювань до, під час та після лікування адалімумабом.

Застосування адалімумабу не слід починати у пацієнтів з активними інфекційними захворюваннями, що включають хронічні або осередкові інфекції, до усунення інфекції. У пацієнтів, які відвідували місця з ендемічними мікозами, такими як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, ризик та доцільність терапії адалімумабом слід оцінювати до початку терапії.

Пацієнти, у яких розвинулося інфекційне захворювання під час лікування адалімумабом, мають бути виявлені та повністю обстежені. Застосування адалімумабу повинно бути припинене, якщо у пацієнта розвивається серйозне інфекційне ускладнення або сепсис, при цьому відповідна антибактеріальна та протигрибкова терапія повинна проводитися до лікування інфекційного захворювання.

Застосування антагоністів ФНП пов'язане з ризиком реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ) у пацієнтів, які є хронічними носіями цього вірусу. У пацієнтів, у яких розвивається реактивація ВГВ, застосування адалімумабу слід призупинити, і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням.

Усі пацієнти, і особливо пацієнти, які раніше отримували тривалу терапію імунодепресантами або ПУВА-терапію псоріазу, повинні обстежуватися на наявність не пов'язаного з меланомою раку шкіри, який розвинувся до або під час лікування адалімумабом.

Якщо виникає анафілактична реакція або інші серйозні алергічні реакції, слід негайно припинити введення адалімумабу та призначити відповідну протиалергічну терапію.

При підтверджених значних гематологічних порушеннях лікування адалімумабом слід призупинити.

Пацієнтам з ювенільним артритом рекомендується по можливості пройти повну вакцинацію відповідно до поточного календаря профілактичних щеплень до початку терапії адалімумабом. Пацієнти, які приймають адалімумаб, можуть отримувати супутню вакцинацію, крім живих вакцин.

Лікування адалімумаб може призводити до формування аутоімунних антитіл. Вплив тривалого лікування в розвитку аутоімунних захворювань не вивчено. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що передбачають вовчаковоподібний синдром внаслідок лікування адалімумабом, слід припинити застосування адалімумабу.

Частота виникнення серйозних інфекцій серед пацієнтів старше 65 років, які отримували адалімумаб, була вищою, ніж у пацієнтів молодших 65 років. 12% від загальної кількості пацієнтів, які приймали адалімумаб, було старше 65 років і приблизно 2.5% було старше 75. Адалімумаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку через високу ймовірність виникнення інфекційних захворювань.

Використання у педіатрії

Ефективність та безпека застосування адалімумабу доведена лише для лікування ідіопатичного ювенільного артриту у дітей та підлітків у віці від 4 років до 17 років та хвороби Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) у пацієнтів віком від 6 років та старших.


Нозологія (коди МКЛ)K50 Хвороба Крона [регіонарний ентерит] L40 Псоріаз M05 Серопозитивний ревматоїдний артрит M07 Псоріатичні та ентеропатичні артропатії M08 Юнацький [ювенільний] артрит M45 Анкілозуючий спондиліт
Власник реєстраційного посвідчення

ABBVI OOO (Росія)


Вироблено

Vetter Pharma-Fertigung GmbH & Co.KG (Німеччина)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,4 мл шприц 2 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,4 мл шприц 2 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,4 мл шприц 2 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Хумира раствор для подкожного введения 40 мг/0,8 мл шприц 2 шт..

(4036)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ

Иммунодепрессант. На молекулярном уровне эффекты и внутриклеточная кумуляция такролимуса обусловлены связыванием с цитозольным белком (FKBP 12). Комплекс FKBP 12 - такролимус специфически и конкурентно ингибирует кальциневрин, обеспечивая кальцийзависимое блокирование путей передачи Т-клеточных сигналов и предотвращая транскрипцию дискретного ряда лимфокинных генов. Такролимус – высокоактивный иммунодепрессант. В экспериментах in vitro и in vivo такролимус отчетливо уменьшал образование цитотоксических лимфоцитов, которые играют ключевую роль в реакции отторжения трансплантата. Такролимус подавляет образование лимфокинов (интерлейкин-2, интерлейкин-3, γ-интерферон), активацию Т-клеток, экспрессию рецептора интерлейкина-2, а также зависимую от Т-хелперов пролиферацию В-клеток.